Професійна етика сучасного менеджера: європейський досвід та українські реалії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Протягом усієї історії всього людства суспільство поділялося на тих, хто керує і тих, ким управляють. Але на початок сучасності люди мало замислювалися саме над поняттям «управління», використовуючи інтуїцію, на яку спиралися керуючи людьми (підлеглими).

Тільки на початку сучасності управління починає відокремлюватися й бурхливо розвиватися як окрема наука, назва якої - менеджмент.

Увага, переважно, приділяється тому, як менеджер (керівник) повинен управляти своїми підлеглими, щоб підприємство було успішним і працювало ефективно, т.д. сучасне суспільство показує, що це підприємство буде найуспішніше при вмілому й грамотному керівництві. Також потрібно пам'ятати, що має являти собою єдине ціле, і якщо робота менеджера нічого очікувати організована правильно, він зможе працювати ефективно, але це, природно, позначиться на роботі організації у цілому.

Отже, менеджер повинен правильно планувати і організовувати свою роботу.

Дуже важливо було у роботі менеджера дотримуватися етичних (моральних) принципів, дотримуватися професійної етики і етикету.

Етика [греч.ethike від ethos - норов, звичай]

1) наука про сутності, походження та розвитку моралі;

2) сукупність принципів, і норм поведінки будь-якої групи, професії.

Менеджер - людина, котра займається управлінською діяльністю професійно, він повсякденно управляє функціями і ресурсами фірми отже б зберегти його основний пропорції; має повноваженнями приймати управлінські рішення і виконувати їх.

Із цього можна дійти невтішного висновку, що етика менеджменту - це деяка система ідеалів, куди має спиратися менеджер (підприємець, керівник, будь-який інший бізнесмен), щоб домогтися поставленої мети. Ґрунтується на моральних принципах, певних правилах поведінки як у підприємстві, і поза нею. Також виходить з правових критеріях законодавчими актами держави, і міжнародних правила і принципах.

А, аби домогтися успіху, необхідно мати хоча б азами професійної етики менеджера, основами етикету.

Інакше кажучи можна сказати, що етика менеджменту - це наука, розглядає вчинки, поведінка людини, чинного у сфері управління. Найважливіша там, де дії менеджера співвідносні з загальнолюдськими етичними вимогами.

У широкому спектрі різних варіантів поведінки керівників держави і підлеглих. У центрі уваги - цілі й засоби задля досягнення їх як керівників, і підлеглих.

Сьогодні дуже важливий моральна, і етична сторона діяльності керівників (менеджерів). А ще є кілька важливих причин:

1) Так як менеджер є прикладом на свої підлеглих, а як і й інших менеджерів, його вчинки від етичних норм служитимуть якимось поштовхом до з того що, нібито дозволено робити те, що у насправді робити не можна. Отже його порушення моральних і етичних принципів служать поганого прикладу, що, неодмінно, позначиться на роботі колективу та фірми загалом.

2) Менеджер виконує виховну роль, отже, формує ставлення підлеглих до того що підприємству, де вони працюють, до тих товарам і послугам, що виробляють, до клієнта, друг до друга. Тому, як усякий хороший вчитель, має всіма своїми вчинками створювати правильне у ставленні всім вище перерахованому.

3) Будь-який вчинок менеджера (як поганий, і хороший) впливає з його підлеглих і формує комплекс етичних і моральних підвалин його оточення ( клієнтів, постачальників, конкурентів, покупців)

Метою згаданої роботи є підставою виявлення основних принципів етики менеджера, його моральних принципів як і ділового етикету.

1. Історія виникнення та розвитку етики менеджменту

З'ясувати походження професійної етики - це простежити взаємозв'язок моральних вимог з поділом громадського праці та виникненням професії. На опікується цими питаннями, багато років тому звертали увагу Аристотель, потім Конт, Дюркгейм. Вони казали про взаємозв'язку поділу громадського роботи з моральними принципами суспільства.

Поява професійної етики у часі передувало створенню наукових етичних навчань, теорій неї. Досвід, потреба у регулюванні взаємовідносин людей тій чи іншій професії призводили до усвідомлення і оформленню певних вимог професійної етики. Професійна етика, виникнувши як вияв повсякденного морального свідомості, вже потім розвивалася з урахуванням узагальненої практиці поведінки представників на кожній професійній групи. Ці узагальнення містилися як і писаних і у неписаних кодексах поведінки, і у формі теоретичних висновків. Отже це засвідчує лише переході від буденної свідомості до теоретичного свідомості у сфері фахової моралі. Велику роль становленні і засвоєнні норм професійної етики грає думку. Норми професійної моралі не відразу стають загальновизнаними, буває пов'язані з боротьбою думок. Взаємозв'язок професійної етики й суспільної свідомості існує й формі традиції. Різні види професійної етики мають традиції, що свідчить про наявності наступності основних етичних норм, вироблених представниками тій чи іншій професії протягом століть.

2. Найважливіші світові тенденції розвитку менеджменту в ХХI столітті

Глобалізація менеджменту. Виявляється у розвитку міжнаціональних корпорацій і технічного менеджменту. Також розвивається глобальна конкуренція. Глобалізація менеджменту приводить до формування спільних цінностей і єдиних правил ведення бізнесу, а як і ділового спілкування.

Менеджмент стає основним ресурсом розвитку. Можливості менеджменту безмежні, то рівень розвитку країн і всі більше визначається досконалістю професійного менеджменту, а чи не розміром території чи багатством на природні ресурси.

Наростає невизначеність у розвитку для менеджерів, але що надає управління великий вплив. Існує 2 виду невизначеності: обумовлена внутрішніми властивостями об'єктів й що з неповними знаннями про ці властивості. Рівень невизначеності можна знизити з допомогою прогнозування розвитку та адаптації об'єкта до мінливих умов середовища.

Роль інформаційних технологій підвищується разом із їхніми впливом на етику ділового спілкування, а також і на організацію.

