Інновації та інноваційна політика Польщі

Размещено на http:www.allbest.ru/

• Зміст
• Інновації та інноваційна політика Польщі
• Список використаної літератури

Інновації та інноваційна політика Польщі

Широко визнано, що Польща не є однією самих інноваційних економік світу. Разом з тим, дуже цікавим в Польщі є той факт, що ефективність роботи в Польщі порівняно з іншими країнами є малою, з другої сторони, рівень інвестицій в інновації є підвищеним. За даними Європейського Innovation Scoreboard, у 2008 році Польща займала 27 місце серед 33 країн по рівню інновацій, маючи інноваційний індекс 21 з 25 держав-членів ЄС.

Порівняння міжкраїнної фрагментації частки витрат на дослідження та розвиток у ВВП країни та частки високотехнологічного експорту не відображає усталеність сформованих тенденцій (табл. 1). Їх якісні характеристики за досліджуваними показниками не співпадають по більшості країн Європи. інноваційний дослідницький програма

Таблиця 1

Міжкраїнна фрагментація та характеристики інноваційної активності країн Європи

В контексті проблеми забезпечення адекватного рівня міжнародної конкурентоспроможності мотивація країн формується під впливом загальної асиметрії її складових чинників. При цьому обґрунтовано: пріоритетну доцільність для України використання мікрорівня інноваційного співробітництва між партнерами з Німеччини, Великобританії, Італії, Ірландії, Чеської Республіки, Російської Федерації; пріоритетну доцільність використання макрорівня інноваційного співробітництва між партнерами з Данії, Фінляндії, Австрії, Норвегії, Франції, Люксембургу, Хорватії; доцільність використання обох рівнів інноваційного співробітництва між партнерами з Іспанії, Швейцарії, Швеції, Нідерландів, Бельгії, Ісландії, Словенії.

Враховуючи вищевикладене, для більшості країн переважатимуть асиметричні відносини з домінуванням країни-партнера, при яких: 1) для країн-лідерів - домінування експортно орієнтованих інноваційних потоків і сформованих технологічних переваг поєднується з перевагами “великого простору” і ринку України; ключовим елементом міжнародного співробітництва стає збалансування економічних інтересів країн через використання механізмів економічної дипломатії; 2) для інноваційно активних країн - домінування інноваційної активності країн-партнерів може бути використано для підсилення вже сформованих конкурентних переваг України в сфері інноваційного співробітництва, зокрема, потужний науковий потенціал, орієнтованість її економіки на використання переваг міжнародного співробітництва, вагому частку витрат на дослідження та розробки у ВВП країни; ключовим елементом міжнародного співробітництва стає використання “ефекту доміно” для забезпечення взаємодоповнюючого розвитку вузькоцільових сегментів ринку високотехнологічного продукту чи окремих секторів економіки на рівні національних інноваційних систем країн (НІС) і активізації міжфірмового співробітництва.

Міжнародне співробітництво з інноваційно пасивними країнами дозволяє Україні формувати ширшу площину для взаємодії, включаючи обмін технологіями та інноваційним продуктом, формування крос-кордонних інноваційних систем на формальній та неформальній основах. До цієї групи віднесено 11 інноваційно пасивних країн і 10 інноваційно депресивних країн. При цьому відслідковується достатньо неузгоджена щорічна динаміка показників, яка може бути наслідком того, що інноваційні системи країн даної групи перебувають в стані або трансформації при переході до інноваційного типу економіки, або на стадії формування; міжнародне співробітництво та торгівля високотехнологічними товарами відноситься до бізнес-діяльності з високим рівнем ризику; для багатьох країн властивий певний рівень неузгодженості між складовими інноваційного процесу.

Однією з узагальнюючих кількісних характеристик масштабів діяльності наукової та інноваційної сфер будь-якої національної економіки є показник валових внутрішніх витрат на дослідження і розробки (ДіР).

