Прийняття управлінських рішень в організаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Основні поняття теми

2. Алгоритми прийняття рішень в різних типах менеджменту

2.1 Порядок підготовки і прийняття управлінських рішень

Висновок

Перелік викоритсаних джерел

1. Основні поняття теми

Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в ході будь-якої господарської діяльності фірми, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів економічного механізму менеджменту.

Менеджер - приналежність конкретної особи до професійної діяльності в якості керуючого фірми незалежно від рівня управління, а також його професійної підготовки та практичного досвіду роботи.

Менеджмент соціальної роботи - це сучасний напрямок управлінської діяльності, яка спрямована на досягнення визначених цілей соціальної роботи в ринкових умовах за рахунок раціонального виконання людських, матеріальних та ін. ресурсів із застосуванням науково - обґрунтованих принципів, функцій, форм методів.

Алгоритм - набір інструкцій, що описують порядок дій виконавця для досягнення результату рішення задачі за кінцеве число дій.

Алгоритм розробки рішень - це логічна послідовність операцій по розробці управлінського рішення.

Управління - це усвідомлена цілеспрямована діяльність людини, за допомогою якої він упорядковує і підкоряє своїм інтересам елементи живої і неживої природи, техніки.

Управлінське рішення -- це підсумок попередньо обдуманої цілі та засобів її досягнення.

Проблема -- це складне питання, завдання, яке вимагає вирішення, це недоліки, що стримують робочий процес, розвиток організації.

Інформація в менеджменті - будь-які дані або факти, що стосуються подій, процесів стану у суспільно - господарській сфері або діяльності.

2. Алгоритми прийняття рішень в різних типах менеджменту

Найважливіший організаційний аспект розробки та реалізації управлінських рішень - це організація послідовності робіт, необхідних для виконання цього процесу. Тут особливе значення набуває тип менеджменту, існуючий на підприємстві.

Алгоритм розробки рішень - Розглянемо можливі алгоритми процесу розробки та прийняття рішення при різних типах менеджменту.

Алгоритм прийняття рішень в традиційному менеджменті

Такий алгоритм може включати наступні операції:

1. виявлення проблеми;

2. збір інформації;

3. аналіз інформації;

4. визначення цілей управління при вирішенні проблеми розробника критерію ефективності вирішення;

5. ідентифікація проблеми, що раніше мала місце в цій або іншій організації;

6. вивчення прийомів і їх наслідків, які застосовувалися при вирішенні схожої проблеми;

7. прогнозування за аналогією, що раніше спостерігалися наслідками використання досліджуваних прийомів (при прогнозуванні за аналогією вважають, що застосування тих самих прийомів призведе до тих самих, аналогічних результатів, що і в попередньому випадку);

8. оцінка і верифікація варіантів рішень;

9. прийняття, оформлення, доведення до виконавців рішення, його виконання і, нарешті, контроль виконання рішень.

Таким чином, прийняття рішень при традиційному менеджменті грунтується на вивченні минулого досвіду вирішення аналогічних проблем в тій чи іншій організації. Ці особливості накладають свій відбиток на алгоритм прийняття рішень, у складі якого з'являються етапи, пов'язані з ідентифікацією аналогічної проблеми і прогнозуванням результатів за аналогією з уже отриманими.

Алгоритм прийняття рішень в системному менеджменті

Алгоритм може включати наступні операції:

1. виявлення проблеми (контроль);

2. збір інформації;

3. аналіз інформації про систему і відносинах її елементів;

4. діагностика проблеми;

5. визначення цілей управління елементом при вирішенні проблеми на рівні системи розробника критеріїв ефективності вирішення;

6. генерація переліку можливих керуючих впливів стосовно до підсистеми - джерелу проблеми;

7. прогнозування наслідків цих впливів для більш високого ієрархічного рівня - рівня системи;

8. оцінка і верифікація варіантів рішень;

9. прийняття, оформлення, доведення до виконавців , виконання, контроль виконання рішень.

