Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ, СЕРВІСУ ТА МОДИ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ ТА МЕТОДИКИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

1. Сутність і значення професійної орієнтації

Велике значення в удосконаленні функціонування системи загальної і професійної освіти населення та підвищення якості трудового потенціалу має професійна орієнтація. Нині існує понад 5,4 тис. професій, вищі навчальні заклади готують спеціалістів з 340 професій, технікуми -- з 450, ПТУ з 800 професій. Щорічно з'являється понад 500 нових професій і відмирають старі професії. Бути обізнаною з великим розмаїттям сучасних професій і спеціальностей, визначити свої професійні здібності та обрати сферу діяльності, в якій можливо реалізувати свій потенціал, людині допомагає професійна орієнтація.

У прийнятій урядом України «Концепції державної системи професійної орієнтації населення» (1994 р.) поняття профорієнтація визначено як комплексну науково обґрунтовану систему форм, методів і засобів впливу на особистість з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик індивіда та потреб ринку робочої сили. Професійна орієнтація спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами та можливостями людини і потребами суспільства в конкретних видах трудової діяльності, вона покликана сприяти цілеспрямованому розвитку особистості, здібностей людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я. профорієнтаційний психофізіологічний працівник адаптація

Професійна орієнтація розглядається у двох вимірах: як система і як процес. Система профорієнтації передбачає вироблення детермінованого структурою суспільних потреб на основі особистих нахилів та здібностей людини її вибіркового ставлення до професій, що визначає її місце у системі суспільного поділу праці. Процес профорієнтації -- це формування і реалізація професійних нахилів молоді під впливом комплексу суспільних умов у період її соціального становлення у школі, професійних навчальних закладах, трудових колективах. За взаємообумовленості, взаємозв'язку та взаємодоповнюваності системи і процесу профорієнтації якісної визначеності їм надає цільова спрямованість чинників: система орієнтована переважно на розв'язання проблеми вибору, процес профорієнтації -- на професійне становлення особистості.

Правову основу здійснення системи професійної орієнтації складають: Кодекс законів про працю, Закони України «Про зайнятість населення», «Про освіту», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про охорону праці», Основи законодавства України про охорону здоров'я, Постанова Кабінету Міністрів від 27 січня 1994 р. «Про концепцію державної системи професійної орієнтації населення».

Об'єктом профорієнтаційної діяльності є зайняте та незайняте населення, зокрема, молодь як особлива соціально-демографічна група, вивільнені працівники та особи з обмеженою працездатністю. У цьому об'єктному середовищі молодь посідає особливе місце через соціальну та професійну мобільність, властиву їй.

Із становленням ринку робочої сили формування адекватної системи професійної орієнтації пов'язано передусім із посиленням її соціальної функції -- досягнення оптимального узгодження інтересів суспільства й особистості, суттєвим розширенням ступеня свободи особистості у трудовій сфері, наповненням значною мірою формального права на вибір професії реальним змістом. Професійна орієнтація стимулює пошук людиною найефективніших шляхів і засобів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності. За своєю структурою вона являє собою органічне поєднання взаємопов'язаних елементів -- професійної інформації, професійного консультування, професійного відбору та професійної адаптації.

Професійна інформація охоплює систему засобів накопичення та збереження даних про зміст і перспективи сучасних професій, а також вимоги, що висуваються до особистості, яка бажає оволодіти цими професіями; форми та методи набуття різноманітних професій, можливість професійно-кваліфікаційного зростання, стан і потреби ринку робочої сили; формування професійних інтересів, намірів і мотивації особистості. Нині є понад 40 джерел інформації про професії (рідні, друзі, школа, телебачення, радіо, преса, навчальні посібники тощо). Професійна інформація передбачає постійне та планомірне інформування про професії.

Професійна консультація -- науково обґрунтована система взаємодії психолога-консультанта й особистості, охочої обрати або змінити професію, що здійснюється на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних зацікавлень, нахилів, стану здоров'я особистості з урахуванням потреб ринку робочої сили. Роботу з професійного консультування спеціалісти здійснюють у секторі активної підтримки громадян у центрах зайнятості шляхом проведення бесід, анкетування, тестування, семінарів, тренінгів тощо.

Професійний відбір -- це визначення міри професійної придатності людини до праці за конкретною професією. Основними науково-методичними засобами, що використовуються у професійному відборі, є професіографія (інформаційна, діагностична, така, що коригує, і така, що формує) і професійна діагностика (комплекс психофізіологічних, психологічних, методичних та інших методів вивчення особистості).

