Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.012.32

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Спеціальність 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Проскура Олена Юріївна

Харків - 2002

АНОТАЦІЯ

Проскура О.Ю. Антикризове управління підприємством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню і методичному забезпеченню напрямків антикризового управління підприємством. Обґрунтовано вибір основних фінансових показників діяльності підприємства і запропоновано граничні значення цих показників. На підставі вивчення існуючих критеріїв розроблено методику формування інтегрального показника, спрямованого на виявлення рівня кризового стану підприємства, та обґрунтовано особливості розрахунку цього показника для підприємств різних організаційно-правових форм господарювання. Розроблено матриці станів підприємств, які дозволяють виявляти внутрішні фактори, що в найбільшій мірі спричинили кризу, та вибирати адекватні й ефективні антикризові програми. Запропоновано методичні рекомендації щодо формування та реалізації послідовності антикризового управління підприємством. Виявлено основні напрямки проведення ефективних антикризових програм відповідно до положення підприємства в матриці кризових станів.

Ключові слова: підприємство, антикризове управління, кризовий стан, диференційована оцінка, інтегральний показник, кризові зони, антикризова програма, внутрішні фактори.

АННОТАЦИЯ

Проскура Е.Ю. Антикризисное управление предприятием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ и методических рекомендаций по совершенствованию антикризисного управления предприятием.

На снижение остроты кризисного состояния отечественных предприятий и экономической ситуации в Украине направлено широкое внедрение антикризисного управления предприятиями.

В диссертации исследованы существующие теоретические подходы к понятию „антикризисное управление предприятием”, раскрыты его сущность, цели и функции. Обосновано, что кризисное состояние предприятия характеризуется тремя его уровнями: легкий кризис, глубокий кризис и катастрофическое состояние. В соответствии с уровнем кризисного состояния осуществляется дифференцированный подход к реализации антикризисного управления.

Выявлены основные особенности кризисного состояния отечественных предприятий, заключающиеся в их убыточности и неплатежеспособности. Проанализированы существующие методы оценки финансового состояния предприятия и критериев его банкротства, выявлены основные их недостатки и обоснована необходимость адаптации данных методов к современным условиям Украины.

В диссертации обоснован интегральный показатель уровня кризисного состояния предприятия, осуществлен выбор системы частных финансовых показателей, входящих в него, и их предельных значений. Результаты проведенного анализа деятельности совокупности отечественных предприятий выявили необходимость формирования трех интегральных показателей для предприятий различных организационно-правовых форм хозяйствования (государственные предприятия, акционерные общества и предприятия других форм), позволили определить параметры данных показателей и их предельные значения.

Для фундаментальной диагностики состояния предприятия разработаны матрицы состояний, позволяющие определять положение предприятия в координатах „рентабельность - платежеспособность”. Их преимуществом является возможность получить более точное и наглядное представление об уровне кризиса на предприятии, выявить внутренние факторы, которые в наибольшей мере способствовали кризису, и выбрать адекватные антикризисные программы.

В диссертации усовершенствован комплексный подход к реализации антикризисного управления в соответствии с его функциями и предложенной методикой оценки уровня кризисного состояния предприятия. Даны методические рекомендации по выполнению каждого из этапов данной последовательности. Предложенный подход базируется на результатах расчета интегрального показателя и положении предприятия в матрице состояний, учитывает особенности антикризисного управления, раскрывает его сущность и функции как составляющей процесса управления предприятием.

Особое внимание в работе уделено выявлению внутренних факторов, оказывающих наиболее существенное влияние на уровень кризисного состояния. Для нейтрализации негативного воздействия данных факторов определены эффективные антикризисные программы и разработана процедура выбора очередности их проведения с учетом возможностей конкретного предприятия. Также составлен рейтинг основных антикризисных программ.

Основные положения, выводы и рекомендации, представленные в диссертации, могут быть использованы в практической деятельности предприятий, способствуют стабилизации их экономического положения и развитию производства.

Ключевые слова: предприятие, антикризисное управление, кризисное состояние, дифференцированная оценка, интегральный показатель, кризисные зоны, антикризисная программа, внутренние факторы.

