Удосконалення управління готельним господарством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський державний торговельно-економічний університет

На правах рукопису

Індекс УДК 640.4.03

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГОТЕЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг

Мельник Олександр Павлович

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському державному торговельно-економічному університеті Міністерство освіти України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, Карсекін Валерій Іванович, Київський державний торговельно-економічний університет, професор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Куценко Віра Іванівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуюча відділом

кандидат економічних наук, ст. наук. співробітник, Шклярук Катерина Семенівна, Міністерство економіки України, заступник начальника відділу.

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ соціальної сфери, доходів і рівня життя населення, м. Київ

Захист відбудеться “18” лютого 1999 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 при Київському державному торговельно-економічному університеті за адресою: 253156, м. Київ-156, вул. Кіото, 19., ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського державного торговельно-економічного університету за адресою: 253156, м.Київ-156, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий “18” січня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Морозова Н. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Готельне господарство - це складне багатофункціональне господарство, до якого у більшості випадків входить значна кількість підрозділів, що є основними для суміжних сфер діяльності. Це пов'язано з тим, що за своїм призначенням, крім основної послуги - надання ночівлі, готельне господарство надає значну кількість додаткових послуг.

Проведений аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової літератури виявив неповноту висвітлення, а у деяких випадках практично повну відсутність теоретичних розробок і практичних досліджень з питань управління готельним господарством. Більшість науковців, зокрема Браймер Р.А., Бугаєнко В.С., Ісмаєв Д.К., Коган Т.Л., Наслєдніков А.В., Новіков В.М., Семенов В.С, Квартальнов В.А., Ходорков Л.Ф., якщо і приділяють увагу проблемам розвитку готельного господарства, то тільки як одній з складових туризму, тобто досить скорочено і неповно. Крім того, значно утруднює проведення аналізу існуюча недосконала статистика з туризму та готельного господарства України. Все це свідчить про недостатню увагу як з боку держави, так науковців і спеціалістів до теоретичних і практичних проблем розвитку готельного господарства. Все вищенаведене потребує науково обґрунтованого і комплексного розгляду проблем управління готельним господарством як складової сфери послуг з урахуванням особливостей, що йому властиві.

Такий підхід визначив принципову позицію автора щодо методології проведення досліджень, що дає змогу більш обґрунтовано підійти до макроекономічної моделі управління готельним господарством і впливу факторів зовнішнього середовища. Для більшої конкретизації об'єкта даного дослідження було визначено головні термінологічні поняття, використані у дисертаційній роботі: готельне господарство, готельний комплекс, готель.

Сучасний стан розвитку готельного господарства вимагає більш виваженої системи управління на всіх рівнях і державного регулювання, незалежно від форм господарювання і власності. У зв'язку з цим виникає необхідність у розробці програм розвитку готельного господарства і туризму на державному та регіональному рівнях, що потребує нового підходу до теоретичних і науково обґрунтованих положень розвитку і удосконалення системи управління підприємств готельного господарства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Апробацією дослідження стала участь у виконанні держбюджетної науково-дослідної теми “Удосконалення управління і фінансово-господарської діяльності підприємств готельного господарства у сучасних умовах”. Протягом 1996-1997 рр. здобувач працював над виконанням госпрозрахункового договору №406/33 “Проблеми розвитку внутрішнього і міжнародного туризму в Україні” за такими основними розділами: “Розробка типізації підприємств готельного господарства України”, “Дослідження існуючого стану внутрішнього туризму в Україні”, “Розробка рекомендацій з проблем внутрішнього туризму в Україні”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування основних напрямків удосконалення системи управління готельним господарством в період становлення ринкових відносин.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких задач:

окреслення кола теоретичних питань управління та економічного розвитку, що впливають на розвиток готельного господарства та туризму у період становлення ринкових відносин;

визначення місця готельного господарства у системі розширеного відтворення і його значення для розвитку усього народногосподарського комплексу в сучасних умовах;

виявлення специфічних особливостей готельного господарства як об'єкта управління;

уточнення змісту основних термінологічних понять: готельне господарство, готельний комплекс, готель;

аналіз змістовної і функціональної сутності факторів, що впливають на сучасний стан управління підприємствами готельного господарства, виділення сучасних тенденцій впливу факторів зовнішнього середовища прямої і непрямої дії;

аналіз основних показників, що характеризують ефективність управління готельним господарством;

розробка основних напрямків удосконалення управління готельним господарством.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у:

розробці і конкретизації теоретичних понять предмета дослідження;

обґрунтуванні основної ролі об'єкта дослідження у структурі народногосподарського комплексу;

визначенні специфічних особливостей управління готельним господарством як складовою сфери послуг;

дослідженні основних факторів, що впливають на процес управління готельним господарством;

оцінці впливу факторів зовнішнього середовища прямої і непрямої дії на структуру управління готельним господарством;

створення моделі управління організаційно-економічним розвитком готельного господарства та туризму в Україні на державному і регіональному рівнях й визначенні основних етапів її впровадження;

розробці структури управління готельним комплексом;

типізації підприємств готельного господарства;

визначенні основних регіонів формування існуючих туристичних потоків внутрішнього і міжнародного туризму залежно від їхньої інтенсивності;

розробці методики розрахунку необхідної кількості місць у підприємствах готельного господарства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні і методологічні розробки, висновки і рекомендації, запропоновані здобувачем, можуть стати основою: проведення подальших теоретичних і науково-практичних досліджень у сфері готельного господарства і туризму; розробки державних, регіональних і міжрегіональних програм розвитку готельного господарства і туризму.

