Сутність сучасного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Кафедра менеджменту і адміністрування

Контрольна РОБОТА

з дисципліни: “Менеджмент”

Виконала:

ст. гр. ЗЕП 13-1

Гаврилюк І. В

Перевірив:к.т.н. доцент

Ртищев С. А.

КРИВИЙ РІГ, 2014



1. Сутність і характерні риси сучасного менеджменту

1.1 Поняття про менеджмент і управління

У спрощеному розумінні менеджмент-- це уміння домагатися поставлених цілей, використовувати працю, інтелект,мотиви поведінки інших людей. Менеджмент українською -- «управління» -- функція, вид діяльності щодо керівництва людьми в найрізноманітніших організаціях. Менеджмент -- це також галузь знания, що допомагає здійснювати цю функцію. Нарешті, менеджмент як збірне від менеджерів -- це певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління. мотив менеджмент управління керівник

Поняття «менеджмент» широко трактується у світовій літературі з управління. Наприклад, в Оксфордському словнику англійської мови термін «менеджмент» визначається як засіб (манера) спілкування з людьми, влада і мистецтво управління, особливого роду вміння й адміністративні навички, орган управління, адміністративна одиниця. В одному з російських словників іноземних слів «менеджмент» перекладається як управління виробництвом, сукупність принципів, методів, засобів і форм управління з метою підвищення ефективності виробництва та його прибутковості. У спеціалізованій літературі цей термін трактується ще багатосторонніше. Між різними варіантами немає протиріч. Вони взаємодоповнюють, конкретизують один одного. Завдяки цьому можна краще з'ясувати сутність та зміст менеджменту,зробити правильний висновок щодо необхідності його вивчення.

Термін «менеджмент» походить від анг. manage і означає «керувати, управляти, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з чимось, якоюсь проблемою».

Іноді під менеджментом також розуміють самостійний вид професійної діяльності, що спрямована на досягнення певної мети.

Значимість менеджменту була особливо ясно усвідомлена в тридцяті роки XX ст. Уже тоді стало очевидним, що діяльність ця перетворилася на професію, галузь знань - на самостійну дисципліну, а соціальний шар - на дуже впливову суспільну силу. Роль цієї зростаючої суспільної сили змусила заговорити про «революцію менеджерів», коли з'явилися корпорації-гіганти, що володіють величезним економічним, виробничим, науково-технічним потенціалом, порівнянним за потужністю з цілими державами. Найбільші корпораційні байки становлять стрижень економічної і політичної сили великих націй.

Від них залежать уряди, багато хто з них мають транснаціональний характер, простягаючи свої виробничі, сервісні, розподільні, інформаційні мережі по усьому світу.

У культурі розвинутих капіталістичних країн поняття менеджмент дуже часто стоїть поруч із поняттям бізнес. Бізнес - це діяльність, спрямована на одержання прибутку створенням і реалізацієюї визначеної продукції або послуг. «Управління бізнесом» (business management) - це керування комерційними, господарськими організаціями. Термін «менеджмент» застосовується до будь-яких типів організацій, але якщо мова йде про державні органи будь-якого рівня, доцільніше використовувати термін «public administration» - «державне управління».

Говорячи про «менеджмент», американці, по перше, майже завжди мають на увазі фігуру «менеджера» - людини, суб'єкта управління, що діє в деякій організації. У більш загальному розумінні вони застосовують термін «адміністрація», що більше відбиває знеособлену систему управління. Подруге, коли говорять «менеджер», то, за великим рахунком, мають на увазі професійного керуючого, який усвідомлює, що він представник особливої професії,а не просто інженер або економіст, що займається управлінням. До того ж менеджер - це людина, що прошила, як правило, спеціальну підготовку.

Отже, управління - це складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об'єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переведення з одного стану в інший з метою досягнення певиих цілей.

Існує вужче попяття: управління - це усвідомлена цілеспрямована діяльність людини, за допомогою якої він упорядковуєі підкоряє своїм інтересам елементи живої і неживої природи, техніки.

