08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Інститут економічного прогнозування НАН України,

завідувач відділу моделювання економічного розвитку

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ міжгалузевих та структурних проблем виробництва, м.Київ.

Захист відбудеться “21“ листопада 2002р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41.

Автореферат розісланий “18“ жовтня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес стабілізації галузей АПК, що розпочався, вимагає особливої уваги до тваринництва, яке ще перебуває у занепаді. За останні десять років в Україні мало місце різке скорочення поголів'я сільськогосподарських тварин і птиці, що призвело до зменшення потреби у комбікормах, і відповідно - до зниження обсягів їх виробництва. Піднесення кормовиробництва, а в свою чергу і комбікормової галузі, є необхідною умовою та невідкладним завданням подолання економічної кризи у тваринництві.

Вивчення і прогнозування розвитку комбікормового виробництва за умов ринкового механізму господарювання стають визначальними та посідають провідне місце серед питань аграрного менеджменту.

Базовими науково-практичними дослідженнями у напряму аграрного менеджменту є праці вчених-економістів: В.П.Галушко, О.Д.Гудзинського, Й.С.Завадського, С.М.Кваші, Ю.С.Коваленка, М.Й.Маліка, П.О.Мосіюка, Б.Й.Пасхавера, М.П.Поліщука, П.Т.Саблука, В.К.Савчука, В.К.Терещенка, В.В.Юрчишина та інших. Питання розвитку кормовиробництва і виробництва комбікормів знайшли своє відображення у наукових працях В.М.Айдіна, В.П.Долинського, О.І.Єнікєєва, А.П.Курносова, В.Л.Перегуди, М.І.Толкача та інших вчених. Теоретичні та практичні питання математичного моделювання економічних процесів викладені у роботах Л.В.Канторовича, В.А.Кардаша, В.А.Кадієвського, О.М.Онищенка, Б.К.Скирти, М.І.Скрипниченко, В.О.Точиліна та інших дослідників.

Однак, проблема менеджменту комбікормового виробництва у нашій країні не отримала необхідного системного розв'язання. Актуальність і недостатня розробленість його базових теоретичних, методологічних і практичних питань зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання та головні напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт Національного аграрного університету “Розробка питань менеджменту і маркетингу на різних рівнях АПК в умовах ринкової економіки” та “Розробка наукових принципів і методології реформування системи управління АПК відповідно до концепції його розвитку” (номери державної реєстрації відповідно: 0193U022571 та 0196U001975).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення менеджменту комбікормового виробництва і підвищення його конкурентоспроможності за умов ринкового механізму господарювання.

Відповідно до цього сформульовано основні задачі дослідження:

вивчення системи управління комбікормовим виробництвом у країні;

оцінка виробничого потенціалу комбікормової галузі, стану та ефективності сировинної бази;

обґрунтування структури інтеграційних формувань при виробництві комбікормової продукції та методів управління ними на основі економіко-математичного забезпечення підтримки рішень;

узагальнення та обґрунтування методичних підходів до вирішення управлінських проблем комбікормових підприємств з використанням методів дослідження операцій;

оцінка тенденцій впливу рівня годівлі на підвищення продуктивності тваринницьких галузей з використанням факторного, кореляційно-регресійного аналізу та оптимізаційних моделей;

обґрунтування основних напрямів удосконалення економічного регулювання комбікормовим виробництвом з урахуванням стратегії розвитку економіки АПК. комбікормовий управління продуктивність тваринництво

Об'єктом дослідження є процес управління комбікормовим виробництвом в умовах формування і функціонування ринку комбікормів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів ефективного управління комбікормовим виробництвом з метою стабільного розвитку тваринництва і підвищення конкурентоспроможності його продукції.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є сучасні концепції розвитку ринкової економіки в Україні, системно-функціональний підхід до вивчення економічних процесів, законодавчі та нормативні акти з питань діяльності агропромислового комплексу, зокрема тваринництва і комбікормового виробництва.

Для реалізації поставлених у роботі задач використовувалися такі методи досліджень: монографічний - при вивченні і аналізі науково-технічної та економічної літератури з досліджуваної проблеми, усвідомленні змісту, місця і завдань менеджменту комбікормового виробництва; методи економічного аналізу - при оцінці сучасного стану кормовиробництва та тваринництва; графічний - при розробці структурно-логічних схем цілей комбікормового виробництва, взаємовідносин між партнерами, взаємозв'язків учасників інтеграційних формувань, аналізі окремих показників; методи виробничих функцій та оптимізаційного математичного моделювання - при програмуванні рівня годівлі, продуктивності тварин і птиці.