Розроблену модель системи управління готельними комплексами на державному і регіональному рівнях, що містить принципову схему формування готельних комплексів, основні функції різних рівнів управління, використано у процесі удосконалення управління готельним господарством м. Києва (довідка Управління з питань готельного господарства, туризму та екскурсій при Київській міській державній адміністрації №307/153 від 12.12.1997 р.).

Методику утворення готельних комплексів і модель організаційної структури управління використано Асоціацією готельних об'єднань і готелів міст України як рекомендації до впровадження (довідка Асоціації готельних об'єднань і готелів міст України №105/44 від 09.12.1997 р.).

Основні положення дисертаційної роботи використано у виконанні науково-дослідницької роботи №406/33 “Проблеми розвитку внутрішнього і міжнародного туризму в Україні” у таких розділах: “Розробка типізації підприємств готельного господарства України”; “Дослідження існуючого стану внутрішнього туризму в Україні”; “Розробка варіантів рекомендацій з проблем внутрішнього туризму в Україні” (довідка Київського державного торговельно-економічного університету №03/33 від 02.02.1998 р.). Рекомендації науково-дослідницької роботи використано у розробці “Програми розвитку туризму в Україні” (довідка Комітету з питань молоді, спорту і туризму при Верховній Раді України №06-5/13-499 від 25.12.1997р.), “Програми соціально-економічного партнерства і розвитку туризму в Україні” (довідка Української туристичної асоціації №06/6720 від 16.12.1997 р.), “Програми розвитку туризму у Вінницькій області і Подільському регіоні” (довідка Державного комітету по туризму у Вінницькій області №06/9547 від 09.12.1997 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях та внутрівузівських конференціях професорсько-викладацького складу КДТЕУ протягом 1994-1998 рр., а також на міжнародній конференції “Польща і Україна після ІІ світової війни”, Польща, м.Жешув.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи було опубліковано у 7 наукових працях загальним обсягом 1,27 др. арк., в тому числі особистих - 1,22 др. арк.

Структура дисертаційної роботи відповідає її цільовій спрямованості і визначена логічною послідовністю вирішуваних завдань. Робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи - 170 с., з них ілюстрацій - 16, таблиць - 27, додатків - 9, списку основних використаних джерел, кількістю 110.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

готельний господарство ринковий удосконалення

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, її зв'язок з науковими програмами і темами досліджень, сформульовані мета і задачі дослідження, наукова новизна одержаних результатів і їхнє практичне значення.

Сучасний кризовий стан економіки України став наслідком загальної кризи управління народним господарством яка проявилася, перш за все, у недосконалості ринкових перетворень, що пов'язано, в основному, з пасивним впливом держави на процеси їх формування і становлення. Тому є необхідність активізації ролі держави у формуванні ринкового механізму, регулюванні і управлінні як всім народногосподарським комплексом країни, так і окремими напрямками діяльності, до яких належить і готельне господарство.

Удосконалення системи управління готельним господарством нерозривно пов'язано з вирішенням проблем, що постали перед усією системою управління соціально-економічним розвитком України у період становлення ринкових відносин.

Готельне господарство становить основну складову частину туризму, який є однією з найбільш прибуткових сфер діяльності, про що свідчить аналіз структури надходжень від туризму у країнах Європи. За даними ВТО 32% припадає на надходження від розміщення, 25 - від харчування і напоїв, 9 - від розваг, 6 - від внутрішнього транспорту, 24 - від торгівлі та решта 4% - від інших напрямків діяльності.

Важливим фактором розвитку туризму в цілому, а також готельного господарства зокрема, є природно-рекреаційний і історико-культурний потенціал, який дає змогу країнам, навіть тим, що вважаються економічно слаборозвиненими, посідати значне місце на світовому туристичному ринку за обов'язкової умови активної державної підтримки цієї сфери діяльності.

У першому розділі “Теоретичні передумови удосконалення управління готельним господарством” досліджено загальні проблеми управління у період становлення ринкових відносин, особливості управління готельним господарством як складової сфери послуг та фактори, що впливають на управління готельним господарством України.

Огляд наукової-теоретичної літератури дав змогу встановити, що проблемам управління готельного господарства приділяється недостатня увага. В дисертації доведено, що рівень розвитку готельного господарства визначається загальним рівнем економічного розвитку народного господарства країни. Це обумовлює те, що управління готельним господарством як складової сфери послуг, потребує науково обгрунтованого і комплексного підходу з урахуванням особливостей даного напрямку діяльності у взаємозв'язку із проведенням економічних реформ в Україні.

