Системне управління підприємством на основі організаційно-економічних моделей

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.06.01- Економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Системне управління підприємством

на основі організаційно-економічних моделей

Федулова Любов Іванівна

Донецьк - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському державному морському технічному університеті Міністерства освіти України (м.Миколаїв)

Науковий консультант - доктор технічних наук, професор

Михайленко Віктор Мефодійович, Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Булєєв Іван Петрович, Інститут економіки промисловості НАН України, (м.Донецьк), провідний науковий співробітник відділу проблем регіональної політики;

доктор економічних наук, професор Воротіна Людмила Іванівна, завідуюча кафедрою управління та економіки підприємства Київського Національного університету ім.Т.Шевченка;

доктор економічних наук, професор Панченко Євген Григорович, виконавчий директор Міжнародної школи бізнесу при Національному університеті "Києво-Могилянська академія" (м.Київ)

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут, відділ комплексних роблем виробництва, Міністерство економіки України (м.Київ)

Захист відбудеться 17 грудня 1998 р. о 10-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 340048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 340048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий 14 листопада 1998 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Поклонський Ф.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах, коли постійно змінюється зовнішнє середовище, ускладнюються технології і стають більш різноманітними цілі підприємства, великомасштабне виробництво негативно позначається на загальному становищі підприємства. Відсталі підрозділи тягнуть наниз здорові, робітники відокремлені від результатів своєї праці, діяльність величезного числа управлінців середньої ланки неефективна, є велика кількість слабо контрольованих витрат - усе це ознаки діяльності великих підприємств і причини падіння виробництва в цілому. Тому структурна перебудова виробництва і, перш за все, системи управління ним стає все більш невідкладним завданням.

В цих умовах доцільно застосування системних принципів сучасного менеджменту для створення організаційно-економічної моделі управління виробничим підприємством та адаптації її на практиці. Ці принципи такі:

децентралізація вертикальних структур і посилення горизонтальних зв'язків,

які забезпечували б цілеспрямовану активізацію діяльності людей;

орієнтація менеджменту не на процеси діяльності, а на кінцеві результати;

поєднання за допомогою синтезу в часі і просторі методів і процесів управління діяльністю і організації, управління персоналом та управління зв'язками за межами організації для оновлення виробництва;

ефективне поєднання п'яти чинників виробництва: капіталу, матеріалів, інформації, людей і організації, головним з яких є людина;

організація систематичного контролю за станом усіх елементів менеджменту на базі зворотного зв'язку між об'єктом і суб'єктом управління;

якісне поєднання саморозвитку, групової діяльності, ділової активності, масового новаторства, які б забезпечували якість роботи, продукції і, взагалі, ефективність підприємства;

швидке реагування на відхилення як задовільні, так і незадовільні та оцінка при цьому комерційних і функціональних результатів роботи підприємства;

активізація інноваційної роботи з метою оволодіння новими нішами ринку на основі економічної мотивації праці.

Слід відмітити, що системний підхід до створення сучасної організації за принципами менеджменту на вітчизняних виробничих підприємствах застосовується дуже повільними темпами, а в деяких випадках ігнорується зовсім (через незнання та відсутність методології впровадження).

Сучасні зміни в системі менеджменту пов'язані з глибокими кризовими явищами в сфері управління. І, перш за все, ефективно працювати заважає відсутність нового мислення керівників усіх ланок виробництва. Та жорстка система “раціонального управління”, яка мала на меті гранично упорядкувати та регламентувати організацію і ті процеси, що в ній відбуваються, стала заважати досягненню стабільності та стійкості діяльності виробничих одиниць.

На сьогодні завдання менеджменту полягає в створенні адаптивних, швидкореагуючих управлінських механізмів, а менеджера - в реалізації комплексних і системних підходів.

Розгляд менеджменту виробничого підприємства як складної системи багатофункціонального управління, дозволяє усвідомити внутрішні та зовнішні важелі регулювання усієї виробничої діяльності в цілому і, таким чином, досягти їх збалансованості в умовах мінливості ринкового оточення.

Для створення сучасної системи виробничого менеджменту вітчизняних підприємств необхідний чіткий, науковообгрунтований методологічний апарат, ядром якого повинна стати стратегія підприємства, створена на основі поглибленого економічного аналізу та прогнозуванні з обов'язковою побудовою різноманітних моделей поведінки як усієї системи в цілому, так і окремих її підсистем.

Отже, практична потреба цих завдань зумовлює актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок дослідження пов'язаний з науковою програмою Українського державного морського технічного університету (УДМТУ) Міністерства освіти України (м. Миколаїв) “Науково-методологічні аспекти економічної підтримки господарських реформ у суднобудуванні”, програмою з реструктуризації, затвердженою Департаментом суднобудування Міністерства промислової політики України; з науковими темами науково-дослідного інституту “Центр”: “Розробка та впровадження функціонально-алгоритмічної моделі управління організаційно-технічними системами”, “Розробка та впровадження моделей стратегічного управління організаційно-технічними системами в сучасних умовах господарювання”, затвердженими наказом Міністерства промислової політики України; з проектом програми TACIS EDUK 9301 “Підтримка перепідготовки та працевлаштування офіцерів, звільнених в запас”.

Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних положень і вирішення комплексу завдань, що забезпечують на цій основі підвищення ефективності системи управління виробничим підприємством, формування раціональних структурних одиниць та створення сучасної організації, здатної функціонувати в умовах ринкового оточення.

