Управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств

Встановлено п'ять груп моделей господарювання, розкриті їхні суть, механізми дії та зміна параметрів результативності. Вони покладені в основу напрямків реформування, обгрунтування стратегій розвитку цих господарюючих структур та системи менеджменту. Виявлено можливості, сильні сторони і загрози.

Серед можливостей, які можуть реалізувати суб'єкти господарювання, пріоритетними є: організація переробки сільськогосподарської продукції (вказали 77,3% опитуваних в загальній кількості можливостей), підвищення якості продукції (84,1%), вихід на нові ринки та збільшення асортименту продукції (відповідно 31,8% та 22,7%).

Серед загроз, які виникають при реалізації можливостей, перше місце посідає несприятливе макроекономічне середовище (72,7%), зміна потреб та смаків споживачів (29,5%), зростання сили торгу між покупцями та постачальниками (27,0%), зростання конкурентного тиску (25,0%).

Виявлена залежність між рівнем рентабельності господарюючих структур, їхніми сильними та слабкими сторонами, можливостями та загрозами. В дисертаційній роботі оцінені можливості з урахуванням коефіцієнта ймовірності, а також існуючі загрози.

До зони великого ризику підпадають підприємства, для яких характерні високий рівень прояву слабких сторін та високий коефіцієнт ймовірності. У цих умовах менеджмент повинен спрямовувати зусилля на першочергове усунення названих факторів.

В дисертації досліджено питання мотивації працівників: збалансованість потенціалу організаційного формування (55,5% респондентів вказали на те, що цей фактор впливає на підвищення мотивації до 60%), налагоджена система оплати праці (26,3% - до 80% і 36,8% - до 100%), психологічний клімат в колективі та стиль керівництва (відповідно 31,6% - до 80%, 36,8% - до 40% і 29,4% - до 80% та 35,3% - до 60%).

Виявлено також, що зменшення податкового тиску, як і підвищення ролі стимулювання діяльності суб'єктів підприємництва, стає можливим в умовах більшої економічної свободи та економічної незалежності. Цього можна досягти шляхом зміни частки оплати праці у валовому національному продукті, в доходах організаційних формувань, в посиленні фактора власності.

У третьому розділі - “Формування системи управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств” - визначено основні методологічні підходи до формування дійової системи управління результативністю. Обґрунтована методологія управління результативністю. В її основу покладені: ціна ефекту можливостей в сільськогосподарських підприємствах; обґрунтованість рішень щодо вибору сегментів ринку (каналів реалізації); рівень насиченості регіонального продовольчого ринку; зона ризику, в якій знаходиться підприємство. При цьому враховано, що результат від реалізації можливостей залежить від часу. Із скороченням часу реалізації можливостей створюються умови для підвищення оборотності капіталу. Це дозволяє зменшити потребу у загальному обсязі капіталу, що значно понижує коефіцієнт ризику. При цьому слід враховувати, що кожна можливість має свою ціну ефекту. Так, у 1997 році розмах варіації в цінах на продукцію сільського господарства становив: по зерну - 86,0, соняшнику - 53,0, овочах - 223,6, молоку - 66,5, м'ясу ВРХ - 333,0 грн. за тонну. Зміна цін відбувається і в динаміці, що також необхідно враховувати при обґрунтуванні стратегічних управлінських рішень.

Слід відмітити, що продовольчий ринок не є стабільним. Він змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів: платоспроможності населення, структури виплат по відшкодуванню затрат на відтворення робочої сили, розвитку бартерних операцій, попиту на продукцію у свіжому та переробленому вигляді, обсягу пропозицій. По окремих із них проведені дослідження. Зведено-аналітична інформація підтверджує наш висновок.

При визначенні цілей та стратегій їх досягнення важливо враховувати регіональний рівень насиченості ринку, оскільки він неоднозначний. У 1997 році із 24 областей і Автономної Республіки Крим в 16 попит перевищував пропозицію. Шістнадцять областей були імпортерами зерна, а одинадцять мали можливість розширити ринок, використовуючи стратегію розвитку його географічних сегментів.

