Главная
Коллекция "Revolution"
Менеджмент и трудовые отношения
Аналіз і оцінка ефективності системи прийняття рішень та основні напрямки її оптимізації
Аналіз і оцінка ефективності системи прийняття рішень та основні напрямки її оптимізації
Поняття процесу прийняття управлінських рішень та їх класифікація. Аналіз та дослідження ефективності системи прийняття рішень на прикладі "Альтера груп". Основні етапи процесу прийняття управлінських рішень. Роль керівника в процесі прийняття рішень.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.12.2013 |
| Размер файла | 809,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Тема:
"Аналіз і оцінка ефективності системи прийняття рішень та основні напрямки її оптимізації. "
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні основи системи прийняття рішень
- 1.1 Поняття процесу прийняття управлінських рішень та їх класифікація
- 1.2 Етапи процесу прийняття управлінських рішень
- 1.3 Роль керівника в процесі прийняття рішень
- Розділ 2. Вплив управлінських рішень на організаційний процес
- 2.1 Технології прийняття управлінських рішень, їх особливості та практичне використання
- 2.2 Моделі та види моделей прийняття рішень
- 2.3 Методи прийняття рішень та вимоги до них
- Розділ 3. Аналітично-розрахункова частина. Аналіз та дослідження ефективності системи прийняття рішень на прикладі "Альтера груп"
- 3.1 Загальна характеристика "Артемівськ Вайнері"
- 3.2 Аналіз прийняття рішень на"Артемівськ Вайнері"
- 3.3 Шляхи покращення прийняття рішень на "Артемівськ Вайнері"
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні. Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують.
Метою курсового проекту є дослідження прийняття управлінських рішень на підприємстві та шляхи їх поліпшення.
Тема роботи охоплює широке коло внутрішньо-організаційних процесів, однак, найбільша увага буде приділена поняттям технології, методів та моделей прийняття рішень в менеджменті.
Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, є одним з найважливіших внутрішньо-організаційних процесів, а особливість цього процесу полягає в тім, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації.
Коло питань, що відносяться до терміна "рішення", досить велике, що унеможливлює їхній повний розгляд у рамках даної роботи. Основна увага буде приділена термінові "управлінське рішення".
Об'єктом дослідження виступає управлінська діяльність - система керування (включаючи всі її підсистеми).
Предметом дослідження є безпосередньо процес прийняття рішень з технологічної точки зору, тобто, як сукупність поетапно застосовуваних процедур і методів по виробленню і реалізації рішень.
прийняття рішення керівник оптимізація
Ціль даного дослідження полягає в тому, щоб розглянути етапи процесу підготовки та прийняття рішення з погляду різних підходів до пояснення цього процесу, дати порівняльну характеристику методів.
У рамках кожного підходу можна виділити визначену сукупність послідовно застосовуваних прийомів і методів, етапів і процедур, що мають прямі і зворотні зв'язки. У дослідженні висувається наступна гіпотеза: не дивлячись на різноманіття методів і способів прийняття рішень не може існувати єдина, краща технологія здійснення цього процесу. Природа досліджуваного процесу - це інформаційний обмін. Саме інформаційна природа (ступінь можливості одержання повної і своєчасної інформації, ступінь ризику) і багато інших факторів унеможливлюють увести процес у "чіткі рамки". Однак це не виключає можливості створення більш-менш універсальної технології прийняття управлінських рішень.
Актуальність теми: полягає в тому, що процес прийняття рішень є невід'ємною частиною управлінського циклу у функціонуванні будь-якої організації. Адже сам процес управління складається із сукупності рішень, які доводиться приймати керівнику. Тому від обраної стратегії прийняття рішень залежить функціонування та ефективність всієї організації.
Завданнями цієї робити є:
Визначення поняття процесу прийняття рішень;
Класифікація рішень в залежності від виду проблеми;
Описати методи, етапи і процедури досліджуваного процесу.
Теоретичний огляд технологій прийняття управлінських рішень.
Проблема процесу прийняття рішення розглядається у роботах як закордонних, так і вітчизняних авторів. Серед закордонних можна виокремити А.В. Карпова, О.В. Маркову, Харріса, У. Шмідта, Ф. Фіндлера, П.К. Анохіна, Ю.Н. Кулюткіна, А.І. Китова, Коростеліна, В.М. Коллакова, В. Врумма, П. Йетона, Ф. Хедоури, М.Х. Мескона, Р. Блейка, Д. Моутона, К. Левіна, Е.А. Смірнова та ін.
Розділ 1. Теоретичні основи системи прийняття рішень
1.1 Поняття процесу прийняття управлінських рішень та їх класифікація
Прийняття рішень - це "центр", навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи і рішення. Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень по розміщенню ресурсів і напрямків їхнього використання для досягнення цілей організації. У керуванні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу або до організації в цілому. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім, як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильно сформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини. Його характеризують такі ознаки:
Можливість вибору з безлічі альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення);
Наявність мети (безцільний вибір не розглядається як рішення);
У цьому плані, роль керівника складається в умінні виробляти правильне судження, правильно осмислювати реальні (а не узяті з заздалегідь складеного переліку) проблеми і постійно націлювати себе на керування, що випереджає події. Слід зазначити, що виявлення проблем є не тільки одним з етапів процесу ухвалення рішення, але і постійно діючою функцією керування в будь-якій організації.
У менеджменті поняття "проблема" використовується для позначення розриву між бажаним станом (насамперед цілями) тієї або іншої організації і її фактичним станом. А саме рішення проблеми розглядається як засіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох об'єктивно існуючих курсів дій (альтернатив), що дозволяють перейти від стану,що спостерігається, до бажаного. Відповідальність за прийняття важливих рішень - важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях керування. Однак керівники будь-якого рангу мають справу з власністю, що належить іншим людям, і через неї впливають на їхнє життя. Якщо керівник вирішує звільнити підлеглого, останній може сильно постраждати. Якщо поганого працівника не зупинити, може постраждати організація, що негативно позначиться на її власниках і всіх співробітниках. Тому керівник, як правило, не може приймати непродуманих рішень. Різноманіття рішень являє собою певний комплекс, розуміння якого полегшується на основі системного підходу, що дозволяє розкрити систему рішень. У такій системі рішень повинні виявлятися як загальні ознаки, так і специфічні особливості, властиві окремим видам рішень. Отже, головними відмінностями управлінських рішень є цілі, наслідки, поділ праці, професіоналізм. Цілі: Суб'єкт управління (будь то індивід або група) приймає рішення виходячи не зі своїх власних потреб, а з метою рішення проблем конкретної організації. Наслідки: Менеджер, особливо високого рангу, вибирає напрямок дій не тільки для себе, але і для організації в цілому і її працівників, і його рішення можуть істотно вплинути на життя багатьох людей. Якщо організація велика і впливова, рішення її керівників можуть серйозно відбитися на соціально - економічній ситуації цілих регіонів.
