Планування фінансового циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

планування фінансовий управління

Актуальність дослідження. На сучасному етапі економічного розвитку успішне вирішення проблем, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю, залежить від ефективності наявної на підприємстві системи управління. Основною метою діяльності підприємства є забезпечення такого стану фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також здійснювати витрати по його розширенню та оновленню.

Поняття фінансового циклу підприємства відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатній розвиток фінансового циклу може привести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, його неплатоспроможності і, в кінцевому підсумку, до банкрутства, а «надмірна» стійкість буде гальмувати розвиток, збільшувати витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

Мета дослідження. Мета курсової роботи полягає в отриманні професійних навичок планування фінансового циклу підприємства в господарській діяльності підприємств в умовах ринкової економіки, науковому пошуку та визначенні теоретичних основ проблеми, яка розглядається, систематизації та закріпленні теоретичних знань, отриманих при вивченні дисциплін циклу професійної підготовки за період навчання, вмінні використовувати отримані знання при розв'язанні наукових і економічних завдань з обліку, аналізу та контролю з метою покращення ефективності господарювання, виявленні ступеня підготовленості до самостійної роботи в ринкових умовах. У процесі дослідження використовувались методи економіко-логічні: використання абсолютних і відносних величин, порівняння, групування та зведення, табличний і графічний методи.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є планування фінансового циклу ТОВ «Вітовент», на матеріалах якого написана дана робота. Це дослідження проводиться з метою розширити і поглибити коло теоретичних і практичних знань з аналізу господарської діяльності й пов'язаних з ними дисциплін, виробити критичне ставлення до різних точок зору з питань, що пов'язані з даною темою роботи.

Предмет дослідження - це теоретичні, методологічні і практичні аспекти фінансового циклу підприємства і способи його оптимізації в сучасних умовах господарювання, стан управління фінансовим циклом, а також його вплив на результати діяльності підприємства.

Методологічні засади дослідження. Актуальність планування фінансовим циклом полягає у підвищені ефективності маневрування грошовими коштами, дебіторською заборгованістю, у виборі оптимальної кредитно-розрахункової політики підприємства.

Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою для дипломної роботи послужили: фінансова та статистична звітність ТОВ «Вітовент», закони України, укази Президента України, постанови Кабміну, положення, інструкції НБУ, а також підручники, навчальні посібники, періодичні видання.

Практичне значення. Дана робота висвітлює відповіді на ряд питань, пов'язаних із особливостями фінансового циклу підприємства: розкривається економічна сутність фінансового циклу та їх складових, розглядається нормативно-правова база, здійснюється загальний та факторний аналіз грошових активів, наводяться пропозиції щодо підвищення ефективності фінансовим циклом підприємства.



1. Теоретичні засади планування фінансового циклу підприємства

1.1 Поняття фінансового циклу підприємства і методи його планування

Будь-яке підприємство розвивається циклічно, що супроводжується змінами всіх елементів системи організації [1, 305].

Розвиток організації відображається в її фінансовому циклі, оскільки стадії розвитку організації - це періоди реалізацій фінансових операцій в рамках певних установок, що фіксують особливості управлінських завдань, що перебувають у центрі уваги керівництва, а планування фінансово циклу підприємства Таким чином, періоди, під час яких організація принципово змінює цінності й орієнтації, називають циклами чи фазами розвитку організації. У літературі зустрічаються різні погляди щодо визначення змісту та класифікації моделей фінансового циклу організації.

Фінансовий цикл підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, його визначає сукупність виробничо - господарських факторів і характеризує система показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Його характеризує забезпеченість фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільність їхнього розміщення та ефективність використання, фінансові взаємовідносини з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможність і фінансова стійкість. Під фінансовим циклом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами. Він залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності, що вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їхня собівартість, то вища рентабельність і вищий прибуток, то коротшим є фінансовий цикл підприємства. Фінансовий цикл підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. [10, c. 95]

Поняття фінансового циклу виступає основою побудови кількісних критеріїв цінності прийнятих рішень, використовується для формування матеріально-структурної, функціональної і системної характеристик господарської діяльності. Визначення поняття «фінансовий цикл» різними авторами представлено у табл. 1. Більшість авторів, які формулюють поняття фінансового циклу розуміють цю категорію як період обертання грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію.

Отже, за результатами узагальнення підходів до трактування категорії «фінансовий цикл підприємства» можна зробити висновок, що найбільш прийнятним визначенням ФЦ підприємства є час, протягом якого грошові кошти вилучені з обороту.

Одне з головних завдань планування фінансового циклу підприємства полягає у прискоренні його обігу. Це дає змогу розширити фінансові можливості фірми без залучення додаткових зовнішніх джерел коштів. Методом розв'язання цього завдання є раціональне розміщення обігового капіталу на всіх стадіях фінансового циклу. Найбільшою проблемою сучасних підприємств є нестача готівкових коштів. Обсяг коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства, безпосередньо впливає на рівень його абсолютної ліквідності (платоспроможності). Фінансові менеджери мають приділяти значну увагу розробленню політики управління грошовими активами, яка полягає, з одного боку, в оптимізації їх обсягу для забезпечення сталої платоспроможності, а з іншого - в отриманні додаткових прибутків від зберігання коштів на депозитних рахунках чи вкладання у короткострокові фінансові інвестиції.

