Трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Формування ринку праці як суспільно-економічної форми руху трудових ресурсів, що відповідає ринковій економіці опосередковується трудовою мобільністю, вимагає врахування особливостей цього процесу на противагу командно-адміністративним механізмам господарювання, які передбачали вольове регулювання розподілу і перерозподілу робочої сили (міжгалузеве, територіальне тощо).

Трудову мобільність необхідно розглядати як необхідний атрибут ринкових відносин, як процес, що тісно пов'язаний зі свободою вибору місць трудової діяльності (множинність пропозицій робочих місць, конкуренція працедавців за одержання якісної робочої сили), під час якого відтворюється трудовий потенціал, формуються умови для вільного розвитку особи. Перехід до економічної самостійності підприємств, поступове їх роздержавлення і приватизація активізували трудову мобільність. На ринку праці почали цінувати такі важливі властивості, як здатність і готовність працівників до зміни робочого місця, їх конкурентноздатність, зацікавленість у навчанні, перенавчанні та безперервній освіті. Становлення ринку праці активізувало міжгалузеве, внутрішньогалузеве, територіальне переміщення працівників, сприяло зміні професій і кваліфікаційно-професійному вдосконаленню.

Можна вважати, що ринкова економіка - це своєрідний стимулятор мобільності, бо, з одного боку, він спрямовує кваліфікованих працівників на пошук місць кращого застосування своєї праці, здібностей на робочих місцях з високим творчим змістом і оплатою праці, а з другого - значна частка працездатного населення, яка вивільняється з виробництва і тимчасово не має роботи, мусить проходити професійну перепідготовку.

Соціальна ситуація. Розширення свободи працівників у виборі і зміні місця праці знаходить вираз у суттєвих відхиленнях фактичних напрямків трудової мобільності від тих, які бажані для суспільства (наприклад, продовжується перерозподіл працівників між офіційною та неофіційною сферами зайнятості на користь останньої).

У зв'язку з цим суттєво зростає важливість і складність управління трудовою мобільністю, оскільки у способі координації зайнятості на національному ринку праці переплітаються механізми ринкового, державного регулювання та функціонування тіньового ринку. При цьому питома вага ринкового регулювання, хоча і зростає, але залишається незначною. У підсумку дослідження процесів трудової мобільності мають, як правило, не стільки теоретичну, скільки практичну спрямованість, а це робить необхідним вивчення наступних аспектів:

вивчення загальних і специфічних соціально-економічних, соціально-демографічних та інших факторів, що мають вплив на трудову мобільність;

ставлення різних груп населення до трудової мобільності, зумовлене їх потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями, рівнем домагань, життєвою, професійною стратегією тощо;

вивчення соціально-психологічних механізмів індивідуальної мобільної поведінки людей (різний ступінь психологічної готовності окремих груп працівників до ринкових відносин та різний ступінь їх адаптації до ринкових перетворень);

розробки ефективних державних соціальних програм, що регулюють економічну поведінку особи, зокрема її мобільність на ринку праці.

Наукова ситуація. Трудова мобільність останнім часом досліджується представниками ряду суспільних наук, перш за все економістами, соціологами і соціальними психологами, що обумовлено її великою соціально-економічною значущістю. Однак суттєвим недоліком вивчення трудової мобільності у багатьох випадках є однобічний розгляд даної проблеми: або в економічному, або в соціальному аспектах, відсутній всебічний системний підхід до цього комплексного явища.

Особливий інтерес міждисциплінарного вивчення трудової мобільності представляють системні дослідження таких вчених, як Є.Г. Антосенкова, Л.С. Бляхмана, Т.І. Заславської, Р.В. Ривкіної, О.І. Шкаратана і інш., які сформували методологічні і практичні підходи до вивчення трудової мобільності. Сучасна наука, володіючи результатами міждисциплінарних досліджень трудової мобільності, в той же час не має обгрунтуваної економіко-соціологічної теорії цього процесу.

У сучасний період виникають нові професійні шляхи переміщення спеціалістів традиційних професій, зароджуються нові спеціальності, професії, соціально-професійні групи. На це в своїх дослідженнях звертають увагу, зокрема М.С. Грищенко, А.Л. Журавлев, М.М. Мокляк, А.Н. Лайша, В.Г. Смольков, О.В. Перепьолкін, В.П. Позднякова, В.І. Подшивалкіна, В.А. Чередниченко і інш.

Особливо актуальними у сьогоднішніх умовах є проблеми соціально-професійного самовизначення з позицій соціально-трудових переміщень, що знайшло своє відображення в роботах Є.І. Головахи, В.Л. Оссовського, М.Х.Тітми, В.Н. Шубкіна, В.О. Ядова. Розробкою фундаментальних окремих напрямків цієї проблеми займались й українські соціологи С.Й. Вовканич, С.М. Злупко, В.С. Магун, С.О. Макеєв, І.О. Мартинюк, Л.О. Олесневич, В.Є. Пилипенко, В.А. Полторак, І.М. Попова, М.О. Сакада, Р.А. Семів, Е.І. Суїменко, В.П. Черноволенко та інш.