Різні професії висувають різні вимоги до працівника. Для одних видів діяльності професійно важливою є концентрація уваги (хімік, бухгалтер), для інших важливішими є розподіл уваги, здатність зосередитися на кількох об'єктах (учитель, водій), для третіх -- рівень розвитку інтелекту, пам'ять, просторова уява, особливості сенсомоторики і т. ін. Як показують дослідження, в даний час чимало людей займається не тією справою, до якої вони найбільш придатні, і чимало веде діяльність, до якої найменше придатні, що завдає збитків економіці держави. Раціонально та системно організована робота, спрямована на виявлення професійної придатності людини, з включенням до неї сучасних досягнень психодіагностики, дає можливість досягти значного соціального та економічного ефекту. Завдяки чому продуктивність праці може підвищуватися на 20--30 %, значно зменшуються витрати, пов'язані з підготовкою кадрів (у 2--3 рази), а також з виробничим травматизмом, аварійністю і захворюваністю (на 10--15 %). Одночасно зростає задоволеність працею, розвивається творча активність, удосконалюється майстерність. Психодіагностичне обстеження запобігатиме кількості непридатних до професії фахівців, людей незадоволених роботою, охочих змінити професію, місце роботи…

Професійна адаптація є системою заходів, покликаних сприяти пристосуванню особистості до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, успішному професійному становленню працівника. Весь процес адаптації, за оцінкою спеціалістів, триває близько трьох років. Визначення придатності людини до тієї чи іншої професії є вигідним у соціальному та економічному плані як для працівників, так і для держави і є зрештою необхідною вимогою ефективної зайнятості населення. Професійна орієнтація є одним із найважливіших елементів державної політики у сфері соціального захисту і зайнятості населення. Економічне значення профорієнтації полягає в заощаджуванні коштів на професійну підготовку, зменшенні плинності кадрів, поліпшенні якості трудового потенціалу. Соціальне значення профорієнтації полягає в задоволенні потреб людей в одержанні професії, яка відповідає їхнім бажанням і здібностям. У більшості промислово розвинутих країн профорієнтація стала обов'язковим елементом активної економічної та соціальної політики. Тому просування України до соціально орієнтованої, регульованої державою ринкової економіки потребує посилення уваги до розробки проблем профорієнтації та створення ефективної системи управління профорієнтацією. Управління профорієнтацією здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях.

На державному рівні профорієнтацією опікуються Міністерство освіти і науки, Міністерство праці та соціальної політики, галузеві міністерства і відомства та Державна служба зайнятості, при якій діють центри профорієнтації. Із запровадженням Єдиної технології обслуговування незайнятого населення (ЄТОНН) профорієнтаційна робота в базових центрах зайнятості проводиться у двох секторах -- інформаційному та секторі активної підтримки, де надають послуги з профконсультації, профвідбору, проводяться тематичні семінари, тренінги.

До основних методів управління професійною орієнтацією належать:

програмно-цільовий метод (визначення головної цілі профорієнтації, розробка програми її досягнення, створення механізму управління реалізацією програми);

метод прогнозування (врахування сучасних і перспективних вимог до різних працівників, тенденцій науково-технічного прогресу в цілому, прогноз кадрової політики на перспективу);

метод моделювання (побудова моделей управління профорієнтацією на підприємствах, у галузях, регіонах);

організаційно-розпорядчий (підготовка відповідних документів -- наказів, розпоряджень, положень, стандартів, які регламентують порядок функціонування системи профорієнтаційної роботи, контроль за їх виконанням).

2. Професія як основне поняття профорієнтаційної роботи

Професія (лат. professio, від profiteor-проголошую своєю справою) - офіційно вказане заняття, спеціальність; вид трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і, зазвичай, є джерелом існування.

Професіологія - галузь науки, завданнями якої є опис професій чи спеціальностей, основних вимог, які вони висувають до людини, її психофізіологічних і фізичних якостей.

Професіографія - одна із важливих галузей професіології, яка вивчає професійну діяльність людей.

Професії діляться на спеціальності, наприклад, професія - вчитель, спеціальність - вчитель іноземної мови. Із зміною засобів виробництва, розподілом праці професії постійно змінюються. Одні професії зникають, інші з'являються (програміст). Науково-технічний прогрес змінює характер праці, вдосконалює знаряддя праці, змінює й сам предмет праці, внаслідок чого з'являється багато подібних професій. Це викликало необхідність класифікації (групування) професій.

Класифікація професій (за Климовим) побудована із врахуванням чотирьох кваліфікаційних ознак:

1) предмет праці;

2) цілі праці;

3) знаряддя праці;

4) умови праці.

У класифікації професій за предметом праці виділяють 5 типів предметів праці, з якими людина взаємодіє в процесі роботи:

- людина-природа (земля, вода) - людина-жива природа, людина-нежива природа

Підтипи:

* Вивчення, дослідження, аналіз стану, умов життя рослин і тварин: агроном, овочезнавець, мікробіолог.

* Догляд за рослинами і тваринами: зоотехнік, пасічник, ветеринар.

* Профілактика захворювання рослин, тварин, боротьба з шкідниками і збудниками хвороб: мікробіолог, агрохімік.

- людина-техніка (машини, механізми)

Підтипи:

* Створення складних технічних пристроїв: токар.

* Монтаж пристроїв: монтажник, машиніст автокрана.

* Експлуатація технічних засобів: водій, моторист, машиніст.

* Ремонт технічних пристроїв: слюсар, наладчик.

- людина-людина (людина, група людей)

Підтипи:

* Медичне обслуговування: лікар, фельдшер, медсестра і т. д.

* Виховання та навчання: майстер ПТУ, лектор, вчитель, тренер, хореограф.

