Соціальна відповідальність бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/13

Соціальна відповідальність бізнесу

Вступ

Сьогодні тема соціальної відповідальності стає дуже популярною. Чому так сталося?

Мені здається, є декілька пояснень цьому явищу.

На мою думку, українське суспільство, економіка все більше інтегруються у глобальні процеси, становляться частиною світового економічного та інформаційного простору. І у нашій країні відчувається відгомін тих проблем, категорій, які сьогодні турбують світ:

- позитивні та негативні прояви глобалізації в економіці різних країн та регіонів;

- забруднення навколишнього середовища;

- якість і міграція кадрів;

- соціальна роль бізнесу тощо.

Соціальна відповідальність бізнесу набула розвитку у США ще у 60 роках ХХ ст. з появою перших Кодексів ведення бізнесу.

У сучасних тенденціях розвитку суспільства та економіки першість знову стала одержували Людина. Саме людський фактор стає в основу конкурентоспроможності економік та країн. Суспільство розвивається у „суспільство знань”. І тому виграє той, хто зробив своєчасний внесок у інноваційні проекти, інвестував у знання, заручився повагою співробітників, споживачів, є відкритим до держави, інвесторів і всього суспільства.

У своїй роботі я намагаюся проаналізувати соціальну відповідальність бізнесу в її практичному й економічному аспектах; становлення СВБ в Україні; ставлення українського суспільства до соціальної відповідальності компаній. Також я намагатимусь дійти висновків щодо своєчасності розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні і проаналізую ставлення та обізнаність у сфері СВБ студентів київських ВНЗ, керуючись результатами опитування, проведеного власноруч серед 432 студентів міста Києва.

1. Поняття соціальної відповідальності бізнесу

Соціальна відповідальність бізнесу - що це? Під соціальною відповідальністю слід розуміти взаємини більш владних прошарків суспільства з менш владними й нужденними верствами. Так, зрозуміло, що держава повинна забезпечувати населення усіма найважливішими соціальними, матеріальними, загалом, всіма необхідними речами для найбільш кращого його розвитку, але як виявляється в реальності не все так просто як здається на перший погляд. Держава за своєю суттю грає роль деякого регулятора в ринкових відносинах, через недосконалість останнього. Як відомо суспільство складається з окремих індивідів, які в свою чергу формуються в соціальні групи, ці групи потім складають країну, регулятором якої і є держава.

Регулювати відносини між людьми необхідно, через природи самих людей. Жадібність, жорстокість, страх і ще маса характеристик людей сприяють їх саморуйнування. Тому потрібно створити систему контролю, щоб уникнути самознищення і у здобуття механізму економічного і духовного зростання людства.

Держава створює механізми управління ринком. Формування державного бюджету за рахунок грошових коштів отриманих від податків, мит, митних зборів та інших джерел доходу, йде на вирішення низки проблем. Для розвитку країни необхідно враховувати соціальні аспекти. Державою розробляється контрольні механізми з цього питання звані соціальною політикою.

Соціальна політика є одним з найважливіших напрямів державного регулювання економіки. Вона - органічна частина внутрішньої політики держави, спрямована на забезпечення добробуту та всебічного розвитку її громадян та суспільства в цілому. Значимість соціальної політики визначається її впливом на процеси відтворення робочої сили, підвищення продуктивності праці, освітнього і кваліфікаційного рівня трудових ресурсів, на рівень науково-технічного розвитку продуктивних сил, на культурне та духовне життя суспільства. Соціальна політика, спрямована на поліпшення умов праці і побуту, розвиток фізкультури і спорту, дає зниження захворюваності і тим самим робить відчутний вплив на скорочення економічних втрат у виробництві.