Наприклад, рішення закрити нерентабельне підприємство компанії може істотно підвищити рівень безробіття. Поділ праці: В організації існує визначений поділ праці: одні працівники (менеджери) зайняті рішенням виникаючих проблем і прийняттям рішень, а інші (виконавці) - реалізацією вже прийнятих рішень.
Професіоналізм:
У керуванні організацією прийняття рішень - складний, відповідальний і формалізований процес,що вимагає професійної підготовки. Далеко не кожен співробітник організації, а тільки, той, хто володіє визначеними професійними знаннями і навичками, наділяється повноваженнями самостійно приймати рішення. Розглянувши ці відмінні риси прийняття рішень в організаціях, можна дати наступне визначення управлінського рішення.
Управлінське рішення - це вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції і спрямований на досягнення цілей організації.
У процесі керування організаціями приймається величезна кількість найрізноманітніших рішень, що мають різні характеристики. Проте, існують деякі загальні ознаки, що дозволяють цю безліч певним чином класифікувати. Така класифікація представлена в таблиці:
Табл. 1.1
Види управлінських рішень за класифікаційними ознаками
|
Класифікаційна ознака |
Групи (види) управлінських рішень |
|
|
Ступінь повторюваності проблеми: |
Традиційні Нетипові |
|
|
Значимість мети та тривалість дії: |
Стратегічні Тактичні Операційні |
|
|
Сфера впливу: |
Глобальні Локальні |
|
|
Тривалість реалізації: |
Довгострокові Короткострокові |
1.2 Етапи процесу прийняття управлінських рішень
В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень. Виділяють два рівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому - інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу. Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою - проблемою вибору, що зробити не завжди легко. Проблема - це ситуація, що представляє собою перешкоду для досягнення цілей, поставлених організацією. Ціль ухвалення рішення - зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату. Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення рішення. Більшість розходжень виникає з питання про включення в процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення.
Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії:
1. З'ясування проблеми
збір інформації,
з'ясування актуальності,
визначення умов при яких ця проблема буде вирішена
2. Складання плану рішення
розробка альтернативних варіантів рішення,
зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами,
оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках,
оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності,
складання програм рішення,
розробка і складання детального плану рішення
3. Виконання рішення
доведення рішень до конкретних виконавців,
розробка заохочень і покарань,
контроль за виконанням рішень.
Перша стадія процесу складається у визнанні необхідності рішення і включає наступні етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення.
Кожне нове рішення в керуванні виникає на основі раніше зробленого рішення, дія по якому або завершилася, або відхилилася від спочатку обраного варіанту. Відхилення ситуації від заданого стану в процесі ухвалення рішення виявляється менеджером не відразу.
На практиці це відхилення являє собою розрив між цілями організації і способами їхнього досягнення.
Швидкість виявлення цієї розбіжності залежить від двох факторів:
1) здатності системи керування робити це в режимі саморегулювання;
2) досвідченості й індивідуальних характеристик менеджера.
Етап вивчення ситуації спрямований на визнання або не визнання існуючої в організації проблеми. Процес буде йти по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно.
Якщо виробниче завдання виконане на 70%, то для її керівника зовсім очевидно, що проблема існує і проблему треба вирішити. В другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли мається неясна і неадекватна інформація про розвиток і тенденції в організації й у її зовнішньому середовищі. Прикладом такого рішення може бути введення нової продукції на ринок на основі інформації, отриманої з відділу маркетингу.
Етап визначення критеріїв успішного рішення передує пошукові альтернатив, що допомагає уникнути багатьох помилок, що виявляються пізніше. Сюди включаються питання, пов'язані з відношенням до цілей, з методами вироблення рішень і зі зниженням емоційної напруженості на початкових етапах процесу ухвалення рішення. На думку фахівців, даний етап починається з визначення двох типів критерію: критерій "ми повинні" (або цілі) і критерій "ми хочемо". Перший тип критерію застосовується до того, як яка-небудь альтернатива буде розглядатися. Даний критерій вимагає ретельного обґрунтування, тому що може усунути основу для розробки можливостей і альтернативи. Стадія вироблення рішення складається з етапів розробки, оцінки і вибору альтернатив. Як тільки визначені фактори, що обмежують рішення, менеджер починає роботу з пошуку альтернатив або можливих напрямків дій для рішення проблеми.
Однак виникають нові, унікальні проблеми, рішення яких не уміщується в стандартні рамки. У цьому випадку необхідний творчий підхід. Секрет творчого середовища у вмілому керуванні. Існує багато методів творчого пошуку альтернатив: "мозкова атака", метод висування пропозицій, груповий аналіз ситуації, карта думок і т.п. На цьому етапі менеджер змушений брати на себе зобов'язання за майбутній курс дій. Гарний попередній аналіз альтернатив дозволяє різко звузити рамки майбутнього вибору.
При виборі альтернативи можуть використовуватися три підходи: минулий досвід; проведення експерименту; дослідження й аналіз. Використання минулого досвіду є найбільше використовуваним підходом у виборі альтернативи. Деякою мірою досвід дає змогу керівникові виробити уміння і навички прийняття правильних рішень. Той факт, що керівник піднявся вище, свідчить про цінність і корисність нагромадження досвіду.
Експеримент як метод вибору альтернативи заснований на тому, що береться одна або декілька альтернатив, і вони випробовуються на практиці з метою визначити, що відбудеться далі. Дослідження й аналіз передбачає рішення проблеми через її розуміння. Метод передбачає розкладання проблеми на частини і вивчення кожної з них. Саме вивчення й аналіз у цьому випадку набагато дешевше, ніж експеримент. Третя, остання, стадія в процесі прийняття рішень - виконання рішення - складається з організації виконання рішення, аналізу і контролю виконання і здійснення зворотного зв'язку. Організація виконання рішення як етап передбачає координацію зусиль багатьох людей.
Наступний етап - це вбудовування в рішення механізму одержання інформації про хід виконання рішення: повинна здійснюватися функція контролю - встановлення стандартів і вимірів показників у відношенні цих стандартів. Отримана в ході відстеження інформація необхідна для коректування дій. Відстеження і зворотний зв'язок займають у роботі менеджера багато часу.