Відповідно до поставленої мети сформульовано та вирішуються такі завдання:

представлення проблеми управління виробничим підприємством як системи з виділенням ознаків та зв'язків на різних рівнях;

аналіз підходів до моделювання процесів управління з позицій принципів сучасного менеджменту;

побудова організаційно-економічних моделей функціональних (проблемних) менеджментів як підсистеми багатофункціонального управління виробничою діяльністю;

розробка алгоритмів управління окремими видами діяльності для автоматизації цих процесів та підвищення їх ефективності;

створення системи інформаційного забезпечення функціонування стратегічного менеджменту як провідної та визначальної підсистеми виробничого менеджменту;

розробка методів оцінки ефективності системи менеджменту підприємства при створенні сучасної організації.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження дисертаційної роботи є проблеми системного управління виробничим підприємством в умовах створення ринкових відносин. Об'єктом дослідження обрано суднобудівні та інші промислові підприємства машинобудівного комплексу України.

Методологія та методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою проведеного дослідження стали положення економічної теорії, теорії сучасного менеджменту, роботи вчених-економістів, фахівців в галузі теорії та практики управління.

Для вирішення поставлених завдань на підставі системного підходу використано методи економічного аналізу, теорії масового обслуговування, теорії ймовірності, лінійного програмування, імітаційного моделювання, системного аналізу, модель управління товарними запасами, “дерево рішень”, метод експертних оцінок, техніка сценаріів, метод SWOT-аналізу та інше.

Як інформаційна база були використані дані експериментальних досліджень на конкретних виробничих підприємствах з наступною статистичною обробкою результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці системного підходу у вирішенні проблеми управління виробничим підприємством з позицій організаційно-економічних моделей сучасного менеджменту, що має важливе значення для реалізації комплексу завдань, пов'язаних із структурною перебудовою (реструктуризацією) промислових підприємств, підвищенням ефективності виробництва в умовах ринку, виходом на якісно новий рівень розвитку.

Це знайшло відбиття у розвитку методології управління виробничою системою на рівні функціональних підсистем (функціональних менеджментів), структуруванні окремих видів менеджменту, моделюванні механізму функціонування проблемних менеджментів як керуючих, так і керованих об'єктів стосовно впливу оточуючого середовища з метою прогнозування можливих дій відповідно до потреб ринку.

Для вирішення цієї проблеми виконано:

створено сучасну методологію управління підприємством при адаптації до ринкових умов, застосування якої сприятиме якісним перетворенням виробничих промислових підприємств та дозволить чітко визначити організаційно-економічний механізм їх функціонування. В межах такої методології:

вперше розроблено концепцію виробничого менеджменту як системи багатофункціонального управління діяльністю промислового підприємства, що дозволила визначити його якісні характеристики: структури, функції, організаційні форми, профіль вимог, опис посади виробничого менеджера;

вперше розроблено горизонтально-вертикальну інваріантну структуру виробничого менеджменту, основу якої складають функціональні менеджменти, що вирішують проблеми на рівнях “підприємство в цілому - виробнича структура (відділ) - робоче місце операційного менеджера” та розкривають суть діяльності і стратегію поведінки підприємства, враховуючи зміни економічних відносин, необхідність пристосування виробничої системи до змін зовнішнього середовища, завдання підвищення ефективності виробництва;

розроблено загальну модель системи менеджменту промислового підприємства та визначено її структуру відповідно до внутрішніх та зовнішніх проблем, які повинно вирішувати підприємство на шляху досягнення своїх цілей, що є основою сучасної методології управління підприємством, в центрі уваги якої - системний підхід;

створено організаційно-економічні моделі функціональних (проблемних) менеджментів: стратегічного, маркетинг-менеджменту, кадрового, фінансового, інноваційного, екологічного, інформаційного та операційного з відповідною структурою: політика, організація, функції, економічний механізм, критерії результативності, що суттєво поглиблює та вдосконалює поняття “виробнича система” підприємства та вказує напрями її діяльності в ринкових умовах;

детально розкрито механізм діяльності підсистеми операційного менеджменту (управління виробничим процесом): оперативного управління, управління товарними ресурсами, трудовими ресурсами, якістю та продуктивністю, який дозволяє комплексно управляти безпосередньо господарською діяльністю підприємства, що особливо важливо при проведенні розукрупнення великих підприємств та створенні ефективних бізнес-одиниць;

розроблено методики та алгоритми управління конкурентоспроможністю продукції, управління витратами та управління аудиторською діяльністю на підприємстві, що дозволяє систематизувати ці види діяльності та за допомогою сучасних інформаційних технологій підвищити їх ефективність і результативність;

означено принципи інформаційного забезпечення усіх видів функціональних менеджментів як бази для створення єдиної інформаційної системи промислового підприємства;

розроблено комплексну комп'ютерну систему підтримки прийняття рішень для стратегічного управління підприємства (АДІС - Адміністративна Інформаційна Система), яка дозволяє конкретизувати управлінські дії в тій чи іншій проблемній галузі промислового підприємства та підвищує їх оперативність і ефективність;

розроблено методики оцінки ефективності менеджменту на рівнях організаційних функцій та впровадження нової системи менеджменту підприємства в цілому для визначення доцільності застосування організаційних інновацій у виробничих системах в умовах адаптації до ринкових умов;

визначено організаційно-методологічні аспекти розукрупнення промислових підприємств (на прикладі суднобудівної галузі), які вказують на ефективні шляхи проведення реструктуризації як стратегічного напряму розвитку та обгрунтовують механізм її здійснення.