У результаті розвитку таких систем в соціальній сфері, як громадське харчування, дошкільна освіта, звільняє частину населення зі сфери домашнього господарства, підвищується зайнятість у суспільному виробництві. Наука і наукове забезпечення, які визначають перспективи економічного розвитку країни, також є частиною соціальної сфери та їх розвиток, і ефективність регулюються в рамках соціальної політики. Соціальна сфера не тільки регулює процеси зайнятості населення, але і є безпосередньо місцем прикладання праці і забезпечує роботою мільйони людей в країні.

Основними завданнями соціальної політики є:

1. Гармонізація суспільних відносин, узгодження інтересів і потреб окремих груп населення з довготривалими інтересами суспільства, стабілізація суспільно-політичної системи.

2. Створення умов для забезпечення матеріального добробуту громадян, формування економічних стимулів для участі в суспільному виробництві, забезпечення рівності соціальних можливостей для досягнення нормального рівня життя.

3. Забезпечення соціального захисту всіх громадян та їх основних гарантованих державою соціально-економічних прав, у тому числі підтримка малозабезпечених і слабо захищених груп населення.

4. Забезпечення раціональної зайнятості в суспільстві.

5. зниження рівня криміналізації в суспільстві.

6. Розвиток галузей соціального комплексу, таких як освіта, охорона здоров'я, наука, культура, житлово-комунальне господарство і т.д.

7. Забезпечення екологічної безпеки країни.

Держава намагається контролювати перераховані вище аспекти соціальної політики, але справа в тому, що не вистачає коштів і можливостей на забезпечення всього чого треба. Втручання великого бізнесу в соціальні потреби стає все більш і більш актуальним завданням для сучасного російського суспільства.

Так що ж таке соціальна відповідальність бізнесу. Це ведення бізнесу по тим нормам і законам, що у тій країні, де він знаходитиметься. Це створення робочих місць. Це благодійність і створення різних фондів допомоги різним соціальним верствам суспільства. Це забезпечення захисту навколишнього середовища свого виробництва, і багато іншого підтримують соціальний статус у країні.

Єдиного й авторитетного визначення поняття соціальної відповідальності бізнесу (частіше відомого як CSR: corporate social responsibility або корпоративної соціальної відповідальності) немає. Але можна проаналізувати складові цього поняття й самостійно інтегрувати їх у визначення СВБ.

Що означає вести соціально відповідальний бізнес? Перед якими соціальними групами бізнес має нести відповідальність?

Кожна компанія сама для себе вирішує, як провадити бізнес та яку соціальну політику вести. Але я намагатимусь дати якомога точні й докладні відповіді на ці запитання.

Але спочатку пропоную проаналізувати декілька визначень СВБ:

- Зелена книга Європейського союзу (2001 рік): СВБ означає “інтеграцію соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємств та в їхню взаємодію з зацікавленими сторонами на добровільній основі”.

- Бізнес задля соціальної відповідальності (BSR) СВБ означає “досягнення комерційного успіху засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища”.

- Всесвітня ділова рада за сталий розвиток (WBCSD) визначає СВБ як “зобов'язання бізнесу сприяти усталеному економічному розвитку, працюючи з робітниками, їхніми сім'ями, місцевою громадою та суспільством у цілому для поліпшення якості їхнього життя”. [4]

Ми можемо помітити, що кожна організація дає визначення СВБ виходячи з власного напряму діяльності. Чи можуть вони так визначати СВБ?

На мою думку, можуть. Адже соціальна відповідальність бізнесу не є урегульованим списком правил і приписів, СВБ - концепція ведення бізнесу, яка має в основі повагу та турботу за зацікавленими суспільними групами (так званими стейкхолдерами).