SUMMARY

Proskura E.Y. Anticrisis management of an enterprise. - Manuscript

The thesis to compete for a candidate's degree in Economic in speciality 08.06.02 - proprietorship, management, marketing. - Kharkov State University of Economics, Kharkov, 2002.

The thesis provides theoretical researches and methodic recommendations as for anticrisis management of an enterprise. The basic financial rates are selected and theirs standards are proposed. The mechanism of formed of integral criterion for definition of crisis scale is elaborated on the basis of study of existing methods. The peculiarities of calculation this criterion for enterprises of different organization- law's forms of economy are developed. The matrixes of crisis conditions are elaborated. These matrixes help to discover internal factors that causes crisis most of all and to select adequate and effective anticrisis programs. The approach and methodic recommendations for forming and realizing anticrisis management on an enterprise are proposed. The basis directions of realizing anticrisis programs to according of enterprises position in matrix of crisis conditions are defined.

Key words: enterprise, anticrisis management, crisis station, differential estimation, integral index, zones of crisis, anticrisis program, internal factors.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Резнікова Тетяна Олександрівна, Харківський державний економічний університет, доцент кафедри міжнародної економіки і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Кизим Микола Олександрович, Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, доцент кафедри економічної кібернетики

кандидат економічних наук, доцент Раєвнєва Олена Валентинівна, Харківський державний економічний університет, доцент кафедри економічної кібернетики

Провідна установа - Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”, кафедра економічної кібернетики і маркетингового менеджменту, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “27” червня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01 в Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “24” травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У будь-якому суспільстві як цілісній соціально-економічній системі, його окремих сферах або ланках кожної сфери час від часу відбуваються кризові явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення має подолання кризових станів на підприємствах, які складають первинний ланцюг економіки держави. В Україні з переходом до ринку об'єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. Їх кризовий стан відображається в тому, що погіршуються фінансові результати їх діяльності, вони стають нездатним отримувати прибуток, наслідком чого може бути банкрутство. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Основним засобом виживання підприємства у таких умовах виступає антикризове управління, яке повинно ґрунтуватись на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану і реалізації адекватних антикризових програм.

Актуальність теми. Базові теоретичні основи антикризового управління підприємством, висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Ансоффа І., Бєляєва С.Г., Бланка І.О., Бляхмана Л.С., Градова О.П., Гриньової В.М., Грязнової А.Г., Іванова Г.П., Кизима М.О., Короткова Є.М., Кошкіна В.І., Майєра Є., Пономаренка В.С., Пушкаря О.І., Раєвнєвої О.В., Резнікової Т.О., Саймона Г., Шіма Д., Шредера Г.О. та інших.

Разом з тим багато які проблеми, пов'язані з антикризовим управлінням підприємством, не знайшли належного відображення в літературі і потребують розвитку. Так, відсутні показники, які дозволяють здійснювати диференційований підхід до оцінки рівня кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх розмірів, виду діяльності тощо; відсутня можливість візуального відображення стану підприємства; недостатньо повно вивчені особливості вибору цілі та стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану; недостатньо досліджені підходи до формування та реалізації послідовності антикризових програм.

Усе це підтверджує актуальність обраної теми дисертації, її своєчасність у зв'язку з необхідністю удосконалювання антикризового управління підприємствами України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою розробок держбюджетних досліджень на тему „Стратегічне управління підприємством в трансформаційний період” (номер державної реєстрації 0100U004438), що виконувались у Харківському державному економічному університеті у 2000-2002 роках.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичного забезпечення дієвості управління підприємством, яке знаходиться у кризовому стані, з урахуванням його організаційно-правової форми, рівня та причин кризи.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

дослідження з системних позицій існуючих теоретичних підходів до обґрунтування поняття „антикризове управління підприємством”, його цілей та функцій; кризовий фінансовий банкрутство економіка

визначення особливостей кризового стану вітчизняних підприємств;

аналіз існуючих методик щодо оцінки фінансового стану підприємства та критеріїв його банкрутства, а також виявлення особливостей та можливостей їх застосування в умовах трансформаційної економіки України;

обґрунтування інтегрального показника рівня кризового стану для підприємств різних організаційно-правових форм господарювання на основі системи фінансових показників;

формування методичного підходу щодо встановлення рівня кризового стану підприємства та обрання напрямків здійснення антикризових програм за допомогою матриць, які візуально відображають відповідний рівень;

систематизація існуючих підходів до схем антикризового управління, вибору напрямків та стратегії виходу підприємства з кризового стану;

визначення рейтингу антикризових програм на основі виявлення пріоритетності основних внутрішніх факторів, які впливають на рівень кризового стану підприємства.

