Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Курсова робота

з дисципліни: “Стратегія підприємства”

Стратегія успішної діяльності підприємства в нинішніх умовах

Виконала студентка 4-го курсу ІЗДН

Мельник Світлана Михайлівна

спеціальність 6.030504

"Економіка підприємства"

група №1

№ зал. кн. 080300

Київ 2012 р.

План

Вступ

1.Сутність стратегії підприємства

2.Стратегія диференціації

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

При здійсненні в нашій країні реформ виникає проблема вироблення такої господарської політики й стратегії, які дозволяють організації підтримувати конкурентоспроможність у доступній для розгляду перспективі. Саме тому дана проблема найбільш актуальна, так, як від прийнятих правильних економічно доцільних і науково-обґрунтованих рішень залежить благополуччя, як окремих організацій, підприємств, так і суспільства в цілому.

Керівники всього світу вже давно усвідомили, що стратегія - це невід'ємна частина, або навіть головна складова успіху діяльності на ринку. Роль стратегії в досягненні організацією успіху настільки значна, що до неї не можна підходити як до вузько спеціалізованого поняття.

Кількість літератури, присвяченої розробці стратегії, значна і невпинно зростає. Незважаючи на те, що досліджень на цю тему чимало, єдиного визначення стратегії не існує. Як наслідок -- наявність великої кількості концептуальних основ для визначення та впровадження стратегії.

На думку перших вчених, які займались дослідженнями в цій сфері, стратегія -- це раціональне прийняття рішень, в результаті яких ресурси компанії протиставляються можливостям, запропонованим умовами конкуренції. Інші стверджують, що зовнішнє середовище має визначний вплив на процес формування стратегії в компаніях. З іншого боку, прибічники думки про важливість ресурсів стверджують, що не оточення, а ресурси компанії є основою формування стратегії фірми. Незважаючи на згадані розбіжності, всі концепції об'єднує одна спільна мета -- оптимізація діяльності компанії по відношенню до інших в одному і тому ж конкурентному середовищі.

Зростає також усвідомлення того, що у високо динамічних конкурентних середовищах традиційний підхід до розробки стратегії часто не дає бажаних результатів, і компанії повинні орієнтуватись на більш динамічні концепції, так як основні умови змінюються раніше, ніж сформульовані стратегії досягають цілковитого втілення. Але залишається незрозумілим, як досягти динамічного підходу до розробки стратегії.

Керівники вже давно вивчають та аналізують стратегію як визначну складову інструментарію вирішення різнопланових проблем у процесі функціонування та розвитку підприємства. Це необхідно їм для того, щоб знати, що, як і якою мірою необхідно робити завтра, через місяць, через рік і т.д., щоб упевнено керувати процесами на довіреному їм підприємстві, фірмі, компанії, достовірно прогнозуючи тенденції зміни даних процесів з урахуванням динамічних умов ринку.

Процес розробки стратегії підприємства, фірми, компанії, пов'язаний із вирішенням проблеми якнайшвидшого досягнення запланованих результатів в умовах внутрішнього середовища й ситуації на ринку. У такому разі мета виступає результатом, а стратегія - інструментарієм її досягнення.

Для завоювання конкурентних переваг на ринку, підприємства використовують, один із підходів, це стратегію диференціації, шляхом розширення споживчих якостей товару понад ті, якими володіє конкурент.

Сутність стратегії диференціації полягає в тому, щоб знаходити шляхи бути єдиним, хто пропонує покупцям додаткові риси товару, що вони хочуть, і постійно підтримувати цю перевагу. Застосування даної стратегії, стає можливе у міру того, як диференціюються, урізноманітнюються запити споживачів, які уже не обмежуються стандартним, хоч і дешевим товаром (послугою). Результативною стратегія диференціації стає лише тоді, коли виробник, що її застосовує, знаходить шлях бути єдиним, хто пропонує покупцям додаткові риси даного товару, які непросто скопіювати, а покупці масово бажають товар з такими додатковими характеристиками. При цьому витрати по здійсненню диференціації покриваються за рахунок збільшення ціни на обновлений і змінений товар. Якщо ж покупці не бачать ніякої цінності у додаткових рисах диференційованого товару, щоб його купити замість товару конкурента, або якщо ці додаткові риси легко копіюються, стратегія диференціації успіху мати не буде.

1.Сутність стратегії підприємства

У вітчизняній та й іноземній літературі, термін „стратегія” має багато трактувань, які загалом виділяють дві основні концепції стратегії:

- філософську;

- організаційно-управлінську.