Ринок праці як одна з провідних підсистем ринкової економіки привертає посилену увагу науковців. Теоретичні, методичні та прикладні аспекти даної проблеми набули значного розвитку в роботах С.І. Бандури, Д.П. Богині, І.К. Бондара, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Е.М.Лібанової, В.В. Онікієнка, І.Л. Петрової, Л.С. Шевченко та інших.

Вкрай нерівномірним є процес вивчення окремих форм трудової мобільності при майже повній відсутності досліджень, спрямованих на вивчення цього процесу в цілому (найбільше фактичних даних було зібрано про плинність кадрів на підприємствах різних галузей, міграцію трудових ресурсів, переміщення кадрів всередині промислових підприємств і наукових установ). Оскільки дослідження трудової мобільності почалось не від загального, а від часткового (з вивчення її конкретних форм), недостатньо дослідженими надалі залишаються зв'язки, що існують між окремими формами мобільності.

Ефективність подальшого накопичення фактичних знань про трудову мобільність у даний час послаблюється через низку невирішених методичних питань. Аналіз опублікованих досліджень показує, що навіть коли дослідження проводяться з одної проблеми в різних регіонах країни, порівняти отримані результати, як правило, неможливо. Це пов'язано з відсутністю загальноприйнятих уявлень про структуру того простору, в якому здійснюється трудова мобільність. У свою чергу відсутні типові методики вивчення трудової мобільності на різних рівнях: в масштабах країни, економічного регіону, міста, галузі, підприємства. Очікують обгрунтування методи виділення типів працівників із схожою мобільною поведінкою, яка могла б розглядатися як елемент більш або менш цілісного об'єкту соціального управління.

Актуальність, складність, практичні потреби суспільства, недостатня розробленість методологічних та методичних питань, зумовили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною планової теми Ес-271Б «Регіональна економічна соціологія» (№ держреєстації 0197W017011), над якою працює колектив кафедри соціології Львівського державного університету імені Івана Франка. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з розробкою розділу «Трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретичному осмисленні різних наукових підходів, розробці методичних положень та отримання емпіричного знання щодо тенденцій трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці. Це зумовлює розробку теоретико-методологічних підходів щодо комплексного системного вивчення цього феномену, аналіз соціального механізму і факторів, що детермінують трудову мобільність, напрямків регулювання її на регіональному рівні.

Для досягнення мети дослідження визначено наступні завдання:

- дати теоретико-методологічне обґрунтування підходів до аналізу трудової мобільності як соціоекономічного процесу;

- запропонувати концепцію трудової мобільності в умовах перехідного періоду до ринкової економіки;

- розробити критеріальні показники для формування оптимальної моделі трудової мобільності в умовах трансформації соціально-економічних відносин;

- розробити типову методику соціологічного дослідження трудової мобільності, яка б зумовила можливість проведення порівняльних моніторингових досліджень в різних регіонах;

- на основі соціологічної інформації провести типологічний аналіз регіональної трудової мобільності у відповідності з запропонованими критеріями та емпіричними індикаторами;

- охарактеризувати специфіку регіональних ринків праці, особливості механізмів регулювання економічної поведінки, зокрема мобільності особистості;

- розробити напрямки оптимізації управління трудовою мобільністю на регіональному рівні.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступало працездатне населення м. Львова та м. Харкова. Вибір об'єкту зумовлений одним із завдань дослідження - проаналізувати регіональні особливості ринків праці на основі соціологічних досліджень.

Предметом дослідження є трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці, виявлення сучасних типів мобільної поведінки, аналіз зовнішньої і внутрішньої, співвідношення реальної та потенційної трудової мобільності, виявлення рівня «прихованої» мобільності на ринку праці, оптимізація управління цим процесом.

Методологія і методика дослідження. У своїй теоретичній основі робота грунтується на соціологічній парадигмі вивчення трудової мобільності як соціально-економічної категорії в умовах становлення регіонального ринку праці. Трудова мобільність розглядається як комплексне соціально-економічне явище, що потребує системного підходу до його вивчення. У цьому аспекті аналізуються об'єктивні і суб'єктивні фактори, що детермінують її функціонування.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали моніторингових досліджень, що були проведені кафедрою соціології Львівського державного університету ім.І. Франка за участю автора: «Соціально-економічні аспекти регіонального ринку праці» (кер. Коваліско Н.В., квітень 1998 р., n=600); «Оцінка працівниками промисловості окремих проблем соціально-економічного становища в Україні» (кер. ПачковськийЮ.Ф., березень 1998 р., n=292); «Ринок праці в м. Львові» (кер. Коваліско Н.В., квітень 1999 р., n=606); «Ринок праці в м. Львові» (експертне опитування, кер. Коваліско Н.В., квітень 1999 р., n=50); а також матеріали досліджень, що одержані Східноукраїнським фондом соціальних досліджень «Оптимізація механізмів функціонування ринку праці у сучасній Україні» (кер. Філінська Л.В., січень 1999 р., n=1209) за участі автора.

