Теоретичні і практичні аспекти управління якістю продукції ЗАТ "АТ Глини Донбасу"

Кtsu = Qr1 : Qro

К_tsu = 3 : 3 = 1

Кksu = Qlur : Qlnr

К_ksu = 1 : 2 = 0,5

Dus = Сpnr : Сpur

D_us = 28 : 8 = 3,5

Dru = Сpu : Сk

D_ru = 1300 : 14 =92,85

Де К_tsu- коефіцієнт ефективності структури менеджменту; К_ksu - коефіцієнт ланковості структури менеджменту; К_cf - коефіцієнт централізації функцій менеджменту; D_us- загальний діапазон управління; D_ru- діапазон управління на певному рівні ієрархії; Q_r1- кількість рівнів менеджменту у звітному періоді (або в порівнюваній організації); Q_ro - кількість рівнів менеджменту в базовому періоді (або в організації, взятій для порівняння); Q_lur- кількість ланок на вищому рівні менеджменту; Q_lnr - кількість ланок на низовому рівні менеджменту; С_pur - чисельність працівників менеджменту на вищому рівні ієрархії; С_pnr - чисельність працівників менеджменту на низовому рівні ієрархії;C_pur1- загальна чисельність працівників менеджменту всіх низових рівнів; С_pu- чисельність працівників менеджменту даного рівня; С_k - чисельність керівників на даному рівні менеджменту.

В аналітичних цілях можна сконструювати показники оцінки ефективності діяльності окремих служб: планово-економічної, матеріально-технічного постачання, кадрової, маркетингової, обліку і контролю і т. п.

Процес підвищення ефективності управлінської діяльності спрямований на поліпшення використання потенційних можливостей, що має своїм наслідком зростання результативності функціонування виробничо-господарської організації.

З цих позицій управлінська діяльність є не тільки чинником зростання ефективності виробництва, а і об'єктом удосконалення, корисний ефект якого полягає в:

· постійному розробленні, вдосконаленні і практичному застосуванні методів та інструментів управління;

· раціональній організації управлінської діяльності;

· розробленні і запровадженні ефективних організаційних форм і структур управління;

· скороченні тривалості управлінського циклу і відносному скороченню витрат на управління.

Підвищення результативності діяльності організації і ефективності управління нею тісно взаємопов'язані. Якісно розвиваючись, вони взаємозумовлюються і взаємодоповнюються. Ефективність управлінської діяльності слід розглядати, вимірювати і оцінювати у прямому зв'язку з безпосередньо отримуваними в процесі виробництва товарів (послуг) ефектами.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що:

· забезпечення ефективної діяльності організації вимагає комплексного використання всіх, передусім трудових, ресурсів організації, створення відповідної операційної системи і побудови ефективної системи управління, її функціонуванням, як передумовою зростання продуктивності організації;

· управління трудовими ресурсами організації є багатовекторним процесом, який охоплює визначення потреби організації в людських ресурсах, їх планування, заходи з набору персоналу, добір і розстановку працівників, формування системи оплати праці та стимулювання, профорієнтацію, адаптацію і навчання персоналу, оцінювання трудової діяльності працівників;

· оздоровлення і динамічний розвиток економіки є обов'язковою передумовою для розвитку громадянського суспільства, в якому люди бачать перспективу для реалізації власної ініціативи та підприємницької діяльності, створюють і примножують національне багатство, задовольняючи власні потреби, дбаючи про соціально незахищених співгромадян та майбутні покоління, формуючи дієвий механізм економічних відносин у суспільстві. Вирішення цих проблем можливе за умови дотримання стандартів якості трудового життя, що значною мірою забезпечується на ЗАТ "АТ Глини Донбасу" .

· для виробництва продукції ЗАТ "АТ Глини Донбасу" повинне мати операційну систему, сформовану з трьох підсистем: переробної; забезпечувальної; підсистеми управління. У сфері виробництва матеріальних цінностей на підприємстві приймають стратегічні рішення щодо: проектування підприємств; проектування виробів; проектування виробничих процесів;

· управління функціонуванням операційних систем з виробництва продукції на підприємстві охоплює планування діяльності, управління матеріальними запасами, оперативне управління виробничо-господарськими процесами;

· однією з основних проблем господарської діяльності ЗАТ "АТ Глини Донбасу" є вибір індикаторів і характеристик, які відображають продуктивність виробничо-господарської діяльності підприємства;

· управління продуктивністю передбачає концентрацію уваги на результативності та продуктивності: розроблення щодо цього загальної політики; розроблення стратегічних планів обґрунтування програм продуктивності; розроблення підходів до стратегій і методів вимірювання, оцінювання та контролю продуктивності.