Розвиток нової організаційної культури. Перехід до ринкової культурі від адміністративної. Ґрунтується на творчості, співробітництві, перебування найкращих рішень, шляхом досягнення поступок, а як і децентралізація.

Змінюється поняття менеджмент і самих менеджерах. Нині це не вузький фахівець, нею тепер покладається відповідальність на прийняті рішення, а як і за процес створення багатства.

Змінюється підхід добору персоналу. Зараз працівники більше цінують цікаву роботу, піклування про здоров'я, свій вільний час. Заробітну плату порівнюється зі особистими і діловими якостями.

Управління з урахуванням лідерства здобули своє розвиток в ХХI столітті. До ознаками лідерства ставляться досвід, кваліфікація працівника, позитивні людські якості, освіту й культура.

Результат дії цих тенденцій - виникнення та розвитку моделі менеджменту ХХI століття. Відповідно до ній менеджер можна охарактеризувати як стратег і знавець комп'ютерних технологій. У межах своїх рішення враховує як ринкові, а й чинники. Менеджер ХХI століття - новатор, лідер, людина, у якого яскраво вираженої харизмою.

Національні особливості менеджменту у Росії визначаються багатьох чинників. У результаті їхніх на людей було сформовано російський менталітет (психологія поведінки, спосіб життя населення, навички і звичай)

Вплив геополітичного становища: Росія перебуває як у європейській, і у західній частині, то менталітеті з'єднуються протилежних початку (східного і західного). Західне початок прагнення до свободи, індивідуалізму. Східне ж початок характеризується високим рівнем духовності, консерватизмом, колективізмом. Співвідношення колективізму і індивідуалізму, як двох цілком протилежних основ менталітету, постійно змінюється.

Приміром, до 1917 року панував колективний спосіб життя, за радянських часів на озброєння ідеологія. Людина перетворюється на цьому випадку щось означав. Колективізм має низку переваг, серед яких взаємодія, взаємодопомога, обмін досвідом та т.д., але як і мав і зараз недоліки: змогу відійти від відповідальності, відвести від провину, обмеження свободи людини, породження безініціативності.

Індивідуалізм передбачає соціальну рівність, свобода особистості

Через 10 років по його початку ринкових реформ, з'ясувалося, то більшість населення за соціальну рівність населення, але робота у команді завжди була ефективної. Отже, виникала завдання оптимального поєднання забезпечення соціальної рівності, справедливості, роботи у команді й дотримання особистих кожного. До традиційних цінностей також додалася свобода діяльності, висока відповідальність, зокрема і поза власний добробут.

Взагалі, поруч із такими протилежними началами, як колективізм і індивідуалізм, у російському менталітеті поєднуються і ті протилежності, як працьовитість і лінощі, дефіцит ввічливості і високий рівень соціальної культури (література, мистецтво), готовність змін і консерватизм, освіченості і недисциплінованість. За цих умов основним завданням менеджменту стає використання сильних сторін населення і ще нейтралізувати його слабкі боку.

Загалом і в цілому, основний особливістю російського менеджменту є його гнучкість, його пристосовуваність, маневреність.

Російський менталітет змушує держава втручатися у економіку значно більше, ніж у західні країни. Разом з економічними методами мають бути використані й адміністративні методи управління. Менеджмент у Росії має враховувати протиріччя, відмінності у регіонах, розвиток т.п. Це розвиток іде у напрямі збільшення індивідуалізації, матеріального забезпечення й тотального зниження політизованості.

2.1 Основні засади етики менеджменту

Принципами етики менеджменту, в узагальненому вигляді може бути вираз всіх моральних вимог, хто був вироблені у людини й суспільства загалом.

Ці вимоги свідчить про норми людини, що у ділових відносинах.

У основу сучасної етики менеджменту входять 3 основні положення, які зараз є важливими, з погляду учених:

Створення тих матеріальних цінностей сприймається як важливий процес розвитку;

Уся прибуток (і навіть інші доходи виробництва) - результату досягнення поставленої мети, є суспільно значимими;

При вирішенні проблем, які виникають для людей в діловому світі, першому місці стоять міжособистісні стосунки, і потім виробництво продукції.

10 принципів ділового поведінки сформульовані роботі Л. Хосмера, американського соціолога:

1. Ніколи не робити те, що не входить у твої довгострокові інтереси, чи інтереси твоєї компанії;

2. Ніколи не робити про що не можна буде потім сказати;

3. Ніколи не роби те, що нічого очікувати розвитку взаємодопомоги й підтримки у колективі;

4. Ніколи не порушувати закон, закон - це основні моральні норми сучасного суспільства;

5. Ніколи не робити те, що буде шкідливе суспільства, у якому ти живеш;

6. Ніколи не робити те, що сам будь-коли порадиш;

7. Ніколи не робити те, що може обмежити правничий та свободи іншого;

8. Ніколи не роби те, що може зашкодити слабким;

9. Ніколи не роби те, що може перешкоджати саморозвитку і самореалізації іншу людину;

10. Завжди надходити те щоб збільшити прибуток підприємства, виходячи далеко за межі закону.

Всі ці принципи у тому мірою є у різних країн і культури ділового спілкування. Метою світового суспільства зараз стає намір наблизитися до ідеальному типу відносин, зокрема та ділових, які засновані на морально - етичні принципи, їх торжестві.

Головні принципи світового бізнесу:

Відповідальність бізнесу;

від блага акціонерів можливість перейти до благу його основних партнерів соціальне і економічне вплив ділових відносин на прогресивні процеси розвитку суспільства

Етика ділових відносин полягає в наступному принципі: від ухвалення закону, довіряти, турбота про навколишньому середовищі, дію лише закону, розвиток багатосторонніх відносин.

Критерії вибору моделей поведінки

Кожен собі виробляє свою схему спілкування коїться з іншими людьми, на них. Є кілька основних критеріїв, внаслідок чого можна вибрати найкращу схему поведінки, вони допоможуть уникати ймовірних помилок у процесі спілкування, і навіть домогтися найкращих результатів.

Перший критерій: відповідність цієї схеми закону і порядку.

