Методи стратегічного аналізу. Особливості їх застосування на практиці українських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

кафедра Фінанси та кредит

Реферат

на тему «Методи стратегічного аналізу. Особливості їх застосування на практиці українських підприємств»

2013



Зміст

Вступ

1.1 Поняття стратегічного аналізу

1.2 Методи стратегічного аналізу

1.3 Особливості використання методів стратегічного аналізу на українських підприємствах

Висновки

Перелік посилань

стратегічний підприємство розвиток середовище



1.1 Поняття стратегічного аналізу

Стратегічний аналіз підприємства -- це процес визначення критично важливих ключових понять зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть вплинути на здатність підприємства досягати своїх цілей як у коротко-, так і довготерміновій перспективі.

У процесі стратегічного аналізу необхідно звернути увагу на логічний перехід від аналізу мікро- і макросередовища підприємства до розробки альтернатив і вибору з них оптимальної стратегії.

Менеджери підприємства повинні мати чітке уявлення про роль мікро- і макросередовища підприємства для того, щоб правильно визначити його стратегічні перспективи, сформулювати цілі і завдання, виробити стратегію розвитку підприємства, націлену на посилення його позиції на ринку.

Велика кількість визначень стратегії є свідченням значної уваги до цього поняття серед вітчизняних та зарубіжних економістів. Підвівши висновок можна сказати, що стратегія - це комплексний план діяльності підприємства, який розробляється на основі творчого науково-обгрунтоваого підходу і призначається для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства.

У стратегічному аналізі використовується ряд загальнонаукових прийомів (традиційних):

- аналіз, аналогія, індукція, спостереження, планування, порівняння, моделювання,

- синтез, системний аналіз, оцінка і класифікація.

Окрім загальнонаукових прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних (специфічних) прийомів, які можна об'єднати у сім груп:

Стратегічний аналіз макрооточення підприємства ( аналіз інформаційних оглядів, проектів, звітів, різноманітні методи сегментації, економічне моделювання).

Стратегічний аналіз безпосереднього оточення:

а) аналіз життєвого циклу;

б) якісні методи прогнозування;

в) кластерний аналіз;

г) імітаційне моделювання;

д) методи експертних оцінок;

Стратегічний аналіз імітації:

а) аналіз основних компетенцій і основних можливостей;

б) аналіз вектора зростання;

в) оцінка стратегічних позицій;

г) матриця зростання;

д)аналіз життєвого циклу організації;

е)порівняльний аналіз “цілі - план - факт - оптимізація - відхилення”.

Стратегічний аналіз продукту:

а) аналіз життєвого циклу продукту і стратегія маркетингу;

б) аналіз життєвого циклу продукту і конкуренція;

в) аналіз життєвого циклу продукту і менеджменту;

г) аналіз життєвого циклу продукту і факторів продуктивності;

Стратегічний фінансовий аналіз:

а) підготовка проектованих фінансових звітів;

б) прогнозування за методом відсотку від продажу;

в) розрахунок фінансових коефіцієнтів;

г) діагностика банкрутства.

Стратегічний інвестиційний аналіз:

а) чиста приведена вартість;

б) реальні опціони;

в) методи варіантного аналізу;

г) аналіз ризиків.

Аналіз стратегії та прийняття стратегічних рішень:

а) матриця вибору стратегії;

б) аналіз факторів;

в) теорія ігор;

г) методи експертних оцінок;

д) методи сітьового аналізу.

В процесі проведення стратегічного аналізу середовища доводиться працювати з інформацією, що береться з аналітичних оглядів, прогнозів та вивчення тенденцій. Основу інформаційного забезпечення становить глибоке дослідження вітчизняних і зарубіжних ринків за широким спектром показників і величин, що впливають на управління і результати діяльності підприємства.

Важливу роль відіграє аналіз параметрів маркетингової сукупності, який використовуючи інформацію про ціну, вид продукції, місце її виробництва і способи її просування на ринок значною мірою впливає на рішення, що приймаються під час формування стратегії підприємства.

Стратегічне управління підприємством неможливо уявити без проведення стратегічного аналізу, який розглядається:

а) як виконання відповідної функції управління орієнтованої на перспективу і такої, що має високу невизначеність;

б) як дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан.