· ефект менеджменту виявляється у загальному результаті функціонування підприємства, в локальних результатах діяльності системи менеджменту загалом та її складових;

· для ЗАТ "АТ Глини Донбасу" основним результатом (ефектом) виробничо-господарської та управлінської діяльності є прибуток. Завданням менеджменту підприємства таким чином є оптимізація всіх прибуткоутворюючих елементів.

· показники ефективності менеджменту відображають складність внутрішніх і зовнішніх відносин і зв'язків, існуючих у керуючій системі, зв'язків між нею і керованою системою та зовнішнім середовищем.

Така система показників для ЗАТ "АТ Глини Донбасу" дає об'єктивну оцінку як ефективності процесів менеджменту загалом, так і ефективності функціонування складових системи менеджменту підприємства.

Запропонована система розвитку системи менеджменту якості на базі концепції TQM (Total Quality Manaqement) забезпечує переваги перед конкурентами в питаннях якості, ціни, дотримання термінів постачання та за іншими критеріями.

Висновки

У нашій державі в даний момент підприємства приділяють все більшу увагу якості виробленої продукції (товарів, робіт і послуг), її аналізу і контролю. В умовах конкурентної боротьби на швидко розвиваючихся ринках нашої країни для аналізу, контролю й удосконалення якості продукції на підприємствах розробляються і впроваджуються системи управління якістю.

У даній роботі мною розглянуті існуючі показники якості, найбільш розповсюджені методи їх оцінки й основні принципи забезпечення якості і управління нею.

Якість є однією з основних категорій, що визначають спосіб життя, соціальну й економічну основу для успішного розвитку людини і суспільства. Таке формулювання чітко визначає значимість діяльності по удосконаленню якості, але є занадто ємкою і не дає уявлення про сутьність самого поняття "якість".

При побудові системи управління якістю переслідується мета організаційного об'єднання всіх управлінських функцій, від реалізації яких залежать забезпечення і підвищення якості. У рамках структур такого типу координуються всі роботи, пов'язані з дослідженнями, розробками й освоєнням нової продукції, підвищенням продуктивності праці, ефективності виробництва і якості. Такі структурні схеми дозволяють створювати організаційні умови для об'єднання зусиль усього персоналу, спрямованих на підвищення економічних і виробничих показників діяльності всієї компанії.

Проблеми управління якістю породили задачі кількісної оцінки якості, необхідні для об'єктивного вибору і прийняття управлінських рішень при стандартизації і сертифікації продукції, плануванні підвищення її якості і т.д. Оцінка якості може розглядатися як основа формування всього механізму управління якістю продукції на всіх стадіях життєвого циклу підприємства. В основі всіх систем якості лежить "петля якості". Вона включає 11 етапів, або стадій, життя продукту, на кожнім з яких повинна вироблятися оцінка якості. Забезпечення якості -- це планована і систематично здійснювана діяльність у рамках системи якості, необхідна для створення впевненості в належній якості об'єкта (продукції, процесу, системи). Управління якістю являє собою методи і види діяльності оперативного характеру, використовувані для задоволення вимог до якості й орієнтовані на усунення недоліків на всіх стадіях "петлі якості".

Безпосередньо аналіз якості продукції й оцінка управління якістю були розглянуті мною на прикладі ЗАТ "АТ Глини Донбасу", у якому система управління якістю була розроблена і впроваджена в грудні 2001 року.

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "АТ Глини Донбасу", створене в липні 1995 року, є спільним підприємством української компанії ЗАТ "Южно-октябрьські глини "ЮГ" і міжнародної компанії Watts Blake Bearne (WBB) зі штаб-квартирою в Англії.

