УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗМІН

Робота виконана в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Ареф'єв Олег Вікторович, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, декан факультету професійної адаптації і підприємництва, заступник завідувача кафедри практичного підприємництва.

Офіційні опоненти доктор економічних наук, доцент Нейкова Лідія Іванівна, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, завідувачка кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук, доцент Нікіфорова Наталя Йосипівна Харківський державний економічний університет, доцент кафедри бізнесу і підприємництва.

Провідна установа Донецька академія управління Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту невиробничої сфери.

Захист дисертації відбудеться 1 липня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.063.01 Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу за адресою: 03115, м. Київ, бульвар акад. Вернадського, 16-в, ауд. 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу.

Автореферат розісланий 1 червня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Луцій О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

іноваційний стратегія підприємство фінансування

Актуальність теми. Вирішення проблеми економічної стабілізації та забезпечення сталого розвитку України безпосередньо пов'язано з формуванням активної інноваційної політики, розробкою та реалізацію інноваційних стратегій як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання - підприємств. Базисом інноваційної стратегії повинна бути концепція випереджаючого інноваційно-технологічного розвитку, що з'єднує сучасні досягнення науково-технічного прогресу з інтелектуальним , науковим і виробничо-технологічним потенціалом держави.

Вітчизняний досвід показує, що проведені на перехідному етапі формальні ринкові трансформації призвели до технологічного занепаду майже в усіх галузях відтворювальної сфери. Це призвело до того, що Україна на початку третього тисячоліття опинилася на межі втрати статусу індустріально-розвиненої країни.

На сьогодні встановлено об'єктивно існуючі закономірності та механізми, які, під впливом НТП обумовили виникнення теорії технологічних змін, інноваційної теорії, концепцій і моделей впливу науково - технічної революції на економічний розвиток країн. Сучасні тенденції трансформації економічних систем розвинутих країн від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку визначають провідну роль і місце інновацій та інноваційної діяльності в забезпеченні якісних змін економічного зростання. Інноваційна діяльність, її складові і механізми виступають сьогодні як об'єкт, що органічно інтегрує в собі інтелектуальні, фінансові, інформаційні та інші ресурси. Комплексна взаємодія зазначених факторів поєднується в інноваційному ланцюжку “наука-техніка-виробництво”, що забезпечує еволюцію і позитивну динаміку розвитку макро- і мікроекономічних систем.

Широке коло питань, пов'язаних з дослідженнями щодо вибору формування інноваційної політики, розробки і реалізації стратегій інноваційного розвитку знайшли своє відображення в працях відомих вітчизняних і зарубіжних економістів: В.П. Бабич, Ю.М.Бажал, В.М. Геєць, Л. Горілочок, В.В.Дорофієнко, М. М. Єрмошенко, С.М. Ільяшенко, У. Кінг, Д. Кліланд, Х. Ламперт, І.І. Лукінов, М. Мескон, Л.І. Нейкова, М.А. Павловський Ю.Н. Пахомов, Б. Санто, В.П. Семиноженко, А.Дж. Стрікленд, Б. Твіс, А.А. Томпсон, М.І.Туган-Барановський, В.Б. Яковенко, А.І. Яковлєв, та інші.

Проте, на сьогодні багато теоретичних і практичних питань щодо вибору інноваційної стратегії інновацій у період економічних трансформацій розроблено не достатньо повно і потребують подальшого розвитку.

На даному етапі реформування економіки України виникла необхідність вирішення теоретичних і методичних проблем, що ставляться до змісту понять інновація, інноваційна стратегія, інноваційна політика та механізми управління ними. Цим зумовлюється актуальність теми дисертації і її важливе значення для забезпечення сталого економічного розвитку держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок наукового дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідної роботи “Економічні проблеми теорії і практики менеджменту сталого розвитку економічних систем”, яка виконується Інститутом системних досліджень Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу (номер державної реєстрації № 0101V007350).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є уточнення теоретичних положень, розробка напрямків активізації інноваційної діяльності і методичних рекомендацій щодо формування інноваційної стратегії підприємств в умовах становлення ринкових відносин, управління механізмом фінансування інновацій, удосконалення системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності, визначення критеріїв інноваційності підприємства.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:

- визначено роль і сучасні тенденції розвитку інноваційної політики в умовах трансформації національної економіки;

- досліджено існуючі основні концепції і моделі впливу НТП на інноваційний розвиток держави і підприємств;

- обґрунтовано цілі і сутність інноваційної політики;

- проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід з впливу економічного механізму НТП на технологічні зміни в суспільстві;

- досліджено динаміку інноваційного процесу та проаналізовано механізми інвестування інновацій на рівні підприємств;

- визначено фактори інноваційного розвитку підприємств;

- визначено чинники, які обумовлюють вибір варіантів інноваційної стратегії;

- обґрунтовано механізм формування інноваційної стратегії підприємств в умовах трансформації економіки;

- розроблено рекомендації щодо вдосконалення і реалізації інноваційної стратегії підприємства.

