Управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства (за матеріалами фармацевтичних підприємств України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства (за матеріалами фармацевтичних підприємств України)

Соболєва Тетяна Олександрівна

Київ - 2008

Анотація

Соболєва Т.О. Управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства (за матеріалами фармацевтичних підприємств України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методичних і прикладних питань управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства. Досліджено сутність інноваційної діяльності та інноваційного потенціалу підприємства, уточнено визначення категорій «інновація» та «інноваційний потенціал підприємства», поглиблено класифікацію інновацій. Згруповано та систематизовано екзо- та ендогенні фактори впливу на формування та реалізацію інноваційного потенціалу підприємства. Побудовано модель системи управління інноваційним потенціалом підприємства. Здійснено аналіз сучасного стану та тенденцій інноваційного розвитку фармацевтичної галузі України. Узагальнено відомі підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Розроблено методику комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства. На основі апробації запропонованої методики визначено напрямки удосконалення управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу цільової групи фармацевтичних підприємств.

Ключові слова: інновація, інноваційний потенціал підприємства, методика комплексної оцінки інноваційного потенціалу, система управління інноваційним потенціалом, профіль інноваційного потенціалу, класифікація інновацій, фармацевтична галузь.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Динаміка економічного розвитку в сучасних умовах усе більше залежить від технологічних зрушень на базі інновацій. Уміння формувати й ефективно використовувати інноваційний потенціал стає вирішальним фактором забезпечення конкурентоспроможності та розвитку вітчизняних підприємств. З іншого боку, за роки ринкових трансформацій Україна так і не змогла наблизитися до інноваційних параметрів розвинених країн й особливо у високотехнологічних галузях. Визнання пріоритетності інноваційного розвитку вітчизняних підприємств, проголошення державної політики, спрямованої на інноваційну модель економічного розвитку, обумовлюють особливу актуальність розв'язання проблеми формування ефективної системи управління інноваційними процесами. Реформування системи управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств може й повинно стати основним чинником їх прискореного розвитку, підвищення конкурентоспроможності та ефективності.

Проблеми управління інноваційною діяльністю є предметом багатьох наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених. Для обґрунтування сучасних напрямів інноваційного розвитку велике теоретичне та методологічне значення мають праці таких учених, як Геєць В.М., Гончарова Н.П., Бутнік-Сіверський О.Б., Федулова Л.І., Семиноженко В.П., Завлін П.Н. та ін. Дослідженню сутності та структури інноваційного потенціалу, визначенню факторів, що на нього впливають, розробці методичних підходів до його оцінки присвячено праці Чухрай Н.І., Посилкіної О.В., Ілляшенка С.М., Галушка Є.С., Кравченко М.О., Новікової І.В., Федоніна О.С., Лапіна Н.І., Пригожина А.І., Кутейнікова А.А., Краснокутської Н.В., Лузіна А.Є., Гуніна В.Н. та ін. Багато аспектів управління інноваційним потенціалом підприємства залишаються дискусійними та недостатньо дослідженими, а саме: визначення та систематизація чинників, що впливають на формування та реалізацію інноваційного потенціалу підприємства, методично-прикладні підходи до побудови моделі управління інноваційною діяльністю на мікрорівні, методики оцінки інноваційного потенціалу підприємства та результативності його використання.

Проблеми управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу є особливо важливими для підприємств наукоємних галузей економіки, до яких належить і фармацевтична. Актуальність зазначених питань зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» згідно з планами наукових досліджень за темами: “Методологічні засади та прикладні аспекти управління конкурентоспроможністю фірми в умовах трансформації економіки України” (№ ДР 0101V006457) - автором особисто розроблено підрозділ «Особливості інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва в Україні»; “Розвиток систем управління ринково орієнтованих підприємств” (№ ДР 0106V007082) - автором особисто розроблено підрозділ «Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу організації».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є наукове обґрунтування теоретико-методичних і прикладних засад управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено такі науково-практичні завдання:

- проведено аналіз понятійно-категоріального апарату інноваційного менеджменту та запропоновано авторську версію змістовного наповнення базових дефініцій;

- ідентифіковано особливості інноваційної діяльності;

