Організаційна функція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

планування стратегія управлінський

Вступ

1. Організаційна функція

2. Принципи та методи організаційної функції

3. Функціонування операційної системи

4. Стратегії агрегативного планування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Організаційна функція менеджменту - це процес проектування і створення двох структур: управлінської і виробничої. Ці структури тісно взаємопов'язані. Структура управління повинна забезпечувати процес управління, координувати контроль в організації. Виробнича структура має забезпечити процес виробництва (технологія, обладнання, люди відповідної кваліфікації) в об'ємі планових завдань при дотриманні запланованої якості робіт. Більш детально структура організації буде розглянута при вивченні внутрішнього середовища організації, але необхідно пам'ятати, що структура організації має відповідати її меті і стратегічним планам, забезпечувати ефективну взаємодію організації з навколишнім середовищем.

Операційний менеджмент - це управління виробничими процесами, за допомогою яких сировина перетворюється на товари та послуги.

У зв'язку із тісним сполученням з виробництвом операційний менеджмент іноді називають менеджментом виробничих операцій. Він пов'язаний із формуванням операційної стратегії, створенням операційної системи для забезпечення виробництва конкретного продукту; залученням необхідних засобів виробництва, використанням певних методів для досягнення поставленої мети.

Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, ніяка організація існувати не може. Для здійснення операційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового підприємства повна система виробничої діяльності називається операційною системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів або конвеєром. Тому управління операціями аналогічне до управління виробництвом, за виключенням того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем і використовується в організаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.

1. Організаційна функція

Організаційна функція - це організація процесу управління, вжиття усвідомлених необхідних заходів і дій.

Завданням цієї функції є створення структури організації, а також забезпечення всім необхідним для її ефективної діяльності, досягнення запланованих цілей. На будь-якому підприємстві існують спеціальні та управлінські проблеми.

Спеціальні проблеми безпосередньо пов'язані з технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій (виробничі проблеми). Наприклад, товарознавець може приймати рішення про послідовність кільцевого завезення товарів у магазини, економіст - про збір відповідної статистичної інформації, бухгалтер - про складання бухгалтерського звіту та ін.

До управлінських належать проблеми використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів підприємства, організації праці людей, розпорядження, рішення, постановки цілей перед окремими працівниками та групами працівників.

Природно, менеджер не повинен займатися тільки управлінськими питаннями та відповідними процедурами (вказівки, бесіди з людьми та ін.) На відміну від працівника, який не має відношення до управління і зайнятий рішенням тільки виробничо-технологічних проблем, менеджер повинен займатися також виробничими справами. Тому у функції менеджера входить вирішення проблем як суто управлінських, так і виробничих.

Сукупність проблем, дозволом яких займаються менеджери в загальному організмі операційної системи, можна графічно представити у вигляді "кола менеджменту" (мал. 1). Виходячи з наведених раніше структури і завдань операційної системи розглянемо концептуально кожну з функцій операційного менеджменту.

Рис. 1. «Коло менеджменту» операційної системи

Планування - функція менеджменту номер один. Її реалізація визначає перспективу розвитку системи та її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення поставленої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань та показників з встановленням термінів виконання. Складовою цієї функції є прогнозування - ймовірна оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

Організація - реалізація розроблених планів і програм шляхом кооперації людей і знарядь праці (машин, устаткування і т. п.). При цьому спільна трудова діяльність людей повинна здійснюватися якісно з найвищим результатом за мінімальних витрат ресурсів. Особливість даної функції менеджменту полягає в тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їхньої праці.

Мотивація. У сучасній філософії менеджменту в основі впливу на людей лежить не примус, а мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Такий підхід базується на тому, що ніколи не можна замінити власну мотивацію працівника іншою. Іншими словами, внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньої. Тому менеджер може досить мотивувати своїх працівників, створивши ситуаційне поле, що спонукає їх зробити те, що від них очікують. Дане поле формується з таких складових: стиль управління; поведінка менеджера в комунікаціях; оплата праці та ін.

Контроль. Суть функції - у завчасному виявленні небезпеку, що насувається, виявленні помилок, відхилень від встановлених норм, нормативів, стандартів і тим самим у створенні основи для коригування діяльності операційної системи. Таким чином, головне завдання контролю полягає не в пошуку "козлів відпущення" за допущені помилки, а у встановленні причин останніх і знаходженні можливих шляхів виходу з положення, що склалося. Перераховані функції не просто складають єдине ціле - вони взаємозв'язані, проникають один в одного так, що часом їх важко розділити. Реалізація всіх функцій планується, організується, мотивується і контролюється за допомогою певних методів, тобто способів приведення їх у виконання.