Поняття «управління» має розширене значення, тому що використовується не тільки для умов ринку, а й у керуваннінекомерційними підприємствами чи будь-якими іншими технічними, соціальними, біологічними абстрактними системами. При цьому процеси управління технічними системами становлять предмет вивчення технічних наук,біологічними системами -- біологічних наук, а соціальними системами - соціальних наук. У широкому розумінні управління становить функцію організованих систем різної природи, яка забезпечує зберігання їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програми і цілей.

Таким чином, термін «управління» в українській мові має багато тлумачень, тому зручно застосовувати термін «менеджмент». Biн вужчий і означає господарське керування. Але надалі будемо користуватися обома термінами.

1.2 Основні категорії менеджменту

До основних категорій менеджменту належать поняття організації, процесу і функцій управління, рівнів управління, принципів і методів менеджменту, стилів та культури керівництва (лідерства), комунікації, управління колективом (групою) тощо.

Таким чином, менеджмент є складовим елементом управління і порівняно з ним охоплює порівняно вузьку сферу, що включає соціальні системи (людей), метою яких може бути виробництво товарів та їх реалізація, надання різних послуг споживачам у рамках певної організації, яка діє в ринкових умовах.

Для досягнення цієї мети у менеджменті застосовується сукупність функцій, принципів, методів, засобів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на соціальні системи (людей).

Поняття менеджменту:

1)наука і практика керування;

2)організація керування усередині фірми;

3)процес прийняття управлінських рішень.

Під науковими основами управління розуміється система наукових знань, що складає теоретичну базу практики керування. Термін «організація управління» являє собою вид діяльності до керівництва людьми (керування персоналом). Процес прийняття рішень часто стає самостійною сферою діяльності спеціалізованих підрозділів.

Принципи та методи менеджменту - це правила та способи управління діяльністю організації.

Предметом менеджменту є вивчення законів і закономірностей цілеспрямованої діяльності організацій, відносин у процесі управління.

Принциповим є питання про те чи відноситься ця галузь знань до науки.

Для виділення менеджменту в самостійну науку необхідно:

1) наявність самостійного об'єкта дослідження (управлінські відносини);

2) самостійні, специфічні методи дослідження (у менеджменту використовуються загальноекономічні методики).

На тлі загального уявлення про менеджмент можна дати узагальнену характеристику менеджера: це керівник, керуючий,що займає постійну посаду і наділений повноваженнями в сфері прийняття рішень з конкретних видів діяльності, що функціонує в ринковій економіці.

Застосовується до:

1) керівників підприємства в цілому або його підрозділів;

2) організаторів будь-яких робіт у рамках окремих підрозділів або програмно-цільових груп;

3) до адміністратора будь-якого рівня управління, що організує роботу.

Порівняно з управлінням менеджмент охоплює порівняно вужчу сферу, яка включає до свого складу соціально-економічні системи (підприємства), метою яких є виробництво товарів і надання різних послуг, тобто йдеться про управління підприємством.

Управління соціально-економічною системою (підприємством) може бути представлене в єдності двох підсистем: суб'єкта та об'єкта управління.

Об'єкт управління -- частина навколишнього середовища, персонал фірми, інші елементи, на які спрямовані конкретні управлінські процеси.

На систему управління впливає також навколишнє середовище - через входи і виходи системи управління.

Суб'єкт управління -- керівник, група осіб, підрозділ, які здійснюють управління. Від суб'єкта управління до об'єкта надходить потік командної інформації. Інформаційний потік до суб'єкта управління містить дані про стан об'єкта управління, про виконання одержаних раніше команд.Наразі переосмислення таких основних економічних понять яквласність, підприємництво, ринок. Необхідно приймати рішення ще недавно невластиві і незвичні для нашого суспільства.



2. Методологічні основи оцінки менеджменту

2.1 Наукові підходи до менеджменту

Ефективність і якість управління визначаються обґрунтованістю методології вирішення існуючих проблем, тобто підходів, законів і закономірностей, принципів і методів. Без обґрунтованої теорії - практика недосконала. Аналіз теорії і практики економічного управління різними об'єктами дозволив встановити необхідність застосування до менеджменту наукових підходів, які характеризують один з аспектів менеджменту [5, с.42-43; 7, с.46-51; 11, с.18-23].