- визначено та систематизовано фактори, що впливають на формування та реалізацію інноваційного потенціалу підприємства;

- розроблено модель системи управління інноваційним потенціалом підприємства;

- здійснено оцінку сучасного стану та тенденцій інноваційного розвитку фармацевтичної галузі;

- сформульовано теоретичні основи комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства;

- розроблено методику загальної діагностики інноваційного потенціалу, яка дозволяє виявити його поточний стан і пріоритети інноваційної діяльності на підприємстві;

- розроблено методику проектно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу щодо його відповідності вимогам реалізації конкретного інноваційного проекту;

- визначено інноваційний потенціал окремих підприємств фармацевтичної галузі та пріоритетні напрямки вдосконалення управління формуванням та реалізацією їх інноваційного потенціалу.

Об'єктом дослідження є процеси управління інноваційною діяльністю на підприємстві.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства.

Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи, які дозволяють системно вирішувати проблемні завдання з обраного напряму дослідження. Найвагоміші теоретичні й прикладні розробки базуються на положеннях загальної теорії управління, інноваційного менеджменту, стратегічного управління та на використанні таких методів, як: системний підхід - при загальному дослідженні проблем управління інноваційним потенціалом підприємства; індукція та дедукція - при дослідженні та визначенні змістовного наповнення дефініцій «інновація» та «інноваційний потенціал підприємства»; аналіз і синтез із застосуванням абстрагування (через ототожнення та ізолювання), моделювання та формалізація - при розробці моделей системи управління інноваційним потенціалом підприємства та системи взаємовпливу показників його оцінки; спостереження, порівняння та вимірювання - під час оцінювання стану інноваційного потенціалу на підприємствах.

Інформаційною базою дослідження є нормативні та законодавчі акти України, що регламентують інноваційну діяльність підприємств; основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у межах досліджуваного проблемного поля; офіційні матеріали та експрес-інформація Держкомстату України; організаційно-управлінська документація фармацевтичних підприємств, матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань і мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- розроблено методику комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яка на відміну від існуючих передбачає здійснення загальної діагностики та проектно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу, що дозволяє отримати узагальнені результати оцінки, співставні для різних підприємств, а також визначити відповідність інноваційного потенціалу підприємства вимогам реалізації конкретного інноваційного проекту;

- розроблено матрицю профілю інноваційного потенціалу підприємства, яка дозволяє виділити зону реалізованого, зону сформованого, але не реалізованого та зону розвитку інноваційного потенціалу підприємства і слугує інструментом обґрунтування вибору пріоритетних напрямків його формування та реалізації;

удосконалено:

- визначення категорії «інновація», яку пропонується трактувати, як новину, впроваджену у практику або реалізовану на ринку в результаті процесу створення, розробки та комерціалізації нового продукту, технології, методу або процесу, з метою більш повного задоволення потреб споживачів, що комплексно враховує принципи як об'єктного, так і процесного підходів до її визначення;

- поняття «інноваційний потенціал підприємства», яке визначається як здатність створювати і (або) впроваджувати інновації шляхом залучення та ефективного управління інноваційними складовими науково-технічного, виробничо-технологічного, кадрового та фінансового потенціалів для реалізації інноваційних цілей підприємства, що дозволило врахувати якісну та структурну характеристики зазначеного поняття з наголосом на його управлінській складовій;

дістали подальшого розвитку:

- класифікація інновацій шляхом виділення таких ознак, як форма втілення (інформаційні, матеріальні та інформаційно-матеріальні); роль у реалізації місії підприємства (основні та забезпечувальні); рівень інноваційних перетворень у продукції на підприємстві (нова продукція з незначними модифікаціями ринкового спрямування; нова продукція із суттєво покращеними параметрами; нова для підприємства, але існуюча на національному ринку продукція; нова для підприємства та національної економіки продукція, але існуюча на світовому ринку; принципово нова продукція з неіснуючими аналогами на світовому ринку);

