Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Логістика як наука про управління потоками, тісно пов'язана з іншими функціями управління особливо з плануванням і регулюванням економічних потоків.

Вивчення матеріалу теми слід розпочати з визначення терміну “Логістика”. І хоч визначень є багато, найбільш узагальненим є таке: Логістика - це наука про управління і оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і зв'язаних з ними інформаційних і фінансових потоків в певній мікро-, мезо- або макроекономічній системі для досягнення поставлених перед системою цілей.

Як практика господарської діяльності (з позицій бізнесу): “Логістика - це інтегральний інструмент менеджменту, який сприяє досягненню стратегічних, тактичних та оперативних цілей організації бізнесу (підприємництва) за рахунок ефективного з точки зору зниження загальних затрат і задоволення вимог кінцевих споживачів до якості продукції робіт і послуг, управління матеріальними і (або) сервісними потоками, а також супутніми їм потоками інформації і фінансових засобів”.

1. Термін, об'єкт вивчення, фактори розвитку та логістичні функції

логістика управління менеджмент

Вивчення дисципліни “Логістика” покликане необхідністю реалізації основних напрямів структурної перебудови галузей національної економіки та державного управління ними. В першу чергу це пов'язано з тим, що у зв'язку зі становленням в Україні ринкових відносин в останні роки з'явився і став активно розвиватись новий науково-практичний напрямок - логістика. Оскільки ця наука є складовою триєдиної науки “Менеджмент - Маркетинг - Логістика”, основним завданням яких є вироблення, прийняття та реалізація управлінських рішень, то вона буде сприяти підвищенню ефективності функціонування як керуючих (державні, регіональні та місцеві органи управління), так і керованих систем (юридичних та фізичних суб'єктів підприємництва усіх форм власності).

Об'єктом вивчення логістики є потоки. Основним об'єктом дослідження є матеріальний потік. Під матеріальним потоком ми будемо розуміти предмети праці: сировину, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, зборочці одиниці, паливо запчастини, що призначені для ремонту і обслуговування технологічного обладнання і інших основних фондів, відходи виробництва. Незавершене виробництво (НВ) - це продукція в межах даного підприємства (організації), готова продукція (ГП), яка повністю пройшла виробничий цикл на даному підприємстві, тара і упаковка.

Формою існування матеріального потоку може бути рух конкретних видів продукції (МР, НВ, ГП) в процесах закупівель, виробництва і збуту. Тому матеріальний потік можна визначити як такі, що знаходяться в стані руху МР, НВ і ГП до яких застосовуються логістичні активності (операції), що зв'язані з їх фізичним переміщенням в просторі: навантаження, розвантаження, затарювання, перевезення, сортування, фасування, маркування, консолідація, розукрупнення, складування, збереження і т.п. Якщо продукція не знаходиться в стані руху, то вона переходить в запас.

Кожному матеріальному потоку відповідає інформаційний потік. Теж саме можна сказати і про фінансові потоки (потоки грошових засобів), що супроводжують матеріальні.

В останні роки логістичний менеджмент почав досліджувати потоки сервісних послуг, що супроводжують матеріальний потік. Є пропозиції окремих вчених включити в логістичні дослідження також потік трудових ресурсів (вплив міграції робочої сили і рівня зайнятості на ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів).

Інтерфейс (взаємодія) логістики і маркетингу полягає у тому, що маркетингові дослідження показують, що треба робити, а логістичний менеджмент показує як, якими методами, способами і механізмами можна реалізувати маркетингові дослідження, щоб досягнути оптимального кінцевого результату господарської діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що менеджмент, маркетинг і логістика є триєдина наука, яка є інструментарієм ефективного управління матеріальними і супроводжуючими їх іншими потоками.

Наука і відповідно термін “Логістика” з'явилися у древній Греції і визначались як мистецтво забезпечення армії і військових дій усім необхідним, в тому числі управління переміщеннями живої сили (війська). Таким чином, логістика і давня наука і молода, оскільки в економіці (у цивільній області) як наука і інструмент бізнесу стала формуватися на початку 50-х років минулого століття, перш за все у США. Еволюція логістики тісно пов'язана з історією і еволюцією ринкових відносин в капіталістичних країнах, де цей термін став застосовуватися у світі лише з кінця 1970-х років. Його сучасне розуміння наведено у визначеннях.