Філософська концепція ґрунтується на загальному значенні стратегії для підприємства. З цієї точки зору стратегію можна розглядати як найцінніше досягнення управлінської діяльності, що відкриває можливості досягнення бажаних результатів функціонування і розвитку організації.

Організаційно-управлінська концепція визначає стратегію як певний шаблон логічної і послідовної поведінки, що складається на підприємстві свідомо або стихійно, і як найголовніший елемент самовизначення на ринку у швидко змінних умовах зовнішнього середовища. Відповідно до цієї концепції, стратегія - це довгостроковий курс розвитку підприємства, спосіб досягнення цілей, прийнятий у відповідності зі своїми продуктивними, фінансовими та іншими можливостями.

Існує ще декілька найбільш розповсюджених і відомих визначень стратегії, як то:

- стратегія підприємства - це план управління підприємством, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей;

- стратегія - це планування всіх найважливіших дій (підприємницьких, конкурентних, функціональних), які необхідно реалізувати для забезпечення тривалого успіху підприємства;

- стратегія - це комплекс прийнятих керівником рішень стосовно розміщення ресурсів підприємства і досягнення довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках;

- стратегія - це агрегат продуманого плану заходів і дій незапланованих, які керівник не може передбачити заздалегідь у зв'язку із нестабільністю і невизначеністю ринку.

Згідно з філософською концепцією, стратегія, яку використовує підприємство, є планованою (накреслюваною, задуманою), а згідно з організаційно-управлінською - реалізованою (здійснюваною). Але, як показує досвід підприємств, далеко не кожна планова стратегія здійснюється. Стратегії необхідно не тільки формулювати, але й формувати, тобто в реальних умовах доречне вміле сполучення обох видів стратегії і реалізація деякої комбінації продуманої і виникаючої стратегії (мал. 1.1.):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1.1. Свідомі і виникаючі стратегії

Очевидно, для розробки стратегії кожне підприємство має спершу проаналізувати й оцінити такі напрями своєї діяльності, як:

- місію і можливості її здійснення;

- конкурентні переваги на ринку;

- особливості організації бізнесу на ринку;

- ринки або сегменти ринків збуту, де „працює” підприємство і де збирається „працювати” найближчим часом;

- асортимент продукції або послуг, які надаються;

- ресурси;

- структуру підприємства й управління.

Стратегія підприємства складається з запланованих дій і швидких рішень стосовно адаптації до нових досягнень промисловості і нової диспозиції на полі конкурентної боротьби (мал. 1.2.):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1.2. Склад стратегії підприємства

Тому основне завдання формування стратегії підприємства передбачає розробку плану дій або наміченої стратегії та її адаптування до середовища, що змінюється. У цьому виявляється проактивність і реактивність стратегії. Звідси випливає, що стратегія - це динамічний процес.

Кожен пункт плану, кожна дія відповідно до розробленої стратегії повинні передбачати адаптацію (пристосування) до змінних політики держави й економіки, технологій та організаційно-технічних умов, постачальників сировини й споживачів, конкурентів тощо. Нові можливості й побоювання, що виникають, непередбачені ситуації - усе це породжує динамізм та гнучкість стратегії. Тому гнучка та динамічна стратегія, як правило, повинна складатися з дій і підходів, показаних на малюнку 1.3.

Підприємству необхідна стратегія для того, щоб визначити й побачити шляхи досягнення своїх цілей і виконання місії.

Стратегія будь-якого підприємства має свою специфіку й певний відтінок, пов'язані з конкретною ситуацією і цілями діяльності підприємства. Отже, можна стверджувати, що загальна стратегія підприємства первісно виходить із: а) сформульованої або прийнятої моделі поведінки фірми в конкретній ринковій ситуації; б) банку ідей, що виникають на підприємстві, і можливості їхньої реалізації.

При розробці стратегії головним завданням є визначення тих дій, що в основі своїй визначають позицію підприємства на ринку й очікуваний успіх, тобто досягнення стратегічних і фінансових цілей.

Тут велика роль відводиться вибудовуванню так званої стратегічної піраміди, що є завданням вищого керівництва, а також керівників підрозділів, відділів, менеджерів середнього й нижчого рівнів. Якщо взяти, наприклад, диверсифіковану компанію, то її стратегія, розробляється на чотирьох різних рівнях (мал. 1.4):



Размещено на http://www.allbest.ru/

Перелік дій і підходів, які формують стратегію підприємства

Мал. 1.3. Основні елементи стратегії підприємства



Мал. 1.4. Піраміда ієрархії «стратегічного набору» диверсифікованої організації

Перший рівень: корпоративна стратегія (стратегія для підприємства і сфер його діяльності в цілому).