1.2 Формування та принципи функціонування соціальної відповідальності

Формування в Україні СВП передбачає вирішення таких завдань [5, c.9]:

· послідовне поширення та впровадження ідеї соціальної спрямованості та соціальної активності бізнесу шляхом висвітлення досвіду провідних компаній у цьому напрямі, проведення семінарів із питань соціальної спрямованості тощо;

· надання підприємствам та організаціям допомоги в удосконаленні систем менеджменту на засадах стандартів ІSО серій 9000 і 14000, ОНSАS 18000 та інших сучасних методів та засобів;

· сприяння впровадженню у практику вітчизняних компаній положень стандарту SА 8000;

· створення державою базових умов для розвитку системи СВБ, що передбачають гарантування прав власності та безпеки ведення бізнесу, створення незалежної судової системи, забезпечення прозорих законодавчих умов для соціальної діяльності, формування державних пріоритетів соціальної відповідальності;

· впровадження соціальної звітності у формах міжнародних стандартів, прийнятих у західних країнах;

· проведення соціального діалогу із роботодавцями, профспілками, органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань, що стосуються економічного, соціального та екологічного впливу корпоративної діяльності.

На необхідність створення взаємодії бізнесу та суспільства і поширення ідей СВП в Україні вказує, серед усього іншого, низка причин:

· загальне скорочення тривалості життя населення та його старіння, великий обсяг відпливу кваліфікованих кадрів за межі країни;

· надмірна диференціація доходів, майнове розшарування та зубожіння значної частки населення;

· надто повільне вирішення проблеми бідності населення;

· високий рівень "тіньозації" економіки та ринку праці;

· нерозвинена нормативно-законодавча база щодо благодійності, меценатства та спонсорства;

недостатня участь бізнесу у вирішенні суспільно значущих питань.

До об'єктів СВП слід віднести:

· працівників компанії;

· споживачів продукції та послуг;

· працівників суміжних організацій;

· інших громадян, які потребують особливої уваги з боку суспільства, – діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти тощо;

· соціальну інфраструктуру – житлово-комунальне господарство, транспорт, заклади освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, екологічні споруди тощо.

До суб'єктів, що забезпечують соціально орієнтований бізнес, належать:

· суб'єкти підприємницької діяльності (фізичні та юридичні особи);

· органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

· об'єднання роботодавців усіх рівнів;

· профспілки усіх рівнів;

· спеціалізовані благодійні фонди.

Характеристиками діяльності суб'єктів соціального забезпечення можуть бути: комплексність, системність, тривалість, вагомість тощо.

До складових СВП належать:

· відповідальний діловий партнер;

· відповідальний соціальний партнер;

· відповідальний роботодавець;

СВП розподіляють на дві великі групи: внутрішню та зовнішню.

До внутрішньої соціальної відповідальності відносять ділову практику щодо власного персоналу, тобто все те, що стосується підвищення рівня якості трудового життя працівників підприємства чи фірми. До цієї групи можна віднести такі види діяльності компаній [9, c.61]:

· безпеку праці;

· впровадження діалогу між соціальними партнерами;

· забезпечення соціально значущої заробітної плати, яка давала б змогу відтворювати робочу силу у повному обсязі;

· додаткове медичне соціальне страхування працівників;

· розвиток людських ресурсів через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації працівників;

· допомогу у критичних ситуаціях (наприклад, у разі складного захворювання, лікування якого потребує великих матеріальних витрат);

· соціально відповідальну реструктуризацію – розроблення програм, спрямованих насамперед на здійснення реструктуризації в інтересах персоналу компанії, в ході якої проводяться інформаційні кампанії для висвітлення майбутніх структурних змін, заходів щодо професійної перепідготовки тощо;

· стабільну виплату заробітної плати;

· розроблення та реалізацію програм, спрямованих на пом`якшення та ліквідацію соціальних наслідків під час реструктуризації підприємства (професійна перепідготовка, сприяння у працевлаштуванні, здійснення компенсаційних виплат працівникам, які підпали під скорочення штатів, тощо).