Джерелами інформації були: вітчизняна статистична звітність, інформаційно-аналітичні збірники та бюлетені, наукові публікації, матеріали підприємств про виробничу, економічну та маркетингову діяльність.

Наукова новизна одержаних результатів. Новизна положень і висновків полягає в обґрунтуванні, постановці та практичному вирішенні комплексу питань, пов'язаних з ефективним управлінням комбікормовим виробництвом, а саме:

визначено основні напрями маркетингової політики комбікормових підприємств щодо освоєння нових сегментів ринків сировини і комбікормів та підвищення їх конкурентоспроможності (С.6);

обґрунтовано наукові принципи та програму розвитку інтеграційних процесів у кормовиробництві, удосконалення взаємовідносин підприємств з виробництва комбікормів, постачальників сировини та сервісних структур, що обслуговують галузь (С.8-10);

вперше запропоновано методичні підходи та алгоритм визначення оптимальної ціни на комбікормову продукцію з урахуванням інтеграційних взаємозв'язків комбікормових підприємств, що дозволить підвищити ефективність і конкурентоспроможність тваринницької продукції (С.10-11);

розроблено методику визначення раціонального поєднання тваринництва і кормовиробництва з використанням елементів кореляційно-регресійного аналізу та модифікованої системи економіко-математичних моделей оптимізації раціонів годівлі тварин у різних природно-кліматичних зонах залежно від наявності кормів і їх поживності з одночасним урахуванням цього при складанні рецептури комбікормів;

знайшли подальший розвиток пропозиції щодо удосконалення державного економічного регулювання розвитку комбікормового виробництва, зокрема фінансування перспективних проектів розвитку галузі і послідовної реалізації принципу аграрного протекціонізму щодо учасників виробництва комбікормової продукції (С.13).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання пропозицій та рекомендацій щодо розвитку маркетингових підходів, удосконалення інтеграційних процесів і взаємовідносин комбікормових підприємств з виробниками сировини та споживачами продукції, визначення напрямів державного регулювання галуззю, застосування методів дослідження операцій для ефективного менеджменту комбікормового виробництва.

Наукові результати дисертаційної роботи розглянуті у виробничому об'єднанні міжгосподарської комбікормової промисловості “Укрміжгоспкомбікорм” Міністерства аграрної політики України та ВАТ “Бориспільський експериментальний комбікормовий завод” і отримали позитивну оцінку щодо впровадження у виробництво.

Результати досліджень використовуються у навчальному процесі кафедрою економічної кібернетики Національного аграрного університету при розробці та викладанні курсів “Математичне моделювання економічних процесів” і “Математичне моделювання у маркетингу”.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, практичні рекомендації і пропозиції, одержані в дисертаційному дослідженні, є особистими розробками автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних семінарах (м.Нітра, Словаччина, 1999р. і 2000р.), конференціях професорсько-викладацького складу факультету аграрного менеджменту НАУ (1996-2002 рр.), на Першій всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених в реформуванні аграрного сектору економіки України” (м.Київ, НАУ, 2001р.), Всеукраїнській конференції учених-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Київ, ІАЕ УААН, 2001р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано сім самостійно підготовлених наукових праць загальним обсягом 1,4 друк.арк., з них: чотири - у фахових виданнях, дві - у збірниках наукових праць та одна - у збірнику матеріалів науково-практичної конференції.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків. Викладена на 220 аркушах комп'ютерного тексту, включає 20 таблиць, 45 рисунків, 10 додатків. Список використаних джерел має 230 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації і обраного напряму дослідження, визначено мету та задачі дослідження, сформульовано об'єкт, предмет, методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення, особистий внесок здобувача та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Особливості розвитку та управління комбікормовим виробництвом України у період переходу до ринкових відносин” розглянуто і проаналізовано стан аграрних перетворень у країні, зокрема реструктуризації комбікормового виробництва, особливості управління в галузі у період переходу до ринку.

