Конкурентоспроможність підприємств на ринку туристичних послуг

обґрунтовано теоретичну сутність конкурентоспроможності туристських підприємств та визначено її особливості;

обґрунтовано та уточнено суб'єкти конкуренції на ринку туристичних послуг;

структуризовано предмет конкуренції на ринку туристичних послуг;

розкрито глибинну сутність та проведено систематизацію чистих постійних конкурентних переваг у туристичній діяльності як передумови розробки підприємством раціональної конкурентної стратегії у конкретних кон'юнктурних умовах;

узагальнено та визначено пріоритетні методи оцінки рівня конкурентоспроможності туристських підприємств;

розкрито умови застосування груп методів при розробці певних типів стратегічної поведінки суб'єктів на ринку;

визначено критерії та показники оцінки рівня конкурентоспроможності туристських підприємств;

досліджено інтенсивність конкуренції на різних сегментах регіонального ринку туристичних послуг м. Києва;

здійснено оцінку конкурентоспроможності туристських підприємств м. Києва;

проведено комплексний аналіз внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на конкурентоспроможність підприємств на ринку туристичних послуг;

обґрунтовано сутність та передумови забезпечення конкурентоспроможності персоналу як важливого чинника ефективної роботи підприємств сфери туризму;

розроблено методичні підходи оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств;

розроблено програму оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств у програмній оболонці Borland Delphi 5 та здійснено її апробацію.

Об'єктом дослідження виступала проблема конкурентоспроможності підприємств туристичної галузі.

Предметом дослідження були теоретичні, методологічні та практичні питання визначення конкурентоспроможності підприємств на ринку туристичних послуг.

Методи дослідження. Для обробки первинних матеріалів застосовувались методи групувань, відносних величин, ранжування, матричний, системного аналізу, кореляційно-регресійного аналізу, експертних оцінок, статистичних і соціологічних досліджень. При визначенні рівнів конкурентоспроможності туристських підприємств використовувалась спеціально розроблена комп'ютерна програма.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомими результатами дослідження, що мають наукову новизну, є наступні положення:

вперше обґрунтовано роль та особливості конкурентоспроможності підприємств-посередників на ринку туристичних послуг;

систематизовано групи підприємств-конкурентів на ринку туристичних послуг за наступними ознаками: соціально-економічними цілями, ступенем домінування на ринку, асортиментом надаваних послуг, обраними конкурентними стратегіями, регіоном діяльності, розміром, метою і характером діяльності;

розроблена комплексна класифікація конкурентних переваг туристських підприємств як передумови розробки раціональної конкурентної стратегії за наступними ознаками: характером походження, характером використання в господарській діяльності, тривалістю прояву в часі, стадіями життєвого циклу та видами конкурентних переваг;

доповнено перелік зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на конкурентоспроможність підприємств, специфічних для туристичної галузі та встановлено напрямки дії окремих факторів;

обґрунтовано теоретичні підходи до визначення рівня конкурентоспроможності туристських підприємств різних типів та форм власності на основі критеріїв повноти задоволення попиту туристів і ефективності туристичної діяльності, а також окремих його складових - туристичного продукту (на основі критерію якості задоволення потреб споживачів) та персоналу (на основі якісних показників оцінки дотримання вимог до виконання посадових обов'язків);

доповнено систему параметрів оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств за рахунок параметрів конкурентоспроможності туристичного продукту та конкурентоспроможності обслуговування; конкретизовано алгоритм розрахунку узагальненого рівня конкурентоспроможності туристського підприємства;

сформовано пропозиції по уточненню термінів та визначень у сфері туризму.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в розробці методики оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств, яка дозволяє надати об'єктивну оцінку положення підприємства відносно його основних конкурентів на ринку туристичних послуг. Використання прикладної комп'ютерної програми оцінки рівня конкурентоспроможності туристського підприємства спрощує застосування запропонованої методики в практичній діяльності підприємств. Розроблені методичні основи оцінки конкурентоспроможності туристичного продукту та персоналу дозволяють конкретизувати заходи забезпечення конкурентоспроможності підприємств на ринку туристичних послуг. Запропоновані положення по моделюванню конкурентних стратегій туристських підприємств у певних кон'юнктурних умовах забезпечують гнучкість комерційної діяльності та оперативність реагування на зміни мінливого зовнішнього середовища. Надані пропозиції щодо використання групи методів при розробці певних типів стратегічної поведінки та пропозиції щодо розрахунку окремих оціночних показників конкурентоспроможності підприємства дозволяють удосконалити процес оцінки його конкурентних позицій. Реалізація запропонованих методичних рекомендацій у практичній діяльності підприємств дозволить підвищити наукове обґрунтування управлінських рішень, оперативно реагувати на зміни конкурентних позицій та підвищити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємств в умовах конкуренції.