Об'єктом дослідження є антикризове управління підприємствами, що функціонують в умовах трансформаційної економіки України.

Предметом дослідження є розробка та обґрунтування антикризових програм.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених в області антикризового управління підприємством.

Для досягнення поставленої в роботі мети використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертаційного дослідження. Методи аналізу і синтезу використано для дослідження антикризового управління і визначення основних його етапів. За допомогою дискримінантного аналізу проведено дослідження фінансових результатів діяльності сукупності підприємств, визначено їх однорідні групи та сформовано функції, що описують кожну з груп. Кластерний аналіз дозволив встановити межі кризових зон по кожній з груп. Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження. За допомогою методу парної кореляції розроблено інтегральні показники оцінки рівня кризового стану підприємств.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності підприємств України, а також інформація, що була отримана в ході спеціальних досліджень, проведених безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

запропоновано диференційовану оцінку рівня кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх організаційно-правової форми господарювання;

дістали подальшого розвитку:

комплексна оцінка стану підприємства на основі виділення кризових зон в координатах „рентабельність-платоспроможність”;

методичний підхід до вибору антикризових програм з урахуванням моделей формування складових рентабельності і платоспроможності, організаційно-правової форми та стану підприємства;

удосконалено:

комплексний підхід до реалізації загальних функцій антикризового управління на основі запропонованої методики оцінки рівня кризового стану підприємства;

порядок обґрунтування шляхів та стратегії виходу підприємства з кризового стану на основі його позиціонування у матриці станів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання дозволить своєчасно виявляти рівень кризового стану на підприємстві, визначати його причини, обирати ціль та стратегію підприємства в цих умовах, формувати та реалізовувати систему антикризових програм з урахуванням рівня кризового стану та можливостей підприємства, що у підсумку сприятиме підвищенню ефективності прийнятих управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані на підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення.

Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладне значення, знайшли практичне використання в діяльності Державного підприємства „Економіко-правовий центр з питань банкрутства” (акт №147/1 від 16.04.02 р.) та ЗАТ „Укроргверстатінпром” (довідка №899/В від 22.03.02 р.).

Особистий внесок здобувача в роботі, яка виконана у співавторстві (5 за списком опублікованих праць на стор. 15 автореферату) полягає в наступному: розроблено інтегральні показники рівня кризового стану підприємств різних організаційно-правових форм господарювання та встановлено їх граничні значення [5].

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведеного дослідження докладалися і було схвалено на Другій і Четвертій науково-практичних конференціях молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва” (м. Харків, 1997 р., 2000 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 7 наукових статтях загальним обсягом 1,34 ум.-друк. арк., з них особисто автору належить 1,28 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і шести додатків. Робота викладена на 207 сторінках машинописного тексту, містить 38 таблиць (з них 2 займають повну сторінку), 42 рисунка (з них 2 займають повну сторінку), список використаних джерел з 130 найменувань на 11 сторінках, шість додатків на 30 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації становить 157 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, розкрито загальну методологію і методику вирішення проблеми антикризового управління підприємством, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - „Теоретичні аспекти антикризового управління підприємством, його особливості в Україні” - розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності антикризового управління підприємством, виявлено його мету і функції, встановлено особливості кризового стану підприємств України, проаналізовано існуючі методики оцінки фінансового стану підприємства, критерії визначення його банкрутства.

У роботі показано, що кризовий стан підприємства - це незапланований, небажаний, обмежений за часом процес, який може істотно перешкодити або навіть унеможливити функціонування підприємства. Типовими для кризового стану є два варіанти виходу з нього: ліквідація підприємства або успішне подолання кризи. Для керівників підприємства своєчасне розпізнання симптомів кризового стану є основою для розробки заходів щодо запобігання або пом'якшення негативних наслідків кризи - антикризових програм як основи антикризового управління підприємством.