Протягом 1990-2000 років розвиток вітчизняного сільського господарства характеризувався негативними тенденціями і ознаками. У тваринництві - це різке скорочення поголів'я, зниження продуктивності, що зумовлено, перш за все, недостатнім рівнем годівлі, незадовільною якістю кормів, неефективним їх використанням. Частка концентрованих кормів у всіх категоріях господарств за цей період знизилась з 34,3 до 28,4%, а комбікормів у них - відповідно з 42,7 до 18,0 відсотків. Щороку понад 10 млн.тонн зерна у країні використовується для годівлі тварин неефективно, у непереробленому вигляді.

Підвищення ефективності годівлі сільськогосподарських тварин можливе лише за умови використання комбікормів, збалансованих за основними складовими живлення, амінокислотами, вітамінами, мікро- та макроелементами. Повноцінна годівля дозволяє встановити оптимальне співвідношення між затратами корму і продуктивністю тварин та запобігти їх перевитратам. У країнах з ринковою економікою на одну тонну приросту живої маси великої рогатої худоби у середньому використовується 2,5 тонни комбікормів, а в Україні - до 6,0-6,5 тонн, що значно підвищує собівартість продукції тваринництва, оскільки питома вага вартості кормів у структурі виробничих витрат значна. У 2001 році вона становила у середньому по Україні 52,9 відсотків.

При виробництві тваринницької продукції кормові ресурси в значних обсягах ще використовуються технологічно непідготовленими і, не дивлячись на їх поживність, недостатньо засвоюються тваринами, мають неповну віддачу. Розвиток вітчизняного виробництва комбікормів сприятиме не тільки раціональному використанню зернових культур, а й залученню побічних продуктів багатьох переробних галузей.

У даний час серед комбікормових підприємств України, загальною потужністю понад 15 млн.тонн, більшість акціоновані, приватизовані, перепрофільовані або законсервовані і представлені комбікормовими підприємствами Державної акціонерної компанії "Хліб України" (ДАК “Хліб України”) - загальною потужністю 2,2 млн. тонн у рік; підприємствами Державного комітету України з матеріального резерву (Держкомрезерву) - потужністю 0,88 млн. тонн у рік; міжгосподарськими комбікормовими заводами, акціонованими та приватизованими підприємствами загальною потужністю близько 10 млн.тонн.

Відносна стабілізація комбікормової галузі у 2001 році і першій половині 2002 року суттєво не вплинула на обсяги виробництва комбікормів, які у 2001 році складали лише 4,4% від рівня 1990 року .

Нами проведено економічну та технологічну оцінку виробничого потенціалу комбікормового виробництва. Обґрунтовано, що наявні потужності комбікормових підприємств України і достатня кваліфікація персоналу, при забезпеченні необхідною сировиною, дозволяють виробляти у значних кількостях комбікорми для всіх видів і вікових груп тварин та птиці.

З урахуванням наявності у країні кормового зерна, білкових компонентів і більшості збагачувачів вже найближчим часом можливе виготовлення 4,5-5,0 млн.тонн комбікормів у рік. Разом з тим зростання обсягів їх виробництва гальмується недостатнім внутрішнім попитом у тваринницькій галузі, необґрунтованою вартістю.

Технічна оснащеність значної кількості комбікормових підприємств країни дає змогу виробляти комбікорми для всіх видів та вікових груп тварин і птиці за якістю, що відповідає вимогам нормативно-технічної документації. Проте iснуючi виробничi потужностi використовуються не повною мiрою: у 1990 році - на 74%, а у 2001 році - близько 7 відсотків. Тому капiтальнi вкладення, матерiальнi і трудові ресурси на стадії стабілізації економіки країни доцільно сконцентрувати, перш за все, на реконструкцiї iснуючих комбікормових пiдприємств, впровадженні на них прогресивних технологiй з метою виробництва конкурентоспроможної продукції.

У дисертації розглянуті роль, завдання та тенденції удосконалення менеджменту комбікормового виробництва за ринкових умов; для забезпечення стабілізації комбікормового виробництва запропоновано комплексний підхід до управління галуззю, що на етапі її відновлення включає поєднання як традиційних, так і ринкових методів ефективного управління.

Ринковий менеджмент передбачає узгодження економічних інтересів комбікормових підприємств, виробників сировини та споживачів комбікормової продукції. Це вимагає пошуку ефективних форм взаємовідносин учасників у ланцюгу: сировинна база виробництво комбікормової продукції реалізація комбікормів споживання комбікормів реалізація тваринницької продукції.

