Оцінка ефективності управління підприємством в умовах перехідної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Трансформація економіки України в ринкові умови господарювання вимагає удосконалення організації й управління виробництвом. Особливо це відноситься до промислових підприємств. Хоча й мають місце тенденції щодо росту обсягів виробництва, але вони не стабільні. Більш половини промислових підприємств є збитковими. Процес входження підприємств у ринкову систему господарювання відбувається вкрай повільно і суперечливо, що не дозволяє налагодити ефективне функціонування самої економічної системи.

Серед головних чинників, на які роблять наголос у своїх працях провідні вітчизняні вчені-економісти, - неефективність системи управління підприємством, багато в чому обумовлена нераціональністю структури управління, низьким кваліфікаційним рівнем кадрового складу і відсутністю чітких критеріїв оцінки ефективності праці управлінців підприємств.

Разом з тим управління виробництвом і адаптаційні можливості організаційної структури управління сьогодні перетворюються у стратегічні чинники успіху. В умовах переходу до ринку, коли кардинально змінюються принципи координації виробничо-господарської діяльності, різко зростає динамізм усіх економічних процесів, а критерієм розвитку підприємства є спроможність своєчасно адаптуватися до змiн у зовнішньому маркетинговому середовищi, стає очевидним, що застосовані на вітчизняних підприємствах методи формування організаційних структур управління і планування штату управлінського персоналу, які найчастіше економічно не обгрунтовані, себе не виправдовують, не враховують зростаючої динаміки зовнішнього та внутрішнього середовища, появи нових управлінських функцій, відторгнення старих. Тому питання, пов'язані з удосконаленням організаційних структур управління підприємствами, визначенням кількісних і якісних параметрів кадрового складу управлінського персоналу та оцінкою ефективності його праці потребують критичного перегляду накопиченого досвіду.

У роботі основну увагу націлено на ті головні моменти удосконалення організаційної структури управління підприємством, методи оцінки ефективності діяльності і методи планування штату управлінського персоналу, що можуть забезпечити підвищення ефективності виробництва.

Розробці теоретичних положень у сфері підвищення ефективності управління промисловим підприємством присвячено багато праць науково-дослідних інститутів і окремих вчених-економістів: І.І. Лукінова, М.Г. Чумченка, В.М. Геєця, О.М. Алимова, А.А. Бакаєва, М.І. Долішнього, О.І. Амоші, С.С. Аптекаря, І.П. Булєєва, В.І. Гордань, Ф.І. Євдокимова, М.І. Іванова, Ю.В. Макогона, В.Є. Нейєнбурга, Ф.Ю. Поклонського, М.Д. Прокопенка, А.М. Федоріщевої.

Водночас у ринковій економіці перехідного періоду залишаються недостатньо повно вирішеними проблеми підвищення ефективності управління промисловим підприємством. Тому необхідність формування нових підходів щодо підвищення ефективності управління, подальшого поглиблення теоретичних і науково-прикладних аспектів, пов'язаних із вирішенням цих проблем, є об'єктивною, що й визначає актуальність теми даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконувалася згідно з планами досліджень Донецького державного технічного університету Міністерства освіти і науки України по державній темі Н-3-95 “Аналіз і розробка системи модулів економічних дисциплін для різного кваліфікаційного рівня на 1999-2000 навчальні роки”.

Мета і задачі дослідження.

Мета роботи полягає у розвитку теоретичних основ і розробці методичних положень, практичних рекомендацій щодо планування штату управлінського персоналу та оцінки ефективності управління підприємством в умовах переходу до ринкових відносин.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі розглянуто і вирішено такі основні задачі:

проведено аналіз особливостей функціонування підприємств в різноманітних економічних системах, визначено зовнішні і внутрішні чинники маркетингового середовища, що дало змогу виявити силу їх впливу на ефективність управління підприємством в умовах переходу до ринку;

досліджено еволюцію і загальносвітові тенденції трансформації організаційних структур управління в процесі історичного розвитку ринкових відносин;

проаналізовано організаційні структури управління підприємством в сучасних умовах господарювання, виявлено розходження у формуванні організаційних структур і функцій управління;

розроблено концептуальні положення функціональної моделі управління підприємством в умовах перехідної економіки;

узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід у галузі розробки і реалізації методів планування управлінського персоналу і обгрунтовано необхідність застосування методів планування управлінського персоналу на підставі функціонального підходу;