1.3 Роль керівника в процесі прийняття рішень
У попередніх пунктах вже неодноразово згадувалося про роль менеджера в процесі ухвалення рішення.
Можна виділити чотири основні функції керівника в цьому процесі:
1. Керівник повинен керувати процесом вироблення рішення;
2. Керівник висуває задачу для рішення, бере участь у її конкретизації і виборі критеріїв оцінки.
Уміння правильно визначити і поставити задачу - найважливіший його обов'язок, творча частина його роботи.
3. Керівник виконує складну роботу з ухвалення рішення.
4. Керівник організує виконання рішення.
Можна виділити два основних типи працівників, що беруть участь у процесі підготовки й ухвалення рішення: аналітики (системні) і керівники. Більшість керівників у процесі спільної роботи з аналітиками над постановкою задачі виявляють такі проблеми і можливості, про існування яких не було відоме до того. Як правило, аналітики домагаються ясної, логічної, математичної постановки задачі. Зі своєї сторони аналітик схильний недооцінювати роль інтуїції і минулого досвіду, він схильний загострювати увагу скоріше на виборі і застосуванні методів обґрунтування рішень, ніж на доцільності й ефективності їхнього використання. Керівник повинний приймати рішення, спираючись на варіанти, розроблені аналітиками, серед яких вибрати оптимальний найчастіше складно. Інтуїція ж керівника повинна використовуватися на додаток, а не як заміна результатів роботи аналітиків. Аналітики розглядають ухвалення рішення як самостійний процес, для керівників ухвалення рішення є лише частиною всього процесу керування, де необхідно враховувати й об'єктивні, і суб'єктивні фактори, що впливають на рішення проблеми. Керівник вибирає єдиний варіант рішення з запропонованих аналітиками.
Завжди є якийсь оптимум, деяка крапка, до якої треба вести дослідження і після якої настав час скористатися його плодами, прийняти рішення. Вибрати цей момент, вловити його не раніш і не пізніше - це вже справа, що вимагає іншого підходу, іншої підготовки й інших якостей, чим ті, котрі характерні для аналітика. Рішення є безпосереднім продуктом праці керівника будь-якого рівня і рангу.
Рис. 1.3 Блок - схема прийняття рішень
Розділ 2. Вплив управлінських рішень на організаційний процес
2.1 Технології прийняття управлінських рішень, їх особливості та практичне використання
Вже неодноразово згадувалося, що процес ухвалення рішення - це нескінченна послідовність взаємопов'язаних кроків. І сукупність цих кроків буде різною для кожного виду проблем. Кожен вид проблеми вимагає свого шляху (напрямку) рішення. Однак повсякденний обсяг роботи керівника будь-якого рівня не дозволяє йому відводити окремий час для вироблення нових напрямків дій для кожної проблеми. Саме тут криється важливість і необхідність використання визначеної технології. Технологія дозволяє раціонально використовувати час і ресурси. Отже, потреба в технологіях з'являється тоді, коли виникає необхідність у раціональних (з погляду ефективності) діях у керуванні соціальними процесами. Зовсім очевидним стає те, що об'єктивно кращою технологією ухвалення рішення бути не може. Тому проблема існування оптимальної, універсальної технології по прийняттю рішень вирішується виходячи з того, що кожна організація (фірма або підприємство) функціонує у визначеній сфері і зустрічається з проблемами, виникнення яких характерно для діяльності в цій сфері. Технології, що дозволяють вирішувати ці проблеми найбільше ефективно, будуть оптимальні для цієї організації. В менеджменті існують такі види технологій розробки та реалізації управлінських рішень:
Технологія "Управління за результатами”;
Технологія "Управління на базі потреб та інтересів”;
Технологія "Управління шляхом постійних перевірок і вказівок”;
Технологія "Управління у виняткових випадках”;
Технологія "Управління на базі штучного інтелекту”;
Технологія "Управління на базі активізації діяльності персоналу”;
Технологія "Управління за результатами” заснована на пріоритеті кінцевих результатів над плануванням і прогнозуванням.
Основною функцією, яка реалізовується керівниками, є координація (коректування) дій і рішень у залежності від отриманого результату. Ця технологія реалізується в середніх і малих компаніях або в їхніх підрозділах, в яких:
проміжок між прийняттям рішень і результатом виконання мінімальний (година, кілька днів);
відсутні нездоланні труднощі швидкого придбання необхідних ресурсів або повернення не використаних;
професіоналізм керівника організації або керівника проекту досить високий;
виробництво переважно механізоване.
У залежності від ситуації і кінцевого результату керівник повинен постійно коректувати розміщення і навчання кадрів, технологію й організацію праці, номенклатуру і якість застосовуваних матеріалів, реалізацію продукції і прибутковість організації. Дія технології завершується по досягненні поставленої мети.
Технологія "Управління на базі потреб та інтересів" заснована на пріоритеті міжособистісних відносин. Взаємодія між керівником і підлеглим при реалізації даної технології може виникнути тільки за умови, що у виконанні завдання зацікавлені як сам керівник, так і підлеглий.
Умови застосування технології:
великий часовий інтервал між прийняттям або коректуванням рішення й отриманням результату;
переважно колективний характер роботи;
наявність тісних сімейних, побутових і виробничих зв'язків з більшістю організацій, розташованих у тому ж самому адміністративному регіоні: селі, селищі і т.д.
наявність ринку фахівців.
Дана технологія дозволяє керівнику безпосередньо, а не опосередковано впливати на потреби й інтереси працівників.
Технологія "Управління шляхом постійних перевірок і вказівок” заснована на пріоритеті контролю і керування персоналом.
При такій технології керування людина краще реалізує свої потреби в самовираженні, самопрояві, стабільності і порядку. Тверде керування нічого спільного не має з жорстоким і волюнтаристичним керуванням.
Дана технологія ефективно реалізується в невеликих організаціях, де авторитет і професіоналізм керівника поза сумнівами - у нових наукомістких організаціях, навчальних закладах.
Технологія "Управління у виняткових випадках” заснована на пріоритеті професіоналізму виконавців або відпрацьованої виробничої технології. Винятковий випадок - це набір ситуацій, що заважає виконавцю належним чином і у визначений строк виконати доручене завдання. Винятковий випадок не відноситься до форс-мажорних ситуацій. Дана технологія ефективно реалізується в невеликих організаціях або з жорстко регламентованою технологією, або з довірчою (функціональною) структурою керування.