На основі проведеного аналізу основних підходів до визначення поняття „антикризове управління” у дисертації запропоновано розглядати антикризове управління як складовий елемент системи управління підприємством, що включає в себе забезпечуючу і функціональну складові. Першу з них складають підсистеми організаційного, методичного, нормативного і правового забезпечення. Функціональна частина, яка поєднує функції управління кризовими станами, являє собою комплекс економічних і організаційних методів, що сприяють вирішенню задач контролю за станом підприємства, своєчасній діагностиці і запобіганню кризовим станам, а також зняттю гостроти кризи та фінансовому оздоровленню підприємства.

Головна мета антикризового управління підприємством полягає у відновлені та забезпеченні його стійкого положення на ринку і стабільних результатів діяльності. Воно передбачає прискорену і дієву реакцію на істотні зміни зовнішнього і внутрішнього середовища на основі заздалегідь ретельно розроблених антикризових програм.

У роботі обґрунтовано, що кризовий стан підприємства характеризується такими трьома рівнями: катастрофа, глибока криза і легка криза, відповідно до яких слід здійснювати діференціований підхід до реалізації антикризового управління. Основні функції управління - планування, організація, мотивація і контроль - в умовах антикризового управління зазнають ряд істотних змін. Так, у функції планування різко зростає роль оперативного планування і прийняття рішень з урахуванням поточної ситуації; у функції організації передбачається необхідність створення на підприємстві антикризового штабу; у функції контролю - управління по відхиленнях. Також при антикризовому управлінні набуває великого значення ще одна функція - діагностика кризового стану, яка дозволяє постійно спостерігати за фінансовим станом підприємства, своєчасно виявляти симптоми кризи, встановлювати її рівень та причини.

В період трансформаційної економіки України багато які з вітчизняних підприємств опинились в кризовому стані. В роботі виявлено дві основні причини цього. По-перше, це висока собівартість продукції і відсутність попиту на неї, що призвело до появи великої кількості збиткових підприємств. Про це свідчать статистичні дані 2001 року - 43% збиткових підприємств від загальної їх кількості. По-друге, це збільшення обсягів кредиторської і дебіторської заборгованості, які у 2001 році складали відповідно 258 401,8 млн. грн. і 185 277,6 млн. грн., та майже половина з яких є простроченими. Внаслідок цього багато які підприємства є неплатоспроможними.

Через це все частіше порушуються справи з приводу банкрутства підприємств. За даними статистики у 2001 році було порушено близько п'яти тисяч справ про банкрутство або відновлення платоспроможності боржника. При цьому найбільша кількість справ (56%) закінчується ліквідацією підприємств. Майже один відсоток справ закінчується із затвердженням плану санації, 6% - із затвердженням мирової угоди, 7% - у зв'язку із задоволенням вимог кредиторів. Решта справ залишається без розгляду або закінчується з інших підстав. Справи, які закінчуються із затвердженням мирової угоди або плану санації, вимагають розробки відповідних антикризових програм на основі плану санації. Однак, на думку автора, антикризове управління необхідне не тільки для підприємств-банкрутів, але й для будь-яких підприємств з метою своєчасного реагування на симптоми кризи і недопущення банкрутства, що є його крайньою формою прояву.

Діагностика кризового стану та визначення його рівня повинні передбачати постійне спостереження за фінансовим станом підприємства. Результати проведеного аналізу існуючих методик оцінки фінансового стану підприємства показали, що одні з них є трудомісткими, тому що засновані на розрахунку великого числа кількісних фінансових показників та потребують збору та формалізації великих масивів достовірної та об'єктивної інформації. Інші ж вимагають урахування якісних показників і тому носять суб'єктивний характер. Існуючі критерії банкрутства, які передбачають розрахунок інтегрального показника, побудовано на результатах багаторічних досліджень і аналізі звітності зарубіжних підприємств, які працюють в умовах стабільної економічної ситуації і не враховують особливостей підприємств, обумовлених їх діяльністю в умовах трансформаційної економіки України, їх галузевою приналежністю, формою власності й тощо. Це зумовлює необхідність розробки інтегрального показника рівня кризового стану вітчизняних підприємств.

