Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Реферат

з мікроекономіки

Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва

Підготувала

студентка ІІ курсу,

1 групи, ООА-201

Белінська Альона

Київ - 2013

Зміст

1. Сутність управлінських рішень

2. Вибір оптимальної комбінації факторів виробництва. Рівновага виробника

3. Розширення та згортання виробництва

Висновок

1. Сутність управлінських рішень

управління рівновага виробник

Кожна організація для здійснення ефективної діяльності визначає цілі, досягнення яких можливе лише внаслідок дій, які виконуються в певній послідовності і є способом вирішення окремих, часткових завдань. У процесі організації діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації виробничого процесу, розподілу робіт та забезпечення їх необхідними засобами тощо. Від того, наскільки обґрунтованими будуть ці рішення, залежатимуть успіх чи невдача організації, її процвітання чи занепад.

Управлінське рішення -- результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

Кожна проблемна (незапланована) ситуація зумовлена внутрішніми і зовнішніми чинниками.

До внутрішніх чинників належать цілі та стратегія організації, технологія та ресурси, структура виробництва, управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхідність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Внутрішніми чинниками, що можуть породжувати проблеми, є і відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт; вони виникають внаслідок неправильних дій персоналу, відсутності у працівників виконавської дисципліни або нечіткого розмежування між ними повноважень. Ці проблеми зумовлені недоліками самої системи управління. їх необхідно своєчасно виявляти, усувати й унеможливлювати їх появу в майбутньому.

Зовнішні чинники. Це складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими і опосередкованими, загрозливими для неї і такими, що відкривають нові можливості. Наприклад, зміна смаків та пріоритетів споживачів створює суттєві проблеми зі збутом. Організація може вирішувати їх не шляхом відмови від випуску звичної для себе продукції, а через її модифікацію або перехід на інші ринки тощо. Часто нові проблеми криються у зміні чинного законодавства, податкової системи та ін. Виявлення існуючих проблем забезпечує можливість прогнозувати їх у майбутньому, а отже, запобігати їх появі і збільшувати час для підготовки відповідних управлінських рішень.

Управлінські рішення спрямовані на організацію колективної праці і приймаються людиною, яка має відповідні владні повноваження. Особи, які приймають рішення, є суб'єктами управлінського рішення. Це менеджери і групи працівників, що мають відповідні повноваження для прийняття рішень.

Необхідність прийняття управлінського рішення зумовлена або зовнішніми обставинами (припис вищої організації, регулювання відносин з підприємствами та організаціями), або внутрішніми (стратегічні цілі організації, відхилення від заданих параметрів виробництва, виникнення вузьких місць, виявлення резервів, порушення трудової дисципліни, заохочення працівників тощо). У кожній організації приймається велика кількість найрізноманітніших рішень, які в менеджменті класифікують за різними ознаками Метою управлінської діяльності є знаходження таких форм, методів, засобів та інструментів прийняття рішень, які б сприяли досягненню оптимального результату в конкретних умовах.

Успішне керівництво реалізацією рішень потребує не лише раціонального розподілу робіт між підлеглими, а й здатності налаштовувати їх на виконання завдань, сприяти ініціативності.

2. Вибір оптимальної комбінації факторів виробництва. Рівновага виробника

Для ефективного функціонування підприємства необхідний вибір оптимальної комбінації факторів виробництва. Для виробника в ході створення нового виробництва ні витрати на виробництво, ні ціни ресурсів і продукції, ні обсяг випуску за одиницю часу не є детермінованими. І перше, і друге, і третє буде результатом узгодженого вибору, що ґрунтується на даних маркетингової і техніко-економічної розвідки та власної стратегії розвитку. У мікроекономічній теорії під час розв'язання задачі вибору оптимальної комбінації розглядаються два змінні фактори: працю і капітал, а точніше - ціни їх використання у виробничому процесі.

Графічне подання оптимуму виробника (точка дотику ізокости та ізокванти):

Рис. 1. Рівновага виробника Рис. 2. Траєкторія зростання

Умовою рівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат ізокванти, що мають спільну точку (А). Траєкторія зростання показує, як змінюється співвідношення факторів виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів виробництва продукції.

Для розкриття теми нам потрібно оперувати кількова термінами:

- ізокоста - лінія, що відображає різні комбінації факторів виробництва, сума загальних витрат на залучення яких є однаковою (лінія ТС).