Технологія "Управління на базі штучного інтелекту" заснована на пріоритеті відпрацьованої практики, статистики і сучасних економіко-математичних методів, реалізованих у виді баз знань або баз даних в середовищі сучасних комп'ютерних технологій. Штучний інтелект - це система сучасних інформаційних технологій, що моделюють деякі сторони розумової діяльності людини при підготовці і реалізації рішень. Технологія заснована на тому, що переважна більшість відхилень у роботі організації є штатними, тобто повторюваними з відомим набором рішень по їх усуненню. Позаштатні відхилення звичайно виникають на базі штатних, тому набір рішень по їхньому усуненню може бути отриманий шляхом кореляції штатних методів рішень за допомогою інформаційної системи. Дана технологія особливо ефективна для організацій, що часто змінюють номенклатуру продукції, що випускається, і для організацій, що мають великий обсяг складних типових процедур.
Технологія "Управління на базі активізації діяльності персоналу" заснована на пріоритеті стимулів та заохочень працівника. Вона ефективна, коли продуктивність праці і якість продукції, що випускається, в основному визначаються настроєм, психологією та станом здоров'я працівника, а також соціально-психологічним кліматом у колективі. Штат співробітників не обмежений. Технологія вимагає наявності системи спостереження за впливом стимулів і заохочень на діяльність кожного працівника і колективу в цілому.
У світовій практиці активізації діяльності персоналу успішно застосовується ряд теорій мотивації (спонукання) до ефективної праці. До них відносяться: теорія Х, теорія Y, теорія очікувань, теорія справедливості.
На практиці при вирішенні проблем вибору доводиться переборювати ряд істотних труднощів.
Багатоаспектний характер оцінок якості альтернатив. У більшості випадків оцінки якості альтернатив можна приблизно розділити на оцінки ефективності й оцінки вартості. Пройшли ті часи, коли оцінку ефективності кожної з альтернатив можна було здійснювати за єдиним грошовим критерієм. Як правило, для раціонального рішення необхідно зосереджувати увагу на прямих і непрямих оцінках ефективності, оцінках з погляду зовнішнього середовища і побічних явищ. Грошові оцінки ефективності є лише одними з багатьох. Те ж відноситься і до оцінок втрат, тому що багато втрат при реалізації альтернатив важко виразити в грошовому вимірі. Прийняті рішення можуть істотно впливати на різні групи людей, що збільшує кількість можливих оцінок. У багатьох випадках необхідно враховувати зміни оцінок у часі.
Труднощі виявлення всіх аспектів порівняння альтернатив. Визнання того факту, що альтернативи варто оцінювати багатоаспектно, робить проблему оцінки більш реалістичною, але порушує важке питання про повноту списку аспектів. Звичайно, іноді сама проблема диктує керівникові, що саме треба взяти до уваги, а що - відкинути. Але найчастіше це питання переростає в самостійну проблему.
Труднощі зіставлення різнорідних якостей. Існування різнорідних аспектів оцінки альтернативи ставить перед керівником проблеми їхнього зіставлення. Насамперед, таке зіставлення завжди суб'єктивне і тому завжди може піддаватися критиці.
Проблеми зіставлення різнорідних якостей складні ще і тому, що це - найбільш відповідальна задача для керівника, що приймає рішення.
Прагнення передоручити таке зіставлення експертам, сховати його за необ'єктивними моделями рівноважно для керівника відмовленню від прийняття рішень.
Суб'єктивний характер багатьох оцінок якості альтернатив. Для проблем на практиці надійність суб'єктивних оцінок не може бути абсолютною. Навіть при повній єдності експертів можливий такий поворот подій, коли їхні оцінки виявляться неправильними. Можливо також існування різних моделей або розбіжність оцінок експертів. Отже, кілька альтернатив можуть мати різні оцінки і результат вибору залежить від того, які з цих оцінок будуть використані.
Труднощі організації роботи експертів. Основним джерелом інформації для оцінки альтернатив є люди, експерти. Однак одержати від них необхідну інформацію далеко не просто. Часто від експертів потрібно досить істотна за обсягом робота, у той же час кращі фахівці, як правило, люди зайняті, завантажені основною роботою. Виникає питання про те, яким чином стимулювати їх інтенсивну, творчу роботу з оцінки альтернатив. Крім того, експерти можуть бути упереджені і віддавати перевагу якої-небудь з альтернатив. Можливо, наявність прямого або непрямого тиску на експертів з метою зміни їхньої оцінки на користь якихось альтернатив. В ряді ситуацій люди суб'єктивні й упереджені, а коло кращих експертів для багатьох проблем порівняно вузьке, то проблема одержання надійної інформації від експертів далеко не проста.
Труднощі одержання повного списку альтернатив. Звичайно, задача оцінки альтернатив у складних проблемах вибору досить складна. Але в ній є одне істотне припущення, що набір альтернатив вже відомий. Іноді виявляється, що краще рішення проблеми пов'язане з новим поглядом на неї, тобто з пошуком нової альтернативи.
2.2 Моделі та види моделей прийняття рішень
Модель - це уява про об'єкт, систему або ідею в деякому спрощенні реальної життєвої ситуації, в якій ця модель застосовується при виробленні управлінського рішення. У практиці управління використовуються фізичні, аналогові та математичні або символічні моделі.
Рис. 2.2 Типи моделей управлінських рішень
Прикладом управлінської моделі може бути модель очікування споживача, яка є прогнозом, що оснований на результатах опитування клієнтів фірми про їхні потреби і нові вимоги. На підставі одержаних даних і виходячи з власного досвіду керівник має можливість з достатньою точністю визначити сукупний попит на перспективу.
Спосіб прийняття і реалізації рішення називається методом. Методи, спрямовані на досягнення накресленої мети, можуть бути різними.
Для прийняття рішень, особливо перспективних, які мають стратегічний характер, необхідні прогнози. Для прогнозування часто користуються методом Дельфі, сутність якого полягає у тому, що експерти незалежно один від одного складають прогнози, які потім підсумовуються, узагальнюються у єдиний варіант, що і є основою в подальшій роботі. Так повторюється кілька разів, поки не буде досягнуто задовільного результату, який відображатиме загальну вивірену позицію. Ті, хто мають особисту думку, яка істотно відрізняється від загальної позиції, викладають свої погляди у письмовій формі, а після їх всебічного обговорення приймається остаточне рішення.