Економічна криза в Україні виявила непідготовленість туризму і готельного господарства зокрема, до ефективного функціонування в умовах ринкового середовища. Згідно проведених нами розрахунків на основі даних Мінстату України, у період з 1992 по 1997 рр. чисельність підприємств готельного господарства України скоротилася на 16,9%, що призвело до скорочення одноразової місткості на 23,9% (табл. 1). Якщо ж розглянути такий показник, як кількість місць у готельному господарстві на одну тисячу місцевого населення, то в Австрії він становить 86, у Швейцарії - 42, в Італії - 29, у Франції - 23. Аналогічний показник в Україні за нашими підрахунками у 1991 р. був на рівні 3,1 місця, а у 1997 р. - 2,4 місця, тобто, відбувається поступове скорочення матеріально-технічної бази готельного господарства.

Визначено, що розвиток готельного господарства гальмується низкою обставин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Перш за все, - це залежність розвитку готельного господарства від впливу факторів зовнішнього середовища. По-друге, - це недостатня кількість сучасних готельних підприємств, низький рівень сервісу та ін.

Ринок послуг готельного господарства базується на економічних відносинах, які складаються у процесі виробництва, реалізації та організації процесу споживання, що в свою чергу впливає на механізм функціонування і управління готельним господарством. Більша частина цих послуг у нематеріальній сфері економіки існує незалежно одна від одної.

Аналізуючи роль готельного господарства в народногосподарському комплексі України нами було визначено і обґрунтовано такі його основні функції, як: дохідна, зайнятості населення, зовнішньоекономічна і регіональна. Підвищення ролі держави у регулюванні макроекономічних процесів, пріоритетний розвиток сфери послуг, складовою якої є готельне господарство, та роль, що відіграє готельне господарство в економіці країни, свідчать про необхідність створення єдиного державного органу управління готельним господарством та туризмом, який на сучасному етапі відсутній. Значимість вирішення даного питання зростає, якщо враховувати все більше поглиблення процесів інтеграції економіки України в розгалужене соціально-економічне, культурне i правове середовище Європи i світу.

Таблиця 1 Основні показники розвитку матеріально-технічної бази готельного господарства України у 1992-1997 рр.

ПОКАЗНИКИ	Од.	РОКИ
	вим.	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Кількість готелів	од.	1654	1587	1466	1396	1368	1375
у % до 1992 р.	%	100,0	95,9	88,6	84,4	82,7	83,1
Одноразова місткість, у % до 1992 р.	тис. місць	157,4 100,0	148,1 94,1	140,0 88,9	130,8 83,1	125,2 79,5	119,8 76,1
Середній рівень завантаженості у % до 1992 р.	%	47,0 100,0	44,2 94,0	34,2 72,8	29,3 62,3	23,9 50,9	21,5 45,7

На нашу думку, існує значна перспектива стимулювання розвитку готельного господарства України, особливо на сучасному етапі впровадження ринкових реформ, підтвердженням чого можуть бути тенденції доходу готельного господарства і його питома вага у ВВП (за даними Мінстату України), подані на рис. 1. Частка готельного господарства України у ВВП протягом останніх років має чітку тенденцію до збільшення і за період 1991-1996 рр. зросла у 8 разів. А враховуючи те, що основний тягар економічної кризи припадає на матеріальне виробництво (80-90%), доля сфери послуг, в тому числі і готельного господарства, у ВВП постійно зростає, становлячи абсорбент для всезростаючої кількості вивільнених з інших галузей робочих рук. Сфера послуг, що містить у собі готельне господарство, все більше відіграє роль своєрідного запобіжного засобу від можливого соціального вибуху в умовах економічної кризи, запобігаючи масовому безробіттю.

Все це свідчить про необхідність більш глибокого теоретичного та практичного дослідження проблем управління готельного господарства для чого нами були конкретизовані основні об'єкти дослідження та обґрунтовані термінологічні поняття: готельне господарство, готельний комплекс, готель.

Рисунок 1. Графік тенденцій зміни доходів готельного господарства України у % до ВВП.

Проведений нами аналіз засвідчив, що головною особливістю готельного господарства є його багатофункціональність, обумовлена складністю і різнорідністю напрямків його діяльності в процесі виробництва, реалізації та організації процесу споживання готельних послуг.

Встановлено, що факторам які впливають на управління готельним господарством приділяється незначна увага. На наш погляд, використання тільки такого фактора, як класифікація підприємств готельного господарства, є недостатнім. Тому автор висловлює обґрунтовану думку щодо розробки і запровадження типізації підприємств готельного господарства.