Перелічені функції не просто взаємопов'язані, вони вливаються одна в одну і інколи їх важко розділити.

Операційна функція включає в себе діяльність по виробництву товарів та послуг, які надаються споживачам.

Операція у виробничому процесі направлена на:

1. цілеспрямовані зміни фізичних або хімічних якостей предметів праці;

2. збирання або роз'єднання деталей та інших предметів;

3. підготовку предмета до іншої технологічної, транспортної, контрольної операції або зберігання;

4. планування, калькуляція, повідомлення або надходження інформації.

Послідовність дій у плануванні структури організації така:

1. Здійснити розподіл організації по горизонталі на широкі блоки, що відповідають найважливішим напрямам діяльності з реалізації стратегії.

2. Встановити співвідношення повноважень різних посад. При цьому керівництво встановлює мету команд, якщо необхідно, проводить подальший розподіл на більш дрібні організаційні підрозділи, щоб ефективніше використовувати спеціалізацію і уникнути перевантаження керівництва.

3. Визначити посадові обов'язки як сукупність певних завдань та функцій і доручити їх виконання конкретним особам. В організаціях, діяльність яких значною мірою пов'язана з технологією керівництва, розробляти навіть конкретні завдання і закріплювати їх за безпосередніми виконавцями, які й несуть відповідальність за їх задовільне виконання.

Досягнення високої продуктивності виробництва є головною метою операційного менеджменту. Продуктивність у виробничому процесі показує відношення виробленої продукції до сировини. Високої продуктивності можна досягти за рахунок впровадження новітніх технологій виробництва продукції, наявності необхідної матеріально-технічної бази та фінансових ресурсів, підвищення кваліфікації працюючих, а в сільському господарстві ще сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами. Продуктивність є ефективним управлінським інструментом менеджера, який допомагає йому більш ефективно використовувати сировину у виробничому процесі.

В управлінській діяльності важливо знати "частково-факторну продуктивність", яка визначається відношенням загальної продукції до специфічного входу (вартості сировини, трудових ресурсів, енергії, технології або матеріалів). Наприклад, такого як енергія.

В організаціях в управлінському процесі використовуються інші специфічні залежності, що показують відношення продуктивності до входів і результатів. Наприклад: прибуток на вкладену гривню; кількість рекламацій на 100 одиниць товару; об'єми продажу на квадратний метр торгової площі.

Особливості виробничих та сервісних організацій повинні враховувати менеджери. Як правило, кінцевий споживач продукції не повинен бути присутнім при процесі виробництва, яке повинно уникати простоїв потужностей. У зв'язку з цим, менеджери повинні організувати так роботу виробничих процесів, щоб довести продуктивність в організації до максимальної.

Організації соціально-побутових послуг (навчальні заклади, лікарні, служби побуту) перетворюють вхід на певний вихід, такі як рівень освіти і здоров'я, транспортні і побутові послуги. Ці організації не можуть використовувати наявні потужності для виробництва послуг про запас, повинні діяти розсерджено, розміщуючись ближче до споживачів (перукарні, магазини, побутові підприємства). їх діяльність не підпорядкована жорстокому контролю, а надання послуг в значній мірі визначається потребами споживачів, які важно прогнозувати. В останньому часі поряд з виробничими організаціями розвиваються служби сервісного обслуговування автомобілів, побутової техніки і радіоелектроніки.

2. Принципи та методи організаційної функції

Структура більшості організацій базується на розподілі за функціями.

Функції операційного менеджменту

На будь-якому підприємстві існують спеціальні та управлінські проблеми.

1. Спеціальні проблеми - безпосередньо пов'язані із технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій.

2. Управлінські проблеми включають використання матеріальних, фінансових та людських ресурсів.

Методи і принципи операційного менеджменту

Сучасною практикою вироблені чотири групи методів управління операційними системами: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні. Розглянемо їх концептуальну сутність.

Організаційні методи.

Суть їх полягає в тому, що перш ніж якась діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінки персоналу.

Система організаційних методів представлена на рис. 7. Необхідно спочатку створити підприємство, цех, ділянка, відділ і т.п., тобто розробити нормативні акти, що регламентують, нормується і інструктують їх діяльність, підібрати і розставити по місцях людей, забезпечити їх планами, дати завдання, показати напрямки дій, а потім вже керувати їх діями. Таким чином, організаційні методи передують самої діяльності, створюють для неї необхідні умови, а отже, є пасивними, складаючи базу трьох інших груп - активних методів.

