Сутність креативного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Основні властивості дивергентного мислення, наведені Дж. Гілфордом

2. Навести характеристику інтуїції як рушійної сили бізнесу

3. Дати характеристику складовим елементам системи креативного менеджменту в організації

4. Креативний лідер - це менеджер сучасного типу. Дайте пояснення

5. Розкрийте суть феномену "спіраль знань"

Список використаної літератури

1. Основні властивості дивергентного мислення, наведені Дж. Гілфордом

Найпершим у науці креативність та інтелект протиставив Дж. Гілфорд. Він спирався на власну теорію двох видів мислення: конвергентного та дивергентного. Конвергентне мислення спрямоване на аналіз всіх наявних способів розв'язання задачі, з тим, щоб вибрати з них єдиний правильний. Конвергентне мислення лежить в основі інтелекту. Дивергентне мислення - це мислення, "що йде одночасно у багатьох напрямках", воно спрямоване на те, щоб породити безліч різних варіантів розв'язання задачі. Дивергентне мислення лежить в основі креативності.

Дивергентне мислення-це мислення, що йде в різних напрямах, яке передбачає множину рівною мірою правильних варіантів розв'язання задачі. Цей тип мислення ґрунтується на інтуїції. Головним його критерієм є оригінальність, психологічним механізмом - фа асоціацій, емоційні чинники. Ці механізми реалізуються на рівні підсвідомих процесів.

Основні властивості дивергентного мислення:

1. Швидкість - кількість ідей, які людина здатна продукувати за одиницю часу.

2. Оригінальність - рідкісність ідеї, міра відмінності ідеї від загальноприйнятих стандартів.

3. Гнучкість - легкість переходу від однієї ідеї до іншої.

4. Сприйнятливість - чутливість до деталей, нюансів, парадоксів.

5. Метафоричність - здатність переносити властивості одного предмета (явища) на інший на основі ознаки, спільної для обох предметів, що зіставляються.

2. Навести характеристику інтуїції як рушійної сили бізнесу

Що таке інтуїція в сучасному світі? Так само, як і тисячі років тому, інтуїція - це бачення, бачення речей такими, якими вони є, без викривлення під впливом власних або чужих суджень чи здогадок.

Коли з'являється така інформація, нам часто важко зіставити її з дійсністю, і замість того, щоб прийняти її за керівництво до дій, свідомість звертається до нашого досвіду та знань, і як результат - поява протилежного рішення: ми знаходимо обґрунтування, чому треба діяти по-іншому, а не так, як підказує душа.

Буває, що в бізнесі починається криза. Криза - це завжди наслідок, варто шукати причину. Причина завжди міститься в помилці лідера. Буває, що навіть десяток радників не можуть указати на шлях виходу з кризи. Це можуть бути фахівці з управління, продажу, маркетингу, але часто вони є безсилими в знаходженні рішення, що прибере причину кризи. І тут також на допомогу приходить інтуїція - інтуїція власника, лідера.

Тому, щоб вирішити будь-яку проблему, варто в першу чергу відновити лідера, його здоров'я, трансцендентність (уміння знаходитися над, бути суб'єктом, а не об'єктом). Інакше кажучи, суб'єкт має відновити свою суб'єктивність, яку він втратив, перетворившись на об'єкт проблеми. Що б суб'єкт не втратив, це не має значення, важливо здобути себе.

Що ж таке інтуїція? Це бачення майбутнього? Звідки таке бачення з'являється? Чи доступне таке бачення кожному? Як часто воно проявляється?

Інтуїція (лат. intus actionis - внутрішня або сокровенна дія) - це знати до появи наслідків. Знати внутрішні структури проекту, дії або події.

Д. Канеман, лауреат Нобелевської премії у сфері економіки, приділив особливу увагу саме інтуїції як ключовому фактору в прийнятті рішень. Він виділив такі основні характеристики інтуїтивної моделі:

1. Висока швидкість, жвавість у порівнянні з відносною повільністю раціональних процесів мислення.

2. Одночасність, цілісність бачення проблеми чи ситуації.