Ринкове середовище неоднозначно впливає на механізми забезпечення конкурентоспроможності підприємств, що пов'язано з існуванням ненасичених, насичених та застійних ринків, кожен з яких формує свою специфічну конкурентну ситуацію.

На сьогодні ринок комбікормів можна характеризувати як застійний, тобто такий, що функціонує в умовах послаблення попиту на продукцію і зниження рентабельності виробництва. При цьому, можливість одержання короткострокових прибутків під час стабілізації рівня цін, значна концентрація виробництва дозволяють конкретному підприємству і на застійному ринку формувати напрями власної конкурентоспроможності.

Для адаптації до ринкових умов вітчизняні підприємства повинні розробляти власну маркетингову політику у таких аспектах: збереження існуючих і встановлення нових результативних виробничих зв'язків; розширення сегментів ринку комбікормової продукції. Важливими напрямами такої політики мають бути: пошук шляхів здешевлення одиниці комбікормів, підвищення ефективності їх споживання тваринами та збільшення обсягів реалізації.

Для вирішення цих завдань комбікормовим підприємствам пропонується: інтегрування з постачальниками сировини і споживачами продукції, що дозволить всередині інтегрованої структури самостійно встановлювати строки розрахунку (наприклад після реалізації тваринницької продукції) і нижчі за ринкові ціни на комбікорми; виробництво повнораціонних комбікормів, ефективність використання яких у тваринництві і птахівництві значно вища за інші види кормів (концентрати, комбікорми-концентрати, кормові суміші); збільшення обсягів продажу комбікормової продукції за рахунок освоєння різних форм реалізації, зокрема кредитної, біржового продажу, виготовлення комбікормової продукції на давальницьких умовах із сировини споживача.

Важливе значення для ефективного менеджменту комбікормового виробництва має створення інформаційно-консультаційних служб (спеціалізованих і широкого профілю) державного та приватного підпорядкування. Це дасть змогу підвищити ефективність господарювання як виробників, так і споживачів комбікормової продукції за рахунок отримання оперативної та достовірної інформації про попит і ціни на комбікорми, стан ринків сировини і готової продукції, використання нових досягнень вітчизняної та зарубіжної науки.

Діючі інформаційні структури не задовольняють зростаючі потреби галузі внаслідок їх автономного існування та незадовільного якісного і кількісного складу інформації. Формування і використання достовірної інформаційної бази дозволить розширити сферу застосування сучасних методів, зокрема економіко-математичного моделювання у менеджменті комбікормового виробництва, оскільки в Україні існують для цього передумови (глобальна мережа INTERNET, доступне програмне забезпечення, комп'ютерна техніка).

Ситуація, що склалася у комбікормовому виробництві, обумовлює необхідність розробки нової, організаційної структури управління і регулювання діяльністю підприємств галузі. Згідно проведеного нами аналітичного дослідження однією з найбільш прийнятних форм управління комбікормовим виробництвом є асоціації, що охоплюють учасників суміжних галузей, фінансові структури, переробні підприємства та сфери збуту.

Серед першочергових завдань розвитку комбікормового виробництва стоять такі: нормативно-правове забезпечення галузі; залучення інвесторів для закупівлі критичної сировини і новітніх технологій; організаційно-технічне забезпечення (реконструкція та технічне переоснащення діючих підприємств, удосконалення існуючих і впровадження нових технологій виробництва комбікормів, освоєння прогресивного обладнання); доцільна спеціалізація комбікормових підприємств.

На основі узагальнення теоретичних і аналітичних положень обґрунтовано висновок, що для стабілізації і розвитку комбікормових підприємств країни їм необхідно: впроваджувати раціональний менеджмент; застосовувати ринкові форми та методи управління і регулювання (у тому числі новітні інформаційні технології, економіко-математичні методи); вдосконалювати організаційну структуру; розробляти власну маркетингову політику, направлену на виробництво конкурентоспроможної продукції, пошук вигідних ринків сировини та збуту комбікормів.

У другому розділі “Комбікормове виробництво в системі міжгалузевих зв'язків АПК” проаналізовано стан і ефективність сировинної бази комбікормової галузі, розглянуто умови та фактори формування оптимальних взаємозв'язків комбікормових підприємств із сільськогосподарськими виробниками, обґрунтовано структуру інтеграційних формувань при виготовленні комбікормової продукції та методи управління ними.