Основними факторами розвитку логістики є:

1. Вплив на розвиток логістики здійснив перехід від ринку продавця до ринку покупця;

2. Формування концепції логістики було прискорено розробкою теорії систем і теорії компромісів;

3. Важливу роль у створенні об'єктивних можливостей для розвитку логістики відіграв технічний прогрес у засобах зв'язку і інформатики.

Аналіз функціонування ведучих компаній розвинутих країн дозволив виявити в їх рамках 4-ри послідовні стадії розвитку логістичних систем (ЛС) по стану на кінець 80-х - початок 90-х років минулого століття.

Практичний досвід роботи фірм у різних країнах показав, що сходження від нижчої стадії розвитку систем логістики до більш високих відбувається як поступово, так і - при виникненні сприятливих умов - стрибкоподібно.

В останні роки в країнах з ринковою економікою розвиток логістики характеризується передачею функцій контролю над розподілом ГП від виробничих фірм до спеціалізованих, тобто зовнішнім агентам.

Сьогодні виділяють біля 10 функціональних видів логістики - виробничу, інформаційну, транспортну, складську, комерційну (в т.ч. закупівельну (або постачальну), збутову (або розподільчу), торгову), управління запасами МР, сервісну та ін.

Окрім МР і матеріального потоку, логістика оперує такими найбільш часто вживаними поняттями: логістична система (ЛС) - це складна організаційно завершена (структурована) економічна система, яка складається із взаємозв'язаних у єдиному процесі управління матеріальними і супутніми їм потоками елементів-ланок, сукупність яких, межі і задачі функціонування об'єднані внутрішніми цілями організації бізнесу і (або) зовнішніми цілями.

Будь-яка ЛС складається із сукупності елементів-ланок, між якими встановлені певні функціональні зв'язки і відносини. Назвемо ланкою логістичної системи (ЛЛС) деякий економічно і (або) функціонально відособлений об'єкт, який не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі аналізу або синтезу ЛС, який виконує свою локальну цільову функцію, що зв'язана певними логістичними активностями.

Поряд з ЛС вживається поняття логістичного ланцюга. Назвемо логістичним ланцюгом множину ЛЛС, яка лінійно упорядкована по матеріальному (інформаційному, фінансовому) потоку з метою аналізу або синтезу певного набору логістичних активностей і (або) витрат. Логістичною мережею називається повна множина ЛЛС, які зв'язані між собою по матеріальним і супутнім їм інформаційним і фінансовим потокам в рамках досліджуваної ЛС.

Логістичним каналом в інтегрованій мікро-ЛС можна вважати упорядковану множину ЛЛС, яка включає в себе, всі логістичні ланцюги або їх ділянки, що проводять матеріальні потоки від постачальників МР, які необхідні для виготовлення конкретного виду продукції, до її кінцевих споживачів.

Елементарною логістичною активністю (логістичною операцією) назвемо будь-яку дію, яка не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі дослідження або менеджменту, яка зв'язана з виникненням, перетворенням або поглинанням матеріального і супутніх йому інформаційного і (або) логістичних посередників.

ЛС діляться на дві великі групи: мікро- і макрологістичні. На мікрорівні ЛС вирішує локальні питання в рамках окремих ланок і елементів логістики і може бути представлена у вигляді наступних основних підсистем: закупівля ; планування і управління виробництвом; збут. Макрологістичні системи можуть бути класифіковані по декільком ознакам: по адміністративно-територіальному поділу - районні, міські, обласні, регіональні, республіканські; по об'єктно-функціональній ознаці: галузеві, відомчі, торгові, військові, інституціональні. Є і глобальні макрологістичні системи.

До основних логістичних функцій відносяться:

1. Формування господарських зв'язків по поставкам товарів, їх розвиток, корегування і раціоналізація.

2. Визначення обсягів і напрямів матеріальних потоків.

3. Прогнозування оцінки потреби в перевезеннях.

4. Визначення послідовності руху товарів через місця складування, визначення оптимального коефіцієнта ланковості при організації товароруху.

5.Розвиток, розміщення і організація складського господарства.

6. Управління запасами у сфері обігу.