3. Автоматизм, неконтрольованість процесів інтуїтивної роботи.

4. Легкість здійснення - без зусиль.

5. Асоціативна природа інтуїції на противагу раціональному прийняттю рішень, що керується правилами.

6. Повільне навчання інтуїції.

Кожного разу, коли ми маємо робити вибір і рухатися вперед, виходити або уникати, інтуїція інформує нас на всіх чотирьох рівнях: життя, соціум, обставини, існування. Йдеться про те, що суб'єкт завжди має багато варіантів поведінки в різних ситуаціях, однак серед них завжди є один оптимальний, безпрограшний, що дає найкращий результат - підказаний інтуїцією. Що ми вибираємо в реальності?

Суб'єкт обмежує себе лише вибором завчених, перевірених рішень і не залишає можливості проявитися інтуїтивному.

Тобто інтуїція - це природне знання людини, що охоплює всі сфери її діяльності, що не є зумовлене досвідом або позицією інших. Через інтуїцію ми пізнаємо дійсність "тут і зараз".

У загальних рисах інтуїтивний підхід можна описати таким чином:

1. Поява образу. Він миттєвий і ніколи не з'являється у той час, коли ми обмірковуємо проблему. Характеризується усвідомленням, що реальність саме така.

2. Образ з'являється неначе з тіла, а не з голови.

3. Підключення раціональності, логіки до реалізації образу, а не його заперечення.

4. Контроль ходу виконання обраної стратегії.

Образ, через який промовляє інтуїція, у психології визначили як інсайт (англ. іnsight - проникливість, проникнення в суть) - раптове розуміння,"уловлювання" відносин та структури проблемної ситуації, знаходження рішення завдання.

Логіка не працює, мозок не шукає вирішення проблеми, рішення приходить саме. Частота появу таких інсайтів індивідуальна. Комусь вони з'являються 7-10 разів на добу, комусь - 1 раз, іншим тільки раз на місяць, а хтось не бачить їх взагалі.

Сфери прояву інтуїції:

1. Пошук рішень у ситуаціях, де їх важко знайти за допомогою раціонального шляху. Зазвичай це ті ситуації, що виходять за межі історичного досвіду людини.

2. Інтуїція вказує на потенційну вигоду в тій чи іншій справі, проекті.

3. Вихід з кризи, проблеми. Суб'єкт завжди отримує рішення проблеми, яка його турбує.

4. Вибір партнера, співробітника. Інтуїція ніби бачить наперед результати такої взаємодії стосовно самого суб'єкта, якщо взаємодія демонструє заробіток, з'являється відчуття, що це саме та людина.

5. Оцінка реальної ситуації. Оцінка не через суб'єктивні критерії, а за допомогою логіки реальності, такої, як вона є, а не тої, що сприймається суб'єктом.

В усіх сферах прояву інтуїції її незмінним критерієм буде слугування проекту даної людини, її природній ідентичності. Тобто інтуїція - це найвідданіший радник конкретного суб'єкта.

Отож причина поразки так само, як і перемоги, знаходиться в нас самих, як у здатності дослухатися до свого внутрішнього голосу, так і в нашій технічній готовності до його практичної реалізації.

Ми живемо в часи кризи, часи перегляду моделей, цінностей. А це створює перед нами великі можливості.

Підсумовуючи, можемо сказати, що слід розвивати як інтуїцію - оптимальну можливість реалізації природного потенціалу людини, так і професійну техніку - шлях, спосіб реалізації цієї можливості.

3. Дати характеристику складовим елементам системи креативного менеджменту в організації

Для того, щоб підвищити результативність розроблення і реалізації креативних рішень, на підприємствах доцільно формувати систему креативного менеджменту.

Креативний менеджмент доцільно трактувати як підсистему інноваційного менеджменту, що передбачає забезпечення здатності суб'єктів управління висувати і розвивати нові ідеї, що набувають форми наукової або технологічної інформації. У результаті креативної діяльності суб'єкти системи креативного менеджменту отримують наукову або технологічну інформацію.