На самому початку спільної діяльності між WBB і "АТ Глини Донбасу" була підписана агентська угода, що дозволило компанії швидко впровадитися на світовий ринок, завдяки успішній роботі з 86 агентами групи WBB. На сьогоднішній день частка експорту “АТ Глини Донбасу” складає 90%. Основні ринки продукції - світові центри виробництва керамічної плитки. Торгові марки глин "АТ Глини Донбасу" добре відомі не тільки світовим виробникам кераміки, але і усім провідним виробникам устаткування для керамічної промисловості, а також науково-дослідним керамічним інститутам і лабораторіям.

Унаслідок того, що споконвічно з моменту створення підприємства "АТ Глини Донбасу" перейняло систему менеджменту у своїх англійських інвесторів, що вже були в той час сертифіковані по стандартах ISO 9000, розробка і впровадження системи якості на досліджуваному підприємстві були здійснені в рекордно короткий термін - дев'ять місяців. Для контролю якості в лабораторії компанії використовуються надзвичайно точні технології, що стали результатом розробок WBB Technology.

Основним документом, що регулює і встановлює політику в області якості на розглянутому підприємстві, є посібник з якості. Цей документ являє собою повний опис елементів системи якості і принципів їх взаємодії в рамках підприємства ЗАТ "АТ Глини Донбасу" відповідно до вимог ISO 9001:2000.

Воно містить сформульовану керівництвом підприємства політику в області якості, цілі по якості, затверджену організаційну структуру виробництва, визначає відповідальність, повноваження і процедури, а також процеси і ресурси, що забезпечують здійснення управління якістю і відповідність його вимогам, установленим міжнародними стандартами серії ISO 9000:2000.

На підприємстві встановлена, документована і підтримується в робочому стані система якості, що містить у собі організаційну структуру, розподіл відповідальності, методики, процеси і ресурси, що забезпечують відповідність продукції установленим вимогам і безупинному удосконалюванню самої системи якості відповідно до вимог стандартів серії ISO 9000:2000.

Основою функціонування системи якості підприємства є чітке виконання документованих процедур СЯ і управління процесами, що можуть істотно вплинути на якість готової продукції. За виконання цих правил призначена персональна відповідальність, регулярно проводиться перевірка й аналіз відповідності реальних процесів документованим вимогам.

Пропонується на ЗАТ "АТ Глини Донбасу" розвиток системи менеджменту якості проводити на базі концепції TQM (Total Quality Management).

Впровадження положень системи якості на базі концепції TQM передбачає ввести:

1. Внутрішній аудит системи якості продукції підприємства.

2.Застосування коригувальних дій як інструменту поліпшення системи якості.

Проведена оцінка ефективності менеджменту організації при впроваджені цієї ідеї.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що:

· забезпечення ефективної діяльності організації вимагає комплексного використання всіх, передусім трудових, ресурсів організації, створення відповідної операційної системи і побудови ефективної системи управління, її функціонуванням, як передумовою зростання продуктивності організації;

· управління трудовими ресурсами організації є багатовекторним процесом, який охоплює визначення потреби організації в людських ресурсах, їх планування, заходи з набору персоналу, добір і розстановку працівників, формування системи оплати праці та стимулювання, профорієнтацію, адаптацію і навчання персоналу, оцінювання трудової діяльності працівників;

· оздоровлення і динамічний розвиток економіки є обов'язковою передумовою для розвитку громадянського суспільства, в якому люди бачать перспективу для реалізації власної ініціативи та підприємницької діяльності, створюють і примножують національне багатство, задовольняючи власні потреби, дбаючи про соціально незахищених співгромадян та майбутні покоління, формуючи дієвий механізм економічних відносин у суспільстві. Вирішення цих проблем можливе за умови дотримання стандартів якості трудового життя, що значною мірою забезпечується на ЗАТ "АТ Глини Донбасу" .

· для виробництва продукції ЗАТ "АТ Глини Донбасу" повинне мати операційну систему, сформовану з трьох підсистем: переробної; забезпечувальної; підсистеми управління. У сфері виробництва матеріальних цінностей на підприємстві приймають стратегічні рішення щодо: проектування підприємств; проектування виробів; проектування виробничих процесів;

· управління функціонуванням операційних систем з виробництва продукції на підприємстві охоплює планування діяльності, управління матеріальними запасами, оперативне управління виробничо-господарськими процесами;

· однією з основних проблем господарської діяльності ЗАТ "АТ Глини Донбасу" є вибір індикаторів і характеристик, які відображають продуктивність виробничо-господарської діяльності підприємства;

· управління продуктивністю передбачає концентрацію уваги на результативності та продуктивності: розроблення щодо цього загальної політики; розроблення стратегічних планів обґрунтування програм продуктивності; розроблення підходів до стратегій і методів вимірювання, оцінювання та контролю продуктивності.