Об'єкт дослідження -- інноваційна діяльність на підприємствах. проблемні питання підвищення ефективності інноваційної діяльності.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і прикладних основ формування інноваційної стратегії підприємства в умовах технологічних змін.

Методологія і методика дослідження. Теоретичну і методичну основу дослідження склали наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку і управління досягненнями науково-технічного прогресу, теорії технологічних змін, інноваційного менеджменту, інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень, фінансів та інвестиційної діяльності. В роботі використано закони України, нормативні акти Кабінету міністрів України і окремих міністерств, дані Державного комітету статистики України та Харківського обласного управління статистики, дані статистичної та оперативної звітності підприємств міста Харкова, дані спеціалізованих інформаційно-аналітичних видань, матеріали наукових, науково-практичних конференцій. Методологічною основою дослідження є діалектичний, логіко-теоретичний, емпіричний, причинно-логічний та системний підхід до розгляду процесів і механізмів в економічних системах. В процесі дослідження використані загальнонаукові методи системного аналізу, спостереження, узагальнення, формалізації, структурного синтезу, вимірювання, графічний.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному:

уперше запропоновано:

- інтеграційну модель системозначущих механізмів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств;

- систему критеріїв визначення інноваційності підприємства, що базується на наукоємкості, економічному і технологічному рівні підприємства, відновленні продукції;

- концепцію формування інноваційної стратегії підприємства в умовах технологічних змін;

удосконалено:

- методичні і організаційні основи управління інноваційним розвитком підприємств, що забезпечує досягнення стратегічних цілей і конкурентних переваг в нестабільних умовах зовнішнього ринкового середовища;

одержало подальший розвиток:

- уточнено зміст і сутність інноваційної політики з урахуванням варіативності стратегії інноваційного розвитку в умовах технологічних змін;

- визначені фактори та умови забезпечення інноваційної активності підприємств в сфері відтворювання і підприємництва;

- уточнено тенденції розвитку інноваційної діяльності в умовах трансформаційної економіки;

- визначені напрямки удосконалення системи інформаційного забезпечення формування і реалізації інноваційної стратегії підприємств.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в якості конкретних методичних рекомендацій щодо формування як інноваційної політики держави, так і інноваційної стратегії окремого підприємства. Запропоновані автором пропозиції та підходи дозволяють здійснювати реальний вплив на управління механізмом інноваційної діяльності з урахуванням наростаючої динаміки технологічних змін, обумовлених досягненнями НТП.

Застосування результатів проведених досліджень дозволяють визначити вплив технологічних змін на структуру промислово-виробничого сектору, забезпечують прогнозування інноваційної стратегії підприємства в умовах перехідної економіки. Приведені в дисертаційній роботі результати аналітичних досліджень, методичні розробки і рекомендації призначені для практичного використання при формуванні інноваційної стратегії підприємств. Результати дослідження були використані при розробці і впровадженні інноваційного проекту ООО СП “Фоліо-плюс” (м. Харків), а також в учбовому процесі в ході викладання курсів з дисциплін “Основи бізнесу”, ”Господарське право”, “Економіка праці” в Українській інженерно-педагогічній академії (м. Харків).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є науковою працею, яка виконана автором. В ній викладений авторський підхід по системному, логічно-послідовному вирішенню задач, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності суб'єктів господарювання; визначенню складових інноваційної політики, варіантів інноваційної стратегії і стратегічної поведінки підприємства; розробку і реалізацію інноваційної стратегії підприємства в умовах технологічних змін; удосконалення методичних і організаційних основ управління інноваційним розвитком підприємств, спрямованим на досягнення стратегічних цілей; впровадження моделі системозначущих механізмів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств; удосконалення системи інформаційного забезпечення управлінських рішень в інноваційній сфері.