На підприємствах система креативного менеджменту має розглядатись як окремий об'єкт його розвитку. Під розвитком системи креативного менеджменту доцільно розуміти процес систематизації наявної і створення нової наукової і технологічної інформації, яка дозволяє розв'язувати виробничо-господарські проблеми, знижувати їх гостроту або вказувати спосіб ліквідації наслідків виявлених проблем.

До умов розвитку системи креативного менеджменту на підприємстві належать: відсутність адміністративного тиску на працівників, залучених до висунення і розвитку креативних ідей; гарантування безпеки цих працівників, а також членів їхніх сімей; можливість самостійного вибору форми збору, обробки і подання інформації під час вироблення креативних рішень; відсутність загроз звільнення або пониження посади працівників, залучених до висунення і розвитку креативних ідей, в разі неприйнятності запропонованих ідей; наявність доступу до конфіденційної інформації та інформації з обмеженим доступом; отримання повноважень виступати у ролі керівника робочої групи, що працює над удосконаленням і аналізуванням креативного рішення, схваленого керівниками підприємства.

Системи креативного менеджменту доцільно поділяти на: постійні (наявність в організаційній структурі управління підприємством постійно діючого окремого структурного підрозділу, який спеціалізується на науково-дослідній роботі. Альтернативою може бути наявність постійного розподілу повноважень між працівниками різних підрозділів організації щодо виконання науково-дослідних робіт); тимчасові (ці системи виникають в разі організованого керівниками підприємства цілеспрямованого активізування творчих пошуків внаслідок виникнення гострої виробничо-господарської проблеми. Особливістю цих систем є те, що їх виникнення супроводжується створенням тимчасових робочих груп); комбіновані (вони є поєднанням постійних і тимчасових систем. Тобто в умовах постійно діючого науково-дослідного підрозділу на підприємстві в разі необхідності може створюватись також тимчасова робоча група. Вони спільно розробляють креативні ідеї, виконують їх первинний аналіз, групують найперспективніші варіанти розв'язання виробничо-господарських проблем і доводять їх до керівників підприємств).

Виявлено, що креативний менеджмент набуває найбільш прикладного значення за умови його розкриття з позиції системного і функціонального підходів.

Системний підхід передбачає розгляд системи управління з двох позицій. Перша репрезентує систему управління як сукупність керуючої і керованої підсистем управління, що взаємодіють. Друга - як сукупність взаємопов'язаних підсистем управління, з конкретними функціями менеджменту. Складовими елементами системи креативного менеджменту є: цілі креативного менеджменту, суб'єкти і об'єкти, методи і технології креативного менеджменту, креативні ідеї і креативні рішення, інформація та комунікації.

Цілями креативного менеджменту є: забезпечення здатності суб'єктів управління пропонувати і розвивати нові ідеї, що набувають форми наукової або технологічної інформації; акумулювання нових ідей у формі наукової або технологічної інформації, а також доведення висунутих ідей до рівня зразка інноваційного продукту або технології, на які можна отримати права інтелектуальної власності.

Місце системи креативного менеджменту в системі управління підприємством істотно визначається функціями, які вона виконує (інформаційно-аналітична, спонукальна, відтворю-вально-розвиваюча). Усі з виділених функцій мають інформаційну основу. Так, перша з виділених функцій передбачає створення і трактування інформації, друга - формування різних форм подання (доведення) інформації до суб'єктів креативного менеджменту на засадах врахування їх мотивів, третя - збереження і перетворення наявної інформації у вищі, складніші і досконаліші форми.

Реалізовуючи стратегію розвитку систем креативного менеджменту, здебільшого як об'єкт контролювання керівники організацій розглядають ієрархію потреб суб'єктів креативного менеджменту. Щодо інших об'єктів контролювання, то їх також достатньо часто використовують суб'єкти управління розвитком систем креативного менеджменту.

З позиції сучасної теорії менеджменту побудова систем управління, зокрема системи креативного менеджменту, базується на декомпозиції, як методі систематизації та ієрархізації. Декомпозиція є основою побудови організаційних структур управління, формування системи цілей, створення комунікацій тощо.