Процес планування грошовими активами охоплює такі етапи:

- оцінювання потреби в грошових активах підприємства в попередньому періоді;

- оцінювання ступеня участі грошових активів;

- оптимізація середнього залишку грошових коштів;

- вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів;

- забезпечення ефективного використання вільного залишку грошових коштів;

- побудова ефективної системи контролю грошових активів підприємства.

Щоденне фінансове управління фірми ґрунтується на оперативному управлінні грошовими потоками з урахуванням таких принципів:

а) збалансованості обсягів грошових потоків;

б) синхронності формування і руху грошових потоків у часі;

в) зростання залишків коштів.

Період, протягом якого підприємство не має готівкових ресурсів, називають фінансовим циклом, або часом обігу коштів. [33, c. 31]

Методи планування фінансового циклу - це конкретні способи планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюється за допомогою кількох методів. До них належать:

1) балансовий;

2) нормативний;

3) розрахунково-аналітичний;

4) оптимізація планових розрахунків;

5) економіко-математичне моделювання.

Балансовий метод - полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. Застосовується при прогнозі надходжень і виплат їх грошових фондів, квартального плану доходів та витрат, платіжного календаря та ін. Нормативний - полягає в тому, що на основі встановлених норм та техніко-економічних нормативів (ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів) розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

Розрахунково-аналітичний - планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді.

Оптимізація планових розрахунків - полягає у складанні кількох варіантів планових розрахунків. З метою отримання найоптимальнішого варіанта планових рішень проводять їх оптимізацію. Для цього можуть використовуватись різні критерії вибору:

* максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;

* мінімум фінансових витрат;

* мінімум поточних витрат;

* мінімум вкладень капіталу за максимально ефективного результату;

* максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Економіко-математичне моделювання - дає змогу знайти кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів.

Головним завданням управління фінансовим циклом підприємства традиційно вважається підвищення інтенсивності та збалансованості обігу фінансових ресурсів, оптимізація їх кількісного та якісного складу й на цій основі досягнення максимальних фінансово-економічних результатів. Досягнення цільової результативності управління фінансовим циклом великою мірою залежить від його організації на основі чітких принципів. У теорії управління загальна система принципів структурується на цільові, лінійні та функціональні блоки. Основою цільового підходу є визначення головної мети діяльності, її наступна диференціація у вигляді ієрархічної взаємопов'язаної системи цілей, умов, необхідних для їх досягнення, цільова єдність управлінських рішень на всіх його рівнях. Погодженість дій виконавців і відповідальність керівників за результати діяльності підпорядкованих їм підрозділів реалізується з використанням лінійного підходу. Отже, у сукупності, реалізація функцій безпосередньо планування та функцій фінансів приводить у дію механізм управління фінансовим циклом. Досягнення головної мети та реалізація ефективного механізму системи планування в цілому великою мірою забезпечується функціональними параметрами управління фінансовим циклом. Фінансовий цикл починається з моменту відправлення грошових коштів на закупівлю товарів і закінчується моментом отримання оплати від покупця. Тобто в нього можуть входять наступні етапи: оплата постачальнику - відвантаження - доставка - митне оформлення - складське господарство - відвантаження покупцю - доставка - відстрочка платежу - отримання грошей від покупця таким чином, до тих пір, поки не здійснитися повний оборот, неможливо залучити оборотні кошти в новий цикл отримання прибутку. Тому скорочення будь-якого з цих етапів у часі означає збільшення ефективності використання оборотних коштів. Фінансовий цикл представляє собою період обороту оборотних активів, протягом якого вони уречевлені у фондах обігу. Але фінансовий цикл включає у себе час надходження оборотних активів у двох стадіях кругообігу - виробничій і товарній, але не включає час їх перебування в грошовій стадії. У разі коли підприємство видає або отримує аванси, воно повинно скоригувати фінансовий цикл на тривалість їх обороту. [45,119] Фінансовий цикл (ФЦ) розраховується як різниця операційного циклу і оборотності кредиторської заборгованості (Обкз), яка розраховується відношенням середньої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги до одноденних витрат матеріальних виробничих запасів.

ФЦ=ОЦ - Обкз; (1.1)

Отже, фінансовий цикл або цикл грошового обігу підприємства представляє собою період повного обороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали й напівфабрикати та закінчуючи оплаченою дебіторською заборгованістю за поставлену готову продукцію.

1.2 Фактори, що впливають на тривалість фінансового циклу підприємства

Абсолютний показник тривалості фінансового циклу (у днях) використовується для кількісної та якісної оцінки наступних основних параметрів фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання:

1. визначення абсолютної величини оборотних коштів,

2. планування величини абсолютної дебіторської заборгованості,

3. планування величини абсолютної кредиторської заборгованості,

4. обґрунтування використання форм грошових розрахунків із контрагентами,

5. розрахунок абсолютної величини потреби підприємства у капіталі для фінансування оборотного капіталу,

6. обґрунтування оптимального варіанту структури фінансування потреби у капіталі виходячи із строків мобілізації фінансових ресурсів та їх обліку у межах фінансового циклу тощо. [11, 57]

Фінансовий цикл - розпочинається з моменту оплати постачальникам матеріалів (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується в момент отримання грошових коштів від покупців за відвантажену продукцію (погашення кредиторської заборгованості). Для оцінки тривалості циклів використовуються показники оборотності (період обороту в днях). [45,65]

Зменшення тривалості фінансового циклу (періоду обороту власних оборотних коштів) при збереженні певного балансу між рахунками дебіторів і кредиторів може слугувати одним з критеріїв ефективності управління фінансами підприємства. [19,113] Оскільки тривалість операційного циклу більше тривалості фінансового циклу на період обороту кредиторської заборгованості, то скорочення фінансового циклу, і як правило, веде до зменшення операційного циклу, що оцінюється як позитивна тенденція. Тривалість виробничого циклу вираховується як сума періодів обертання всіх складових оборотних коштів. Тривалість операційного циклу більше тривалості виробничого циклу на період обороту дебіторської заборгованості. При аналізі тривалості операційного циклу слід також враховувати вплив отриманих і виданих авансів.