В розрізі регіонів склався різний рівень досягнення цілей по виробництву продукції з урахуванням критичної та раціональної межі допустимості. В 1997 році з урахуванням раціональної межі виробництва та споживання він становив в коефіцієнтах: по зерну - 0,31 - 1,36, овочах і баштанних - 0,35 - 1,04, картоплі - 0,61 - 1,22, молоку і молокопродуктах - 0,21 - 0,89, м'ясу і м'ясопродуктах - 0,27 - 0,73.

У регіонах з низьким рівнем насиченості продовольчого ринку матиме розвиток стратегія розширення виробництва, а в інших, регіонах-донорах, навпаки - стратегія географічних сегментів ринку. У зв'язку з цим в господарствах можливий такий їхній стратегічний розвиток:

Перший варіант. Регіони прагнуть задовольнити потреби продовольчого ринку за рахунок власних ресурсів і власного внутрішньорегіонального обороту капіталу.

Другий варіант. Продовольчий ринок наповнюється в основному за рахунок власного спеціалізованого виробництва і частково - за рахунок внутрішньодержавного імпорту, тобто інших регіонів.

Третій варіант. Зберігається традиційне виробництво і система міжрегіональних зв'язків як основа розвитку національного і регіонального ринків сільськогосподарської продукції.

В дисертаційній роботі обгрунтовані недоліки і позитивні сторони усіх трьох варіантів. Найперспективнішими є другий і третій варіанти, які дають можливість максимально використовувати власний регіональний та природний потенціал, що сприятиме забезпеченню результативності господарюючих структур, переваг зональної спеціалізації. Однак при цьому повинні діставати розвиток механізми державного регулювання комунікаційних міжрегіональних зв'язків. Це вимагатиме перегляду регіональних структур управління, зміни функцій управлінських працівників цих виконавчих органів управління. Потребують удосконалення і економічні механізми взаємовідносин як регіонів, так і господарюючих структур.

Таким чином, формуючи дійову систему управління результативністю, необхідно, перш за все, оцінити зовнішнє середовище, що дасть можливість обгрунтовувати стратегії розвитку підприємств та можливості їхньої реалізації. Ефективність такого підходу підтверджується результатами досліджень аграрних господарюючих структур Києво-Святошинського району Київської області (8 підприємств), в яких у 1997 році рівень рентабельності господарської діяльності становив 16,02% і рентабельності продажу - 13,8%. В інших підприємствах, де не забезпечена мобільність та які не орієнтуються на зовнішнє середовище, рівень збитковості становив 24,0% у чотирьох господарствах та 44,2% - у восьми. Це потребує проведення маркетингових досліджень, основні моменти яких і критерії оцінки результативності маркетингової діяльності розкриті в дисертаційній роботі.При обгрунтуванні основних напрямків маркетингової діяльності враховані рівень розвитку господарюючих структур, а також визначені зони ризику. Для обгрунтування останніх використана матриця альтернатив результативності та комплексна методика визначення рейтингової оцінки виробничих аграрних організаційних формувань (табл. 2).

Таблиця 2. Групування сільськогосподарських підприємств Білоцерківського району Київської області за рейтинговою оцінкою фінансового стану та ділової активності, 1997 р.

В дисертації для господарств кожної із зон ризику розроблені можливі стратегії поведінки. Так, для підприємств з позитивною результативністю функціонування нами пропонується використовувати наступні стратегії: розвитку ринку, завоювання лідерства за показниками частки ринку, цінових поступок, диверсифікації; зони рівноваги - максимізації поточного прибутку, удосконалення товару, інтенсифікації комерційних зусиль; для господарюючих структур з від'ємною результативністю - управління витратами та максимізації поточного прибутку, удосконалення виробництва, виживання.

В роботі визначені методологічні підходи до формування ефективної системи управління результативністю, а також схема реалізації можливостей господарюючих структур.