Другий рівень: ділова стратегія (для кожної окремої сфери діяльності. Наприклад, для вищого навчального закладу можуть бути виділені такі сфери (види) діяльності, як надання освітніх послуг, послуги копі-центру, видавнича діяльність).

Третій рівень: функціональна стратегія (для кожного функціонального напряму визначеної сфери діяльності).

Четвертий рівень: операційна стратегія (це вужча стратегія, наприклад, відділів усередині функціональних служб або всередині функціональних напрямів). стратегія діяльність ринок

У випадку вузькопрофільної спеціалізації підприємства існують тільки три рівні стратегій (відсутній корпоративний). Але це триває доти, доки не починається процес диверсифікації діяльності даного підприємства. Компанії, фірми, підприємства можуть диверсифікувати свою діяльність у різних напрямах: у свою та інші (суміжні) галузі; за допомогою створення спільних підприємств, стратегічних альянсів; шляхом відкриття нових напрямів діяльності і т. ін.

Розробка стратегії діяльності підприємства здійснюється в декілька етапів (рис. 1.5.):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.5. Етапи розробки стратегії діяльності підприємства

На першому етапі необхідно:

Провести дослідження ринку діяльності підприємства та виявити тенденції його розвитку.

Оцінити виробничо-технічні можливості підприємства, і його конкурентоспроможність, проаналізувати можливості використання внутрішніх резервів і ресурсів підприємства для підвищення ефективності його функціонування.

Провести аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства.

Підсумком першого етапу розробки стратегії підприємства є отримання інформації, яка дозволяє дати оцінку поточній обстановці, в якій функціонує підприємство, оцінити цього конкурентоспроможність і виділити найбільш ймовірні направлення його подальшого розвитку.

На другому етапі визначені та поставленні цілі погоджуються, конкретизуються і кількісно визначаються у вигляді системи важливих показників господарсько-фінансової діяльності, яких хоче досягти підприємство в певний період. Наприклад, темпи росту об'єму продаж, показники ефективності використання ресурсів, об'єм прибутку всього і на інвестиційний капітал, рівень виплачених дивідендів та ін.

На третьому етапі перевіряються відношення між поставленими цілями та наявними можливостями підприємства, його ресурсним потенціалом. На основі складання матриці “цілі-можливості” проводиться кількісна оцінка відношення потреби і можливості підприємства в досягненні цілей. В випадку не відповідності розробляються тактичні програми, виконання яких ліквідує виявлений дисбаланс.

Четвертий етап - здійснюється перевірка степені реальності та виконання поставлених цілей і розроблених варіантів їх досягнення. Важливо визначити, чи можна реалізувати стратегію при наявному ресурсному потенціалі або необхідні зусилля в області маркетингу, удосконалення організації торгівлі та ін., або стратегія представляє інтерес, але не може бути реалізована.

П'ятий етап - складання програми дії і контроль їх реалізації. На цьому етапі праці повинен здійснюватися зв'язок всіх заходів, пов'язаних з реалізацією вибраної стратегії, їх конкретизація по всіх рівнях управління підприємства з визначенням послідовності здійснення конкретних заходів по часу здійснення і виконавцям, тобто цей етап уявляє собою тактичне планування, направлене на досягнення обраної стратегії розвитку підприємства.

Не залежно від формулювання стратегічних цілей діяльності підприємства на майбутній період обов'язковим є забезпечення прибутковості підприємства. Прибутковість можна розглядати не тільки як ціль, але і як основну умову ділової активності підприємства, як її результат. Підприємство, яке розробляє свою стратегію на перспективу, завжди прагне до максимізації отриманого прибутку, для забезпечення стабільності положення підприємства на ринку необхідно визначити економічні кордони об'ємів його діяльності, порушення яких може привести до банкрутства підприємства.

Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням всіх ресурсів і орієнтована на виконання його мети. Допоміжні види стратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства по окремим направленням його діяльності (маркетингова, фінансова та ін.) та видам діяльності (стратегія основної діяльності, неторгової діяльності).

З метою досягнення безперервного зростання обсягів діяльності підприємство в умовах ринку повинно формувати власну стратегію розвитку.