Співвідношення тривалості виробничого і фінансового циклів є одним з критеріїв ефективності використання оборотних коштів підприємства, оскільки тривалість указаних циклів пов'язані з показниками оборотності. [4,253] У свою чергу, усі ці елементи тісно пов'язані із цільовим планування величини прибутку суб'єкта господарювання та визначають сукупність функціонально - організаційних блоків на підприємстві. Слід звернути увагу на той факт, що особливості розрахунків із постачальниками та покупцями мають різну направленість впливу на тривалість фінансового циклу, що пояснюється формою та порядком виникнення грошових зобов'язань між такими контрагентами, так, відстрочка оплати рахунків постачальників скорочує тривалість фінансового циклу (і, відповідно, зменшує потребу суб'єкта господарювання у капіталі), то вже відстрочка оплати покупцями рахунків за відвантажену продукції збільшує тривалість фінансового циклу (що обумовлює іммобілізацію частини оборотних коштів і збільшує потребу суб'єкта господарювання у капіталі для фінансування обігових коштів). Формування та обґрунтування ціни на продукцію підприємства являється важливим етапом цільового планування прибутку суб'єкта господарювання, при цьому мають вирішуватися наступні проблемні питання, зокрема:

- визначення абсолютного рівня ціни за одиницю виміру продукції (наприклад, за штуку, за тону і т.д.); обґрунтування масштабів та абсолютних величини знижок для різних категорій покупців залежно від їх категорії; обґрунтування зміни базової ціни одиниці продукції залежно від зміни базових умов грошових розрахунків, у тому числі:

- обґрунтування надбавки до базової ціни при надання відстрочки (від базового терміну) в оплаті відвантаженої продукції; визначення рівня знижки від базової ціни при забезпечення покупцем оплати відвантаженої продукції у більш ранні строки (від базового терміну).

Метою формування такої системи цін є:

- прискорення оборотності вкладеного капіталу суб'єкта господарювання, компенсація втрат за рахунок мобілізації додаткових фінансових ресурсів для покриття іммобілізації обігових коштів; економія на витратах обігу за рахунок прискорення інкасації рахунків покупців та деякі інші. При цьому основними факторами, що визначають відхилення від базового рівня ціни являються:

1) конкурентна позиція підприємства на цільовому ринку;

2) наявність мережі збуту продукції підприємства,

3) відсоток за короткостроковими кредитами банків,

4) можливості залучення суб'єктом господарювання додаткових фінансових ресурсів тощо. [41,112]

В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства і середньогалузеві показники. До активів відносять всі види майна підприємства, що належать йому на праві власності й використовуються для здійснення статутної діяльності. Для реалізації цього завдання необхідно сформувати окремі види активів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного та фінансового циклів. Фінансовий цикл відрізняється від операційного на час обертання кредиторської заборгованості постачальників сировини та інших виробничих ресурсів. Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше фінансових ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб підприємства (з урахуванням необхідності надання відстрочок платежів покупцям продукції для стимулювання збуту та можливості отримання відстрочок платежів з боку постачальників). Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості і некритичного уповільнення оборотність кредиторської заборгованості підприємства постачальникам. На тривалість фінансового циклу впливають такі фактори:

- тривалість виробничо-комерційного (або операційного) циклу підприємства та його окремих стадій;

- темпи зростання обсягів діяльності;

- рівень інфляції та необхідність створення страхових резервів виробничих запасів;

- сезонність виробництва, реалізації та постачання сировиною;

- стан кон'юнктури на ринку сировини та ринку готової продукції.

За високого попиту на сировину підприємству важко скористатися відстрочками платежів з боку постачальників, що призводить до зменшення часу оборотності кредиторської заборгованості та одночасного збільшення тривалості фінансового циклу. І, навпаки, у випадку, коли постачальники в умовах низького попиту на сировину змушені з метою стимулювання продажу активно надавати відстрочки платежів своїм клієнтам, у підприємства з'являється можливість некритично уповільнити кредиторську заборгованість і тим самим зменшити загальну потребу у власних фінансових ресурсах. [11,96] Характер впливу стану кон'юнктури на ринку готової продукції прямо протилежний. Так, в умовах високого попиту на продукцію підприємства немає необхідності пом'якшувати умови розрахунків з покупцями. Як показує зарубіжний та вітчизняний досвід, деякі малі підприємства, що в основному займаються операціями купівлі-продажу і мають невисоку частку доданої вартості у загальній ціні реалізованої продукції, за рахунок вдалого маневрування відстрочками платежів не лише покривають потреби у фінансуванні запасів і дебіторської заборгованості, а й мають додаткове джерело фінансування за рахунок комерційних кредитів постачальників. [12,87] Прискорення оборотності загальної суми оборотних активів. Це завдання управління оборотними активами реалізовується шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів, що обертаються повільно. Тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства визначається за такою формулою:

ТФЦ = ТВЦ + ПОдз - ПОкз,

ТФЦ - тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства, у днях;

ТВЦ - тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

ПОдз - середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях;

ПОкз - середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях.