Доведено, що в системі менеджменту формою прояву декомпозиції є застосовувані класифікації. Їх неадекватність призводить до дублювання функцій, неузгодженості завдань, які керівники підприємств закріплюють за різними підрозділами, складності акумулювання і некоректності оброблення даних про фактори, які впливають на об'єкти управління тощо.

Враховуючи це, запропоновано низку класифікацій (систем креативного менеджменту, чинників, які впливають на системи креативного менеджменту, видів креативного розвитку, видів креативних управлінських рішень, видів стратегій у системі креативного менеджменту). Практично застосовуючи їх, керівники підприємств зможуть раціоналізувати процес розроблення і реалізації управлінських рішень щодо розвитку систем креативного менеджменту.

4. Креативний лідер - це менеджер сучасного типу. Дайте пояснення

Креативність - це здатність постійно змінюватися, проявляти власну неповторність. Коли людина виражає власну унікальність через креативність, то відчуває повноту життя, усвідомлює його сенс.

Креативність розглядається як особистісна характеристика, не як певний набір особистісних рис, а як реалізацію людиною власної індивідуальності. Кожна людина неповторна, унікальна. Характеристики креативності непредметні, тобто не передбачають наявність продукту (матеріального чи ідеального), процесуальні, бо креативність розглядається як процес прояву власної індивідуальності. Виокремлюються такі процесуальні характеристики креативності: а) креативність розкривається в процесі суб'єкт-суб'єктної взаємодії; б) креативність у певній формі завжди адресується іншій людині. креативний менеджмент інтуїція дивергентне

Такі характеристики логічно ґрунтуються на уявленні про креативність як реалізацію власної індивідуальності. Людина проявляє свою індивідуальність в процесі міжособистісного спілкування (прямого чи опосередкованого), тому креативність певною мірою є репрезентацією своєї індивідуальності іншому.

Лідер (від англ. слова "lead" - вести, проводити; приклад ля наслідування) - це особистість, яка користується великим авторитетом і повагою у зв'язку зі своїми особистими видатними людськими, інтелектуальними або фаховими якостями. Однією з особливостей справжнього лідера є допомога працівникам у реалізації їхніх задумів. Цей процес не зовсім альтруїстичний, оскільки лідери завжди настирливі в досягненні кращого для себе, для своєї організації та працівників. Сформована ними управлінська команда натхненно працює, а не відбуває повинність.

Оскільки високі лідерські здібності є особливою обдарованістю, то до них доцільно застосовувати такі загальні положення:

1) домінуюча роль внутрішньої мотивації;

2) дослідницька творча активність, яка виражається в окресленні і вирішенні проблем;

3) можливість досягнення оригінальних рішень;

4) можливість прогнозу і передбачення;

5) здатність створювати ідеальні еталони, які забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.

Будь-яка організація повинна розглядатись в двох аспектах: як формальна, так і неформальна структура. Відповідно, правомірно говорити і про два типи відносин людей: формальні та неформальні. Відносини першого типу - посадові, функціональні; відносини другого типу - психологічні, емоційні. Менеджер призначається ззовні, вищим керівництвом, отримує відповідні владні повноваження, має право вимагати виконання певної роботи, винагороджувати і карати підлеглих, тощо. Лідер "висувається" з числа оточуючих його людей, по суті, рівних (або, принаймні, близьких) йому за статусом (службовому становищу), він як би "один з них". Лідер може впливати на інших і спонукати їх робити певні речі, що виходять за межі дій передбачених формальною владою, а також здатний забезпечити задоволення потреб людей, знайти вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій.

Менеджер - це людина, яка направляє роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати. Хороший менеджер вносить порядок і послідовність у виконувану роботу. Креативний лідер - надихає людей і вселяє ентузіазм в працівників, передаючи їм своє бачення майбутнього і допомагаючи їм адаптуватися до нового, пройти етап змін.

Для того, щоб менеджер був справжнім креативним лідером в своєму колективі, він повинен володіти певними рисами характеру чи якостями. До індивідуальних рис сучасного менеджера можна віднести: цілеспрямованість, здатність до співпраці, артистичність, толерантність, тактовність, порядність, креативність, тощо.