У другому розділі - „Оцінка рівня кризового стану підприємства” - розроблено методичні рекомендації щодо обґрунтування інтегрального показника рівня кризового стану підприємства, виявлено особливості його формування для підприємств різних організаційно-правових форм господарювання і запропоновано методику оцінки рівня кризового стану вітчизняних підприємств.

Оцінку рівня кризового стану j-го підприємства доцільно здійснювати з використанням інтегрального показника (Z_j), що дозволяє вчасно виявляти симптоми кризи і визначати її рівень за формулою:

,

де - коефіцієнти, що визначають ступінь впливу і-го показника на рівень кризового стану підприємств;

- і-й показник фінансового стану j-го підприємства;

= 1, 2, ..., m - кількість фінансових показників;

= 1, 2, …, n - кількість підприємств.

Вибір фінансових показників, що дозволяють досить повно охарактеризувати стан підприємства на предмет наявності кризи, здійснюється з урахуванням особливостей кризового стану вітчизняних підприємств, а також за допомогою оцінки частоти їх використання різними науковцями. При цьому дія фінансових показників повинна носити односпрямований характер. Обґрунтовано, що для оцінки рівня кризового стану підприємства доцільно використовувати десять фінансових показників, які дозволяють оцінити його платоспроможність на коротко- і довгостроковий термін та його рентабельність (рис. 1). В роботі запропонована процедура подальшого уточнення набору показників, в результаті якої на даний стан залишилось вісім з них.

Рис. 1. Показники, які використовуються для оцінки рівня кризового стану підприємства

За допомогою дискримінантного та порівняльного аналізу структур балансів досліджуваної сукупності підприємств встановлена можливість розподілу їх на три групи. Для кожної з них визначилась характерна організаційно-правова форма господарювання. Для даних груп підприємств у дисертації розраховано значення коефіцієнтів а_і, оцінено значимість кожного з показників К_іj, які входять до інтегрального критерію. Остаточно ці моделі мають вигляд:

для державних підприємств

для акціонерних товариств:

для підприємств інших організаційно-правових форм:

.

Відповідно до різних рівнів кризового стану в роботі встановлено граничні значення показників К_іj та Z_j (табл. 1).

Таблиця 1

Граничні значення інтегральних показників Z

Рівень фінансового стану	Граничне значення
	ДП	АТ	ТОВ
Стійка робота	>0,85	>1,39	>2,25
Легка криза	0,71-0,85	1,11-1,39	1,59-2,25
Глибока криза	0,48-0,71	0,76-1,11	0,85-1,59
Катастрофа	<0,48	<0,76	<0,85

На основі одержаних даних розроблено матриці станів, які дозволяють визначати положення підприємства в координатах „рентабельність - платоспроможність”, тобто в координатах двох складових інтегрального показника Z (рис. 2).



Рис. 2. Матриця станів підприємства

Перевагами даних матриць є можливість наочно представити рівень кризового стану, встановити основні його причини, визначити близькість підприємств до меж інших кризових зон, що надалі дасть підставу для вибору найбільш ефективних антикризових програм. Похилі лінії на рис. 3 відповідають граничним значенням інтегрального показника і розбивають площину „рентабельність - платоспроможність” на 4 зони відповідно до масштабів кризи: І - катастрофічний стан; ІІ - глибока криза; ІІІ - легка криза; ІV - стійка робота. Вертикальні і горизонтальні лінії, що розбивають площину на 16 квадрантів, відповідають граничним значенням складових Z₁ і Z₂ і дозволяють виявляти групу факторів, які спричинили кризу в найбільшій мірі. Доведено, що для державних підприємств кризовий стан у більшій мірі обумовлюється низькими значеннями складової рентабельності Z₂, для акціонерних товариств - низькими значеннями складової платоспроможності Z₁. Для підприємств інших організаційно-правових форм обидві складові Z₁ і Z₂ впливають на формування кризового стану практично в однаковій мірі.

