Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності інноваційних проектів підприємства

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

У даний час науково-технічний прогрес є невід'ємним фактором ефективного функціонування діючого виробництва. Оновлення продукції й технології відбувається так швидко, що нововведення є основною умовою існування самого виробництва. Тому сучасна практика й економічна наука, яка її обслуговує, не вбачає принципової різниці між аналізом ефективності діючого виробництва й засобами, котрі включаються до нових засобів виробництва, прикладними науковими дослідженнями й дослідно-конструкторськими розробками. Все це - одне загальне питання, яке веде до оцінки ефективності функціонування інноваційного капіталу. За таких умов, безсумнівно, підвищується відповідальність за вибір інноваційних проектів і зростають вимоги до проведення оцінки ефективності інноваційних проектів.

Актуальність теми. Широке коло питань, пов'язаних з дослідженнями оцінки ефективності інвестицій у ринкових умовах, знайшли відображення в роботах відомих закордонних вчених-економістів: Беренса В., Бірмана Г., Брігхема Ю.Ф., Хавранека П.М., Шарпа У.Ф., Шмідта С. та ін. Значний внесок в економічну теорію з проблеми інвестиційної політики та ефективності капітальних вкладень здійснили такі українські вчені: Бажал Ю.М., Бланк І.О., Мертенс О.В., Орлов П.А., Перерва П.Г. та ін., а також російські вчені: Валдайцев С.В, Завлин П.Н., Іллєнкова С.Д., Ковальов В.В., Ковальов Г.Д., Мазур І.І., Румґянцева З.П., Саломатін Н.А., Шапіро В.Д. та ін. Однак багато теоретичних та практичних питань таких, як: визначення величини ризику інноваційного проекту; обґрунтування ставки дисконту; вплив фінансових можливостей підприємства на ризик інноваційного проекту; вибір найкращого проекту з альтернативного їх ряду розроблені недостатньо повно, потребують уточнення й подальшого розвитку в умовах трансформації економіки України.

Актуальність і значення цієї проблеми для підприємств України зумовили необхідність проведення досліджень, визначили тему дисертації, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи «Розробка концепції управління підприємством на принципах маркетингу» (2002 р., номер державної реєстрації 0102U002702). В рамках цієї роботи автором досліджені аспекти ризику інноваційних проектів, а також запропонована методика оцінки ризику інноваційного проекту.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка науково-практичних рекомендацій з оцінки ефективності інноваційних проектів підприємств з урахуванням ризику інноваційного проекту та науково обґрунтованої ставки дисконту.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:

узагальнено теоретичні підходи до визначення понять: «інновація», «інноваційний проект», «ризик інноваційного проекту», а також класифікацій: інновацій, інноваційних проектів та ризиків, притаманних інноваційним проектам;

визначено принципові особливості інноваційних проектів;

узагальнено та проранжовано сучасні методи оцінки ефективності інноваційних проектів;

проаналізовано методи оцінки ризику інноваційних проектів;

обґрунтовано методичний підхід до визначення величини ризику інноваційного проекту;

обґрунтовано методичний підхід до визначення ставки дисконту з урахуванням рівня ризику інноваційного проекту;

узагальнено існуючі методики оцінки інноваційних проектів підприємства;

запропоновано інтегральний показник оцінки ефективності альтернативних інноваційних проектів.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження обрано інноваційну діяльність підприємств Харківського реґіону. Робота виконана на базі Харківського реґіонального відділення Української державної інноваційної компанії.

Предмет дослідження - методи оцінки ефективності інноваційних проектів для обґрунтованого прийняття рішень про вкладення інвестицій в інновації.

Методи дослідження. В процесі дослідження було використано такі наукові методи: логічного узагальнення та техніко-економічного аналізу - для уточнення понять «інновація», «інноваційний проект», «ризик інноваційного проекту» та класифікацій зазначених понять; методи лінійного програмування, аналіз життєвого циклу інноваційного проекту (ЖЦІП) й методи експертних оцінок - для оцінки ризику інноваційного проекту; системний підхід - для перехресної оцінки ризику інноваційного проекту з фінансовими можливостями підприємства; методи експертних оцінок та системний підхід - для оцінки ефективності інноваційних проектів.