Важливим у системі управління результативністю є обгрунтування критичної точки обсягу виробництва. Це відправні точки, які повинні бути покладені в основу обгрунтування стратегій зростання фірми, стратегій цінової політики та мінімізації ризиків.

Звернута увага на підвищення результативності управління умовами і процесами. Як встановлено дослідженнями, при формуванні системи управління результативністю доцільно створювати умови відтворення і в подальшому забезпечувати їх дотримання: сортовий склад сільськогосподарських культур, вимоги агротехніки, технології виробництва, співвідношення доз мінеральних та органічних добрив тощо.

На підставі проведеного дослідження пропонуються зміни організаційних структур і структур управління, які передбачають розвиток власності на мікрорівні та зміщення центрів відповідальності і статусу суб'єктів виробничих відносин у системі діяльності.

Пропонується базова модель формування параметрів результативності, яка зорієнтована на відображення взаємовідносин із суб'єктами зовнішнього середовища і дозволяє оцінювати організаційні системи як цілісності у процесах їх утворення і функціонування:

де Кзр - загальний коефіцієнт результативності організаційного формування;

Крз - коефіцієнт рівня результативності організаційного формування з урахуванням вимог зовнішнього середовища (його суб'єктів);

Крв - коефіцієнт результативності організаційних формувань з урахуванням вимог внутрішнього середовища (з точки зору потенціалу);

Крв - додатковий коефіцієнт результативності з урахуванням вимог внутрішнього середовища (з точки зору досягнення фінансових результатів та якості життя працівників організаційного формування, а також ефективності реалізованих управлінських рішень).

Дійову систему управління за результатами необхідно формувати на підставі схеми постадійного розвитку організації, яка зорієнтована на стратегічне передбачення з урахуванням швидких змін в виробничих структурах шляхом впровадження інноваційних процесів, а також схеми реалізації можливостей господарюючої структури (рис.1).

Для забезпечення ефективного використання переваг прогресивних структур управління запропоновані моделі взаємозв'язку типів поведінки управлінських працівників з урахуванням критерію їхньої активності, стилів керівництва, зон розпорядництва ресурсами та відповідальності за їхнє використання.

В дисертаційній роботі подані методики визначення коефіцієнтів результативності по 22 позиціях згідно критеріїв оцінки діяльності господарюючих структур, запропоновані зміни до існуючих структур управління в залежності від розмірів підприємств та розвитку форм власності.

критеріальний результативність ресурсний ефективність

ВИСНОВКИ

1. Існуюча тенденція спаду сільськогосподарського виробництва і пониження насиченості продовольчого ринку викликана кризою управління на усіх його рівнях, особливо в агропромисловому комплексі. Внаслідок недостатньої обґрунтованості управлінських рішень на макрорівні одержав розвиток процес розбалансованості: у відносинах відповідальності, у взаємовідносинах галузей і господарюючих структур, паритету цін і еквівалентності обміну, у співвідношенні між державним регулюванням і саморегулюванням підприємств, між розвитком науки і можливостями практичного її використання. В аграрному секторі економіки України посиленню кризи сприяли такі внутрішньосистемні фактори: непідготовленість управлінського персоналу працювати в нових умовах ринкового середовища, які змінюються; неадаптованість форм і методів управління до вимог ринку; внутрішньосистемна розбалансованість керуючої і керованої підсистем. Не одержав розвитку стратегічний менеджмент та його складові - стратегічний маркетинг, управління результативністю. Перехід до ринкової економіки потребує розробки теорії і методології управління результативністю.

2. Методологія управління результативністю повинна бути адекватною зовнішньому та внутрішньому середовищу, базуватися на цілях, обраних стратегіях в загальній системі “умови - процес - результат”. Вона повинна бути зорієнтована на забезпечення синергічного ефекту.

3. Формуванню дійової системи управління результативністю господарюючих структур сприятиме використання визначених в дисертаційній роботі принципів, розроблених моделей, методичних підходів до обґрунтування цілей, стратегій, критеріїв оцінки результативності менеджменту.