Стратегічний аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на економічне середовище підприємства, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства. За допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково-обгрунтована всебічна і своєчасна підтримка, прийняття стратегічних управлінських рішень.

Стратегічні управлінські рішення характеризуються такими ознаками:

- орієнтація на майбутнє;

- високий рівень невизначеності;

- глобальний характер і важливість наслідків стратегічних рішень для підприємства.

Метою стратегічного аналізу є змістовий і в певній мірі формальний опис об'єктів дослідження, виявлення тенденцій, особливостей можливих напрямів його розвитку.

Предметом стратегічного аналізу є концептуальні напрями функціонування і розвитку підприємства, його організаційні, економічні та інформаційні ресурси та можливості, які розглядаються з погляду нарощування стратегічного потенціалу та зміцнення його позицій на ринку в довгостроковому аспекті.

Стратегічний аналіз як функція стратегічного управління повинен підготувати множину альтернатив для прийняття рішення. У більшості випадків стратегічний аналіз зосереджується на вирішенні трьох основних питань важливих для будь-якого підприємства в будь-якій ситуації:

- у якому становищі перебуває підприємство зараз;

- в якому становищі воно повинно бути через певний проміжок часу;

- які існують шляхи досягнення багатого становища і якими способами його можна досягнути.

Виходячи з цього можна зробити висновок про основи методології стратегічного аналізу, який повинен бути озброєний такими прийомами:

- прийом оцінки поточного становища підприємства;

- прийом прогнозування і планування показників діяльності підприємства;

- прийом альтернативного аналізу для підготовки рішень.

1.2 Методи стратегічного аналізу

Метод стратегічного аналізу - це системне, комплексне і взаємопов'язане вивчення концептуальних напрямків розвитку підприємства, за допомогою сукупності способів і прийомів дослідження макро-, мікро- оточення та внутрішнього його середовища, шляхом опрацювання відповідної інформації, з метою розробки альтернативних варіантів господарських процесів та управлінських рішень.

Метод стратегічного аналізу базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) прийомів.

Загальнонаукові методи і прийоми ґрунтуються на методі філософії. Вони є універсальними (традиційними) і можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки, техніки чи мистецтва. До методів і прийомів цієї групи належать аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, конкретизація, оцінка, класифікація та ін.

Оскільки стратегічний аналіз використовує інформацію, яка характеризується високим рівнем невизначеності, його проведення вимагає глибокого системного дослідження фактів та явищ із метою формулювання правил і критеріїв (індукція) для проведення досліджень та оцінки стратегій діяльності на їх основі (дедукція). За допомогою дедукції можна отримати нові факти і висновки, які в подальшому стануть основою для індукції, причому цей процес циклічний. Взаємозв'язок індукції і дедукції зумовлюється безперервністю економічних процесів, а факти і висновки, які фігурують у цій системі, потребують ретельної перевірки на кожному етапі.

У перспективному (стратегічному) економічному аналізі для прогнозної оцінки показників використовується сукупність методів: екстраполяції; евристичні методи («мозкового штурму», експертних оцінок, метод Дельфі, матричний метод, асоціації та аналогії, морфологічний метод); оптимізаційні методи (лінійне програмування, сітьові графіки, кореляційно-регресійний аналіз); економіко-математичні методи (математичне програмування - лінійне, динамічне та цілочисельне), імітаційного моделювання та ін.

Евристичні (інтуїтивні) методи для прогнозування інноваційного розвитку підприємства на ранніх стадіях вибору шляху застосовують здебільшого інтуїтивні методи. Їх використовують у тому випадку, коли ретроспективної інформації для прийняття рішень замало, або коли факторів впливу занадто багато, щоб ураховувати їх усі. До інтуїтивних відносять усі групи експертних методів: індивідуальні експертні оцінки (метод інтерв'ю, аналітичний метод, метод написання сценаріїв та ін.) і колективні експертні оцінки (метод комісії, метод Делфі, метод колективної генерації ідей, матричний метод).

Методи експертні оцінки та системи засновані на колективних думках і судженнях висококваліфікованих фахівців з проблем, які досліджуються, з використанням різноманітних форм їхньої праці - індивідуальної, групової (метод Делфі, "мозкової атаки"). Ефективний метод, але дорого коштує. Області використання цих методів для якісної та кількісної оцінки складних господарських процесів і явищ, які не піддаються безпосередньому дослідженню у стратегічному менеджменті.