Проведені за допомогою запропонованої методики розрахунки виявили, що відповідно 36% і 52% державних підприємств та акціонерних товариств знаходиться у глибокий кризі; близько 32% підприємств інших організаційно-правових форм знаходиться в катастрофічному стані (рис. 3). Одержані результати свідчать про необхідність здійснення диференційованого підходу до розробки антикризових заходів для вітчизняних підприємств відповідно до рівня і причин кризового стану.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Оцінка фінансового стану вітчизняних підприємств:

1 - катастрофа, 2 - глибока криза, 3 - легка криза, 4 - стійка робота

У третьому розділі - „Методичні основи антикризового управління підприємством” - розроблено методичні рекомендації щодо реалізації антикризового управління підприємством, виявлено найбільш ефективні напрямки розробки антикризових програм і подано рекомендації щодо вибору черговості їх здійснення.

В роботі доведено, що реалізацію антикризового управління слід розглядати у вигляді сукупності етапів, об'єднаних у два основні блоки: діагностика кризового стану та безпосередньо реалізація антикризового управління (рис. 4).

Перший блок пов'язаний з розрахунком значення інтегрального показника Z і визначенням положення підприємства в матриці станів на основі використання розробленої методики оцінки з урахуванням його організаційно-правової форми. При діагностиці кризового стану варто встановити його причини, тобто виявити зовнішні і внутрішні фактори, які спричинили кризу. У роботі показано, що особливу увагу слід приділяти внутрішнім факторам: по-перше, у силу безпосередньої можливості управляти ними, а по-друге, для нейтралізації з їх допомогою негативного впливу зовнішніх факторів. При цьому запропоновано проводити дослідження внутрішніх факторів по двох напрямках відповідно до методики оцінки рівня кризового стану: такі, що визначають рівень платоспроможності і фінансової стійкості підприємства (складова Z₁); такі, що впливають на рівень рентабельності (складова Z₂).



Рис. 4. Схема реалізації антикризового управління підприємством

Виявлення серед внутрішніх факторів найбільш значимих дозволяє збільшити обґрунтованість і скоротити терміни прийняття управлінських рішень. На основі використання розроблених моделей формування складових Z₁ і Z₂ доказано, що до основних факторів, які безпосередньо впливають на розмір складової платоспроможності для підприємств всіх організаційно-правових форм господарювання, відноситься величина і структура оборотних, власних і позикових коштів. До основних факторів, що впливають на розмір складової рентабельності, відносяться розміри чистого прибутку і виручки, величина та структура використовуваних активів і оборотних коштів. Урахування особливостей формування складової Z₂ для підприємств різних організаційно-правових форм дозволило зробити висновок про те, що дані фактори є істотними для державних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю, а для акціонерних товариств такі фактори, як величина і структура активів, є менш істотними.

Особливе значення для підприємств, що знаходяться в кризовому стані, має формування і реалізація напрямків антикризового управління. Напрямок антикризового управління повен враховувати положення підприємства в матриці кризових станів і має бути спрямован на усунення негативного впливу найбільш значимих факторів. У роботі запропоновано вибирати один з можливих напрямків щодо зняття гостроти кризового стану за рахунок підвищення рівня:

складової платоспроможності Z₁. Даний напрямок стосується підприємств, які розташовані у квадрантах 1-3, 5-7, 9-11, 13-15, і забезпечує рух вправо по матриці;

складової рентабельності Z₂. Даний напрямок відповідає положенню підприємства в квадрантах 1-12 і забезпечує рух вгору по матриці;

обох складових Z₁ і Z₂. Даний напрямок є комбінацією перших двох і може бути використаний для підприємств, що знаходяться в квадрантах 1-3, 5-7, 9-11. Його реалізація забезпечує рух по матриці кризових станів вправо вгору (по діагоналі).

Розробку антикризової стратегії необхідно здійснювати на основі обраного напрямку з урахуванням рівня кризового стану підприємства. З цього погляду варто виділити стратегію скорочення (для підприємств, що знаходяться в катастрофічному стані чи глибокій кризі), стратегію обмеженого росту (для підприємств із зони легкої кризи) і стратегію зростання (для стійко працюючих підприємств).

