Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ

2. ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Орієнтація - це діяльність, по введенню нових працівників у курс їхніх нових завдань на новому місці роботи, по ознайомленню їх з керівниками й робочими групами. Даний термін звичайно використовується при описі періоду входження працівника в посаду. 

Якщо керівництво зацікавлене в успіху працівника па новому робочому місці, воно повинне завжди пам'ятати, що організація - це суспільна система, а кожний працівник - це особистість. Коли нова людина приходить в організацію, він приносить із собою раніше придбані досвід і погляди, які можуть вписати або не вписати в нові рамки. Потрапляючи на нове місце роботи, людина часто почуває себе самотньо й дискомфортно. Новачок звичайно не знає, кому й що говорити, коли й де йому перебувати. Початок для будь-якого працівника важкий просто тому, що новизна означає сумніви, необхідність миритися з більшими життєвими змінами, непевність у майбутньому. І пройде час, перш ніж новачок навчиться орієнтуватися на роботі, а гарна програма орієнтації може допомогти заощадити час. Перші кілька днів є вирішальними в напрямку новачка на вірний шлях, у виробленні позитивного відношення, у знаходженні гарного самопочуття. 

Економісти США ще в 80-і роки відзначали, що, якщо при наборі не здійснювалися профорієнтація й профвідбір, контингент працюючих обновлявся протягом року на 50 % у силу їхньої психофізіологічної непридатності й незадоволеності роботою. Профорієнтація й профвідбір, на які затрачається приблизно 1, 5-2,0 % вартості навчання робітників, дозволяють наполовину зменшити плинність кадрів із цих причин. 

1. ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ

професійний орієнтація адаптація праця

Досить часто можна почути слова про необхідність профорієнтації як панацеї для усієї молоді: мовляв, і професію потрібну завдяки їй можна отримати, про свої здібності та схильності дізнатися, і у випадку неправильного вибору спеціальності отримати нову. Але що ж таке профорієнтація, як вона проходить і де? 

Професійна орієнтація - це наукова дисципліна, яка допомагає людині обрати свою майбутню професію з урахуванням всіх її здібностей, потреб і бажань. Також професійна орієнтація містить технологію розвитку у людини позитивного ставлення до праці.

Раніше професійна орієнтація (в тому числі її психологічні аспекти) розглядалася з позицій тимчасової допомоги старшокласнику у його професійному самовизначенні, для вибору професії раз і на все життя. 

Проте виявилось, що на практиці такий шлях часто не дає бажаних результатів. Адже коли поради і навіть вимоги профорієнтатора починав виконувати конкретний випускник з власними поглядами, певним досвідом, унікальним набором індивідуальних властивостей, прогнозованого позитивного результату досягти неможливо. Більше того, прагнення діяти відповідно до конкретних вимог може призвести до непередбаченої ситуації - професія ніби вибрана правильно, а в процесі навчанні з'являється незадоволення нею, що призводить до внутрішнього конфлікту особистості. Це тому, що людина постійно розвивається, і та професія, яка влаштовувала її три роки тому, може більше не задовольняти. Професійна орієнтація не закінчується вибором професії, вона актуальна протягом всього життя людини. 

У процесі профорієнтації здійснюється робота профорієнтолога, до якої він залучає учнів на всіх етапах їхнього навчання. Робота з профорієнтації охоплює такі етапи: інформаційний (профосвіта); діагностичний; консультування; трудових спроб; співбесіди. 

Перший етап - інформаційний. Перш ніж обрати професію, абітурієнти мають отримати максимум інформації про професії, їх зміст, статус на ринку праці, рівні освіти, перспективи працевлаштування, можливості продовження навчання. 

Другий етап - діагностика. Для того, щоб обрати якусь конкретну професію, абітурієнт має визначити які у нього схильності, інтереси, чи усвідомлює він до кінця свій вибір. 