У наш час широко поширився метод "мозкової атаки", за допомогою якого за півтори години можна висунути до 100 оригінальних ідей. Процедура "мозкової атаки" виглядає так: керівник у своєму короткому виступі доводить до присутніх правила роботи, розповідає в загальних рисах про сутність проблеми, її причини і користь, яку може принести знайдене рішення, а потім пропонує висловитися присутнім. Викладені ідеї або передаються потім спеціалістам, або оцінюються самими учасниками.
Можлива і "мозкова атака навпаки", коли відбувається пошук слабких місць і критика запропонованих для обговорення варіантів,і вже на цій основі формулюється власне рішення.
В основі "мозкової атаки" лежить ідея про те, що для активізації роботи мозку людину необхідно поставити в незвичайні умови (в даному разі - ситуація гри, яка нічим не нагадує звичайні наради). Цей метод найбільш гідний і його елементи використовують у різних формах у багатьох інших ситуаціях. Якщо справа не дуже термінова, можна використати метод цільових обговорень, коли керівник проводить відкриту дискусію.
Стимулювання активності учасників забезпечується також використанням методу "вогонь по керівникові", згідно з яким керівник формулює концепцію таким чином, що вона суперечить загальній думці групи, чим і намагається викликати бурхливу дискусію, яка дасть змогу значно прояснити ситуацію.
Ефективність групових рішень багато в чому залежить від керівника. З урахуванням умінь, характеру і настрою керівника, його педагогічних здібностей, уваги до людей та інших якостей
психологи виділяють п'ять типів керівників: диктатор, демократ, песиміст, організатор та маніпулятор.
Метод, оснований на науково-практичному підході, вимагає використання сучасних технічних засобів і насамперед електронно-обчислювальної техніки.
У цілому проблема вибору керівником рішення - одна із найважливіших у сучасній науці та практиці управління. Вміння приймати рішення необхідно для реалізації управлінських функцій, тому процес прийняття рішень є основою теорії управління. Як наука, цей напрямок зародився в Англії, під час Другої світової війни, коли група вчених мала вирішити складну військову проблему - проблему оптимального розміщення різних підрозділів цивільної оборони і вогневих позицій своєї армії. У 50-х роках ця теорія була модернізована, і застосовувалась для рішення проблем цивільної промисловості.
Її відмінними рисами є:
1. Використання наукового методу, тобто спостереження, формулювання гіпотези, підтвердження вірогідності гіпотези.
2. Системна орієнтація.
3. Використання різних моделей.
Процес моделювання часто використовується для вирішення складних проблем в управлінні, тому що дозволяє уникнути значних труднощів і витрат при проведенні експериментів у реальному житті. Основою моделювання є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей функціонування досліджуваної системи. Типи моделей: фізична, аналогова (організаційна схема, графік), математична (використання символів для опису дії або об'єктів). Процес побудови моделей складається з декількох етапів: постановка задачі; побудова моделі; перевірка моделі на вірогідність опису даного процесу, об'єкта або явища; застосування моделі; відновлення моделі в процесі дослідження або реалізації. Ефективність моделі може бути знижена за рахунок ряду потенційних погрішностей, до яких можна віднести недостовірні вихідні допущення, інформаційні обмеження, нерозуміння моделі самими користувачами, надмірна вартість створення моделі і т.п.
Часто при моделюванні застосовується теорія ігор. Вона спочатку розроблялася військовими, щоб врахувати можливі дії супротивника. У бізнесі вона застосовується при моделюванні поводження конкурента, особливо часто в зв'язку з проблемами зміни цінової політики.
Модель теорії черг (модель оптимального обслуговування). Ця модель використовується для визначення оптимального числа каналів обслуговування стосовно потреб у цих каналах.
Модель керування запасами. Ця модель часто використовується для оптимізації часу виконання замовлень, а також для визначення необхідних ресурсів і площ для збереження тієї або іншої продукції. Ціль цієї моделі - звести до мінімуму негативні наслідки при нагромадженні або дефіциті тих або інших запасів продукції або ресурсів.
Модель лінійного програмування. Ця модель застосовується для визначення оптимального розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих між собою потреб.
Імітаційне моделювання. Часто застосовується в ситуаціях занадто складних для використання математичних методів (маркетолог може створити модель модифікації купівельних потреб у зв'язку зі зміною цін товарів на ринку, і їхнього дизайну).
2.3 Методи прийняття рішень та вимоги до них
Прийняття управлінського рішення - це спрямований на досягнення поставленої мети вольовий вплив суб'єкта управління на його об'єкт.
Виділяють наступні методи розробки та прийняття управлінських рішень: Аналітичні методи: засновані на роботі керівника або фахівця з набором аналітичних співвідношень.
Вони визначають співвідношення між умовами виконання задачі та її результатами у вигляді формул, графіків або логічних співвідношень.
У діяльності організацій є багато типових залежностей, що мають об'єктивний характер. Основу цих методів складають:
теорія ймовірностей, теорія марковських процесів, теорія масового обслуговування;
Статистичні методи: засновані на використанні інформації про минулий вдалий досвід інших організацій у якій-небудь сфері діяльності для розробки і реалізації управлінського рішення іншими компаніями;
Метод математичного програмування: цей метод дозволяє розраховувати найкращій варіант згідно з критеріями оптимальності. Метод працює лише за умов присутності чітко сформульованої цілі.
Найчастіше застосовується для прийняття рішень у сфері планування та організації виробництва. Методи, що активізують: до них відносяться методи психологічної активізації і методи підключення нових інтелектуальних джерел.
До методів психологічної активізації відносяться: Метод конференції ідей, який заснований на стимулюванні процесу мислення на рівні свідомості;
Метод мозкового штурму, в його основі - стимулювання мислення на рівні підсвідомості;
Метод питань та відповідей полягає в попередньому складанні списку питань, відповіді на які можуть сформулювати новий підхід до рішення визначених проблем;
Експертні методи: застосовуються при недостатньому обсязі інформації або її відсутності. На практиці користуються такими методами:
Метод простого ранжування: складається з того, що кожний експерт розміщує ознаки у порядку віддання переваги. Цифрою 1 відмічається найменш важлива ознака, далі цифрою 2 - наступна за нею по важливості і т.д.
Рис. 2.3 Данні про методи управлінських рішень.
Розділ 3. Аналітично-розрахункова частина. Аналіз та дослідження ефективності системи прийняття рішень на прикладі "Альтера груп"
3.1 Загальна характеристика "Артемівськ Вайнері"
Організаційно-правова форма: Акціонерне товариство
Форма власності: Колективна власність
Профіль підприємства: Виробництво білих та червоних ігристих вин витриманих і колекційних.