Уточнення понять “туристське підприємство”, “туристичний продукт”, “конкурентоспроможність туристичного продукту”, “конкурентна перевага туристичного продукту”, “базова ціна туристичного продукту”, “аксіологічна конкурентна перевага”, “економічна конкурентна перевага”, їх впровадження в практику та нормативну документацію дозволить уніфікувати ці терміни і виробити єдине поняття серед практичних працівників та науковців, чітко формувати коло підприємств-конкурентів.

1. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємств на ринку туристичних послуг

Визначено сутність конкурентоспроможності підприємств та її особливості в туризмі, зміст конкурентних переваг як основи забезпечення стійких позицій туристських підприємств на ринку, систематизовано основні фактори конкурентоспроможності.

На основі критичного аналізу опублікованих праць науковців по проблемі комплексного дослідження та узагальнення різних підходів щодо тлумачення сутності категорії “конкурентоспроможність підприємства” у роботі сформульовано визначення конкурентоспроможності туристського підприємства як узагальнюючої характеристики стійкості підприємства, що обумовлюється ефективністю використання наявного ресурсного потенціалу, здатністю надавати привабливі за ціновими і неціновими характеристиками туристичні послуги, можливістю адаптуватися до змін динамічного конкурентного середовища. Основними рисами даної категорії є порівняльність, пов'язаність з певним видовим чи регіональним ринком, динамічність і комплексність оцінки.

З метою систематизації та структуризації об'єкту дослідження в роботі проведена класифікація видів конкурентоспроможності туристських підприємств за певними ознаками: періодом оцінки, видами ринку, оцінюваними параметрами, функціями туристичного продукту і способами їх виконання підприємствами-конкурентами, що поглиблює теоретичні розробки з даної проблеми.

Суб'єктом конкуренції на ринку туристичних послуг визначено туристське підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи і займається наданням посередницьких послуг по організації подорожей з метою отримання прибутку. В роботі запропоновано критерії віднесення підприємств до туристських: основні функції - формування (комплектування) та реалізація на ринку комплексного туристичного продукту; питома вага виручки від реалізації туристських послуг повинна складати більше 50 % обороту. До туристських слід відносити послуги, включені до розділу 63.3 “Послуги туристичних агентств і туроператорів; послуги екскурсоводів” Державного класифікатора продукції та послуг, а саме: з організації подорожей, посередницькі, туристські інформаційні та екскурсійні послуги.

Для чіткого визначення підприємств-конкурентів на регіональному та видовому ринку туристичних послуг було систематизовано групи туристських підприємств згідно з наступними ознаками: за ступенем домінування на ринку, залежно від конкурентної стратегії, за асортиментом туристичних продуктів, за економічними цілями, за регіоном діяльності, що стало необхідною передумовою розробки методичних підходів оцінки їх конкурентоспроможності.

Складність адаптації теорії конкурентоспроможності до туристичної сфери пов'язана із виконанням туристським підприємством ролі посередника на споживчому ринку послуг. Для забезпечення конкурентоспроможності необхідно, з одного боку, вивчати конкурентні позиції багаточисельних безпосередніх виробників послуг - складових туристичних продуктів, а з другого - рекреаційні потреби споживачів. У роботі виділено галузеві риси конкурентоспроможності підприємств, пов'язані зі специфічними характеристиками туристичних послуг у складі турпродукту як предмету конкуренції (нематеріальним характером, нерозривністю виробництва і споживання, мінливістю виконання, нездатністю до зберігання, високою замінюваністю їх складу та асортименту, високою вартістю); залежністю конкурентних позицій підприємств від зарубіжних конкурентів, що зумовлено їх орієнтацією на світовий ринок; наявністю туристської ренти (монопольної, диференціальної, абсолютної); коливанням рівня конкурентоспроможності в окремі періоди, що пов'язано із нерівномірністю споживання туристичних продуктів.