Наукове значення досліджень складається із основних положень розробленої методології управління виробничим підприємством в умовах адаптації до ринкових умов з використанням принципів системного підходу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати виконаної роботи знайшли практичне застосування на різних етапах управління виробничим підприємством, а також при створенні нових організаційних структур та моделей підприємства, здатних функціонувати в умовах ринку:

методику управління асортиментом продукції шляхом оптимізації параметрів її побудови впроваджено в Центральному науково-дослідному інституті по переробці штапельних волокон (ЦНДІШВ), м. Калінін;

методологію створення сучасної системи управління виробничим підприємством було застосовано при розробці проекту реструктуризації суднобудівних заводів за наказом Департаменту суднобудування Міністерства промислової політики України - акт про впровадження результатів від 1.10.1997 р., затверджений ВАТ “Суднобудівний завод “Океан” та УДМТУ;

організаційно-економічні моделі функціональних менеджментів було впроваджено при проведенні реструктуризації ВАТ “Суднобудівний завод “Океан”, м. Миколаїв;

алгоритм управління конкурентоспроможністю продукції був впроваджений при розробці системи управління якістю продукції у ВАТ “Екватор” та у ВАТ “Суднобудівний завод “Океан”, м. Миколаїв - акт про впровадження результатів від 1.10.1997 р., затверджений ВАТ “Суднобудівний завод “Океан” та УДМТУ;

економічний механізм функціонування окремих структурних підрозділів як центрів фінансової відповідальності (ЦФВ) був впроваджений на МП “Ера”, м. Миколаїв;

інформаційне та програмне забезпечення функціонування системи стратегічного менеджменту (“АДІС”) було впроваджено в практику АСУВ ВАТ “Суднобудівний завод “Океан” - акт про впровадження результатів від 1.10.1997 р., затверджений ВАТ “Суднобудівний завод “Океан” та УДМТУ.

теоретичні та методичні матеріали було застосовано при розробці наукових тем ВАТ “НДІ “Центр” за наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України - довідку про впровадження результатів видано ВАТ “Науково-дослідний інститут “Центр” 10.10.1997 р.

Результати досліджень, виконаних в дисертаційній роботі, використано в учбовому процесі при навчанні студентів за спеціальностями “Менеджмент у виробничій сфері”, та при перепідготовці військовослужбовців за програмою TACIS проектом програми TACIS EDUK 9301 “Підтримка перепідготовки та працевлаштування офіцерів, звільнених в запас” - довідку про впровадження результатів видано УДМТУ 9.10.1997 р. - довідки про впровадження результатів видано Національним координаційним центром реалізації комплексної програми соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку від 9.10.1997 р. та Представником Національного координаційного центру в Миколаївському регіоні від 10.10.1997 р.

Особистий внесок здобувача. Усі основні роботи виконано і впроваджено автором особисто. Наукові праці разом із співавторами присвячено окремим практичним аспектам розробленої теми, а самі співавтори - аспіранти здобувача і ці аспекти розкриті більш поглиблено в їх наукових дослідженнях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних та національних конференціях та семінарах, в т. ч.: всесоюзна науково-технічна конференція “Управління асортиментом і якістю непродовольчих товарів та формування розумних потреб населення” (м. Донецьк, 1987); всесоюзна науково-технічна конференція “Надійність, економічність та якість текстильних матеріалів” (м. Київ, 1988); студентська міжвузівська науково-технічна конференція “Студент та науково-технічний прогрес” (м. Новосибірськ, 1990); всесоюзна науково-практична конференція “Народна педагогіка та сучасні проблеми виховання” (м. Чебоксари, 1991); наукова конференція “Управління в умовах ринкової економіки” (м. Самарканд, 1992); учбово-методична конференція “Комп'ютерні технології в учбово-методичній, науковій та зовнішньоекономічній діяльності вищих навчальних закладів України” (м. Київ, 1996); ювілейна конференція “Проблеми розвитку суднобудівної науки та освіти” (м. Миколаїв, 1995); міжнародний науково-практичний симпозіум “Проблеми суднобудування: стан, ідеї, рішення” (м. Миколаїв, 1997); наукові конференції Московського кооперативного інституту (1985 - 1992); 54-а науково-технічна конференція Київського державного технічного університету будівництва та архітектури (1997); наукові конференції Українсько-фінського інституту менеджменту та бізнесу (1996-1997); наукові конференції Українського державного морського технічного університету (1993 - 1997).

Публікації. Результати роботи відображені у 36 публікаціях. Серед них: 1 монографія, 4 наукові посібники, 13 статей в наукових журналах, 7 статей в збірниках наукових праць, 9 - тези наукових конференцій та інше. Загальний обсяг наукових робіт 48 умовно-друкованих аркушів, в тому числі особисто автора 34,3.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 189 найменувань.

Робота має 376 сторінок тексту, 37 рисунків, 10 таблиць, 21 додаток. Загальний обсяг роботи 457 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

менеджмент управління організаційний економічний

Розділ 1. “Дослідження проблем сучасного управління”. В умовах створення ринкової економіки України, розвитку підприємництва, модернізації державного сектору суттєво змінюється зміст організаційних, управлінських, соціально-економічних відносин як в системі державного управління, так і в управлінні на рівні окремого підприємства.

Створення корпоративних форм управління, зміна психології керівника, стилю господарської поведінки, переоцінка ними своєї ролі і місця в системі господарювання викликали величезну зацікавленість до менеджменту - теорії і практики управління сучасним підприємством.

Новий підхід до управління виробництвом полягає в тому, що будь-яке підприємство розглядається як відкрита соціально-економічна система, що діє в рамках ситуаційного підходу. Тому форми, методи, системи, стилі керівництва повинні суттєво змінюватись залежно від об'єктивних умов первісних перемінних підприємства (зовнішнього середовища, цілей, стратегії, технології та ін.).

На теперішній час можна говорити про все більш прискорений процес конвергенції моделей менеджменту. Теоретики і практики менеджменту різних країн та економічних шкіл взаємно збагачують один одного ідеями, найбільш продуктивними методами керівництва, сучасними організаційно-структурними формами і технологічними засобами управління.

Значний внесок у вирішення проблеми моделей менеджменту внесено Д. Мак-Грегором, Ф. Герцбергом, А. Маслоу, Е. Мейо, У. Оучи, П. Дракером, А. Файолем, Г. Емерсоном, Т. Пітерсоном, В. Уотерманом, Дж. Гелбрейтом та ін.