Принципова відмінність алгоритму прийняття рішень при системному менеджменті - здійснення етапів збору інформації про систему і відносинах її елементів, визначення цілей управління елементом при вирішенні проблеми на рівні системи, генерація переліку можливих керуючих впливів стосовно системи - джерелу проблеми, і прогнозування наслідків цих впливів для рівня системи.

Таким чином, при системному менеджменті при розумінні організації як сукупності взаємопов'язаних елементів прийняття рішень грунтується на аналізі інформації про систему і її складових, а також прогнозуванні наслідків для елементів системи і системи в цілому.

Алгоритм прийняття рішень в менеджменті соціальної роботи.

Найбільш відповідальні або перспективні рішення менеджменту соціальної роботи є сенс приймати на системній основі. Тому менеджерам соціальної роботи, особливо вищої ланки, є сенс звернути особливу увагу на алгоритм формування рішень, що викладений у відомій роботі С.Янга "Системне управління організацією", який складається з десяти етапів⁸:

1. Визначення мети організації.

2. Виявлення проблем у процесі реалізації мети.

3. Дослідження проблем та постановки діагнозу.

4. Пошук рішення проблеми.

5. Оцінка всіх альтернатив та вибір найкращої з них.

6. Узгодження рішень в організації.

7. Затвердження рішення.

8. Підготовка до введення рішення у дію.

9. Управління застосування рішення.

10. Перевірка ефективності рішення.

Алгоритм прийняття рішень в ситуаційному менеджменті

Такий алгоритм може включати наступні операції:

1. виявлення (контроль) проблеми;

2. збір інформації про ситуацію;

3. аналіз інформації про ситуацію;

4. діагностика проблеми і ситуації, в якій її належить вирішити;

5. визначення цілей управління ситуацією при вирішенні проблеми розробника критеріїв оцінки ефективності рішення;

6. генерація переліку можливих керуючих впливів стосовно до підсистеми - джерелу проблеми;

7. прогнозування наслідків цих впливів для ситуації (а не системи, як у попередньому випадку);

8. верифікація та оцінка варіантів рішень;

9. прийняття, оформлення, доведення до виконавців, виконання, контроль виконання рішень.

Ситуаційний підхід концентрується на тому, що придатність різних методів управління визначається ситуацією, тому до складу алгоритму прийняття рішень включаються етапи збору та аналізу інформації про ситуацію, визначення цілей управління ситуацією при вирішенні проблеми, а також прогнозування наслідків керуючих впливів для ситуації.

Алгоритм прийняття рішень в соціально-етичному менеджменті

Соціально-етичний менеджмент може бути ефективним при розробці та закріпленні в науковому, організаційному (а в деяких областях або ієрархічних рівнях прийняття рішень та юридичному) планах спеціальних алгоритмів прийняття рішень. Один з можливих варіантів такого спеціального алгоритму прийняття рішень включає:

1. збір інформації щодо стану об'єкта управління, можливих керуючих впливів, параметрів неприпустимих станів об'єкта управління;

2. аналіз цієї інформації;

3. діагностика проблеми;

4. визначення цілей управління при вирішенні проблеми розробника критеріїв оцінки ефективності рішення;

5. прогноз наслідків кожного з керуючих впливів;

6. оцінка того, чи допустимі наслідки кожного з наявних впливів. Якщо наслідки управлінського впливу неприпустимі, вплив виключається з безлічі розглянутих. Якщо наслідки керуючого впливу визнані допустимими, то воно відноситься до безлічі розглянутих керуючих впливів розробника критерію оптимальності прийнятого рішення;

7. верифікація та оцінка варіантів рішень;

8. вибір з безлічі розглянутих рішень найкращого у відповідності з прийнятим критерієм оптимальності;

9. оформлення прийнятого рішення, доведення прийнятого рішення до виконавців або відповідних органів управління, виконання рішення-контроль того, чи змінюються ситуація, і якщо змінюються, то наскільки критичні параметри неприпустимих станів об'єкта управління. Якщо має місце критична зміна параметрів неприпустимих станів об'єкта, то повертаються до початку цього алгоритму.