4. Удосконалена методика визначення результативності функціонування організаційних формувань та менеджменту дозволить виявити невикористані можливості, слабкі сторони та оцінити конкурентний статус підприємств. В основу методики покладено потенціал системи та рівень його використання з урахуванням кореляційної залежності факторів ділової активності підприємств та їх рейтингової оцінки.

5. Вивчення регіонального продовольчого ринку України дає можливість стверджувати, що останній характеризується різними рівнями насиченості, які коливаються по відношенню до раціональної межі допустимості в коефіцієнтах: по молоку і молокопродуктах - від 0,47 до 0,77; м'ясу і м'ясопродуктах - від 0,34 до 0,65; яйцях і яйцепродуктах - від 0,31 до 0,88; овочах і баштанних - від 0,40 до 0,80. Це означає, що можливості реалізувати одержану продукцію в регіонах різні. Для підприємств в регіонах з низьким рівнем насиченості продовольчого ринку одержуватиме розвиток стратегія розширення виробництва, а в інших, тобто регіонах-донорах, навпаки, - стратегія розвитку географічних сегментів ринку. Запропоновані три варіанти можливої поведінки організаційних формувань щодо розвитку виробництва та дії на ринку.

6. Розроблені пропозиції дозволять підприємницьким структурам сформувати систему управління результативністю, зорієнтовану на забезпечення єдності інтересів зовнішньо- та внутрішньосистемного характеру.

7. Встановлені кореляційні залежності показників ефективності від сукупності факторів дозволять обґрунтовувати управлінські рішення, визначати рівень їхньої ефективності та управляти факторами - умовами результативності організаційних формувань.

8. Кінцева результативність господарюючих структур залежить від створених макроекономічних умов та потенціалу організаційних систем, які за кількісними і якісними характеристиками знаходяться на низькому рівні і не відповідають вимогам конкурентного середовища.

9. Виявлені можливості, сильні і слабкі сторони організаційних формувань, які дозволяють конкретизувати і обґрунтовувати обрання стратегій і тактики при розв'язанні завдань перспективного, поточного і оперативного характеру як складових забезпечення ефективності управління за результатами.

10. Запровадження системи стратегій з урахуванням зон ризику, життєвих циклів організації та рівня розвитку підприємств сприятиме підвищенню результативності їх функціонування незалежно від фінансово-майнового стану та економічної ефективності діяльності.

11. Запропоновані методичні підходи щодо визначення граничних параметрів обсягів виробництва сприятимуть мінімізації ризику в управлінні результативністю функціонування сільськогосподарських підприємницьких структур.

12. Розроблена на підставі одержаних результатів дослідження система управління результативністю організаційних формувань дозволить в процесі діяльності забезпечувати синергічний ефект і придатна для впровадження в господарську практику АПК.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Гайдамак Н.В. Методологія стратегій управління результативністю // Науковий вісник НАУ. - 1999. - Вип. 14. - С. 179 - 182.

2. Гайдамак Н.В. Потенціал системи як основа забезпечення результативності організаційних формувань // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. - 1999. - № 9. - С. 329 - 330.

3. Гайдамак Н.В. Умови забезпечення ефективного функціонування господарюючих структур // Вісник Житомирського інженерно- технологічного інституту. - 1998. - № 8. - С. 258 - 259.

4. Гайдамак Н.В. Формування системи управління результативністю організаційних систем // Економіка АПК. - 1997. - № 9. - С. 22 - 23.

5. Гайдамак Н.В. Адміністративні райони: проблеми формування механізму управління результативністю економічних систем // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів: Наук. доп. міжнародн. науково-практичної конференції. - Тернопіль. - Львів. - 1997. - С. 44 - 46.

6. Гайдамак Н.В. Обліково-аналітичне забезпечення результативності системи менеджменту // Проблеми обліку та аудиту за умов нестабільної економіки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Хмельницький. - 1996. - С. 58 - 59.