розроблено методологічні положення і методику планування чисельності штату управлінського персоналу через розподіл функцій на постійні (традиційні) і змінні, обумовлені кон'юнктурою ринку;

запропоновано використовувати нові критерії оцінки ефективності діяльності управлінського персоналу підприємства на підставі співвідношення суми індексів економічних параметрів ефективності роботи підприємства до суми індексів параметрів, що характеризують діяльність управлінського персоналу у сфері маркетингу;

обгрунтовано підхід до визначення необхідного рівня економічної освіти управлінців відповідно до службових посад та функцій, які вони виконують.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні підходи, практика планування штату управлінського персоналу підприємства, сучасні методи оцінки ефективності управлінської діяльності в умовах переходу до ринку.

Об'єктом дослідження є організаційні структури управління промисловим підприємством, функції управління, методи планування штату управлінського персоналу промислового підприємства, професійний рівень і критерії оцінки ефективності управлінської діяльності.

Методологія і методи дослідження.

У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи пізнання: синтез, зіставлення, систематизація й узагальнення; методологія функціонального, системного і ситуаційного підходів. Методи: експертних оцінок, техніко-економічного аналізу, математичного моделювання, математичної статистики, функціонально-вартісного аналізу.

Як джерело інформації використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, матеріали спеціалізованих наукових центрів і науково-практичних конференцій, спеціальна економічна література, офіційні документи органів державної влади, дані статистичної звітності і документація окремих підприємств, результати авторських досліджень.

Наукова новизна результатів дослідження.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у такому:

досліджено еволюцію організаційних структур управління промислових підприємств, проаналізовано їх класифікації, що дало змогу визначити сучасні тенденції їхньої трансформації в країнах із розвиненою ринковою та перехідною економікою;

установлено, що основними чинниками, які впливають на вибір організаційної структури управління в умовах ринку, є: стратегія компанії, корпоративна культура, система контрактів, динамізм і диференціація продукту і ринку, функціональний динамізм і функціональна синергія, рівень фахової підготовки управлінського персоналу;

доведено зростаюче значення контрактів як бази для планування обсягу виробництва в умовах ринку;

обгрунтовано граничне значення обсягів виробництва продукції за довгостроковими контрактами (80%);

узагальнено і систематизовано класифікації функцій управління, запропоновано концептуальні положення функціональної моделі управління підприємством у ринкових умовах, яка базується на розподілі функцій на постійні і змінні, обумовлені кон'юнктурою ринку;

аргументовано застосування методів планування управлінського персоналу на основі функціонального підходу, розроблено методологічні положення і методику планування чисельності управлінського персоналу за цим підходом;

обгрунтовано показники оцінки ефективності роботи управлінського персоналу в умовах перехідної економіки: ріст обсягів виробництва і рівня збуту продукції за довгостроковими контрактами, ріст рівня оплати контрактів, рівня прибутку за контрактами, рентабельність контрактного забезпечення попиту та інші. Розроблено інтегральний критерій оцінки, який базується на співвідношенні суми індексів економічних параметрів ефективності роботи підприємства до суми індексів параметрів, що характеризують діяльність управлінського персоналу у сфері маркетингу;

обгрунтовано необхідність підвищення рівня економічної освіти сучасних управлінців відповідно до нових службових функцій, які їм слід виконувати.

Теоретичне значення одержаних результатів.

Теоретичне значення роботи полягає в удосконаленні методології економічної оцінки ефективності управління підприємством в умовах перехідної економіки через систему показників, які свідчать про плідну його роботу; розробці методичних рекомендацій по визначенню чисельності управлінського персоналу через розподіл управлінських функцій на постійні (традиційні) і змінні, які обумовлені кон'юнктурою ринку; обгрунтувано необхідний рівень економічної освіти управлінського персоналу.

Практичне значення отриманих результатів.