Обсяг оборотного капіталу, який використовується в операційному процесі, різні види активів, що формуються за рахунок даного капіталу, визначна його роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності підприємства, а також ряд інших умов визначають складність задач, пов'язаних з управлінням оборотними активами. Механізм реалізації комплексу цих завдань відображається у системі управління оборотними активами, що розробляється на підприємстві. Тривалість фінансового циклу також розраховується так:

ТФЦ = ЧОЗЗ + ЧОД - ЧОК

де: ТФЦ - тривалість фінансового циклу;

ЧОЗЗ - тривалість обороту запасів і затрат;

ЧОД - тривалість обороту дебіторської заборгованості;

ЧОК - тривалість обороту кредиторської заборгованості.

Фінансовий цикл може бути скорочений за рахунок: прискорення виробничого циклу; прискорення оборотності дебіторської заборгованості; певного сповільнення оборотності кредиторської заборгованості. Тенденція до скорочення є позитивною. [32,112] Будь-який бізнес починається при наявності певної суми грошових коштів, що перетворюються в ресурси для виробництва. Потім в процесі діяльності підприємства грошові кошти використовуються на оплату праці та інші поточні витрати. Сировина та матеріали передаються із запасів у виробництво. Деякі необхідні для виробництва складові купуються в кредит і тимчасово фінансуються через кредиторську заборгованість уперед до погашення її з отриманих потім грошових коштів. По мірі виробництва готових виробів вони накопичуються на складі, що збільшує запаси готової продукції. Зменшення, але від'ємне значення цього показника свідчить вже про нестачу коштів (підприємство живе в «борг»). Дебіторську заборгованість в зростаючі запаси готової продукції. І операційний, і фінансовий цикли повинні скорочуватися за рахунок прискорення виробничого процесу і прискорення оборотності дебіторської заборгованості. Якщо підприємство не зможе постійно перетворювати готову продукцію в грошові кошти через реалізацію, то систематичне збільшення запасів веде до виснаження як грошових коштів, так і сировинних ресурсів. В такому разі брак коштів компенсується або кредитами, або збільшенням власного капіталу. Відповідно такі дії призводять до загострення нестачі коштів і підприємство втрачає змогу своєчасно гасити кредиторську заборгованість. [11,44] Така оцінка здійснюється за допомогою показника тривалість фінансового циклу, який характеризує середню тривалість між відтоком грошових коштів у зв'язку із здійсненням поточної виробничої діяльності та їх притоком як результатом виробничо-господарської діяльності.



1.3 Застосування методів оптимізації в процесі планування фінансового циклу підприємства

Метою роботи будь-якого підприємства є визначення найоптимальнішого та найбільш ефективного методу збалансування обсягів додатного та від'ємного грошових потоків у часі та нормалізації залишку грошових коштів з метою забезпечення фінансової рівноваги підприємства. Оптимізація фінансового циклу підприємства являє собою процес вибору найкращих форм його організації на підприємстві з врахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Заходи щодо оптимізації фінансового циклу дозволяють збалансувати обсяги вхідних та вихідних потоків, забезпечити синхронність їх формування в часі, а також забезпечити приріст чистого грошового потоку підприємства, що є основною метою оптимізації фінансового циклу. В процесі оптимізації основними об'єктами виступають позитивний та негативний грошові потоки, залишки грошових активів та чистий грошовий потік. Оптимізація та збалансування грошових потоків проводиться шляхом виявлення і реалізації резервів, що дозволяють зменшити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів, забезпечення рівномірності витрачання грошових коштів у часі і за обсягами, збільшення суми і якості чистого грошового потоку, а також здійснення впливу на фінансовий цикл підприємства. [23,34]

Більшість науковців виділяють три групи методів оптимізації фінансового циклу підприємства:

- методи оптимізації за обсягами: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу, проведення додаткової емісії акцій, залучення пільгових кредитів, продаж частини фінансових інвестиційних інструментів та здавання в оренду обладнання, будівель які не використовується;

- методи оптимізації в часі: розроблення графіків податкових платежів, закупівлі сировини, матеріалів та врівноваження їх з термінами реалізації продукції, встановлення порядку здійснення розрахункових операцій;

- методи максимізації чистого грошового потоку: підвищення ефективності використання ресурсів та прискорення фінансового циклу підприємства. До вищезазначених методів варто додати метод оптимізації середнього залишку грошових активів, який вважаємо найрезультативнішим. Цей метод передбачає використання моделі Міллера-Орра. Модель Міллера-Орра - алгоритм, що дозволяє оптимізувати величину середнього та максимального залишків грошових активів підприємства з урахуванням обсягу його платіжного обороту та вартості обслуговування короткотермінових фінансових вкладень. Згідно моделі залишок грошових засобів хаотично змінюється до того часу, поки не досягне певної верхньої межі.