У дисертаційній роботі сформульовані наступні гіпотези дослідження:

Трудова мобільність в межах регіонального ринку праці детермінована як загальними, так і специфічними соціально-економічними чинниками, що є умовою вільного переміщення працівників.

2. Можна припустити, що в умовах перехідного періоду виникають нові форми мобільності, пов'язані з переходом від роботи за наймом до підприємницької діяльності; перетіканням зайнятих зі сфери офіційної у сферу неофіційної економіки і навпаки; зростанням самозайнятості населення у домашньому та підсобному господарствах; пошуком другої та третьої роботи (додаткова зайнятість).

3. Значною стає «прихована» мобільність, а також залишається високою потенційна мобільність населення поряд з низькою реальною.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні розроблено комплексний соціологічний підхід до аналізу процесу трудової мобільності, що грунтується на соціальних, економічних, соціально-психологічних чинниках, які специфічно проявляються на регіональному рівні. На підставі цього підходу з'ясовується, що трудова мобільність є однією з основних соціально-економічних характеристик регіонального ринку праці, який обумовлює переміщення працівників в пошуках певних ринкових можливостей і стимулів.

Наукова новизна роботи складається з наступних положень та результатів:

у дисертації категорія «трудова мобільність» представлена як соціально-економічний процес, що визначає динамічний стан, готовність і здатність індивідів до зміни соціально-трудової позиції, статусу у системі виробничих умов і кон'юнктури регіонального ринку праці;

соціологічний підхід, який використовується до аналізу процесу трудової мобільності враховує структурування регіонального ринку праці і відповідні форми трудової мобільності населення регіону;

з метою оптимізації управління трудовою мобільністю в межах ситуативного підходу проаналізовано механізми, які розкриваються через взаємодію їх внутрішніх (ставлення до мобільності, сформоване потребами, інтересами та ціннісними орієнтаціями індивідів) та зовнішніх (економічних, демографічних, технологічних, організаційних і соціальних) факторів. Це дозволило виявити першочергові причини, які безпосередньо стимулюють мобільну поведінку працездатних осіб, а саме соціально-економічних умов;

за критерієм ставлення до трудової мобільності (позитивне, нейтральне, негативне) та типу фактичного або потенційного виявлення мобільної активності проведено її типологічний аналіз, що дозволив виділити 6 типів індивідуально-мобільної поведінки;

розроблено та обґрунтовано методику репрезентативного соціологічного дослідження проблем трудової мобільності, що дозволяє комплексно вивчати форми, чинники і наслідки трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці;

з'ясовано, що регіональна трудова мобільність характеризується високим потенційним рівнем (намірами різних груп працездатного населення здійснити соціально-економічні переміщення);

виявлено, що в умовах соціально-економічних труднощів здійснення трудової мобільності в регіоні виникає така її форма, як прихована мобільність населення («економічний туризм», «човникарство» тощо);

здійснено порівняльний соціологічний аналіз ринків праці м. Львова і м. Харкова (західного і східного регіонів України), який показав, що при спільних тенденціях функціонування регіональних ринків існують і певні відмінності, своя специфіка;

розроблено основні напрямки регулювання трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці, які виявляються у державному впливі через заходи зміцнення правового поля захисту від безробіття, активної соціальної політики щодо вразливих категорій працездатного населення на ринку праці та врахування цілей та інструментів політики щодо неформального сектора зайнятості.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична та практична цінність роботи полягає у тому, що:

запропоновані теоретико-методологічні та методичні розробки соціологічного аналізу проблеми можуть бути використані при проведенні відповідних конкретно-соціологічних досліджень, дозволяють здійснити порівняльний аналіз трудової мобільності в будь-яких регіонах країни, на місцевому та національному рівнях;

розробка методологічних аспектів формування вибіркових сукупностей для масових соціологічних опитувань використана в роботі Львівського обласного управління статистики з особистою участю дисертанта при розробці та впровадженні нової методології формування вибіркових сукупностей домашніх господарств для проведення соціально-економічних досліджень в регіоні (довідка про впровадження №17/5 від 15.04.1999 р.)

структурна модель трудової мобільності дозволяє спрогнозувати її розвиток на перспективу, тому результати дисертаційного дослідження використані при підготовці концептуальних положень проекту регіональної програми «Львівщина-2010», зокрема в рекомендаціях до пунктів: «Зайнятість населення», «Напрямки регулювання трудової мобільності на регіональному ринку праці» та «Напрямки соціального захисту населення» (довідка про впровадження №1/1 - 508 від 16.04.1999 р.);

матеріали, висновки та узагальнення, отримані в результаті проведеного дослідження, було використано у процесі складання робочих програм та курсу лекцій з таких навчальних дисциплін: «Економічна соціологія», «Соціологія праці та управління» (довідка про впровадження №880 від 14.04.1999 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання - соціологічного аналізу особливостей трудової мобільності та розробки перспективних напрямків її регулювання на регіональному рівні.