Види економічної діяльності за КВЕД: Виробництво вин
Постанова про створення Артемівського виробництва була прийнята в 1950-му році, а в 1954-му були вироблені перші 500 тисяч пляшок ігристого. Напій був настільки високої якості, що незабаром став найкращим і найдефіцитнішим ігристим СРСР, яке розходилося в основному по закритих магазинах для партійної номенклатури. На відміну від практики більшості радянських винзаводів, ігристе вироблялося тут не за спрощено-прискореною, а за класичною французькою технологією, що передбачає тривалу витримку в пляшці від дев'яти місяців до трьох років, залежно від марки.
Для того щоб покинуті штольні із стінами, покритими щедрою чорною пліснявою, а іноді і повністю залиті водою, без нормального освітлення і розчищених проходів, стали сучасним виробництвом, - творці підприємства виконали величезну роботу. Сучасний вигляд заводу - рукотворний пам'ятник декільком поколінням артемівських винарів, які протягом багатьох десятиліть, починаючи з 1950-х років, не лише ретельно вибудовували архітектуру надійного високотехнологічного циклу виробництва, але й формували сприятливу атмосферу, без якої неможливе створення якісного ігристого.
Сьогодні стіни гіпсових штолень пофарбовані в різні кольори, - палітра веселки як підкова на щастя - для гарного настрою ігристого і відмінного настрою співробітників, що виконують тонку, майже ювелірну, вимагаючу терпіння і любові, роботу в цехах виноробницького заводу.
Артемівське підземне місто велике, але справжня майстерність виноробства не терпить ні метушні, ні шуму, ні поспіху, - ігристого не можна виробити більше, ніж дозволяє врожайність року і вміщує підземне сховище винних секретів.
Навіть в умовах модернізованого виробництва, відповідно до найсучасніших світових стандартів, річний обсяг високоякісної продукції з Артемівських штолень не перевищує 25 млн. пляшок.
Рис. 3.1. Організаційна структура "Артемівськ Вайнері"
Одним із найважливіших елементів внутрішнього середовища підприємства є його організаційна структура управління.
Організаційна структура регулює: розподіл завдань по відділам і підрозділам підприємства; компетентність відділів та підрозділів у вирішенні певних проблем; загальну взаємодію відділів та підрозділів. Організаційна структура має безпосередній вплив на реалізацію стратегії підприємства, його взаємодію із зовнішнім середовищем та ефективне вирішення поставлених завдань.
Табл. 3.1.
Фінансово-економічні показники за 2010 рік на ТОВ "Артемівськ Вайнері"
|
№п/п |
Асортимент |
Обсяг виробництва, пляшок |
Питома вага у загальному обсягу виробництва, % |
|
|
1 |
Радянське шампанське |
11 269 767 |
96,7 |
|
|
2 |
Радянське шампанське "Радзивілл" |
63 804 |
0,5 |
|
|
3 |
Вино ігристе "Князь Лев Голіцин" |
168 756 |
1,5 |
Данні таблиці 3.1 свідчать про асортимент, обсяг виробництва пляшок, Питому вагу у загальному обсягу виробництва.
3.2 Аналіз прийняття рішень на"Артемівськ Вайнері"
На заводі "Артемівськ Вайнері" склалася централізована система управління, в якій керівництво вищої ланки залишає за собою більшу частину повноважень, необхідних для прийняття найважливіших рішень.
Рівень централізації на підприємстві досить високий, тому що всі найважливіші рішення приймаються вищим ланкою і здійснюється суворий контроль за їх виконанням.
Між всіма підрозділами підприємства і керівництвом усіх рівнів налагоджені лінійно-функціональні зв'язки. Кожен керівник приймає самостійно тільки рішення пов'язані з поточною виробничо-економічною діяльністю підрозділу (поточний ремонт обладнання, заміна працівників у разі відпусток чи лікарняних, здійснення оперативного та поточного контролю і т.д.).
Всі рішення, які безпосередньо стосуються всього підприємства, що носять глобальний характер приймаються одноосібно керівником підприємства, після консультацій з головним інженером, заступником директора або головним бухгалтером. Не можна сказати, що процес підготовки і прийняття рішень проходить на непрофесійному рівні. За рахунок великого досвіду роботи на даному підприємстві і в даній галузі, керівництво можна було б визнати цілком компетентним. Але в умовах динамічно мінливого зовнішнього середовища, умови становлення багатоукладної економіки, рішення повинні мати не лише економічну обґрунтованість, але і певну частку творчості та новаторства.
У цілому всі рішення, що стосуються виробництва, можна назвати як "слідування за ситуацією", керівництву підприємства при прийнятті рішень не вистачає ініціативи і зацікавленості, що можна пояснити і центральним керівництвом засновника.
У даній ситуації бачиться можливим включення в оплату роботи керівників підприємства певного відсотка прибутку для стимулювання їх ініціативи до розширення ринку, а не утриманню зайнятих позицій.
Процес прийняття рішення досить стандартизований.
Однією із поважних проблем управління на"Артемівськ Вайнері", яку необхідно вирішити під час проектування трудових процесів, є з'ясування оптимальної інтенсивності праці, коли від працюючих потрібні фізіологічні витрати, котрі загрозливі їх здоров'ю, а працездатність у разі має виплачуватися повністю і відновлюватися до робочого дня.
Підвищена інтенсивність праці дуже несприятливо б'є по стані організму людини, викликає його виснаження і передчасний знос.
За позитивного рішення щодо нескладних проблем, у створенні часто використовується інтуїтивний підхід, що також викликає проблему у сфері управління, тобто якість рішення ґрунтується насамперед попередньому досвіді особи, приймає рішення.
До основних форм розробки управлінських рішень для підприємства
"Артемівськ Вайнері" ставляться:
1) Наказ (письмовий чи усний).
2) Розпорядження.
3) Протокол.
4) Договір.
5) Угоду.
6) План.
7) Становище.
Крім форм розробки у на"Артемівськ Вайнері" практикуються і форми реалізації управлінські рішення: розпорядження, ділова розмова, переконання, примус, повідомлення, навчання, ділова гра (тренінг), нарада (широке коло людей), засідання (вузько професійний коло, де вирішуються організаційні питання), звіт.
Ефективність прийнятих управлінські рішення також характеризується загальними фінансовими показниками діяльності підприємства "Артемівськ Вайнері". І, якщо, спостерігається позитивна динаміка можна судити про ефективність прийнятих управлінських рішень.
Табл. 3.2
Показники продуктивності праці на "Артемівськ Вайнері" - Додаток 1;
Середньооблікова чисельність працівників - Додаток 2.