Враховуючи специфічні особливості конкурентоспроможності туристських підприємств та предмету їх діяльності, в роботі досліджено види конкурентних переваг у туризмі. З метою структуризації та визначення ступеня використання конкурентних переваг у практичній діяльності туристських підприємств було проведено їх комплексну класифікацію за наступними ознаками: подібністю, тривалістю прояву в часі, характером використання в господарській діяльності, характером походження, видами об'єктів, стадіями життєвого циклу, ступенем зв'язку з господарською діяльністю та видами конкурентних переваг.

Пріоритетним для забезпечення конкурентоспроможності туристських підприємств є наявність, використання та утримання протягом тривалого періоду чистих постійних конкурентних переваг, які мають характерні риси: цінність для споживачів, особливість чи унікальність, складність для дублювання конкурентами.

Складовими конкурентних переваг туристського підприємства є переваги туристичного продукту, які можуть бути пов'язані або з вищою якістю туристичних послуг (аксіологічні), або з нижчими цінами на них (економічні), що узгоджується з прийнятою ринковою стратегією в підприємстві.

Найбільш повному використанню конкурентних переваг сприяє розробка обґрунтованої конкурентної стратегії. У роботі розроблені рекомендації щодо умов використання стратегій конкуренції в діяльності різних видів туристських підприємств при певних умовах: наявності конкретних переваг, виду конкуренції на ринку, характеру попиту на туристські послуги, розміру ринкової частки, характеру обслуговування туристів, рівня витрат; цін, асортименту та якості продуктів, витрат на інновації. Використання відповідної певним кон'юнктурним умовам конкурентної стратегії є одним із заходів забезпечення стійких позицій підприємств у мінливих ринкових умовах.

Динамізм змін середовища функціонування туристського підприємства вимагає врахування факторів, які впливають на його конкурентні позиції. Всі фактори з позицій окремого підприємства поділено на дві групи: зовнішні та внутрішні.

До найбільш суттєвих зовнішніх факторів впливу на конкурентоспроможність підприємств на внутрішньому ринку туристичних послуг слід відносити наступні: зміна кількості конкуруючих підприємств на ринку, співставних за обсягами діяльності; державна політика регулювання конкуренції та розвитку підприємництва на ринку; простота входження у ринок, зміна темпів росту ринку; розмір і динаміка попиту на туристичні продукти; ступінь диференціації туристичного продукту на ринку; швидкість впровадження та ефективність стратегічних ініціатив підприємств-конкурентів; наявність та рівень бар'єрів виходу з ринку; рівень розвитку підприємництва в сфері туризму; наявність споріднених і підтримуючих галузей, ступінь їх розвитку; непередбачувані події і дії уряду. Специфічними факторами впливу на конкурентоспроможність підприємств на міжнародному ринку є: унікальність туристсько-рекреаційних ресурсів, геополітичне положення країни, політична стабільність та екологічна безпека в регіоні, співвідношення курсів валют приймаючої та відправляючої країн.

2. Аналіз конкурентоспроможності підприємств на ринку туристичних послуг

Досліджена інтенсивність конкуренції на ринку туристичних послуг України в розрізі окремих сегментів, розглянуті та використані існуючі методи оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств на прикладі регіонального ринку м. Києва, проведено аналіз чинників, що впливають на конкурентоспроможність туристських підприємств.

Аналіз конкурентного середовища дозволив дослідити умови функціонування туристських підприємств в Україні.

Дослідження ринку туристичних послуг України за 1997-1999 роки показало, що, не зважаючи на зростання кількості підприємств на 36 %, чисельність працівників галузі скоротилась на 7 %; кількість туристичних поїздок зменшилась на 24 %, обсяг реалізації послуг туристськими підприємствами знизився на 43 %, валютні надходження від туризму скоротилися на 13 %. Дані тенденції свідчать про зменшення кількості поїздок при одночасному скороченні фізичного обсягу реалізації послуг туристськими підприємствами, посилення тенденції до самостійної організації подорожей туристами, спотворення ситуації на ринку, коли фактичне зростання кількості незалежних суб'єктів туристичної діяльності супроводжується зменшенням обсягів наданих ними послуг; посилення конкуренції між вітчизняними туристськими підприємствами на національному ринку.