Крім того, у житті креативного лідера кар'єра й особисте життя тісно переплітаються, взаємодоповнюються. Справжні креативні лідери ніколи не бувають пересічними людьми. Їхні честолюбність, талант, здібності, сприйняття нового служать їм, а не панують над ними. Використовуючи їх, креативні лідери до свого бачення досконалості і прекрасного, демонструючи при цьому єдність мети й волі, невгамовну енергію.

5. Розкрийте суть феномену "спіраль знань"

Знання - це необхідна інформація, використовувана за певними правилами і відповідно до певними процедурами і з урахуванням відносини (розуміння, схвалення, ігнорування, згода, заперечення і т. д.) використовують суб'єктів до цієї інформації. Сьогодні організаційні знання розглядаються одночасно як інформаційний запас і як потік (рух цієї інформації) одночасно.

Нонака і Такеучі відзначають існування в рамках фірми двох видів знань - формалізованого (явного) і неформализованного (неявного):

- формалізоване знання - знання, що міститься в листах, доповідях, звітах, тобто ті знання, які можна відобразити у вигляді документів;

- неявне знання - суб'єктивне знання, "накапливающееся в головах людей", тобто інтуїтивні знання, відчуття, враження, думки.

Основна увага автори приділяють неформалізовані знання - передчуттю, розумінню, здогадів, емоціям, ідеалам. Даний вид знань дозволяє організації вирішувати багато важливих завдань, дає можливість побачити фірму як живий організм, а не як машину для обробки інформації. У зв'язку з цим прагнення багатьох сучасних організацій перевести неявні знання в формалізовані не матиме такого результату, як у випадку існування цих знань у своїй первісній формі.

Ікуджіро Нонака була розроблена спіраль знань - модель, що пояснює як при створенні нових знань явні і неявні знання взаємодіють в організації завдяки чотирьом процесам їх перетворення:

- соціалізації (перетворенню неявних знань в неявні);

- екстерналізації (перетворенню неявних знань в явні);

- комбінації (поводженню явних знань в явні);

- інтерналізації (перетворенню явних знань в неявні) [6].

У процесі соціалізації відбувається невербальна передача прихованого знання від одного члена організації до іншого, наприклад, за допомогою спостереження однієї людини за іншим. Екстерналізація являє собою процес перетворення прихованого знання в явне за допомогою незвичайного використання мови, різних метафор і аналогій. Комбінування - це передача явних, кодифікованих знань від однієї людини іншій за допомогою книг, газет, лекцій, комп'ютерних технологій, а інтерналізація - перетворення явного знання в приховану форму, наприклад, за допомогою практичного виконання якоїсь діяльності.

Список використаної літератури

1. Окорський В.П., Валюх А.М. Креативний менеджмент. Навч. посібник. - Рівне: НУВГП, 2011. - 211 с.

2. Роменець В.А. Психологія творчості. - К: Либідь. 2007.

3. Креативний менеджмент. Навч. посібник / О.Є. Кузьмін, С.В. Князь, І.В. Литвин, Д.К. Зінкевич. - Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2010. - 124 с.

4. Кульчицька О.І. Складові біографії творця // Обдарована дитина - 2004. - № 3. - С. 27-32.

5. Маслоу А. Мотивация и личность. - СПб., 2003.

6. Михайлов А.Г., Романов Ю.В., Обитатели миража. PR специального назначения. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2007.

7. Петрова Н.П. Творческие решения в бизнесе. - СПб: Речь, 2004.

8. Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю. Хрящевой. - СПб.: Речь, Институт тренинга, 2005. - С. 175.

9. Свидрук І.І. Креативний менеджмент. Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 224 с.

10. Гапоненко А.Л. Управління знаннями. - 2001. - 60 c.

11. Давенпорт і Прусак. Робоче знання: Як організації управляють тим, що вони знають. - 1998. - 560 с.

12. Нонака і Такеучи. Компанія - творець знання. Зародження і розвиток інновацій в японських фірмах. М.: Олімп-Бізнес. - 2003. 320 с.

Размещено на Allbest.ru