2.Стратегія диференціації

Стратегія диференціації передбачає надання товару відмітних властивостей, які важливі для покупця і які відрізняють даний товар від товарів фірм-конкурентів. Надання товару відмітних якостей вимагає додаткових витрат, що можуть бути компенсовані за рахунок того, що ринок готовий прийняти більш високу ціну. Іншими словами, відмітні якості товару сприяють залученню більшої кількості покупців. Однією з об'єктивних передумов упровадження стратегії диференціації є збільшення різноманітності споживчих запитів і переваг, тобто коли запити споживачів не можуть задовольнятися існуючими стандартними товарами. Щоб дана стратегія була успішною, фірма повинна концентрувати свої зусилля на вивченні запитів, поведінці і перевагах покупців. На основі ретельного вивчення споживчого середовища фірма розробляє одну або декілька відмітних характеристик свого товару (послуги). Увага до товару фірми з новими характеристиками і його купівля досить великою кількістю покупців є ознакою того, що у фірми з'являється конкурентна перевага перед суперниками, що дозволяє фірмі: установити більш високу ціну на товар/послугу; збільшити обсяг продажів товару з диференційованими атрибутами; завоювати лояльність покупців до своєї торгової марки.

Диференціація має певні ознаки, та підлягає ризикам (мал.2.1).

	Основні ознаки	Ризики
Диференціація	Виробничі характеристики: «ніхто не зробить це краще». Маркетингові особливості: «наші продукти (послуги) -- найкращі серед інших». Основа різноманітність, вибір за моделями, партіями, деталями, обслуговуванням тощо. Створення більше однієї відмінної характеристики товару (послуги). Різноманітні інновації. Індивідуальні ціни, які перевищують витрати на отримання різноманітних ознак. Інтенсивна рекламна та збутова діяльність.	Привабливість диференціації (тобто особливість асортименту, додаткових послуг) може стати меншою, ніж економічні мотиватори, оскільки диференціація, як правило, дорого коштує (порівняно з серійним і масовим виробництвом аналогічної продукції). Потреби у диференціації зменшаться внаслідок підвищення інформованості споживачів про ситуацію на ринку взагалі та по окремих групах товарів. Імітація може приховати різницю між товарами (особливо на етапі зрілості галузі).

За своїм змістом диференціація може бути різною за розмахом, глибиною та формами. Підходи компаній до диференціації теж дуже різноманітні.

Перевагами диференціації є:

· для конкурентів -- підприємство має переваги, оскільки захищене (ізольоване) від стратегій суперників наявністю торгових знаків, марок або відомого імені виробника;

· для споживачів -- зорієнтована на задоволення певних потреб продукція високої якості підвищує лояльність покупців до конкурентного виробника;

· для постачальників -- високі ціни кінцевої продукції дають змогу отримувати вигідний маржинальний прибуток і встановлювати зв'язки із сильними постачальниками, обираючи їх за критеріями поставок високої якості;

· для підприємств, які потенційно можуть увійти у галузь, -- лідерство у диференціації.

Стратегія диференціації буде успішною, якщо додаткові витрати покриваються за рахунок збільшення ціни на змінений товар. Можливість диференціації існує по всьому галузевому ланцюжку цінностей. Перелічимо сфери, де існують можливості для диференціації:

1.Матеріально-технічне забезпечення тих ланок, що справляють найсильніший вплив на якість кінцевого продукту компанії.

2.Дії, пов'язані зі створенням товару на базі досягнень науки і техніки, дозволяють поліпшити дизайн виробу і його характеристики, розширити сферу кінцевого використання і застосування товару.

3.Удосконалення виробничого процесу дозволяє скоротити брак, збільшити термін життя товару, забезпечити більшу безпеку, поліпшити економічність використання.

4.Забезпечення оптимізації вантажно-розвантажувальних робіт і дії щодо розподілу продукції дозволяють прискорити постачання, більш акуратно виконувати замовлення, знизити запаси готової продукції.

5.Дії по обслуговуванню клієнтів, проведенню маркетингових досліджень і забезпеченню продажів можуть створити такі відмітні характеристики, як допомога покупцю, швидке обслуговування або виконання замовлення.

Успіх стратегії диференціації полягає у створенні купівельної цінності іншим чином, ніж у конкурентів. Виділяють три підходи до створення купівельної цінності.

Перший підхід полягає в тому, щоб надати товару таких характеристик, що знизять сукупні витрати покупця на дослідження товару. Наприклад: скоротити витрати праці і часу покупця; знизити витрати на обслуговування.