Процес оптимізації обсягу фінансового циклу складається з трьох основних етапів. Перший етап. За результатами аналізу оборотних активів у попередньому періоді визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках - виробничого та фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинно призводити до зниження обсягів виробництва та реалізації продукції. Другий етап. На основі вибраного підходу до формування оборотних активів, запланованого обсягу виробництва й реалізації окремих видів продукції та розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх обороту та суми. Третій етап. На даному етапі визначається загальний обсяг оборотних активів підприємства на наступний період:

ОАп = ЗСп + ЗГп + ДЗп + ГАп + Пп,



ОАд - загальний обсяг оборотних активів підприємства на кінець аналізованого наступного періоду;

ЗСп - сума запасів сировини та матеріалів на кінець наступного періоду;

ЗГп - сума запасів готової продукції на кінець наступного періоду з

включенням до неї обсягу незавершеного виробництва;

ДЗп - сума дебіторської заборгованості на кінець наступного періоду;

ГАп - сума грошових активів на кінець наступного періоду;

Пп - сума інших видів оборотних активів на кінець наступного періоду.

Оптимізація системи управління фінансовим циклом повинно враховувати наступні процеси:

- Визначення завдань і цілей системи управління фінансовим циклом. Цілі мають бути синхронізовані з головними цілями підприємства на даний період часу, окреслювати головні проблеми в управлінні та шляхи їх поліпшення.

- Класифікація грошових потоків підприємства за джерелами виникнення надходження та витрат. Дана класифікація дозволить оцінити характеристику грошових потоків і спростити вибір певного управлінського рішення.

- Створення інформаційної бази для управління - внутрішнього положення про систему фінансового циклу. Це положення повинно складатись з:

- головних аспектів обліку грошових засобів за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства,

- процедур та засад оптимізації та контролю, які будуть використовуватись та дотримуватись працівники, при виконанні своїх обов'язків в системі управління фінансовим циклом,

- аналітичної бази показників, коефіцієнтів, методик проведення фінансового аналізу за класифікаційними видами і групами грошових потоків на даному підприємстві.

- Ведення на підприємстві періодичних платіжних календарів та бюджетів з розбивкою на місяць, квартал та рік (податковий календар, календар дебіторської та кредиторської заборгованості, тощо)

- Визначення підрозділів підприємства, відповідальних за правильне ведення обліку грошових коштів, проведення систематичного аналізу - внутрішнього та зовнішнього, планування на прогнозний період, контролю за веденням управління, та розробки комплексу заходів, щодо оптимізації грошових потоків. Доцільно закріпити ці функції за бухгалтерією підприємства, та економічним (плановим) відділом та визначити посадові обов'язки відповідальних осіб за ведення управління грошовими потоками.

- Планування та координування діяльності підрозділів керівником підприємства. Для досягнення найбільшого ефекту від управління грошовими потоками необхідно добитися взаємозв'язку в роботі цих підрозділів, шляхом розділення функцій між працівниками, складання звітів по проведеній роботі та звітування перед керівництвом, запропонування власних методів та шляхів покращення певної ситуації на підприємстві.

З цією метою з урахуванням обсягу й графіка майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частина оборотних активів у формі коштів,

високо і середньо-ліквідних активів. Тому оптимізація фінансового циклу повинна бути спрямована на мінімізацію ризику їх втрат, особливо в інфляційних умовах. [33,100]



2. Аналіз ефективності фінансового циклу ТОВ «Вітовент»

2.1 Загальна характеристика та основні показники діяльності підприємства

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «Вітовент». Діяльність підприємства регулюється Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю України, та іншим чинним законодавством. Джерелом формування майна товариства є грошові та майнові внески учасників; доходи від реалізації продукції, послуг, і інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків, та інше. Головна мета, з якою було створено товариство, - отримання прибутку шляхом найбільш повного задоволення потреб громадян, підприємств у товарах та послугах, які надає Товариство. ТОВ «Вітовент» було засноване в 2001 році. Це потужне підприємство, яке володіє сучасною виробничою базою в Європі і самостійно обслуговує повний спектр обладнання для систем вентиляції та кондиціонування будь-якого ступеня складності під торговими марками ВЕНТС, Домовент, Пластивент, Алювент, X-Vent, AirVents. За минулий час підприємство стало відоме багатьом підприємствам і організаціям України, як надійний партнер по поставках і обслуговуванню різноманітного обладнання аксесуарів і видаткових матеріалів систем вентиляції і кондиціонування як вітчизняних, так і багатьох закордонних виробників.

Предметом діяльності ТОВ «Вітовент» є:

- оптова та роздрібна торгівля обладнанням систем вентиляції та кондиціонування;

- проектування систем вентиляції та кондиціонування;

- доставка обладнання;

- інсталяція систем кондиціювання та вентиляції;

- комплексна автоматизація об'єктів;

- налагоджувальні роботи інженерних систем будівлі;

- гарантійне та сервісне обслуговування.

Продукція, що випускається на підприємстві:

- Промислова вентиляція

Постачальники є визначальним фактором для цієї організації, так як вона здійснює свою діяльність на ринку вентиляційних систем. Постачальниками є підприємства, що поставляють ті або інші деталі, які використовуються в подальшому для виробництва продукції. Постачальниками ТОВ «Вітовент» є ТОВ «Шерп», ПП Григоренко, ТОВ «Оптіма» та ТОВ «Конструктив».