Другим критерієм: моральність ( чесність, справедливість, совісність. Дотримання та усвідомлення цих понять є гарантом те, що схема обрано правильно.

Третім критерієм: оцінка ситуації, у якій особистість діє чи якій опинилася через деяких обставин. оцінка ситуації (з допомогою інтуїції чи умоглядна) цю величну умова оптимізації схеми поведінки

Четвертим критерієм: мета, які ставить собі людина. Чим мета значніша, тим більше коштів людина нею захоплений, тобто. домагається її з великим ретельністю і запропонував ентузіазмом.

П'ятий критерій: самокритична оцінка можливостей від використання певної моделей поведінки. Копіювання чужого стилю зі спілкуванням небезпечно. Шостий критерій: виділення і конкретизація власних можливостей. Сьомий критерій: психологу характеристики людини, тобто. його особистісні і ділові якостей, які партнери очікують від цього. Вибір тій чи іншій схеми (моделі) поведінки залежить від самої людини, особи, набору його психологічних характеристик і моральних принципів, а також того, з якою саме людиною треба спілкуватися.

2.2 Зовнішній вид менеджера

етика світовий менеджер

А, щоб бути успішною у своїй професії, необхідно відповідати образу успішну людину (хочеш досягти успіху - роби вид, що його домігся).

Отже, відмінний зовнішній вигляд, манери, культура промови, усе це передумовами успішної професійної діяльності.

Одяг: слід за модою і експериментувати з новинками її світу, одяг повинна бути «кричущою». Головне, чого треба прагнути - охайного, акуратний зовнішній вигляд, що створить загальне сприятливе враження. Зовнішній вигляд може наштовхнути при вашому партнерові на думка, що також неакуратні ви й у справах. Ділова одяг повинна відрізнятися класичним складом і багатофункціональністю. До вибору ділової одягу треба підійти серйозно. Марно вдягати речі, що видаються поношеними, мішкуватими, які потребують ремонті, занадто дешеві або вписуються у те середовище, де вам припадати перебувати.

Костюм людини має враховувати його вік, комплекцію, її становище у суспільстві та то, набагато цей час часу він іде.

Ділова одяг має відповідати дресс-коду, запровадженого на фірмі; колір, фасон і покрій одягу повинні підходити людині, що її носить; всі деталі костюма повинні гармоніювати друг з одним і де утримуються у бездоганному вигляді. Також слід пам'ятати, що стиль має відповідати займаній посаді (тобто секретар ні вдягатися краще від свого начальника).

За правилами ділового етикету вдягати один, і тугіше річ 2 дні поспіль годі було, оскільки не може скластися враження, що людина ночував не вдома. Понад те, якщо вдягати один, і тугіше річ щодня, вона набридає і « гасить настрій».

Сьогодні у багатьох фірмах поширено таке правило: 4 дні - суворий вид, п'ятниця - це, так званий CASUAL FRIDAY. Але й коли дозволено вільний стиль, пам'ятаймо щодо правил, які слід дотримуватися (ніяких відвертих речей, довжини «міні» тощо.)

Якщо людина носить окулярів, повинно бути середніх розмірів ( щоб по них не сховалося все обличчя), відповідати моді у цій сфері. Окуляри в жодному разі повинні прагнути бути з темними скельцями. під час розмови співрозмовник нічого очікувати бачити реакцію особи на одне висловлювані пропозиції з рішення.

Діловий людина завжди мати при собі ручку і олівець, обов'язково хорошої якості. Не можна писати зламаними ручками чи недогризками, які залишилися від олівця. Якщо є ручка з логотипом фірми - краще писати їй.

Як повинен бути ділової чоловік.

У гардеробі будь-якого пристойного ділового чоловіки може бути наступний мінімальний набір:

1. костюм чорного чи темно-сірого кольору;

2. піджак

3. сірі (чорні) штани;

4. чорний шкіряний ремінь;

5. кілька сорочок (біла, блакитна - обов'язково, допускаються сорочки в тонку смужку чи клітину). У жодному разі сорочки нічого невинні «квітчастими» чи «гавайскими»;

6. шкарпетки чорного кольору (що більше пар, краще);

7. тонкий светр і класичним чи V-образним вирізом;

8. 2 пари взуття (хоча тільки мусить бути на шнурках). Краще, щоб взуття було чорного кольору;

9. пальто темного кольору. Довжина - 10 див. нижче коліна;

10. легкий плащ світлого кольору;

11. сумка чи портфель;

12. парасолю (чорний)

13. кілька пар спіднього

А, що виглядати «п'ять зірочок», необхідно усі наведені вище перелічене помножити п'ять й утримувати свій в ідеальному порядку.

Годинник - важлива частина зовнішнього вигляду. Ними можна очікувати, наскільки успішний людина. Вони обов'язково мали бути зацікавленими на шкіряному ремінці.

Хороший костюм, дорогий годинник - це, можна сказати, щось на кшталт уніформи ділову людину, якому супроводжує успіх.

Для ділову людину неприпустимі:

м'ятий, брудний чи рваний костюм;

брудна взуття;

криво чи неакуратно зав'язаний краватка;

несвіжа сорочка;

білі шкарпетки;

колірні експромти робочому місці;

Як має бути ділова жінка.

Перш ніж імідж буде сформовано, необхідно оцінити всі переваги й недоліки зовнішності, глянути критично. Партнер повинен бачити собі як ділову людину, а й жінку. Важливо не перестаратися і змусити вбачати у реформі собі лише жінку, або тільки людини з ділову хватку. Жіночність і діловитість має перебувати в гармонії друг з одним.

Нині етикет допускає масу різноманітних квітів ділового костюма. І це синій, і чорний, і піщана, і теракотовий. Також допускаються вишневий, оливковий, темно-коричневий, бежевий кольору. Колірна гама може бути будь-яке, крім яскравих, «кислотних» квітів. Влітку дозволено носити одяг світлих тонів. Тканина, бажано, тонка, дозволена тонка смужка чи клітина.