· ефект менеджменту виявляється у загальному результаті функціонування підприємства, в локальних результатах діяльності системи менеджменту загалом та її складових;

· для ЗАТ "АТ Глини Донбасу" основним результатом (ефектом) виробничо-господарської та управлінської діяльності є прибуток. Завданням менеджменту підприємства таким чином є оптимізація всіх прибуткоутворюючих елементів.

· показники ефективності менеджменту відображають складність внутрішніх і зовнішніх відносин і зв'язків, існуючих у керуючій системі, зв'язків між нею і керованою системою та зовнішнім середовищем.

Така система показників для ЗАТ "АТ Глини Донбасу" дає об'єктивну оцінку як ефективності процесів менеджменту загалом, так і ефективності функціонування складових системи менеджменту підприємства.

Запропонована система розвитку системи менеджменту якості на базі концепції TQM (Total Quality Manaqement) забезпечє переваги перед конкурентами в питаннях якості, ціни, дотримання термінів постачання та за іншими критеріями.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про стандартизацію” від 17 травня 2001 № 2408-ІІІ

2. Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від 17.05.2001 р.

3. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2001 р.

4. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94 р.

5. Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.98 р.

6. Закон України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 р.

7. ДСТУ ІSО 14004--97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління систем та засобів забезпечення. Чинний від 01.01.98р.

8. ДСТУ ІSО 14010--97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи. Чинний від 01.01.98р.

9. ДСТУ 1S0 14011--97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколишнім середовищем. Чинний від 01.01.98р.

10. ДСТУ ІSО 14012--98. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології. Чинний від 01.01.98р.

11. ISOFDIS 9000:2000, Системи менеджменту якості - Основні принципи і словник

12. ISO 9001:2000 (E), Системи менеджменту якості - Вимоги

13. ДСТУ 2925-94. Якість продукції. Оцінка якості. Терміни та визначення. - К., 1994

14. ДСТУ 2926-94. Системи якості. Комплекси управління якістю системні технологічні. Основні положення. - К., 1994

15. ДСТУ 2927-94. Системи якості. Комплекси управління якістю системні технологічні. Загальні вимоги до інформаційно-технологічних моделей управління якістю. - К., 1994

16. ДСТУ 3230-95. Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення. - К., 1995

17. ДСТУ 3410-96. Система сертифікації Укрсепро. Основні положення. - К., 1996

18. ДСТУ 3514-97. Статистичні методи контролю та регулювання якості. Терміни та визначення. - К., 1997

19. РД 50-149-79. Методические указания по оценке технического уровня и качества промышленной продукции. -- М.: Изд-во стандартов, 1979. -- 123 с.

20. Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи. -- К.: Основа, 1998. -- Т. 1. -- 368 с.

21. Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи. -- К.: Основа, 1998. -- Т. 2. -- 416 с.

22. Указ Президента України "Про вдосконалення державного контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення".

23. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог Директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів" від 19.03.97 р.

24. Україна: в XXI сторіччя через якість до кращого життя; Матеріали першого всеукраїнського з'їзду якості (Київ, 21--23 червня 1999 р.) За заг. ред. П.Я. Калити. -- К.: УАЯ, МЦЯ "ПРИРОСТ". -- 1999. -- 150 с.