Розроблено та апробовано у виробничих умовах (на вуглевидобувних підприємствах Державної холдингової компанії “Добропіллявугілля”, Державної холдингової компанії “Донвугілля”, виробничого об'єднання “Донецьквугілля”, Державному відкритому акціонерному товаристві “Шахта “Южнодонбаська №1”) методичні рекомендації по плануванню управлінського персоналу, оцінці ефективності його діяльності і визначенню необхідного кваліфікаційного рівня. Рекомендації призначено для використання при плануванні управлінського персоналу підприємства і оцінки ефективності його роботи в умовах переходу до ринку.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення, висновки і рекомендації виконаних досліджень доповідались на восьми міжнародних, чотирьох республіканських і регіональних науково-практичних конференціях: “Менеджмент в економіці перехідного періоду”: I міжнародна наукова конференція молодих вчених-економістів (Донецьк, 1997 р.), Науково-практичний семінар “Промислово-фінансові групи в паливно-енергетичному комплексі і економічна безпека держави” (Курахово, 1999 р.), “Машинобудування і техносфера на рубежі ХХI сторіччя”: міжнародна науково-технічна конференція (Севастополь, 1999р.), “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність”: міжнародна наукова конференція (Київ-Трускавець, 1999 р.), “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”: Міжнародна науково-практична конференція (Дніпропетровськ, 1999р.), Регіональна науково-практична конференція “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року” (Донецьк, 1999 р.) та інших.

Публікації. По темі дослідження опубліковано 17 друкованих робіт загальним обсягом 5,7 д.а., з яких особисто автору належить 4,4 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 244 найменувань; 9 додатків. Вона викладена на 270 сторінках машинописного тексту, містить 19 таблиць і 37 рисунків.

1. Трансформація організаційної структури промислового підприємства в умовах ринкових відносин

Умови роботи підприємства визначаються насамперед типом сформованої економічної системи господарювання.

Багатоваріантність моделей ринкової економіки надає безліч різних можливостей для функціонування підприємства. Якщо в умовах централізовано-планової системи основна мета роботи підприємства полягала у виконанні регламентованих валових, головним чином, натуральних показників, то цілі функціонування підприємства в умовах ринку різноманітні. Цілі компанії, що працює на ринок, можуть бути об'єднані в дві основні групи: економічні і соціальні.

Досягнення підприємством поставлених цілей, його діяльність в умовах ринку обумовлює безліч різноманітних чинників як зовнішніх, так і внутрішніх, виробничих і невиробничих.

Між чинниками, що впливають на ефективність функціонування підприємства, існує достатньо тісний діалектичний взаємозв'язок. У результаті глобалізації й інтернаціоналізації економіки, науково-технічного прогресу, адміністративної перебудови управління, розвитку інформаційної технології, посилення конкуренції, якісних і кількісних зрушень на ринку праці, поширення нових технологій, посилюється структурна адаптаційна трансформація підприємств, відбуваються зміни у системі управління, що, у свою чергу, визначає нові вимоги до кадрового складу, рівню його економічної освіти.

Основним чинником економічного розвитку як окремого підприємства, так і в цілому національної економіки визнано науково-технічний прогрес, що знаходиться у тісному діалектичному взаємозв'язку з рівнем підготовки персоналу, системою освіти. У числі внутрішніх чинників сьогодні особливо помітним є посилення ролі управлінського персоналу й організаційних структур управління. Зміни у вимогах до кількісних і якісних параметрів управлінського персоналу підприємства, що працює в умовах ринку, багато в чому визначаються трансформаціями організаційної структури управління.

Основним напрямком розвитку організаційних структур великих промислових підприємств в процесі розвитку ринкових відносин є децентралізація управління, яка обумовлюється характером управлінських функцій, що змінюються, і пов'язана з підвищенням динамічності ринків, конкуренції, розширенням диверсифікації виробництва, швидкими змінами в технології.

Еволюція організаційних структур полягає не тільки у появі нових форм організації, але й у розвитку існуючих.

В еволюції функціональної структури можна виділити три основних етапи: орієнтація на виробництво, на продаж та на маркетинг.

На першому етапі, коли найбільш важливу роль грає виробництво, дослідження ринку, планування збуту, просування товару не мають великого значення, а розробка продукту входить у задачі виробничого підрозділу.

На другому етапі, коли виникнення проблем із збутом призвело до істотних змін в управлінні підприємством, у структуру управління впроваджуються деякі елементи маркетингу.

Третій етап еволюційного процесу характеризується появою спеціалізованого структурного підроздилу, виконуючого маркетингові функції, рівноправні з іншими функціями підприємства. Маркетинг-підрозділ відповідає за планування, розвиток і просування продукту, зовнішнє оформлення, упаковування, назву продукту, а також за ціноутворення. Визначена діяльність у рамках маркетингу виходить за межі підприємства.