Наукова новизна одержаних результатів, отриманих особисто автором, полягає в такому:

вперше:

запропоновано інтегральний показник оцінки ефективності інноваційних проектів, який дозволяє здійснювати багатокритеріальне ранжування інноваційних проектів та обирати найкращий проект з альтернативного їх ряду, на основі застосування узагальненої функції Харрінгтона;

удосконалено:

методичні рекомендації з визначення величини ставки дисконту з урахуванням рівня ризику інноваційного проекту;

методику оцінки ефективності інноваційних проектів підприємства, що передбачає використання інтегрального показника ефективності альтернативних інноваційних проектів та перехресну оцінку ризику інноваційного проекту з фінансовими можливостями підприємства;

дістали подальший розвиток:

інноваційний дисконт ризик

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів для підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств України.

У першому розділі - «Теоретичні основи оцінки ефективності інноваційних проектів підприємства» - визначена необхідність у розробці нових методичних основ і методів оцінки ефективності інноваційних проектів; досліджуються й аналізуються сучасні підходи до визначення змісту понять: «інновація», «інноваційний проект» та їх класифікацій; визначені принципові особливості інноваційних проектів; запропонована низка заходів для покращення інноваційної діяльності в Харківському реґіоні; проведено аналіз загальнодержавних типових методик визначення ефективності капіталовкладень і нової техніки; визначені й проранжовані методи оцінки ефективності інноваційних проектів; запропонована низка методів для оцінки окремого інноваційного проекту; обґрунтована необхідність розробки нових методичних основ інтегрального показника ефективності альтернативних інноваційних проектів.

Вирішення проблеми стабілізації національної економіки тісно пов'язано з підвищенням ефективності інвестицій в інновації, об'єми яких на даному етапі економічних реформ достатньо обмежені.

У дисертації обґрунтовано висновок, що інновація представляє собою матеріалізований результат, отриманий від вкладення капіталу в нову техніку (продукцію), технологію, в нові форми організації, обслуговування й управління виробництвом. Пропонується класифікувати інновації з врахуванням міжнародних вимог таким чином: за типом - продуктові, технологічні, організаційно-управлінські й інфраструктурні; за інноваційною функцією й ступенем новизни - базові, покращуючі й псевдоінновації; за рівнем прийняття рішення й охоплення частини ринку - міждержавні, державні, реґіональні, галузеві (міжгалузеві), окремих підприємств.

Класифікація інновацій за зазначеними вище ознаками дозволить обрати правильну стратегію розвитку підприємства-інноватора, яка залежить від домінуючого типу інновацій; побудувати економічні механізми та організаційні форми управління (що є наслідком обрання стратегії); змоделювати поведінку підприємства щодо реалізації своєї інноваційної продукції на ринку. Ця класифікація інновацій використовується в класифікації інноваційних проектів (рис. 1), остання в свою чергу дає можливість більш обґрунтовано надавати пріоритети стратегічно важливим для держави інноваційним проектам, і, зокрема, використовується в діяльності ХРВ УДІК.

У науковій праці обґрунтовано висновок, що інноваційний проект - об'єкт реального інвестування, який призначено для реалізації з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво або соціальну сферу на підставі оцінки техніко-економічної та фінансової інформації.

У роботі на підставі узагальнення літератури за темою дисертаційного дослідження визначено сучасні методи оцінки ефективності інноваційних проектів, а також виконано їх ранжування.

Використання різноманітних методів оцінки ефективності інноваційних проектів в першу чергу залежить від кваліфікації менеджера проекту, а також глибини оцінки ефективності інноваційного проекту, яка вимагається інвестором. Встановлено, що для оцінки ефективності окремого інноваційного проекту належить застосовувати такі основні методи: NPV, IRR, PP (DPP), PI, ARR, BEPA і MIRR, як такі, що мають найбільш високі ранги.