1) Системний підхід. Організацію необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних елементів, які мають вхід, вихід, зворотній зв'язок із зовнішнім середовищем і визначають її характер. Системний підхід будується на наступних принципах:

- процес прийняття рішень повинен починатися з виявлення конкретних проблем і чіткого визначення цілей;

- існуючу проблему розглядають як цілісну систему, визначають наслідки кожного конкретного рішення;

- аналізують і визначають можливі альтернативні шляхи досягнення цілі;

- цілі окремих структурних підрозділів не повинні вступати в протиріччя з цілями самої організації;

- аналіз проблеми ведуть від абстрактного до конкретного;

- передбачають єдність аналізу і синтезу, логічного та історичного;

- виявляють в об'єкті дослідження різноякісні зв'язки та їх взаємодію.

2) Комплексний підхід. В управлінській діяльності враховуються не тільки економічні, екологічні, технічні, організаційні, соціальні, психологічні наслідки прийняття рішень, але при необхідності навіть демографічні і політичні аспекти менеджменту, їх взаємозв'язок. Якщо не враховувати один з перелічених аспектів менеджменту, проблема не може бути якісно вирішена. На жаль, на практиці не завжди виконують цих вимог. Наприклад, при вирощуванні сільськогосподарських культур не завжди дотримуються певного виконання технології, а у підсумку вирощена продукція на ринку стає неконкурентоспроможною. При здійсненні реорганізації сільськогосподарських підприємств не врахували соціальні, психологічні та їх демографічні наслідки.

3) Інтеграційний підхід. Інтеграція націлена на поглиблення взаємодії суб'єктів управління, їх об'єднання, посилення взаємодії і взаємозв'язку між компонентами системи. Інтеграція забезпечує поглиблення і конкретизацію взаємозв'язків між окремими підсистемами цих взаємозв'язків. Наприклад, управляюча підсистема організації, на підставі дослідження ринку, доводить до своїх підрозділів конкретні показники по кількості і якості виробленої продукції, затратам ресурсів, строкам виконання робіт, на підставі чого досягаються поставлені цілі. Така погодженість дає можливість забезпечити оперативність управління і раціональність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів організації, впровадження інноваційно-інтенсивних технологій виробництва продукції, поліпшити контроль за виконанням прийнятих рішень.

4) Маркетинговий підхід. Передбачає орієнтацію управляючої підсистеми на споживача при плануванні виробництва окремих видів продукції. Пріоритетними питаннями в цьому підході є: підвищення якості і удосконалення асортименту продукції у відповідності із запитами споживачів; задоволення потреб споживачів; економія ресурсів за рахунок масштабів виробництва впровадження інновацій та ефективного менеджменту.

5) Функціональний підхід. Потреба розглядається як сукупність функцій, які необхідно виконувати для задоволення управляючої системи. Після визначення необхідних управлінських функцій розробляється декілька альтернативних варіантів і обирається кращий з них. При впровадженні функціонального підходу йдуть від зворотнього - від потреб, в результаті іноді створюють нові оригінальні об'єкти управління, що дозволяє покращити структуру організації, принципи роботи та ін.

6) Динамічний підхід. Об'єкт управління розглядається в діалектичному розвитку, в причинно-наслідкових стосунках і підпорядкованості, проводиться ретроспективний аналіз в організації за 5-10 і більше років, на підставі чого обґрунтовується прогноз.

7) Відтворювальний підхід. Орієнтується на постійне поновлення виробництва товару для задоволення потреб конкретного ринку з меншими у порівнянні з конкурентами сукупними витратами на одиницю продукції.

8) Процесний підхід. Розглядає всі функції управління в єдності, як постійно взаємопов'язані, які виконуються в певній послідовності. Управління розглядається як процес безперервних взаємопов'язаних дій (функцій), кожна з яких, в свою чергу, також складається з декількох взаємопов'язаних дій. Вони об'єднані зв'язуючими процесами комунікацій і прийняття рішень. При цьому керівництво розглядається як самостійна діяльність, яка впливає безпосередньо на підлеглих таким чином, щоб вони діяли в напрямі досягнення поставлених цілей.

