Сутність ризику і способи його вимірювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємництво нерозривно пов'язано із ризиками, властивими всім без виключенням сферам діяльності компанії, - виробничій, маркетинговій, фінансовій тощо. Ця аксіома навіть отримала законодавче закріплення в Господарському Кодексі України, в статті 42 якого підприємництво характеризується як: «самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

Іманентно властива підприємництву ризикованість ще більш посилилася в сучасних умовах у зв'язку з різким загостренням конкурентної боротьби, чому сприяли ряд внутрішніх і зовнішніх чинників. Серед зовнішніх факторів, перш за все, виділимо глобалізацію. Економіка України є однією з самих відкритих в світі, про що, зокрема, свідчить частка експорту у ВВП, яка протягом останніх роки коливається в діапазоні 50 - 60%. Про вплив глобалізації на економіку України можна також судити по величині т. з. «індексу глобалізації», що розраховується консалтинговою компанією A. T. Kearney для 62 країн, на частку яких доводиться 96 відсотків світового ВВП. На величину цього індексу впливає 12 параметрів, з'єднаних в 4 категорії: економічна інтеграція, технології, приватні контакти і політика. Зростаюча інтернаціоналізація української економіки неминуче веде до посилення конкуренції і зростання ризикованості операцій вітчизняних компаній як на внутрішніх, так і на закордонних ринках.

Актуальність роботи полягає в тому, що за таких умов надзвичайно важливим для вітчизняних компаній стає оволодіння ефективними методами управління підприємницькими ризиками. Зарубіжна практика свідчить про те, що керівництво успішних і динамічно зростаючих компаній достатньо широко застосовує управління ризиками як в окремих функціональних сферах бізнесу компанії (функціональний ризик-менеджмент), - виробництво, фінанси, кадри і т.п., - так і в рамках всієї компанії в цілому (стратегічний, комплексний, інтегральний ризик-менеджмент).

Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» -- скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Безліч визначень ризику пояснюється складною природою й суперечливими властивостями ризику. Розглянемо деякі із цих властивостей.

Ризик проявляється в конкретних ситуаціях і тому має чіткі границі поширення (сума збитків, період, протягом якого вони мають місце). З іншого боку, ризик охоплює весь процес діяльності підприємства - з моменту створення до моменту ліквідації

Ризик як можливість невдачі - це об'єктивна категорія, що існує незалежно від волі й свідомості людей, однак ризик можна розглядати і як суб'єктивну категорію: з ризиком асоціюється тільки частина загроз, про існування яких суб'єкт ризику сповіщений; відповідно, незнання небезпеки рівнозначно відсутності ризику (суб'єкт ризику - особа, яка приймає рішення й відповідає за результат, об'єкт ризику - певна цінність, яка може бути загублена в результаті впливу ризику).

Ризик передбачає співвіднесення певних якісних показників - можливих варіантів подій, що володіють різною цінністю для суб'єкта ризику, що містить у собі кілька специфічних проблем:

- проблема порівняння різних цінностей у різні періоди, що можна розбити ще на ряд проблем: вплив часу на цінність, тобто зміна цінності із часом, і залежність цінності від моменту часу для суб'єкта ризику. Першу можна представити у вигляді інфляційних втрат вартості, а другу - у вигляді ставки дисконтування як коефіцієнта зниження цінності відповідно до тимчасових переваг суб'єкта ризику;

- проблема неадекватного сприйняття цінності в силу недостатньої поінформованості, що обумовлене нівелюванням цінності інформації - іноді інформація, отримана в результаті реалізації ризику, суттєво змінює уявлення про рівень ризику, що дозволяє мінімізувати подальші втрати. Таким чином, цінність інформації може суттєво перевищувати зниження цінності об'єкта ризику в результаті реалізації ризику.

Відповідно, усі визначення ризику являють собою відбиття особистих переваг авторів, розташовуючись у широкому діапазоні від визначення ризику «як імовірності несприятливого результату фінансової операції» [4] до визначення ризику як «невизначеності фінансових результатів у майбутньому». Приведемо ще ряд визначень:

ризик - імовірність того, що відбудеться подія, що несприятливо відіб'ється на прибутку (капіталі) комерційного банку;

ризик - невизначеність, пов'язана з якою-небудь подією і її наслідком;

ризик - імовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень запланованих доходів, прибутків;

ризик - існування деякого шансу для певного несприятливого наслідку;

ризик - можливе відхилення результатів діяльності комерційного банку від прогнозованих у момент ухвалення рішення.

Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.

Стан невизначеності, можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення.