Визначення та обґрунтування основних типів підприємств готельного господарства України дасть можливість удосконалення теоретичного та практичного підходу до: створення організаційних структур управління готельним господарством на макро- і мікрорівнях; вирішення питань пільгового оподаткування, інвестиційної політики з боку держави та органів місцевого самоврядування, тому що різні типи підприємств готельного господарства мають різну соціальну значимість; процесів, пов'язаних з техніко-економічним обґрунтуванням проектування і будівництва нових та реконструкції діючих готельних підприємств тощо.

Актуальною проблемою є розробка державної, міжрегіональних та регіональних програм розвитку туризму та готельного господарства, що потребує науково обґрунтованого і комплексного, з урахуванням практичного досвіду, підходу до планування та прогнозування розвитку готельного господарства як країни в цілому, так і окремих її регіонів.

У другому розділі “Сучасний стан управління готельним господарством: дослідження факторів” проведено аналіз факторів, що впливають на ефективність управління готельним господарством України, досліджені фактори зовнішнього середовища прямої дії і непрямої дії, що впливають на управління готельним господарством, зроблений аналіз ефективності управління підприємствами готельного господарства на макро- і мікрорівнях.

Управління готельним господарством на макрорівні залежить від факторів зовнішнього середовища, що характеризуються насамперед державною політикою у сфері туризму.

Значний вплив факторів зовнішнього середовища на управління готельним господарством обумовлений як складністю і невизначеністю цих факторів, так і неадаптованістю діючих структур управління до їхньої дії. У процесі дослідження нами було визначено основні з них, що мали найбільший вплив на управління готельним господарством: ринок матеріально-технічних засобів необхідних для функціонування готельного господарства; сегмент ринку трудових ресурсів для готельного господарства; ринок капіталу; нормативні та законодавчі акти; регіональний фактор; споживачі послуг готельного господарства; культурні, економічні і політичні аспекти міжнародних подій; соціокультурні фактори та ін.

Аналізом факторів зовнішнього середовища, на наш погляд, повинні в першу чергу займатися вищі органи державного управління готельним господарством, що дасть можливість більш докладно прогнозувати перспективи розвитку внутрішнього і міжнародного туризму на регіональному і державному рівнях з урахуванням рекреаційного та історико-культурного потенціалу України.

Проведено аналіз ефективності управління підприємствами готельного господарства України, який має як позитивні, так і негативні сторони. Негативні пов'язані як із кризовим станом усієї економіки країни, так і з недоліками в існуючій системі управління готельним господарством.

Дослідження впливу факторів зовнішнього середовища виявило недосконалість діючої системи управління готельним господарством як на макро-, так і на мікрорівні. З метою пошуку найбільш ефективної системи управління готельним господарством України були проаналізовані основні показники, що характеризують ефективність управління даним напрямком діяльності. Для цього був проведений порівняльний аналіз, що включав: кореляційний аналіз діяльності підприємств готельного господарства України і підприємств, підпорядкованих Державному комітету по туризму, одним з основних видів діяльності якого є надання готельних послуг; аналіз діяльності окремих підприємств готельного господарства України для визначення найбільш ефективної системи управління окремим підприємством.

Одним з головних показників оцінки якості процесу управління є економічні результати розвитку підприємства та їх структура.

Найбільше значення для підвищення ефективності управлінської діяльності підприємств готельного господарства на даному етапі розвитку мають структурні зміни, що знаходять відображення у сукупності пріоритетів зростання економічних показників. Для пошуку більш ефективної структури управління підприємств готельного господарства України було проведено дослідження, щодо відповідності фактичної структури показників розвитку підприємств до нормативної структури показників. Нормативна структура показників відображає потребу ефективного управління підприємств, фактична структура - пріоритети у зростанні показників, що склалися.

Мірою відповідності зазначених структур є так звана “пропорційність економічного зростання”, або “динамічний нормативний ряд”. Вона відображає ефективність управлінської діяльності, оскільки свідчить про її можливість досягати у процесі діяльності підприємств певних співвідношень у зростанні економічних показників.

Для формування складу показників оцінки нами використано логічний метод, основою якого є урахування умов інтенсивного типу розвитку підприємств готельного господарства. На його основі було сформульовано нормативну структуру (нормативний ряд) темпів зростання (Т) показників розвитку підприємств готельного господарства України на сучасному етапі:

Тзп < Тв < Тде < Тп < Тдд < Ткр,

де зп - витрати на оплату праці;

в - витрати на експлуатацію;

де - доход від експлуатації;

п - прибуток;

дд - доход від надання додаткових послуг;

кр - витрати на капітальний ремонт.

Даний нормативний ряд свідчить, що найбільш обмежувальним показником є темпи зростання витрат праці, а найвищим - темпи зростання капітальних витрат. Це пов'язано і з специфікою сучасного розвитку готельного господарства України, де знос матеріально-технічної бази становить від 60 до 100%.

Необхідність пріоритетних темпів зростання капітальних витрат обумовлено тим, що капітальні витрати на сучасному етапі є не тільки наслідком ефективності управління, а й проявом адаптованості підприємств до впливу факторів зовнішнього середовища, що виявляється насамперед у необхідності підвищення якості основної послуги.