У сучасному світі до початку економічної кризи спостерігалася загальна тенденція до збільшення витрат на дослідження і розробки. Високі обсяги наукових та науково-технічних робіт стали необхідною умовою ефективного розвитку не тільки національних наукових систем. Більшість економістів, які вивчають закономірності науково-технічного прогресу, вважають збільшення фінансування наукової діяльності важливим фактором економічного зростання. При цьому в якості орієнтира для ресурсного забезпечення науки виступають значення цього показника в межах 2,5-3% ВВП. Останнє значення зафіксоване як одна з основних цілей для країн ЄС.

Значення індикатора “частка витрат на ДІР у ВВП” дає достатнє уявлення про нерівномірність розвитку країн у науково-технічній сфері. У країнах - ключових інноваторах вона становить, як правило, більше, ніж 2,5% від валового внутрішнього продукту. До країн-лідерів з найбільшим рівнем витрат на ДІР належать: Ізраїль (4,74%), Швеція (3,63%), Фінляндія (3,47%), Японія (3,39%), Південна Корея (3,22 %), США (2,68%) (рис. 2). Найменшу частку витрат на ДІР серед країн ОЕСР мають Словаччина (0,47%) та Мексика (0,46%). Середні значення індикаторів для країн ОЕСР та країн-членів ЄС-27 становлять відповідно 2,26% та 1,77% ВВП.

У 2009 році в Україні загальний рівень внутрішніх витрат на наукові та науково-технічні роботи становив 2774,9 млн.дол. США за паритетом купівельної спроможності, або 0,86% ВВП (у 2008 році ці показники складали відповідно 2791,1 млн. дол. США за ПКС, або 0,96% ВВП).

Рис. 2. Частка валових внутрішніх витрат на ДіР у ВВП, 2009 р.

Серед країн ОЕСР за секторами науки найбільша частка дослідників задіяна у підприємницькому секторі в США (79,1%), Люксембурзі (70,0%), Китаї (63,5%), Австрії (63,3%) та Швеції (61,9%), а у секторі вищої освіти - у Словацькій Республіці (62,7%), Польщі (62,6%), Туреччині ( 62,6%) та Греції (59,5%) (рис. 3).

За чисельністю дослідників у абсолютному виміру (у фізичних особах, “headcount”) за країнами-членами ЄС-27 лідерами є ті ж самі країни, що за чисельністю дослідників у еквіваленті повної зайнятості, а саме: Німеччина (406,3 тис. осіб) та Франція (262,4 тис. осіб). Серед країн ОЕСР на першому місті - Японія (874,7 тис. осіб).

Рис. 3. Розподіл дослідників в еквіваленті повної зайнятості за секторами науки у 2009 р.

25 індикаторів інноваційної діяльності держав було згруповано у 5 блоків, що дає змогу краще розглянути різні аспекти інноваційного розвитку. По кожному із 5 блоків експертами було розраховано інноваційні індекси. В залежності від значення інноваційного індексу в кожному блоці проведено ранжирування країн від найнижчого до найвищого. Рівень інноваційного розвитку країн окремо по кожному з 5 блоків представлено на рис. 4. Перелік скорочених назв країн наведено після рис. 4.

Рис. 4. Інноваційні індекси, що розраховані для блоків індикаторів

Таким чином, Польща є країною не “інноваційним лідером”. По всіх блоках індикаторів країна є слабкою.

Однією з основних проблем Польщі є те, що польські компанії не достатньо інвестують в інновації. В 2008 та 2009 рр. співвідношення інноваційних інвестицій у виробничий сектор для внутрішнього валового продукту оцінювалось приблизно в 1,7%. Крім того, компанії зосередили свої інвестиції на нові машини та обладнання, і тільки невеликий відсоток виділяється на інноваційну діяльність. З іншого боку, рівень інвестицій в інновації в секторі переробної промисловості збільшився з 3,18 млрд. євро в 2005 році до 4,01 млрд. євро в 2008 році, тобто виріс на 26%. Всиляє оптимізм те, що Польща зрозуміла про важливе значення інновацій для майбутнього економічного росту та покращення життя громадян.

Стимулювання інноваційних процесів на прикладі Польщі

Згідно з Законом Республіки Польщі (РП) “Про науково-дослідні організації”, науково-дослідними одиницями вважаються державні організації виділені з правної, організаційної та економічно-фінансової точки зору, створені з ціллю проведення наукових досліджень та праць, результати яких повинні знайти застосування в певних сферах економіки держави та суспільного життя.