Проведено детальне дослідження питань сучасного управління на рівні функцій, яке показало наявність багатьох різнопланових проблем, що потребують суттєвого та принципового вирішення.

Аналіз економічного стану промислових підприємств на прикладі суднобудівної галузі України дозволив встановити, що триває зниження обсягів виробництва, виробничі потужності на суднобудівних підприємствах завантажені на 40 - 50 %, відсутня фінансово-кредитна система для підприємств з довгостроковим технологічним циклом виробництва, значно зросли ціни за споживання підприємствами ресурсів, що привело до дефіциту обігових коштів, відсутній механізм функціонування при адаптації до ринкових вимог, неспроможність наявної організаційної структури підприємств управляти змінами в кризових умовах.

Тільки системний підхід до економічних проблем дозволить проникнути в дійсну суть механізму подолання критичного стану виробництва, падіння життєвого рівня працівників. Вирішення проблеми ціноутворення, формування структури собівартості продукції, ресурсоємності продукції, порівняльний аналіз споживчих властивостей вітчизняної та зарубіжної продукції, сприяння експорту, пошуку ринків збуту, кредитна підтримка виробництва та інше потребує узгодженості дій на усіх рівнях управління підприємством. Майже немає робіт, присвячених системному підходу до виробничого менеджменту, застосуванню принципів моделювання різних його складових частин.

Значне місце у вирішенні проблем займає перебудова загальної системи управління сучасними підприємствами. Організаційно-економічний механізм функціонування підприємства в ринкових умовах повинен започатковуватись на принципах сучасного менеджменту, який дозволить об'єднати усі види ресурсів, а в центр уваги поставити людину як головного потенціалу результативності та продуктивності організації, вибрати такі засоби впливу на процес залучення у виробництво людей і предметів виробництва, які б стимулювали працівників до максимально можливого ступеню досягнення цілей.

Головним принципом системи управління повинно бути виробництво виробів потрібного типу в потрібний час і в потрібній кількості, а мета - зниження витрат виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції.

Використання методології системно-цільового підходу передбачає виділення двох основних груп факторів, які впливають на формування і розвиток організаційних структур управління підприємств: перша група відображає вплив характерних особливостей виробничих підприємств, друга - вплив зовнішнього середовища, тобто особливостей організації управління в галузях промисловості, досягнутого рівня розвитку науково-технічного прогресу, діючого господарського механізму управління, кон'юнктури ринку і т. інше.

Все це дозволило визначити цілі та структуру завдань дослідження даної дисертаційної роботи.

Розділ 2. “Організаційно-економічні моделі багатофункціонального управління виробничою діяльністю підприємства на основі сучасного менеджменту”. Розроблена концепція виробничого менеджменту дає можливість встановити його суть, призначення, функції, особливості структури, якісні вимоги до виробничих менеджерів. Конкретно визначено напрями розвитку виробництва в Україні, наведено типи організаційних структур управління виробничими підприємствами різних організаційних форм, узагальнено та конкретизовано функції керуючого виробництвом (операційного менеджера), функції процесу управління виробництвом, складено структуру особистості операційного менеджера, профіль вимог до нього та опис посади. Ця концепція є також основою для створення методології управління виробничим підприємством в сучасних умовах. Із означеної концепції, як наслідок, пропонується вертикально-горизонтальна структура виробничого менеджменту (табл. 1), що дозволяє встановити функціональні (проблемні) менеджменти виробничого підприємства та визначити функції діяльності за схемою “управління підприємством в цілому - управління на рівні виробничого відділу операційної системи - управлінські функції операційного менеджера”.

Такий підхід дозволив розробити схему загальної системи менеджменту виробничого підприємства. За цією схемою чітко розмежовані: стратегічний менеджмент як цілеутворююча та координуюча підсистема, та маркетинг-менеджмент, фінансовий менеджмент, кадровий, інноваційний, інформаційний, екологічний менеджменти, як керуючі підсистеми стосовно операційного менеджменту (підсистеми управління виробничим процесом), а також контролінг - система управління прибутком підприємства.

Значне місце в роботі займає побудова організаційно-економічних, функціональних, організаційно-технологічних моделей усіх зазначених вище функціональних менеджментів. Загальний підхід до побудови моделей відображений на рис. 1. За такою структурою побудовано кожну модель менеджменту, яка дозволяє на практиці означити його стратегічну суть, коло вирішуваних проблем, імманентні властивості( внутрішній зміст), внутрішні та зовнішні функцїї, організаційні склад та структуру, структуру витрат на утримання, критерії оцінки діяльності. В межах кожного функціонального менеджменту запропоновано організаційно-економічний механізм його існування та інформаційне забезпечення.

Розроблено детальну організаційно-економічну модель стратегічного менеджменту, яка дозволяє встановити алгоритм його функціонування та виробити механізм реалізації, за такою схемою:

Завдання менеджменту /проблема підприємства	Інструменти менеджменту і техніка роботи при вирішенні проблеми
розробка стратегії підприємства для досягнення цілей підприємства; розробка видів стратегії відносно напрямку “головного удару” і відповідно до головної стратегії підприємства (політика підпри-ємства); розробка й оцінка стратегії підприємства	аналіз оточення (шанси - ризик); аналіз підприємства (сильні - слабкі сторони); технологія сценарію; матриця оцінки; дерево рішень; ланцюжок створення вартості; побудовча технологія

У реалізації моделі маркетинг-менеджменту процес управління маркетингом засновано на принципі орієнтації на покупця (споживача) товарів та послуг. Маркетингова програма є базою для оперативних дій усіх лінійних служб, а головне, для операційної системи (системи виробництва). Тим самим і реалізується важливий принцип маркетингу - прийняття управлінських рішень здійснюється в збутових ланках. Реакція ринку на товар (послугу) і визначає попередньо обсяг, види, типи і структуру виробництва.