9) Нормативний підхід. Встановлюються нормативи управління по всім важливим елементам підсистем менеджменту:

- цільовий (показники якості і ресурсоемкості товару, організаційно-технічного рівня виробництва, соціального розвитку колективу, охорони навколишнього середовища, параметрів ринку);

- функціональний (нормативи організації системи менеджменту, якості планів, стимулювання праці, якості обліку і контролю);

- забезпечуючий (нормативи забезпеченості працюючих і виробничих підрозділів всім необхідним для успішної роботи; виконання поставлених цілей і задач, ефективного використання різних видів ресурсів в цілому по організації).



2.2 Основні закони і закономірності менеджменту

Закони і закономірності управління економікою є об'єктивними і не залежать від волі та свідомості людей. їх дія проявляється тільки в діяльності людини, залежить від того, наскільки повно враховані вимоги об'єктивних законів.

Управління виробництвом враховує дію не тільки економічних законів, а також законів філософії, соціології, психології, кібернетики та інших наук. Управління виступає як основний засіб використання законів економіки в процесі сумісної трудової діяльності людей [5, с.19; 29, с.53-58; 30, с.19-25].

В науці під законом розуміють відносини, які носять характер стійких, об'єктивних, істотних, необхідних і постійно повторюючих при певних умовах явищ. Закон відображає найбільш загальні поняття, а закономірність - це прояв закону, його частка, його сторона.

Закономірність - це відображення істотних, об'єктивних відносин в реальному управлінні економікою і виробництвом. В теорії управління закономірність розглядається як попереднє визначення закону при його теоретичному усвідомленні і дослідженні.

Пізнання закономірностей управління на основі теоретичного аналізу і практичного досвіду дозволяє:

проводити глибокий науковий аналіз системи управління;

об'єктивно оцінювати її стан, що дає можливість удосконалювати існуючу систему;

враховувати фактор часу при удосконаленні управління і рівень розвитку управляємої системи;

здійснювати системний підхід до управління;

обмежувати діяльність суб'єктивних факторів в управлінській діяльності.

Закони менеджменту - сталі та незаперечні норми управління організаціями.

До загальних законів менеджменту відносяться:

Сутність закону полягає в тому, що управління в організації або фірмі, як правило, здійснюється значною кількістю спеціалістів і це обумовлює необхідність в розподілі і спеціалізації різних функцій управлінського персоналу.

Види робіт, які виконує управлінський персонал залежать від наступних факторів: функцій управління (планування, організація, координація, мотивація, контроль); засобів праці (інформаційні і технічні, дослідницькі і статистичні методи тощо); трудомісткості виконуваних функцій (керівники служб, спеціалісти, підлеглі); різних повноважень (рівні повноважень, права, обов'язки, відповідальність). Розподіл обов'язків управлінського персоналу в залежності від перелічених факторів набуває характеру спеціалізації і професіоналізму.

Професіоналізм в роботі є невід'ємною рисою менеджера -спеціаліста. У зв'язку з тим, що управління є дуже складною справою, функцію керівництва, як правило не може виконувати одна людина, тому керівництво у великих підприємствах організовано у вигляді робочих груп.

Закон інтеграції управління

Сутність закону визначається необхідністю самого підприємства і управління.

Зміст інтеграції міститься в самій суті управління. Інтеграція - це об'єднання розрізнених, спеціалізованих дій в єдиний загальний процес функціонування і розвитку управління. Цей закон має об'єктивний характер, тому що в практичній роботі управління не може здійснюватися без об'єднання і координації діяльності всіх спеціалістів.

Інтеграція в управлінні проявляється через наступні компоненти: ціль; механізми управління координацію роботи структурних підрозділів; інформаційне забезпечення; мікроклімат в колективі, корпоративну культуру, а також інфраструктуру управлінського апарату.