У своїй піонерській роботі "Ризик, невизначеність і прибуток" (1921) Френк Найт запропонував оригінальну точку зору на розходження між ризиком і невизначеністю. «...Невизначеність повинна бути зрозуміла в деякому змісті радикально відмінно від знайомого поняття ризику, від якого вона належним чином ніколи не відділялася. ... Істотний факт - те, що "ризик" означає в певних випадках кількість, отриману з виміру, у той час як в інших випадках це - дещо чітко не цього характеру; це і є критичні розходження у відносинах явищ, залежно від яких одне із цих двох понять дійсно присутнє й працює. ... Буде показано, що вимірна невизначеність, або належний "ризик", ми будемо використовувати саме цей термін, відрізняються від невимірного так, що перший у дійсності не є невизначеністю взагалі».

Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу -- оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості:

1) частоту настання події щодо місця та часу;

2) розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.

Отже, показник ризику за своїм змістом -- це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.

Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ, визначаються ймовірності кількох типів:

а) імовірність математична (апріорна);

б) імовірність статистична (апостеріорна);

в) імовірність експертна (естиматична).

Математична ймовірність обчислюється як відношення кількості ситуацій, за яких деяка випадкова подія настала, до кількості ситуацій, за яких вона може настати, за умови, що всі розглядувані ситуації однаково можливі та взаємонезалежні. Застосування цього типу розрахунку ймовірності обмежене, оскільки ситуації, описувані зазначеною математичною моделлю, рідко трапляються на практиці.

Статистична ймовірність -- це відносна частота появи випадкової події певного виду в сукупності всіх можливих випадкових подій. Обчислення такої ймовірності ґрунтується на законі великих чисел і завдяки практичній доступності та достатній об'єктивності обчислених значень імовірності застосовується найчастіше, передусім у економічній сфері.

Визначення експертної імовірності має здебільшого вимушений характер з огляду на брак необхідної математично-статистичної інформації про випадкові події. Експертне оцінювання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на деяку обмеженість результативних можливостей методу експертного оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці.

Отже, визначити ризик та його ступінь у ситуації непевності можна лише одним із методів обчислення ймовірності появи негативних наслідків непевних подій. Якщо такий метод застосувати не вдається, то результат лишається непевним.

Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності.

Звідси випливає такий висновок: ризик -- це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства

Зауважимо, що поряд із суто науковим визначенням ризику існують інтуїтивні, побутові його тлумачення, коли він асоціюється з небезпекою:

* ризик як «дамоклів меч»;

* ризик як удар долі;

* ризик як виклик власним силам;

* ризик як гра;

* ризик як ранній індикатор небезпеки.

Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчислень імовірності настання втрат та збитків становить так звана теорія ризику. Як наука ця теорія має два напрямки: перший становить спеціальну частину прикладної математики -- стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а другий -- спеціальну економічну дисципліну, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення.

Ризик та невизначеність. З наукового погляду ризик та невизначеність не є синонімами. Ризик стосується набору (низки) єдиних у своєму роді (унікальних) наслідків прийняття певного рішення, які можна визначити з певною ймовірністю в той час, коли невизначеність ґрунтується на неможливості визначити ймовірність. Найбільш наглядним прикладом ризику є шанс 1 до 6 викинути 6 гральною кісткою. Іншим прикладом може бути споживання палива на один кілометр шляху для певної моделі автомобіля згідно з розрахунками підприємства-виробника автотранспортного засобу. Проте для багатьох інвестиційних рішень важко знайти емпіричні докази. Тому коли об'єктивні статистичні свідчення є недоступними, керівники вимушені використовувати суб'єктивні значення ймовірності. Керівник з невеликим попереднім досвідом запуску нового продукту на новий ринок має змогу лише суб'єктивно оцінювати відповідні ризики, що базуються на доступній йому інформації. З огляду на те, що суб'єктивна ймовірність може бути використана під час прийняття інвестиційних рішень таким самим способом, як і об'єктивна, різниця між ризиком і ймовірністю не така вже й істотна. На практиці обидва ці показники часто є взаємозамінними.

Ризик може бути класифіковано за кількома типами. Ясне розуміння різних форм ризику корисне під час оцінювання й перевірки (контролю) капітальних проектів.

Підприємницький ризик. Цей ризик відображає мінливість (непостійність) операційного доходу перед тим, як буде вирахувано проценти й податок. Підприємницький ризик залежить, у першу чергу, від операційного левериджу (співвідношення фіксованих і змінних витрат). Рішення відносно вищої інтенсивності капіталу найчастіше призводить до зростання фіксованих витрат у загальній структурі витрат. А підвищення операційного левериджу, у свою чергу, призводить до ще більшої мінливості (непостійності) операційного доходу.