Третій етап - консультування. Передбачається, що протягом консультацій кожен абітурієнт отримає індивідуальну консультативну допомогу у виборі професії з використанням професіограм і психограм. Також проводиться робота зі Схемою аналізу професій. У процесі консультації може здійснюватися (відбуватися) переорієнтація абітурієнтів на іншу професію (спеціальність), якщо обрана ним професіє є неактуальною або не відповідає здібностям абітурієнта, однак кінцевий вибір залишається за ним. 

Четвертий етап - трудові спроби. На цьому етапі майстри виробничого навчання або педагоги проводять практику з абітурієнтами, які первинно визначилися з професією (спеціальністю), в лабораторіях і навчально-виробничих майстернях закладів професійного навчання. Під час трудових спроб абітурієнти знайомляться з робочими місцями, їх технічним оснащенням; порівнюють свої очікування з реальними умовами трудової діяльності; оцінюють свої можливості в обраній професії. 

П'ятий етап - співбесіда. Адміністрація та роботодавці спілкуються індивідуально з кожним абітурієнтом. Мета співбесіди - визначити, чи готовий працювати абітурієнт, і в разі його готовності запропонувати йому певну вакансію. Послуги профорієнтації зазвичай надаються фахівцями Державної служби зайнятості у міських чи обласних центрах зайнятості. Все вищезазначене стосується тих, хто ще зовсім не знає, ким йому працювати і не має відповідної освіти. А як же бути тим, хто вже має освіту, але так і не зумів працевлаштуватися за фахом? 

З людьми, у яких виникає потреба в перекваліфікації і в пошуках іншої роботи, профорієнтологи працюють за іншим принципом. 

У першому випадку, коли людям необхідно змінити професію, робота профорієнтолога спрямована на поглиблення індивідуального досвіду дорослої людини. Це може бути досвід розробки нових ідей, прийняття рішень та їх практичної реалізації тощо. Основна складність такого завдання полягає в тому, що людина, яка удосконалює свою діяльність, має придумати щось таке, у чому є потреба, за що люди платитимуть гроші і чого ще ніхто не робить.

Для того, щоб організувати науково-дослідну роботу з визначеного напряму, профорієнтолог використовує інформаційні бесіди; бесіди-диспути; практикуми; ділові ігри, вправи; діагностичне самоопитування; індивідуальне консультування; тренінг-семінари і само тренінги; питає, чи зможе безробітний виробити товар, надати послуги, які користуються попитом. 

Професійна перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних з вищою освітою відповідно до Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації організовується у вузах, закладах післядипломної освіти і, як виняток, під конкретне замовлення роботодавця за погодженням із Державним центром зайнятості. 

При направленні службою зайнятості такого безробітного на профперепідготовку враховується відсутність на обліку фахівців за такою спеціальністю; наявність конкретних замовлень роботодавців; неможливість підібрати потрібну роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; термін перебування на обліку в службі зайнятості; необхідність змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка б відповідала професійним навичкам. Спеціалізація здійснюється у вузах, заняття тривають не менше 500 годин. Не допускається перепідготовка безробітних із вищою освітою за спеціальностями, що є надлишковими на ринку праці.

2. ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

Професійна освіта передбачає професійну інформацію, професійну пропаганду та професійну агітацію. Його мета - повідомити учням певний обсяг відомостей про найбільш масових професіях народного господарства, інформувати їх про способи та умови оволодіння ними; пропагувати суспільну значимість професій, в яких в даний час відчуває гостру потребу господарство економічного регіону . Розрізняють також професійне виховання, під яким розуміють виховання у школярів професійно важливих якостей особистості: професійного обов'язку і честі, відповідальності, професійної гордості, етики та ін.

Професійна інформація як окремий щодо самостійний елемент професійної освіти та профорієнтації в цілому являє собою систему організації та проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічних, психологічних і психофізіологічних умов правильного вибору професії. Перерахуємо елементи профінформаційної роботи системи:

- профінформаційний урок, завданнями якого є активізація інтересу учнів до вивчення та вибору професій; виховання у підлітків відповідального й активного ставлення до свідомого вибору професії; виявлення правильної мотивації вибору професійної діяльності; сприяння розвитку пізнавальної активності та самостійності учнів; стимулювання школярів до самовиховання професійно значущих якостей з метою професійного самовизначення та становлення особистості.