Проведений аналіз інтенсивності конкуренції на ринку туристичних послуг України підтвердив, що в регіональному розрізі особливо високий ступінь конкуренції характерний для ринку м. Києва (25,9 % загальної кількості ліцензованих підприємств). Дослідження інтенсивності конкуренції на ринку туристичних послуг м. Києва у 1999р. за основними показниками, - розподіл ринкових часток між конкурентами, темпи росту обсягів діяльності і рентабельності туристичної діяльності підприємств на ринку, - показав: показник концентрації склав 0,38; індекс Герфінделя-Гіршмана - 0,12; показник інтенсивності конкуренції, що враховує рентабельність ринку, - 0,96; показник інтенсивності конкуренції, розрахований з урахуванням темпу росту обсягу продаж на ринку - 0,29; узагальнюючий показник інтенсивності конкуренції - 1,13, що свідчить в цілому про високу конкурентну активність підприємств на даному ринку, чому сприяли рівномірний розподіл часток між конкурентами та суперництво між ними за отримання прибутку. Однак окремі сегменти ринку туристичних послуг м. Києва, - виїзного туризму до Італії, Франції, Іспанії, Туреччини, Болгарії, в'їзного туризму із США, Ізраїлю та Угорщини, - були високо концентровані.

Аналіз основних факторів конкурентоспроможності туристських підприємств України за 1997-1999 роки показав:

одночасна місткість туристсько-рекреаційного ресурсного потенціалу України становить 48,5 млн. чол., фактичний рівень його використання - 7-9 %;

купівельна спроможність українських громадян знизилась на 18,4 %, середньорі-чний темп зниження склав 6,1 %;

питома вага податкових відрахувань від здійснення туристичної діяльності становить 60-75 % доходів вітчизняних підприємств, у той час як у Німеччині, Угорщині, Польщі, Чехії - близько 40 %;

вартість візи для в'їзду в Україну перевищує вартість віз для в'їзду в країни - провідні туристичні адресати світу, - у 1,5-3 рази, і складає у структурі туристичного продукту для іноземних туристів 2-15 %;

ціни на вітчизняні туристичні продукти підвищились на 76,8 %, у середньому за рік - на 25,6 %;

питома вага додаткових та спеціалізованих послуг у складі комплексного туристичного продукту вітчизняних підприємств складає 12-35 %, в той час як у зарубіжних конкурентів більше 50 %;

якість туристичних продуктів невисока; основні причини: вузький асортимент послуг, недостатній рівень обслуговування, несвоєчасність виконання послуг;

у складі персоналу туристських підприємств питома вага працівників із вищою спеціальною освітою в галузі туризму становить 15%, із середньою спеціальною - 20 %, зі стажем роботи в галузі більше трьох років - 25 %;

витрати на рекламну діяльність вітчизняних туристських підприємств складають від 2 до 15 % валових витрат, у зарубіжних конкурентів - близько 30 %;

основні форми рекламних засобів суб'єктів туристичної діяльності в Україні: середовище Інтернет (18 %), зовнішня реклама (16 %), поліграфічна продукція (13 %), друковані періодичні видання (7 %);

співвідношення обсягів обслуговування з використанням традиційних та сучасних форм у практиці діяльності вітчизняних туристських підприємств складає відповідно 48 % та 52 %; більшість підприємств ігнорують форму обслуговування споживачів за допомогою Інтернет.

У результаті проведення експертного дослідження було сформовано перелік найбільш вагомих узагальнених факторів, пріоритетних з точки зору забезпечення конкурентоспроможності туристського підприємства та визначена їх вагомість: оптимальність конкурентної стратегії, кваліфікація персоналу, конкурентоспроможність туристичного продукту.

У роботі узагальнений досвід щодо методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств. Основними з них, що можуть застосовуватись у сфері туризму, є: методи рангів, різниць, балів, порівняльних переваг, досягнення рівноваги, оцінки ринкової частки, матричний та метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Кожний метод має переваги і недоліки щодо використання в туристичній сфері та при розробці різних стратегій конкуренції.