Фінансовий ризик. Це ризик, який значно ширший за своє суттю, ніж підприємницький ризик, і випливає з факту використання боргу. Фінансовий леверидж збільшується під час прийняття нових боргових зобов'язань, і, отже, зростає сума фіксованих процентних платежів і мінливість у чистих доходах. Проектний ризик. Це мінливість в очікуваних грошових потоках капітальних проектів. Взагалі, чим більша невизначеність стосовно відповідних ринків, технологій та вартісних факторів, тим вищий рівень проектного ризику. Портфельний ризик -- це мінливість у надходженнях акціонерів. Як ми далі побачимо, акціонери можуть істотно скоротити мінливість у надходженнях, тримаючи старанно підібрані інвестиційні портфелі. Важливо розуміти різницю між передбаченням імовірних подій та перебігом тих, які можуть відбутися на основі таких передбачень. Розглянемо одне з них: «Навряд чи мій автомобіль пройде технічний огляд наступного місяця». Було б краще, якби особа, яка передбачає, зробила точніше визначення стосовно того, наскільки це малоймовірно, визначивши суб'єктивну можливість під час здійснення передбачення. Наприклад, «Імовірність того, що мій автомобіль не пройде техогляд, становить 75 %». Це передбачення рівня впевненості щодо того, що автомобіль залишиться здатним до руху на дорозі, дає низку напрямів діяльності:

1) відремонтувати автомобіль;

2) продати його перед датою техогляду;

3) нічого не робити і сподіватися, що машина пройде техогляд.

Кожний варіант дає імпульс різним міркуванням відносно витрат і якісних оцінок. Інвестиційні рішення є якісними настільки, наскільки добротною є інформація, на яку вони спираються. Відповідна й корисна інформація є головним елементом у передбаченні рівня ризику стосовно економічних подій у майбутньому й виборі найкращих варіантів інвестування. На перших етапах створення та функціонування підприємств можна розпізнати характеристики управління, що були притаманні теорії та практиці керівництва підприємствами на ранніх етапах розвитку й становлення управління як науки (тобто на початку XX століття). Кожне підприємство має певні механізми регулювання, що дають змогу запобігати відхиленням і виправляти їх. Якщо зовнішнє середовище дозволяє фірмі розвиватися такими темпами, які «задаються» можливостями її внутрішнього середовища (не обмежуючи їх), то керівники можуть управляти, не дуже зважаючи на фактори, що діють за межами підприємства, повністю спрямовуючи свої зусилля на розв'язання внутрішніх проблем.

Поточне бюджетування має певні переваги.

1. З погляду витрат:

- забезпечує економний підхід до використання всіх типів ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування, фінансів тощо);

- забезпечує контроль витрат залежно від тієї конкретної мети, що їх зумовлює;

- дає змогу зменшувати витрати за рахунок децентралізації рішень;

- орієнтує керівництво на організацію ефективної роботи фінансових і бухгалтерських підрозділів у напрямку пошуку й використання всіх видів резервів.

2. З погляду управління фінансами:

- дає змогу прогнозувати надходження та використання грошей протягом року, а також установлювати фінансові межі, в яких відбувається діяльність;

- дає змогу заздалегідь визначити де. коли і на яку суму можна забезпечити фінансування;

- підвищує імідж підприємства перед фінансовими організаціями (за вмілого використання методу та супутних йому елементів).

3. З погляду комерційної діяльності:

- зміст бюджетування змушує підприємство вивчати та прогнозувати місце продукції підприємства на ринках, тобто поступово виходити за межі річного періоду планування;

- дає змогу формулювати й виконувати дії, які поліпшують стан підприємства загалом.

4. З погляду планово-аналітичної діяльності:

- змушує ретельно аналізувати всі сторони діяльності підприємства; потрібні для розробки всебічно обґрунтованих планів, що регулюють діяльність усього підприємства та окремих його підсистем;

- є засобом кількісного оцінювання досягнення короткострокових цілей підприємства (без емоційних і суб'єктивних поглядів, керівників);

- є засобом виявлення відхилень («сигналів тривоги») у діяльності, пов'язаній з виконанням планів.

5. З погляду загального керівництва:

- чітко визначає місце, важливість і вартість кожної структурної ланки її внесок у загальні результати;

- забезпечує координацію діяльності всіх підрозділів, спрямованої на досягнення кінцевих результатів;

- створює умови для децентралізації відповідальності:

- підвищує гнучкість за рахунок розподілу обов'язків.

6. З погляду організації контролю:

- створює підстави для контролю за грошовими ресурсами та інвестиціями:

- дає змогу контролювати рентабельність (у широкому розумінні).