- модель впливу екзо- та ендогенних факторів на процеси формування та реалізації інноваційного потенціалу підприємства, в якій зазначені фактори згруповані й систематизовані з урахуванням спрямованості та послідовності їх впливу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони слугують базою подальших теоретичних і прикладних досліджень управління інноваційним потенціалом підприємства, а також використовуються у практиці управління інноваційною діяльністю на фармацевтичних підприємствах: ВАТ «Тернопільська фармацевтична фабрика» («Тернофарм») (довідка № 10/760 від 14.11.2007р.); ТОВ «ФармаСтарт» (довідка № 521 від 25.10.2007р.); НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» («БХФЗ») (довідка № 382/8 від 20.11.2007р.), а також в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисципліни «Інноваційний менеджмент» (довідка від 23 жовтня 2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, подані до захисту рекомендації та пропозиції розроблено автором особисто й викладено у його наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження обговорено й схвалено на міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: “Управління організацією: регіональні аспекти” (м. Чернігів, 12-13 квітня 2002р.); “Теорія і практика економіки та підприємництва” (м. Алушта, 10-12 травня 2005р.); «Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика» (м. Київ, 27-28 жовтня 2005р.); «Інноваційні процеси в управлінні сучасними організаціями в постіндустріальній економіці» (м. Київ, 21 листопада - 3 грудня 2005 р.); «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 11-13 травня 2006р.); «Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств» (м. Харків, 14 - 15 листопада 2006р.); «Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку» (м. Київ, 7-8 лютого 2007р.).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дослідження опубліковано автором самостійно у 12 наукових працях загальним обсягом 4,45 д.а., у тому числі 6 з них загальним обсягом 3,27 д.а. - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 171 сторінці машинописного тексту і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Матеріал дисертації проілюстровано 23 таблицями на 15 сторінках, 34 рисунками на 22 сторінках і 15 додатками на 32 сторінках. Список використаних джерел містить 144 найменування і займає 14 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 - «Теоретичні основи управління інноваційним потенціалом підприємства» - досліджено еволюцію поглядів на сутність інноваційної діяльності та інноваційного потенціалу підприємства, уточнено визначення категорій «інновація» та «інноваційний потенціал підприємства», поглиблено класифікацію інновацій, узагальнено підходи до моделювання системи управління інноваційним потенціалом підприємства.

За результатами критичного аналізу різних підходів до визначення категорії «інновація» було ідентифіковано найбільш поширені серед них - об'єктний, процесний та об'єктно-процесний, що розглядають інновацію: як створений об'єкт впровадження, що набув практичного застосування; як сам процес створення такого об'єкту та доведення його до комерційного використання; як процес створення новини і як результат такого процесу. В роботі на основі дослідження взаємозв'язків категорії «інновація» з категоріями «новина» та «інноваційний процес» обґрунтовано, що зазначені підходи не суперечать один одному, а визначають категорію «інновація» з різних боків, що дозволило надати комплексне визначення цієї категорії, як новини, впровадженої у практику або реалізованої на ринку в результаті процесу створення, розробки та комерціалізації нового продукту, технології, методу або процесу, з метою більш повного задоволення потреб споживачів.

Постійне зростання техногенності суспільства, збільшення його впливу на функціонування підприємств та економіки в цілому, загострення конкурентної боротьби та специфічні особливості інноваційної діяльності приводять до збільшення частки інтелектуальних інновацій та необхідності врахування їх специфіки при захисті від недобросовісної конкуренції. У зв'язку з цим, при класифікації пропонується виділяти інновації за формою втілення та відокремлювати матеріальні (нова продукція); інформаційні (ноу-хау, нові методи управління); матеріально-інформаційні (нова виробнича технологія) інновації.

Залежно від ролі в реалізації місії функціонування підприємства автором пропонується виділяти основні та забезпечувальні інновації. До основних інновацій відносяться нові продукти та послуги, реалізацію яких підприємство розглядає як місію свого існування на ринку. Нові ресурси, обладнання, зміни оргструктури тощо, необхідні для створення та реалізації основних інновацій, виступають як забезпечувальні інновації.

Інноваційна діяльність, джерелом якої є розумова праця людини, має такі характерні особливості: висока капіталомісткість; значний період окупності інвестицій; високий ступінь ризику її здійснення.

