Корпоративна культура в системі управління персоналом в Україні: проблеми та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

корпоративна культура в системі управління персоналом в україні: проблеми та перспективи розвитку

Мельник Ганна

Черниш Дарія

Науковий керівник: к.е.н. Бондарчук Л. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Корпоративна культурa є одним із головних фaкторів ефективного функціонувaння оргaнізації, що дaє їй змогу функціонувaти нaйбільш оптимaльно як усередині дaного соціуму, так і в якості особливої соціaльної групи. Недоліки та проблеми у формувaнні корпоративної культури негaтивно позначаються на оргaнізаційній поведінці керівників, мотивaції персонaлу до ефективної праці, стані соціaльно-трудових відносин, що, у свою чергу, стає однією з відчутних перешкод у зaбезпеченні ефективної діяльності підприємств. Більшість вітчизняних організацій лише почали формувати власну корпоративну культуру в системі управління, яка ґрунтується на кодексах етичної та корпоративної поведінки.

Корпоративна культура відіграє важливу роль у визначенні і реалізації управлінської діяльності, здійсненні ефективної політики підприємства. Дослідження в цій сфері здійснювали такі вчені, як А.В. Іванченко, Г.В. Назарова, Г.Л. Хаєта, Савчук Л., Бурлакова А., Віханський О.С., Наумова О.І., Коротков Е.М., Балабанова Л.В., Сардак О.В., Д. Елдрідж і А. Кромбі, К. Голд, Г. Морган, М. Мескон, Алпєєва Т.М., Гаєвський Б.А, Давидов Ю.Н., Красовський Ю.Д., Палеха Ю.І, Рей С.А., Едгар Ш., Левин К. та ін..

Отже, слід зазначити що ж собою являє корпоративна культура. За визначенням Л.Г. Монастирського, корпоративна культура -- це сформована впродовж всієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища і формування внутрішніх відносин між групами працівників [2]. Тобто, її можна визначити як згромадження усталених норм поведінки і форм взаємодії працівників, сукупність цінностей, поглядів, традицій і ритуалів, принципів життя та діяльності, ідеології існування організації, які сформувались упродовж тривалого часу і в той чи інший спосіб продукують зразки поведінки співробітників.

У багатьох працівників керівного апарату поняття “корпоративна культура" асоціюється з традиціями, сформованими на конкретному підприємстві, але це спрощене розуміння. Адже кожне підприємство має формувати свою систему корпоративної культури, щоб досягти окресленої бізнес-мети. Ця система має складатися з певних цінностей і бути сприйнятою для розуміння з боку менеджерів підприємства. Саме тому корпоративна культура, що формується, стає своєрідною візитною карткою підприємства. На підприємстві корпоративна культура створює особливу внутрішню атмосферу, яка спонукає людей на виконання доручених їм завдань і місії: підвищуються якість та інтенсивність роботи кожного працівника, зводяться до мінімуму трудові конфлікти. Сьогодні більшість керівників розглядають корпоративну культуру як потужний стратегічний інструмент, що орієнтує всі підрозділи на досягнення загальних цілей [1].

Корпоративна культура відіграє досить важливу роль в управлінні персоналом. А саме, вона впливає на групову поведінку та поведінку індивіда в організації, визначає ставлення працівників до підприємства, влади, один одного, допомагає максимально об'єднати корпоративні інтереси з інтересами персоналу. Також не менше значення становить її вплив на внутрішній психологічний клімат організації та мотивацію персоналу.

Формуючи корпоративну культуру, потрібно усвідомлювати, що створюються лише умови, в яких відбуватиметься її розвиток, а не керувати нею безпосередньо. Формування організаційної культури залежить від керівника організації, а отже, саме він повинен чітко встановити цінності та цілі підприємства.

Упродовж історії зміст корпоративної культури, її цільові орієнтири, принципи, засоби реалізації якісно змінювалися залежно від зміни суспільно-політичного устрою, форм власності, стану розвитку загальної культури суспільства, панівних ідеологічних цінностей і норм поведінки.

За радянських часів слід віднести спрямування корпоративної культури на створення єдиних об'єднувальних цінностей: колективізму, почуття гордості за своє підприємство, готовності присвятити йому все своє свідоме трудове життя, свої знання, досвід, талант. При цьому вважали безумовним пріоритет виробничих завдань, які декларувалися як завдання партії, пріоритет колективних інтересів над особистими. Для виробничників вважали нормою прагнення до виконання та перевиконання планових показників, прояв трудового героїзму за будь якою ціною. При цьому заохочення в матеріальному вимірі були, як правило, мізерними; велике значення для персоналу мали моральні заохочення, пов'язані з перемогами в соціалістичному змаганні, публікаціями в пресі, розміщенням портретів кращих працівників на дошках пошани. Колективним та державним (партійним) інтересам щодо прояву безоплатного масового трудового героїзму була підпорядкована кадрова робота на підприємствах, проведення трудових свят, суботників, вшанування передовиків, їх нагородження, участь у святкових демонстраціях, запровадження відповідної символіки, фірмового одягу тощо. Такі складові корпоративної культури на підприємствах спрацьовували на підтримання високої ролі трудових цінностей, сприяли трудовому вихованню молоді на зразках трудового героїзму, утвердженню морально-етичних норм у дусі поваги до людини і праці [3].

На сьогоднішній день, після здобуття Україною незалежності та переходом до ринкової економіки, корпоративна культура підприємств дещо змінилась. Проте ці зміни відбуваються досить повільно та суперечливо, оскільки багато роботодавців та працівників звикли до радянських стандартів. Більш прогресивні організації копіюють досвід зарубіжних компаній, однак часто він не приживається, зважаючи на наш менталітет та особливості підприємництва в Україні. Інша ситуація в організаціях, які переймають зарубіжний досвід та максимально адаптують його наших реалій. Досить негативний вплив на формування корпоративної культури має низька заробітна плата працівників, залежність розміру заробітку від особистих стосунків з керівництвом, неувага до професійної позиції, особистої думки фахівця, умов трудової діяльності, можливостей розвитку персоналу тощо. Така ситуація є характерною для більшості державних установ та організацій, великих акціонерних товариств, а також багатьох невеликих приватних підприємств.

Отже, корпоративна культура є одним із вирішальних факторів в управлінні персоналом підприємства та діяльності організації в цілому. Тому її формуванню повинно приділятися достатньо уваги. В корпоративній культурі українських підприємств з'являються паростки позитивних зрушень, хоча радянське минуле все ще гальмує їх. Подальший розвиток корпоративної культури буде ефективним при якісній трансформації трудового менталітету керівників та підлеглих у напрямі сприяння соціальному діалогу, соціальному партнерству в інтересах зростання конкурентоспроможності персоналу й підприємства.

Список використаних джерел

організаційний культура мотивація персонал

1. Дяків О.П., Островерхов В.М., Іванюк М.В. Особливості формування корпоративної культури та її вплив на розвиток трудового потенціалу підприємства / О.П. Дяків, В.М. Островерхов, М.В. Іванюк // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. - 2011. - № 14, ч.І., - 146 с.

2. Монастирський Л.Г. Теорія організацій. Навч.посіб. - К.: Знання. - 2008. -319 с.

3. Семикіна М.В. Еволюція організаційної культури на українських підприємствах: проблеми та суперечності / М.В. Семикіна // Держава та регіони. - 2009.

Размещено на Allbest.ru