Науково-дослідницькими установами Польщі є:

- науково-дослідницькі інститути;

- науково-дослідницькі осередки, центральні лабораторії та інші організації, основним завданням яких є проведення науково-дослідницької діяльності.

До основних інститутів, що задіяні в інноваційній діяльності належать:

- Міністерство національної освіти РП;

- Міністерство економіки РП;

- Міністерство регіонального розвитку РП (Ministerstwo Rozwoju Regionalnego);

- Інститут Знань та Інновацій РП (Instytut Wiedzy і Innowacji);

- Integris - Об'єднання регіональних інноваційних стратегій (Sie Regionalnych Strategii Innowacji).

Механізми сприяння розвитку інновацій.

Одним з механізмів сприяння розвитку інновацій є технологічний кредит. Він надається на підставі умов, що не відрізняються від ринкових, з застереженням можливості часткового зниження квоти капіталу кредиту.

Національний банк Польщі здійснює погашення частини технологічного кредиту у вартості, що відповідає 20% вартості нетто вказаній на пред'явлених, не частіше ніж два рази на рік, кредитоодержувачем документаційних рахунках здійснення продажу товарів чи послуг, що виникли внаслідок технологічної інвестиції, яка фінансується з технологічного кредиту разом з підтвердженням здійснення оплати.

Повна квота погашення не може перевищити:

- вартості в злотих 1 млн. євро, перерахованої відповідно до середнього курсу, встановленого Національним банком Польщі в день здійснення погашення;

- 50% квоти використаного капіталу технологічного кредиту;

- в даному календарному році - добутку 10% квоти капіталу та використаного технологічного кредиту і кількості років, які пройшли з дня надання підприємцю технологічного кредиту.

- 30% видатків, у випадку технологічної інвестиції, реалізованої в Варшаві або Познані.

- 40% видатків, у випадку технологічної інвестиції, реалізованої у Вроцлаві, Кракові, чи Гданську-Гдині-Сопоті;

- 50% видатків у випадку технологічної інвестиції, реалізованої на території не зазначеній у пунктах 4, 5;

Допомога в формі погашення підлягає сумуванню з іншою публічною допомогою, отримана підприємцем в інших формах та з інших джерел, призначена для технологічної інвестиції, що є предметом технологічного кредиту або на створення нових робочих місць, пов'язаних з цією інвестицією і не може в сумі перевищити зазначених вище лімітів.

Підприємець, який не є науково-дослідницькою організацією, може отримати статус науково-дослідницького центру.

Джерела фінансування та умов підтримки інноваційної діяльності.

Технологічний кредит надається Національним банком Польщі з коштів Фонду технологічного кредиту.

До джерел фінансування Фонду належать:

- цільові дотації з державного бюджету, що визначаються щорічно в законі про бюджет;

- сплати ренти капіталу технологічних кредитів;

- комісія за надання технологічних кредитів;

- відсотки від виділених технологічних кредитів;

- відсотки від депозитів коштів Фонду в банках;

- кошти, надані з бюджету ЄС та інші кошти з закордонних джерел, що не підлягають поверненню;

- інші кошти.

2. Кошти Фонду призначаються на:

- надання технологічних кредитів;

- покриття коштів функціонування Фонду;

- комісійні винагороди Національному банку Польщі.

Власна частка підприємця в фінансуванні технологічної інвестиції, на яку виділяється кредит, не може бути менша ніж 25 % вартості інвестиції.

Величина капіталу технологічного кредиту не може перевищувати суми в злотих, що рівноварта 2 млн. євро в перерахунку за середнім курсом, оголошеним Центральним Банком Польщі в день видачі технологічного кредиту.

Нормативно-правове забезпечення національних інноваційних систем.

Основні закони, що контролюють національні інноваційні системи:

- Закон про науково-дослідницькі організації;

- Закон про підтримку інноваційної діяльності.

Науково-технічні пріоритети.