Пропонується відрізняти інновації за глибиною перетворень в інноваційній продукції на підприємстві, зокрема нову продукцію з незначними модифікаціями ринкового спрямування; нову продукцію із суттєво покращеними параметрами; нову для підприємства, але існуючу на національному ринку продукцію; нову для підприємства та національної економіки продукцію, але існуючу на світовому ринку; принципово нову продукцію з неіснуючими аналогами на світовому ринку.

У ході дослідження сутності інноваційного потенціалу підприємства було виділено три складові у визначеннях цієї категорії: структурна, якісна та цільова. Аналіз структурних елементів інноваційного потенціалу дозволив виділити управлінську складову за визначальну та запропонувати комплексне визначення інноваційного потенціалу підприємства як здатності створювати і (або) впроваджувати інновації через залучення та ефективне управління інноваційними складовими науково-технічного, виробничо-технологічного, кадрового та фінансового потенціалів для реалізації інноваційних цілей підприємства.

Аналіз факторів, що впливають на процеси формування та реалізації інноваційного потенціалу, дозволив виділити фактори внутрішнього середовища (особистісно-психологічні, організаційно-ресурсні та організаційно-управлінські) та зовнішнього середовища (характеристики новації, фактори макросередовища, галузеві фактори створювача та реципієнта новації).

На засадах системного підходу з використанням методів аналізу та синтезу запропоновано авторську версію моделі системи управління інноваційним потенціалом на підприємстві і виявлено управлінські зв'язки між елементами інноваційного потенціалу в загальній системі управління підприємством, їх напрямки та послідовність впливу на керований об'єкт; враховано та систематизовано джерела впливу на прийняття управлінських рішень (інноваційна політика, цілі діяльності, стан зовнішнього середовища тощо).

У розділі 2 - «Сучасний стан фармацевтичної галузі та методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства» - здійснено аналіз сучасного стану і тенденцій інноваційного розвитку фармацевтичної галузі та узагальнено існуючі підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства.

Фармацевтична промисловість є однією з високотехнологічних галузей економіки, виробництво продукції якої ґрунтується на найсучасніших наукових досягненнях. Основних постачальників нових лікарських засобів на фармацевтичний ринок можна поділити на компанії, що розробляють і впроваджують оригінальні препарати та на генеричні компанії, що виходять на ринок з аналогами оригінальних препаратів після закінчення дії їх патентного захисту.

У процесі дослідження фармацевтичного ринку України було виявлено такі тенденції його розвитку: збільшення у грошовому еквіваленті рівня споживання ЛЗ на душу населення; зростання обсягу ринку у вартісному вимірі; уповільнення темпів приросту обсягів продажу лікарських засобів у натуральних одиницях; збільшення обсягів фармринку переважно за рахунок імпортних ліків; посилення конкуренції та позицій іноземних виробників; зменшення частки на ринку вітчизняних виробників; збереження великої частки недорогих препаратів на ринку; зростання попиту на дорогі препарати; зниження кількості нових препаратів, що були виведені на ринок, а також їх подорожчання; збереження домінуючої позиції генериків і збільшення частки генеричних препаратів відносно оригінальних ЛЗ; збільшення частки генериків-брендів серед генеричних препаратів.

Проведені дослідження інноваційної активності вітчизняних підприємств фармацевтичної галузі за період 2001-2006 рр. дозволили зробити наступні висновки: по-перше, спостерігається тенденція до збільшення частки фармацевтичних підприємств, що займалися інноваційною діяльністю в їх загальній кількості; сталий характер демонструє і тенденція до збільшення частки інноваційних витрат в обсягах реалізації вітчизняних фармацевтичних підприємств; по-друге, рівень витрат на НДДКР, що є основою кожної високотехнологічної галузі, за останні роки помітно зріс, і перевищив у 2006 р. майже у 4 рази рівень 2002р.; по-третє, в структурі інноваційних витрат найбільша частка припадає на придбання машин та обладнання; по-четверте, основним джерелом фінансування інноваційної діяльності на фармацевтичних підприємствах (майже 90%) є власні кошти.

Порівняльний аналіз підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства засвідчує, що така оцінка є похідною від характеристик інноваційного потенціалу, від його структури та залежить від мети її здійснення. Обґрунтовано, що існуючі підходи, які передбачають використання великої кількості різних за спрямуванням і ступенем вагомості показників, є складними для практичної реалізації та не дозволяють отримувати співставні оцінки інноваційного потенціалу для різних підприємств.