Поглиблений аналіз конкурентоспроможності 10 туристичних операторів м. Києва, що мають найбільші обсяги реалізації туристичних послуг та працюють на ринку виїзного туризму, показав, що конкурентоспроможність підприємств змінюється з часом, оцінюється лише у порівнянні з аналогічними підприємствами за комплексом показників. Більшість методів надають недостатньо об'єктивну оцінку конкурентних позицій підприємств на ринку туристичних послуг, оскільки не враховують показники, що дозволяють оцінити якість туристичного продукту, якість обслуговування туристів та професійну майстерність персоналу і не в повній мірі відповідають особливостям туристичної діяльності (методи різниць, ефективної конкуренції, ринкової частки, матричний, досягнення рівноваги); не враховують важливі економічні параметри діяльності підприємств, зокрема, ефективність господарської діяльності, фінансовий стан підприємства (метод, що ґрунтується на визначенні ринкової частки, матричний, досягнення рівноваги); не дозволяють оцінити конкурентоспроможність у динаміці (методи балів, рангів, різниць, порівняльних переваг, ринкової частки, досягнення рівноваги) та значимість окремих показників при розрахунку узагальнюючого рівня конкурентоспроможності (методи рангів, різниць, порівняльних переваг, ринкової частки, досягнення рівноваги). Використання багатьох методів у сфері туризму ускладнюється недосконалістю нормативно-правової бази, відсутністю достовірної інформації про стан ринку, непідготовленістю користувачів щодо їх практичного застосування.

Із сукупності показників, що характеризують ступінь домінування підприємства на ринку і його можливості впливати на обсяги попиту, найважливішим є ринкова частка. Основними вимогами щодо розрахунку частки підприємства на ринку туристичних послуг є: обов'язковість визначення меж ринку; встановлення проміжку часу, протягом якого розраховується ринкова частка; визначення територіальних меж ринку; складання переліку підприємств, що на ньому працюють. Частка конкурентів на ринку визначається серед групи підприємств, що реалізують взаємозамінні туристичні продукти, аналогічні за призначенням, споживчими властивостями, подібні за характеристиками і якісними показниками, мають спільну групу споживачів та суттєво не відрізняються в цінах.

3. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств

Розроблено методичні рекомендації щодо оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств у цілому, а також щодо оцінки конкурентоспроможності туристичного продукту і персоналу.

В результаті проведеного дослідження в роботі обґрунтована методика оцінки конкурентоспроможності туристського підприємства, а саме: розроблені параметри оцінки, запропоновано перелік і послідовність здійснення робіт щодо визначення конкурентоспроможності, модель розрахунку узагальнюючого рівня конкурентоспроможності туристського підприємства та прикладна комп'ютерна програма автоматизації його розрахунків.

Для оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств із сукупності існуючих методів найбільш доцільно використовувати параметричний. Застосування даного методу передбачає певний порядок дій: визначення підприємств-конкурентів за ознакою ідентичності їх типу, асортименту пропонуємих туристичних продуктів та належності до єдиного регіонального ринку; збір інформації, розрахунок одиничних параметрів конкурентоспроможності, обчислення параметричних індексів на основі співставлення показників підприємства з найкращими в досліджуваній сукупності; розрахунок групових параметричних індексів та узагальнюючого рівня конкурентоспроможності.

У роботі визначено перелік та значущість параметрів конкурентоспроможності туристських підприємств, які визначають її загальний рівень. Значущість окремих оціночних параметрів була визначена на основі експертного дослідження.

В результаті дисертантом було запропоновано наступну модель розрахунку узагальнюючого рівня конкурентоспроможності туристського підприємства:

Ккп=0,25Оп+0,33Кп+0,15Еп+0,27Фп - max,

де Ккп - узагальнюючий рівень конкурентоспроможності підприємства; Оп - відносний показник оцінки конкурентоспроможності обслуговування; Кп - відносний показник конкурентоспроможності туристичного продукту; Еп - відносний показник ефективності туристичної діяльності; Фп - відносний показник оцінки фінансового стану підприємства.

Для удосконалення процесу оцінки конкурентоспроможності в роботі розроблено прикладну комп'ютерну програму автоматизації розрахунків рівня конкурентоспроможності підприємства в програмній оболонці Borland Delphi'5.

Апробація запропонованої в дисертації методики оцінки конкурентоспроможності, здійснена на базі провідних туристських підприємств м. Києва - туроператорів “САМ” та “Гамалія”, підтверджує її об'єктивність та дієвість: за результатами розрахунків у 1999 р. рівень конкурентоспроможності туроператора “САМ” (0,85) перевищував відповідний показник підприємства “Гамалія” (-22,46), що відповідало реальній ситуації.