У постіндустріальний період розвитку економіки структурно сформувався блок функцій, пов'язаних із задоволенням запитів споживачів. Питання маркетингу стали невід'ємною потребою у підготовці управлінського персоналу. Різноманіття купівельних переваг і високий динамізм ринку обумовили необхідність розвитку в управлінців творчого підходу до управління виробництвом і реалізацією продукту.

В умовах ринкової економіки головними чинниками, що обумовлюють вибір організаційної структури, є: стратегія підприємства, корпоративна культура, динамізм і диференціація продукту і ринку, функціональний динамізм і функціональна синергія, рівень підготовки і кваліфікації управлінського персоналу, система контрактів.

В умовах сучасної ринкової економіки ринок не є єдиним механізмом децентралізованого регулювання. Мережа довгострокових контрактів забезпечує сталість роботи промислових підприємств, їх кооперацію і створює необхідну базу для перспективного і поточного планування виробництва (особливо це відноситься до підприємств по видобутку корисних копалин). Контракти - це основний засіб для захисту цін і витрат, а також продаж і постачань за цими цінами.

Робота з контрактами викликає необхідність вирішення багатьох проблем спеціалістами середньої ланки управління. Економічні служби підприємства повинні реагувати на зміну маркетингового середовища, насамперед через коливання попиту і пропозиції. Зміна в попиті обумовлює необхідність корегування виробничої програми, перегляду портфеля замовлень, зміни фінансової політики.

Діалектичний взаємозв'язок між трансформацією організаційних структур управління і появою нових управлінських задач та функцій повинен знайти свій відбиток в визначенні кількісних і якісних параметрів кадрового складу управлінців, оцінки ефективності їх діяльності, обгрунтуванні рівня їхньої професійної економічної підготовки.

2. Методи планування і оцінки ефективності роботи управлінського персоналу промислового підприємства

Аналіз нових організаційних структур, складу функцій управління підприємством дозволяє стверджувати, що в залежності від орієнтації виробництва на ринок, зміни форми власності, входження або, навпаки, виходу підприємств із складу різноманітних об'єднань, трансформації організаційних структур управління, усі конкретні функції управління слід розділити на постійні і змінні, обумовлені маркетинговою стратегією підприємства.

Постійні і змінні функції управління повинні формувати і відповідну структуру штату управлінського персоналу як кількісно, так і за рівнем кваліфікації.

За результатами досліджень ринку німецькими економістами, сьогодні на ринку знаходяться в обігу біля 1,7 мільйона промислових та споживчих товарів, 80% з яких мають тривалість життєвого циклу не більш чотирьох років. Це примушує склад та кількість управлінських функцій визначати для кожного підприємства індивідуально, залежно від галузі виробництва, виду продукції, ринкової кон'юнктури, розміру підприємства. У складі управлінських функцій в умовах переходу до ринку особлива роль приділяється укладанню контрактів.

Склад функцій управління й організаційна структура управління визначають вихідне положення для планування кількісного і кваліфікаційного штату управлінського персоналу.

Проте, на сьогодні, штатний розклад того або іншого органа управління на багатьох підприємствах це не враховує. Визначення структури апарату управління, кількості працівників, їхнього складу, кваліфікації - складний процес, у якому необхідно брати до уваги дуже багато чинників.

Застосовані методи планування штату не завжди дозволяють обгрунтовано визначити потребу підприємства в управлінському персоналі. Рівень вимог до нього, як правило, обмежується переліком традиційних функцій.

Аналіз вітчизняних і закордонних засобів дозволяє виділити в розробці методів планування штату управлінського персоналу чотири основних напрямки: пряме нормування управлінської праці; математичне моделювання; експертні методи; структурно-функціональний аналіз управлінської діяльності.

В останні роки за кордоном найбільш популярним стає метод “benchmarking” (бенчмаркінг - порівняння з показниками кращих підприємств). Застосування цього методу сприяє прийняттю оптимальних рішень у ризикових ситуаціях, дає можливість підприємству орієнтуватись на досвід кращих фірм, напрацьовувати досвід проведення організаційних змін і, таким чином, створювати базу для подальшого удосконалення організації управління.