У розділі 3 - «Методичні та прикладні аспекти оцінки інноваційного потенціалу підприємства, напрямки вдосконалення управління його формуванням і реалізацією» розроблено комплексну методику оцінки інноваційного потенціалу підприємства, запропоновано методичний інструментарій реалізації загальної діагностики та проектно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу підприємства, проведено діагностику інноваційного потенціалу окремих фармацевтичних підприємств і визначено напрямки удосконалення управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу фармацевтичних підприємств.

Обґрунтовано, що комплексна оцінка інноваційного потенціалу повинна містити такі складові: загальну діагностику інноваційного потенціалу з метою визначення поточного стану та пріоритетів здійснення інноваційної діяльності на підприємстві; проектно-орієнтовану оцінку інноваційного потенціалу підприємства щодо відповідності вимогам реалізації конкретного інноваційного проекту.

Загальну діагностику інноваційного потенціалу підприємства пропонується здійснювати з урахуванням його організаційно-управлінського (ІП_орг-уп) та науково-технічного (ІП_н-т) рівнів. Організаційно-управлінський рівень інноваційного потенціалу характеризує схильність підприємства до здійснення інноваційної діяльності, ефективність такої діяльності та відповідність внутрішніх умов вимогам розробки та реалізації інновацій. Науково-технічний рівень інноваційного потенціалу визначає ступінь інноваційних перетворень, який підприємство реалізує у своїй продукції.

Організаційно-управлінський рівень інноваційного потенціалу є характеристикою, яка дозволяє оцінити шанси на успіх інноваційної діяльності. Вона є універсальною для всіх підприємств, принципово не залежить від конкретного нововведення та може використовуватися для порівняння з іншими підприємствами. Визначити ІП_орг-уп можна за показниками, які характеризують рівень управління інноваційним потенціалом (ІП_уп) та контекстуальні умови здійснення інноваційної діяльності на підприємстві (ІП_конт).

Оцінка рівня управління інноваційним потенціалом підприємства у контексті його формування і реалізації здійснюється за допомогою матриці, побудованої за показниками середнього періоду окупності нової продукції та частки витрат на НДДКР в обсягах реалізації. Перший показник характеризує спроможність інноваційного менеджменту ефективно реалізовувати інноваційний потенціал, а другий - схильність до розробки та впровадження нової продукції (можливості формування інноваційного потенціалу).

Контекстуальну складову організаційно-управлінського рівня інноваційного потенціалу підприємства визначають професіоналізм персоналу підприємства; матеріально - технічне забезпечення інноваційної діяльності; інформаційне забезпечення інноваційної діяльності; ефективність мотивації інноваційної діяльності; інноваційний клімат на підприємстві; технології управління у сфері інноваційної діяльності.

Кількісне значення контекстуальної змінної організаційно-управлінського рівня інноваційного потенціалу (ІП_конт) визначається як середньозважене значення її складових за формулою

, (1)

де х_і- оцінка і-ої складової контекстуальної змінної (визначається в балах від 1 до 10);

а_і - питома вага і-ої складової контекстуальної змінної;

п - кількість складових контекстуальної змінної.

Організаційно-управлінський рівень інноваційного потенціалу підприємства визначається за формулою

ІП_орг-уп= ІП_уп + ІП_конт, (2)

де ІП_орг-уп - організаційно-управлінський рівень інноваційного потенціалу підприємства;

ІП_уп - рівень управління інноваційним потенціалом підприємства;

ІП_конт - рівень контекстуальної змінної інноваційного потенціалу підприємства.

Значення ІП_орг-уп коливається в межах від 0 до 5. Високе значення цього показника дозволяє зробити висновок про ефективне управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства. Крім того, розраховане значення організаційно-управлінського рівня інноваційного потенціалу дозволяє одночасно охарактеризувати і його складові: ціла частина оцінки визначає рівень управління інноваційним потенціалом, а дробова - контекстуальні умови здійснення інноваційної діяльності на підприємстві.