25. Фомичев С.К., Старостина А.А., Скрябіна Н.И. Основи управління якістю. - К.: МАУП, 2002

26. Рожева Н.К. Управління якістю. - Спб.: Питер, 2003

27. Басовський Л.Е., Протасьєв В.Б. Управління якістю. - М.: ИНФРА-М, 2001

28. Абутидзе З.С., Александровська Л.Н., Бас В.Н. Управління якістю і реінжинірінг організацій. - М.: Логос, 2003

29. Нікітін В.А. Управління якістю на базі стандартів ИСО 9000:2000. - Спб.: Питер, 2004

30. Новицький Н.И., Олексюк В.Н. Управління якістю продукції. - Мінськ: Нове знання, 2003

31. Управління ефективністю і якістю. Модульна програма. У 2-х частинах. Під ред. Прокопенко И., Норта К. - М.: Справа, 2001

32. Гиссін В.И. Управління якістю: Навчальний посібник. - М.: Март, 2003

33. Управління якістю: Навчальний посібник Під ред. Мазура И.И. - М.: Вища школа, 2003

34. Крилова Г. Д. Основи стандартизації, сертифікації, метрології. М.: ЮНИТИ, 1998

35. Фомін В. Н., Чиннов И. Н. Сертифікація продукції: принципи і їхня реалізація, М.: Центр економіки і маркетингу, 1999

36. Ісікава К. Японські методи управління якістю. М.: Економіка, 1998

37. Окрепілов В.В. Управління якістю. М.: Економіка, 2000

38. Мішин В.М. Управління якістю: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000

39. . Варакута С. А. Управління якістю продукції: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА - М, 2001

40. Новицкий Н.И., Олексюк В.Н. Управление качеством продукции: Учеб. пособие. -- М.: Новое знание, 2001. -- 238 с.

41. Крилова Г.Д. Зарубежный опыт управлення качеством. -- М.: Изд-во стандартов, 1992. -- 140 с.

42. Банківський Р. Управління якістю: Навч. посіб. -- Л.; ДУ "Львівська політехніка", 2000. -- 329 с.

43. Койфман Ю.І., Герус О.В., Кисельова Т.М. та ін. Міжнародна стандартизація та сертифікація систем якості: Довідник. -- К.; Л.: ТК-93 "Управління якістю та забезпечення якості", 1995. -- 260 с.

44. Койфман Ю.І., Кїсєльова Т.М., Кальман І.Г. та ін. Міжнародні та європейські системи сертифікації і акредитації: Організація діяльності, норми та правила: Довідник. -- К.; Л., 1995. -- 326 с.

45. Койфман Ю.І., Кїсєльова Т.М., Кальман І.Г. та ін. Принципи, методи та досвід роботи у сфері забезпечення якості і сертифікації: Системи якості, правила сертифікації та акредитації: Посібник. -- К.; Л., 1995. -- 348 с.

46. Березненко М.П., Савчук Н.Г., Верезепко С.М. та ін. Сертифікація систем якості та продукції легкої промисловості. -- К.: Логос, 1996. -- 220 с.

47. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і серифікації: Підручник. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем менеджм. і бізнесу, 2000. -- 174 с.

48. Рубанюк Ю.Т. Чотирнадцять пунктів Деминга - програма дій для виживання виробників Росії? Стандарти і якість. - 1998.- №8, - с. 14

49. Мюллер К. Деякі аспекти впровадження систем якості в промисловості Стандарти і якість. - 1998. - №3, - с. 23

50. Альперін Л. Сучасний погляд на системи якості і їхній розвиток Стандарти і якість. - 1998. - №10, - с. 35

51. Ситніченко В.П. Тенденції якості у новому тисячолітті Стандартизація, сертифікація, якість. -- 2000. -- № 3. -- С. 42--47.

Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про стандартизацію

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики в цій сфері.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву;

міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводитися на міжнародному рівні та доля в якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

регіональна стандартизація - стандартизація, що проводитися на відповідному регіональному рівні та доля в якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору;

національна стандартизація - стандартизація, що проводитися на рівні однієї країни;

орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів;

нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови";

консенсус - загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперелік по суттєвих питаннях у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору;

стандарт - документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;

міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;

національні стандарти - державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;

кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що містить практичні чи правила процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю в сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких встановлюється відповідними законами.

Стаття 3. Законодавство України в сфері стандартизації

Законодавство України в сфері стандартизації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

Стаття 4. Об'єкти стандартизації

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги (далі - продукція), зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Стаття 5. Позначка та основні принципи державної політики в сфері стандартизації

Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення розумів для раціонального використання усіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Державна політика в сфері стандартизації базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

доступності стандартів та інформації щодо їх для користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі в міжнародній (регіональній) стандартизації.

Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 6. Суб'єкти стандартизації

Суб'єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації;

рада стандартизації;

технічні комітети стандартизації;

інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної політики в сфері стандартизації;

уживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

бере доля в розробленні й узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

установлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

уживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

співпрацює в сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

формує програму робіт із стандартизації та координує її реалізацію;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації може виконувати інші функції та повноваження згідно із законами України.

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації вносити подання до Кабінету Міністрів України щодо делегування повноважень стосовно організації розроблення, схвалення, прийняття, перегляду та зміни національних стандартів у галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів центральному органу виконавчої влади в цій сфері діяльності.

Стаття 8. Рада стандартизації

Рада стандартизації (далі - Рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Персональний склад Заради та положення про неї затверджує Кабінет Міністрів України.

Основною метою діяльності Заради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції та органами державної влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.

Рада формується на паритетних засідках із представників органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної академії наук України, галузевих академій наук та відповідних громадських організацій. Діяльність Заради ґрунтується на засідках відкритості та гласності.

Основною функцією Заради є вивчення, аналіз та розроблення пропозицій щодо вдосконалення діяльності в сфері стандартизації стосовно:

створення технічних комітетів стандартизації та визначення напрямів їх діяльності;

прийняття міжнародного, регіонального чи іншого стандарту як національного стандарту;

проведення експертиз проектів технічних регламентів та інших нормативних документів з питань технічного регулювання;

програм робіт із стандартизації.

Рада має право:

одержувати від органів виконавчої влади інформацію і матеріали з питань, що належати до її компетенції;

залучати в разі споживи у встановленому порядку до роботи в Раді спеціалістів органів виконавчої влади, науково-дослідних установ та організацій;

вносити пропозиції до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань, що належати до її відання.

Стаття 9. Технічні комітети стандартизації

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засідках уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці.

Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати.

Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Стаття 10. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією

Центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та їх об'єднання, відповідні громадські організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень, установлених законом, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;

подавати до центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації пропозиції щодо створення технічних комітетів стандартизації та розроблення національних стандартів чи прийняття як національних стандартів міжнародних (регіональних) чи власних стандартів;

представляти Україну у відповідних міжнародних та регіональних спеціалізованих організаціях із стандартизації, виконувати зобов'язання, які передбачені відповідними положеннями цих організацій;

створювати і вести інформаційні фонди нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

видавати і розповсюджувати власні стандарти, документи спеціалізованих міжнародних, регіональних організацій із стандартизації, членами яких смороду є чи з якими співпрацюють на підставі положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим юридичним особам;

інформувати центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами.

Заінтересовані особи мають право брати доля в сфері стандартизації, розглядати проекти розроблюваних національних стандартів та надавати розробникам відповідні пропозиції та зауваження до них.

Міністерство оборони України, враховуючи особливості сфери оборони, визначає порядок застосування стандартів для забезпечення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.

Розділ III. СТАНДАРТИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Стаття 11. Розроблення, прийняття, перевірка, внесення змін та перегляд стандартів

Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють:

національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації, видані їм каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються стандартизацією.

Стандарти повинні відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати переваги виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.

Об'єкт стандартизації може бути об'єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об'єкт.

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації з урахуванням суспільної споживи в стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт із стандартизації (далі - програма), яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення. Програма публікується один раз на шість місяців в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації та розміщується в інформаційних мережах.

Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а в разі їх відсутності - іншими суб'єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.

Правила та порядок розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та припинення дії національних стандартів, які встановлюються центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації, повинні передбачати:

критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розроблення національних стандартів;

критерії визначення розробників національних стандартів;

визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (регіональних) стандартів;

механізм апеляції;

інформування заінтересованих сторін про стан робіт у сфері національної стандартизації. Рядків розгляду проекту національного стандарту та подання відгуків не може бути меншим, ніж 60 днів від дня його опублікування;

ознайомлення за рівних розумів з проектами національних стандартів усіх заінтересованих сторін.

Під година схвалення або прийняття національного стандарту центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації визначає дату надання стандарту чинності з урахуванням години на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, публікується наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації.

Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як національні стандарти за умови їх прийняття центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації.

Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту - це опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має тієї самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.