Основними пріоритетами програми інноваційного розвитку є:

1. Дослідження та розвиток сучасних технологій. За цю діяльність відповідає Міністерство науки та вищої освіти (MNiSzW);

2. Інфраструктура в сфері досліджень та розвитку (відповідальне MNiSzW);

3. Капітал для інновацій (відповідальне --- Міністерство економіки (MG));

4. Інвестиції (відповідальне MG);

5. Поширення інновацій (відповідальне MG);

6. Польська економіка на міжнародному ринку (відповідальне MG);

7. Інформатизація адміністрації щодо підприємств (відповідальне MSWiA);

8. Допомого технічна (відповідальне Міністерство розвитку регіонів (MRR)).

Розробка стратегії інноваційного розвитку.

Одним з основних пунктів стратегії інноваційного розвитку є капітал для інновацій. Під цим розуміється ініціювання інноваційної діяльності, підтримка фондів капіталу з підвищеним ризиком, а також створення системи, яка б полегшувала приватні інвестиції в MSP.

Наступними є інвестиції в інноваційні підприємства. Тут мається на увазі інвестування в дослідження та розвиток на окремих фірмах, надання технологічних кредитів, нові інвестиції з високим інноваційним потенціалом, заохочення інвестицій, що мають важливе значення для економіки, інвестиції в туристичні продукти та послуги, які мають понад-регіональне значення.

Ще одним важливим пріоритетом стратегії є поширення (дифузія) інновацій. Сюди відноситься підтримка кооперативних зв'язків, що мають понадрегіональне значення, підтримка ряду проінноваційних інституцій в сфері бізнесу, які мають понадрегіональне значення, підтримка осередків інноваційності, а також управління інтелектуальною власністю.

Іншим важливим пунктом стратегії є Польська економіка на міжнародному ринку. Тут береться до уваги система підтримки заохочення продаж на JRE а також промоціювання експорту. Розвиток системи центрів обслуги інвесторів та інвестиційних зон, а також промоція туристичних принад Польщі та зміцнення марки “Польща”.

В Польщі розвиток інновацій є одним з найважливіших завдань держави (в межах Нової програми інновацій). Важливу роль у впровадженні інновацій відіграють прямі закордонні інвестиції, які спрямовуються в економіку Польщі, насамперед з країн Європи, США та Азії. У період 2007-2013 рр. особливою державною підтримкою користуються кластери та технокластери, які можуть одержати безпосередню інвестиційну допомогу у формі дотацій, а також фінансування окремих робіт. Сьогодні у межах кластерів працюють вже близько 1000 польських підприємств як традиційних сфер (металургія, машинобудування тощо), так і нових напрямків діяльності (біотехнологія, нанотехнологія тощо).

Вагомими перевагами інноваційного сектора в Польщі є: велика кількість посередницьких організацій (понад 300), що підтримують інноваційну діяльність і надають послуги у сфері освіти, консультування, передачі технологій; розміщення посередницьких структур з врахуванням концентрації науково-дослідницького потенціалу; наявність у більшості інноваційних фірм науково-дослідних відділів; делегування відповідальності за реалізацію регіональних інноваційних програм місцевим органам самоврядування. Разом з тим інноваційний сектор в Польщі характеризується нерозвиненістю мережі інституцій, які фінансують інноваційну діяльність; пасивною участю науково-дослідних установ у процесі комерціалізації технологій; низькою часткою фінансування підприємствами науково-дослідних робіт.

Тому урядовою програмою “Посилення інноваційності економіки Польщі до 2010 року” передбачено застосування конкретних інструментів впливу на науково-дослідну сферу, а способи їх реалізації описано в Операційних секторних програмах “Зростання конкурентоспроможності економіки” та “Розвиток людського потенціалу”.

З 2008 р. підтримка інноваційної діяльності в Польщі відбувається відповідно до Регіональних операційних програм, що передбачають розподіл коштів з фондів ЄС між воєводствами, а також операційних програм “Інноваційна економіка”, “Людський капітал”, “Інфраструктура і середовище”, “Розвиток східної Польщі”, “Технічна допомога”. З квітня 2008р. реалізуються програми “„Патент плюс” та “Розробник інновацій”, метою яких є підтримка патентування винаходів науковими установами і сприяння інноваційному підприємництву в академічному секторі.