3.3 Шляхи покращення прийняття рішень на "Артемівськ Вайнері"
Аналізуючи структуру заводу "Артемівськ Вайнері", можна порекомендувати звузити масштаб керованості для збільшення швидкості обміну інформацією між керівниками і підлеглими, а також посилення контролю за діяльністю підлеглих. На основі проведеного аналізу можна запропонувати наступні заходи щодо вдосконалення організаційної структури управління підприємством:
1. Створити власну службу маркетингу, яка надасть істотну допомогу в завоюванні більшої частки ринку і подоланні сезонності попиту на продукцію. Тому виникає необхідність впровадження відділу маркетингу безпосередньо на підприємстві. Це пов'язано з дослідженням споживчих властивостей і виробленої продукції і висунутих до неї покупцями вимог; дослідження факторів, що визначають структуру і динаміку споживчого попиту на продукцію підприємства, кон'юнктури ринку;
вивчення попиту на продукцію; формування продуктової, цінової, політики просування, розподілу, організація реклами.
2. Провести автоматизацію роботи фахівців і за рахунок цього скоротити їх число.
3. Ввести преміальні виплати за новаторські та творчі пропозиції щодо вдосконалення фінансової і виробничої діяльності підприємства.
4. Підвищити рівень освіти працівників, в першу чергу - управлінського персоналу.
5. Розширити асортимент продукції
6. Установити контакт з потенційним клієнтом і представити йому свій товар
7. Створити у разі потреби образ товару або послуги та сформувати попит на нього
8. Заохотити та переконати потенційного покупця придбати пропонований товар
9. Розробити та реалізувати стратегії рекламно - інформаційного поступу на ринок товару
10. Організувати рекламу через засоби інформації (газети, журнали, радіо, телебачення), підготувати ескіз рекламних моделей, текстів статей, сценаріїв
11. Створити об'ємний рекламний буклет спеціально для країн далекого зарубіжжя тиражем щонайменше 1000 примірників
12. Розмістити електронну копію рекламного буклету у системі Інтернет;
13. Розробити різноманітний асортимент етикеток для експортного оформлення шампанського;
14. Посилити роботу з вивчення і дослідженню ринків збуту у країнах далекого зарубіжжя;
15. Укласти договір про поставки шампанського експорту щонайменше ніж 1 мільйон пляшок;
Висновки
В даному курсовому проекті було оцінено та проаналізовано ефективність системи прийняття рішень та основні напрямки її оптимізації на ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю)"Артемівськ Вайнері".
Оцінивши стан прийняття управлінських рішень на підприємстві було проаналізовано та порівняно данні прийнятих рішень, які показали мету знаходження шляхів покращення.
Розробка і прийняття рішення - це, по суті, вибір з кількох можливих рішень даної проблеми. Варіанти прийнятих рішень можуть бути реальними, оптимістичними і песимістичними. Ознакою наукової організації управління, наукового стилю і методів роботи керівника є вибір кращого варіанту рішень з декількох можливих. Остаточне рішення проблеми настає після "програвання" різних варіантів, групування їх за значимістю, відхилення завідомо непридатних і нереальних. Слід також остерігатися прагнення прискорити процес прийняття рішень, що тягне за собою часом неточності й перекручування в прийнятих рішеннях.
Вибираючи остаточний варіант рішення, необхідно враховувати безліч різних впливів та можливостей прорахунку, що пояснюється як суб'єктивними даними самого працівника, так і деякими об'єктивними даними самого механізму точності розрахунків. Керівник повинен враховувати, що в практичній, реальній дійсності рідко виникає можливість здійснення лише одного варіанту, який має явне і значна перевага перед іншими. Приймаючи остаточне рішення, необхідно передбачити також можливість лише часткового успіху чи неуспіху прийнятого рішення, а тому рекомендується заздалегідь запланувати допоміжні (резервні) заходи, які в разі невдачі прийнятого рішення можуть бути проведені замість наміченим.
У ході аналізу були сформульовані наступні висновки:
основними техніко-економічними показниками підприємства є: винна та ігристо-винна продукція;
випускна продукція не вимагає складного технологічного процесу та індивідуальних характеристик (виробництво носить масовий характер);
асортимент продукції, що випускається носить широкий споживчий характер;
відпускні ціни на продукцію "Артемівськ Вайнері" не високі в порівнянні з іншими виробниками та продавцями через низьку собівартість
Як спосіб вирішення виникаючих проблем при здійсненні господарсько-економічної діяльності, була розроблена місія підприємства та запропоновано конкурентна стратегія диференціації. Стратегія диференціації для підприємства в розрізі вибраної продукції має на увазі:
- орієнтацію на широке коло споживачів;
- пропозиція за додаткову винагороду вносити індивідуальні зміни;
- введення додаткових видів продукції, що збільшують можливість вибору покупцем;
- цілеспрямована рекламна компанія;
- створення якостей товару, що залучають споживача: нові смаки ігристих вин (наприклад зі смаком журавлини чи персиків)
Розклавши процес прийняття рішення на етапи, більшість дослідників виділяє 10 етапів, серед яких:
1. Ідентифікація і визначення проблеми;
2. підготовка необхідної інформації з проблемного питання;
3. генерування альтернативних варіантів розв'язання проблеми;
4. визначення критеріїв внутрішньої (з точки зору даної організації) та кінцевої (суспільної) доцільності тих чи інших дій управлінської системи;
5. аналіз можливих наслідків прийняття певного рішення;
6. прийняття (вибір) рішення - творчий процес вибору із числа можливих альтернатив єдиного рішення, яке приймається до виконання;
7. доведення управлінського рішення до виконавців;
8. організація виконання прийнятого рішення;
9. контроль як завершальна стадія управлінського циклу;
10. оцінка рішення та отриманих результатів.
Таким чином, в ході написання курсового проекту були дослідженні етапи і методи прийняття рішень, проаналізовані фактори впливу на них та напрямки їх оптимізації на ТОВ "Артемівськ Вайнері".
Список використаної літератури
1. Виссема Х. Стратегічний менеджмент та підприємництво. - М.: Финпресс, 2000 р.
2. Іванов А.І., Малявіна А.В. Розробка управлінських рішень: навч. посібник. М.: ІІК "Калита", 2000 р.
3. Мескон М. Основи менеджменту - М.: вид. "Дело", 1998 р.
4. Смирнов Е.А. Розробка управлінських рішень: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000 р.
5. Документація заводу "Артемівськ Вайнері"
6. А.С. Курочкін "Операційний менеджмент 2000 р.