Одяг спокійних тонів підвищує довіру, змушує ставитися до жінки, насамперед, як до спеціаліста в соєю області, ніж як до сексуальному об'єкту. Жінка може надати елегантний і жіночний вид костюму з допомогою хустки, шарфика, аксесуарів, блузки.

Одяг ділової жінки мусить бути елегантної, зачіска акуратної, макіяж - тонким.

У гардеробі ділової жінки би мало бути:

1. 3-4 костюма рекомендованих вище квітів. Наявність костюмів передбачає зміну блузок, аксесуарів, хусток. Заміну спідниць на штани.

2. кілька спідниць з жакетами різних кольорів

3. непрозора блуза з рукавами світлого чи пастельного кольору, може бути червоний колір чи легкий візерунок;

4. сукню (з жакетом)

5. колготки (панчохи) за будь-якої погоди;

6. кілька пар черевиків зі шкіри. Без вигадливих прикрас і високого каблука (високі підбори підходять лише урочистих випадків);

7. прикраси би мало бути акуратними і невеликого розміру;

8. елегантні жіночі годинник. Ділова дружина має носити годинник, щоб показати, що вона вміє розпоряджатися часом і цінувати його.

9. шкіряна сумка чи портфель для документів. У сумці може бути порядок, ніж зробити жахливе вразити партнера (наприклад, коли телефонує телефон, а жінка неспроможна знайти їх у сумочці)

Також стоїть прийняти до уваги поради фахівців:

- купувати найдорожчі туфлі, і сумки, які можна дозволити;

- не купувати виробів з малюнками (особливо з великими і набивними)

- використовувати яскраві деталі, щоб зробити неповторний і пам'ятний образ. Бажано використовувати їх ближче до обличчя, щоб привернути до неї увагу;

- купувати одяг вільного покрою (вона зручніше вузької, і виглядає дешево). [1]

Завершальний штрих в ідеальному образі жінки - духи. Вони повинні бути вміло підібрані і відповідати пори року тому, куди іде жінка. Потрібно вміти носити аромат. Запах духів ні бути нав'язливим і задушливим. «Якщо до вечора ви досі відчуваєте запах своїх духів, знайте, що інші вже задихнулись». Довжина волосся - будь-яка, але пам'ятати, що короткі волосся, чи відповідно вкладені надають жінці зовнішність професіонала.

2.3 Привітання, уявлення, звернення

Привітання.

Діловий людина зобов'язана бути вихований, саме тому під час зустрічі він має привітати свого партнера, побажати доброго вечора (дня, ранку)

Менеджер, як будь-який інший людина, повинна усвідомити такі нескладні правила вітання:

Спочатку вітається (пропонує руку для потиску) людина, стоїть вищої кар'єрної драбині або жінка. Коли підлеглий входить до рукостискання необов'язково, досить чемно привітатися («доброго ранку» чи «Здрастуйте»), у своїй злегка усміхнутися і зробити ледь помітний уклін головою.

Нині стали поширені рукостискання між чоловіком та жінкою. Зараз рукостискання популярними жінок. Отже, вони показують упевненість усе де і своєю позиції. У Європі ділові партнери вітаються за ручку з дочкою жінкою, даючи зрозуміти, що вважає її рівної.

До приміщення людина, незалежно від своєї становища, зобов'язаний привітатися Василь Євдокимович першим. Присутні ж відповідати хором, як учні у шкільництві, відповідають ті, хто бути із що ввійшли.

Необов'язково вставати з місця, як у приміщення хтось входить, але треба відірватися з посади сталася на кілька секунд, щоб дати зрозуміти, що ви помітили людини. Навіть розмовляючи телефоном необхідно привітати який перебуває хоча б кивком голови.

Хоча існує дуже багато варіацій вітання, вона повинна звучати розв'язно (вітання типу «Аллоха!», «Хай!» тощо. суворо заборонені робочому місці). Також стоїть уникати тавтології, на вітання ніжно відповідати чимось схожим.

Під час зустрічі з групою незнайомих людей необхідно привітатися перших вражень і уявити себе.

Начальник повинен відповідати на вітання підлеглих,т.к. невиконання цього правила призводить до того, що до нього погіршується.

Слід враховувати національні особливості, звичаї і започаткував традицію. Важливо пам'ятати, що у сході з'явилися й Південно-Східної Азії вже рукостискання недоречно. У індусів прийнято кланятися, склавши руки на грудях, у Японії кланяються у відповідь вітання. У арабських країнах чоловіки обіймають одне одного.

У діловій середовищі є поцілунки. На банкеті чи званих прийомах це припустимо.

Уявлення.

У діловому житті уявлення вважається важливий чинник, ввічливість людини. У діловому етикеті можливо само (на відміну світського). Уявити когось іншій людині - отже вказувати назву повне ім'я (ім'я, прізвище, коли треба - по батькові), посада і організацію, де він працює.

За правилами етикету знайомство має відбуватися у присутності третя особа. Але сьогодні необов'язково присутність третя особа. Люди, працівники одному підприємстві, можуть познайомитися перебувають у одному офісі чи корпоративному заході. Щоб познайомитися необов'язково шукати когось, можна просто підійти і представитися людині.

Якщо людей знайомите ви, треба пам'ятати, що представляти треба молодшого людини старшому, нижчого за ієрархією вищому, жінку чоловіка й т.п. Після уявлення зазвичай кажуть щось на кшталт «Приємно познайомитися», кивнути, усміхнутися, загалом, виказати свою симпатію новому знайомому.

Якщо вас представляють групі людей, буде досить із нею просто привітатися або ж зробити ледь помітний уклін. Не треба підходитимемо кожному і не вітатиметься за руку.

Звернення

У кожній фірмі є свої умови звернення до людей (підлеглим, клієнтам, незнайомим відвідувачам). Але є і загальні норми звернення.

Раніше мене дуже поширене був такий звернення як «товариш», зараз вона замінено на «пан». Це звернення використовується із прізвищем, посадою, званням. Іноді можна обійтися без звернення, наприклад, Якщо людина, якого треба звернутися вам не знаком. У разі краще використовувати жодну з наступних форм звернення: «Будьте люб'язні…», «Скажіть будь ласка…», «За яким питання?...» тощо.