Реалізація антикризової стратегії полягає у виборі і використанні діючих внутрішніх механізмів нейтралізації кризової ситуації на підприємстві - антикризових заходів. Сукупність антикризових заходів, спрямованих на управління будь-яким одним фактором, являє собою антикризову програму. У дисертації показано, що в загальному випадку при використанні комбінації напрямків найбільш ефективні антикризові програми необхідно проводити в такій послідовності:

для державних підприємств: продаж або здача в оренду нерентабельних основних фондів, скорочення матеріальних витрат та інкасація дебіторської заборгованості;

для акціонерних товариств: продаж або здача в оренду нерентабельних основних фондів, інкасація дебіторської заборгованості, розпродаж запасів готової продукції на умовах попередніх платежів;

для підприємств інших організаційно-правових форм: зниження собівартості продукції й непродуктивних витрат.

Кожна з даних програм здійснюється за рахунок послідовної реалізації оперативних захисних, оперативних наступальних і стратегічних заходів. Оперативні захисні заходи щодо виходу з кризового стану не вимагають істотних витрат часу (1-3 місяця) і залучення додаткових коштів на їх підготовку та проведення. Вони мають здійснюватися в рамках „стратегії скорочення”. Наступальні оперативні заходи доцільно застосовувати після захисних при здійсненні „стратегії обмеженого росту”. Реалізація стратегічних заходів вимагає більше часу і залучення значних додаткових інвестицій. Вони є основою „стратегії зростання”.

Урахування значимості програм і запланованих можливих змін по кожній з них для конкретного підприємства будь-якої організаційно-правової форми дозволить сформувати план реалізації антикризових заходів. У даному плані необхідно чітко виділити вид і обсяг необхідних ресурсів по кожному з них, встановити значення планових показників, яких необхідно досягти. Також варто закріпити виконання окремих заходів за відповідними функціональними підрозділами підприємства, встановити чіткі терміни закінчення робіт і призначити відповідальних за їх виконання.

Відповідно до розробленого плану встановлюється система мотивації працівників, що беруть участь у реалізації конкретної антикризової програми чи заходу. Процес формування і реалізації антикризової політики завершується контролем по відхиленнях від результатів реалізації заходів і внесенням необхідних корегувань.

Функції діагностики рівня кризового стану й аналіз внутрішніх факторів, які його спричинили, покладаються на планово-економічний і фінансовий відділи підприємства та є основою для прийняття рішень про необхідність антикризового управління керівниками вищої ланки. Реалізація антикризової стратегії і розробка плану проведення антикризових програм здійснюються разом з керівниками функціональних підрозділів підприємства, які надалі несуть відповідальність за виконання конкретних заходів.

ВИСНОВКИ

У процесі проведених у дисертаційній роботі теоретичних досліджень й узагальнень розроблено і науково обґрунтовано рекомендації, спрямовані на вдосконалювання управління підприємствами, які знаходяться у кризовому стані. Результати досліджень дозволяють зробити такі висновки:

1. Сучасний стан економіки України, поява великої кількості підприємств-банкрутів, нездатність багатьох керівників передбачати і вчасно реагувати на кризові ситуації, що виникають, відсутність чітких антикризових програм - усе це вимагає широкого впровадження на підприємствах антикризового управління.

2. Уточнення поняття „антикризове управління підприємством”, встановлення його цілі та виділення його функцій сприяє розробці теоретичних засад та методичних рекомендацій щодо удосконалювання антикризового управління підприємством. Запорукою успішного антикризового управління є здійснення його в залежності від рівня кризового стану підприємства, що підтверджує необхідність проведеного у дисертації дослідження існуючих рівнів кризи.

3. Визначені в роботі особливості кризового стану вітчизняних підприємств дозволяють обґрунтовувати підхід до вибору показників, які входять до складу інтегрального показника.

4. Адекватне реагування на кризову ситуацію можливе лише на основі своєчасного виявлення симптомів та причин кризи. Існуючі зарубіжні критерії банкрутства не дозволяють адекватно оцінити рівень кризового стану вітчизняних підприємств і потребують адаптації до умов трансформаційної економіки України.