7. Здійснення перевезень і всіх необхідних при цьому супутніх операцій.

8. Виконання операцій, що передують перевезенням і завершують їх (маркування, підготовка до навантаження, вантажно-розвантажувальні роботи та ін.).

9. Управління складськими операціями (здача і приймання вантажів по кількості і якості, збереження, підсортування, підготовка необхідного асортименту для споживача, організація доставки дрібними партіями і т.д.)

Всі перераховані функції взаємозв'язані і направлені на управління матеріалопотоками, тобто весь комплекс логістичних функцій в сукупності, також підпорядкований єдиній меті.

2. Понятійний апарат логістики. Понятійний апарат курсу. Дослідники і наукові школи.

Логістика має власний понятійний апарат, який включає властиві їй категорії, поняття, терміни.

Матеріальний потік. Поняття матеріального потоку є ключовим в логістиці. Матеріальні потоки утворюються в результаті транспортування, складування і виконання інших матеріальних операцій з сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами - починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем.

Матеріальний потік - це віднесена до тимчасового інтервалу сукупність товарно-матеріальних цінностей, що розглядаються в процесі додатка до них різних логістичних операцій.

Сукупність ресурсів одного найменування, що знаходяться на усьому протязі від конкретного джерела виробництва до моменту споживання, утворює елементарний матеріальний потік. Безліч елементарних потоків, що формуються на підприємстві, складає інтегральний (загальний) матеріальний потік, що забезпечує нормальне функціонування підприємства.

Виділяють зовнішній і внутрішній, такий, що входить і виходить матеріальні потоки.

Зовнішній матеріальний потік - це потік, який протікає в зовнішньому по відношенню до цієї логістичної системи середовищі.

Внутрішній матеріальний потік - це потік, який протікає у внутрішньому середовищі по відношенню до цієї логістичної системи.

Матеріальний потік, що входить, - це зовнішній потік, що входить в цю логістичну систему.

Матеріальний потік, що виходить, - це потік, що виходить в зовнішнє середовище, з цієї логістичної системи.

Управління матеріальними потоками передбачає визначення параметрів траєкторії руху матеріалів, до яких належать:

- найменування матеріальних ресурсів;

- кількість матеріальних ресурсів;

- початкова точка (вибір постачальника);

- кінцева точка (вибір споживача);

- час (термін виконання замовлення).

Інформаційний потік - це сукупність циркулюючих усередині логістичної системи, між нею і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю логістичних операцій.

Інформаційний потік відповідає матеріальному. У реальних логістичних системах матеріальний і інформаційний потоки можуть частково випереджати один одного. Інформаційний потік може мати однаковий напрям з матеріальним (пряме) і протилежне до нього (зустрічне). Випереджаючий інформаційний потік в прямому напрямі містить попередні повідомлення про майбутнє прибуття вантажів, а в зустрічному напрямі - відомості про замовлення. Одночасно з матеріальним потоком паралельно йому йде інформація про кількісні і якісні параметри переміщуваних ресурсів. Услід за матеріальним потоком в зустрічному напрямі може проходити інформація про результати приймання вантажів, а також претензії і підтвердження.

Виділяють зовнішній і внутрішній, вхідний і вихідний інформаційні потоки. Їх визначення аналогічні визначенням матеріального потоку. Інформаційний потік характеризується джерелом виникнення, напрямом, періодичністю, об'ємом, швидкістю передачі і так далі. Управління інформаційним потоком включає зміну напряму потоку і обмеження його параметрів.

Логістична операція - це відособлена сукупність дій, спрямованих па перетворення матеріального і (чи) інформаційного потоку. До логістичних операцій з матеріальним потоком можна віднести складування, транспортування, упаковку та ін. Логістичні операції з інформаційним потоком включають дії із збору, обробки і передачі відповідної інформації.

Виділяють зовнішні і внутрішні логістичні операції. До зовнішніх логістичних операцій відносять усі дії в області постачання і збуту готової продукції, а до внутрішніх - операції по управлінню матеріальним потоком у виробництві. Крім того, логістичні операції можуть бути односторонніми або двосторонніми, пов'язаними з переходом права власності на товар з одного юридичного лиця на інше.

Логістична функція - це укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей логістичної системи. Кожна з функцій логістики є однорідною (з точки зору мети) сукупністю дій.