Годі й казати у третій особі людей, що у одній із вами приміщенні.

Також важливі займенника. Особливо важливу воль грає займенник «Ви». Воно вживається у випадках, коли спілкування приміром із діловими партнерами, коли необхідно звернутися на ім'я та батькові. При ділових партнерів краще звертатися до колег на «Ви», навіть коли ви давно знайомі й між вами дружні стосунки. Це підкреслить те, що ви поважаєте як клієнта, і підлеглих.

На «ти» можуть люди можуть звертатися лише це було зазначено раніше, якщо це обопільне рішення (після прийнятого пропозиції перейти на «ти»).

Як прищепило, кожній людині приємно чути своє ім'я, тому вимовляти може бути як треба частіше, це змусить його вам більше довіряти. На будь-якого співрозмовника можна називати під назвою. З батькові обов'язково: старшому віком, начальнику, старшому статусом співробітнику.

2.4 Візитні картки

Візитні картки - важлива складова ділових відносин, обмін візитними картками під час знайомства є обов'язковою процедурою. У східних країнах , як-от Японія, Корея, Китай часом заміняють посвідчення особи,т.к. ними зазначена вся важливу інформацію про людину.

Візитна картка дає можливість знайти координати людини, його ім'я, прізвище, якщо їх не запам'ятали. З її допомогою у вас з'являється від партнера (чи даєте йому) всю важливу інформацію себе і фірмі, яку уявляєте.

Візитна картка вручається тієї людини, з яким планується продовження ділових відносин.

Але крім ділових функцій візитка також виконує деякі функції неділового спілкування. Приміром, певний позначки верхньому лівому кутку можуть означати привід, яким картка посилається людині:

>p.>f. - поздоровлення;

>p.>f.N.a. - поздоровлення з Новим роком;

>p.>r. - подяку;

>p.>p. - заочне уявлення.

На візитних картках можливі написи в3-ем особі (наприклад «>Поздравляет Вас…», «Із найкращими побажаннями…» тощо.).

Зовнішній вид візиток:

Зовнішній вид візитної картки повинен сполучатися і гармоніювати з її власником. вона є відбитком стилю, смаку людини, також вона є стилем фірми, де цей людина працює.

Класичним є візитівка розміру 50 x 90 мм, з картону або клаптик паперу світлого кольору (частіше - білого) з матовій поверхнею. Текст написано суворим чорним шрифтом. Інші кольору можна використовувати під час зображення фірмового знака, який замальовується у верхній лівому кутку, чи написанні назви компанії, коли цей колір є фірмовим кольором.

У Росії її нині є велика кількість різних колірних оформлень візиток. Є й, звані « жалобні» - чорне тло і золотою текст, і «партійні» - на червоному літери, і такі, які нагадують меморіальні дошки - золоті літери на мармуровому тлі. Це засвідчує тому, у Росії відсутня культура користування картками. Часто зустрічаються візитівки із фотографіями, що є і по зовнішнім виглядом нагадує перепустку. Також не можна допускати помилок на візитних картках,т. як. це викликає недовіру до фірми і загальна подив.

Неправильно використовувати картки,т. як. ними неможливо залишити важливі позначки про власника. Картка повинна бути більшого розміру, ніж це заведено (50 x 90 мм) т.д. це перешкоджає їхнім зберігати - їх обрізати чи загинати, що дуже незручно.

На візитною картці мусить бути указанна наступна інформація: прізвище, ім'я, по батькові власника, його місце роботи, контактні адресу, телефон, e-mail, місце праці та адресу офісу. Треба вказувати область повноважень на картці, Не тільки посаду.

Розмір шрифту, яким написано назва фірми чи організації ні перевищувати розміру, яким написано ім'я,т.д. картка представляє вашому партнеру вас, а чи не організацію.

У Росії її текст може бути написаний російською. Якщо має справу з іншими партнерами, він краще мати візитки у кількох варіантах з тих мов, якими розмовляють бізнес партнери, але пам'ятати, що виконані повинно бути щодо одного стилі. По батькові в картках, зроблених для партнерів із інших країнах не пишеться (це може б сприйняти як друге ім'я, т.д. у багатьох країнах немає такого поняття, як «по батькові»). Його можна визначити однієї головній буквою.

Неправильно, коли текст написано з обох сторін (має бути місце, де можна зробити позначки).

Першим картку повинен вручати той, чиє становище нижче, якщо співрозмовники рівні, першим вручає той, хто молодший.

При вручення треба обговорити своє ім'я і прізвище, особливо, якщо вони важко виговорюються або є рідкісними.

>Вручать картку треба правої рукою (спілкування з людьми з Азії - обома). Не можна м'яти, вертіти, робити сторонні позначки з участю власника картки. Коли картка було прийнято, її слід прибрати чи покласти собі до столу.

На таких заходах, як симпозіуми чи конференції, замовляють візитівки більшого розміру, звані бейджами. Там то, можливо фотографія, і де вони віддаються нікому. Носити їх треба на лівому боці костюма. Таму казано ім'я, й обійняв посаду того, хто носить. Вони видаються до того, як розпочнеться захід, носять їх слід тільки у приміщенні, де захід проходить. Також є спеціальні бейджи із написами «Гість» чи іншого подібного начиння.

Розмір, колір і тип шрифту треба обирати те щоб їх можна було легко прочитати (дуже дрібний, дуже світлий).

5. Етикет телефонного спілкування

Телефон - найпростіший спосіб спілкування з відривом, переоцінити спілкування телефоном неможливо. Але слід пам'ятати деякі простих правил телефонного поведінки, дотримання яких сприяти успіху.

Коли ж ви розмовляйте з діловим партнером, ви уявляєте фірму, у якій працюєте, це потрібно пам'ятати та поводитися відповідно.

Телефонний етикет.