Всі люди, що працюють на підприємстві, мають вищу освіту, великий стаж роботи і вищий розряд. Все це дуже необхідно для підприємства, тому що кваліфіковані кадри запорука успіху підприємства. Важливим чинником є професіоналізм співробітників. І тут деяка перевага на боці великих компаній. Однак не можна недооцінювати молоді фірми, кадри якої може бути і не знають якихось нюансів, але напевно оточать свого клієнта увагою і турботою, відповідально підійдуть до справи, щоб потім про них розповіли своїм друзям.

Будь-яке підприємство існує за рахунок задоволення запитів споживачів. Споживачами є фізичні та юридичні особи, які бажають встановити вентиляційне обладнання на споруджувані об'єкти. Особи, які бажають отримати послуги з установки кондиціонерів так само є споживачами послуг даної організації. Як правило, це фізичні, індивідуальні особи. Специфіка споживчого попиту полягає в тому, що постійних клієнтів у даній організації немає. Це обумовлено тим, що задовольнивши свої потреби в системі кондиціонування подальша необхідність у послугах пропадає. Однак, професійно зробивши угоду, оформивши юридичний супровід угоди, можна заробити хорошу репутацію, таким чином, безпосередні клієнти рекомендують підприємство своїм близьким і знайомим. Найчастіше така схема працює і дає непогані результати. Як стало зрозуміло, рівень конкуренції в даній сфері діяльності дуже високий, у зв'язку з цим дуже складно молодій фірмі триматися на плаву, коли свої послуги в даній галузі пропонують вже зарекомендували себе за 10-15 років великі організації. У таких умовах доводиться налагоджувати корпоративну роботу в колективі, професійно працювати з клієнтами, робити грамотну рекламу, створювати активну політику виходу на ринок. Для ТОВ «Вітовент» головним конкурентом в області виготовлення деталей і установки вентиляційних систем є ТОВ «Філін», яка на ринку вентиляційних систем вже давно, і зарекомендувала себе як підприємство з відмінною якістю продукції і відмінною репутацією.

Ринок системи кондиціонування став формуватися давно. За минулий час деякі з перших компаній на практиці довели свій високий професійний статус, окремі підприємства, не витримавши конкуренції, розвалилися. Хоча якщо підприємство на ринку не так давно, це не означає погано. Нові підприємства менш консервативні, відкриті новим технологіям і новим ідеям.

Підприємство є офіційним дистриб'ютором виробників торговельних марок, збутом яких займається. На момент створення підприємства воно, згідно Статуту, мало Статутний фонд у розмірі 20500 (двадцять тисяч п'ятсот) гривень, поділений на 100 часток по 205 гривень, розподілений порівну (по п'ятдесят часток) між учасниками Товариства. Підприємство має резервний (страховий) фонд, розмір якого складає 25% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань у резервний фонд складає 5% від суми чистого прибутку. ТОВ «Вітовент» несе відповідальність по зобов'язанням усім своїм майном, на яке згідно з законом може бути звернено стягнення по вимозі кредиторів.

Місце розташування підприємства було обрано таким, що відповідає вимогам для підприємства - великі площі, відносно однакова відстань до будь-якого району міста, недорога оренда складських та офісних приміщень в цьому районі (район заводів). Управлінням фірми займається директор. У його розпорядженні питання стратегічного характеру. Він контролює діяльність всіх відділів і питання руху грошових потоків. Центральна проблема організації полягає у координації закупівель та організації продажу. У виду невеликого розміру аналізованого підприємства закупівля і продаж перебуває у одні руки, тобто відділи мають одного керівника, до компетенції якого входять питання закупівлі в усьому асортименті. Перевага цієї форми у тому, що керівник володіє сферою збуту й від попит, що дає їй швидкого реагування зміни над ринком. На підприємстві немає поділу відповідно до групами товарів, ступеня обслуговування, величині покупців тощо.

Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові і майнові внески засновників;

- доходи, одержані від господарської діяльності, реалізації продукції і послуг;

- доходи від акцій, цінних паперів, депозитних внесків і внесків в капітал інших підприємств;

- кредити банків і інших кредитних організацій;

- інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство ТОВ «Вітовент» займається установкою систем вентиляції на будівельних площах і нових будівлях. Так само підприємство виготовляє потрібні деталі для вентиляційних систем. Протягом декількох років підприємство зарекомендувало себе, як підприємство виготовляє якісні деталі для вентиляції, а так само якісної установки вентиляційних систем. Не дивлячись на жорсткого конкурента такого, як ТОВ «Філін», підприємство має безліч замовлень від клієнтів, і має успіх в області вентиляції.

В основі філософії підприємства лежить тісна взаємодія з замовником або постачальником, починаючи від розробки концепції і закінчуючи сервісним супровід реалізованого проекту, яке не обмежена часовими рамками. Комплексний внутрішній контроль дозволяє працювати підприємству з застосуванням сучасних технологічних рішень в області вентиляції і кондиціонування, вести монтажні та пусконалагоджувальні роботи, організовувати системи централізованого управління будь-якого ступеня складності з високою якістю і в точній відповідності з етапами будівництва, своєчасно поставляючи обладнання.