До основних логістичних функцій відносять планування матеріального забезпечення виробництва, управління ходом виконання виробничих замовлень, управління запасами, управління розподілом продукції. До логістичних функцій можуть бути також віднесене прогнозування, контроль, регулювання.

Логістичний ланцюг. Постачальник і споживач матеріального потоку в загальному випадку є двома мікрологістичною системою, пов'язаною так званим логістичним ланцюгом.

Логістичний ланцюг - це лінійно впорядкована безліч фізичних і (чи) юридичних осіб, що здійснюють логістичні операції по проведенню зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої у разі виробничого споживання або до кінцевого споживача у разі особистого невиробничого споживання. Основними ланками логістичного ланцюга є:

§ постачальники матеріалів;

§ склади;

§ транспорт;

§ розподільні центри;

§ виробники товарів;

§ споживачі продукції.

Логістична система є адаптивною системою із зворотним зв'язком, що виконує ті або інші логістичні функції. Вона, як правило, складається з декількох підсистем і має розвинені зв'язки із зовнішнім середовищем. Розрізняють макро- і мікрологістичні системи.

Макрологістична система - це система управління матеріальними потоками, що охоплює підприємства і організації промисловості, посередницькі, торговельні і транспортні організації різних відомств, розташовані в різних регіонах країни або в різних країнах. Макрологістична система є інфраструктурою економіки регіону, країни або груп країн.

На рівні макрологістики виділяють три види логістичних систем:

1. з прямими зв'язками - доведення матеріального потоку до споживачів здійснюється без участі посередників, на основі прямих господарських зв'язків;

2. ешелоновані - в таких системах матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника;

3. гнучкі - в цьому випадку доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як по прямих зв'язках, так і за участю посередників. Наприклад, постачання запасними частинами : відвантаження деталей рідкісного попиту зазвичай здійснюється з центрального складу безпосередньо на адресу одержувача, а відвантаження стандартних деталей - із складу посередника.

Мікрологістичні системи є структурними складовими макрологістичних систем, класом внутрішньовиробничих логістичних систем, до складу яких входять технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою (виробничі і торговельні підприємства, територіально-виробничі комплекси).

Понятійний апарат курсу

Зовнішньополітичний складник безпеки України охоплює широкий спектр понять і термінів, для запобігання різному тлумаченню яких пропонуємо усталені форми їх трактування і визначення. Серед часто згадуваних такі поняття, як "держава", "політика", "зовнішньополітична діяльність", "національна безпека", "система міжнародних відносин", "конфлікт", "війна", "стратегічність", "суверенітет", "над державність", "біполярність", "поліполярність", "дипломат" та ін. Держава -- це політична форма організації життя суспільства, яка утворюється в результаті виникнення і діяльності публічної влади. Ознаками держави є наявність території, тобто встановлених кордонів, монетарної системи, етносу, мови та ін. Держава як життєвий організм обов'язково здійснює одну зі своїх функцій, а саме політичну. Останню умовно можна поділити на внутрішньополітичну і зовнішньополітичну.

Реалізуючи свої інтереси у сфері внутрішніх відносин, держава проводить внутрішню політику, а реалізуючи інтереси на міжнародній арені, -- здійснює зовнішньополітичну функцію. Визначальною є внутрішньополітична функція держави, бо саме вона виступає основним політичним засобом утримання і зміцнення державної влади та закріплює певні суспільні відносини. Зовнішньополітична функція підпорядкована функції внутрішньополітичній.

Конфлікт є однією із форм загострення суперечностей, найвищий ступінь якого -- війна. Поняття "стратегічність" пов'язане з рівнем і характером співробітництва між країнами, яке визначається низкою вимог до партнера: поваги суверенітету іншої держави, довіри, надійності, позитивного ставлення до третіх країн-партнерів, наближеності суспільних цінностей, подібність орієнтаційних засад у зовнішній політиці тощо. Період розвитку протистояння двох протилежних політичних систем у міжнародних відносинах називається біполярністю, а формування нової системи міжнародних відносин може відбутися на поліполярній основі. Поняття "недієздатні держави" або "держава, що падає" (failed state), характеризує країну, що перебуває у стані громадянської війни або наближається до нього. Поняття "суверенітет" означає повну незалежність держави від інших держав у її внутрішніх справах і в зовнішній політиці, зовнішніх відносинах. Національний суверенітет розглядається як сукупність прав нації (народу) на свободу вибору соціального і політичного устрою, на територіальну цілісність, економічну незалежність тощо. Суверенітет визначають і як верховенство та незалежність влади.