Результати наукового дослідження викладені у семи одноосібних наукових працях і трьох у співавторстві. Конкретний внесок автора в цю працю вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій по темі дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були викладені на Всеукраїнській науковій конференції «Становлення національної економіки України» (Львів, 1995); на Міжнародному літньому економічному семестрі «Інтереко»: «Теорія і практика підприємництва: проблеми вивчення та економічної просвіти в Україні» (Трускавець, 1996); на Всеукраїнській науковій конференції: «Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки» (Львів, 1997); на Міжнародній літній школі молодих дослідників і викладачів соціальних дисциплін «Суспільство в перехідний період: межі соціальної інженерії» (Ялта, 1998); на Харківських соціологічних читаннях-98 (Харків, 1998); на десятій науковій сесії Соціологічної комісії НТШ до 185-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка (Львів, 1999); на літній школі молодих дослідників і викладачів соціальних дисциплін «Суспільство в перехідний період: становлення громадянського суспільства» (Ялта, 1999).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 10 наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (154 позицій) та чотирьох додатків. Зміст роботи викладено на 175 сторінках комп'ютерного тексту, проілюстровано у 11 таблицях, 25 рисунках.

Основний зміст роботи

регіональний трудовий мобільність соціологічний

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження; визначається ступінь наукового опрацювання проблеми; формулюються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет; визначаються теоретико-методологічні засади й емпірична база дослідження; обґрунтовується наукова новизна отриманих результатів; формулюється теоретичне й практичне значення результатів, а також форми їх апробації.

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи вивчення трудової мобільності» присвячений дослідженню трудової мобільності у соціологічному, економічному, соціально-психологічному аспектах, розкрито особливості регіональної трудової мобільності в умовах сучасного ринку праці.

Розгляд феномену ринку в соціологічному аспекті дозволяє представити його як систему, яка розвивається через взаємодію процесів внутрішньої і зовнішньої трудової мобільності. З позиції системного підходу виявляється, що кожен з видів трудових переміщень - професійно-кваліфікаційні (в рамках внутрішньої мобільності), територіальні і галузеві (в рамках зовнішньої) виконують певні функції у формуванні ринку праці. Так, професійно-кваліфікаційні переміщення виконують функцію якісної зміни професійно-кваліфікаційної структури ринку праці; територіальні - функцію перерозподілу і селекції робочої сили, що сприяють кращому її використанню; галузеві - з однієї сторони, забезпечують робочою силою перебудову структури виробництва, а з другої регулюють зовнішню трудову мобільність. Соціальні механізми функціонування ринку праці повинні вирішити суперечності, закладені в соціальній мобільності, і сприяти найбільш повній реалізації основних функцій кожного виду трудової мобільності (трудових переміщень).

Трудову мобільність слід розглядати як соціально-економічний процес, що визначає динамічний стан, готовність і здатність індивідів до зміни соціально-трудової позиції, статусу у системі виробничих умов і кон'юктури ринку праці.

Трудова мобільність як деперсоніфікований процес характеризується обсягом, інтенсивністю і напрямом найважливіших потоків руху, певним соціальним механізмом, рушійними силами, прямими наслідками для суспільства. Економісти, як правило, схильні трактувати трудову мобільність індивідів, виходячи із зміни кількості та якості робочих місць. Їхні інтереси зосереджені в основному на вивченні економічних аспектів мобільності робочих місць, а відтак на міграційній здатності робочої сили (наприклад, на витратах на перепідготовку робочої сили та її переміщення). Отже, трудова мобільність індивідів вивчається економістами як чинник економічних процесів.

Соціологи, на відміну від економістів, зосереджують основну увагу насамперед на переміщеннях індивідів, шансах на кар'єру, а також фактах її усвідомлення, на цілях і мотивах трудової мобільності, а економічні явища аналізують як чинники її формування.

Однією з причин повільного й важкого становлення ринку праці в Україні є низький рівень мобільності. В той же час при високій мобільності кадрів полегшується процес адаптації підприємств до економічних шоків, і, як наслідок, економіка швидше виходить з кризового стану. Висока динаміка робочої сили свідчить також про адаптаційний потенціал робітників. Вища мобільність протягом певного періоду спричиняє більшу кількість вільних вакансій, тому працівникам легше знайти роботу. Цей чинник дозволяє насамперед зменшити хронічне безробіття, особливо для некваліфікованої робочої сили.