Для одержання якісних комбікормів необхідно більше 100 видів сировини, основна маса якої рослинного походження. Велику частку у структурі сировини, що йде на виготовлення комбікормів, поки що займають зернові культури: в Україні - понад 70%, при рекомендованій науковцями нормі - не більше 60 відсотків. У США на виробництво комбікормів витрачається 40-42% зернової сировини, у Франції - 40-45%, Нідерландах - 25-28 відсотків.

Значна питома вага пшениці у комбікормах - 35% і більше, а з урахуванням використання її у зерносумішах, цей рівень ще вищий. Частка ячменю становить 5-25%, кукурудзи - від 8 до 35 відсотків. За науковими даними, у залежності від виду та віку тварин, питома вага зерна окремих культур у комбікормі в середньому може становити: зернобобові 10-15%; кукурудза 20-30%; ячмінь 20-30 відсотків. У той же час при виготовленні повнораціонних комбікормів частка зернових компонентів зменшується до 50-55 відсотків.

З метою забезпечення кормовиробництва країни основними видами сировини пропонуються такі заходи:

формувати структуру зернового балансу відповідно до потреб тваринництва і комбікормової галузі, що передбачає, у першу чергу, розширення посівів кукурудзи, зернобобових, інших високобілкових культур та ефективне використання продуктів їх переробки (шроти, макуха, інші);

розробити економічний механізм зацікавлення виробників сировини у збільшенні виробництва якісної продукції та продажу її комбікормовим підприємствам, важливими складовими якого мають бути маркетинговий підхід до формування цін на сировину та взаємодія на основі інтегрування.

Взаємовигідність партнерських інтегрованих відносин зумовлена, перш за все, значною кількістю компонентів, необхідних для виготовлення комбікормової продукції. У результаті аналізу діяльності вітчизняних і зарубіжних інтегрованих структур було доведено, що ефективність виробництва комбікормів значно підвищується при інтегруванні підприємств у корпорації, компанії, агрофірми, асоціації та інші ринкові об'єднання.

У математичній формалізації принципи інтеграції у комбікормовій галузі можна представити так:

а) принцип горизонтальної інтеграції (формула 1)

(), (1)

де n - кількість груп інтеграції,

m - кількість об'єктів інтеграції,

- комбікормове підприємство j-ої групи та i-го об'єкту інтеграції ,

1 - зв'язки з приводу виробництва комбікормової продукції;

б) принцип вертикальної інтеграції (формула 2)

(2)

де - підприємства тваринницького комплексу; - сільськогосподарські підприємства (постачальники сировини, зокрема зернової, і споживачі комбікормової продукції); - промислові та переробні підприємства, що забезпечують сировиною виробництво комбікормів; - транспортні підприємства; - підприємства ринкової інфраструктури; - підприємства з виготовлення устаткування; - наукові установи.

Цифри у дужках показують поєднання інтересів учасників ринкової інтеграції з приводу:

1 - виробництва комбікормової продукції;

2 - виробництва кормових продуктів для комбікормів;

3 - реалізації комбікормової продукції;

4 - промислового тваринництва (птахівництва);

5 - виробництва продукції тваринництва;

6 - реалізації продукції тваринництва;

7 - постачання сировини комбікормовим підприємствам;

8 - постачання устаткування;

9 - наукового обґрунтування.

Виробництво і реалізація комбікормів - складний процес, у якому беруть участь багато партнерів, що належать до різних сфер агропромислового комплексу. Саме тому для комбікормової галузі найбільш прийнятною вбачається вертикальна інтеграція.

У дисертаційній роботі розглянута можливість поглиблення інтеграційних процесів у комбікормовому виробництві України і запропонована схема виробничих зв'язків учасників інтеграції.

На основі проведених досліджень зроблено висновок, що програма інтеграції комбікормових підприємств і галузей, які їх обслуговують, повинна мати такі напрями:

розвиток економічної інтеграції та спеціалізації з урахуванням природних і економічних умов конкретних регіонів;

створення ефективних форм інтегрування, серед яких можуть бути контрактна, агропромислові формування, асоціації та інші;

удосконалення економічного механізму взаємовідносин між учасниками інтеграційного процесу, моделями якого вбачаються наступні: товарний кредит, сумісне інвестування, кормове самозабезпечення, виробництво комбікормів на давальницьких умовах;

запровадження більш досконалої системи економічного управління розвитком виробництва комбікормів на регіональному і загалом державному рівнях.