Перевірку чинних національних стандартів на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних (регіональних) стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації відповідно до цього Закону. Стандарти на продукцію перевіряються не рідше одного разу на п'ять років. За результатами перевірки відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації подають пропозиції про перегляд, зміни чи скасування стандартів до центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації.

Перегляд, у результаті якого розроблюється новий національний стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійснюється в порядку, встановленому для розроблення стандартів.

Припинення дії національного стандарту здійснює центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації в разі припинення випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншого стандарту за поданням відповідного технічного комітету стандартизації або іншого суб'єкта стандартизації відповідно до цього Закону.

Інформація про зміни, текст змін національних стандартів публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації не пізніше, ніж за 90 днів до терміну надання їм чинності.

Стаття 12. Порядок застосування стандартів

Стандарти застосовуються на добровільних засідках, якщо інше не встановлено законодавством.

Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов'язковим:

для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних чи регламентах інших нормативно-правових актах;

для учасників догоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним чи стандартам застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;

для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.

Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можуть бути застосовані в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах.

Стандарти, застосовані під година виготовлення продукції, повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу даного виду продукції.

Стаття 13. Застосування стандартів у технічних регламентах та інших нормативно-правових актах

Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встановлюють обов'язкові вимоги щодо:

захисту життя, здоров'я та майна людини;

захисту тварин, рослин;

охорони довкілля;

безпеки продукції, процесів чи послуг;

запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпеки продукції;

усунення загрози для національної безпеки.

У разі посилання на стандарти в технічних регламентах, інших нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання певних стандартів єдиним або тільки одним із шляхів виконання вимог цих документів. Виробник чи постачальник має довести, що продукція, вироблена без застосування цих стандартів, відповідає вимогам відповідних технічних регламентів або інших нормативно-правових актів.

У разі виникнення об'єктивних перешкод для застосування певних обов'язкових вимог національного стандарту виробник чи постачальник продукції зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації. Одночасно виробник може звернутися до центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації з пропозиціями щодо скасування, позачергового перегляду та внесення відповідних змін до цього стандарту, або з обґрунтованим клопотанням про надання дозволу на тимчасовий випуск продукції з відхиленнями від зазначених обов'язкових вимог. Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації вивчає обґрунтованість звернення виробника, проводити в разі споживи необхідні експертизи і за наявності підстав після погодження із відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює контроль за дотриманням відповідних вимог національного стандарту, може надати такий дозвіл і встановити обмеження терміну його дії.

У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлені технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами України, дозволяється застосовувати норми догоди (контракту), якщо смороду не суперечать законодавству України в частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.

Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів або інших нормативно-правових актів здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Особи, винні в порушенні законодавства в сфері стандартизації, несуть відповідальність згідно з законами України.

Стаття 14. Знак відповідності національним стандартам

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам.

Національний знак відповідності продукції національним стандартам - знак, який засвідчує відповідність позначеної їм продукції усім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію.

Опис та правила застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам встановлюються центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації.

Відповідність продукції національним стандартам добровільно підтверджується в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації.

Розділ IV. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ТЕХНІЧНІ УМОВИ

Стаття 15. Право власності, видання та розповсюдження стандартів

Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави права власника на ці документи здійснює центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації.

Право власності на інші стандарти, створені іншими суб'єктами стандартизації, належить тім суб'єктам, за кошти яких смороду створені або яким воно переданий в установленому законом порядку.

Національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги видає, перевидає та розповсюджує центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації.

Видання і розповсюдження документів міжнародних (регіональних) організацій із стандартизації, членом яких є Україна, здійснюють центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації та інші суб'єкти стандартизації на підставі положень цих організацій.

Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої їм особи, крім випадків, передбачених законом.

У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, кодексу усталеної практики, технічних розумів без дозволу їх власника чи уповноваженої їм особи суб'єкт стандартизації не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному чи тексту за наслідки, спричинені застосуванням розповсюджуваного документа.

Суб'єкт стандартизації має право на відшкодування збитків, завданих йому несанкціонованим розповсюдженням стандарту, кодексу усталеної практики, технічних розумів, відповідно до закону.

Порядок видання та розповсюдження технічних регламентів встановлюється законом.

Стаття 16. Надання інформаційних послуг

Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в ініціативному порядку та на замовлення.