Рис. 2. Організаційні методи операційного менеджменту (концептуальна схема)

Адміністративні методи. Їх називають також методами владної мотивації, і зводяться вони перш за все до відкритого примусу людей до тієї чи іншої діяльності або до створення можливостей для такого примусу. Ці методи широко застосовувалися на промислових підприємствах і в сфері послуг за адміністративно-командної системи управління економікою в нашій країні. На практиці ці методи реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, що віддає розпорядження. В умовах ринкових відносин адміністративні методи повинні витіснятися іншими групами методів.

Економічні методи. В результаті переходу до ринкових відносин адміністративні методи перестали відповідати реальним потребам управління. Економічні методи передбачають опосередкований вплив на об'єкт. Виконавцю встановлюються тільки мети і загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найбільш бажані для нього шляхи їх досягнення. Проявляє ініціативу, вигідна не тільки працівнику, але і підприємству, своєчасне і якісне виконання (в окремих випадках і перевиконання) завдань всіляко винагороджуються, перш за все у вигляді грошових виплат. Таким чином, в основі цих методів лежить економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

Соціально-психологічні методи. Як свідчить практика, економічні методи також досить швидко виявили обмеженість, особливо при управлінні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші, звичайно, істотний, але не самий головний стимул у роботі. У 20-30-х роках XX ст. з'явилися соціально-психологічні методи. Концептуально вони зводяться до двох основних напрямках:

формуванню сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, що сприяє більшій віддачі при виконанні роботи завдяки підвищенню настрою людей;

виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операційному процесі.

Всі наведені методи операційного менеджменту реалізуються у відповідності з певними принципами і правилами. Розглянемо найбільш значущі з них в аспекті освітлюваної тут тематики.

Принципи операційного менеджменту:

Цілеспрямованість управління. Цей принцип - один з найважливіших. Управлінський процес повинен бути цілеспрямованим, тобто завжди орієнтований на вирішення конкретних проблем, досягнення конкретних цілей.

Функціональна соціалізація в поєднанні з універсальністю. Суть цього принципу полягає в тому, що до кожного об'єкту управління повинен бути свій підхід, що враховує його специфіку. Наприклад, спортивної командою не можна керувати так само, як акторами на сцені, а групою лікарів - як військовим підрозділом. Але оскільки в цих випадках має місце керівництво людьми як такими, то існує якийсь універсальний підхід до них незалежно від того, хто вони - солдати або вчені, чиновники чи будівельники.

Послідовність управлінських процесів. Будь-який управлінський процес будується відповідно до принципу послідовності, тобто елементи або стадії, з яких він складається, повинні слідувати один за одним в певному порядку. Не можна, наприклад, спочатку віддати розпорядження, а потім обдумувати його правомірність.

Оптимальне поєднання централізованого регулювання керованої підсистеми з її саморегулюванням. Поведінка об'єкта управління необхідно контролювати безперервно, так як він, постійно перебуваючи під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, весь час відхиляється в той чи інший бік від запланованого регламенту поведінки.

Забезпечення відповідності прав, обов'язків і відповідальності. Це один з найважливіших принципів управління. Перевищення прав порівняно з обов'язками приводить до управлінського сваволі, недолік ж паралізує ділову ініціативу, оскільки зайва активність може загрожувати великими неприємностями.

Забезпечення загальної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей, що стоять перед підприємством. Досягається шляхом матеріального і морального заохочення працівників, які відзначилися а також максимального залучення виконавців до процесу підготовки рішень на самих ранніх стадіях роботи над ними. Це також один з основних принципів менеджменту, що базується на тому, що рішення, в які вкладено власну працю та ідеї, будуть виконуватися швидше і якісніше, ніж спущені зверху.

3. Функціонування операційної системи

Структура більшості організацій базується на розподілі по функціях.

Конкретний розподіл тих чи інших обов'язків може варіюватися, причому в дуже широкому діапазоні.

Часом функція закупівель цілком підкоряється виробничому відділу, забезпечення якості - відділам досліджень і розробок, а іноді - тому ж маркетингу.

У деяких організаціях мається відособлена функція технічної служби, що містить у собі дослідження і розробки, виробничий інжиніринг, забезпечення якості, обробку даних і навіть виробничий контроль.

У сфері послуг ситуація звичайно не настільки визначена, але у великих організаціях найчастіше просліджуються аналогічні структури. Операційна функція - це основа основ будь-якої організації, вона взаємодіє з всіма іншими її функціями.