До зовнішньої складової СВП відносять програми, дії та заходи, що, як правило, прямо не регулюються чинним законодавством, а реалізуються на основі існуючих у країні традицій та шляхом соціального діалогу між соціальними партнерами. До цієї групи соціальної відповідальності слід віднести:

· природоохоронну діяльність, що здійснюється за ініціативою компанії для зменшення шкідливого впливу її діяльності на довкілля;

· випуск якісної продукції, як відповідальність перед споживачами товарів та послуг;

· розвиток місцевої громади через залучення місцевої спільноти до різних соціальних програм та акцій підтримки соціально незахищених верств населення; підтримку материнства та дитинства, збереження та розвиток житлово-комунального господарства, об'єктів культурно-історичного та релігійного призначення, участь у благодійних акціях та через спонсорську допомогу місцевим культурним, освітнім і спортивним організаціям тощо;

· добросовісну ділову практику через втілення, впровадження та поширення чесних ділових стосунків між постачальниками, бізнес-партнерами і клієнтами компанії шляхом інформаційної відкритості в їх відносинах, організації широкомасштабних програм сприяння малому та середньому бізнесу, співпрацю з органами державного управління, асоціаціями споживачів, іншими громадськими організаціями тощо;

· допомогу у ліквідації наслідків стихійного лиха, екологічних і техногенних катастроф шляхом забезпечення постраждалих теплими речами, надання транспортних послуг, матеріальної допомоги через перерахування коштів до спеціальних фондів тощо.

До принципів функціонування системи СВП відносять:

· абсолютну добровільність прийняття та реалізації соціальних зобов'язань, які виходять за межі тих, що прописані у чинному законодавстві (сплата податків, дотримання законів, які регламентують трудові відносини, тощо);

· взаємний моральний (матеріальний) зиск, який отримують від співпраці як бізнес та роботодавці, так і суспільство та працівники;

· комплексність, що передбачає здійснення виваженої як внутрішньої соціальної політики компанії (надання пакета соціальних компенсацій, реалізація освітніх проектів, підготовка кадрів, підтримка відомчих установ охорони здоров'я, профілактика захворювань, рекреаційні та спортивні заходи тощо), так і зовнішньої соціальної політики (підтримка соціальної інфраструктури, яка обслуговує місцеві громади, участь у благодійних проектах, меценатство, спонсорство тощо);

· системність, що передбачає створення та впровадження у компаніях відповідних систем менеджменту. Так, стійкому постійному дотриманню прав та забезпеченню задоволення споживачів щодо отримання якісної продукції (послуг) може сприяти система управління якістю, створена відповідно до міжнародних стандартів серії ІSО 9000. Для забезпечення надійних умов захисту здоров'я власного персоналу доцільно запровадити систему менеджменту професійної безпеки згідно з міжнародним стандартом серії ОНSАS 18000. Для захисту довкілля від негативного антропогенного впливу слід застосовувати систему екологічного менеджменту відповідно до стандартів серії ІSО 14000. Впровадження соціального стандарту SА 8000 спрямовано безпосередньо на етичну, антиексплуатаційну поведінку компанії, тому що нормативні вимоги цього стандарту відбивають конкретні положення Конвенції МОП щодо примусової праці, свободи на створення асоціацій тощо. У концентрованому вигляді соціальну спрямованість компанії відбито у концепціях стандартів Загального управління якістю;

· тривалість, що передбачає постійну соціально орієнтовану діяльність компанії, у т.ч. у довготривалих проектах, а не тільки участь в окремих благодійних акціях;

· вагомість, що передбачає соціально спрямовану участь компанії у довготривалих благодійних соціальних проектах із вкладенням необхідних коштів та ресурсів та отримання реального соціального ефекту;

· розвиток партнерства, що передбачає встановлення із соціальними партнерами взаємовигідних зв'язків, які базуються на довірі, обміні інформацією, а також на доцільній інформації;

· відкритість та публічність, що передбачає прозорість діяльності компаній щодо використання коштів на соціальні проекти з використанням соціального аудиту;

· адресність соціальної підтримки, що передбачає надання коштів тим, хто їх дійсно потребує;

· різноманітність форм, методів та напрямів реалізації політики СВБ у залежності від фінансового стану компанії, розвитку громадянського суспільства, соціально-економічного стану регіону або країни.