Метод сценаріїв це розробка на підставі вивчення практичного досвіду конкретних ситуацій, які впливають на діяльність підприємства. Області використання: для прогнозування й оцінки впливу потенційних чинників на показники діяльності.

Перевагою цих методів є можливість урахування кількох варіантів перебігу подій та визначення імовірності реалізації кожного з них (завдяки використанню методів експертних оцінок) і можливість забезпечення достатнього рівня точності прогнозів (завдяки використанню формалізованих методів).

Економіко-математичні методи стратегічного аналізу застосовуються для вибору найкращих, оптимальних варіантів, що визначають господарські рішення в сформованій або планованій економічній умовах. Для використання цих методів необхідно мати ресурсне забезпечення ( програмне, наявність ЕОМ), потрібних спеціалістів (економістів, аналітиків, спеціалістів економіко-матиматичного моделювання, математиків, програмістів та інших).

Метод екстраполяції - це простий, але недостатньо точний метод дослідження, заснований на визначенні поведінки або розвитку явищ, процесів, об'єктів у майбутньому на підставі їхньої поведінки у минулому. Області використання: прогнозна оцінка величини та визначення тенденції розвитку окремого показника економічної діяльності.

Параметричний метод грунтується на виявлених факторах (чинниках, параметрах), які впливають на узагальнюючий показник. Широко використовується у сполученні з кореляційним методом аналізу.

Області використання: кількісна прогнозна оцінка елементів корисного ефекту, витрат та ін. на підставі установлених залежностей між факторами (параметрами, чинниками) предмета дослідження або між організаційно-технічним рівнем виробництва, з одного боку, і корисним ефектом та витратами - з іншого боку.

Імітаційне моделювання є серією числових експериментів для отримання емпіричної оцінки ступеня впливу різноманітних факторів (вихідних величин) на залежні від них результати (показники діяльності об'єкта дослідження). Стохастичну імітацію вирішення завдань і використання моделей, в яких містяться випадкові величини, що не піддаються управлінню особами, які приймають управлінські рішення, називають методом Монте-Карло.

Області використання: проведення економічних експериментів на моделях соціально-економічних систем замість реальних для виявлення протиріч, труднощів, недоліків управлінських рішень та ін. 3 метою їх усунення або послаблення до впровадження управлінського рішення застосовують самий ефективний метод імітаційного моделювання - ділові ігри.

Метод "Дерево рішень» грунтується на теорії графів. Має вигляд навантаженого графа, вершини якого зображують ключові становища, в яких виникла необхідність вибору, а гілки дерева (дуги графа) - різноманітні події (операції, наслідки, рішення та ін. з їхньою кількісною оцінкою), що можуть виникнути в ситуації, яка визнається вершиною.

Області використання: для аналізу проектів, які мають достатнє або розумне число варіантів розвитку. Особливо ефективне його використання в ситуаціях, коли управлінські рішення, що приймаються в певний момент часу, залежать від прийнятих раніше рішень та значно впливають на сценарії подальшого розвитку подій.

SWOT і TOWS- це поглиблене дослідження конкурентних переваг і слабких позицій підприємства; факторів зовнішнього середовища; можливостей підприємства та ін. для прийняття стратегічних рішень щодо перетворення загроз у можливості і для розвитку сильних сторін.

Використовується під час розробки стратегії для діагностики досягнутої і перспективної конкурентоспроможності підприємства для узагальнення її діагностичних і прогнозних оцінок.

Нормативно-балансовий метод фактично досягнуті величини технічних, технологічних, трудових параметрів і показників порівнюються з їхнім нормативним значенням. Метод точний, але потребує постійного вдосконалення нормативної бази.

Області використання: для моніторингу в управлінській діагностиці відхилень параметрів, які досліджуються; для розробки аналітичних розділів бізнес-планів.

Комбінований метод - це поєднання або раціональне сполучення та використання декількох методів дослідження. Використовується з метою підвищення об'єктивності, точності й різнобічності прогнозних і перспективних оцінок.

Складність аналітичних оцінок майбутнього стану об'єкта аналізу вимагає комплексного використання указаних методів для аналітичної підтримки стратегічних управлінських рішень на всіх етапах їхніх технологій.