На відміну від свого попередника сучасний виробник намагається виробити те, що необхідно покупцю і вигідно реалізувати цей товар, а не реалізувати те, що може виробити. В зв'язку з цим більшість товару стає диференційованим не тільки з точки зору розповсюдження широкого спектру матеріалів і технологій, але й з точки зору, що сучасний виробник повинен створювати свій імідж, імідж свого товару.

Ми маємо справу з тим, що маркетинг виконує інтегруючу господарську функцію. Запропонований методологічний апарат дозволить підприємствам на світовому ринку і взагалі на ринках мати чутливий механізм реагування на зміну ринкового середовища, що зробить конкуренцію між ними досить сильною динамічною, в той же час ця ж конкуренція буде вдосконалювати цей механізм.

Фінансовий менеджмент спрямований на управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, які виникають між господарюючими суб'єктами в процесі руху фінансових ресурсів. Методологія функціонування фінансового менеджменту розглядається на підставі розробленої його моделі. Фінансовий менеджмент виробничого підприємства повинний включати в себе: розробку і реалізацію фінансової політики підприємства з використанням різних фінансових інструментів; прийняття рішень з фінансових питань та виробітку механізму їх реалізації; інформаційне забезпечення шляхом складання та аналізу фінансової звітності підприємства; оцінку інвестиційних проектів та формуванню портфелю інвестицій та інше.

На основі вищезазначеного вважаємо, що фінансову систему необхідно подавати в декількох взаємопов'язаних моделях, а саме: 1) у вигляді статичної моделі, що застосовується як фактографія розподілу фінансових ресурсів та фінансових відношень, що склалися на певний проміжок часу; 2) у вигляді динамічної моделі (“робочої моделі”), яка описує рух фінансових потоків в кількісному виражені та відображає динаміку перерозподілу ресурсів. Саме такою моделлю мають користуватися в своїй безпосередній діяльності фінансові менеджери різних рівнів, здійснюючи намічені дії на систему для досягнення певного ідеалу.

Фінансові ресурси і капітал постійно рухаються. Управління цим рухом - головна мета фінансового менеджменту - процес впливу фінансових відносин на розмір та динаміку змін цих ресурсів. Фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності того чи іншого рішення, а інколи й за прийняття кінцевого рішення щодо вибору прийнятого варіанту дій.

Означено функції управління інвестиціями на підприємстві, обгрунтовано необхідність моніторингу проектів та механізм їх аналізу, що дозволить в умовах широкого застосування сучасних інформаційних технологій виробити сценарії поведінки процесу реалізації наявних інвестиційних проектів.

Результати досліджень показують, що робота по управлінню інвестиційними проектами завжди супроводствується ризиком втрат, які обумовлюються неозначенністю досягнення очікуваного результату. Джерелом неозначеності можуть бути як зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства, так і будь-яка стадія його діяльності. Відповідно до цього, виникають два взаємопов'язаних завдання: для керівництва - яким чином найбільш ефективно реалізувати стратегічний потенціал підприємства; для кредиторів (інвесторів) - як самостійно, на основі інформації, наданої керівництвом підприємства, побудувати свою стратегію відношень з підприємством від рішення по розміщенню своїх внесків і умов винагороди за них, до умов компенсації за них при негативному опрацюванню проектів.

Узагальнення результатів теоретичних та практичних досліджень вчених та практиків в галузі аудиту дозволяють зробити висновок про необхідність комплексного підходу до організації аудиторської діяльності.

Запропонований алгоритм управління аудиторською діяльністю розкриває чіткий та конкретний механізм її проведення, шляхи вдосконалення, досягнення високої продуктивності, що забезпечить надійний та стабільний стан підприємства в існуючій ринковій інфраструктурі.

Значне місце в системі загального менеджменту відводиться інноваційному менеджменту, так як саме менеджмент та інновації - це складові успіху виробничого підприємства в умовах його реорганізації та пристосування до ринкових умов.

Інноваційна стратегія виробничого підприємства повинна включати: розробку планів та програм інноваційної діяльності, проведення єдиної інноваційної політики, розгляд проектів нових продуктів, моніторинг розробки нових продуктів, створення цільових груп та ін. Ефективність інноваційних процесів оцінюється отриманим прибутком та зниженням затрат живої праці, собівартості, матеріальних ресурсів, капітальних вкладень та обігових коштів, що приводять до зростання прибутку. Запропоновані організаційно-функціональна модель інноваційного менеджменту та алгоритм розрахунку ефективності впровадження інновацій дають можливість конкретизувати цей вид діяльності та надати йому змістовності. І хоч на технологічні інновації на багатьох виробничих підприємствах на сьогодні не вистачає коштів, організаційні інновації повинні бути здійснені в найкоротший термін.

В специфічних умовах національної економіки експлуатація більшості наявних технологій нераціональна та збиткова через високу собівартість. Потенціальний прибуток при фінансуванні інновацій повинен бути більш загальним, так як при цьому мається на увазі не тільки оновлення технології, але й введення у виробництво комплексу організаційних, технологічних нововведень та якісно нової продукції.

Узагальнені точки зору досліджень в галузі інноваційної діяльності дозволили подати класифікацію інновацій у промисловості з точки зору інтенсивності інноваційної зміни, а самі інновації розглянути як процес вдосконалення збалансованості різних сторін роботи підприємств, пов'язаної з потребами ринку.