Кадри і закупівлі можна розглядати як сервісні функції стосовно основних операцій (тобто як послуги), у той час як фінанси не тільки являють собою послугу, але і виконують контролюючу функцію. Не настільки однозначні відносини з відділами досліджень і розробок і маркетингу.

Обоє вони більш націлені на задачі корпоративного характеру і найчастіше розглядають операції як щось саме собою що розуміється, покликане допомагати їм у роботі.

Ілюстрацією цього конфлікту є часто присутні, але несумісні погляди відділів продажу і виробництва, коли в першому упевнені, що єдина функція виробництва - робити те, що другі повинні продавати, а в другому вважають, що основна задача торгівлі - продавати те, що перші повинні робити. Насправді і ті й інші повинні знаходити можливості для задоволення потреби ринку. Тому для нормальної організації операційного менеджменту в підрозділах варто виділити якусь одну відмітну сферу компетенції, що і стане їх корисним внеском у маркетинг компанії.

4. Стратегії агрегативного планування

Агрегатне планування - це форма тактичного, середньострокового плану. Термін „агрегування” означає об'єднання, укрупнення ресурсів у блоки. Агрегатне планування передбачає визначення обсягу та часу виробництва в середньострокові періоди (наприклад, поквартально, помісячно).

Мета агрегатного планування - забезпечити задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації загальної суми витрат.

Сукупний попит - сумарний обсяг попиту на товари і послуги, вироблені операційною системою.

Агрегатне планування може використовуватися як у виробничих, так і у сервісних системах. Наприклад, при виробництві комп'ютерів різних моделей, агрегатний план буде показувати, загальну кількість усіх моделей, які будуть випускатися щомісячно. Ця кількість може бути приблизно однаковою по місяцях, тому що попит відносно стабільний.

Якщо сервісна фірма надає послуги із навчання по роботі на комп'ютері серед бізнесменів, то вона може стикнутися із проблемами мінливості попиту. Так, влітку попит може зменшуватися. Отже, в агрегатному плані необхідно передбачити заходи щодо адаптації до попиту. Це може бути збільшення найму викладачів під час його зростання та звільнення під час спаду; передача частини учнів другим навчальним фірмам.

Таким чином, агрегатне планування випуску продукції передбачає ухвалення рішення про те, як експлуатувати операційну систему з урахуванням змін сукупного попиту.

Можна виділити три основні стратегії планування сукупного обсягу виробництва:

- Стратегія постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили - передбачає сталість обсягу випуску продукції незалежно від коливань попиту (вирівнювання потужності).

Різницю між обсягом сукупного попиту й обсягом випуску регулюють шляхом збільшення або зменшення запасу виготовленої продукції або портфеля відкладеного попиту клієнтів.

Така стратегія використовується, якщо є можливість створювати запаси готової продукції. В період спаду попиту продукція надходить на склад і продається під час його зростання.

Дана стратегія може використовуватися лише на виробництві, бо у сфері послуг не можна створювати запаси, не можна використовувати для родуктів, що швидко псуються. Недоліком стратегії є зростання витрат на зберігання запасів.

- При реалізації стратегії змінний обсяг випуску при постійній чисельності робочої сили обсяг випуску змінюється в залежності від попиту, але чисельність робочої сили залишається постійною (погоня за попитом

1). Розбіжності між обсягом виробництва і чисельністю робочої сили регулюють шляхом організації понаднормової роботи, надання відгулів або передачі частини обсягу роботи субпідрядникам.

Стратегія характерна для трудомістких підприємств, де використовується високо кваліфікований персонал, а створення запасів готової продукції недоцільно. Позитивним є підвищення завантаженості потужностей, бо устаткування працює довше. Негативним моментом є підвищення виплат на заробітну плату, оскільки понаднормована робота коштує дорожче.

- Стратегія перемінний обсяг випуску при перемінній чисельності робочої сили передбачає наймання і звільнення робітників відповідно до змін обсягу виробництва (погоня за попитом 2).

Ця стратегія характерна для підприємств сезонного виробництва, що використовують робочу силу низької кваліфікації (курорти, консервна промисловість).

Вищеперелічені стратегії називають чистими, оскільки в них мінюється лише одна величина. Існують також змішані стратегії, коли крім перерахованих заходів використовують і інші, наприклад, супідряд.