Відповідно до змісту вказаних документів важливою метою інноваційної політики в Польщі є розвиток національної та регіональних інноваційних систем, які сприяють:

- впровадженню інновацій;

- переорієнтації науково-дослідного сектору на задоволення потреб національних виробників та переходу від економіки, основаної на трудових ресурсах і капіталі, до економіки знань;

- посиленню взаємозв'язків між науково-технічним сектором, органами державної влади, громадськими організаціями, навчальними закладами.

Зазначена ціль реалізується із застосуванням таких засобів та інструментів: навчання працівників на різних рівнях; розвиток науки на основі залучення грантових коштів, національних дослідницьких програм; розбудова інфраструктури для підтримки інноваційної діяльності (технологічні парки, мережа технічної і технологічної допомоги для малих і середніх підприємств (МСП), інноваційні центри та центри трансферу технологій); інформаційні осередки і мережі, бібліотеки; спеціалізовані консультаційні послуги для МСП; позики, податкові пільги, гарантії по кредитах; правове регулювання і контроль монополії, охорона інтелектуальної власності.

Підтримка інноваційного розвитку у регіонах відбувається через впровадження регіональних інноваційних стратегій, які розроблялися у кожному воєводстві місцевими органами влади за участю вищих навчальних закладів, агенцій регіонального розвитку, консультаційних установ. Наприклад, Регіональною інноваційною стратегією Подкарпатського воєводства на 2005-2013 роки передбачено створення подкарпатської системи інновацій (рис. 5), у формуванні якої вагома роль належить інституціям Європейського Союзу. Польські підприємства одержали можливість упродовж 2007-2013 рр. користуватися підтримкою фондів ЄС в межах нових операційних програм, що передбачають істотне збільшення фінансування в регіонах. Якщо у 2004-2006 рр. для Подкарпатського воєводства було надано допомогу у розмірі 192 млн. євро, то на 2007-2013 роки передбачено виділити 1175,5 млн. євро для інвестиційної допомоги МСП, надання дотацій новоствореним підприємствам, розвитку консалтингової та інформаційної системи, фінансування через фонди кредитних гарантій та фонди мікрокредитування.

Рис. 5. Структура Регіональної інноваційної системи Подкарпатського воєводства

Оскільки реалізація регіональних інноваційних стратегій у Польщі залежить від фінансової підтримки ЄС, урядом приділяється істотна увага розвитку інституцій, які надають допомогу інноваційним підприємствам в отриманні та ефективному використанні таких коштів (агенції та фонди регіонального розвитку, бізнес-центри, інкубатори інноваційного підприємництва, технопарки, центри трансферу технологій). В Україні підприємства не використовують повною мірою можливості залучення коштів програм технічної допомоги, зокрема тих, що спрямовані на реалізацію спільних проектів суб'єктами прикордонних територій України та країн-членів ЄС (INTERREG, Програми сусідства).

Основними причинами цього вважаємо відсутність коштів на дофінансування таких проектів, недостатню поінформованість вітчизняних підприємців про механізми фінансування з програм ЄС та незначну кількість установ, що надають кваліфіковану допомогу при оформленні заявки на одержання грантів.

З огляду на недостатнє державне фінансування інноваційної діяльності в Україні, низьку активність вітчизняних підприємців у залученні коштів програм технічної допомоги ЄС корисним є досвід Польщі у розв'язанні фінансових проблем інноваційних підприємств. Наприклад, Любельський фонд регіонального розвитку створено за ініціативи інституцій, що зацікавлені у економічному зростанні регіону, серед яких варто виділити таких співзасновників: органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислова палата. Така організаційна форма Агенції регіонального розвитку дала можливість об'єднати зусилля місцевої влади, фінансового сектора та підприємців у активізації інноваційної діяльності воєводства.