Основні техніко-економічні показники роботи підприємства

№ пп	Найменування показників	Од. виміру	Роки	Відхилення(+/-)
			2010	2011	2012	2012-2010	2011-2010	2012-2011
1	Виручка від реалізації продукції	тис. грн.	997,7	1094,4	1000,6	2,9	96,7	-93,8
2	Питома вага нової продукції	%	35	35	35,1	0,1	0	0,1
3	Собівартість реалізованої продукції	Тис. грн	800	822,9	978,5	178,5	22,9	155,6
4	Прибуток від реалізації продукції	тис. грн	849,4	938,1	853	3,6	88,7	-85,1
5	Обсяг експорту	тис. грн	300	350	370	70	50	20
6	Середньомісячна заробітна плата	Тис.грн	4000	4100	4300	300	100	200

Можна зробити висновок, що для всебічної та правильної оцінки фінансового стану підприємства необхідно враховувати такі показники діяльності підприємства. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності, тому на нього впливають всі ці види діяльності підприємства. Дані таблиці 2.1 показали, що у минулих роках сума прибутку була меншою, тобто підприємство було збитковим, проте на даний час ситуація помітно змінилася на краще: за даними на 2012 рік сума власних коштів покривала всі зобов'язання підприємства, зросли обсяги прибутку. Підприємство стало платоспроможним.



2.2 Аналіз основних показників діяльності підприємства

Важливе значення для кожного підприємства відіграє своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств, розрахунок основних показників, які його характеризують. Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників. Аналіз ліквідності балансу які ми проаналізуємо за допомогою таблиці.

Аналіз ліквідності балансу ТОВ «Вітовент» за 2010-2012 рр.

Актив	2010	2011	2012	Пасив	2010	2011	2012	Платіжний надлишок
								2012-2011	2012-2010	2011-2010
Найбільш ліквідні активи (А1)	3421	2357	1357	Найбільш строкові зобов'язання (П1)	4325	54432	22346	19989	18925	51011
Активи, що швидко реалізуються (А2)	23451	2356	4325	Короткострокові пасиви (П2)	41748	5532	54467	52111	31016	-17919
Активи, що повільно реалізуються (А3)	12346	23429	2245	Довгострокові пасиви (П3)	33256	33456	56545	33116	20770	21110
Активи, що важко реалізуються (А4)	87654	23452	97564	Постійні пасиви (П4)	54453	3356	66433	42981	-21221	-84298

З таблиці видно, що підприємство є ліквідним, тому що його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Далі розглянемо платоспроможність підприємства за допомогою таблиці.



Аналіз платоспроможності ТОВ «Вітовент». за 2010-2012 рр.

Показник	2010	2011	2012	Відхилення, тис. грн.
				2012-2011	2012-2010	2011-2010
Грошові кошти	0,7	20,2	3,1	-17,1	2,4	19,5
Дебіторська заборгованість	0	0	1,7	-1,7	1,7	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	364,5	382,4	395,8	13,4	31,3	17,9
Всього	-363,5	-362,2	-390,7	-752,9	-754,2	-725,7

Виходячи з даних табл. 2.6 спостерігається значне перевищення строкових засобів над платіжними зобов'язаннями, що свідчить про неплатоспроможність підприємства.

Фінансовий аналіз рівня рентабельності та причин її зміни має важливе значення для виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Різні варіанти визначення прибутку і витрат зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності. Розглянемо основні показники, що характеризують рентабельність ТОВ «Вітовент» за допомогою таблиці.

Основні показники рентабельності ТОВ «Вітовент» за 2010-2012 рр., %

Показник	2010	2011	2012	Відхилення(+/-)
				2012-2010	2011-2010	2012-2011
Рентабельність активів за прибутком (збитком) від звичайної діяльності	-0,16	-0,04	0	0,16	0,12	0,04
Рентабельність продажу	0,1	0	0	-0,1	-0,1	0
Рентабельність власного капіталу	0,24	0,13	0	-0,24	-0,11	-0,13
Рентабельність оборотності активів	1,37	1,41	2,25	0,88	0,04	0,84
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком (збитком) від реалізації	1	1	0,12	-0,88	0	-0,88
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком (збитком) від операційної діяльності	0,15	0,21	0,02	-0,13	0,06	-0,19



Аналізуючи табл., ми спостерігаємо значні зменшення всіх основних показників рентабельності ТОВ «Вітовент». Наведені дані свідчать про погіршення ефективності операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Проведемо аналіз фінансової стійкості ТОВ «Вітовент»

Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «Вітовент» за 2010-2012 рр.

Показник	Розрахунок	2010 Тис. грн	2011 Тис. грн	2012 Тис. грн
Наявність власних оборотних коштів	Кво = ІІАБ - ІVПБ	-257,6	-276,9	-269
Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат	Квдп = Кво + ІІІПБ	-143,9	-209,1	202,1
Надлишок (+) або недостача (-) власних оборотних коштів	Кво = Кво - ЗЗ	-351	131	-288
Надлишок (+) або недостача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат	Квдп = Квдп - ЗЗ	346	4612	-2683

Виходячи з аналізу абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «Вітовент», можна зробити такі висновки, що у порівнянні 2011 року з 2010 роком ми бачимо, що на кінець звітного періоду в результаті зменшення суми оборотних активів підприємства та зменшення кредиторської заборгованості спостерігається збільшення суми наявності власних оборотних коштів, що свідчить про зменшення власних оборотних коштів на підприємстві та погіршення фінансової стійкості, а у порівнянні 2012 з 2011 роком відбувається збільшення суми наявності власних оборотних коштів, що свідчить про збільшення власних оборотних коштів на підприємстві. Взагалі спостерігаємо від'ємні значення в аналізі абсолютних показників фінансової стійкості підприємства. Така ситуація склалася через низьке грошове забезпечення підприємства і значно більшу суму поточних та довгострокових зобов'язань. Для того, щоб уникнути банкротства, підприємству потрібно негайно гасити заборгованості і збільшувати кількість оборотних коштів. Далі спостерігаємо, що наявність власних джерел не є достатніми для фінансування діяльності підприємства як на початок 2010 року так і на кінець 2012 року. Спостерігається недостача власних оборотних коштів як на початок 2010 року, так і на кінець звітного періоду 2012 року та надлишок власних джерел формування запасів і затрат з 2010 по 2011 рр.