* Побутове обслуговування: телефоніст, офіціант, водій таксі, бібліотекар, продавець, стюардеса.

* Інформаційне обслуговування: діловод, екскурсовод, журналіст.

* Захист суспільства та держави: слідчий, юрист, дільничний інспектор.

- людина-знакова система (умовні знаки)

Підтипи:

* Тексти на рідній та іноземних мовах: коректор, бібліотекар, друкар, копіювальник.

* Цифри, формули, таблиці: програміст, економіст, касир.

* Креслення, карти, схеми: кресляр, інженер, технолог, архітектор.

* Звукові сигнали: штурман, радист.

- людина-художній образ (твори літератури, мистецтва)

Підтипи:

* Створення, проектування, моделювання художніх творів: композитор, модельєр, закрійник, інженер-технолог, архітектор, скульптор, мистецтвознавець.

* Відтворення, виготовлення виробів за ескізом, зразком в єдиному екземплярі: ювелір, живописець, реставратор.

* Відтворення, копіювання художніх виробів, творів: граверний майстер, живописець, актор.

Класифікація професій за цілями праці враховує співпадання суб'єктивних і об'єктивних цілей, коли уявний образ результату праці у свідомості людини співпадає з тим, чого від неї вимагає суспільство. Розрізняють 3 види цілей праці:

- гностичні (пізнавальні) - професія контролера якості товару;

- перетворюючі - професія маляра;

- творчі -професія перукаря.

Класифікація професій за засобами праці включає 4 групи засобів праці:

1) ручні і механізовані;

2) машини й механізми з ручним управлінням;

3) автоматизовані та автоматичні;

4) функціональні (жести, міміка).

Професіограма - це вичерпне описання особливостей певної професії, де розкривається зміст професійної діяльності, а також вимоги, які ставить професія до людини. Професіограма включає:

- загальну характеристику професії: її значення, спеціальності, перспективи розвитку професії;

- опис трудового процесу, змісту роботи, яка виконується: основні професійні обов'язки, знаряддя праці, робоче місце, продукція, труднощі і можливі помилки в роботі;

- санітарно-гігієнічні умови праці: мікрокліматичні умови праці (робота в приміщенні або на повітрі, освітлення, температура та ін.), режим і ритм праці (монотонність праці, вільний час, відпустка…), медичні протипоказання;

- психофізіологічні вимоги професії до людини: характеристика різних видів сприйняття у професійній діяльності (гострота зору, слуху…), моторні характеристики (координація рухів, швидкість реакції…), інтелектуальна сфера (особливості уваги, пам'яті, спостереження, мислення), емоційно-вольові якості особистості (самовладання, витривалість-психічна і фізична, врівноваженість, зібраність, рішучість), ділові якості (ініціативність, самостійність, організованість, почуття відповідальності, адекватна самооцінка), моральні якості (чесність, тактовність, чуйність, доброзичливість);

- необхідні знання,

- необхідні вміння та навички;

- дані про професійну підготовку: перелік навчальних закладів, де можна отримати цю професію, умови вступу, зміст підготовки, перспективи працевлаштування та професійного зростання, оплата праці.

Частиною професіограми є психограма - сукупність вимог, поставлених до психіки людини, тобто перелік необхідних даному професіоналу здібностей.

3. Класифікація методів профорієнтаційної роботи

Методами профорієнтаційної діяльності називають способи сумісної діяльності наставника та учнів, які забезпечують підготовку молодих людей до усвідомленого професійного самовизначення. Від методів, що використовуються, в значній мірі залежить ефективність професійної орієнтації. Форми профорієнтаційної роботи залежать від кількості людей, охоплених ними. Розрізняють колективні та індивідуальні форми роботи, у свою чергу, колективні підрозділяються на групові та ланкові. За структурними компонентами форми та методи профорієнтації можна поділити на три групи:

1) методи вивчення особистості молодої людини з метою профорієнтації.

Ці методи значною мірою залежать від того, які поставлені завдання із профорієнтаційної роботи:

- виявити інформаційну готовність молодої людини до свідомого вибору професії;

- визначити якості особистості, її здібності та професійні нахили;

- виховати в молоді якості, необхідні для всіх професій (працелюбність, організованість та ін.);

- вивчити відповідність обраної професії психофізіологічним особливостям молодої людини та потребам суспільства.

2) форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи;

3) форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії.

Використана література

1. Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. -- Самара, 1991. -- 149 с.

2. 8. Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для ВУЗов. -- М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. -- 350 с.

3. 11. Косилов С. А. Психофизиологические основы научной организации труда. -- М.: Экономика, 1979. -- 176 с.

4. 12. Котелова Ю. В. Очерки по психологии труда. -- М.: Изд-во МГУ, 1986. -- 120 с.

5. 13. Крушельницкая Я. В. Физиология и психология труда. -- К.: КИНХ, 1989. -- 90 с.

6. 15. Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда: Учебно-метод. пособие / Под ред. Н. П. Лукашевича. -- К.: МАУП, 1997. -- 103 с.

7. 20. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. -- М.: Медицина, 1970. -- 264 с.

Размещено на Allbest.ru