Значення науково-технічного рівня інноваційного потенціалу організації визначається за формулою

, (3)

де ІП_н-т - науково-технічний рівень інноваційного потенціалу,

r_іmax - максимальний рівень інноваційних перетворень, що був реалізований в продукції і-тої групи;

a_i - вага і-тої групи продукції за кількістю нової продукції максимального рівня інноваційних перетворень; п - кількість виділених груп продукції.

За результатами оцінки науково-технічного рівня можна побудувати матрицю профілю інноваційного потенціалу підприємства, в якій зображено профіль реалізованого та профіль сформованого інноваційного потенціалу підприємства.

Матриця профілю інноваційного потенціалу дозволяє виокремити зону реалізованого інноваційного потенціалу, зону сформованого, але не реалізованого інноваційного потенціалу та зону розвитку інноваційного потенціалу підприємства. Виокремлені в матриці зони дозволяють (з урахуванням стратегічних цілей підприємства) приймати обґрунтовані рішення щодо пріоритетів та вибору напрямків розвитку інноваційного потенціалу підприємства.

Апробація запропонованої методики оцінки інноваційного потенціалу підприємства проводилась на матеріалах трьох фармацевтичних підприємств: «Тернофарм» (м.Тернопіль), НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» («БХФЗ», м.Київ), «ФармаСтарт» (м.Київ), які є представниками різних груп вітчизняних фармацевтичних виробників лікарських засобів за обсягами виробництва та реалізації продукції, організаційно-правовою формою і тривалістю існування на ринку. За обсягами виробництва та реалізації фармацевтичних препаратів «БХФЗ» належить до п'ятірки найпотужніших підприємств України, «Тернофарм» - до підприємств із середніми обсягами, «ФармаСтарт» - невеликими. «Тернофарм» і «БХФЗ» виготовляють продукцію ще з радянських часів, а «ФармаСтарт» - нове приватне підприємство із сучасними технологічними лініями та обладнанням, створене у 2003 р. згідно з вимогами GMP. З використанням комп'ютерної програми SPSS 13.0 for Windows було оцінено рівень управління інноваційним потенціалом та контекстуальні умови здійснення інноваційної діяльності на цих підприємствах.

Згідно з даними про середній період окупності нової продукції та частки витрат на НДДКР в загальних обсягах реалізації, підприємства було позиціоновано у відповідних квадрантах матриці бальної оцінки рівня управління інноваційним потенціалом підприємства.

Рівень контекстуальної змінної, розрахований на основі статистичної обробки даних після анкетування співробітників, складає 0,48 для «Тернофарм»; для «ФармаСтарт» - 0,85; «БХФЗ» - 0,73.

Результати розрахунків організаційно-управлінського та науково-технічного рівнів інноваційного потенціалу, наведені в табл.1, дозволяють здійснити загальну діагностику інноваційного потенціалу підприємств «Тернофарм», «Фармастарт» і «БХФЗ».

Таблиця 1. Організаційно-управлінський та науково-технічний рівні інноваційного потенціалу цільової групи фармацевтичних підприємств

Інтерпретація результатів загальної діагностики інноваційного потенціалу дає підстави для висновків про те, що досліджувані підприємства не демонструють активної інноваційної політики. Так, незначні витрати на НДДКР свідчать про непріоритетність впровадження нової продукції на підприємствах. Невеликі терміни окупності нових препаратів свідчать, з одного боку, про свідомий вибір швидкоокупних інновацій, а з іншого - про високий рівень ефективності реалізації інноваційних проектів.

За результатами аналізу продуктових інновацій визначено максимальні рівні інноваційних перетворень у препаратах різних фармакотерапевтичних груп і на цій основі побудовано профілі фактичної реалізації інноваційного потенціалу для підприємств «Тернофарм», «ФармаСтарт» і «БХФЗ», які демонструють комбінування у продуктовому портфелі препаратів, що вже відомі на ринку (рівень 2) та тих, які підприємства намагаються запропонувати першими серед інших вітчизняних виробників (рівень 3).