Базуючись на аналізі досвіду управління підприємствами в умовах змішаної економіки, у дисертації розроблено механізм планування чисельності штату управлінського персоналу і метод оцінки ефективності його роботи, суть якого полягає в розподілі управлінських функцій на постійні і змінні. Постійний штат розраховується традиційно (в залежності від чисельності робітників, обсягів виробнитства), змінний є динамічним у часі, що ітеративно наближається до ідеального (гіпотетичного). В цьому разі загальна чисельність штату визначається по формулі:

,

Де - відповідно загальний та постійний склад управлінців, чол.; - питома вага змінних функцій у загальному їх складі, долі од.

Питома вага змінних функцій визначається на основі аналізу постійних та змінних функцій управління підприємством, їх важливості. Остання розраховується по рекомендованій у роботі методиці. Перелік постійних та змінних функцій установлено через узагальнення складу видів робіт економічних служб 80 промислових підприємств.

Запропонована методика визначення чисельності штату управлінського персоналу, яку засновано на функціональному розподілі штату на постійний і змінний, дозволяє застосувати комбіновану систему оплати праці, що складається з двох частин: оплата по штатному розкладу плюс розмір премії, встановлений у відсотках від суми довгострокових контрактів.

Ця методика дає змогу удосконалити зміст навчального рівня економічної підготовки спеціалістів та магістрів за спеціальністю “Економіка підприємства” у частині посилення дисциплін маркетингової та господарсько-правової орієнтації.

У наведеній структурі зроблено наголос на посилення вивчення дисциплін, спрямованих на здобуття поширених теоретичних та практичних знань іноземної мови, комп'ютерної технології, господарського права та ринкової економіки.

Для оцінки ефективності управління підприємством обгрунтовано систему показників, в основу якої покладені такі параметри, як зростання обсягу продаж за довгостроковими контрактами, ріст рівня оплати контрактів, рівня прибутку за контрактами, рентабельність контрактного забезпечення попиту, відношення дебіторської заборгованості до кредиторської, витрати на утримання змінної частини управлінського персоналу, витрати на виробництво продукції за контрактами.

За інтегральний показник оцінки ефективності управління підприємством прийнято співвідношенні суми індексів економічних параметрів ефективності роботи підприємства до суми індексів параметрів, що характеризують діяльність управлінського персоналу у сфері маркетингу:

,

де - інтегральний показник ефективності управління підприємством, долі од.;

Рq - ознака, що оцінює зіставленість параметрів оцінки ефективності управління підприємством у динаміці; приймає значення 1 при наявності параметру, 0 - при його відсутності;

- індекс i-го економічного параметру ефективності роботи підприємства;

- індекс j-го параметру, що характеризує діяльність управлінського персоналу у сфері маркетингу;

N - кількість економічних параметрів ефективності роботи підприємства;

М - кількість параметрів, що характеризують діяльність управлінського персоналу у сфері маркетингу;

Q - кількість параметрів N + M.

Запропонований підхід дозволяє оцінити ефективність діяльності по управлінню підприємством в динаміці.

3. Оцінка ефективності управління вуглевидобувним підприємством на основі структурно-функціонального підходу

До однієї з галузей промисловості зі складною структурою організації управління відноситься вугільна. Тут перманентно здійснюються заходи щодо удосконалення організаційної структури управління вугільними підприємствами. Водночас при визначенні штату управлінського персоналу підприємств економічні показники все ще не є визначальними.

Сьогодні штат управлінського персоналу вугледобувного підприємства визначається на основі нормативів, що містяться в наказі Міністерства вугільної промисловості України №36 від. 28.01.99 р. Типові структури управління, штатні розклади та нормативи кількості робітників є граничними. Під час розроблення структури управління і штатних розкладів управлінського персоналу конкретних підприємств, згідно з даним наказом, необхідно керуватися типовими структурами та виходити з необхідності зниження витрат на управління підприємством, запроваджувати не всі елементи структури та посади, а тільки ті, які необхідні. Гранична загальна кількість працівників апарату управління для шахт установлена залежно від планового річного обсягу вуглевидобутку та кількості робітників. При цьому, як і в період роботи підприємств в умовах централізовано-планової системи, увесь штат управлінського персоналу визначається як постійний, що не враховує необхідність орієнтації виробництва на ринок, зростаючу динаміку маркетингового середовища. Як і раніше, основний критерій - мінімізація витрат на управління. Крім цього не зрозуміло, особливо для частки управлінського персоналу, діяльність якого повинна забезпечити орієнтацію виробництва на ринок, як визначити, які посади необхідні, а які ні.