Перехід до ринкової економіки зумовив посилення трудової мобільності на українському ринку праці. Основними факторами цього процесу стали розвиток форм власності, підприємницької діяльності, чинного законодавства, які полегшують зміну місць праці та проживання людей. Завдяки цьому поступово складаються і розвиваються традиційні для ринкової економіки форми трудової мобільності: територіальна, галузева, професійно-кваліфікаційна, внутрішня та міжфірмова. Помітного розвитку набули міграційні процеси (як особлива форма мобільності), що поєднується з територіальним переміщенням робочої сили.

Національний ринок праці в Україні характеризується різними ознаками, у тому числі й регіональними особливостями, які формуються під впливом різних факторів. Насамперед, регіональний ринок залежить від наявного трудового потенціалу, густоти населення, міграційного руху тощо. Можливості зайнятості населення значно залежать від наявності робочих місць, а останні - від природних ресурсів, виробничого потенціалу, рівня економічного і соціального розвитку, структури ринку взагалі та промисловості особливо. Тому, об'єктивні передумови зайнятості в різних регіонах не однакові.

Трудова мобільність як елемент ринкової організації праці розкривається: по-перше, як категорія ринку праці, що означає здатність та готовність працівника до зміни місця праці; по-друге, як процес руху робочої сили в галузево-територіальному та професійно-кваліфікаційному розрізах.

Другий розділ дисертаційного дослідження - «Методичні аспекти соціологічного аналізу трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці» - присвячений методологічному та методичному обґрунтуванню програми соціологічного дослідження. У методологічній частині програми розкривається актуальність та доцільність дослідження механізмів трудової мобільності на регіональному рівні, висуваються основні гіпотези.

Основною метою дисертаційного дослідження є вивчення проблеми трудової мобільності як у теоретико-методологічному аспекті, так і шляхом емпіричних досліджень. Комплексний системний підхід до теоретико-емпіричного дослідження проблем трудової мобільності спрямований на вивчення залежностей між економічними і неекономічними аспектами трудової мобільності, виявлення сучасних типів мобільної поведінки, співвідношення реальної та потенційної трудової мобільності, виявлення реального рівня прихованої мобільності на ринку праці, що дасть змогу дослідити дані проблеми в умовах регіонального ринку праці.

Аналіз особливостей процесу та механізму трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці передбачав здійснення двох рівнів інтерпретації основних понять:

І рівень - механізм реалізації трудової мобільності;

ІІ рівень - поділ ринку праці залежно від способу найму робочої сили та сегментація ринку праці в залежності від включення робочої сили у трудовий процес, координації праці та її оцінки. Ці два рівні інтерпретації узагальнені в рис. 1.

Складовими компонентами механізму трудової мобільності є об'єктивні фактори (технологічні, економічні, демографічні, організаційні та соціальні), які впливають на цей процес, а також суб'єктивні фактори (ставлення людини до мобільності, сформоване її потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями) працівників до зміни соціально-трудової позиції, статусу. Отже, трудова мобільність залежить не тільки від об'єктивних, але також і від суб'єктивних факторів, свідомості і волі, цілей та інтересів.

Трудова мобільність може бути потенційною та фактичною (реальною). Під потенційною мобільністю слід розуміти схильність, бажання, намагання людиною змінити свій статус і перейти в іншу групу. Цей стан має відрізок часу між прийняттям рішення про мобільність і фактичною мобільністю або ж стриманням від неї. Критичний рівень потенційної мобільності приводить до фактичної мобільності, який свідчить про зміну статусу людини, її перехід в іншу групу під дією об'єктивних і суб'єктивних факторів, умов і стимулів.

Трудова мобільність - складний процес взаємодії потреб, інтересів, стимулів (як зовнішніх чинників намагання змінити соціальну позицію), установок, ціннісних орієнтацій (як усвідомленого бажання зберегти або змінити той чи інший соціальний статус) і мотивів (як конкретні причини поведінки). Наслідком цього складного процесу є певний тип мобільної поведінки як індивідуальної, так і групової.

У дисертації автором розглядаються наявні в сучасній соціологічній літературі підходи до типів мобільної поведінки (роботи Т.І. Заславської, В.А. Павленкова, В.І. Подшивалкіної) та пропонуються власні підходи до типології мобільної поведінки:

1. активний (реально мобільний, позитивний) тип - ті, що порівняно недавно змінили місце роботи (посаду, професію, стиль життя тощо), що відповідають новим вимогам часу і не мають намірів щось змінювати найближчим часом;

2. потенційно-активний (потенційно мобільний, позитивний) тип - ті, що поки нічого не змінили, але мають відповідні наміри, можливості, які реалізують найближчим часом;

3. пасивно-стабільний («консерватори», нейтрали) тип - ті, хто задоволені (або в якійсь мірі задоволені) тим, що мають на даний час (місцем праці, професією, рівнем життя тощо), тому не збираються наразі нічого змінювати;

4. вимушено-пасивний (фактично стабільний, нейтрали) тип - ті, хто під впливом об'єктивних обставин (особистісних, сімейних, виробничих тощо) позбавлені можливості активно змінювати свою поведінку, а отже соціально-професійний статус і місце в суспільстві;

5. потенційно-пасивний (потенційно мобільний, «зневірені», негативний) тип - ті, що не мають на даний час місця праці, готові приступити до роботи, але тривалий час не можуть її знайти і вичерпали для цього всі можливості;

6. вимушено-активний (фактично вимушено мобільний, негативний) тип - ті, що змушені були змінити свій життєвий уклад під впливом певних обставин (через звільнення, втрату основного місця праці з різних причин, сімейні обставини тощо).