При соціально-етичному менеджменті особливу увагу при прийнятті рішень приділяється обліку припустимих і неприпустимих наслідків варіантів керуючих впливів за різними параметрами.

Алгоритм прийняття рішень в стабілізаційному менеджменті

Такий алгоритм може включати наступні операції:

1. виявлення проблеми;

2. збір інформації про зміну параметрів;

3. аналіз інформації;

4. діагностика проблеми;

5. визначення цілей управління при вирішенні проблеми і розробка критеріїв ефективності рішення;

6. дослідження зміни параметрів об'єкта;

7. оцінка часу, наявного на виконання операцій управління (тобто часу, протягом якого об'єкт управління ще буде перебувати в керованому стані за ймовірністю, не менш заданої);

8. розподіл часу на операції підготовки, прийняття і виконання рішень з метою знаходження об'єкта в керованому стані за ймовірністю, не менш заданої;

9. генерація компенсуючих (зводять до нуля або зменшують прояв проблеми) впливів;

10. прогноз наслідків їх застосування;

11. оцінка доцільного рівня наслідків компенсуючих впливів відповідно з проявами конкретної проблеми;

12. визначення інтенсивності компенсуючих впливів , що забезпечують доцільний рівень наслідків;

13. приймання, оформлення, доведення до виконавців;

14. контроль виконання і часу виконання рішень.

Для вирішення конкретних завдань з використанням того чи іншого типу менеджменту ці алгоритми можуть змінюватися відповідно до специфіки конкретного завдання.

2.1 Порядок підготовки і прийняття управлінських рішень

Управлінське рішення -- це підсумок попередньо обдуманої цілі та засобів її досягнення.

У статутах організації будь-якої організаційно-правової форми і форми власності передбачені питання, що відносяться до компетенції певного органу управління. Керівники організації визначають за якими питаннями, в які строки і з чиєю участю приймаються рішення, що гарантують їх правильність і обґєктивність. Але основна складність проблеми полягає у тому, щоб знайти найбільш ефективний варіант рішення.

Приймаючи управлінське рішення, менеджер організації, по суті, відповідає на такі запитання:

· що треба вирішити?

· яке за видом повинно бути рішення?

· коли потрібно приймати рішення?

· хто і як повинен брати участь у ньому?

· хто повинен і в які строки виконувати рішення?

· кого треба інформувати про прийняте рішення? Необхідність у прийнятті рішення може бути обумовлена внутрішніми обставинами в організації або змінами у зовнішньому середовищі.

Процес прийняття рішення менеджером проходить поетапно у такій послідовності:

1) знайомство з проблемою або ситуацією;

2) вивчення обставин і формування цілі;

3) збір інформації і визначення критеріїв оцінки проекту рішення;

4) розробка проекту рішення;

5) оцінка варіантів рішення і вибір оптимального варіанту;

6) правове оформлення рішення;

7) доведення до виконавців і розробка заходів з виконання рішення;

8) контроль за виконанням рішення;

9) підведення підсумків виконання рішення.

На першому етапі здійснюється знайомство з проблемою.

Проблема -- це складне питання, завдання, яке вимагає вирішення, це недоліки, що стримують робочий процес, розвиток організації.

Менеджер повинен не тільки своєчасно, а й правильно вирішувати проблеми, що виникають, вони можуть виявитися і в результаті аналізу підсумків роботи у минулому періоді.

На цьому етапі менеджер зосереджує свою увагу на виявленні основних (вузлових) проблем розвитку як у поточному, так і в майбутньому періоді. Його завдання -- глибоко вникнути у динаміку змін і оцінити можливості трудового колективу і труднощі, що виникають, відібрати дійсно кардинальні проблеми, оцінити причини їх появлення, уявити можливі наслідки того або іншого варіанту впливу. Буває і так, що проблема є, але вона ще не "визріла". Іноді треба випередити події, усунути загострення ситуації.

На другому етапі вивчаються обставини і формулюється ціль для правильного вирішення проблеми. Від цього залежить ефективність всієї подальшої діяльності. Це дуже складна справа, яка вимагає глибоких знань, досвіду, а також здібностей передбачити майбутнє.