В процесі виробництва інтеграція просувається до переходу в нову якість, але є певна межа, після якої може початися дезінтеграція. Якщо дезінтеграція починається і швидко розвивається, то це може призвести до тяжких наслідків, навіть до банкрутства підприємства. Дезінтеграція, яка розвивається у широких масштабах є руйнівною і може охопити в цілому економіку держави.

Закон необхідної і достатньої централізації управління

Закон припускає, з однієї сторони, централізоване і сконцентроване управління, а з іншої - передбачає передачу окремих функцій управління на нижчий рівень.

Об'єктивно система управління має централізовану форму. Мозковий центр менеджменту представлений, як правило, адміністративною радою, директором організації. Організації, в яких керівництво вищої ланки бере на себе більшу частину повноважень, необхідних для прийняття важливих рішень, називаються централізованими. Децентралізовані організації - це такі, де повноваження розподілені по нижчим рівням управління.

Переваги централізації: дозволяє поліпшувати контроль і координацію спеціалізованих управлінських ланок; зменшує кількість можливих помилкових рішень; забезпечує цілісність і узгодженість дій; дає можливість більше ефективно використовувати досвід і знання центрального управлінського апарату.

Переваги децентралізації: значно полегшує процес управління великою організацією за рахунок передачі повноважень на нижчий рівень управління; стимулює ініціативу підлеглих; сприяє швидкому просуванню молодих кадрів.

Визначити вид менеджменту в організації (централізований чи децентралізований) можливо за наступними характеристиками: кількості рішень, які приймаються на нижчестоячих рівнях; ступеню контролю, який здійснюється за роботою підлеглих.



3. Класифікація керівників по їхніх мотивах і кінцевих цілям

Метою діяльності будь-якої людини , як і організації , є збільшення добробуту .

Досягнення його можливо двома способами:

- збереженням існуючого положення організації;

- розвитком організації .

Керівників , які дотримуються першого варіанту , називають пасивними. Їхні дії шаблонні , нерішучі головним чином через вузькість кругозору. Такий тип людей більше підходить на роль виконавців. Вчені виділяють кілька різновидів пасивних керівників .

Фахівці - це керівники , які зміцнюють свою владу шляхом прояви високого професіоналізму в певній галузі.

Інтегратори - це менеджери , що домагаються своїх цілей за рахунок підтримки сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі завдяки конформізму .

Майстра - це керівні працівники , які підтримують своє становище на основі загального контролю над співробітниками , вимоги від них жорсткого слідування правилам та інструкціям і заборони творчої (інноваційної ) діяльності.

Люди компанії - це управлінці , які створюють враження бурхливої ??діяльності і своєї значущості , намагаючись переконати оточуючих у своїй незамінності .

Діяльність пасивних керівників спрямована на задоволення власних потреб і досягнення особистих цілей.

Активні керівники часто використовують у своїй роботі нетрадиційні підходи , не бояться ризикувати , легко реагують на зміни у внутрішній і зовнішній середовищі заради здобуття ще більшої влади і досягнення як своїх цілей , так і цілей підприємства .

Активні керівники бувають двох типів : відкриті і закриті .

Відкриті керівники у главу кута ставлять розвиток підприємства , а власні інтереси вже є вторинними . Найчастіше це зрілі , досвідчені професіонали, що мають широкий кругозір і власне бачення проблем і вміють їх вирішувати.

Способи досягнення цілей , використовувані менеджерами , діляться на дві групи:

- інструментальні ;

- особисті .

Інструментальні припускають , що цілі повинні досягатися будь-якою ціною . Особисте рішення завдань здійснюється за рахунок налагодження сприятливих відносин з підлеглими і створення колективу .

Закриті керівники в першу чергу прагнуть до задоволення власних потреб . Їх у свою чергу поділяють на дві групи: " борців з джунглями " і " гравців" .

"Борці з джунглями " домагаються влади заради неї самої , заради привілеїв і матеріальних можливостей , які вона дає. Вони ділять світ за принципом " хто не з нами - той проти нас " і знищують ворогів за допомогою підлеглих. Залежно від методів , які вони використовують , їх образно поділяють на "левів " і " лисиць " . "Леви" відкрито ведуть свою діяльність , "лисиці" само діють за спиною і активно використовують інтриги і змови . Цих людей можна з повною відповідальністю назвати кар'єристами .