Вивчення трудової мобільності можливе в масштабах національного ринку праці, економічного регіону, галузі, підприємства. Ми зупинилися на теоретичній моделі поділу регіонального ринку праці та його сегментації. При проведенні обстеження та вивчення потреб населення стосовно проблем зайнятості на ринку праці виділяють економічно активне (мобільне) населення та економічно неактивне (немобільне) населення. Ці категорії населення зайняті в секторах економіки, які мають поділ на сектор офіційної зайнятості, сектор суміщення офіційної та неофіційної зайнятості та сектор неофіційної зайнятості. В межах кожного сектора економіки виділено певні сегменти ринку праці.

Трудова мобільність є формою самоорганізації трудових ресурсів на ринку праці і виявляється у їх спрямованості в ті галузі, сфери, регіони діяльності, які найбільш відповідають здібностям і потребам працівників і попиту на робочу силу з боку виробників. Мобільність означає вільне переміщення працівників у сфері можливостей і стимулів, що їх надає ринок.

У методичній частині програми соціологічного дослідження подається обґрунтування методів соціологічного дослідження проблем трудової мобільності та описується розроблена дисертантом багатоступенева випадкова ймовірнісна вибірка для м. Львова, яка мала шість ступенів відбору одиниць спостереження.

У третьому розділі - «Оцінка стану та перспективи розвитку регіональної трудової мобільності» (за матеріалами соціологічних досліджень) - здійснений конкретно-соціологічний аналіз регіональної трудової мобільності виявив з одного боку спрямованість, тенденції та інтенсивність соціально-трудових переміщень в регіоні, а з другого - дав змогу з'ясувати характер соціальних установок, намірів, оцінок опитаного населення стосовно актуальних питань функціонування регіональної економіки, а також можливі шляхи його економічної поведінки у сфері трудових відносин.

Соціологічний аналіз стану трудової мобільності дав змогу виділити такі тенденції її розвитку на регіональному ринку праці:

1. Перехід від роботи за наймом до підприємницької діяльності. Потенційними підприємцями можна вважати третину львів'ян, які хотіли б розпочати власну справу, але не мають для цього можливостей, матеріальних засобів.

2. Перетікання зайнятих зі сфери офіційної у сферу неофіційної економіки. Опитане працездатне населення вважає, що в сучасних умовах життя значною мірою виправдовують себе такі способи виживання людей, як заняття «човниковою» торгівлею, спекуляція валютою, роздрібна торгівля в кіосках, на речовому ринку тощо. Новим способом виживання вважається неофіційна робота за межами України. Отже, значно вищим є рівень прихованої мобільності, яка отримала специфічну назву «економічного туризму» або «човникарства». Зростає самозайнятість населення у домашньому та підсобному господарствах.

3. Для майже половини львів'ян характерним є пошук другої та третьої роботи (додаткової зайнятості).

4. Саме у період становлення ринкових відносин основним мотивом здійснення трудової мобільності є прагнення поліпшити своє матеріальне становище, знайти таке робоче місце у різних секторах економіки, де матеріальна винагорода за працю відіграватиме основну роль.

5. Поряд з низькою реальною мобільністю існує досить висока потенційна, що свідчить про готовність значного масиву зайнятих до зміни роботи. Це має спростувати тезу про неготовність населення до ринкових перетворень, а свідчить швидше про їх штучне гальмування.

Згідно нашого опитування реально мобільних зафіксовано близько 24,5% від усіх опитаних, до потенційно мобільних ми можемо віднести 42,1% опитаних львів'ян. Фактично стабільне, немобільне населення складає 32,8% опитаних. Якщо прослідкувати особливості трудової мобільності в залежності від статі, то чоловіки є більш мобільними. 28,6% чоловіків та 20,6% жінок складають реально мобільний тип поведінки на ринку праці.

Реально-мобільний тип трудової мобільності більшою мірою є характерний для людей віком 32-38 років (36,6%), найбільший відсоток (54,5%) серед потенційно мобільних складають особи віком 18-24 роки, які реалізують свій потенціал найближчим часом. Фактично стабільний тип характерний для осіб віком 39-60 років, які не збираються нічого змінювати у своєму житті. Потенційно пасивних, «зневірених» найбільший відсоток є серед осіб віком 46-52 роки (17,2%) та 53-60 років (18,8%). Отже, найбільш активними на ринку праці є особи середнього віку, найближчим часом реалізує свої можливості молодь, старше ж покоління не схильне щось змінювати у своєму житті, воно має більш консервативні погляди на трудову мобільність.