Третій етап -- збір інформації і визначення критеріїв оцінки проекту рішення. Для цього він залучає при необхідності відповідних фахівців, які обґрунтовують і розробляють всю необхідну інформацію.

Критеріями оцінки бажаного варіанту рішення є ефективність реалізації, простота досягнення поставленої цілі, ступінь врахування всієї виробничої ситуації, повнота використання ресурсів і виконання завдань у визначені строки, а також економічність виконання рішення.

Між поставленою метою і критеріями оцінки рішення повинен бути прямий звґязок.

Критерій характеризує ступінь відповідності проекту рішення поставленим цілям і завданням.

Різні рішення вимагають різну за змістом інформацію: законодавчі акти, нормативні документи, досвід роботи інших організацій-конкурентів, наявність необхідних ресурсів організації, що необхідні для нового рішення та ін.

Четвертий етап -- розробка проекту рішення. Після одержання всієї необхідної інформації здійснюється розробка варіантів проекту рішення з використанням різних методів, які забезпечують своєчасне і якісне виконання необхідних робіт.

Для практичного використання пропонуються такі методи як системний аналіз і системне планування та управління. Ці методи мають свої переваги і недоліки.

Системний аналіз дає можливість враховувати вплив багатьох факторів:

· забезпеченість матеріальними та трудовими ресурсами;

· строки виконання основних робіт;

· місцезнаходження організації;

· відстані перевезення сировини, матеріалів та продукції (товарів) та ін. Все це вимагає застосування системного підходу при розробці управлінських рішень.

Характерними рисами системного аналізу є:

1) аналіз здійснюється спочатку для всього комплексу проблем і далі -- до рівня окремих елементів системи. Потім кожна з цих частин досліджується методами, необхідними для вивчення;

2) у системному аналізі першочергове значення повинні мати такі фактори, як час, вартість і якість роботи;

3) уже самі результати даних аналізу вказують шлях до передбаченого рішення, але саме рішення ще треба приймати;

4) системний аналіз не замінює логічних суджень, але є для них допоміжним елементом, він дає змогу виділити ті галузі, де можуть бути використані судження, і визначити значення кожного із можливих варіантів рішення, які розглядає менеджер;

Метод системного аналізу доповнює метод економічного аналізу і обґрунтування рішень. Він використовується при розробці комплексних програм соціально-економічного розвитку організації і організаційних проектів та ін.

Пґятий етап -- оцінка варіантів рішення і вибір оптимального варіанту.

При використанні будь-якого методу розробки управлінського рішення особлива увага приділяється обґрунтуванню окремих варіантів.

Можливі варіанти відрізняються за розміром і складом необхідних ресурсів, строках здійснення, доступності для виконавців, економічній ефективності та інших характеристиках.

Виробнича оцінка затвердження, що пропонується, варіанту рішення проводиться за всією сукупністю прийнятих критеріїв.

Якщо рішення передбачає не одну, а декілька цілей, то відбір варіанту ускладнюється через необхідність використання різних критеріїв. Може так статися, що не буде рішення, яке задовольняло б всі цілі одночасно.

Тоді спочатку відбирають ті, що відповідають найважливішим критеріям. І тільки після цього приймається рішення.

Проекти складних рішень менеджер узгоджує спочатку з досвідченими спеціалістами. Тільки після цього рішення затверджується наказом першого керівника організації. Якщо в організації діє колективний орган управління (правління, президія, рада та ін.), то проекти рішення обговорюються і схвалюються цим органом, а потім затверджується. Якщо при колективному обговоренні проекту рішення були окремі суттєві зауваження, то вони вносяться у проект при його доопрацюванні, і після цього приймається.

Колективні рішення приймаються за всіма важливими і стратегічними питаннями діяльності організації.

Прийняте рішення оформляється у вигляді відповідного розпорядчого документу -- постанови, наказу, рішення, розпорядження тощо.