Результати загальної діагностики інноваційного потенціалу підприємств «Тернофарм», «ФармаСтарт» і «БХФЗ» та побудовані профілі фактичної реалізації їх інноваційного потенціалу дозволили запропонувати заходи щодо вдосконалення управління інноваційним потенціалом досліджуваних підприємств, які мають бути сконцентровані у напрямках розвитку системи інноваційного менеджменту, а також функціональних сфер інноваційної діяльності.

Висновки

У дисертації наведено теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці методики комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства, як необхідної передумови удосконалення управління його формуванням і реалізацією в умовах переходу національної економіки до інноваційної моделі розвитку.

Результати дисертаційної роботи дозволяють зробити наступні висновки теоретико-методичного та практичного спрямування.

1. Дослідження термінологічного апарату інноваційного менеджменту свідчить про наявність різних підходів і неоднозначне трактування змісту категорії «інновація». Систематизація об'єктного, процесного та об'єктно-процесного підходів до визначення категорії «інновація», а також виявлені взаємозв'язки цієї категорії з категоріями «новина» та «інноваційний процес» дозволило уточнити її визначення.

2. Узагальнення існуючих підходів до визначення категорії «інноваційний потенціал підприємства» та дослідження її економічної сутності показали, що в структурі інноваційного потенціалу можна виокремити дві складові: постійну (управлінську) та змінну. Визнання пріоритетності впливу управлінської складової на формування та реалізацію інноваційного потенціалу підприємства дозволило уточнити визначення цієї категорії.

3. Параметричний аналіз показників, які використовують для оцінки інноваційного потенціалу підприємства, дозволяє об'єднати їх у три групи, кожна з яких еквівалентна відповідній підсистемі інноваційного потенціалу підприємства. Результати параметричного синтезу дають можливість в межах кожної групи виділити ключові показники для комплексної оцінки ефективності управління інноваційним потенціалом підприємства. Такими показниками є частка інноваційних витрат в загальному обсязі витрат підприємства, ступінь реалізації інноваційної політики та рентабельність інновацій.

4. Для інноваційної діяльності вітчизняних фармацевтичних підприємств характерні суперечливі тенденції. З одного боку, збільшення частки інноваційно-активних фармацевтичних підприємств у їх загальній кількості, збільшення частки інноваційних витрат в обсягах реалізації фармацевтичної продукції, зростання частки фармацевтичних підприємств, які вкладали кошти у придбання машин і устаткування та об'єктів інтелектуальної власності свідчить про активізацію їх інноваційної діяльності. Разом з тим, низький рівень витрат на НДДКР у структурі загального обсягу інноваційних витрат, суттєві коливання по роках досліджуваного періоду частки інноваційно-активних підприємств, що інвестували кошти у підготовку виробництва для випуску нових продуктів, орієнтація на використання в основному власних коштів для фінансування інноваційної діяльності, значний ступінь зносу основних засобів доводить, що вітчизняні фармацевтичні підприємства не спромоглися суттєво просунутися в напрямі структурних параметрів витрат на інноваційну діяльність у розвинених країнах.

5. Сформований на даний момент інноваційний потенціал підприємства різною мірою відповідає вимогам реалізації різних конкретних інноваційних проектів, що спричинює необхідність розробки методики комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яка дозволяє одночасно визначити як поточний стан та пріоритети інноваційної діяльності підприємства (загальна діагностика інноваційного потенціалу підприємства), так і оцінити інноваційний потенціал підприємства стосовно його відповідності вимогам реалізації конкретного інноваційного проекту (проектно-орієнтована оцінка інноваційного потенціалу підприємства).

6. Оцінка рівня управління інноваційним потенціалом трьох вітчизняних фармацевтичних підприємств «Тернофарм», «ФармаСтарт» і «БХФЗ» (різних за розмірами, формою власності і періодом функціонування) засвідчила, що вони не демонструють активної інноваційної політики, не приділяють достатньої уваги розробці та впровадженню наукоємної продукції, а мають орієнтацію на вибір швидкоокупних інновацій з високим рівнем ефективності їх реалізації.

7. Специфіка функціонування вітчизняних фармацевтичних підприємств, які спроможні виводити на ринок переважно лише аналоги оригінальних препаратів, зумовлює їх імітаційну поведінку. Вибір виду імітаційної поведінки визначається науково-технічним рівнем інноваційного потенціалу підприємства. Врахування при цьому організаційно-управлінського рівня дозволяє обґрунтувати напрямки стратегічного розвитку інноваційного потенціалу підприємств.