СВП виявляється у різних формах, таких як:

· традиційна соціальна відповідальність;

· благодійна відповідальність;

· інвестиційна відповідальність.

Благодійність може здійснюватися у таких формах:

· меценатство;

· спонсорство.

До основних методів реалізації соціально орієнтованої політики підприємства належать [11, c.109]:

· грошові гранти;

· благодійні внески та спонсорська допомога;

· соціально значущий маркетинг;

· еквівалентне фінансування;

· соціальні інвестиції;

· делегування співробітників підприємства.

Традиційна форма соціальної відповідальності реалізується методом:

· розширення соціального пакета та надання додаткового соціального пакета працівникам;

· реалізації соціальних програм, пов`язаних із поліпшенням соціального самопочуття працівників;

· недержавного пенсійного забезпечення;

· фінансової підтримки ветеранів праці та освіти для підготовки майбутніх кадрів;

· програм соціальної діяльності у формуванні інфраструктури населених пунктів, заходів охорони довкілля.

Надається велика кількість видів соціальних пакетів, серед яких слід виділити два:

· перший тип соціального пакета може включати страхування, медичне обслуговування, мобільний зв'язок, в окремих випадках – автомобіль. Такий пакет застосовують великі компанії, що працюють відповідно до західних зразків;

· другий тип соціального пакета на великих підприємствах включає оздоровчі установи, бази відпочинку, санаторії тощо.

Україна має унікальний шанс за одне-два десятиріччя (перехідний період) сформувати ключові інституціональні, суспільні, громадські засади, над створенням яких провідні країни світу "корпіли" 50-80 років, а деякі - понад віку. Це стосується і формування в Україні системи СВП. На наше глибоке переконання, є здоровий прагматизм у тому, щоб держава зініціювала та через регуляторні механізму простимулювала роботодавців до активізації соціально орієнтованої діяльності, а після "отримання" бажаного результату, наприклад, досягнення європейського рівня відійшла (де це потрібно) від прямого до опосередкованого партнерства. Саме на це і зорієнтовано основні засади Концепції.

2. СВБ та економічні показники компанії

соціальний відповідальність бізнес благодійність меценатство

Від яких соціальних груп/явищ залежить гіпотетична компанія, а водночас сама на них впливає? Я можу виділити наступні:

- співробітники;

- споживачі;

- інвестори;

- постачальники;

- громада і держава;

- ЗМІ;

- екологія.

Соціально відповідальна компанія в першу чергу орієнтується на ці групи. Чому?

На відміну від загального розуміння явища СВБ в Україні, соціальна орієнтація компанії - це не доброчинність у її первинному розумінні. Соціальна відповідальність - не витрати. Це інвестиції.

Ми підходимо до економічного змісту СВБ: соціальна відповідальність - це інвестиції бізнесу у співробітників-патріотів компанії; споживачів, які вірно підтримують продукцію компанії, збільшуючи частку ринку та обсяги продажів; це інвестиційна привабливість компанії; добрі стосунки з логістами; підтримка громади і держави; безкоштовні публікації та схвалення у ЗМІ та значний внесок у майбутнє компанії.

Деякі дослідники зауважують, що СВБ як явища не існує, а є лише маркетингові та ПР -механізми. Я не погоджуюся з такими тезами, адже маркетинг, ПР та СВБ часто задіяні сукупно. Але вони мають різні цілі. Ціль СВБ - робити позитивний внесок у суспільство у рамках компетенції та напряму діяльності компанії з метою отримання зворотної реакції. Компанія, яка позиціонує себе соціально орієнтованою, зважується і робить для себе вибір вести бізнес відкрито, жити не тут-і-зараз, а дивитися у перспективу.

СВБ - не доброчинність, не філантропія, це - інвестиції у майбутнє, а проявляється відповідальність безліччю способів, залежно від того, на яку групу компанія хоче впливати, і, відповідно, від якої вона очікує віддачі у майбутньому.