Таким чином, сучасна організація роботи над розробкою управлінського рішення передбачає уміння менеджера вести її колегіально, колективно, залучаючи у необхідних випадках рядових спеціалістів і працівників.

Нестандартні проблеми найчастіше вирішує менеджер самостійно.

Шостий етап -- правове оформлення рішення. Це оцінка проекту рішення на відповідність чинному законодавству України, нормативним документам, установчим документам, що регламентують діяльність організації у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

Особливо важливим є відповідність проекту рішення наданим повноваженням органу або особи, яка приймає управлінське рішення. Тому проект рішення повинен розглянути і завізувати юрист організації.

Сьомий етап -- доведення до виконавців і розробка заходів з виконання рішення. Це кінцева фаза у роботі з управлінськими рішеннями. Вона встановлює:

· строки виконання окремих його частин;

· призначення відповідних осіб;

· розґяснення рішення виконавцям;

· інструктування виконавців по здійсненню заходів, передбачених у рішенні.

У розпорядчому документі передбачається порядок виконання рішення, точно вказується що, кому, коли і як робити.

Визначається: хто, як і коли здійснює контроль виконання рішення. Тут називаються конкретні посадові особи, календарні строки тощо.

У звґязку з тим, що при прийнятті рішення брали участь не всі виконавці, то необхідно розґяснити прийняте рішення у колективі, довести до свідомості працівників зміст і значення цього рішення, його можливі результати і труднощі у виконанні.

Якщо рішення має загальногосподарське значення і воно стосується кожного підрозділу організації, то у кожному з них треба розробити свою програму організаційних заходів з точним визначенням відповідальних осіб за виконання цих заходів, визначити строки і порядок виконання.

Якщо ж приймається нове рішення, то розґяснювати і організовувати їх виконання треба до тих пір, поки всі працівники, кого це стосується, не переконаються у правильності і необхідності прийнятого рішення.

управлінський рішення менеджмент

Висновок

Базуючись на наведеному матеріалі можна зробити висновок, що рішення - це вибір альтернативи. Необхідність прийняття рішень порозумівається свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу управління і є складовою частиною будь-якої функції менеджменту.

Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.

На характер прийнятих рішень величезний вплив робить ступінь повноти і достовірної інформації, якою володіє менеджер. У залежності від цього рішення можуть прийматися в умовах визначеності (детерміновані рішення) і ризику чи невизначеності (ймовірності рішення).

Комплексний характер проблем сучасного менеджменту вимагає комплексного, усебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що приводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

Ухвалення рішення - не одномоментний акт, а результат процесу, що має визначену тривалість і структуру. Процес прийняття рішень - циклічна послідовність дій суб'єкта управління, спрямованих на вирішення проблем організації і генерації альтернатив, що полягають в аналізі ситуації, виборі з них найкращої і її реалізації.

Прийняття рішень є самою важливою справою в роботі менеджера. Тому учитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих у нього людей.

Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, і ухвалення невірного рішення може мати самі жалюгідні наслідки.

Перелік використаних джерел

1. Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. - К.: ЦУП, 2002. -- 420 с.

2. Дафт Р. Менеджмент. - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 832 с.

3. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: технологія прийняття рішень. -- К.: Наукова думка, 2001. -- 244 с

4 В.І. Гончаренко, С.І. Кондрат'єва, Д.П. Копейкин. Основи менеджменту. - М.: Виддім “Дашков і К”, 2000.

5. О.М. Віноградська, Н.С. Віноградська, В.С. Шевченко, Менеджмент: Навчальний посібник для студентів усіх форм навчання спеціальності 0501 - «Економіка і підприємництво» - Харків: ХНАМГ, 2008. - 160 с.

6. Т.Е. Березкіна, Д.Д. Вагутов, В.Р. Веснін та ін. Основи менеджменту. - М.: Вища шк., 2001

7. Сердюк О.Д. Теорія та практика менеджменту. К.: Знання, 2005. - 487с

8. Янг С. Системное управление организацией. -- М.: "Советское радио", 1972. - С.60.

Размещено на Allbest.ru

...