Ступінь співвідношення НРП і фактичного ряду показників оцінюється за допомогою коефіцієнта (r) рангової кореляції (коефіцієнта Спірмена), що розраховується за формулою:

d - квадрат різниці рангів показників у ряду;

n - кількість рангів у ряду.

Проведені нами розрахунки засвідчили, що найбільш негативні процеси відбувалися у підприємствах, підпорядкованих держадміністраціям, про що свідчать значні зміни коефіцієнта кореляції (рис. 2). Швидка зміна коефіцієнта кореляції з “+” на “-” з великою амплітудою (від +0,80 до -0,77) свідчить про негативні тенденції розвитку підприємств та їхньої ефективності управління. Такі інтенсивні показники розвитку підприємств готельного господарства, як підвищення якості та кількості додаткових послуг (п'яте місце у динамічному ряду) практично не використовувалися. Усе це свідчить, що в управлінні даними підприємствами переважаючого значення мали поточні та оперативні управлінські рішення, що здійснювалися з урахуванням короткострокових обставин, які є свідченням відсутності певної лінії управлінської поведінки.

Рисунок 2. Динаміка коефіцієнта Спірмена

Значення коефіцієнта кореляції зі знаком “-” у всіх підприємствах готельного господарства України за аналізований період пов'язано, на наш погляд, як із загальним кризовим становищем економіки України, так і з непідготовленістю готельних підприємств до функціонування в ринкових умовах.

Іншою найбільш вагомою причиною є недосконала адаптованість готельних підприємств до впливу факторів зовнішнього середовища.

Усе вищенаведене підтверджує думку автора про необхідність зміни існуючої системи управління шляхом створення єдиного органу державного регулювання та координації розвитку підприємств готельного господарства України. У третьому розділі дисертаційної роботи “Основні напрямки удосконалення управління готельним господарством” за результатами проведеного теоретичного і практичного дослідження були розроблені: типізація підприємств готельного господарства, модель розвитку підприємств готельного господарства, запропоновані методологічні основи розробки системи управління готельним господарством.

В основу типізації покладено функціональне призначення підприємства готельного господарства, яке залежить від дії факторів, що наведені у табл. 2. Головним фактором, який характеризує тип підприємства готельного господарства, є мета подорожі туриста, що залежить від виду туризму. Залежно від мети подорожі підприємства готельного господарства поділяються на транзитні, ділового призначення і готелі для відпочинку.

Нами розглянуто методологічні основи планування та прогнозування розвитку готельного господарства, що базуються на визначенні основних регіонів, існуючих туристичних потоках і методиці розрахунку необхідної кількості місць у підприємствах готельного господарства.

У залежності від інтенсивності існуючих туристичних потоків внутрішнього і міжнародного туризму та наявної матеріально-технічної бази підприємств готельного господарства нами запропонована класифікація основних регіонів на: порівняно інтенсивного розвитку, середнього рівня розвитку, слабкоінтенсивного розвитку.

Розроблена методика розрахунку необхідної кількості місць у підприємствах готельного господарства. Розрахунок необхідної кількості місць у підприємствах готельного господарства регіону виконується за формулою:

Т ? q ? d ? k ? 0,8

M = -----------------------,

D

де М - прогнозна кількість місць у підприємстві, місць;

T - прогнозна кількість туристів, що прибувають у даний регіон (область, місто тощо) за рік, чол.;

q - коефіцієнт максимального прибуття туристів у період найбільшого попиту на готельне розміщення;

d - середній строк перебування туристів у підприємствах, діб;

k - коефіцієнт попиту на готельне розміщення;

0,8 - коефіцієнт завантаженості підприємств;

D - кількість днів періоду найбільшого попиту, дні.

Таблиця 2 Рекомендовані характеристики факторів, що визначають тип підприємства готельного господарства

	Основні типи підприємств готельного господарства для тимчасового місцепроживання
ФАКТОРИ	Ділового	Транзитні	Для відпочинку
	призначення		Курортні	Туристичні	Для масового туризму	Сімейні
Ціль подорожі	Ділова, комерційна, представницька	Короткострокова транспортна зупинка	Лікування, відпочинок	Відпочинок, екскурсія, заняття спортом	Відпочинок, лікування	Відпочинок
Місцезнаходження	Центри великих міст, курорти міжнародного значення	Транспортний вузол	Курортна місцевість з лікувальними факторами	Поблизу (у) рекреаційних зон культурно- історичних місць	Культурно- історичні і рекреаційні зони	Курортна місцевість, зони відпочинку, тощо
Строк перебування	1-7 діб	до 3 діб	14-21 діб	3-21 діб	до 21 доби	14-45 діб
Режим експлуатації	Цілорічно	Цілорічно	Сезонно або цілорічно	Сезонно або цілорічно	Сезонно, цілорічно, змішано	Сезонно або цілорічно
Місткість (місць)	Малі, середні	Малі, середні	Малі, середні	Середні, великі	Малі, середні	Малі, середні
Обслугований контингент	Працездатне населення	Змішаний	Змішаний	Змішаний	Змішаний	Сім'ї з дітьми різного віку

Запропоновані вище методики і типізація підприємств готельного господарства можуть стати основою для розробки регіональних програм розвитку готельного господарства та індустрії туризму, удосконалення існуючих систем управління готельним господарством.