Другий підхід спрямований на створення таких відмітних рис товару, щоб підвищувалася результативність його застосування споживачем. Наприклад: пропонувати покупцям продукцію з великими можливостями, довговічну, зручну у використанні.

Третій підхід полягає в наданні товару таких рис, що підвищують ступінь задоволення споживачів, але не за рахунок економії, а яким-небудь іншим чином. Наприклад: диференціація на основі використання бажання покупців підкреслити свій статус, імідж, значущість, стиль.

Стратегія диференціації може створити для фірми захист від стратегій конкурентів через те, що покупці стають лояльними до товарів фірми. Стратегія диференціації може мати негативні наслідки, наприклад, у таких випадках: проведення диференціації, що не знижує витрат покупця; встановлення занадто високої ціни за надання товару унікальних властивостей; нерозуміння чи незнання того, що покупець розглядає товар як цінність і т.ін.

Висновки

Щоб вистояти в конкурентній боротьбі на сучасному світовому ринку, компанії повинні вміти швидко використовувати будь-які сприятливі можливості для ведення бізнесу в якій би то не було точці земної кулі, а також оперативно реагувати на зміни, що відбуваються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Така ситуація вимагає чіткого визначення корпоративної місії, бачення шляхів досягнення цієї місії, а також однозначного розуміння методів конкурентної боротьби. Визначення конкурентних позицій вимагає ретельної оцінки сильних і слабких сторін компанії в порівнянні з її конкурентами, прогнозування ймовірних політичних, економічних і соціальних змін серед існуючих і потенційних споживачів, а також аналізу впливу нових технологій на методи ведення бізнесу.

У таких умовах стає неможливим здійснювати управління, шляхом реакції на проблеми, що вже виникли, на основі попереднього досвіду. Для своєчасної й ефективної відповідної реакції потрібно використовувати передбачення, дослідження й творчість. Все це вимагає використання специфічних моделей прийняття й реалізації стратегічних рішень. Область стратегічних рішень досить широка: це вибір партнерів і організаційних форм партнерства, напрямку розвитку організації й досягнення конкурентної переваги, а також рішення інших стратегічних завдань, необхідних для здійснення місії організації і її цілей. Необхідність прийняття стратегічних рішень виникає у зв'язку з тим, що стратегічний характер здобувають і ресурси, їхня логістика, функції структурних ланок, бізнес-процеси.

Підприємства, які впевнено і надійно утримують свої позиції на ринку, мають у своєму арсеналі чітко продуману стратегію, яка, як правило, складається із запланованих, продуманих, цілеспрямованих дій і реакцій.

У загальному випадку стратегія підприємства складається з великої кількості відповідей на питання „як”: як організувати випуск відповідних товарів, як розподілити частіше обмежені ресурси, як задовольнити потреби клієнтів, як перевершити конкурентів, як враховувати зміни в зовнішньому середовищі, як досягти цілей підприємства? Відповіді на ці питання специфічні для кожного підприємства, тому що вони вимагають врахування різних ситуаційних факторів. Окреме підприємство може обрати відносно велику кількість різних стратегій. Одні підприємства можуть диверсифікувати свою діяльність, інші приймають рішення сконцентруватися на одному виді діяльності, треті слідують стратегії лідерства за витратами тощо.

Стратегія для підприємства, як зазначають відомі економісти А.А. Томпсон та А.Дж. Стрікленд, є безпосередньою «вказівкою, як перевести компанію звідти, де вона знаходиться зараз, туди, де вона хоче знаходитися; це засіб досягнення бажаних результатів».

Стратегія підприємства складається з запланованих дій і швидких рішень стосовно адаптації до нових досягнень промисловості і нової диспозиції на полі конкурентної боротьби. Тому основне завдання формування стратегії підприємства передбачає розробку плану дій або наміченої стратегії та її адаптування до середовища, що змінюється. І як ми уже зазначали, що стратегія - це динамічний процес. Тому гнучка та динамічна стратегія, як правило, повинна складатися з дій і підходів

При розробці головним завданням є визначення тих дій, що в основі своїй визначають позицію підприємства на ринку й очікуваний успіх, тобто досягнення стратегічних і фінансових цілей. Тут велика роль відводиться вибудовуванню так званої стратегічної піраміди, що є завданням вищого керівництва, а також керівників підрозділів, відділів, менеджерів середнього й нижчого рівнів. Якщо взяти, наприклад, диверсифіковану компанію, то її стратегія, розробляється на чотирьох різних рівнях: корпоративна стратегія; ділова стратегія; функціональна стратегія; операційна стратегія.