7. Підвищує загальну ефективність діяльності підприємства.

Варто зазначити, що переваги поточного планування та бюджетування на практиці можуть і не реалізовуватись у разі невдалого здійснення відповідної діяльності.

Бюджетування пов'язане з певними труднощами:

1) потребує великих витрат часу та грошей у процесі його освоєння;

2) змінює структуру керівництва й управління, що за відсутності контролю може призвести до хаосу та підвищення рівня опору змінам на підприємстві;

3) потребує певною досвіду й навичок від працівників (у протилежному разі можна навіть завдати шкоди);

4) не замінює інших методів управління підприємством.

Поточне планування та бюджетування є характерною особливістю управління, що базується па контролі та управлінні «за відхиленнями». Спільним для поточного планування та бюджетування є їхня короткостроковість (на один рік) і внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціонування підприємства: ринків, конкуренції, стану економіки, демографії, НТП тощо. Це їхній основний недолік, що не дає змоги забезпечувати надійний розвиток фірми.

Висновок

ризик інвестиційний підприємництво

Ризик є важливим елементом фактично всіх інвестиційних рішень. У зв'язку з тим, що більшість підприємців не схильні до нього, віддаючи перевагу меншому ризику перед більшим, ідентифікація, вимірювання і, де це можливо, скорочення ризику мають бути одними з основних аспектів, які беруться до уваги в процесі прийняття інвестиційних рішень.

Проте насправді підприємств, які займаються аналізом ризику, дуже мало. Це не означає, що вимірювання ризику повністю ігнорується іншими фірмами, скоріше за все для роботи з проектним ризиком вибирають менш об'єктивні методи, такі як досвід та інтуїція.

У роботі було визначено, що вважається ризиком і досліджено способи його вимірювання.

Розподіл імовірності, що визначає можливість виникнення кожного ймовірного результату, який наступає за прийняттям рішення, є концептуальною основою більшості розглянутих методів. Показники ризику, такі як середньоквадратичне (стандартне) відхилення й коефіцієнт варіації показують ступінь можливої відмінності фактичних результатів від очікуваної величини. Половинна дисперсія -- це інший корисний показник, що використовується для вимірювання ризику, який може краще моделювати сприйняття ризику особою, яка вирішує, оскільки вона оцінює негативні варіації як більш значимі порівняно з позитивними.

Іншими життєздатними методиками аналізу ризику є імітаційне моделювання за методом Монте-Карло та аналіз чутливості.

І, наприкінець, еквівалент достовірності та ставка дохідності з урахуванням ризику -- це підходи, які дають можливість пристосувати формулу чистої теперішньої вартості для врахування ризику. У наступному розділі цей підхід буде розвинуто, щоб показати, як може бути використана модель оцінки капітальних активів для визначення ринкової ставки дисконтування за розрахунку чистої теперішньої вартості ризикових інвестицій.

Список використаної літератури

1. Цицак В.М. Обчислення перспективного асортименту підприємства на засадах нечіткої вхідної інформації / Вікторія Цицак // Науковий збірник „Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарювання в Україні”, спецвипуск 15 (частина 1); за ред. В.Є. Швеця. - Львів: Інтереко, 2005. - С. 501-508.

2. Сявавко М.С. Оптимізаційні моделі виробничої програми підприємства за умов невизначеності (нечіткий варіант) / Мар'ян Сявавко, Вікторія Цицак // Економічна кібернетика. - 2005. - №1-2 (31-32). - С. 27-40.

3. Цицак В.М. Прийняття рішень за допомогою апроксимації об'єкта згідно із лінгвістичними висловлюваннями / Вікторія Цицак // Науковий збірник ЛНУ ім. Івана Франка „Трансформація економіки України в умовах інтеграції”. Випуск 14. - Львів: Інтереко, 2005.- С. 780-791.

4. Сявавко М.С. Лінійні моделі виробництва за умов нечіткої вхідної інформації / Мар'ян Сявавко, Вікторія Цицак // Вісник Львівського національного університету. Серія економічна. Випуск 34. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2005.- С. 552-561.

5. Цицак В.М. Реалізація інноваційного проекту: нечітке моделювання та оцінка доцільності / Вікторія Цицак // Вісник Львівського національного університету. Серія економічна. - 2006. - Випуск 36. - С. 291-300.

6. Цицак В.М. Інтегральна оцінка систем автоматизації управління підприємством (на прикладі MRP - MRP II - ERP систем) / Вікторія Цицак // Вісник Львівської держаної фінансової академії. Серія „Економічні науки” - Львів: ЛДФА, 2006. - С. 276-286.

Размещено на Allbest.ru