5. Найважливішою функцією антикризового управління є своєчасна діагностика кризи та її рівня. Використання розробленого інтегрального показника та його граничних значень дозволяє здійснювати диференційований підхід до діагностики фінансового стану підприємств різних організаційно-правових форм господарювання.

6. Кожне підприємство, яке здійснює антикризове управління, повинно виявити причини кризи за допомогою фундаментальної діагностики. Особливу увагу слід приділяти внутрішнім факторам, тому що підприємства можуть безпосередньо впливати на них. Цих факторів може бути безліч, тому з них необхідно обрати найбільш суттєві. В першу чергу це такі, які безпосередньо впливають на неплатоспроможність підприємств і на їх здатність одержувати прибуток. Для полегшення вибору доцільно використовувати розроблені в дисертації матриці кризових станів, які ґрунтуються на виділенні кризових зон на площині „рентабельність - платоспроможність”.

7. Використовуючи комплексний підхід до вивчення специфіки антикризового управління, в дисертації приділена особлива увага послідовності його реалізації. Вибір етапів ґрунтується на тому, що вони повинні враховувати усі функції управління та їх особливості, притаманні антикризовому управлінню. Це такі етапи: експрес-діагностика рівня кризового стану; визначення положення підприємства в матриці кризових станів; дослідження основних факторів, що зумовили кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану; вибір антикризової стратегії; реалізація антикризової стратегії на основі проведення антикризових програм, розробка заходів щодо мотивації робітників та здійснення контролю за результатами реалізації антикризового управління.

8. Особливу увагу при антикризовому управлінні слід приділяти вибору напрямків та стратегії підприємства по виходу з кризи. Основна ціль антикризового управління - це найшвидший вихід з кризи. Для цього треба враховувати положення підприємства в матриці станів та близькість кризових зон. Стратегія підприємства повинна обиратись в залежності від рівня кризового стану. Вибору цілі і стратегії підприємства сприятиме врахування можливих напрямків переміщень по матриці станів.

9. Успіх антикризового управління визначається обґрунтованим вибором найбільш ефективних антикризових програм та послідовності їх реалізації. Це можливо у разі виявлення впливу кожної із програм на рівень кризового стану, вибору найбільш значимих з них та врахування рівня кризового стану і можливостей підприємства. Для визначення найбільш ефективних програм доцільно використовувати розроблені в дисертації методичні рекомендації щодо формування плану антикризового управління, в основу якого покладено моделі формування складових рентабельності та платоспроможності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Проскура Е.Ю. Особенности реализации антикризисных программ на предприятии // Економіка розвитку. - Харків: ХДЕУ, 2002. - № 2 (22). -С.37-39.

2. Проскура Е.Ю. Особенности осуществления антикризисного управления предприятием // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 133. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 3-8.

3. Великая Е.Ю. Совершенствование механизма оценки масштабов кризисного состояния предприятия // Вісник Харківського державного політехнічного університету. Вип. 122. - Ч.3. „Технічний прогрес та ефективність виробництва”. - Харків: ХДПУ, 2000. - С.97-100.

4. Великая Е.Ю. Методы прогнозирования банкротства предприятия // Збірник наукових статей „Економіка”. - Харків: ХДЕУ, 1998. - №1. - С.79-80.

5. Проскура Е.Ю., Резникова Т.А. Особенности оценки уровня кризисного состояния для предприятий различных организационно-правовых форм хозяйствования // Вісник арбітражного керуючого. - 2001. - №1. - С.27-30.

6. Великая Е.Ю. Политика антикризисного управления предприятием // Збірник матеріалів Четвертої науково-практичної конференції молодих економістів „Сучасні проблеми розвитку виробництва”. - Харків: Модель Всесвіту, 2000. - С. 23-26.

7. Великая Е.Ю. Обоснование выбора источников привлечения инвестиционных ресурсов предприятия // Збірник доповідей Другої Міжнародної науково-практичної конференції молодих економістів „Сучасні проблеми розвитку виробництва”. - Харків: Бізнес Інформ, 1997. - С.37-38.

Размещено на Allbest.ru

...