Розроблено алгоритм обґрунтування цін на комбікормову продукцію. Нижню межу ціни на комбікорми формують витрати виробництва. Це мінімальна ціна, нижче від якої підприємцю не вигідно її виробляти (формула 3):

(3)

де - собівартість i-го виду комбікорму; k - коефіцієнт, що характеризує мінімальний рівень рентабельності.

Цей коефіцієнт враховує мінімально необхідний розмір фонду споживання та фонду розвитку виробництва. Собівартість i-го виду комбікорму визначається за формулою 4:

(4)

де - кількість j-го виду сировини на одиницю комбікорму i-го виду (рецепт); 1,01 - коефіцієнт, що враховує втрати сировини; - ціна j-го виду сировини, що вводиться в i-й рецепт; - доплата за додаткову доробку (екструдування, плющення тощо) j-го виду сировини, що вводиться в i-й рецепт; - вартість добавок j-го виду (меляси, кормового жиру та інших) у розрахунку на рецепт i-го виду; - диференційований норматив витрат на виробництво комбікорму i-го виду.

Мінімальна ціна виробника, навіть якщо вона не вища за середньоринкову ціну, ще не є остаточною, тому що мінімальна реалізаційна ціна i-гo виду комбікорму включає, крім мінімальної ціни виробника, ще й витрати на реалізацію даного виду продукції . За умов вільної конкуренції це можуть бути транспортні та інші витрати, а при монопольному ринку - ще і витрати на подолання монополії (наприклад, додаткові затрати на перевезення комбікормів у інші регіони) (формула15)

 (5)

Якщо мінімальна реалізаційна ціна i-го виду комбікорму не вища від середньої ринкової реалізаційної ціни на аналогічний вид комбікорму (що також включає, крім середньої ринкової ціни, ще і середні ринкові затрати на реалізацію ) і може бути виражена формулою 6:

(6)

то це підтверджує правильно обрану стратегію підприємства. У такому випадку виробник має можливість встановити свою ціну на комбікорм у межах від до залежно від попиту, який є верхньою межею ціни.

Орієнтація на обсяг можливого продажу по встановленій ціні дасть змогу максимізувати різницю між загальними доходами (по всій номенклатурі продукції, що реалізується) і загальними витратами, тобто прибуток.

Ціна, за якою споживач може придбати комбікорм у необхідній кількості, визначається часткою затрат у собівартості тваринницької продукції. Приймаючи, що ціна реалізації виробника на одиницю f-го виду тваринницької продукції не повинна перевищувати середньоринкову ціну реалізації , тобто , частка затрат на комбікорм в одиниці тваринницької продукції f-го виду визначається за формулою 7:

(7)

де - витрати на особливості реалізації одиниці тваринницької продукції f-го виду; - інші затрати при виробництві одиниці тваринницької продукції f-го виду; - коефіцієнт, що характеризує мінімальний рівень рентабельності у тваринницькій галузі. Причому

(8)

де - кількість комбікорму i-го виду, витраченого на одержання одиниці тваринницької продукції f-го виду.

Якщо , необхідна розробка ряду заходів для зменшення ціни комбікорму через зниження витрат виробництва і затрат на реалізацію.

За умов формування ринкових відносин у комбікормовій галузі змінюються підходи до прийняття управлінських рішень. Це вимагає удосконалення методики дослідження економічних механізмів розвитку та стабілізації виробництва комбікормів у різних аспектах, перш за все в управлінському.

У третьому розділі ”Удосконалення управління комбікормовим виробництвом України” викладено методику визначення раціонального поєднання тваринництва і кормовиробництва, яка полягає у вивченні тенденцій та проведенні факторного аналізу впливу рівня годівлі на підвищення продуктивності тварин і птиці з використанням елементів кореляційно-регресійного аналізу та розробленої автором модифікованої системи економіко-математичних моделей оптимізації раціону та рецептури комбікормів. Здійснено оцінку оптимальної структури добового раціону дійної корови за основними групами кормів у різних природно-кліматичних зонах.