В останні роки, коли ринок туристичних послуг став у значній мірі конкурентним, підприємства-посередники більше уваги приділяють конкурентоспроможності туристичного продукту. З урахуванням досвіду функціонування туристських підприємств та проведених маркетингових досліджень у роботі розроблені рекомендації по оцінці конкурентоспроможності специфічного товару турпідприємства - туристичного продукту на основі критерію якості задоволення потреб туристів, а саме: визначено основні принципи, розроблено систему оціночних показників та запропоновано алгоритми їх розрахунку.

Для оцінки конкурентоспроможності туристичного продукту пропонується використовувати наступні показники і характеристики: асортимент, якість, ціна продукту, форма обслуговування, час роботи туристського підприємства, середній час надання послуг, середовище обслуговування, кваліфікація та вміння персоналу.

Оцінку конкурентоспроможності туристичного продукту рекомендується проводити на основі порівняння з продуктами-аналогами підприємств-конкурентів. Порівняльність продуктів забезпечується шляхом дотримання основних вимог - належності продуктів до одного асортиментного виду; єдиного регіонального ринку або його сегменту, ідентичності структури; наявності максимальної кількості переваг для споживачів, подібності фаз життєвого циклу продуктів.

Туристичне обслуговування має індивідуальний характер, процеси виробництва і надання послуг збігаються в часі, тому конкурентоспроможність туристських підприємств значною мірою залежить від кваліфікації та майстерності персоналу, особистісних та професійних характеристик працівників, дотримання яких при прийнятті на роботу забезпечує їх високу конкурентоспроможність.

В роботі обґрунтовано основні критерії оцінки конкурентоспроможності працівників у туризмі: високий рівень кваліфікації шляхом дотримання вимог до певної категорії персоналу при прийнятті на роботу, застосування творчого підходу при вирішенні поточних завдань, дотримання дисципліни праці.

Дисертантом пропонується оцінювати конкурентоспроможність персоналу на основі визначення відхилення від встановлених вимог до певного виду трудової діяльності по всій сукупності оціночних показників ефективності та якості виконуваних робіт:

,

де В - базовий показник, Кзі - коефіцієнт зниження за і-м показником конкурентоспроможності персоналу, Knj - коефіцієнт підвищення за j-м показником конкурентоспроможності персоналу.

Введення коефіцієнта конкурентоспроможності персоналу в практичну діяльність дозволить оцінювати вклад окремих працівників в кінцеві результати діяльності туристського підприємства, забезпечити підвищення конкурентоспроможності туристичних продуктів та підприємства в цілому.

Апробація розроблених методик щодо оцінки конкурентоспроможності туристського підприємства та його складових дозволяють дійти висновку про широкі можливості їх практичного застосування при розробці стратегічних планів діяльності, конкретизації заходів забезпечення конкурентоспроможності та підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств в умовах конкуренції.

Впровадження запропонованих методичних рекомендацій щодо оцінки конкурентоспроможності в практичну діяльність дозволить збільшити достовірність та комплексність оцінки конкурентних позицій підприємств, визначити переваги та недоліки прийнятої підприємством конкурентної стратегії, що дозволить цілеспрямовано вносити необхідні корективи.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, сутність якої полягає у комплексному дослідженні та оцінці конкурентоспроможності підприємств-посередників в туризмі. Результати проведених досліджень дозволяють зробити наступні висновки і пропозиції.

1. Ринкові перетворення, що відбуваються в Україні, визначення туризму пріоритетною галуззю економіки, загострення конкуренції на окремих сегментах внутрішнього та міжнародного ринку туристичних послуг актуалізують необхідність дослідження проблеми конкурентоспроможності, як передумови підтримання стійких позицій підприємств в умовах конкурентного ринку.

В умовах зростаючої конкуренції туристському підприємству необхідно здійснювати постійний моніторинг позицій на ринку, вивчати сильні та слабкі сторони господарської діяльності, своєчасно пристосовуватись до змін ринкових ситуацій, що вимагає розробки об'єктивної методики оцінки його конкурентних позицій.