Розмова телефоном багато в чому від особистої розмови, т.д. співрозмовники одне одного бачить. З іншого боку, телефонна розмова може відбутися несподівано одного з опонентів, це треба враховувати. Часто одне із співрозмовників може бути один, а, приміром, серед колег чи клієнтів. Не дасть йому говоріть відверто. У разі краще розмову перенести тимчасово, що буде зручно обом співрозмовникам.

Іноді зв'язок може досить хорошою: погана чутність, переривання зв'язку, перешкоди. У разі потрібно розмову як і відкласти на кілька днів. Якщо людина веде розмову і тоді час лунає дзвінок, він повинен віддавати перевагу розмові перед телефонним розмовою.

Існують правила підготовки ділового телефонного розговора. Сповідуючи їх, можна навести розмову найбільш продуктивно

Отже, ці прищепила:

1) необхідно помічати на календарі чи нотувати у щоденнику, що й з якого питання планується розмова;

2) накидати приблизний план розмови, щоб щось втратити і не від теми;

3) поруч із планом перелічити всі імена, прізвища, назви, дати й цифри, які можуть знадобитися під час розмови;

4) потрібно вибрати оптимальне час для дзвінка (чи раніше визначене);

5) потрібно дізнатися заздалегідь, хто найбільш компетентний й володіє найкращими навичками у цьому питанні, сюжеті, який вас.

Якщо, як ви телефонуйте, вас попросили назвати причину дзвінка, назвіть її.

Розмова із автовідповідачем: коли ви потрапили на автовідповідач, не губіться, а й демагогії не розводите. Коротко сформулюйте причину дзвінка і забудьте назвати своє ім'я.

Під час розмови через мобільні телефони, як запровадити співрозмовника в справи, необхідно дізнатися, чи здатен він зараз розмовляти.

Якщо телефонуйте ви:

Чекати відповіді стоїть у протягом 4 гудків, Якщо людина не бере трубку, отже ,він зараз немає можливості (дуже зайнятий чи ні дома).

Розмова може бути чітко побудований, принагідно, не іще 3 хвилин.

Телефонувати треба оптимальне час, ніж створювати незручності співрозмовнику.

Телефонувати потрібно у другій половині робочого дня, але з перед його завершенням. Не стоїть телефонувати від початку робочого дня. Але, за рахунком, дзвінок, що стосується ділових питань, буде доречний протягом усього робочого дня.

Не телефонуйте людям додому по службовим справам, винятком є дуже вагома причина чи домовленість.

Не набирайте номер телефону з пам'яті, ніж помилитися. Якщо все ж при наборі номери відбулася помилка, потрібно попросити вибачення за занепокоєння, не ставте питання «Куди я потрапив?», це неважливо.[3]

Розмова потрібно розпочинати з вітання і її уявлення. Якщо потрібно, щоб із кимось з'єднали, потрібно вимовляти фразу не запитально, а ствердно. Можна відразу сказати, хто телефонує мамі й з якого питання, так і не доведеться відповідати на зайві питання. Марно вживати фрази побудовані так «Не міг би Ви…», людська психіка влаштована в такий спосіб, що виникає бажання вирішити таке питання «Не міг би».

Якщо вас просять передзвонити пізніше, це не так отже, що укам поставилися зневажливо, просто співрозмовник в момент дуже зайнятий, чи просто незручно розмовляти (сторонні у приміщенні).

Закінчує розмова той, хто був її ініціатором. Жінка може закінчувати розмова незалежно від цього, вона зателефонувала чи пізно їй було зроблено дзвінок.

Якщо потрібно перервати розмова, можна зробити з допомогою спеціальних фраз: «Отже, ми з'ясували всі питання. Я тримати із Вами зв'язок, бувайте здорові.», «Отже, вирішили…», «Спасибі за приділену увагу, буду забирати в Вас час…».

Якщо вже ви телефонуйте з іншого міста, назвіть його, потім себе, і потім установа, від якої телефонуйте.

Якщо потрібний вам людина нині різноманітні дома, назвіть всі свої дані для запису і скажіть, коли зателефонуйте. Враховуйте різницю в часу, коли телефонуйте з іншого міста.

Якщо телефонують вам.

>Трубку потрібно опановувати, якомога швидше, т.д. дзвінок телефону відволікає оточуючих від своїх справ. Перш ніж, як зняти слухавку, краще усміхнутися, це змусить голос звучати приємно, в інтонації звучатимуть позитивні нотки, це одразу налаштує співрозмовника більш приємний лад.

Коли берете трубку найкращим чином спочатку назвати фірму, чи офіс, де ви працюєте, потім привітатися.

Не пристойно класти трубку, даючи зрозуміти, що ви задіяні, це свідчить низький рівень соціальної культури.

Важливо ознайомитися з тембром голоси, інтонацією, швидкістю і гучністю промови, т.д. під час розмови телефоном вся навантаження припадає саме на голос.

Краще коротенько записувати зміст розмови, ніж переплутати нічого й не забути.

Якщо під час розмови щось його перериває, попросіть почекати на лінії передзвонити трохи згодом.

Якщо дзвінок пролунав під час особистої розмови, вибачитеся перед співрозмовником, зніміть трубку і попросіть передзвонити трохи згодом.

Є низка висловів, яких коштує уникати є таке телефонної розмови:

1) «Не знаю» - цей відповідь підірве довіру до вас і вашої фірмі;

2) «Ви повинні…» - ваш клієнт нічого вам ні. Краще сказати «Краще було б…», «У разі Вам слід…» тощо.

3) «Ні» на початку пропозиції ускладнить пошук найкращого рішення. Краще перенести негативну частину насамкінець пропозиції.

Треба вміти правильно закінчувати телефонна розмова, наприклад, фразою «Приємно із Вами поговорити» чи «Спасибі за дзвінок».

6. Відносини «Керівник - Подчиненний»

Культура управління - його значення виросло останніми роками. Тік. керівник - це ключова постать колективу, або від те, що він ставить, як; як до людям, як саме й у що втручається - це дуже важливо задля колективу. Тому керівник повинен завжди поводитися етично, щоб в такий спосіб подавати приклад своїх підлеглих.