При розробленні агрегатних планів для сервісних систем треба мати на увазі, що:

1) у деяких фірмах воно буде спрощене у порівнянні із виробничими підприємствами (банки, перевезення, ресторани швидкого харчування тощо),

2) сервісні фірми не можуть створювати запаси, субконтракт для них може привести до втрат клієнтів, тому їхні агрегатні плани будуються на зміні персоналу (багатопрофільне навчання, ротація, зміни робочого розкладу, тимчасовий найом тощо).

Витрати, що враховуються при плануванні

План випуску продукції може вплинути на розмір цілого ряду виробничих витрат:

1) основні виробничі витрати - постійні та змінні витрати, пов'язані із виготовленням продукції. Вони включають оплату праці, як в основний, так і в понаднормований час.

2) витрати через коливання попиту - пов'язані із наймом, підготовкою, звільненням персоналу.

3) витрати зберігання матеріальних запасів - це витрати на запаси, зберігання, втрати на ін.

4) втрати через невиконання замовлення - втрати виручки від реалізації.

Висновки

Усяка корисна діяльність пов'язана з переробкою чого-небудь. Наприклад, переробкою інформації у фінансовій сфері, видавничому бізнесі в сфері комунікацій. При наданні послуг - перукарських чи медичних - у процесі переробки втягуються навіть покупці. Операції по переробці чого-небудь виробляються й у функціональних підрозділах виробничої організації, наприклад, у фінансовому відділі чи відділі кадрів.

Організаційна функція менеджменту - це процес проектування і створення двох структур: управлінської і виробничої. Ці структури тісно взаємопов'язані. Структура управління повинна забезпечувати процес управління, координувати контроль в організації. Виробнича структура має забезпечити процес виробництва (технологія, обладнання, люди відповідної кваліфікації) в об'ємі планових завдань при дотриманні запланованої якості робіт.

Більш детально структура організації буде розглянута при вивченні внутрішнього середовища організації, але необхідно пам'ятати, що структура організації має відповідати її меті і стратегічним планам, забезпечувати ефективну взаємодію організації з навколишнім середовищем.

Безпосередньому функціонуванню операційних систем передує їх проектування. Проектування, удосконалення і реалізація мають на меті ефективну організацію виробництва і є функціями операційного менеджера.

Конкретний розподіл тих чи інших обов'язків може варіюватися, причому в дуже широкому діапазоні. Часом функція закупівель цілком підкоряється виробничому відділу, забезпечення якості - відділам досліджень і розробок, а іноді - тому ж маркетингу. У деяких організаціях мається відособлена функція технічної служби, що містить у собі дослідження і розробки, виробничий інжиніринг, забезпечення якості, обробку даних і навіть виробничий контроль.

Список використаної літератури

1. Л.В. Довгань Л.Є. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник К.: 2005. -- 624 с.

2. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник.-- М.: Триада ЛТД, 1996. -- 384 с.

3. Воробьев Л.А. Основы управления производством.-- Минск: НПЖ «Финансы, учет, аудит», 1998. -- 195 с.

4. Гевко І.Б. Операційний менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл -- К.: Кондор, 2005. -- 228 с.

5. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. -- СПб.: Питер, 2000. -- 320 с.

6. Курочки А.С. Операционный менеджмент: Учеб. пособие. -- К.: МАУП,2000. -- 144 с.

7. Лісовал В.П. Старосельський. М.І. Операційний менеджмент: Конспект лекцій / Національний авіаційний ун-т. -- К.: НАУ, 2004. -- 61 с.

8. Соснін О.С. Казарцев В.В. Виробничий і операційний менеджмент: Навч. посіб. / Європейський ун-т. -- 2-ге вид. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. -- 147 с.

9. Фатхутдинов Р.А. Система менеджмента. -- М.: АО «Бизнес-школа», 1996. -- 358с.

10. Френкель А.А. Прогнозирование производительности труда: методы и модели. -- М.: Экономика, 1989.

11. Бовыкин В.И. Новый менеджмент: Управление предприятиями на уровне высших стандартов: Теория и практика эффективного управления. - М.: Экономика, 1997.

12. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2003.

13. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посібник - К.: Кондор, 2002.

14. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник для студ. вузов, обуч. по экономич. спец. и направлениям. - М.: ГАРДАРИКА, 1998.

15. Іванова І.В. Менеджмент підприємництва: Практикум: Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2001.

16. Кредісов А.І. Менеджмент для керівників. - К.: Знання, 1999.

17. Федулова Л.І. Менеджмент організацій - К.: Лібра, 2003.

Размещено на Allbest.ru