Особистий внесок автора в публікаціях (№ 1, 2, 6 за списком робіт, який подано в авторефераті) включає наступне: в статті № 1 безпосередньо автором визначено необхідність планування інноваційної діяльності підприємства; в статті № 2 доведено визначальну роль інновацій в забезпеченні конкурентоспроможності продукції; в статті № 6 досліджено взаємозв'язок між інноваційною і інвестиційною діяльністю, проаналізовано галузеву структуру інвестицій в промислово-виробничому комплексі Харківського регіону.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки, положення та результати, одержані в дисертаційній роботі доповідалися і були схвалені на науково-практичних конференціях: “Безпека й інформаційне забезпечення бізнесу” (19-20 травня 1998 р. м. Харків); науково - практична конференція “Економічна оцінка конкурентоспроможності продукції, послуг” (25 - 26 травня 1998 р. м. Харків); Міжнародна наукова конференція “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”, (Україна, ХДАДТУ, 17-19 листопаду 1999 р. м. Харків); Міжнародна науково-методична конференція “Актуальні проблеми інженерної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах інженерно-педагогічного профілю ”, (17-20 квітня 2000 р., м. Харків); Друга міжнародна конференція “Дослідження й оптимізація економічних процесів”, (13 - 15 грудня 2000 р., м. Харків); Друга міжнародна науково-практична конференція “Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання”, (1 - 4 жовтня 2001 р., м. Харків).

Публікації. Одержані в результаті дослідження основні результати, пропозиції, висновки та методичні підходи були опубліковані в 7 наукових працях (три роботи в співавторстві) загальним обсягом 2,35 д.а. (особисто автором 1,9 д. а). з них: 6- у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,0 д.а. (особисто автором 1,6 д.а.); 1- в інших виданнях загальним обсягом 0,35 д.а..

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Основний зміст дисертації викладений на 173 сторінках, у тому числі 18 таблиць, 31 рисунок, 1 додаток, список використаної літератури зі 131 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначені його мета і основні завдання, охарактеризовані наукова новизна і практична значимість одержаних результатів, методична та інформаційна база, апробація здобутих положень та висновків.

В першому розділі “Сучасні тенденції інноваційно-технологічних змін” проведено дослідження сучасних тенденцій розвитку промислово-розвинених країн на етапі переходу до постіндустріального суспільства, розкрито та узагальнено зміст теорії технологічних змін, проаналізовано умови, чинники і зміст інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що динаміка якісних змін в постіндустріальному суспільстві базується на досягненнях науково-технічного прогресу, які, об'єднуючись в інноваційний ланцюжок “наука - техніка - технологія” забезпечують реалізацію концепції випереджаючого розвитку.

Вивчення літературних джерел дозволили зробити висновок, про те, що на етапі трансформації національної економіки однією з найважливіших проблем є задача визначення інноваційної політики держави в якості головного пріоритету на шляху забезпечення сталого економічного розвитку.

Світовий досвід існування множини варіантів ринкового господарства свідчить про те, що моделі переходу до ринку і саме його функціонування мають істотні розбіжності, які залежать від економічних, політичних, соціальних, демографічних, географічних умов у тієї або іншій країні. Найбільш придатним інструментом для якісного економічного росту на основі науково-технічного прогресу є інноваційна стратегія, яка спрямована на генерацію, здійснення і втілення нововведень. Тому для реальних умов України потрібен ринковий механізм у сполучені з важелями і інструментами стимулюючого впливу на інновації з боку держави. Саме такий механізм може забезпечити одночасно і кількісне і якісне економічне зростання в сучасних умовах.

Аналіз тенденцій розвитку розвинених країн на початку третього тисячоліття показує, що більшість науковців виділяє три основні стадії їх розвитку: доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну. На всіх етапах в якості невід'ємної складової державної політики присутня політика сприяння та стимулювання нововведень в різних галузях, особливо в сфері техніки та технологій. Але лише завдяки динамічному наростаючому впливу науково-технічного прогресу, “інноваційна політика” (як самостійний напрямок державної політики) сформувалася лише в другій половині ХХ століття.

У сучасній розвинутій економічно незалежній державі науково-технічна політика здобуває риси стратегії загального розвитку, підпорядковуючи собі структурну й інвестиційну політику.

На підставі ґрунтовного аналізу досвіду промислово-розвинених країн автором визначено основні варіанти існуючої інноваційної політики, яку було впроваджено в багатьох країнах на різних етапах їхнього розвитку. Зміст кожного із проаналізованих варіантів розкрито на рисунку 1.