Для проведення інноваційної діяльності на виробничому підприємстві пропонуємо дотримуватися слідуючих методичних принципів: інноваційними процесами слід займатися окремо від виробничих; для цього більше підходять матричні чи штабні структури, або окремі (венчурні) малі організації усередині діючого підприємства; інноваційні структурні підрозділи слід наділяти необхідними правами, обов'язками, адміністративними і комерційними функціями, а також матеріальною відповідальністю за кінцеві результати діяльності. Зазначені принципи дозволили розробити технологію управління інноваційним процесом на підприємстві, головними факторами при якій залишається маркетинг та рівень конкуренції в конкретній галузі виробництва та виробити узагальнюючу структурно-функціональну модель інноваційного менеджменту.

Кадри - основа сучасного менеджменту. Механізм створення та функціонування кадрової служби виробничого підприємства узагальнює структурно-функціональна модель кадрового менеджменту, структурними елементами якої є кадрово-політична цільова та інструментальна система, профіль вимог до праці робітників, кадрове планування, схема організації роботи “команди” співробітників, сфери та завдання політики персоналу, інформаційна система “Персонал”, контролінг персоналу, оціночні чинники.

Соціологічні дослідження, проведені на промислових підприємствах, дозволили виділити чинники, які впливають на привабливість їх роботи: робота без великої напруги та стресів; зручне розташування місця роботи; достатня поінформованість про стан справ на підприємстві; гнучкий темп та час роботи; доброзичливі стосунки між людьми та інші.

Висновки досліджень вказують на бажання людей працювати за принципами сучасного менеджменту, коли працівники - це співробітники, “команда” однодумців, а сама праця - цікава “гра” за цивілізованими правилами; керівник - “один із нас”, впроваджує демократичні методи управління, мотиваційний механізм, започаткований на економічних та правових засадах.

Враховуючи змістовний аналіз екологічного менеджменту, а також керуючись організаційною структурою виробничого менеджменту як складною ієрархічною системою, визначено загальну модель екологічного менеджменту.

Погляд на забруднення довкілля як на екологічну проблему потребує врахування точки зору як об'єкту, так і суб'єкту цих відносин та аналізу її з позиції економії ресурсів (попит на ресурси, вартість ресурсів, витрати ресурсів і т. ін.).

Економіко-правовий механізм в галузі екології на макрорівні визначає його напрямки в діяльності кожного підприємства і являє собою систему економіко-правових засобів для регулювання еколого-економічних відносин, спрямованих на досягнення мети і завдань екологічної політики підприємства. Для успішного виконання екологічних програм, питання екологічної безпеки слід розглянути системно. Ця система, на нашу думку, повинна включати три підсистеми: природну, соціальну, економічну. Саме в цьому напрямку повинні проводитись наукові дослідження та практичні розробки на кожному виробничому підприємстві з метою вироблення конкретної екологічної моделі та методів управління нею для управління рівновагою системи.

Блок-схема інформаційного менеджменту розкриває суть інформаційно-управляючих технологій через їх функції, що дає змогу структуризувати процес управління інформаційними ресурсами, виділити основні види інформації виробничого підприємства та встановити оціночні критерії. Розроблено структурну схему відділу інформаційного менеджменту та деталізовано функції кожного його підрозділу, а також схеми розвитку інфраструктури обробки даних, розподілу інформації та етапи інформаційного управління, визначено принципи побудови комп'ютерної технології.

Управління виробничим процесом (операційний менеджмент) в даній методології представлено як підсистема загального менеджменту, яка, в свою чергу, складається із таких елементів, як оперативне управління виробничим процесом (подано у вигляді “дерева” цілей), управління товарними ресурсами (основа - логістика як концепція раціонального управління матеріалопотоком та його інформаційним забезпеченням), управління продуктивністю, управління якістю та управління підлеглими (виробничим персоналом).

Розроблено функціональну схему управління товарними запасами, в центрі уваги якої - логістичний підхід за схемою: “закуп - виробництво - перевезення - збут”. Відповідно до такої схеми логістична калькуляція витрат складає обробку замовлень, пересування продукції в межах підприємства, пакування, складування, підтримку запасів, перевезення та управлінські витрати.

Оцінюючими критеріями функціонування логістичної системи обрані: мінімальні загальні витрати, максимальний обсяг обслуговування споживачів, короткострокова максимізація прибутку, максимальна перевага над конкурентами.

Логістична інформаційна система використовує схему споживчих закупок в ролі вхідних даних та послідуючий моніторинг змін складських запасів та виробництва продукції.

Детально представлено систему управління якістю в її сучасному міжнародному розумінні взагалі, та конкретизований механізм управління конкурентоспроможністю продукції. Розроблено методику і алгоритм механізму управління конкурентоспроможністю продукції та систему інформаційного забезпечення. Представлено класифікацію вимог до якості на етапах “петлі якості” та класифікацію затрат на забезпечення якості продукції. Логічним завершенням методології управління якістю є розроблена його технологічна структура. З метою поліпшення якості виробів запропоновано алгоритм процесу детального дослідження його властивостей, як функціональних так і економічних:

В управлінні конкурентоспроможністю товару класичне поняття собіватрості як сума затрат, не дає чіткого уявлення про вплив на ці затрати змін властивостей товару. Тому доцільно уявити собівартість як суму затрат на реалізацію кожної окремої функції, яка формує якість товару, тобто кожній функції товару відповідає величина затрат Si, тоді собівартість визначається як:

У цьому випадку будь-яка заміна технологічної характеристики чи технології виробництва може бути оцінена з точки зору впливу на собівартість.

Кожний із елементів операційного менеджменту зображено у вигляді структурно-функціональних моделей та доповнено поясненням їх економічних механізмів.

Логічним завершенням процесу моделювання менеджменту виробничого підприємства є подання контролінгу як системи управління прибутком на чотирьох рівнях:

Предмет підприємництва (різниця між активами та пасивами, чиста вартість, балансовий прибуток).