У колективі має цінуватися кожна людина: і прибиральниця, секретаря, і директори, тому всім потрібно ставитися з повагою. Вони повинні розташовувати підлеглих себе від цього, як будуть то ставитися щодо нього, залежить, як ставитимуться на роботу.

Понад те, керівник ні почуватися досвідченим переважають у всіх питаннях т.д. можуть і такі області, у яких може не знати, але будь-який підлеглий, що хоче зберегти роботу, ніхто нічого не скаже своєму безпосередньому начальнику. Не можна керуватися правилом «Шеф завжди правий».

Як слушно хвалити підлеглих.

Похвала чи комплімент - це могутній засіб впливу. Воно викликає реакцію, це може бути вдячність, і підвищення лояльності, й прагнення поліпшити роботи. Похвала повинна спонукати виконавців до підвищення якості роботи з досягнення мети організації.

За статистикою, продуктивності праці збільшується приблизно за 20-25% , якщо виконавці знає, що їхня робота цінується, що вони виконують на рівні. І 13-15 % зменшується кількість конфліктів робочому місці.

Конче важливо вміти висловити своє задоволення виконану виконавцем роботою. Адже завжди приємно, якщо ви кажуть «Документ написано дуже виразно й акуратно, Ви молодець», ніж «Нумо, зробіть, і швидше!». Слова, часом, усунути теплою посмішкою або поглядом.

Особливо важливим є психологія жінок відрізняється від чоловічої підтримки й вони потребують уваги більше. Якщо кожне доручення вкладати відтінок особистої прохання, як кажуть «над службу, а дружбу», тоді результат буде набагато краще, ніж доручення наказовій тон.

Перш ніж хвалити своїх підлеглих, слід усвідомити кілька правил:

По-перше, слід враховувати емоційний склад людини, якому адресована похвала;

По-друге, треба вибрати найкращу форму компліменту;

По-третє, керівник повинен точно знати, якої мети хоче домогтися похвалою;

По-четверте, комплімент ні звучати банально і неправдоподібно;

Понад те, не слід забувати, що похвала мусить бути обґрунтована і своєчасна. Нею зайве користуватися занадто часто потім нічого очікувати виробляти потрібного ефекту.

>Похвалу потрібно висловлювати тим, хто намагається, тим, хто перевершив очікування, тих, хто справляється зі своїми обов'язками краще за інших, навіть зовсім небагато.

Усе це створить позитивне настрій у колективі, що неодмінно позначиться з його роботі.

Привила конструктивної критики.

Хороший керівник будь-коли почне розмову з закидів, не з'ясувавши причин, обставин і пояснень. Тільки після цього можна сказати, чого і чому не задовольнило очікувань. Оцінка дій мусить бути об'єктивної (людина, якого викликали «на килим» й дуже почувається над своїй тарілці), зайве розносити їх у пух і прах.

Правила конструктивної критики:

Не можна критикувати людини без потреби;

Не можна шпетити людини в свідках;

Навіть у критиці повинна вгадуватися доброзичливість (послабити обвинувальний акцент

Привести вагомі аргументи;

Не вимагати визнати правоти критикує;

Наголосити то, наскільки важливе виправити помилки;

Не критикувати того співробітника, знаний, як виправити помилки (він повинен просто надати таку можливість, тонко прохопитися про його промахи).

Співробітника, потрібно зробити, що він зрозумів і від критику. Потрібно використовувати техніку. Парнасюком «техніка разговора-наказания». Вона наступного: як карати співробітника, треба підготувати позитивну грунт, і після цього братися до найнеприємнішою частини розмови. Після цього треба підбадьорити людини, щоб із розмови в нього залишилися як негативні емоції. Щоб критика була й прийнята до відома, треба щоб співробітник поважав начальника і прислухався до її думки. Це вже робота самого начальника. Якщо критикують вас, треба задля початку зрозуміти, наскільки це обґрунтовано. Якщо того є причина, слід звернути увагу до діяти і поведінка, виправити своїх помилок.

Якщо ж критика немає жодного підстави, це потрібно пояснити і довести це (але з переходячи на особистості).

7. Зміна роботи. Правила звільнення

Керівники частенько потрапляють у ситуацію, коли їм доводиться говорити працівникові у тому, що його (працівника) звільняють. Це дуже складно, т.д. стрес відчуває і начальника, і підлеглий.

Тому повідомляти такі звістки треба вміти.

1. Не треба звільняти співробітника щодня народження його або інший свято. Напередодні також варто говорити звідси, треба бути тактовним і делікатним і затьмарювати поганим звісткою світлий день.

2. Розмова про звільнення потрібно ведуть у закритою кімнаті (кабінеті), без сторонніх.

3. Не заводити така розмова робочому місці.

4. Весь розмова про звільнення ні тривати занадто довго, загалом, розмова має тривати приблизно 20 хвилин.

5. Причину звільнення потрібно повідомляти, підкріпляючи точними даними, т.д. коли говорити своїми словами, можна скласти враження, що працівника звільняють через особисту ворожнечу.

6. І звільнюваного і решті колективу повідомляйте те інформацію, щоб уникнути конфліктам та недовіри.

7. Не говорити людям, якою слід знати, про звільнення співробітника.

8. не треба просити людини негайно залишити офіс, звільнити стіл. Треба було дати йому час (наприклад вихідного дня або після роботи)

9. не треба користуватися послугами охорони, щоб вивести звільненого (за винятком випадків шахрайства крадіжки і неадекватною реакції)

10. Відразу після проголошення «вироку» і пояснення причин звільнення слід зазначити співробітнику, що ця компанія підтримає його матеріально, і вирішив розповісти, як.

Дотримуючись цих правил, можна знизити рівень стресу, як співробітника, і керівника. Це співробітнику зберегти до добре ставляться і втратити гідності. До того ж, збережеться добре ставляться інших співробітників.

Якщо звільняють вас.