- професіографічна зустріч, яка є одним з шляхів вивчення професій учнями і представляє собою зустріч представника певної професії зі школярами. У ході професіографічної зустрічі учні разом з представником професії проводять психологічний аналіз змісту професійної праці, описують вимоги професії до психологічній сфері особистості. За допомогою учнів представник професії розкриває соціально-економічні та технологічні аспекти професійної діяльності, а також психологічну структуру своєї професії і аналізує себе як фахівця, відповідаючи на поставлені ним же питання: Чим йому подобається обрана професія? Завдяки чому йому вдається домагатися високої продуктивності в праці? Чому ця професія подобається не кожній людині? Чому в цьому виді професійної праці деякі люди не справляються з окремими завданнями або виконують їх погано?

- професіографічна екскурсія, завдання якої полягає в тому, щоб, з одного боку, ознайомити учнів зі структурою сучасного виробництва, його технікою, технологією, організацією праці, з пристроєм і принципами дії машин, із застосуванням та використанням в технології виробництва знань про різних природних закономірностях , а з іншого - навчити їх самостійно аналізувати професії в профорієнтаційних цілях. Іншими словами, професіографічна екскурсія - це форма організації пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на отримання і аналіз професіографічної інформації безпосередньо в конкретних умовах професійної діяльності людей.

- професіографічні дослідження, що ґрунтуються на організації самостійної діяльності учнів і передбачає самостійне добування інформації про дану професії певними групами школярів з метою складання профорієнтаційної характеристики даного виду професійної діяльності. Професія вивчається по п'яти аспектів, відповідно до яких учнів розбивають на п'ять груп: перша досліджує загальні відомості про професію, друга - характеристику процесу праці, третє - санітарно-гігієнічні умови праці, четверта - вимоги професії до фізичної і психологічної сфери людини, п'яте - вимоги до професійної підготовки.

Важливу роль в організації та проведенні профорієнтаційної роботи з учнями відіграють навчально-методичні кабінети профорієнтації в школах і профтехучилищах. У роботу кабінету професійної орієнтації входить інформування учнів про різні галузі господарства; ознайомлення з найбільш поширеними професіями; виявлення та розвиток професійних інтересів, схильностей, здібностей учнів до певних видів трудової діяльності; формування в учнів професійних намірів, відповідних психофізіологічних якостей особистості і враховують потреби суспільства в кадрах; організація консультацій для учнів з питань вибору професії, працевлаштування та продовження освіти; проведення зборів, лекцій, зустрічей, індивідуальних консультацій з вчителями та батьками учнів; вивчення та узагальнення передового досвіду з профорієнтації школярів; здійснення зв'язку з трудовими колективами та громадськістю з питань професійної орієнтації .

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ

Великий внесок у розвиток професійної орієнтації вносять профорієнтаційні лабораторії та кабінети організацій і підприємств. Основні завдання таких лабораторій і кабінетів - участь у профорієнтаційній роботі з учнівською молоддю в загальноосвітніх школах; правильний розподіл поступають на роботу робітників і службовців по групах професій відповідно до індивідуальних особливостей кожного працівника; проведення досліджень, необхідних для виконання основних завдань кабінету; видача рекомендацій про форми і методи професійної підготовки та виховання кадрів, що забезпечують якісне освоєння обраної професії в можливо короткі строки.

Велика увага при цьому приділяється адаптації новачків на виробництві, яка передбачає їх активне входження в соціально-виробниче середовище та прийняття ціннісних орієнтацій колективу підрозділу. При цьому розрізняють адаптацію соціальну та професійну. Соціальна адаптація молодого робітника - це процес його активного входження в систему міжособистісних взаємин трудового колективу, освоєння норм і традицій, ціннісних орієнтацій і інтересів цього колективу. Професійна адаптація являє собою процес активного пристосування працівника до змісту професійних і функціональних обов'язків, виробничим вимогам, режиму праці, особливостям робочого місця, а також освоєння професії. Процес адаптації триває близько трьох років.