У дисертації розроблено й пройшли апробацію методичні рекомендації щодо визначення чисельності і оцінки економічної ефективності роботи управлінського персоналу вугільних підприємств, що входять до складу холдингових компаній (об'єднань). Методичні рекомендації є подальшим розвитком методу “benchmarking” , адаптованого до умов вугільної галузі.

Обгрунтовано необхідність підвищення рівня економічної освіти сучасних управлінців. Проведене в цьому плані дослідження показало, що майже 100% опитаних співробітників економічних служб підприємств (всього опрацьовано понад 400 анкет з 80 підприємств) вважає за необхідне для керівників цих служб мати вищу економічну освіту, причому біля 9% з них притримується думки, що поряд з економічним, керівники економічних служб повинні мати і вищу юридичну освіту. Вища економічна освіта залишається домінуючою і для рядових співробітників економічних відділів. Так, у відношенні співробітників планового відділу цієї думки притримується 85% опитаних, а для відділу праці і заробітної плати - 67%. Середню економічну освіту вважає достатньою тільки 13% і 11% відповідно. Причому з тих, хто висловився за вищу освіту для співробітників планового відділу й відділу праці і заробітної плати, 12,8% та 12,6% відповідно вважають за необхідне мати поряд з економічною і вищу юридичну освіту, а 9,7% для співробітників відділу праці і заробітної плати - вищу технічну.

Очевидно, що домінуюче значення в підготовці кадрового резерву для економічних служб підприємств належить фахівцям з вищою економічною освітою. Зростає значення юридичної підготовки, іноземної мови та комп'ютерної технології.

Висновки

Трансформація централізовано-планової системи господарювання в ринкову, зміни в механізмах координації виробничо-господарської діяльності економічних суб'єктів обумовлюють застосування принципово інших форм і методів управління підприємством, які кардинально змінюють цільові орієнтири підприємств, підвищують міру відповідальності управлінського персоналу.

В умовах перехідної економіки важливою базою для планування виробництва, особливо що торкається фондомістких підприємств, є переважно контрактна система, заснована на застосуванні елементів стратегічного маркетингу. В умовах сучасної ринкової економіки вибір організаційної структури управління обумовлено економічними цілями підприємства, однієї з яких є динаміка зростання обсягу продаж на основі довгострокових контрактів.

Основою для формування структури управляючої системи і взаємодії її компонентів є структурно-функціональний аналіз, оскільки функції визначають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

Запропонована методика планування чисельності управлінського персоналу через розподіл функцій на постійні і змінні, обумовлені кон'юнктурою ринку, дозволяє формувати штат у залежності від ринкових показників роботи підприємства.

Для оцінки ефективності управління підприємством обгрунтовано систему показників, в основу якої покладені такі параметри, як зростання обсягу продажу за довгостроковими контрактами, рівень оплати контрактів, рівень прибутку за контрактами, рентабельність контрактного забезпечення попиту, витрати на утримання змінної частини управлінського персоналу, відношення дебіторської заборгованості до кредиторської. Запропоновано інтегральний показник оцінки ефективності управління промисловим підприємством.

Посилення ролі економічних показників у формуванні штату управлінського персоналу потребує удосконалення системи економічної підготовки працівників цієї сфери. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення рівня економічної підготовки засновано на результатах виконаного аналізу анкет працівників економічних відділів промислових підприємств.

Рекомендації щодо планування чисельності управлінського персоналу і оцінки ефективності управління підприємством апробовано в умовах шахт, які входять до складу державних холдингових компаній “Донвугілля”, “Добропіллявугілля”, виробничого об'єднання “Донецьквугілля”, що свідчить про їх практичну корисність.

Запропоновані методики щодо планування чисельності управлінського персоналу і оцінки ефективності його діяльності можуть бути використані на підприємствах інших галузей промисловості.

управлінський вугільний економічний національний

Література

Евдокимов Ф., Кендюхов А. Реструктуризация управления предприятиями угольной промышленности при переходе к рынку // Економiчний часопис. - 1997. - №9. - С. 46-51.

Евдокимов Ф., Кендюхов А. Инвестиционные проекты: проблемы оценки эффективности // Економiчний часопис. - 1998. - №4. - С. 44-46.