3. Практики СВБ

Проаналізувати усі практики СВБ неможливо, тому як приклад ми проаналізуємо можливості, які може надати компанія своїм працівникам.

Відповідальність компанії перед власними працівниками має бути стандартом життя. Компанія Google не втрачає позицій найбажанішого роботодавця не через високі зарплати, а через соціальний пакет, який компанія надає співробітникам.

Соціальний пакет - не єдина практика СВБ для покращення соціальних програм та умов праці, підвищення мотивації, навчання та розвитку персоналу: компанія може впровадити курси підвищення кваліфікації, фонди допомоги, корпоративну культуру, газету/розсилку/блог/форум, день-на-вимогу: роботу у соціальних службах; може залучати працівників до творчої діяльності, організації корпоративних свят, музикальних брейків; може налаштувати пряме спілкування з керівництвом через загальні круглі столи тощо. Ідей дуже багато, але як впроваджувати ці ідеї в життя - справа компанії. Адже дії компанії прямо залежать від характеру керівника компанії та винахідливості комітету з соціальної відповідальності компанії, або інших груп, які виконують цю роботу.

Тут постає питання: чи не зарано в Україні піднімати тему СВБ, чи можливий в Україні перехід до світових стандартів ведення бізнесу?

4. СВБ в Україні

«Я маю щиру надію, що українські компанії розглядатимуть соціальну відповідальність бізнесу як важливий фактор у процесі прийняття рішень»

Філіп Котлер, 2006 рік [12, 16]

Які реалії розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні?

У 2003 році Україна розробила власні Цілі Розвитку Тисячоліття й установила планові завдання на 2015 рік. Основну відповідальність за досягнення ЦРТ несе уряд, але й приватний сектор може зробити внесок у досягнення ЦРТ через інвестування і наполегливу й успішну працю. Діючи згідно законів етики й моралі, вносячи позитивні зміни у суспільство, ведучи соціально свідомий бізнес, ми крок за кроком прямуємо до громадянського суспільства нової України. [4]

Таким чином на соціальну відповідальність бізнесу покладене велике й високе завдання - досягти цілей, закладених у Декларації розвитку тисячоліття, які мають бути реалізовані до 2015 року.

Ідея ведення соціально відповідального бізнесу (СВБ) набуває всебічного розвитку в Україні: з презентації Глобального Договору ООН, що відбулася 25 квітня 2006 року, на якій 34 українських компанії зобов'язалися дотримуватися 10 принципів Глобального Договору ООН (принципи стосуються прав людини, стандартів праці, навколишнього середовища та боротьби з корупцією), пройшло майже півтора роки. Але за цей невеликий проміжок часу Україна зарекомендувала себе як країна з найбільшим темпом поширення ідеї Договору.

За даними дослідження „Соціальна відповідальність українського бізнесу, жовтень 2012 року”, яке було ініційоване представництвом ООН, українські респонденти розуміють соціальну відповідальність наступним чином (таб. 1):

Таблиця 1 Як українці розуміють соціальну відповідальність компанії

Теза	% респондентів
Впровадження соціальних програм та покращення умов праці	65,5
Освіта/підвищення кваліфікації персоналу	63,2
Благодійність	56,0
Використання в політиці компанії принципів етичних відносин	49,5
Участь у регіональних програмах розвитку	32,3
Реалізація екологічних програм	29,8
Політика дотримання прав акціонерів та інвесторів	20,8
Відкрите надання інформації про діяльність компанії	18,7

Проблематика СВБ набуває широкого обговорення в Україні. Круглі столи та конференції з теми СВБ протягом 2006-2007 року ініціюють: Жіноча професіональна Ліга, Форум соціально відповідального бізнесу України, Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати, українське представництво ООН, міжнародна студентська організація AIESEC, Конфедерація роботодавців України, журнал «Эксперт Украина» тощо.

Як СВБ набула такої популярності? Як СВБ реалізуються в Україні?