У випадку вузькопрофільної спеціалізації підприємства існують тільки три рівні стратегій (відсутній корпоративний).

Незалежно від формулювання стратегічних цілей діяльності підприємства на майбутній період обов'язковим є забезпечення прибутковості підприємства. Підприємство, яке розробляє свою стратегію на перспективу, завжди прагне до максимізації отриманого прибутку, для забезпечення стабільності положення підприємства на ринку необхідно визначити економічні кордони об'ємів його діяльності, порушення яких може привести до банкрутства підприємства.

З метою досягнення безперервного зростання обсягів діяльності підприємство в умовах ринку повинно формувати власну стратегію розвитку.

Для завоювання конкурентних переваг на ринку, підприємства використовують, один із підходів, це стратегію диференціації, шляхом розширення споживчих якостей товару понад ті, якими володіє конкурент.

Стратегія диференціації забезпечує можливість виробництва товару, який має привабливі для покупця властивості та відрізняється від товарів конкурентів. Диференціація може набувати таких форм: імідж марки, визнання технологічної досконалості, зовнішній вигляд, після продажний сервіс. Диференціація, як і лідерство у витратах, захищає організацію від п'яти конкурентних сил, але дещо іншим способом. Наявність відмінностей вимагає здебільшого більших витрат, але сприяє підвищенню рентабельності внаслідок прийняття ринком вищої ціни. Ця стратегія не завжди поєднується з бажанням завоювати більшу частку ринку, тому що значна частина покупців може не погодитися на підвищену ціну, навіть за кращий товар.

Стратегія диференціації переважно вимагає значних витрат на маркетингові заходи (наявність маркетингового ноу-хау тощо) для підтвердження особливостей товару. Важливим є передбачення еволюції ринку, координація наукових досліджень, виробництва та маркетингу тощо. До переваг стратегії належать: створення високих вхідних бар'єрів, забезпечення особливостей товару, отримання високого прибутку.

Водночас недоліками її вважається наступне: ціна товару може досягти такого рівня, що споживачі, незважаючи на переваги товару, перестануть його купували; можливі копіювання товару іншими організаціями, що веде до зменшення вигод диференціації; зміна вподобань споживачів може спричинити зниження або втрату привабливості товару.

Для практичного управління підприємством менеджерам всіх рівнів необхідно знати та вміти використовувати різні види стратегій підприємства. Своєчасне і правильне їх застосування забезпечує підприємству всі умови для виникнення позитивного синергетичного ефекту - конкурентних переваг спільно діючих суб'єктів при мінімальних витратах ресурсів і часу.

Організації, які не зуміли вибрати конкурентну стратегію (лідерство у витратах, диференціація, концентрація), вважають такими, що зупинилися на півдорозі. Вони займають незначну частку на ринку, відчувають нестачу коштів, їхня продукція має низьку рентабельність.

Виживання будь-якої організації передбачає вміння вчасно реагувати на зовнішні зміни, вимоги ринку, зростання конкуренції. Не зовсім правильна й гнучка, а також вчасно не скоректована, стратегія не може бути гарантом успішної діяльності підприємства в нинішніх ринкових умовах.

Список використаних джерел

1 Балабанові Л.В. Маркетинг: підручник для студентів вищих навчальних вузів. - Донецьк, 2002.

2 Гаркавенко С.С. Маркетинг.- Київ: Лібра, 2008.

3 Герасимчук В.А. Маркетинг : теорія і практика: Навчальний посібник.-К.: Вища школа, 2004.

4 Липчук В.В. маркетинг та його статистичне забезпечення: Навчальний посібник.-Львів: Видавництво «Сполом», 2000.

5 Липчук В.В, А.П. Дудяк. Маркетинг: основи теорії і практики. Навчальний посібник. / за загальноб редакцією В.В. Липчука.- Львів: Новий світ-2000, Магнолія плюс.- 2003.-288с.

6 Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2007. -- 488 с.

7 Саєнко М.Г. С-13 Стратегія підприємства: Підручник. - Тернопіль: «Економічна думка». - 2006. - 390 с.

8 Стратегічне управління : навч. посіб. / А.П. Міщенко. - К. : ЦУЛ, 2004. - 336 с. - Бібліогр.: с.323-331.

9 Шершньова З.Є. -- Підручник. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 699 с.

Размещено на Allbest.ru

...