- ізокванта - лінія, що відображає всі можливі найменш витратні комбінації двох факторів виробництва, які забезпечують виробнику виготовлення за розрахунковий період часу однакового обсягу продукції (Q1, Q2, Q3).

- оптимальна комбінація ресурсів - комбінація будь-якої пари замінних ресурсів для якої гранична норма їх технологічного заміщення дорівнює співвідношенню їхніх цін.

- віддача від масштабу - коефіцієнт, що показує результат впливу на випуск продукції пропорційної зміни обох факторів - праці та капіталу.

3. Розширення та згортання виробництва

У теорії виробництва традиційно використовується двохфакторна виробнича функція виду Q = f (L, K), що характеризує залежність між максимально можливим обсягом випуску (Q) і кількостями застосовуваних ресурсів праці (L) і капіталу (К). Це пояснюється не тільки зручністю графічного відображення, а й тим, що питома витрата матеріалів в багатьох випадках слабо залежить від обсягу випуску, а такий фактор, як виробничі площі, зазвичай розглядається разом з капіталом. При цьому ресурси L і К , а також випуск Q розглядаються в міру потоку, тобто в одиницях використання (випуску) в одиницю часу. Графічно кожен спосіб виробництва може бути представлений точкою, координати якої характеризують мінімально необхідні для виробництва даного обсягу випуску кількості ресурсів L, а виробнича функція - лінією рівного випуску, або ізоквантою, подібно до того, як в теорії споживання крива байдужості характеризує один і той же рівень задоволення, або корисності різних комбінацій споживчих благ.

Розглянемо таку характеристику виробничої функції як інтенсивність застосування різних ресурсів у визначеному виробничому процесі. Вона визначається нахилом променя, проведеного з початку координат до цікавої для нас точки на ізокванті.

Рис. 3. Інтенсивність застосування праці та капіталу

Так, на рис. 3 виробничий спосіб P1 більш капіталоінтенсивний, ніж спосіб Р2. Очевидно, що тут K1/L1>K2/L2. Верхня частина ізокванти включає капіталоінтенсивні, тоді як нижня трудоінтенсивні виробничі методи.

Розширення виробництва можливе різними шляхами. При збереженні незмінної технічної бази збільшити випуск можна за рахунок збільшення застосування всіх видів ресурсів. У цьому випадку має місце збільшення масштабів виробництва, для його аналізу використовується поняття віддача від масштабу. Ми знаємо, що в миттєвому періоді обсяги застосування кожного ресурсу залишаються незмінними і тому в рамках цього періоду розширення виробництва неможливе. У короткому періоді можна збільшити обсяг застосування лише змінного ресурсу. У цьому випадку має місце зміна пропорцій, в яких застосовуються виробничі ресурси. Розширення виробництва в короткому періоді досліджується за допомогою поняття спадної віддачі (або спадної продуктивності) змінного ресурсу або, як іноді кажуть, закону змінних пропорцій. Можливо також розширення виробництва за рахунок зміни його технічної бази, тобто науково-технічного прогресу.

Рис. 4. Еластичність віпуску від масштабу:

Якщо обраний технічно ефективний спосіб виробництва, то збільшення випуску можливе за рахунок пропорційного збільшення використання всіх виробничих ресурсів. Це і є зміна масштабу виробництва, або його розширення.

Нехай початкове співвідношення між випуском і застосовуваними ресурсами описується виробничою функцією Qo = f (K, L).

Якщо ми збільшимо обсяги застосовуваних ресурсів (масштаб виробництва) в k разів, то новий обсяг випуску, очевидно, складе Q1 = f (kK, kL).

Якщо в результаті випуск збільшиться також в k разів (Q1 = kQo), то спостерігається постійна віддача від масштабу. Якщо випуск збільшиться менш, ніж в k разів (Q1 < kQo), то має місце спадна віддача від масштабу.

Якщо випуск збільшиться більш ніж в k разів (Q1 > kQo), то має місце зростаюча віддача від масштабу (рис. 4).

Введемо ще одну характеристику виробничої функції - однорідність. Виробнича функція називається однорідною, якщо при збільшенні кількості всіх виробничих ресурсів в k разів випуск збільшується в k^t раз так, що Q1 (kK, kL) = k^t Qo (K, L).

Показник t характеризує ступінь однорідності функції.