Евдокимов Ф.И., Кендюхов А.В., Кравцов А.А. Стратегия реформирования топливно-энергетического комплекса в контексте энергетической безопасности Украины // Вiсник Українського Будинку економiчних та науково-технiчних знань. - 1998. - №3. - С. 25-29.

Евдокимов Ф.И., Кендюхов А.В. Формирование управленческого персонала как составляющая антикризисной политики предприятия // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998. - С. 178-183.

Кендюхов А.В. Планирование штата управленческого персонала предприятия на основе функционального подхода // Труды Донецкого государственного технического университета. Серия: экономическая. Выпуск 9. - Донецк: ДонГТУ. - 1999. - С. 300-325.

Кендюхов. О.В. Удосконалювання структури штату промислового підприємства // Вiсник Технологiчного унiверситету Подiлля. - 1999. - №5. - С. 121-123.

Кендюхов О. Управління підприємством в умовах економiчної трансформацiї // Торгiвля i ринок України. Випуск 9. Том 2. - Донецьк: ДонДУЕТ, 1999. - С. 134-139.

Кендюхов А. В. Трансформация управления предприятиями угольной отрасли в условиях развития рыночных процессов // Развитие рыночных процессов в Украине: макроэкономические и региональные аспекты: Труды научно-практической конференции. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1997. - С. 8-10.

Кендюхов А.В. Основные проблемы подготовки экономических кадров для хозяйственного комплекса Украины // Економiчний вiсник Нацiональної гiрничої академiї України: Матерiали мiжнародної науково-практичної конференцiї “Проблеми та перспективи розвитку економiки України в умовах ринкової трансформацiї, Днiпропетровськ 21-22 травня 1999р. - Днiпропетровськ: РИК НГА України. - 1999. Т. 4. - С. 70-72.

Евдокимов Ф.И., Кендюхов А.В. Квалификационно-образовательный уровень управленческого персонала как основа экономической безопасности предприятия // Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года: Материалы региональной научно-практической конференции. 28 - 30 сентября, 1999г. Секция “Стратегия социального развития”. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины. - 1999. - С. 51-55.

11. Кендюхов А.В. Совершенствование структуры управления предприятием // Социально-гуманитарные проблемы менеджмента: Международная научная конференция. - Донецк: ДонГАУ. - 1997. - С. 197-200.

Кендюхов А.В. Приоритеты системы экономического образования в условиях перехода к рынку // Менеджмент в экономике переходного периода: Материалы международной научной конференции молодых ученых-экономистов. - Донецк: ДонГТУ. - 1997. - С. 67-68.

Кендюхов А.В. Гуманизация профессионального знания при подготовке инженера нового качества // Философия и гуманистические ценности в современном инженерном образовании: Межрегиональная научно-практическая конференция - Донецк: ДонГТУ. - 1998. - С. 171-175.

Кендюхов А.В. Роль управленческого персонала как фактора, влияющего на эффективность работы предприятий // Проблемы теории и практики управления в современной экономике: II Международная научная конференция молодых ученых-экономистов. 28-29 января 1999г. - Донецк: ДонГТУ. - 1999. -Т. 2. - С. 117-127.

Кендюхов А.В. Повышение эффективности управления как необходимое условие развития украинского машиностроения // Машиностроение и техносфера на рубеже ХХI века: Сборник научных трудов международной научно-технической конференции в г. Севастополе 13-18 сентября 1999 г. - Донецк: ДонГТУ. - 1999. - С. 16-19.

Дементьев В.В., Кендюхов А.В. Проблемы классификации функций управления и пути их решения // Управлiння органiзацiєю: дiагностика, стратегiя, ефективнiсть: Матерiали V Мiжнародної наукової конференцiї. 8-9 квiтня 1999 р. - Київ - Трускавець: КНЕУ. - 1999. - С. 166-168.

Кендюхов А.В. Человеческий аспект интеллектуального потенциала Украины // Наука, релiгiя, суспiльство: Збiрник доповiдей V Мiжнародної науково- практичної конференцiї “Роль науки, релiгiї та суспiльства у формуваннi моральної особистостi” Україна, Донецьк, 21 травня 1999 р. - Донецьк: Донецька обласна державна адмiнiстрацiя, ДонДIШI. - 1999. - С. 71-73.

Размещено на Allbest.ru