7. Андрійчук В., Бауер Л. "Менеджмент: прийняття рішень і ризик (1998)"
8. Дудник А.Д. "Словник-довідник менеджера по управлінню конкурентоспроможністю (1999)"
9. Курочкін А.С. "Упраління підприємством (процесний аспект) (1998)"
10. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту: Посібник. - Львів, 2000р
11. Максимцов М.М. Ігнатьєва А.В. "Менеджмент", М., - 1998
12. Віханський О.С., Наумов О.І. Менеджмент: Підручник, - М.: Гардарики, 1999
13. Галькевич Р.С., Набоков В.І. "Основи менеджменту”, М.: - 1998
14. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. В.М. Данюк і ін. - К.: КНЕУ, 2004
15. Бугуцький О. Ефективне використання праці - основа підвищення продуктивних сил суспільства Україна: аспекти праці. - 2000 р.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз прийняття стратегічних управлінських рішень на корпоративному рівні у ПАТ "Компанія "Райз", фінансові індикатори їх ефективності. Впровадження системи контролінгу як інформаційно-аналітичної основи прийняття ефективних управлінських рішень.
курсовая работа [117,7 K], добавлен 05.06.2013Характеристика змісту, форми і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті управлінських рішень. Бухгалтерський облік та економічний аналіз в системі прогнозування та прийняття управлінських рішень.
дипломная работа [2,8 M], добавлен 10.06.2012Етапи та особливості прийняття управлінських рішень, їх класифікація та різновиди. Характеристика аналітичної схеми прийняття рішення. Системний аналіз та типи проблем у теорії прийняття рішень. Сутність та призначення теорії масового обслуговування.
реферат [32,1 K], добавлен 16.11.2009Прийняття рішення як соціальний процес, поняття та сутність, етапи прийняття рішень та чинники, що впливають на процес. Місце та роль керівника у прийнятті рішень, структура особистості керівника, мотивація прийняття управлінських рішень керівником.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 18.05.2010Створення нейромережової моделі оцінки відносної ефективності прийняття управлінських рішень на підприємстві. Напрямки перетворення організаційної структури підприємства. Аналіз методів прийняття та реалізації рішень на машинобудівному підприємстві.
курсовая работа [94,2 K], добавлен 25.07.2009Сутність, класифікація і характерні риси управлінських рішень. Фактори, що визначають їх якість і ефективність. Стадії, структура, методи та моделі прийняття рішень. Застосування наукового підходу в процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві.
курсовая работа [169,1 K], добавлен 01.07.2008Суть і основні функції управлінського рішення. Їх класифікація, технологія розробки та особливості прийняття. Чинники, що впливають на процес прийняття рішень. Основні підходи і вимоги до їх прийняття. Методи і способи прийняття управлінських рішень.
лекция [272,9 K], добавлен 22.04.2010Перебудова систем управління підприємством. Природа рішень у менеджменті. Технологія розробки рішень. Науковий підхід до розробки i прийняття управлінських рішень. Методи розробки і обґрунтування, оцінка і прийняття рішень. Організація виконання рішень.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 23.10.2008Напрямки перетворення організаційної структури підприємства. Аналіз методів прийняття та реалізації рішень на великому машинобудівному підприємстві. Побудова нейромережової моделі відносної ефективності прийняття управлінських рішень. Розрахунки прибутку.
курсовая работа [97,1 K], добавлен 23.07.2016Характеристика змісту і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті рішень. Організація бухгалтерського обліку в системі прогнозування. Економічний аналіз у системі розробки управлінських рішень.
дипломная работа [1,4 M], добавлен 30.08.2014Поняття управлінських рішень. Головні відмінності управлінських рішень. Класифікація управлінських рішень. Процес ухвалення рішення. Ухвалення рішення в реальному житті. Методи прийняття управлінських рішень. Технологія ухвалення рішення.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 18.03.2007Поняття "прийняття рішення": місце цього процесу в системі управління. Етапи інтуїтивної та раціональної технологій прийняття рішень. Критерії оцінки якості інформації та істотні чинники впливу на рішення. Умови для використання різних стилів рішень.
методичка [1,3 M], добавлен 07.08.2008Напрямки аналізу сучасних інформаційних систем як основи процесів прийняття управлінських рішень. Методика розробки бізнес-плану реконструкції підприємства ПАТ "Ера" за допомогою програми Project Expert, вивчення та оцінка його практичної ефективності.
курсовая работа [5,1 M], добавлен 30.09.2013Формування варіанту вихідних даних для прийняття управлінських рішень. Розрахунок величини сумарного пріоритету, моделювання імітаційних ситуацій в операційній системі. Аналіз варіантів управлінських рішень і вибір найбільш сприйнятливого варіанту.
курсовая работа [115,5 K], добавлен 18.09.2011Суть оптимізації управлінських рішень як вибір найефективнішого варіанта із можливих альтернатив, формування вихідних даних. Поняття моделі та характерні ознаки досліджуваного об'єкта. Методи менеджменту та прийняття менеджерами раціональних рішень.
курсовая работа [108,9 K], добавлен 10.06.2011Єдиноначальність як принцип управління. Основні етапи раціональної технології прийняття і реалізації управлінського рішення. Методика групового ухвалення рішень, колективне обговорення проблем. Номінальний груповий спосіб. Сутність методу "дельфі".
контрольная работа [12,8 K], добавлен 13.11.2010Особливості підготовки управлінських рішень, які здійснюють на основі моделювання станів системи, її рухів на базі отриманої інформації. Аналіз принципів багатокритеріальної оптимізації. Характеристика прийняття рішень за умови ризику, стохастичні задачі.
реферат [38,3 K], добавлен 21.01.2010Технології обґрунтування та прийняття управлінських рішень, сутність системного підходу. Однокритеріальні задачі прийняття рішень при очевидних альтернативах і в умовах невизначеності методами нелінійного математичного програмування і лінійної згортки.
курсовая работа [253,4 K], добавлен 09.03.2012Загальна класифікація управлінських рішень та методологічні основи оцінки їх ефективності. Маркетингові дослідження фармацевтичної галузі України як специфічного об’єкту управління. Прийняття управлінського рішення в умовах роздрібної аптечної мережі.
магистерская работа [588,6 K], добавлен 19.09.2011Праксеологічні аспекти вивчення особливостей розробки, прийняття і реалізації оперативних управлінських рішень на прикладі компанії "Life Card Group". Кількісні (аналітичні та статистичні) та якісні методи обґрунтування оперативних управлінських рішень.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 04.07.2013