" Гравці" зацікавлені не стільки в самій посаді , скільки в процесі її досягнення в поєднанні з ефектом азарту.

Оберіть самостійно 10 ключових термінів з зазначених питань курсу та дайте їм визначення

1. Управління - це складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об'єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переведення з одного стану в інший з метою досягнення певиих цілей.

2. Об'єкт управління -- частина навколишнього середовища, персонал фірми, інші елементи, на які спрямовані конкретні управлінські процеси.

3. Економічний аспект менеджменту - управління виробництвом з метою координації використання матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей.

4. Закони менеджменту - це сталі та незаперечні норми управління організаціями. Менеджмент базується на таких законах: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптимального поєднання централізації і децентралізації управлінні, пропорційного розвитку систем управління часу, тощо.

5. Категорії менеджменту - це основні, найбільш широкі і най-загальніші поняття науки про менеджмент, які формують її категорійний апарат, до якого відносяться такі поняття: організація, керуюча та керована системи організації, функції та методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво та ін.

6. Керівник - це особа, яка очолює організацію, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями приймати рішення щодо розпорядження виділеними йому матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами.

7. Керівництво - вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій; право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їх виконання.

8. Менеджмент - це самостійний вид професійної діяльності, направлений на досягнення визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів з обов'язковим застосуванням економічних методів управління.

9. Менеджер - це найманий професійний управляючий, що не є власником підприємства; це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в зовнішньому середовищі, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

10. Функції організації - це комплекси дій і операцій, які здійснює організація як єдине ціле або делеговані нею працівники, у внутрішньому і зовнішньому середовищах задля функціонування та розвитку організації.



4. Задача

Організація має 3 альтернативи інвестування своїх коштів:

у фірму по виробництву товарів для відпочинку;

в енергетичну компанію;

у фірму по виробництву продуктів харчування.

При реалізації кожної з альтернатив можливе виникнення двох ситуацій:

1.високі темпи інфляції;

2.низькі темпи інфляції.

Імовірності виникнення зазначених ситуацій складають відповідно 0,3 і 0,7. Розраховані ефекти від реалізації кожної альтернативи наведені в таблиці:

Альтернативи інвестування коштів	Можливий рівень інфляції
	Високий (р=0,3)	Низький (р=0,7)
1) виробництво товарів для відпочинку	-10000	+50000
2) енергетична компанія	+90000	-15000
3) виробництво продуктів харчування	+30000	+25000

Якій з альтернатив інвестування коштів слід віддати перевагу?

Рішення

Розрахуємо очікувані ефекти від реалізації кожної альтернативи:

ЕV1=0,3(-10000) + 0,7(+50000) =32000

ЕV2=0,3(+90000) + 0,7(-15000) =16500

ЕV3=0,3(+30000) + 0,7(+25000) =26500

Перша альтернатива має найбільший очікуваний ефект, тому організація має інвестувати кошти у фірму по виробництву товарів для відпочинку.

Існує 3 можливих варіанта вибору вирощуваної сільськогосподарської культури (пшениця, жито, ячмінь), які за різних погодних умов (посушливе, нормальне, холодне літо) дають різну врожайність (див. табл.)

Сільськогосподарська культура	Погодні умови
	посушливе літо	нормальне літо	холодне літо
пшениця	23	35	12
жито	15	30	25
ячмінь	40	20	10

Необхідно визначити, яку культуру слід висівати за умови повної відсутності інформації про майбутні стани погоди.

Рішення

Розглянемо рішення цієї задачі з використанням критеріїв теорії статистичних рішень.

Критерій песимізму.

Культура	Погодні умови	minRij
	посушливе літо	нормальне літо	холодне літо
пшениця	23	35	12	12
жито	15	30	25	15
ячмінь	40	20	10	10

max ( min Rij ) = 15

Висівати слід жито (друга стратегія).

Критерій оптимізму.