Найбільш соціально активними на території України є західні компанії, адже СВБ давно стала стандартом бізнесу поза межами України. Власне українські компанії активують СВБ, коли планують виходити на IPO. Як на мене, це не чиста СВБ.

Звісно, соціально спрямована політика компанії підкреслює статус компанії на ринку. Тому в Україні компанії-практики СВБ, частіше за все, - потужні фінансово-промислові групи. Це - ХХІ Століття, ЕВА, Надра банк, Оболонь, Тетра Пак, Київстар, МТС тощо. Ці компанії, та багато інших можна побачити серед підписантів Глобального Договору.

Цікавими є стосунки компанія-держава, компанія-громада, які яскраво ілюструють договори ІСД та Алчевської міської адміністрації, та Mittal Steel й адмістрації м. Кривий Ріг.

Таким чином міста отримують допомогу у відбудові міської інфраструктури, а компанії - повагу працівників, громади, підвищення репутації.

Тема на часі, але суттєвих зрушень у бік соціального спрямування українського бізнесу все ж не відбулося. Мені стало цікаво наскільки хвиля CSR зачепила студентів провідних ВНЗ столиці.

5. Дослідження студентської думки

Задля того, щоб дізнатися, наскільки соціальна відповідальність бізнесу цікавить студентство, я вирішив провести власне дослідження. Я опитав 432 студенти 1-5 курсів найбільших вищих навчальних закладів Києва:. У анкети (мал. 1)

Мал.1. Вигляд анкети, за якою проводилося опитування

Таким чином студент мав визначити свою соціальну групу на відповісти на 3 цикли запитань: щодо факторів, які впливають на обрання ним того чи іншого місця роботи, суб'єктивної думки студента щодо захищеності працівника в Україні та факторів, які сприяли вибору навчального закладу та спеціальності.

Таблиця 2 Склад опитуваних

За роки навчання	Студентів перших курсів	154
	Студентів других курсів	46
	Студентів третіх курсів	176
	Студентів четвертих курсів	35
	Студентів магістерських програм	21
За статтю	Жінки	246
	Чоловіки	186
За досвідом роботи	Студенти, які мають досвід роботи	240
	Студенти ,які не мають досвід роботи	192
Загальна кількість опитаних	432

Пропоную коротко проаналізувати загальні середні бали, подані на мал. 4:

Мал. 4. Середні оцінки за проведеним опитуванням

Детальні результати дослідження подаю у малюнку № 5.



Мал. 5. Зведена таблиця середніх оцінок за соціальними групами опитуваних.

Мене як дослідника дуже цікавило співвідношення відповідей першого та другого циклів питань, адже таким чином я могла встановити рівень обізнаності студентів у соціальній відповідальності бізнесу. Звертаю Вашу увагу на те, що в четвертому запитанні фактично вказувалися 4 відповіді, які прямо стосувалися СВБ: в),ґ),д),ж), котрі узагальнює „б) соціальна відповідальність компанії”.

Аналіз анкет показав, що опитані студенти при виборі роботи найважливішим фактором вважають перспективи кар'єрного росту; на другому місці бачать заробітну плату; на третьому - графік роботи.

Щодо СВБ, то треба зауважити 64 анкети, які не було прийнято до розгляду: на 52 з них біля пунктів „б) СВБ” та „ґ) соціальний пакет” стояли знаки питання або ці пункти залишалися без відповіді.

Те, що соціальний пакет стоїть на останньому місці частково пояснюється тим, що студенти не знають, що це означає. Так само і пункт з соціальної відповідальності бізнесу, який стоїть на 2 позиції нижче за синонімічний „політика та принципи компанії”. Але факт - 63.2% опитаних зацікавлені соціальною відповідальністю компанії-роботодавця. В середньому по п'яти пунктах, пов'язаних з практиками СВБ, можна встановити, що студенти зацікавлені у соціальній спрямованості компанії на 64%.