Дослідники і наукові школи

Деякі аспекти зовнішньополітичної діяльності держав складають предмет дослідження різноманітних гуманітарних дисциплін, таких як політична історія, історія дипломатії, історія і теорія міжнародних відносин, політологія, геополітика, правознавство, соціологія, філософія тощо. Представники різних наукових шкіл і напрямів намагалися розробити систему понять, категорій, принципів і норм, покликаних узагальнити й систематизувати багатоплановий емпіричний матеріал цієї сфери.

Значний внесок у дослідження системи міжнародних відносин робить історична наука, об'єктами дослідження якої є історія зовнішньої політики національних держав і міжнародних організацій, історія дипломатії, історія міжнародних відносин. У самостійну галузь дослідження виокремилась соціологія міжнародних відносин. Правознавство, яке містить розділ "міжнародне право", вивчає норми і принципи, що регулюють діяльність держав у системі міжнародних відносин. Геополітика, яка теж виокремилась у самостійний напрям дослідження, вивчає теоретичні та практичні проблеми міжнародних відносин, розробляє основні категорії і поняття, закономірності й тенденції міжнародного життя.

Дослідники питань зовнішньої політики розглядають проблеми на стику різних наукових дисциплін. Особливий інтерес являють праці останніх десятиліть, присвячені дослідженню розвитку біполярної, а з припиненням її існування -- однополярної системи міжнародних відносин. У контексті нашого підручника цей період охоплює процес становлення і розвиток зовнішньополітичної діяльності України в добу її правосуб'єктності, з урахуванням правонаступності основних принципів, закладених міжнародним правом у повоєнний період, до сьогодення, коли в цілому сформовані засади зовнішньої політики країни, основні напрями і цілі, впроваджена система реалізації зовнішньополітичних рішень, зокрема через зовнішньополітичне відомство.

Висновок

З плином часу, наука “Логістика” визначалась по-різному. У сучасному розумінні, найбільш просте визначення пропонує Анікін Б.А. “Логістика - це наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання руху матеріальних і інформаційних потоків в просторі і в часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача” (з найменшими витратами).

Інтерфейс (взаємодія) логістики з мікро- і макроекономікою проявляється у тому, що мікро- і макроекономіка досліджують ефективне використання факторів виробництва - праці, капіталу, землі, технологій (крива виробничих можливостей, макроекономічна виробнича функція, кейнсіанський хрест, крива Лафера, Філліпса, закон Оукена і ін.), тобто ресурсного потенціалу національної економіки, а логістика досліджує ефективність руху ресурсних потоків, таким чином у них практично один і той же об'єкт дослідження, хоча різна кінцева мета.

Одним із базових положень логістичного менеджменту є дві фундаментальні обставини макроекономіки. По-перше, матеріальні потреби людей необмежені і невтоленні. По-друге, економічні ресурси суспільства, тобто засоби виробництва товарів і послуг якими можна задовольнити матеріальні потреби, обмежені або рідкісні.

Література

1. Сивохина Н. П., Родионов В. Б., Горбунов Н. М. Логистика: Учеб. пособие. - М.: ООО "Издательство АСТ", ЗАО "РИК Русанова", 2000.

2. Волгин В. В. Склад. Организация и управление: Практическое пособие. - 4-е издание, перераб. и дополн. - М.: Издательско - торговая корпорация "Дашков и Ко", 2002.

3. Гаджинский А. М. Логистика: Учебник для студентов высших учебных заведений. - 9-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательско - торговая корпорация "Дашков и Ко, 2004.

4.Зырянов В.В., Миронюк В.П. Концептуальные положения создания транспортно-логистических систем на уровне региона. -Таганрог: ТРТУ, 2006.

5. Страханов В. И., Украинцев В. Б. «Теоретические основы логистики» Еникс, 2001.

Размещено на Allbest.ru