Для досліджень ринкових параметрів, окрім розглянутих методів SWOT і TOWS, широко використовуються фінансово-оперативні показники (або фінансові коефіцієнти). їхня популярність обумовлена простотою, оперативністю результатів, а також елімінуванням впливу інфляційних процесів. Сутність методу фінансових коефіцієнтів полягає в зіставленні коефіцієнтів, розрахованих на підставі фінансової звітності, з загальноприйнятими нормативними, стандартними і (або) з досягнутими у попередні фінансові роки значеннями коефіцієнтів. Вони є індикаторами проблем у діяльності. Фінансові показники групуються з різною деталізацією в показники ліквідності, платоспроможності, ділової активності, рентабельності та ін.

Метод "Аналіз поточної ситуації" поширений в оперативному управлінні збутом і базується на інформації від осіб, безпосередньо пов'язаних з ринком: маркетологів, працівників збуту, продавців, працівників служби сервісу та ін. Аналізуються ринкові параметри, такі як попит, ціни, товарні запаси, конкуренти, рекламна продукція.

На підставі аналізу поточної ситуації виробник організує поточну збутову роботу (оперативно змінює ціни, регулює постачання продукції в магазини та на склади), коригує транспортні потоки, посилює або послабляє рекламу.

1.3 Особливості використання методів стратегічного аналізу на українських підприємствах

Стратегічний аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних чинників, які можуть уплинути на економічний стан підприємства у перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства. За допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна й своєчасна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень.

Стратегічний аналіз досліджує різні чинники й можливості, які підприємство може використати для свого розвитку. Ці чинники вивчаються комплексно, з розрахунком на довготривалу перспективу.

Метою стратегічного аналізу є змістовний і формальний опис об'єктів дослідження, виявлення тенденцій, особливостей, можливих напрямків його розвитку.

Стратегічний аналіз як функція стратегічного управління повинен підготувати множину альтернатив для прийняття рішення.

У більшості випадків стратегічний аналіз зосереджується на вирішенні трьох основних питань, важливих для будь-якого підприємства в будь-якій ситуації: - в якому стані перебуває підприємство зараз?; - в якому стані воно має бути через певний проміжок часу?; - які існують шляхи й способи досягнення бажаного стану?

Стратегічний аналіз представляє собою дослідження ретроспективи, поточного стану та варіантів розвитку господарської системи будь-якого рівня як з позицій її місця в системі навколишнього середовища, так і з точки зору внутрішнього потенціалу. Метою стратегічного аналізу є формування аналітично-інформаційної платформи для прийняття керівництвом господарської системи її цільового комплексу, вибору стратегії реалізації останнього та складання плану досягнення цілі та завдань стратегічного розвитку.

Одним із найпопулярніших інструментів стратегічного управління, який дозволяє побудувати стратегічний баланс і проаналізувати можливі стратегії поведінки підприємства в ринковому середовищі, є так званий SWOT-аналіз. Стратегічний баланс, тобто поєднання негативних і позитивних факторів, що впливають на діяльність компанії як зовні, так і зсередини, допомагає правильно оцінити можливості, які відкриваються перед компанією в майбутньому.

Загальна методика проведення SWOT-аналізу досить широко висвітлена як в зарубіжних, так і у вітчизняних джерелах. Проте в українській економічній літературі недостатня увага приділяється особливостям застосування цього методу у практиці управління конкретного підприємства, тоді як методики, рекомендовані зарубіжними авторами, можуть бути застосовані лише із значними поправками на специфічність ринкових умов в Україні. Водночас значна кількість публікацій, присвячених SWOT-аналізу, свідчить про зростаючий інтерес до нього з боку менеджерів. Певною мірою це зумовлено реаліями сучасного ділового життя. Сьогодні навіть середні та малі підприємства відчувають необхідність розроблення ефективної стратегії, адже в умовах середовища, що динамічно змінюється, лише інтуїції керівника недостатньо для успішних дій на ринку. Оскільки стратегічний аналіз у повному обсязі доступний лише великим компаніям, багато підприємств як основний інструмент стратегічного управління обирають SWOT-аналіз.

Отже, стратегічне управління будь-яким підприємством у ринковому середовищі зосереджується на правильному визначенні поточних позицій підприємства на ринку, показників його господарсько-фінансової діяльності, сильних і слабких сторін.