Опитані студенти зазначили низький рівень соціальної захищеності українського працівника як державою, так і роботодавцем. Тут цікаво поглянути на результати, подані у додатку№1. Ті студенти, які мають досвід роботи називають інші цифри, ніж студенти, котрі досвіду не мають: 2,09 до 2,25 відповідно у питанні захищеності працівника державою та 2,31 до 2,74 щодо захищеності роботодавцем. Це свідчить про те, що студенти висловлюють занепокоєння у цій проблемі.

Відповіді на третю частину анкети показали, що студенти вважають вибір спеціальності свідомим, учиненим без примусу, але при цьому у виборі вони керувалися не покликанням, а перспективністю спеціальності.

В цілому дослідження показало, що студенти націлені на перспективу (адже перші місця займають пункти: „перспектива кар'єрного росту” та при виборі спеціальності студенти також обирають „перспективність”).

Також аналіз анкет показав те, що студенти зараз мало знають про соціальну відповідальність бізнесу, більше того, про найперший її прояв для працівників - соціальний пакет. У цьому я бачу привід для того, щоб розпочати надання ширшої інформації про права і можливості майбутнім працівникам українських компаній, себто студентам.

Як на мене, зародження громадянського суспільства, перехід до соціально орієнтованого способу ведення бізнесу, має іти разом з інформаційною підтримкою студентства. Адже чим більше людей цікавляться питаннями СВБ, тим швидше піде рух у напрямку соціальної відповідальності загалом, тим відчутніша підтримка тих компаній, які провадять практики соціальної відповідальності, і тим гостріший інтерес інших компаній до СВБ.

Висновки

Підводячи підсумки роботи, хочу ще раз акцентувати увагу на деяких положеннях.

Соціальна відповідальність бізнесу - це концепція „Win-Win”, де з одного боку стоїть компанія, а з іншого - соціальні групи, концепція двосторонньої перемоги, адже СВБ несе такі переваги:

· Збільшення обсягів продажу та частки ринку;

· Зміцнення та посилення позицій бренду;

· Покращення іміджу та посилення впливу;

· Ширші можливості залучати, мотивувати та винагороджувати працівників;

· Зменшення оперативних витрат;

· Надання переваги соціально орієнтованим компаніям з боку інвесторів та фінансових аналітиків.

Але в Україні СВБ тільки починає зароджуватись. Задля того, щоб ідея набула широкого розвитку, треба проводити дієві заходи: спеціальні інформаційні заходи, освітні програми, аби готувати майбутніх фахівців з СВБ, відкривати нові навчальні дисципліни.

Список використаних джерел

1 Представництво ООН в Україні-[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.un.org.ua

2. Творчий центр Каунтерпарт-[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ccc.kiev.ua

3. Центр корпоративного громадянства-[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://corporate-citizen.org.ua

4. Інтернет-сторінка ЄС, присвячена регулюванню СВБ на рівні ЄС та в державах-членах ЄС-[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://europa.eu.int/comm/employment_social/soc-dial/csr/csr_library.html

5. Вісник доктрини приватної ініціативи / Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. М.Стародубська. - К., УНЦПД, 2005. - 40с.

6. Путівник корпоративної благодійності: Україна в новому тисячолітті./Український форум ґрантодавців.

7. Під ред. Лазаренко О.О. Корпоративна соціальна відповідальність в Україні: експертна думка/Жіноча Професійна Ліга. - К.:2007.-180 с

8. Саєнко Ю. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. - К.:„Батискаф”, 2002. - 72 с.

10. Філіп Котлер. Корпоративна соціальна відповідальність.- К. „Видавництво Олексія Капусти”, 2004. - 348 с.

11. Соціальні проекти «Крафт Фудз Україна» - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki

12. Вісник доктрини приватної ініціативи / Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. М.Стародубська.; К., УНЦПД, 2005; 40с.

13. Лазаренко О.О. Корпоративна соціальна відповідальність в Україні: експертна думка/Жіноча Професійна Ліга. К.:2007;180 с

Размещено на Allbest.ru

...