8. Побудова матриці профілю інноваційного потенціалу підприємства фармацевтичних підприємств «ФармаСтарт», «Тернофарм» і «БХФЗ» та матриць нової продукції зазначених підприємств дозволило виокремити специфічні для кожного підприємства напрямки їх інноваційної діяльності. Порівняння виокремлених пріоритетних напрямків стратегічного розвитку інноваційного потенціалу цих фармацевтичних підприємств і фактично застосовуваних напрямків їх інноваційної діяльності дозволило запропонувати сукупність заходів, спрямованих на удосконалення управління формуванням та реалізацією їх інноваційного потенціалу.

Реалізація сукупності розроблених теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій в діяльності вітчизняних фармацевтичних підприємств сприятиме удосконаленню управління формуванням та реалізацією їх інноваційного потенціалу.

Перелік публікацій автора за темою дисертації

інновація менеджмент фармацевт управління

1. Соболєва Т.О. Управління інноваційною діяльністю на фармацевтичних підприємствах // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. - 1998. - №8. - С.192 - 194 (0,41 д.а.).

2. Соболєва Т.О. Інноваційний потенціал підприємства: визначення та основні характеристики // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. - Вип.8. / Відп. ред. С.І. Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2002. - С.71 - 77 (0,45 д.а.).

3. Соболєва Т.О. Вплив інноваційного потенціалу на вибір інноваційної стратегії підприємства // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 5 (12). - К.: КНЕУ, 2002. - С.248 - 255 (0,42 д.а.).

4. Соболєва Т.О. Підходи до визначення категорії «інновація»: ідентифікація та аналіз // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 18. - К.: КНЕУ, 2006. - С.13 - 20 (0,87 д.а.).

5. Соболєва Т.О. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу організації // Вісник національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми економіки та управління». - 2007. - № 579. - С.573 -578 (0,66 д.а.).

6. Соболєва Т.О. Інтеграція наукових досліджень та маркетингу в управлінні інноваційною діяльністю організації // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2007. - №5. - Т.3. - С. 252 - 255 (0,46 д.а.).

7. Соболєва Т.О. Особливості інноваційної діяльності на мікрорівні // Управління організацією: регіональні аспекти: Матеріали X Міжнародної науково-практичної конференції. Чернігів, 12-13 квітня 2002 / За ред. В.Г. Герасимчука. - К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2002. - С.290 (0,07д.а.).

8. Соболєва Т.О. Вплив інноваційної та синергетичної складової на оцінку інноваційного потенціалу підприємства // Теория и практика экономики и предпринимательства / Материалы II Международной научно-практической конференции. Алушта, 10 - 12 мая 2005 года. - Симферополь, 2005. - С. 91 - 92 (0,05 д.а.).

9. Соболєва Т.О. Фактори впливу та умови ефективного впровадження інновацій в організаціях // Інноваційні процеси в управлінні сучасними організаціями в постіндустріальній економіці: Мат. Міжнар. наук.-практ. Інтернет - конференції студентів і молодих учених. 3 грудня 2005 р. - К.: КНЕУ, 2006. - С.49 - 50 (0,15 д.а.).

10. Соболєва Т.О. Особливості інноваційних процесів у фармацевтичній галузі // Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (27-28 жовтня, м. Київ) / Відп. ред. А.А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2005. - С.234 - 236 (0,08 д.а.).

11. Соболєва Т.О. Характеристика інноваційної активності фармацевтичних підприємств України // Управління розвитком: Зб. наук. статей, спецвипуск. Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств» 14 - 15 листопада 2006 року. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - №7. - С. 111 - 115 (0,62 д.а.).

12. Соболєва Т.О. Моделювання системи управління інноваційним потенціалом підприємства // Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку: Зб. мат. Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 100 - річчю від дня народж. Бухала Сергія Максимовича, доктора економічних наук, професора. 7-8 лют. 2007р. / Від. за вип. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2007. - С.68 - 71 (0,21 д.а.).

Размещено на Allbest.ru