Отже, на підприємстві не абсолютна фінансова стійкість. Для забезпечення запасів і затрат не достатньо власних обігових коштів та платоспроможність підприємства не гарантована.

Далі проаналізуємо відносні показники фінансової стійкості ТОВ «Вітовент»

Відносні показники фінансової стійкості ТОВ «Вітовент» за 2010-2012 рр.

Показник	2010	2011	2012	Відхилення, (+/-)
				2012-2011	2012-2010	2011-2010
Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами	-1,42	-1,23	-1,31	-2,54	-2,73	-2,65
Коефіцієнт манервності власного капіталу	4,47	3,54	2,43	-1,11	-2,04	0,05
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,66	0,24	0,14	-0,1	-0,52	0,01
Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів	-1,36	-1,18	-0,28	-1,46	-1,64	-0,03

Виходячи з аналізу відносних показників фінансової стійкості ТОВ «Вітовент», можна зробити висновок, що на кінець звітного періоду майже всі показники фінансової стійкості зменшились в порівнянні з минулими роками, є негативною тенденцією що призводить до збільшення числа зобов'язань, які підприємство може виконати за рахунок використання власних коштів. Коефіцієнт фінансової залежності зменшився, адже показник є оберненим до попереднього. Тому при зростанні коефіцієнта фінансової незалежності цей коефіцієнт спадає. Коефіцієнт фінансової стабільності має від'ємне значення і свідчить про перевищення суми позичених коштів над власними. Це говорить про нестабільну роботу підприємства. В цілому динаміка фінансової стійкості підприємства має негативні результати. Використовуване майно підприємства скоро почне приносити збитки, а не більший прибуток. Це свідчить про не дуже ефективне використання майна і фінансову нестабільність підприємства в цілому.

2.3 Оцінка тривалості фінансового циклу та чинників, що на нього впливають

Фінансовий цикл представляє собою період обороту активів, протягом якого готівкові кошти залучені в оборотних фондах. Тобто, фінансовий цикл включає в себе час надходження оборотних коштів в двох стадіях кругообігу - виробничій і товарній і не включає час їх перебування в грошовій стадії.

Чим вищий цей коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець періоду порівняно з коефіцієнтом, розрахованим на початок періоду, свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто про зниження ефективності їх використання. Для розрахунку коефіцієнта оборотності необхідні дані, які знаходяться в таблиці.

Розрахунок коефіцієнту оборотності запасів

№	Значення показника	2010	2011	2012	Відхилення
					2012-2010	2012-2011	2010-2011
1	Вартість запасів на кінець і початок року	362,5	360,4	359,3	-3,2	-1,1	2,1
2	Середнє значення суми запасів	181,3	180,2	179,7	-1,6	-0,5	1,1
3	Собівартість продукції	0	0	34,4	34,4	34,4	0
4	Коефіцієнт оборотності запасів	0	0	0,2	0,2	0,2	0
5	Розрахунок в днях 365: (Коеф.)	0	0	1825	1825	1825	0

З розрахунку видно, що для поповнення запасів підприємству потрібно було в 2012 році 1825 днів. Як бачимо, з наведеної таблиці підприємство має дуже низький коефіцієнт оборотності, що свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто про зниження ефективності їх використання. Це є негативною тенденцією для підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості = Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 010 ф. №2) / [Дебіторська заборгованість на початок періоду (ряд. 160 * ряд. 210 гр. З ф. №1) + Дебіторська заборгованість на кінець періоду (ряд. 160 * ряд. 210 гр. 4 Ф. №1)]: 2 (2.1)

Чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує плату від своїх дебіторів.

Розрахунок коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості

№	Значення показника	2010	2011	2012	Відхилення
					2012-2010	2012-2011	2011-2010
1	Сума дебіторської заборгованості на кінець і початок року	12,5	10	18,3	5,8	8,3	-2,5
2	Середнє значення	6,3	5	9,2	4,2	2,9	-1,3
3	Дохід від реалізації	1046,1	1047,5	1282,8	236,7	235,3	1,4
4	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	166,1	104,8	139,4	-26,7	34,6	-61,3
5	Розрахунок в днях 365: (Коеф.)	2	3	3	1	0	1

Використовуючи цей коефіцієнт, розрахуємо період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться на грошові кошти. Для цього розділимо тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності за розрахунками. Як бачимо з наведеної таблиці підприємство покращило свій коефіцієнт оборотності з 2011 до 2012 року і збільшило його на 33%, і він становить 139,4 рази. Це означає, що підприємство зменшило період інкасації від 2 в 2010 році до 3 днів в 2012 році. Це є позитивною тенденцією для підприємства.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснили за рік кошти, вкладені в заборгованість. Він обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середнього розміру дебіторської заборгованості:

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості = Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 040 ф. №2) / [Кредиторська заборговані...