2. В роботі обґрунтовано особливі риси категорії конкурентоспроможності в туризмі, - залежність її від конкурентних позицій підприємств виробників послуг, складових туристичних продуктів, своєчасної реакції підприємства на попит туристів, специфікою туристичного продукту як предмету конкуренції; залежністю її від вітчизняних та зарубіжних конкурентів із аналогічним асортиментом туристичних продуктів; наявністю у підприємства туристської ренти; коливанням рівня конкурентоспроможності в окремі сезони. Розглянуті положення про особливості конкурентоспроможності підприємств-посередників в туризмі визначають відповідний методичний підхід і модель її оцінки.

3. Основним суб'єктом конкуренції на ринку туристичних послуг нами визначено туристське підприємство, яке виконує роль посередника між споживачами (туристами) та виробниками окремих туристичних послуг. Визначено наступні критерії віднесення підприємств до туристських: основними функціями мають бути комплектування та реалізація на ринку комплексного туристичного продукту; питома вага виручки від реалізації туристських послуг повинна складати більше 50 % обороту. Проведена в роботі систематизація груп підприємств-конкурентів на ринку туристичних послуг за певними ознаками стала важливою передумовою розробки методичних підходів щодо оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств.

4. Передумовою підтримання стійких позицій підприємств в умовах конкурентного ринку є наявність чистих постійних конкурентних переваг. Основними їх рисами визначені наступні: цінність для споживачів, особливість чи унікальність, складність для дублювання конкурентами, можливість використання протягом тривалого періоду.

5. У роботі визначено зовнішні та внутрішні фактори впливу на конкурентоспроможність туристських підприємств; їх перелік доповнено факторами, специфічними для туристичної галузі (рівень туристської ренти, конкурентоспроможність обслуговування та туристичного продукту, геополітичне положення країни, наявність і вартість туристсько-рекреаційних ресурсів) та встановлено напрямки їх дії.

6. Запропоновано рекомендації щодо розробки раціональної стратегії поведінки суб'єкта на ринку, виходячи з реальної оцінки ринкових можливостей, що є передумовою забезпечення стабільних конкурентних позицій підприємств в умовах ринку, зменшення ступеню ризику та невизначеності їх діяльності.

7. На основі проведених досліджень у роботі розроблено методичні рекомендації щодо оцінки рівня конкурентоспроможності туристських підприємств на основі критеріїв повноти задоволення попиту туристів та ефективності туристичної діяльності і рекомендовано для використання в практичній діяльності підприємств різних типів та форм власності. На відміну від існуючих методик даний підхід дозволяє цілеспрямовано і предметно через окремі показники розглянути сильні та слабкі сторони в діяльності досліджуваного суб'єкта і обґрунтувати стратегію зміцнення його конкурентних позицій.

8. Запропоновано використовувати методичні рекомендації щодо визначення конкурентоспроможності окремих складових туристського підприємства, - персоналу (на основі якісних показників оцінки ступеню виконання обов'язків) та туристичного продукту (на основі критерію якості задоволення потреб туристів), що забезпечить отримання об'єктивної та комплексної оцінки.

Практична реалізація вищезазначених пропозицій у діяльності туристських підприємств дозволить удосконалити оцінку їх конкурентоспроможності, здійснювати моніторинг рівня конкурентоспроможності та забезпечувати обґрунтованість стратегічних планів господарювання в мінливих ринкових умовах.

конкурентний кон'юнктурний туристичний

Література

1. Гаврилюк С.П. Методичні підходи визначення конкурентоспроможності туристичних підприємств. // Вісник КДТЕУ. - №2, 2000. - с. 50-59.

2. Гаврилюк С.П. Оцінка інтенсивності конкуренції туристичних підприємств на ринку турпослуг м. Києва. // Вісник Східноукраїнського Державного Університету. - №4 (26), 2000. - с.41-48.

3. Гаврилюк С.П. Оцінка конкурентоспроможності туристичного продукту. // Маркетинг в Україні. - №4 (спецвипуск). - 2000. - с.11-13.

4. Гаврилюк С.П. Персонал туристичного підприємства як чинник його конкурентоспроможності. // Вісник КНТЕУ. - №6, 2000. - с.72-79.

5. Гаврилюк С.П. Розвиток конкуренції на ринку туристичних товарів та послуг. // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 2000. - №1. - с.254-256.

Размещено на Allbest.ru