7. Гудзинська Т.О., Гайдамак Н.В. Фактори забезпечення результативності організаційних систем // Удосконалення управління соціально-економічним розвитком АПК: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 1996. - С.96 - 98.

АНОТАЦІЇ

Гайдамак Н.В. Управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Національний аграрний університет, Київ, 1999.

В дисертації викладені основні результати комплексного і системного дослідження теоретичних та методологічних питань, а також практики управління результативністю господарюючих структур на прикладі сільськогосподарських підприємств. Обгрунтовані методологічні підходи до формування дійової системи управління результативністю. Визначені критерії оцінки результативності, стратегії розвитку та механізми її реалізації.

Ключові слова: результативність, ефективність, управління результативністю, ринок, потенціал, стратегія, моделі системи, критерії оцінки.

Гайдамак Н.В. Управление результативностью функционирования сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Национальный аграрный университет, Киев, 1999.

В диссертации изложены основные результаты комплексного и системного исследования теоретических , методологических вопросов, а также практики управления результативностью хозяйствующих структур на примере сельскохозяйственных предприятий. Обоснованы методологические подходы к формированию действенной системы управления результативностью. Определены критерии оценки результативности, стратегии развития и механизмы их реализации.

Выявлены факторы, обеспечивающие результативность организационных формирований, менеджмента и выступающие как объекты управления. Определены возможности, сильные и слабые стороны хозяйствующих структур, угрозы со стороны внешней среды.

В работе акцентируется внимание на том, что переходный период к рыночной экономике требует новой системы управления производством, которая должна соответствовать меняющимся производственным отношениям, сложности решаемых задач.

Новая система управления производством должна быть сориентирована на цели и задачи стратегического характера, на реализацию возможностей сельскохозяйственных предприятий. В диссертационной работе “результативность” рассматривается как условие обеспечения синергического эффекта, сбалансированной системы экономических интересов на рынке продавцов и покупателей при использовании эффекта цивилизованного рынка.

Управление результативностью раскрывается как система, которая включает: управление целевыми установками и стратегиями, материально-финансовыми потоками, людьми, процессами, информационными потоками, коммуникационными связями и др. Обоснованы новые концептуальные подходы к формированию системы управления результативностью. Разработана методология стратегий управления результативностью. В ее основу положены: цена эффекта возможностей сельскохозяйственных предприятий в зависимости от обоснованности решений и выбора сегментов рынка; уровень насыщенности регионального продовольственного рынка; зона риска, в которой находится предприятие.

Обоснованы подходы к оценке деятельности сельскохозяйственных предприятий, к функционированию системы менеджмента, к разработке методологии формирования системы управления результативностью. В ее основу положены: критерии оценки результативности хозяйствующей структуры со стороны различных субъектов деятельности; уровни и стадии развития предприятий; цели, которые необходимо достичь; специфика стратегического и оперативного управления; требования, которые характеризуют результативность организационной системы; организационные формы управления; потенциал системы. Доказана объективная необходимость программно-целевого подхода к обеспечению развития менеджмента в агрофирмах и других формированиях корпоративного типа, создания инновационных групп, маркетинговых служб.

Ключевые слова: результативность, эффективность, управление результативностью, рынок, потенциал, стратегия, модели системы, критерии оценки.

Gaydamak N.V. Management of effectiveness functioning of agricultural enterprises. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree of economic sciences on the speciality 08.06.02 - entrepreneurship, management and marketing. - National Agrarian University, Kiev, 1999.

In dissertation there were outlined the main results of the complex and system researches of the theoretical and methodolocigal issues. Also there is presented practical experience of management of effectiveness of enterprises, taking as examples agricultural entities. The various methodological approaches of formation of effective system for management of effectiveness are presented. There are determined criteria for evaluation of results, development strategy, and mechanisms of their implementation.

Key words: resultiveness, effectiveness, management of results, market, potential, strategi, models of the system, evaluation criteria.

Размещено на Allbest.ur