Залежність продуктивності окремих видів сільськогосподарських тварин від загального рівня годівлі та вмісту у раціонах концентрованих кормів визначалася з використанням розроблених автором моделей регресії як лінійної, так і логарифмованої функцій.

Встановлено, що по розглянутих видах тваринницької продукції:

існує суттєвий кореляційний зв'язок між рівнем годівлі, часткою концентрованих кормів і продуктивністю тварин (усі коефіцієнти кореляції статистично значимі);

рівень продуктивності формується з урахуванням кількісної та якісної годівлі, причому у середньому 26% варіації молочної продуктивності корів, 41% варіації м'ясної продуктивності свиней і 50% варіації несучості курей у досліджуваній сукупності формується за рахунок різних рівнів годівлі концентрованими кормами.

На підставі цих досліджень здійснено оцінку оптимальної структури добового раціону дійної корови (масою 450-500кг, добовим надоєм 12кг, жирністю молока 3,8%) щодо природно-кліматичних зон з урахуванням граничних норм вмісту концентрованих кормів.

Експериментальні розрахунки, проведені автором по зонах України, свідчать про незбалансованість раціонів годівлі за основними поживними та біологічно-активними речовинами .

Запропонована автором методика оптимізації раціонів з одночасним визначенням рецептури комбікормів, а не за стандартними рецептами, дозволить сформувати оптимальну кормову базу, забезпечити збалансованість раціонів, а отже підвищити ефективність годівлі, скоротивши витрати кормів і підвищивши продуктивність тварин. Такий підхід забезпечує раціональне використання комбікормів, запобігає їх перевитратам, що знижує затрати на виробництво одиниці тваринницької продукції.

Однією з причин макроекономічного характеру, що зумовила кризову ситуацію у комбікормовій галузі України є послаблення державної підтримки. Це особливо проявилося у порушенні паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, еквівалентного міжгалузевого обміну тощо.

У дисертації проаналізовано доцільний рівень державного регулювання комбікормового виробництва та обґрунтовані можливості і перспективи його удосконалення.

На основі узагальнення теоретичних положень, аналізу фактичного стану комбікормового виробництва обґрунтовано висновок про необхідність державної підтримки і регулювання галузі на етапі її відродження та запропоновані його основні напрями:

цільове фінансування перспективних проектів розвитку галузі;

усунення диспаритету цін на сировину, комбікорми та на іншу промислову продукцію (енергоносії, транспортні витрати та інші);

удосконалення системи кредитування, зокрема, встановлення пільгових ставок для впровадження та підтримки високотехнологічних і науковомістких виробництв, створення пільгових умов для придбання білкової сировини та окремих біологічно-активних речовин;

спрощення та уніфікація системи оподаткування;

послідовна реалізація принципу державного протекціонізму по відношенню до вітчизняних виробників і споживачів комбікормової продукції, поступове скорочення імпорту дефіцитних компонентів та розширення виробництва вітчизняної комбікормової сировини;

організація ефективного механізму експорту конкурентоспроможної тваринницької і комбікормової продукції;

забезпечення режиму найбільшого економічного сприяння перспективним дослідним господарствам базових галузевих НДІ та науковим центрам з питань розвитку комбікормової галузі.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження стану і розвитку менеджменту у комбікормовій галузі України дає змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення:

1. Протягом останнього десятиріччя агропромисловий комплекс охопили кризові явища. Найбільш руйнівними вони були у тваринництві і забезпечуючих його галузях: кормовиробництві та у виробництві комбікормів.

Технічна оснащеність лише 17% комбікормових заводів відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу; до 38 % потребують часткової, а 45% - докорінної реконструкції та дооснащення. Стан, що склався, зумовлений незадовільним фінансовим положенням як галузі в цілому, так зокрема комбікормових підприємств та машинобудівних заводів, відсутністю економічно обґрунтованих механізмів його покращення. Тому капітальні вкладення, матеріальні і трудові ресурси у період стабілізації виробництва вигідно сконцентрувати у першу чергу на реконструкції діючих комбікормових підприємств, впровадженні на них провідних технологій, конкурентоспроможного устаткування.

Реструктуризація комбікормової галузі передбачає подальше роздержавлення та приватизацію підприємств, створення ринкових структур з новою організацією, формами і методами управління.