Первинний показник управління - прибуток підприємства.

Потенціал підприємства - шанс на прибуток у майбутньому.

Важелі управління потенціалом - майстерність у менеджменті.

Контролінг розглядається як керуюча концепція підприємства, яка спрямована на ліквідацію “вузьких місць”, орієнтована на майбутнє відповідно до поставлених мети та завдань, отримання певних результатів, пов'язана з комплексним використанням методів оперативного та стратегічного менеджменту. Враховуючи ці підходи, побудовано загальну структурну модель контролінгу виробничого підприємства та розроблено алгоритм управління витратами, як його головної функції.

Впровадження системи контролінгу на вітчизняних підприємствах перебуває у проектному стані. Пов'язано це і з існуючою систему бухгалтерського обліку, і з відсутністю спеціальних служб, які б мали час і можливість проводити детальний аналіз економічних та фінансових показників діяльності підприємства з метою управління його прибутковістю. Найкраще впроваджувати на виробничих підприємствах контролінг як систему внутрішньогофірмового оперативного управління фінансовими результатами діяльності підприємства (це на ранньому етапі фінансування підприємств при адаптації до ринкових умов). Потім цей процес повинний мати більш системний характер. Особливо ефективна і бажана система контролінгу там, де створено функціональний менеджмент, де функції управління делеговані відділам і службам.

Розділ 3. “Моделювання управління виробничою системою”. Узагальнюючим та об'єднуючим компонентом загальної структури системи менеджменту виробничого підприємства є розроблена комплексна комп'ютерна система підтримки рішень для стратегічного менеджменту “АДІС” (Адміністративна Інформаційна Система) як інформаційно-вирішувальна система класу “порадницьких” інформаційних систем, що виробляє конкретне управлінське рішення, з кінцевим правом особи, яка приймає рішення. Інфологічну схему системи “АДІС” наведено на рис. 2.

Робота системи спирається на два основних комплекса дій стратегічного менеджменту:

Стратегічного планування - як постанови перспективних (масштабних та довгострокових) цілей, збалансованих із засобами їх забезпечення.

2. Контролінгу - як безперервного корегування норми (цілей та засобів) через постійно діючі зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства.

Інструменти рішення системи “АДІС” являють собою автономні комп'ютерні програми, які викликаються з будь-якої точки роботи програмних модулей стратегічного планування, контролінгу, блоків функціонального (проблемного) менеджменту. Ці інструменти дозволяють конкретизувати управлінські дії в тій чи іншій проблемній сфері стратегічного менеджменту, створеною базою даних. Інструменти рішення реалізують такі завдання:

фактографічне прогнозування за динамічними рядами та матрицями;

сценарний аналіз для прогнозної, експертної оцінки наборів можливих станів підприємства та його зовнішнього оточення;

вибір оптимальної альтернативи - для експертного вибору найкращого варіанту альтернативного рішення будь-якої слабко структуризованої проблеми;

факторний аналіз - для відбору та формування набору показників (чинників) суттєвих для управління підприємством;

дискримінантний та кластерний аналіз для визначення у зовнішніх та внутрішніх середовищах підприємства природних груп тієї чи іншої спеціалізації та направленості (споживачів на ринку, неформального впливу серед персоналу фірму) та ін.



Просування потоків інформації в комп'ютерній системі підтримки прийняття рішень “АДІС” визначається, з одного боку, властивостями та структурою об'єкту управління - підприємство та його ринкове оточення, з другого боку - діючими методами стратегічного менеджменту. Розроблено принципи економіко-математичного моделювання, які випливають із загальних принципів системного аналізу та вимоги до показників відображення діяльності у сфері управління.

Запропоновано методику моделювання діяльності управлінських структурних одиниць (УСО) виробничої системи, яка грунтується на теорії масового обслуговування і дає можливість оптимізувати структури управління та управлінські затрати.

Розділ 4. “Організаційна перебудова підприємств: практичний аспект”. Запровадження суттєвих інновацій в галузі структурної перебудови допоможуть вивести промислові підприємства із скрутного стану. Головний напрямок таких інновацій - розукрупнення, яке передбачає створення і розвиток самостійності потенційних бізнесів, що існують всередині великих підприємств. На сьогодні практично неможливо контролювати витрати виробництва зверху, адміністративним шляхом. Вони можуть і повинні контролюватися тільки на рівні виконавців, так як саме вони зацікавлені в скороченні витрат і на практиці відчувають пряму зацікавленність своїх заходів від результатів праці.

Практика роботи з підприємствами свідчить, що для більшості з них питання реструктуризації не стали до кінця зрозумілими і, тим більше, є непорозуміння з позицій необхідності стратегічного планування. Реструктуризація це не разова компанія, а тривалий шлях структурної перебудови не тільки організаційної форми існування підприємства, але й перебудови організаційно-економічного механізму функціонування, зміна психології управлінців і працівників та мотивації їхньої праці. Спроби дати конкретні рекомендації, уніфікувати процеси структурної реорганізації без урахування специфіки діяльності як окремих галузей, так і окремих підприємств, можуть привести до того, що більшість проектів структурної перебудови залишуться нереалізованими. Але є й інший бік проблеми: після розробки реальні проекти реструктуризації залишаються важкореалізованими внаслідок того, що неопрацьовано механізм організаційно-економічних відносин тієї організаційної форми, яка утворюється в ході перебудови. Якими б не були варіанти цього механізму, головні вимоги до нього такі: орієнтація на кінцевий результат виробничої та іншої діяльності, врахування об'єктивно існуючих розбіжностей і протиріччя інтересів різних структурних підрозділів, вироблення таких засобів впливу на процес залучення у виробництво людей і предметів виробництва, які б стимулювали прагнення як працівників, так і окремих бізнес-одиниць до максимально можливого ступеня досягнення цілей, пристосованість до демократизації системи управління виробничими одиницями на різних рівнях ієрархії, яка передбачає юридичну самостійність виробничих систем структурних підрозділів в питаннях визначення цілей, вибору і реалізації засобів їх досягнення, економічну відповідальність за результати своєї діяльності.