Розроблена модель управління організаційно-економічним розвитком готельного господарства та визначено напрямки розвитку механізму управління готельним господарством, основними з яких є: стимулювання розвитку підприємств готельного господарства за рахунок інструментів цінової, податкової та інвестиційної політики; організація готельних комплексів (ГК).

Створення готельних комплексів рекомендується провадити у такій послідовності: об'єднання підприємств готельного господарства одного типу; створення власної або приєднання до ГК діючої фінансової структури; об'єднання ГК з підприємствами та організаціями транспорту, зв'язку, діючими турагентствами і туроператорами та підприємствами і організаціями інших суміжних галузей, що входять до інфраструктури туризму.

Запропонована нами модель організаційної структури управління ГК (рис. 3) має три рівні: вищий (стратегічний); середній (функціональний); нижчий (операційний).

До основних функцій вищого (стратегічного) рівня управління належать: визначення стратегічних цілей та задач ГК, стратегічне планування і прогнозування розвитку; вирішення комерційних, цінових і диспетчерських питань.

Основними функціями середнього (функціонального) рівня управління ГК є: керівництво та контроль за виробництвом і збутом одного виду послуг гостинності та відповідальність за нього.

На нижчий (операційний) рівень управління покладено функції прийняття оперативних рішень у рамках своїх підрозділів.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Враховуючи особливості сучасного економічного стану України, необхідно стимулювати розвиток галузей народного господарства, надаючи пріоритет тим з них, які при невеликих витратах можуть дати швидкий, стабільний прибуток. Такою галуззю, як свідчить світовий досвід, вважається індустрія туризму, основною складовою частиною якої є готельне господарство.

Стан готельного господарства визначається загальним рівнем економічного розвитку народного господарства України.

Особливість готельного господарства, як об'єкту сфери послуг, проявляється у взаємозв'язку готельного господарства з іншими сферами діяльності, що впливає на його функціонування і управління та вимагає поєднання різних галузевих систем управління.

Для конкретизації об'єктів дослідження обґрунтовані термінологічні поняття: готельне господарство, готельний комплекс, готель.

Обґрунтована необхідність розробки і впровадження у практичну діяльність типізації підприємств готельного господарства, щоб виважено підійти до вирішення ряду управлінських питань, пов'язаних із: створенням організаційних структур управління готельним господарством; наданням пільгового оподаткування у залежності від соціальної значущості готельних підприємств; впровадженням інвестиційної політики з боку держави і органів місцевого самоврядування; техніко-економічним обгрунтуванням програм розвитку готельного господарства регіону, місцевості тощо.

Рекомендується при розгляді критеріїв оцінки факторів, що впливають на управління готельним господарством, виділяти найбільш вагомі функції, що притаманні готельному господарству: дохідну; зовнішньоекономічну, що поділяється на дві складові (експортну функцію і функцію іміджу); зайнятості; регіональну. Такий підхід до оцінки впливу факторів на управління готельним господарством пропонується використовувати при розробці програм соціально-економічного розвитку регіонів, міст тощо.

Реструктуризація системи управління готельним господарством у період реформування економіки України пов'язана з необхідністю її пристосування до впливу факторів зовнішнього середовища прямої і непрямої дії, що характеризуються значною складністю і рухливістю.

Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища прямої дії на формування структури управління готельним господарством України дозволив визначити такі найбільш вагомі з них, як: постачальники матеріалу, трудових ресурсів і капіталу; законодавчі і нормативні акти України; споживачі; конкуренти; місцезнаходження підприємств готельного господарства. Пропонується для вирішення проблем: постачання - в структурі управління підприємством готельного господарства запровадити комерційну службу; кадрового забезпечення - розробити єдину систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу готельного господарства на державному рівні; інвестування капіталу - основним джерелом надходжень капіталу у готельне господарство повинні стати: власні кошти як наслідок створення готельних комплексів; залучення у першу чергу національних інвесторів, а також іноземних; державна підтримка готельного господарства шляхом надання пільгових кредитів і інвестицій. Законодавчі і нормативні акти повинні бути спрямовані на державне регулювання і підтримку розвитку підприємств готельного господарства.

При формуванні управлінської структури готельного господарства України рекомендується перш за все орієнтуватись на внутрішнього споживача послуг гостинності, розвиток внутрішнього туризму.

На основі аналізу впливу на структуру управління готельним господарством факторів зовнішнього середовища непрямої дії пропонується на рівні органів державного регулювання і управління проводити аналіз: міжнародних подій світу, що впливають на розвиток і структуру міжнародного туризму України; культурних, економічних і політичних аспектів стану і розвитку країн, що постачають іноземних туристів.