Постійна віддача від масштабу спостерігається в тих виробництвах, де ресурси однорідні (в технічному сенсі) та їх кількість можна змінювати пропорційно. У таких виробництвах збільшення випуску може бути досягнуто шляхом кратного збільшення обсягу використання всіх виробничих ресурсів. Спадна віддача, як правило, пов'язана з обмеженими можливостями управління великим виробництвом.

Концентрація управління (на незмінній технічній базі) понад певної межі веде до порушення координації потоків ресурси-випуск.

У багатьох випадках - і це необхідно підкреслити - характер віддачі від масштабу змінюється при досягненні певних меж випуску. До певних меж зростання виробництва може супроводжуватися постійною і навіть зростаючою віддачею від масштабу, яка потім змінюється спадною.

Промені, проведені з початку координат, називаються лініями зростання, або лініями росту (рис. 5). Вони характеризують технічно можливі шляхи розширення виробництва, переходу з нижчої на більш високу ізокванту. Серед можливих ліній зростання становлять інтерес ізокліналі (рис. 6), уздовж яких гранична норма технічного заміщення ресурсів при будь-якому обсязі випуску постійна. Для однорідної виробничої функції ізокліналь представляється променем, проведеним з початку координат, вздовж якого гранична норма технічного заміщення і співвідношення K / L мають одне і те ж значення.

Рис. 5. Оптимальна комбінація ресурсів для різних обсягів випуску

Рис. 6. Ізокліналь

У короткому періоді лінія росту може бути представлена променем, паралельним осі змінного ресурсу (К1-К2):

Оптимальний та неоптимальні шляхи зростання виглядатимуть так:

Рис. 7. Оптимальний (Е₁Е₄) та неоптимальні (D₁D₄ i B₁B₄) шляхи зростання

Висновок

Отже, рішення щодо розширення або згортання виробництва мають бути обґрунтовані певними показниками. Наприклад, віддачею від масштабу. Якщо віддача дорівнює 1, то віддача постійна. Постійна віддача від масштабу -- це ситуація,при якій зміна кількості всіх факторів виробництва, яке викликає пропорційну зміну обсягу випуску продукту. Якщо віддача менша за 1, то віддача спадна, тобто це ситуація, за якої збалансоване зростання обсягу всіх чинників виробництва призводить до все меншого зростання обсягу випуску продукту. Якщо віддача більша 1, відповідно віддача зростаюча, тобто пропорційне збільшення всіх факторів виробництва призводить до більшого збільшення обсягу випуску продукту.

Збільшення розмірів підприємства веде до поліпшення розвитку виробництва, проте існує межа, за межами якої збільшення масштабів виробництва вже не викликає поліпшення економічних показників і, отже, є неефективним. Таким чином, існують оптимальні та неоптимальні шляхи зростання чи розширення виробництва.

Чим оптимальніше буде вибрана комбінація факторів виробництва, тим вища імовірність досягання оптимуму виробника, або рівноваги виробника - це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні у виробничому процесі.

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними. Підприємство, намагаючись збільшити обсяги виробництва продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб виробництва. При цьому спостерігається різна віддача (ефект) від зміни масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли обсяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів. Наприклад, при подвоєнні факторів виробництва обсяг випуску продукції зростає більш ніж у два рази (рис. 8).

Зростаючий ефект масштабу виробництва може досягатися завдяки впливу таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива спеціалізація, що призводить до підвищення продуктивності праці і зниження витрат.

2. Поліпшення управління. На більших підприємствах виділяють спеціалістів, які безпосередньо займаються маркетингом, рекламою, постачанням, науково-технічною роботою і т. д. Це дає змогу збільшити ефективність діяльності підприємства.

3. Збільшення масштабів виробництва не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Наприклад, збільшення вдвічі кількості верстатів на заводі не вимагає такого ж збільшення механіків, електриків, охоронців, бухгалтерів, а також витрат на освітлення, опалення, вентиляцію і т. д.

Постійна (стала) віддача від масштабу виробництва спостерігається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги використання ресурсів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ресурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції.

Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випуску продукції лише в півтора рази (рис. 9).

Рис. 8. Зростаючий ефект масштабу виробництва

Рис. 9. Спадний ефект масштабу виробництва

Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив таких факторів:

1. Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку.

2. Вихід підприємства за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють громіздку систему управління. "затрудняється координація проміжних ланок, обмін інформацією, а це приводить до зниження ефективності управлінських рішень).

Зростаючий та спадний ефект масштабу виробництва дає підстави для прийняття управлінських рішень щодо розширення або згортання виробництва.

Размещено на Allbest.ru