Культура	Погодні умови	maxRij
	посушливе літо	нормальне літо	холодне літо
пшениця	23	35	12	35
жито	15	30	25	30
ячмінь	40	20	10	40

max ( max Rij ) = 40

За даним критерієм висівати слід ячмінь (третя стратегія).

Критерій коефіцієнту оптимізму (припустимо, що особа, яка приймає рішення вважає себе на 60% песимістом і на 40% оптимістом)

Пшениця: 12 * 0,6 + 35 * 0,4 = 21,1

Жито: 15 * 0,6 + 30 * 0,4 = 21,0

Ячмінь: 10 * 0,6 + 40 * 0,4 = 22,0

Висівати слід ячмінь (третя стратегія).

Критерій Лапласса. (відповідно до умов задачі, відсутня будь-яка інформації про імовірність наставання того чи іншого стану погоди. У такому випадку: Р1 = Р2 = Р3 =13)

Розрахуємо очікуваний ефект від реалізації кожної альтернативи:

Пшениця: 23 * 13 + 35 * 13 + 12 * 13 = 703

Жито: 15 * 13 + 30 * 13 + 25 * 13 = 703

Ячмінь: 40 * 13 + 20 * 13 + 10 * 13 = 703

Стратегії за даним критерієм рівнозначні і зробити вибір найкращої неможливо.

Критерій жалю.

Розрахуємо матрицю втрат за формулою:

Bij= max Rij - Rij

Культура	Погодні умови
	посушливе літо	нормальне літо	холодне літо
пшениця	40-23=17	35-35=0	25-12=13
жито	40-15=25	35-30=5	25-25=0
ячмінь	40-40=0	35-20=15	25-10=15

Нова матриця втрат має вигляд:

Культура	Погодні умови	maxBij
	посушливе літо	нормальне літо	холодне літо
пшениця	17	0	13	17
жито	25	5	0	25
ячмінь	0	15	15	15

Найкращою є та стратегія, яка забезпечує мінімальні втрати, тобто відповідає формулі:

min ( max Bij )

У нашій задачі висівати потрібно ячмінь (третя стратегія).

Використана література

1. Амстронг Майкл. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Серия "Учебники и учебные пособия". Ростов-на-Дону: "Феникс", 1998. - 512с.

2. Бовыкин В.И. Новый менеджмент: (управление предприятиями на уровне высших стандартов: теория и практика афективного управления). - М: ОАО "Издательство "Экономика", 1997. - 368с.

3. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: Підручник. - К: Кондор, 2009. - 187с.

4. Герчикова H.H. Менеджмент: Учебник-3е изд. перераб. и доп. - M.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 501с.

5. Діденко В.М. Менеджмент: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 584с.

6. Дем'яненко СІ. Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві. - К.: КНЕУ, 1998. - 264с.

7. Завадський И.С. Менеджмент: Management. - У 3т. - Т. 1-3-вид., доп. - К.: Вид-во Свроп. ун-ту - 2001. - 542с.

8. История менеджмента: Учеб. пособие І Под ред. Д.В.Валового. - М.: ИНФРА - М, 1997. - 256с.

9. Колпаков В.М. Теория и практика управленческих решений:Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 256с.

10. Кредісов А.І., Панченко С.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. - К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 556с.

11. Менеджмент в АПК І Ю.Б.Королев, В.Д.Коротнев, Г.Н.Кочетова и др.. - М.: Колос С, 2007. - 424с.

12. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей: Как вырабатывать уверенность в себе в влиять на людей, выступая публично: Как перестать беспокоиться и начать жизнь: Пер. с англ.. - С. - Пб: Лениздат, 1992. - 708с.

13. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. Вид. 2-ге, без змін І В.М. Данюк, В.М. Петюх, СО. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В.М. Да-нюка, В.М. Петюха. - К.: КНЕУ, 2006. - 398с.

14. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції І Пер. з англ. Олійник, P. Сільський. - К.: Основи, 1998. - 390с.

15. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: пер. с анг. - M.: Дело, 2000. - 704с.

16. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. - К.: TOB "УВПК" ЕксОб - 2001. - 560с.

17. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента. - М.: Кон-тролинг, 1991. - 104с.

Размещено на Allbest.ru

...