Комунікація та її функції в суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Комунікація та її функції в суспільстві

2. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія

Список використаної літератури

1. Комунікація та її функції в суспільстві

Поняття комунікація як науковий термін і галузь дослідження своїм другим народженням зобов'язана ХХ ст. Походить воно від лат. communicatio - повідомлення, передача, бесіда, розмова. Соціологи розуміють під комунікацією взаємодію, тобто передачу соціальної інформації. Психологи - процеси обміну продуктами психологічної діяльності, насамперед спілкування. Кібернетики - обмін інформацією між складними динамічними системами та їхніми частинами сприймати, накопичувати та переробляти інформацію.

З огляду на зазначене можемо констатувати, що комунікація є процесом передачі інформації між суб'єктами соціальної сфери суспільства. У свою чергу власне інформацію представники кібернетики визначають як зміст, що отримується із зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього.

Взагалі термін комунікація використовується багатьма соціальними, біологічними, технічними науками. Але у будь-якому випадку комунікація передбачає наявність як мінімум трьох учасників цього процесу: передавач - повідомлення - приймач.

Таким чином вимальовується, що комунікація є різновидом взаємодії між певними суб'єктами за посередництвом певного суб'єкта. Зрозуміло, що йдеться про взаємодію окремих людей, груп людей, суспільства в цілому. Під комунікацією розуміють також сигнальні способи зв'язку у тварин, і не більше… Гравітаційна взаємодія між небесними тілами, з огляду на нинішній рівень знання суті і законів Всесвіту, не вважається на цьому історичному етапі розвитку людської цивілізації комунікаційним процесом. Окрім суб'єктів процесу комунікації, обов'язково має бути присутній об'єкт комунікації (повідомлення). Він може мати матеріальний характер (лист, книга, книга, жест), або несвідомий, нематеріальний характер впливу на реципієнта (приймача). В останньому випадку комунікатор (передавач) може несвідомо впливати на реципієнта, викликаючи в нього симпатію (антипатію), довіру (недовіру), любов (ненависть) тощо.

Комунікація виконує дуже важливі функції в суспільному житті, створюючи умови для забезпечення роботи не тільки інформаційної, а й усієї суспільної сфери. Щодо цього варто розглядати інформаційну сферу як своєрідну кровоносну систему суспільства, без якої функціонування економічної, соціальної, політичної та духовної сфер суспільства не можливе.

Віддаючи належне міжособистісний та груповій комунікації, з точки зору інформаційно-комунікаційного менеджменту значно більшу вагу мають масові комунікації - процес обробки інформації, її передавання за допомогою преси, радіо, телебачення, а також спілкування людей як членів «маси», яке здійснюється за допомогою технічних засобів комунікації.

Проте нас найбільше цікавлять соціальні і психологічні функції масової комунікації, які є ключовими при розгляді проблем паблік рилейшнз, реклами, пропаганди.

Соціальні функції масової комунікації

Інформаційна функція - є основною функцією, оскільки на організації й управління потоками інформації побудовані паблік рилейшнз, реклама.

Соціалізуючи функція - пов'язана із соціальним вихованням членів суспільства, формування або зміною інтенсивності і спрямованості соціальних настанов, цінностей та ціннісних орієнтацій аудиторії, з якою здійснюється комунікація.

Організаційно-поведінська функція - пов'язана з ініціюванням або припиненням певних дій масової аудиторії.

Емоційно-тонізуюча функція полягає в регулюванні емоційного рівня аудиторії, стимулюванні її емоційних реакцій.

Комунікаційна функція - пов'язана з регулюванням зв'язків між різними індивідами або сегментами аудиторії, а також комунікатора з тією самою аудиторією.

Психологічні функції масової комунікації

З точки зору психології виокремлюють такі функції масової комунікації:

Формування масової психології - стратегічна, оскільки формує і масу, і масову психологію.

Інтеграційно-комунікаційна - пов'язана з формуванням загальних емоційно-психологічних настроїв аудиторії. Інформаційна - забезпечує аудиторію певним набором інформації, створює єдину «інформаційну» систему координат для сприйняття і оцінки подій, які відбуваються в суспільстві. Соціалізуюче-виховна - сприяє формуванню узагальнених настанов, цінностей і ціннісних орієнтацій. Організації поведінки - стимулює напрями конкретних дій маси.

Отже, феномен масової комунікації можна розглядати як: набір технічних механізмів для впливу на психіку людей, нові змістовні компоненти психологічного впливу, спеціально організований процес, коли зовнішньо люди (начебто) мають право на індивідуалізацію і свободу людської свідомості, а по суті - внутрішньо (психологічно) такого вибору не мають, оскільки дивляться одні й ті самі телепрограми, слухають одні й ті самі радіопередачі і читають одні й ті самі повідомлення в газетах з різними назвами.

У цьому контексті варто виокремити такі масово-психологічні функції засобів масової комунікації:

загальної регуляції психодинаміки суспільства;

інтегратора масових настроїв;

управління циркуляцією психоформуючої інформації.

2. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія

Комунікація та інформація мають надзвичайно важливе значення в житті суспільства. Особливої ваги вони набувають у суспільстві, що глобалізується. Останнє характеризується воістину революційним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, які використовуються на всіх рівнях, у всіх сферах, галузях, територіальних часових просторах управління.

Якщо виходити з розуміння менеджменту як загальної і головної функції суспільства, цілком слушним, зокрема виглядає звернення до проблематики управління інформаційно-комунікаційною сферою суспільства.

Інформаційно-комукаційна сфера суспільства пронизує всі інші сфери суспільства (економічну, соціальну, політичну, гуманітарну) і виконує функції, подібні кров'яній системі людини, яка забезпечує життєдіяльність усього організму.

Загалом інформаційно-комунікаційну сферу суспільства потрібно розглядати в контексті дослідження:

ієрархічно-територіального рівня і простору управління;

базових сфер суспільства (економічної, соціально, духовної);

галузево-функціональних видів менеджменту;

ієрархічно-регулятивного рівня управління;

часового простору управління.

Відповідно до ієрархічно-територіальних рівнів управління виокремлюють:

глобальний менеджмент (планетарний рівень управління);

цивілізаційно-територіальний менеджмент (рівень управління сукупністю держав-націй);

державно-національний менеджмент (рівень управління державою-нацією (державне управління));

регіональний менеджмент (рівень управління територіями);

локальний менеджмент (рівень місцевого управління та самоврядування міста, сільської ради).

З огляду на реалії функціонування різних сфер суспільства варто звернути увагу на інформаційно-комунікаційні аспекти таких сфер менеджменту:

правовий менеджмент (забезпечує правове регулювання суспільного життя через діяльність органів держави, що ухвалюють закони, постанови та інші правові акти);

економічний менеджмент (регулює економічну сферу суспільства, детермінує економічні інтереси, економічні відносини, економічну роль держави);

соціальний менеджмент (полягає в регулюванні соціальної сфери суспільства, узгодженні соціальних відносин);

політичний менеджмент (передбачає регулювання політичної сфери суспільства, гармонізує політичні відносини);

гуманітарний менеджмент (спрямований на забезпечення прав людей в культурній, науковій та інших видах діяльності).

З точки зору ієрархічно-регулятивного рівня управління (правового статусу рішень) виокремлюють:

суспільний менеджмент (поширюється на всю суспільну сферу шляхом ухвалення і реалізації виконання Конституції, законів, постанов);

адміністративний менеджмент (охоплює своїм впливом регіонально-адміністративний чи галузевий об'єкт управління шляхом ухвалення і реалізації адміністративно-правових рішень);

менеджмент організацій забезпечує управління і регламентацію діяльності організації нормативно-правовими та соціально-психологічними методами).

Беручи за основу час дії і наслідки реалізації управлінських впливів, варто назвати:

стратегічний менеджмент (спрямований на здійснення довготермінових планів розвитку суспільства, країни);

операційний менеджмент (пов'язаний з вирішенням поточних справ);

технічний менеджмент (забезпечує управління безпосередньо матеріальними ресурсами, потоками, які необхідні для реалізації поставлених завдань).

З точки зору на існуючі освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки менеджерів, очевидно правильно було б використовувати магістрів менеджменту на стратегічному рівні, бакалаврів - на рівні операційного і молодших спеціалістів - на рівні технічного менеджменту.

Галузево-функціональний підхід дослідження проблем управління передбачає існування таких видів менеджменту:

персонал-менеджмент (опікується питаннями управління людьми, мотивації, організації та контролю їхньої трудової діяльності);

інтелектуальний менеджмент (полягає в управління розпізнаванням, аналізом знань, розробкою ефективних дій об'єкта управління);

виробничий менеджмент (відповідає за організацію та забезпечення технології виробництва);

маркетинговий менеджмент (зорієнтований на організацію, узгодження і взаємодію внутрішнього середовища об'єкта управління з ринковими умовами);

інноваційний менеджмент (передбачає розробку планів і програм інноваційної діяльності, здійснення узгодженої інноваційної політики);

фінансовий менеджмент (полягає в управлінні фінансовими потоками і ресурсами, інвестиційними проектами).

Отже, під інформаційно-комунікаційним менеджментом розумітимемо систему управління інформаційно-комунікаційною сферою суспільства на основі використання форм, методів і технологій правового, економічного, соціального, гуманітарного і політичного менеджменту і маркетингу.

комунікація суспільство масовий

Список використаної літератури

1. Бокарев Т. Энциклопедия Интернет-рекламы. - М., 2000.

2. Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. - К., 2001.

3. Леонтьев А.А. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1974.

4. Политико-психологический словарь. - М., 2002.

5. Політичний енциклопедичний словник. - К., 1997.

6. Сорокин П. Система социологии. - Т. 1. Ч. 1. - Пг, 1920.

7. Урсул. Информация. Методологические аспекты. - М., 1971.

8. Ellmore R.T. Mass Media Dictionary. - Lincolnwood, 1992.

Размещено на Allbest.ru