Аналіз ефективності управління підприємствами готельного господарства України шляхом оцінки пропорційності економічного зросту і результатів їхньої господарської діяльності дозволив виявити такі недоліки існуючої системи управління готельним господарством, як: підпорядкованість різним міністерствам та відомствам; відсутність державного регулювання; різке падіння продуктивності праці при підвищенні заробітної плати; незначна доля доходів від надання додаткових послуг; падіння коефіцієнта завантаженості підприємств готельного господарства; високий ступінь зношеності матеріально-технічної бази готельного господарства. Для подолання цих явищ рекомендується: проводити політику збільшення кількості та якості додаткових послуг у готельних підприємствах як значного джерела доходів; виважено ставитися до цінової політики підприємств; підвищувати ефективність використання матеріально-технічної бази готельних підприємств та ін.

Розроблена автором модель управління готельним господарством передбачає визначення і обґрунтування основних функцій єдиного вищого державного органу регулювання діяльністю готельного господарства і туризму. Центральною ланкою даної моделі управління повинен стати готельний комплекс, створений на основі об'єднання підприємств готельного господарства з функціонально пов'язаними підприємствами та організаціями суміжних галузей народного господарства.

Створення готельних комплексів, на наш погляд, дасть можливість підвищити ефективність діяльності підприємств готельного господарства за рахунок: збільшення і концентрації капіталу; сегментації туристичного ринку і підвищення якості та кількості додаткових послуг; вкладення коштів у високорентабельні підприємства і організації суміжних галузей; створення єдиної комп'ютерної системи бронювання послуг гостинності з подальшим приєднанням до глобальних комп'ютерних мереж; створення високопрофесійної системи безпеки ГК та споживачів послуг; впровадження системи стандартизації і сертифікації послуг та ін.

Розроблена і рекомендована до впровадження типізація підприємств готельного господарства, в основу якої покладено функціональне призначення готельних підприємств.

Запропоновані автором регіональний розподіл існуючих туристичних потоків і методика розрахунку необхідної кількості місць у підприємствах готельного господарства рекомендуються для практичного впровадження під час розробки регіональних, локальних програм розвитку готельного господарства і туризму та удосконалення існуючої системи управління готельним господарством України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мельник А.П. Дуализм туристического рынка // Розвиток масового харчування, готельного господарства i туризму в умовах ринкових відносин: Тез. доп. міжнар. наук.-прак. конференції КДТЕУ. - К., - 1994. - с. 118-119.

Карягін Ю.О., Мельник О.П. Тенденції розвитку готельної індустрії світу i її вплив на розвиток готельного господарства України // Масове харчування, готельне господарство і туризм в умовах ринкових відносин: Зб. наук. статей КДТЕУ. - К. 1997.

Мельник О.П. Особливості розвитку туризму та готельного господарства України // Придніпровський науковий вісник. Економіка. - 1997. - №52 (63). - с. 36-40.

Мельник О.П. Роль готельного господарства у соціально-економічному розвитку України // Придніпровський науковий вісник. Економіка. - 1997. - №52(63). - с. 41-45.

Мельник О.П. Модель організаційної структури управління готельного господарства України // Придніпровський науковий вісник. Економіка. - 1998. - №7(74). - с. 1-5.

Мельник О.П. Проблеми розвитку готельного господарства України // Удосконалення технології, організації, масового харчування, готельного господарства і туризму: Зб. наук. праць. - Київ: КДТЕУ, 1998. с. 29-33.

Мельник Н.П., Мельник О.П. Критерії оцінки якості послуг, що надаються підприємствами готельного господарства // Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми якості у громадському харчуванні готельному господарстві і туризмі”: Матеріали конференції (28-29 жовтня 1998 року, Київ) / Відп. ред. А.А. Мазаракі. - К., 1998. с. 211-213.

АНОТАЦІЇ

Мельник О.П. Удосконалення управління готельним господарством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Київський державний торговельно-економічний університет, Київ, 1999.

Дисертація присвячена питанням удосконалення управління готельним господарства України. Проведено аналіз діючої системи управління готельним господарством як на макро-, так і на мікрорівнях. Визначена роль готельного господарства у системі розширеного відтворення та його значення для економіки України. Теоретично обґрунтовано основний понятійний апарат готельного господарства. Проведене дослідження дало змогу виявити основні фактори зовнішнього середовища та їх вплив на підприємства готельного господарства.

Запропонована типізація підприємств готельного господарства, модель управління організаційно-економічним розвитком готельного господарства, визначено напрямки розвитку механізму управління готельним господарством основним з яких є організація готельних комплексів. Залежно від інтенсивності існуючих туристичних потоків внутрішнього і міжнародного туризму та наявної матеріально-технічної бази підприємств готельного господарства визначено основні регіони його розвитку та запропоновано методику розрахунку необхідної кількості місць у підприємствах готельного господарства.