Рис.1. Варіанти та зміст інноваційної політики промислово розвинутих країн

Проведене дослідження сучасних тенденцій технологічних змін, яке базується на наукових працях відомих вітчизняних і зарубіжних вчених дозволяє зробити висновок, що головною характерною ознакою третього тисячоріччя є здійснення об'єктивного еволюційного переходу від науково-технічної до науково-технічної інноваційної політики.

Вивчення реального стану розробки та реалізації інноваційної політики в Україні виявило її відсутність як такої.

Така ситуація призвела до значного погіршення рівня розробки та впровадження інновацій, перш за все в сфері нової техніки та нових технологій. Це підтверджується результатами дослідження, проведеного автором на базі Харківського науково-промислового регіону (табл. 1)

Таблиця 1

Динаміка інноваційної діяльності у Харківській області (1995 - 2000 рр.)

В умовах структурної трансформації національної економіки існує об'єктивна необхідність формування нових пріоритетів розвитку, які дозволили б Україні перейти від інерційно-індустріального до інноваційно-випереджаючого типу розвитку. Одним із можливих інструментів такого переходу є планування, супровід і контроль процесів інноваційної діяльності в сферах науки, техніки і виробництва.

Сучасний період швидкого розвитку виробничих сил можна назвати періодом інформаційно-технологічної революції, в якому інновації є головною рушійною силою розвитку суспільного виробництва. Зазначено, що підготування і поступове здійснення інноваційних змін називаються інноваційним процесом. Нововведення, в цьому випадку, являє собою комплексний процес створення і використання нового практичного засобу для кращого задоволення вже відомої суспільної потреби, результати якого приводять підприємство до ринкового успіху.

Одночасно це процес, пов'язаний з нововведеннями в те соціальне і суспільне середовище, в якому здійснюється його життєвий цикл.

Зроблено висновок, що динаміка НТП веде до таких глибоких змін, при яких пасивна реакція на розвиток науки і техніки означає наростаюче відставання в конкурентному ринковому середовищі. Негативні економічні наслідки спізнілої адаптації у багатьох випадках призводять до зниження прибутку у підприємств на 20-30 %.

В роботі визначено, що спроможність вчасно, із випередженням передбачити інноваційні можливості, концентрувати ресурси, дозволяє комплексно і швидко управляти всім інноваційним циклом, мінімізувати ризики підприємницькі і відставання. При цьому інновації стають рушійною силою управління всім підприємством, комплексно вирішують питання про його довгострокову ефективність.

Гнучке управління інноваційними процесами в умовах нестабільності ринку і підвищеної невизначеності зовнішнього середовища стає для підприємств життєвою необхідністю. Практично на всіх підприємствах виникають проблеми і труднощі щодо комплексного, швидкого і економічного переводу корисних ідей в реальні інновації. Тому необхідно, насамперед, зосередити зусилля на реалізації інновацій не тільки в створенні нових споживацьких вартостей, але і в сфері прийняття управлінських рішень.

В другому розділі “Механізми та джерела фінансування інновацій” на підставі системного аналізу розглянуто механізм інвестування інновацій, досліджено динаміку впливу фінансування на розвиток інвестиційного процесу в Україні, визначено системозначущі механізми фінансового забезпечення інноваційної діяльності.

Визначено, що одним з шляхів подолання існуючої кризи в економіці України є комплексне стимулювання інвестиційної і інноваційної активності, вдосконалення механізмів залучення інвестицій. Одне з ведучих місць займає система механізмів залучення фінансових ресурсів, які повинні бути орієнтовані на розвиток інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств, сприяти розвитку конкурентноздатного ринкового середовища, стимулювати розвиток пріоритетних галузей економіки.

В результаті дослідження зроблено висновок, що за період перманентної економічної трансформації в державі не вдалося створити дієспроможний механізм фінансування нововведень і реалізації інноваційної політики. Аналіз фінансування науки і науково-технічної діяльності показує, що замість передбачених законом України “Про науку і науково-технічну діяльність” 1,7 % ВВП цей показник склав в 1995 р. - 1,34 %, 1996 р.- 1,44 %, 1997 р.- 1,42 %, 1998 р. - 1,38 %, 1999 р. - 1,28 %, 2000 р. - 1,32 %. В цілому розподіл фінансування виконаних науково - технічних робіт за видами наведений в таблиці 2.

Визначено, що для реально діючих підприємств важливими є декілька негативних факторів, що стримують розвиток інноваційної діяльності. На підставі проведеного автором анкетування п'ятнадцяти підприємств міста Харкова побудовано діаграму, яка розкриває вагомість кожного фактора в розвитку інноваційної діяльності (рис. 2).