Значення індексу потенційної мобільності працездатного населення у працездатному віці у м. Львові на рівні 0,22 показує, що майже четверта частина контингенту є потенційно мобільною і у разі необхідності змінить місце праці. Ми розрахували індекс потенційної мобільності по всіх категоріях ринку праці в залежності від способу найму на ньому. Найбільш потенційно мобільними на ринку праці є безробітні незареєстровані в службі зайнятості (0,39), безробітні зареєстровані в службі зайнятості (0,34) та самозайняті (0,34).

Значення індексу потенційної професійної мобільності на рівні 0,33 показує, що третина опитаних львів'ян при необхідності змінять свою професію або перекваліфікуються.

Об'єктивні передумови зайнятості в різних регіонах не однакові. Метою нашого дослідження був і є порівняльний аналіз ринків праці Західної та Східної України - міста Львова та міста Харкова.

Характерною тенденцією для ринку праці м. Львова є перетікання зайнятих зі сфери офіційної у сферу неофіційної економіки, пошук другої та третьої роботи. Близько 66,7% львів'ян та 33,4% харків'ян вказали на те, що вони мають додаткові заробітки. Ця тенденція відображається і у вирішенні матеріальних проблем, 43% львів'ян шукатимуть будь-якої можливості підзаробити, серед харків'ян таких 23%, 35% опитаних харків'ян при вирішенні матеріальних труднощів нічого не робитимуть, намагатимуться вижити на заробітну плату, серед львів'ян таких всього близько 10%.

Додаткові заробітки найбільшою мірою пов'язані з виконанням певних видів робіт на замовлення або на продаж. Причому, львів'яни більше схильні до комерційних поїздок в інші міста, регіони та до надання інтелектуальних та фінансово-посередницьких послуг. Решта, які не шукають можливості додаткових заробітків, мотивують це тим, що додаткова зайнятість заважала б основній роботі, навчанню. Емпіричні дані підтверджують статистичні відомості щодо можливості зростання безробіття. Майже третина львів'ян перебуває в очікуванні можливого безробіття, харків'яни більш впевнено почувають себе на ринку праці - серед таких лише десята частина працездатного населення. Першочерговою дією у випадку втрати місця праці є самостійний пошук такої ж роботи як зараз у м. Львові та м. Харкові. Львів'яни є більш підприємливими та мобільними на ринку праці, у випадку втрати місця праці започаткують власну справу 11,4% львів'ян та 4,0% харків'ян. Відповідно, пошуками роботи за межами м. Львова займуться 14,3% опитаних, за межами м. Харкова всього 1,5% опитаних. Характерним для двох регіонів є пошук роботи за допомогою особистих контактів, зв'язків. Львів'яни більше довіряють державній службі зайнятості, харків'яни ж - пошукам роботи за допомогою оголошень.

Основою ефективного регулювання трудової мобільності на регіональному ринку праці має бути єдність механізмів саморегулювання та державного впливу, що дає можливість надати саморозвиткові мобільності скерованість в інтересах окремих груп та регіону в цілому. Особлива увага державної політики зайнятості зосереджується на категоріях працездатного населення зі зниженою мобільністю, які відчувають значні труднощі в зміні і пошуку роботи. На українському ринку праці - це безробітні та приховано безробітні.

Висновки

У висновку дисертації підведено підсумки, узагальнено результати дисертаційного дослідження трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці, визначено перспективи й напрямки подальшого наукового вивчення проблеми.

Трудова мобільність в дисертації розуміється як соціально-економічний процес, що визначає динамічний стан, готовність і здатність індивідів до зміни соціально-трудової позиції, статусу у системі виробничих умов і кон'юнктури ринку праці.

Соціологічний аналіз регіонального ринку праці передбачає врахування наявного трудового і виробничого потенціалу, рівня економічного і соціального розвитку регіону, можливостей зайнятості населення та типів мобільної поведінки тощо. Регіональний ринок праці як об'єкт соціологічного дослідження можна розглядати у вигляді системи, яка розвивається через взаємодію процесів внутрішньої і зовнішньої мобільності.

Ситуацію, що склалася на досліджуваному регіональному ринку праці, можна охарактеризувати як критичну. Близько половини працездатних респондентів перебувають в очікуванні втрати власного місця праці найближчим часом. Статус безробітного не вплине дезорганізуюче на подальші дії понад половини опитаних. Навпаки, значна їх частина буде активно діяти, використовуючи при пошуках роботи особисті знайомства, зв'язки. Місце, яке відводять службі зайнятості жителі регіону при працевлаштуванні, є другорядним і малозначущим.