В сучасних умовах адекватність прийнятої стратегії розвитку бізнесу або території стратегічним цілям залежить від результатів стратегічного аналізу. Стратегічний аналіз формує інформаційну базу для прийняття рішення, але його методи залежать від складності внутрішнього та зовнішнього середовища господарської системи. Система методів стратегічного аналізу та інформаційне коло джерел залежать від економічних відносин в регіоні та традиційної чи інноваційної спрямованості потенціалу господарської організації.

Слід зазначити, що ще й досі на багатьох підприємствах України у плануванні діяльності окремих виробничих підрозділів відсутня ув'язка із загальною стратегією всього підприємства в цілому. Таким чином, планування йде, з одного боку, по старій доріжці, з іншого - кожний підрозділ намагається знайти свій бізнес. І виходить, що загальної стратегії розвитку немає, як немає і єдиного плану. Це спричиняє виникнення негативних наслідків, таких як заборгованність до бюджету та інш. Також дуже часто планові рішення ухвалюються тільки з урахуванням внутрішнього середовища і майже не враховується зовнішнє. При дослідженні ж зовнішнього середовища зазвичай виділяють два її рівня: народногосподарський та галузевий. До чинників народногосподарського рівня відноситься: політична стабільність, економічна політика держави, природне середовище та стан ресурсів, загальний стан економіки, соціальний розвиток суспільства та інш.; на галузевому рівні аналізується: попит на товари чи послуги, пропозиція товарів чи послуг, конкуренти та інш. Слід визначити, що підприємства, які в належній мірі не використовують ринкові підходи і методи стратегічного планування, не можуть не тільки впливати на ринок, але й адаптувати свої можливості до постійно змінного середовища.

Стратегічне планування вирізняється своєю адаптивністю до зміни умов. Особливістю стратегічного планування є зростаючий рівень участі в ньому керівника підприємства.

Також очевидним є те, що коли обирається конкурентна стратегія, керівництво повинне чітко усвідомлювати, до якого типу прагне підприємство, оскільки стратегії зростання для малих, середніх та великих підприємств відрізняються.

Малі підприємства мають таку перевагу, як гнучкість, що дає їм змогу зазвичай оперативно перебудовувати свою діяльність, тому вони мають ринкові перспективи. До основних видів стратегій малого підприємства відносять стратегію копіювання, стратегію оптимального розміру, стратегію участі в продукті великого підприємства, стратегію використання переваг великого підприємства. Спрямованість цих стратегій -зведення до мінімуму гостроти конкуренції з великими підприємствами та якнайкраще використання їх гнучкості.

Середні підприємства для забезпечення життєдіяльності мають дотримуватися спеціалізації на ринковій ніші. Середні підприємства можуть вибрати один із чотирьох видів стратегії зростання залежно від темпів їх зростання та темпів зростання ринкової ніші, в якій функціонують підприємства: стратегія збереження, стратегія пошуку загарбника, стратегія лідерства у ніші, стратегія виходу за межі ніші. Ринкова ніша для середніх підприємств - це засіб конкурентної боротьби з великими підприємствами.

Стратегії для великих підприємств слід вибирати на основі аналізу ключових чинників, що характеризують їхній стан з урахуванням результатів аналізу портфеля різних видів бізнесу, а також характеру і сутності реалізованих стратегій.

Ми вважаємо, що диференційований підхід до вибору застосування стратегій у практичній діяльності має дуже важливе значення.

За сьогоднішніх умов стратегічні плани повинні спиратися на нововведення в діяльності українських підприємців.

Також слід зазначити, що план інновацій розглядається як проміжниий етап між плануванням стратегії і детальним плануванням інвестицій. Процес прийняття інвестиційних рішень є невід'ємною частиною стратегічного планування, яке повинне забезпечити узгодження довгострокових цілей підприємства і використання ресурсів, що спрямовані на досягнення цілей. Плани інвестицій та інновацій можна розглядати як планування процесу реалізації обраної стратегії. Найбільш перспективним підходом є той, коли планування нововведень та інвестицій розглядаються як процедура стратегічного планування. А інвестиційні рішення за своєю сутністю завжди є стратегічним рішенням. Таким чином, планування стратегії, інвестицій та інновацій є функціональним процесом, органічно пов'язаним із єдиним процесом стратегічного планування.