Розроблений методологічний інструментарій щодо створення сучасної виробничої системи та механізму її управлінняя на основі підходів сучасного менеджменту був застосований при розробці проекту реструктуризації суднобудівних підприємств, а конкретно:

проведено детальне дослідження процесу управління ВАТ “Суднобудівний завод “ОКЕАН” (SWOT-аналіз), результати якого були основою для розробки системи менеджменту цього підприємства, що, в свою чергу, є результатом впровадження розробленої методології управління виробничим процесом; визначено місію підприємства, розроблено цілі його розвитку, обгрунтовано холдингову структуру як форму існування ВАТ, означено функції усіх рівнів управління та побудовано їх організаційні структури.

Реструктуризація - засіб усунення протиріччя між вимогами ринку та застарілою системою поведінки підприємства. Ринок утримує лише того виробника, який виробляє продукцію адекватну платіжеспроможному попиту. Зміни в роботі підприємства в значній мірі залежать від ефективної системи управління.

Запропонована методологія управління промисловим підприємством передбачає відокремлення стратегії розвитку підприємства в окрему ланку роботи; зміну організації оплати праці; створення системи оціночних показників (підприємства в цілому та його бізнес-одиниць); перехід на жорстке управління грошовими потоками; розширення сфери інноваційної діяльності; створення та оновлення іміджу підприємства; перебудову інформаційної системи; навчання персоналу технології поведінки в ринковому середовищі та інше.

Визначення ефективності менеджменту можна проводити різними методами. Одним із них є оцінка впливу підсумкового показника діяльності на підвищення кінцевих результатів виробничої діяльності підприємства. Сукупність функцій, які реалізуються конкретним підрозділом, розглядається як аналізуємий об'єкт (система). Характеристика об'єкту, що відображає відповідність принципам сумісності, актуалізації, зосередженості та гнучкості виконуваних функцій визначає його функціональну організованість.

Сучасні умови пред'являють якісно нові вимоги до системи менеджменту в цілому, до менеджерів та бізнесменів, викликаючи більш високу напруженість їх праці, вимагають вміння цінувати час, володіння комплексом організаційних та психологічних якостей, зростає елемент творчості в їх роботі.

У зв'язку з цим змінюються критерії оцінки ефективності впровадження організаційних інновацій, до яких можна віднести і запропоновану нами систему менеджменту для виробничих підприємств.

Запропоновано експертний метод оцінки ефективності системи менеджменту. Проведена експертна оцінка думок керівників усіх ланок управління виробництвом дозволила визначити ранги показників ефективності системи менеджменту:

Ранг	Показники	Вагомість
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14	Пристосованість до ринкового оточення Активність характеру діяльності Якість досягнутих результатів Рівномірність та ритмічність роботи Рівень організаційної культури Ступінь задоволення роботою Можливість аналізу діяльності Ступінь реалізації здібностей Можливість використання своїх прав Термін досягнення результатів Стан морально-психологічного клімату Вірогідність досягнення результатів Можливість організаційного мислення Ступінь втручання	0,21 0,20 0,18 0,13 0,13 0,11 0,10 0,10 0,08 0,07 0,05 0,05 0,03 0,02

Впровадження результатів дисертаційної роботи в навчальний процес включає концепцію стратегії навчання, зумовлюючими компонентами якої є господарська діяльність підприємства, вимоги до окремих посад та вимоги до менеджмент-тренінгу, враховуючи тенденції розвитку в галузі економіки та новітніх технологій навчання.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Загальним підсумком роботи є розробка методології управління виробничим підприємством на основі системного підходу сучасного менеджменту в умовах адаптації до ринкових умов. Це стосується вирішення таких проблем:

розробка концепції управління виробничим підприємством в ринкових умовах;

розробка принципів побудови менеджменту та створення сучасної організації, здатної функціонувати на ринку;

створення системи менеджменту виробничого підприємства та її структурування;

структурування управління підприємством з позицій горизонтально-вертикальної підлеглості;

моделювання функціональних (проблемних) менеджментів;

опис взаємодій елементів системи на різних ступенях ієрархії на функціональному рівні з метою наочності подання картини діяльності системи;

створення інформаційного та програмного забезпечення функціонування системи стратегічного менеджменту як цілеспрямованої ідеї підприємства;

розробка методики управління конкурентоспроможністю продукції;

розробка алгоритмів управління виробітками та витратами на підприємстві;

моделювання контролінгу як системи управління прибутком підприємства;

виробітка оцінюючих критеріїв функціональної діяльності проблемних менеджментів як результуючих показників системи управління підприємством;

розробка методики оцінки ефективності системи менеджменту виробничого підприємства;

розробка практичних аспектів структурної реорганізації підприємств в умовах адаптації до ринкових умов.

Конкретні результати роботи такі:

На основі дослідження існуючих підходів виявлено загальні проблеми сучасного управління на функціональному рівні. Загальний висновок такого дослідження - відсутність системного підходу до процесу управління підприємством на усіх рівнях ієрархії. Старі методи управління підприємством втратили ефективність, а нові спонукають до активних дій як у внутрішній організації справ, так і у зовнішніх господарських зв'язках, причому в останніх в особливості, оскільки саме із-зовні виходять імпульси кризи. Хоч макроекономічні умови і визначають середовище, в якому здійснюється виробнича діяльність, але вони в значній мірі є лише початковим моментом, так як багато чого залежить від уміння використовувати ці умови і можливості.

...