Результати соціологічних досліджень свідчать про різну готовність і здатність індивідів до зміни соціально-трудової позиції, статусу. Близько третини опитаних висловили бажання в майбутньому долучитися до підприємництва і започаткувати власну справу. Основними мотивами підприємницької поведінки при цьому є прагнення швидко забезпечити матеріальний достаток, можливість через підприємництво набути самостійність і незалежність. Крім того, серед працездатного населення зафіксовані стійкі соціальні установки щодо готовності подальшого навчання, зміни професії і набуття нової спеціальності.

Активний тип мобільної поведінки характерний для економічно активного населення, для осіб з неповною зайнятістю та самозайнятих індивідуально-трудовою діяльністю внаслідок низхідної трудової мобільності - вимушено активний тип на ринку праці. Пасивний тип мобільної поведінки характерний для майже половини працюючих осіб. Потенційно-активний тип мобільної поведінки значною мірою характерний для молоді, що навчається, та працюючих осіб, які мають наміри щодо зміни соціально-трудової позиції. Отже, поряд з низькою реальною мобільністю існує досить висока потенційна, що свідчить про готовність значного масиву зайнятих до зміни місця праці, професії.

Об'єктивні передумови зайнятості в різних регіонах неоднакові. При порівняльному соціологічному аналізі зафіксовано такі спільні тенденції розвитку ринку праці м. Львова і м. Харкова, як перехід від роботи за наймом до підприємницької діяльності, зростання перерозподілу зайнятих зі сфери офіційної у сферу неофіційної економіки та самозайнятості у домашньому та підсобному господарствах; основним мотивом здійснення трудової мобільності є прагнення поліпшити своє матеріальне становище тощо. Однак, є певні регіональні відмінності: для львів'ян більшою мірою характерний пошук другої та третьої роботи і «прихована» трудова мобільність; харків'яни більш впевнено почувають себе на ринку праці, у них значно меньші шанси стати безробітними та значна частина працездатного населення не потребує додаткової зайнятості.

Основою ефективного регулювання трудової мобільності на регіональному ринку праці має бути єдність механізмів саморегулювання та державного впливу, що дає можливість надати саморозвиткові мобільності скерованості в інтересах окремих груп та регіону в цілому.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях

1. Коваліско Н. Соціально-професійна мобільність та її вплив на становлення і розвиток ринку праці. // Вісник Харківського державного університету. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. №416. - Харків:ХДУ, 1998. - С. 190-193.

2. Коваліско Н.В. Залежність демографічної ситуації в Україні від міграційних процесів. // Вісник Львівського державного університету. Україна на шляху до ринку. Випуск 28. - Львів:ЛДУ, 1998. - С. 62 - 65.

3. Пачковський Ю.Ф., Коваліско Н.В. Регіональні аспекти зайнятості та безробіття в соціологічному вимірі // Соціологія:теорія, методи, маркетинг. - 1999. - №2. - С. 89-96.

4. Коваліско Н.В. Деякі аспекти вивчення трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці. // Харьковские социологические чтения-98: Сборник научных работ. - Харьков: ЦЄПП «Радар», 1998. - С. 190-193.

5. Петрова І.Л., Коваліско Н.В. Трудова мобільність: соціологічний та економічний аналіз // Зайнятість та ринок праці. Міжвідомчий науковий збірник. - 1999. - №9. - С. 227-237.

Особистий внесок здобувача: зроблено соціологічний аналіз трудової мобільності.

6. Михасюк І.Р., Пачковський Ю.Ф., Коваліско Н.В. Оцінка проблеми безробіття працівниками Львівської міської агломерації // Регіональна економіка. - 1998. - №4. - С. 159-164.

Особистий внесок здобувача: особисто автор брала участь у розробці методики та проведенні соціологічного дослідження на тему: «Оцінка працівниками промисловості окремих проблем соціально-економічного становища в Україні».

7. Коваліско Н.В. Підприємництво як один із перспективних шляхів забезпечення зайнятості населення. // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Випуск 1/Львівський державний університет ім.І. Франка; Центр ринкознавства «Інтереко», - Львів: ЛДУ, 1997. - С. 47-48.

8. Коваліско Н.В. Вплив сучасного ринку праці в Україні на зміну соціальної структури суспільства. // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Випуск 2./Львівський державний університет ім.І. Франка; Центр ринкознавства «Інтереко», - Львів: ЛДУ, 1997. - С. 99-100.

9. Коваліско Н. Ціннісно-мотиваційна сфера в системі регуляції поведінки і діяльності людей у підприємництві // Становлення національної економіки України. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції. - Львів: ЛДУ, 1995. - С. 114-116.

10. Коваліско Н. Трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці (соціологічний аспект) // Актуальні проблеми економіки перехідного періоду. Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Випуск 4. Львівський державний університет ім.І. Франка; - Львів: «Інтереко», 1999. - С. 285-290.

Размещено на Allbest.ru