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації через національний інформаційний фонд нормативних документів та національний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO забезпечує інформацією вітчизняних та іноземних користувачів.

Для інформаційного забезпечення користувачів центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації організовує формування каталогу нормативних документів у сфері стандартизації на національному рівні, встановлює правила його створення та ведення.

Суб'єкт стандартизації, відповідальний за розроблення і схвалення стандартів, які можуть створити технічні бар'єри в торгівлі, надає відповідну інформацію центральному органу виконавчої влади в сфері стандартизації, який через міжнародну інформаційну мережу ISONET WTO надає цю інформацію користувачам у рядка, встановлені кодексом усталеної практики стандартизації.

Розділ V. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 17. Міжнародне співробітництво в сфері стандартизації

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації відповідно до закону представляє інтереси України в міжнародних організаціях із стандартизації, уживає заходів щодо адаптації законодавства України в сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу, здійснює співробітництво в цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до міжнародних (регіональних) систем стандартизації, укладає домов про співробітництво та здійснення робіт у сфері стандартизації.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, те застосовуються норми міжнародного договору.

Розділ VI. ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 18. Джерела фінансування

Роботи із стандартизації фінансуються замовниками цих робіт.

Джерелами фінансування є:

кошти Державного бюджету України;

кошти, передбачені на виконання програм і проектів;

кошти суб'єктів господарювання; кредити банків;

інші кошти, передбачені законом.

Витрати підприємств, пов'язані з розробленням стандартів, відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності.

Витрати на роботи із стандартизації бюджетних установ та організацій відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.

Замовниками робіт із стандартизації за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, на які законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання у визначених сферах діяльності.

Замовлення робіт із стандартизації за кошти Державного бюджету України, у тому числі на державне оборонне замовлення, здійснюється без проведення торгів (конкурсів, тендерів).

Стаття 19. Використання коштів, одержаних від реалізації стандартів

Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних і міжнародних стандартів, спрямовуються виключно на виконання робіт із стандартизації, розвиток науково-технічної бази.

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом одній долі з дня набрання чинності цим Законом:

внести до Верховної Заради України законопроекти щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

прийняти нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону;

забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону;

визначити порядок та терміни дії галузевих стандартів та прирівняних до них інших нормативних документів колишнього СРСР.

3. Державні та інші стандарти є чинними до припинення їх дії або до прийняття відповідних стандартів згідно з вимогами цього Закону.

4. Вимоги державних та інших стандартів, обов'язкові до виконання, є чинними до прийняття відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці питання.

5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ

17 травня 2001 р.

N 2408-III

Додаток 2

Політика в області якості

Наше підприємство - закрите акціонерне товариство "АТ Глини Донбасу" є спільним підприємством української компанії ЗАТ "Южно-октябрьські Глини" і міжнародної компанії "Watts Blake Bearne".

"АТ Глини Донбасу" розвідує, розробляє й експлуатує родовища глин для постачань сировини, як на експорт, так і для провідних керамічних підприємств України.

Використовуючи власний досвід і новітні технології, підприємство успішно розвивається. Наші споживачі - найбільші світові виробники кераміки, що випускають продукцію високої якості.

Приймаючи в увагу взаємну залежність і взаємну вигоду наших відносин зі Споживачами, відповідальність перед ними за якість нашої продукції, і ставлячи основною метою задоволення їх поточних і майбутніх потреб, ми визначаємо наступні стратегічні цілі в області якості на 2001-2002 роки:

підтримка і зміцнення іміджу нашого підприємства як лідируючого і надійного партнера, що поставляє продукцію тільки високої якості,

подальший розвиток бізнесу здійснювати переважно за рахунок якісного росту, включаючи використання новітніх передових технологій, розробку нових видів продукції,

створення системи, що самоудосконалюється, що забезпечує умови для постійного розвитку й удосконалювання компанії з метою задоволення дійсних і майбутніх потреб Споживачів і всіх зацікавлених сторін,

створення умов для розвитку духу творчості і причетності всього персоналу до процесів, пов'язаним з розробкою, виробництвом і реалізацією продукції.

Ми визначаємо вищевикладені стратегічні цілі як пріоритетні на найближчі два роки і забезпечуємо їхнє виконання шляхом:

...