Визначені принципові особливості інноваційних проектів, до яких належать: високий ступінь невизначеності технічних, комерційних параметрів проекту, термінів досягнення намічених цілей, витрат, які передбачаються, майбутніх прибутків; врахування фактора часу в розрахунках ефективності інноваційних проектів; залучення до розробки проектів фахівців високої кваліфікації й у багатьох випадках унікальних ресурсів; велика ймовірність отримання в рамках проектів несподіваних результатів, що містять самостійно комерційну цінність; такі, які відрізняються від інвестиційних проектів трьома етапами: проведенням пошукових науково-дослідницьких робіт (НДР), виконанням НДР та виконанням дослідно- й проектно-конструкторських робіт.

Проаналізована діяльність ХРВ УДІК, яка здійснює підтримку інноваційних проектів на реґіональному рівні, зазначені недоліки в її діяльності, а також запропонована низка заходів по їх усуненню.

У другому розділі - «Оцінка ризику інноваційних проектів» - уточнено поняття «інноваційний ризик», а також запропонована його класифікація; розглянуті основні характеристики ризиків, послідовність аналізу й оцінки ризиків, методи їх аналізу й оцінки; обґрунтовано визначення величини ризику інноваційного проекту на основі методів лінійного програмування; досліджуються та аналізуються сучасні підходи до визначення ставки дисконту; розроблені методичні рекомендації з перехресної оцінки ризику інноваційного проекту й фінансових можливостей підприємства.

Інноваційна діяльність підприємств більшою мірою, ніж інші види діяльності, пов'язана з ризиком, тому що повна гарантія позитивного результату інноваційного проекту практично відсутня. При цьому результативність інноваційної діяльності прямо залежить від того, наскільки точно виконана оцінка ризику та наскільки адекватно визначені методи управління ризиком.

У дисертації обґрунтовано висновок, що інноваційний ризик - це сума недоодержання грошового потоку при реалізації інноваційного проекту порівняно з прогнозованим варіантом.

Для інноваційних проектів характерні специфічні ризики, які не притаманні іншим проектам. На підставі аналізу, узагальнення й уточнення існуючих класифікацій інноваційних ризиків, в дисертації пропонується така класифікація інноваційних ризиків (наводиться в скороченому варіанті): технічні та комерційні ризики. До комерційних ризиків, слід відносити такі ризики: ризики неправильного вибору економічних цілей проекту; ризики незабезпечення проекту фінансуванням; ризики недотримання термінів проекту; маркетингові ризики капітальних закупівель і поточного постачання за проектом; маркетингові ризики збуту за проектом; ризики взаємодії з партнерами (контрагентами); ризики непередбачених витрат і перевищення кошторису витрат за проектом; ризики, пов'язані з забезпеченням прав власності за проектом; ризик конфліктів із законодавством; ризик конфліктів із громадськістю.

Детально розглянуті найбільш використовувані методи аналізу й оцінки ризиків, складнощі їх застосування, проаналізовані методи мінімізації й страхування ризиків, а також загальна результативність проектних ризиків.

У роботі для визначення ризику інноваційного проекту пропонується використовувати методи лінійного програмування, за допомогою яких можна врахувати найважливіші характерні риси інноваційного проекту, такі як ЖЦІП та величина вкладення інвестицій за фазами ЖЦІП. Досвід функціонування підприємств Харківського реґіону в умовах нестабільності зовнішнього середовища свідчить про те, що реальні ЖЦІП, як правило, перевищують заплановану їх тривалість. Розроблена модель задачі лінійного програмування передбачає находження - змінної, яка враховується при розрахунку ризику по фазах ЖЦІП. Модель задачі має такий вигляд:

=

- змінна, яка враховується при розрахунку ризику в i-й фазі ЖЦІП;

- допоміжне позначення величини, рівної ;

- імовірність нереалізації i-й фази ЖЦІП, яка визначена експертами ХРО УДІК;

- витрати інвестиційних ресурсів в i-й фазі ЖЦІП без урахування ризику в загальній величині ресурсу, грн.;