Звільнення - не з найприємніших, що доводиться потерпати, але й не найжахливіше. Тому, якщо сталося отже вас звільняють, необхідно зберігати максимально можливе спокій. Важливо втрачена гідність, не панікувати.

Не треба поширюватися звідси, ніж відчувати співчуваючих поглядів (навпаки - зловтіхи). Попрощається з начальником і колективом у найкращих висловлюваннях, аби залишити себе добру пам'ять, невідомо, як повернеться життя й з ким вона ще може звести у майбутньому.

Якщо ви і самі хочете звільнитися, годі було говорити про подробиці, чому. Якщо є прагнення змінити роботу, то самих хороших словах і висловлюваннях слід зазначити у тому, і вами відкрилися б нові можливості, згадати у тому, який хорошою школою була цю роботу. Похвалити начальника і товаришів по службі. Тим паче, що став саме колишні товариші по службі можуть бути джерелами рекомендаційних листів.

8. Особливості етики менеджерів різних країн

Сьогодні ми багато фірм мають іноземних партнерів. Тому треба багато уваги приділяти особливостям поведінки у інших країнах. Зазвичай, стилі спілкування з часом адаптуються, але основні відмінності все-таки слід враховувати. Нижче наведені основні стилі і типи поведінки.

Американський стиль поведінки.

Американці - це, яким завжди і скрізь бути першими. Вони прагнуть цього й в життя «американську мрію». Починаючи від початку, віддають роботі все: час, гроші, сили, не жаліючи себе. Американці, здебільшого, оптимісти, що робить спілкування із нею легше.

Основна мета - зробити багато грошей за як і менший час. Їх характерно дружелюбність, енергійність, оптимізм. Ставлять цілі й домагаються їх.

Французький стиль спілкування.

Французи не люблять мовчазних людей. Вони обережні ділових справах.

Не приймає рішення поспіхом. Погано вміють працювати у команді,т.к. індивідуалісти. Будучи знавцями високої моди, багато уваги приділяють зовнішності.

Японський стиль спілкування.

Сутністю японського менеджменту є управління людьми[4]

У Японії все беззастережно підпорядковуються старшому віком, подаючи в такий спосіб свою повагу. Японець завжди вислухає співрозмовника остаточно й нічого очікувати перебивати. Важливо знати, що у ході розмови японець киває, але це означає згоду. Отже він спонукає співрозмовника говорити далі. Рішення японці приймають довго, але завжди досконально тому у життя. При знайомства до прізвища додається слово «сан» (пан). При перших зустрічах не ведіть з японцем розмов про справи (так виникне довіру). Аналізуючи цей етап можна дарувати подарунки.

Німецький стиль спілкування.

Німці відрізняються працьовитістю, пунктуальністю ощадливістю, педантичністю і скептицизмом. Для встановлення ділових відносин необхідно користуватися посередницькими фірмами (так вважають у Німеччини). Німці уважні деталей і дрібницям. Перед прийняттям рішень їм необхідні зважити все «за» і «проти». Погано сприймають інформацію на слух, і це треба враховувати. Добре працюють у команді. Про справи краще говорити німецькою (чи використовуючи послуги перекладача). У Німеччині прийнято подаруй в діловому спілкуванні.

Англійський стиль спілкування.

Стримані, педантичні, педантичними у питаннях формальностей й у дрібниці, діловиті. Важливе гідність - самовладання (терпляче вислухають). Вважають дуже багато розмов грубим. При знайомстві пріоритет віддається клієнту (першим називає ім'я). Говорити про справи по закінченні роботи вважається поганою манерою. Дуже важливим елементом ділового спілкування - гумор.

Підсумовуючи усе сказане вище, можна вивести кілька правил:

> Перш ніж починати співробітництво, треба скласти якнайбільше інформації фірму.

> Вивчити національні особливості поведінки.

> Підготувати сувеніри і подарунки, якщо мають намір їх вручати.

> Не говорити зайвого (навіть у російському), т.д. є можливість, що партнери можуть розуміти.

Висновки

Етика менеджменту (управління) дуже важливий сьогодні, т.д. сьогодні над ринком представлено величезна кількість різноманітних фірм, пропонують свої товари та. Усі вони мають заводити, розвивати і підтримувати відносини коїться з іншими фірмами. Найуспішнішою фірмою буде та, чиї принципи, чия дисципліна, етика і етикет будуть на рівні. Тому, ніжно просвіщати людей (і особливо керівників), навчати їх і дозволяти повинна розвиватися у цій галузі.

У цьому роботі було розглянуто основні засади етики менеджера, те, як повинен бути менеджер, аби домогтися успіху. Важливо також знати, як правильно будувати відносини з підлеглими, що також були порушено у роботі. Треба вміти приносити як звістки, і погані (наприклад, про звільнення).

Якщо прийняти це до відома усі було звернуто увагу роботі, то доклавши порівняно невеликі зусилля, можна стати дуже успішним людиною. Керівником, якого буде цінувати підлеглі, партнера, з яким приємно мати і укладати успішні угоди.

Як сказав один древній філософ «>Уливайся частіше, і усмішка залишиться у твоєї душі».

Ось і з усіма принципами етики й етикету, яким присвячена робота. Якщо їх дотримуватися, то налагодяться як ділові взаємини Юлії, налагодиться і життя цілому. Ставлячись до людей із теплотою і повагою, можна й можна не сумніватися, що це повернеться сповна.

Список літератури

етика світовий менеджер

1. Семенов О.К., Маслова О.Л. «Етика менеджменту. Навчальний посібник. Друге видання» Москва2007г.,Издательско - торгова корпорація «Дашков і Ко°».

2.Емишева О.М.,Мосягина О.В. «Діловий етикет. Я задзвонив телефон»Секретарское справа 2002

3. Семенов О.К., Набоков В.І. «Основи менеджменту: Підручник»

4.Шейнов В.П. «Секретар: Секрети професії» 2002 р

5.Собат Енн Мері «>Бизнес-етикет» 2000 р

Размещено на Allbest.ru

...