Місія Фонду полягає у підтримці сектора МСП через фінансування інвестиційних та інноваційних проектів цих підприємств. Фонд регіонального розвитку надає фінансові, інформаційні, консультаційні, навчальні послуги, здійснює посередництво у працевлаштуванні, сприяє залученню коштів з фондів ЄС. Програми венчурного фінансування, що здійснюються кредитним відділом Фонду, підтримують реалізацію інвестиційно-інноваційних проектів, впровадження на ринок нових продуктів, розвиток збутової мережі і передбачають надання середньо- чи довгострокових кредитів в межах визначеної квоти (не більше 100 тис. дол. США), лізинг високотехнологічного обладнання, допомогу в управлінні фінансами.

Для забезпечення ефективної діяльності Фонду в регіоні сформована мережа інституцій, яка включає Агентства локального розвитку, центри підтримки бізнесу, консультаційні установи, локальні кредитні фонди, бізнес-інкубатор. Основними цілями агентств локального розвитку є підтримка суб'єктів господарювання що розпочинають підприємницьку діяльність на інноваційній основі, створення сприятливого середовища для розвитку інноваційного підприємництва в районних центрах та селищах. Зазначені цілі реалізуються через надання консультаційних і навчальних послуг, правове консультування, посередництво у працевлаштуванні і діяльність Клубів інноваційних підприємців, співпрацю з органами місцевого самоврядування.

В межах Фонду регіонального розвитку працює Центр підприємництва та інновацій, метою якого є підтримка новостворених інноваційних підприємств, допомога в процесі модернізації, підвищенні інноваційної активності і диверсифікації діяльності існуючих суб'єктів господарювання. Актуальність створення Центру зумовлена зростанням попиту на інформаційні, консультаційні, фінансові послуги в процесі впровадження науково-технічних розробок, а також потребою інтеграції сектора малого і середнього підприємництва з науково-дослідними підрозділами та академічним середовищем. Центр підприємництва та інновацій на безоплатній основі надає консультації стосовно джерел фінансування інноваційних проектів (дотації ЄС, інвестиційні фонди); здійснює пошук партнерів для виконання науково-дослідних проектів; встановлює зв'язки з науково-дослідними інститутами та університетами.

Враховуючи позитивний досвід польських регіонів щодо розбудови інституцій з підтримки інноваційних підприємств пропонуємо в областях України, де найнижчий рівень фінансування інноваційної діяльності поряд з такими установами як технопарки, бізнес-інкубатори, бізнес-центри, інноваційні центри, створювати Фонди регіонального розвитку. Фонд регіонального розвитку може виконувати роль фінансової інституції та здійснювати управління регіональними та національними програмами підтримки інноваційного підприємництва, для реалізації яких надаються дотації з фондів ЄС та державного бюджету. Важливу роль Фонд регіонального розвитку відіграватиме у реалізації стратегії розвитку відповідного регіону.

Функціонування такої інституції, наприклад у Львівській області, забезпечить виконання таких операційних цілей “Стратегії розвитку Львівської області”: створення сприятливих умов для розвитку вільної конкуренції та модернізації сучасних економічних структур в регіоні, підтримка новостворених фірм і залучення зовнішнього капіталу та інвестицій, формування сучасної інфраструктури, розвиток людського та соціального потенціалу шляхом впровадження сучасних програм перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, а також розвиток громадянського суспільства.

Список використаної літератури

1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.

2. Бонковскі А., Клєпка М., Матусяк К. та ін. Інструменти підтримки інноваційності малих та середніх підприємств: досвід Польщі та Європейського Союзу. - Познань/Київ, 2005. - 186 с.

3. Жежуха В.Й. Стимулювання інноваційної діяльності: європейський досвід // Національний університет “Львівська політехніка”. - №8. - 2008. - С.229-236.

4. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності // Економіка України. - №3. - 2007. - С.14-21.

5. Пономаренко В.С., Назаров Ю.Ф., Свідерський В.П., Ібрагімов І.М. Нанотехнологія та її інноваційний розвиток / М-во освіти і науки України, Харк. нац. екон. ун-т. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2008. - 278 с.

6. http://www.feg.org.ua/docs/final_ua.pdf

7. http://www.integris.net.pl

Размещено на Allbest.ru