Ключові слова: управління, готельне господарство, готельний комплекс, готель, фактори зовнішнього середовища, ефективність управління, механізм управління.

Мельник А.П. Усовершенствование управления гостиничного хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Киевский государственный торгово-экономический университет, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам управления гостиничного хозяйства Украины. Проведенный анализ действующей системы управления свидетельствует, что главной особенностью гостиничного хозяйства есть его многофункциональность, которая обусловлена сложностью и многосторонностью направлений его деятельности.

Определены и обоснованы основные функции гостиничного хозяйства как сферы деятельности, которая играет все возрастающую роль как один из способов предупреждения возможных социальных взрывов в условиях экономического кризиса.

Усовершенствование системы управления гостиничным хозяйством в период реформирования экономики Украины связано с необходимостью ее адаптацией к влиянию факторов внешней среды прямого и косвенного воздействия, которые характеризуются значительной сложностью и подвижностью. Автором впервые проведен анализ влияния факторов внешней среды прямого воздействия на формирование структуры управления гостиничного хозяйства Украины.

Определена роль гостиничного хозяйства в системе расширенного воспроизводства и его значение для развития всего народнохозяйственного комплекса. Теоретически обоснован основной понятийный аппарат: гостиничное хозяйство, гостиничный комплекс, гостиница.

Дана оценка эффективности управления предприятий гостиничного хозяйства путем сравнительного анализа структуры результатов его деятельности по отношению к нормативному ряду показателей.

Обоснована необходимость разработки основных типов предприятий гостиничного хозяйства Украины, которая даст возможность усовершенствовать теоретические и практические подходы в создании организационных структур управления гостиничным хозяйством на макро- и микроуровне, решении вопросов льготного налогообложения, инвестиционной политики со стороны государства и местных органов самоуправления, так как различные типы предприятий гостиничного хозяйства имеют различную социальную значимость, для решения вопросов, связанных с технико-экономическим обоснованием проектирования, строительства новых и реконструкции действующих гостиничных предприятий.

Предложена типизация предприятий гостиничного хозяйства с учетом отечественного и зарубежного опыта. В её основу положено функциональное назначение предприятия гостиничного хозяйства, которое зависит от действия таких факторов, как: цель путешествия туриста; месторасположение гостиничного предприятия; уровень предоставляемых услуг (класс); срок пребывания туриста; режим эксплуатации гостиничного предприятия; основное назначения (для постоянного или временного проживания); вместимость; контингент обслуживаемых туристов.

Для планирования и прогнозирования развития гостиничного хозяйства определены основные регионы существующих туристических потоков и предложена их классификация.

Разработана методика расчета необходимого количества мест в предприятиях гостиничного хозяйства с учетом воздействия таких основных факторов: спрос на размещение в предприятиях гостиничного хозяйства; существующие в регионе туристические потоки; месторасположение предприятиях гостиничного хозяйства и его тип.

Предложена модель управления организационно-экономическим развитием гостиничного хозяйства, основными этапами внедрения которой есть: подготовительный этап, организационный этап, реализационный этап.

Определены направления развития механизма управления гостиничным хозяйством, которые включают: стимулирование развития предприятий гостиничного хозяйства за счет инструментов ценовой, налоговой и инвестиционной политики; организацию гостиничных комплексов.

Создание гостиничных комплексов рекомендуется проводить в такой последовательности: объединение предприятий гостиничного хозяйства одного типа; организация собственной или присоединение к ГК действующей финансовой структуры; объединение ГК с предприятиями и организациями транспорта, связи, действующими турагентствами, туроператорами, предприятиями и организациями других смежных отраслей, которые входят в инфраструктуру туризма.

Рассмотрены и предложены основные функции подразделений разных уровней управления гостиничного комплекса.

Ключевые слова: управление, гостиничное хозяйство, гостиничный комплекс, гостиница, факторы внешней среды, эффективность управления, механизм управления.

Melnik O.P. Improvement of the hotel services management. - Manuscript.

Dissertation for a candidate of economic sciences degree for a speciality 08.06.02 - enterprising, management and marketing - Kyiv state trade-economic university, Kyiv, 1999.

Dissertation is devoted to the questions dealt with the management practice improvement in the sphere of hotel services in Ukraine. Available management system was analyzed both on macro- and microlevels. The role of hotel services within the system of the extended reproduction and the importance of this business for the state's economy were determined. The basic conceptual instrument of hotel services was theoretically substantiated. Typification of the hotel services as well as a management model oforganization-and-economic development of the latter was proposed, trends of the development of mechanism of hotel services management were specified with the hotel complexes organization being of prime importance among them. The main regions of the hotel services development were determined depending on the intensity of the existing home and foreign tourist movements and available facilities, and the procedure of calculation of hotels accommodation capacity is advanced.

Key - words: management, hotel services, hotel complex, hotel, factors of the external environment, management efficiency. mechanism of management.

Размещено на Allbest.ru

...