Як правило, методика адаптації молодих робітників на підприємстві передбачає організацію роботи у три основні етапи.

¦ Перший етап - попередня соціальна адаптація. Охоплює перші 10 днів роботи і передбачає наступні заходи: бесіди з надійшли робітниками про історію та традиції заводу (цеху); ознайомлення з організаційною структурою і виробничими завданнями підрозділу; роз'яснення правил внутрішнього трудового розпорядку, порядку отримання інструменту та спецодягу, системи нарахування заробітної плати і преміальних винагород, пільг для молодих робітників; організацію екскурсій по цеху (ознайомлення з розташуванням служб, побутових приміщень, робочих місць, пунктів громадського харчування і медичного обслуговування); подання новачка трудовому колективу і закріплення за ним інструктора-наставника; урочисте вручення трудової книжки та особистого робочого інструменту.

¦ Другий етап - соціально-професійна адаптація. Триває близько шести місяців. Охоплює період освоєння професії, протягом якого молодий робітник вивчає технологічний процес, налагоджує виробничі контакти з членами колективу, пристосовується до вимог виробничої дисципліни, включається в суспільне життя підрозділу. Передбачаються такі основні заходи: періодичний контроль за навчанням новачків, їх дозвіллям та умовами побуту; урочисте вручення новачкам першої зарплати; поступове залучення молодих робітників у суспільне життя колективу; урочисте вручення кваліфікаційного посвідчення про присвоєння розряду та ін.

¦ Третій етап - соціально-виробнича адаптація. Характеризується тим, що молодий робітник приступає до самостійної роботи на основі отриманих знань та навичок. Цей етап є завершальним і закінчується присвоєнням чергового кваліфікаційного розряду. Основні заходи - організація та проведення в цеху посвячення в робітники даного підприємства, святкування Дня повноліття; організація конкурсів "Кращий за професією"; висування молодих робітників на заохочення за успіхи в праці, навчанні, громадському житті та ін.

ВИСНОВКИ

Профорієнтація дозволяє виявити й розвити інтерес і здатності людини до певних професій або груп професій, а також визначити ступінь його придатності до них ще до етапу включення в суспільне виробництво. Вона допомагає людині зробити обґрунтований вибір професії, скоротити строки її освоєння, підвищити продуктивність праці. Усе більше активне залучення різних груп трудящих у процеси вивільнення й перерозподілу робочої сили збільшило їхню потребу в такій допомозі. У багатьох країнах це призвело до розширення сфери застосування профорієнтації, що початку охоплювати не тільки учнівську молодь, але й інші групи населення. Розширення зв'язків профорієнтаційних служб із навчальними закладами, підприємствами, органами по праці й збільшення обсягу виконуваної роботи сприяли як диференціації цих служб і надаваних ними послуг, так і їхньої інтеграції з іншими службами. Це пояснюється не тільки підвищенням вимог з боку виробництва до рівня знань, здатностей, кваліфікації працівників, тобто до їхньої професійної придатності, але й потребою самих працівників в освоєнні нових професій (наприклад, у зв'язку із впровадженням нової техніки й технології, по стані здоров'я або з метою працевлаштування).

ЛІТЕРАТУРА

Организация и психология управления персоналом: Учеб.-метод. пособие. -- К.: МАУП, 2002. -- 832 с.: ил. -- Библиогр.: с. 752-759.

Теория и практика управления персоналом: Учеб.-метод. пособ. / Авт.-сост. Г. В. Щёкин. -- 2-е изд., стереотип. -- К.: МАУП, 2003. -- 280 с.: ил. -- Библиогр. в конце разд.Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой работе./ Авт.-сост. В. Р. Веснин. -- М.: Юристъ, 2001. -- 496 с.Размещено на Allbest.ru