- витрати ресурсів часу в i-й фазі ЖЦІП без урахування ризику в загальній величині ресурсу, років;

- величина інвестиційних ресурсів, грн.;

- життєвий цикл інноваційного проекту (ЖЦІП), років;

- допустиме відхилення за інвестиційними ресурсами (за витратами), грн.;

- допустиме відхилення за ЖЦІП (термінами), років;

- обсяг максимально можливих інвестиційних втрат в i-фазі ЖЦІП, визначений експертами ХРО УДІК за аналогічними проектами, реалізованими в Харківському реґіоні;

- показники ступеня ліквідності інвестиційних ресурсів у i-фазі ЖЦІП, визначені експертами ХРО УДІК.

Величина ймовірних інвестиційних втрат за фазами ЖЦІП, або, інакше кажучи, величина ризику, знаходиться за формулою: , грн.

Розрахунки за запропонованим методом проведені на реальних інноваційних проектах Харківського реґіону (табл. 1). Розрахунки підтверджують приналежність інвестицій вкладених в інноваційні проекти, які аналізуються, до групи заміщуючих категорії Й та категорії ЙЙ. Якщо узагальнити ці інноваційні проекти, то їх кінцевий результат являє собою: нові машини або обладнання, транспортні засоби та т. п., котрі будуть виконувати функції, аналогічні заміщувального обладнання; нові машини або обладнання, транспортні засоби і т. п., котрі будуть виконувати функції, аналогічні заміщувального обладнання, але є технологічно більш удосконаленими, для їх обслуговування потребуються фахівці більш високої кваліфікації, організація виробництва потребує більш нових рішень.

Важливу роль при обґрунтуванні інноваційних проектів відіграє визначення науково обґрунтованої норми (ставки) дисконту, за допомогою якої зіставляються різночасові витрати й прибутки за проектом.

У дисертації обґрунтовано висновок, що при оцінці ефективності інноваційних проектів ставка дисконту повинна складатися з величини реальної банківської ставки, рівня інфляції й рівня ризику, притаманного даному інноваційному проекту.

Повернення інвестору інвестицій, вкладених в інноваційний проект, здійснюється на підставі грошового потоку. Отримані в результаті вирішення задачі лінійного програмування інвестиційні втрати співвіднесені до грошового потоку даного проекту й отриманий рівень ризику використаний у ставці дисконту.

У третьому розділі - «Удосконалення методів оцінки інноваційних проектів підприємства» - розроблено систему ранжування, яка дає змогу визначити кращий проект з альтернативного ряду (якщо в якості критерію ефективності використовується тільки один показник ефективності); розроблено інтегральний показник ефективності альтернативного ряду інноваційних проектів; розглянуто загальні положення оцінки ефективності інноваційних проектів; розглянуто програмні продукти, які використовуються для оцінки ефективності проектів; запропоновано методику оцінки ефективності інноваційних проектів підприємства.

Встановлено, що система ранжування, яка заснована на застосуванні окремих запропонованих автором критеріїв ефективності (табл. 2), дозволяє визначити кращий проект з ряду альтернативних лише в тому випадку, коли в якості критерію використовується тільки один показник ефективності (табл. 3)

Суттєвою рисою сучасного етапу еволюційних змін суспільства є зростання ролі соціальних факторів економічного розвитку. Серед таких факторів, які безпосередньо стали включатися до розрахунків економічної ефективності інноваційних проектів, інструментального забезпечення набули такі, що пов'язані з охороною навколишнього природного та виробничого середовищ. Найпоширенішим методом визначення економічних збитків від забруднення навколишнього виробничого та природного середовищ є знаходження суми всіх економічних витрат у сферах матеріального виробництва, послуг та особистого споживання. Тому ці витрати слід враховувати при розрахунку чистої теперішньої вартості (NPV).

Визначення рангів показників оцінки ефективності інноваційних проектів за запропонованими критеріями

Визначення місця проекту в їх альтернативному ряді в залежності від запропонованих критеріїв

Визначення безрозмірного вигляду показників ефективності інноваційних проектів

Розрахунок часткових функцій за проектами