Висновки

В сучасних умовах зовнішнє середовище, в якому діють українські підприємства, стає якісно іншим: змінюється система управління, механізм господарювання, характер зв'язків між виробниками та споживачами. На зміну централізованому плануванню діяльності підприємства приходять ринкові взаємовідносини, що орієнтовані на взаємну користь.

За умови становлення цивілізованих ринкових відносин, стохастичності ринкової кон'юнктури та непередбачуваності її розвитку зростає значення науково обґрунтованого стратегічного управління.

Стратегічний аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних чинників, які можуть уплинути на економічний стан підприємства у перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства. За допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна й своєчасна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень.

Для підтримки динамічного розвитку складних виробничо-організаційних систем, якими є промислові підприємства, в умовах мінливого середовища важливого значення набуває стратегічний аналіз, який дозволяє не тільки виявляти можливості та загрози зовнішнього оточення, але й формувати альтернативні стратегії щодо досягнення підприємством стійкого довгострокового росту в умовах жорсткої конкуренції. При проведенні стратегічного аналізу обов'язково потрібно враховувати особливості середовища, у якому функціонує підприємство, і зважати на рівень невизначеності, з якою доведеться зіткнутися під час дослідження. Специфіка стратегічного аналізу на відміну від ретроспективного аналізу полягає у тому, що досить часто достовірної інформації просто немає і доводиться розробляти декілька сценаріїв для найімовірніших варіантів розвитку подій у майбутньому. Виходячи з цього, можна зробити висновок про необхідність подальшого удосконалення методології стратегічного аналізу в напрямку активізації таких методичних прийомів, як: оцінки поточного становища підприємства на ринку, наявних ресурсів, можливостей і загроз; прогнозування і планування різноманітних показників діяльності підприємства, а також прийомів прогнозної оцінки зовнішнього середовища; альтернативного (варіантного) аналізу для підготовки прийняття стратегічних рішень в умовах невизначеності.



Перелік посилань

1. Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. К.: ЦУЛ, 2009. 396 с.

2. Виханский О. Стратегическое управление: Учебник для студ. по спец. и направлению «Менеджмент». М.: Гардарики, 2010. 292 с.

3. Володькина М. Стратегический менеджмент: Уч. пособие. К.: Знання-Прес, 2008. 149 с.

4. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник. К.: Алерта, 2006. 404 с.

5. Євтухова С.М. Стратегічний план як перспективний напрямок розвитку українського підприємства // Актуальні проблеми економіки. 2007. №3(69).

6. Зуб А. Т. Стратегический менеджмент: Теория и практика: Уч. пособие. М.: Аспект-Пресс, 2007. 414 с.

7. Лукашевич О. Значення стратегічного аналізу в системі стратегічного управління господарськими організаціями // Економічний вісник університету. 2010. №14.

8. Люкшинов А.Н. Стратегический менеджмент. М.: ЮНИТИ, 2006. 375 с.

9. Мартиненко В.П. Стратегія життєздатності підприємств промисловості: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 328 с.

10. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навчальний посібник. К.: “Центр навчальної літератури”, 2008. 336 с.

11. Наливайко А. Теорія стратегії підприємства: Сучасний стан та напрямки розвитку. К.: КНЕУ, 2007. 227 с.

12. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. К.: КНТЕУ, 2008.302 с.

13. Перфілова О.Є. Проблеми та особливості впровадження SWOT-аналізу в практику стратегічного управління вітчизняних підприємств // Вісник національного університету «Львівська політехніка». 2008. №624. с. 77-84.

14. Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством. Харків: Основа, 2009. 620 с.

15. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навчальний посібник. Видання 2-ге, доповнене. Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. 272 с.

16. Стратегічне управління: Навчальний посібник / За ред. В.В. Горлачука. Миколаїв: Вид-во ПП “Шамрай”, 2003. 440 с.

16. Циба Т.Є. Особливості і механізм стратегічного планування // Актуальні проблеми економіки. 2006. №2(56). С. 159 - 172

17. Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. К.: КНЕУ, 2007. 232 с.

18. Електроннийресурс:http://studentbooks.com.ua/content/view/633/42/1/

19. Електроннийресурс: http://pidruchniki.ws/2008021546460/bankivska_sprava/metodi_strategichnogo_analizu.

Размещено на Allbest.ru

...