Оцінка ефективності системи управління промисловим підприємством – цільовий підхід

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ - ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД

ВИКОНАЛА СІНІЦИНА ТЕТЯНА АРНОЛЬДІВНА

Одеса - 2004



АНОТАЦІЯ

Сініцина Т.А. Оцінка ефективності системи управління промисловим підприємством - цільовий підхід. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - «Економіка, організація й управління підприємствами» - Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, Одеса, 2004.

У дисертації здійснено дослідження теоретичних питань, пов'язаних з виробленням загального підходу і конкретних методичних рішень щодо оцінки ефективності системи управління промисловим підприємством.

Автором досліджено зміст категорії ефективності з погляду можливості її застосування в оцінці системи управління та вироблено системний підхід до формування механізму оцінки. Здійснено декомпозицію системи, визначено цілі та принципи, відповідно до яких вона повинна створюватися, функціонувати, вдосконалюватися й оцінюватися.

Розроблено критерії та показники для оцінювання двох груп організаційних структур, таких, що безпосередньо здійснюють господарські процеси і поряд з цим виконують певний обсяг управлінських функцій, і тих, які ведуть тільки управлінсько-інформаційну діяльність.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Можливість відродження й розвитку в перехідний період економіки України певною мірою залежить від здатності системи управління вирішувати проблеми виживання підприємств у конкурентному ринковому середовищі.

Складність підприємства як соціально-економічної системи, його зовнішнього оточення і проблем життєдіяльності, динамічність процесів, що у ньому відбуваються, - все це вимагає адекватної складності й динамізму системи управління, постійного нарощування й інтегрування зусиль усіх її підсистем та елементів.

Система управління, яка сформувалася в промислових підприємствах протягом багатьох десятиліть, має серйозні недоліки, що знижують її потенційні можливості, а тому і цілеспрямованість, ефективність реального функціонування.

За цих умов особливої актуальності набуває проблема об'єктивної оцінки стану її ефективності. Вона постійно знаходиться під пильною увагою дослідників, однак все-таки містить ще багато невирішеного та дискусійного, як у плані обґрунтування загального концептуального підходу до оцінки, так і в аспекті вироблення конкретних методичних рішень, які складають її механізм.

Актуальність проблеми підсилюється тому, що в цій галузі існує декілька принципово різних підходів і безліч розрізнених, системно не пов'язаних методик, ускладнюючих, навіть виключає їхнє використання на практиці.

Саме ці обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб виробити прийнятний для практики загальний підхід і конкретні методичні рішення, які дозволять оцінити ефективність системи управління промисловим підприємством не за допомогою умоглядно сконструйованих концепцій і різноманітних побудов, а виходячи зі здорового глузду, зі змісту процесів управління, логіки їхньої взаємозалежності й інтегрування, з положень загальної теорії систем. Відповідно до цієї мети в дисертації поставлені такі основні завдання:

- дослідити зміст категорії ефективності з погляду можливості її застосування в оцінці системи управління;

- виробити системний підхід до формування механізму оцінки стану й ефективності її функціонування;

- здійснити декомпозицію підприємства, дослідити в значенні об'єкта оцінки його систему управління;

- установити цілі, які визначають спрямованість діяльності організаційних структур, що складають об'єкт і суб'єкт управління;

- визначити принципи, згідно з якими повинна створюватися, функціонувати, вдосконалюватися й оцінюватися система управління підприємства, орієнтована на досягнення цілей його життєдіяльності й подальшого розвитку;

- виробити механізм оцінки ефективності системи управління, який базується на структуризації її цілей, принципах створення та функціонування.

Об'єктом дослідження є механізм оцінки ефективності системи управління промисловим підприємством.

Предмет дослідження складає комплекс теоретичних, методологічних і практичних питань, які визначають спрямованість загального підходу та пов'язаних з ним механізмів оцінки ефективності системи управління.

Методи дослідження. Теоретичну та методичну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи, положення теорії ефективності й загальної теорії систем.

Для дослідження обґрунтованості запропонованих попередниками підходів, обґрунтування авторської концепції оцінки ефективності системи управління та вироблення пов'язаних з нею методичних рішень, використано:

- системний підхід-у визначенні сукупності теоретичних, концептуальних і методичних питань, які потребують дослідження і вирішення відповідно до мети дисертаційної роботи; в уточнені цілей і принципів функціонування окремих груп організаційних структур, які вирішують якісно різні завдання; у виробленні критеріїв оцінки їхньої діяльності;

- методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, -в класифікаціях категорії ефективності, об'єктів і суб'єктів управління, цілей, що перед ними ставляться; в поділенні системи управління на підсистеми;

- методи абстрагування й конкретизації, аналогії і порівняння-в аналізі існуючих підходів до оцінки ефективності управління

Інформаційну базу дослідження складають праці провідних вітчизняних та іноземних учених з питань оцінки ефективності управління, законодавчі й інші нормативні документи, які визначають стан практики управління.

Наукова новизна одержаних результатів. До найвагоміших наукових результатів дисертаційного дослідження, що мають елементи наукової новизни та одержані автором особисто, належать:

Вперше одержано:

- розроблено класифікації ефективності за її відношенням до об'єкта оцінки і формою вираження, що на відміну від відомої класифікації тільки за її видами розширює теоретичні уявлення про можливість застосування цієї категорії в оцінці ефективності системи управління.

- обґрунтовано, доцільність застосовування в значенні ефективності терміну «цілеспрямованість», який не застосовувався попередниками в оцінки системи управління. Це дозволяє оцінити ті складові системи, по відношенню до яких неможливо виявити і виразити економічну ефективність у її класичному розумінні;

- на відміну від підходу, який не враховує специфічність властивостей окремих підсистем цілісної системи управління і пов'язаних з ними цілей, принципів, завдань, обґрунтовано й вироблено системний підхід до формування механізму оцінки, що визначає логіку дослідження, зміст і взаємозв'язок покладених в його основу аналітичних, теоретичних, концептуальних і методичних рішень;

- обґрунтовано і вироблено концептуальний підхід, що передбачає розгляд і оцінку системи управління в статиці й динаміці, а також використання принципово різноманітних механізмів для оцінки ефективності функціонування організаційних структур, що безпосередньо здійснюють господарські процеси, і структур, що виконують управлінсько-інформаційні функції; розроблено критерії і показники, що дозволяють вирішити це завдання;

удосконалено:

- класифікацію цілей, досягнення яких повинні прагнути організаційні структури, що складають об'єкт і суб'єкт управління;

- визначено цілі організаційних структур, що безпосередньо здійснюють господарські процеси, і цілі структур, які виконують управлінсько-інформаційні функції;

отримали подальший розвиток:

- положення щодо виділення в підприємстві як цілісній системі окремих підсистем, які складають об'єкт і суб'єкт управління; оцінки ефективності системи управління;

- принципи, відповідно до яких повинна створюватися, функціонувати й оцінюватися система управління, уточнено принципи, що визначають її стан у статиці й динаміці.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в повному обсязі переважно у великих і середніх промислових підприємствах, що мають складну організаційну структуру виробництва й управління, хоча можуть бути корисними й для інших підприємств різних галузей економіки.

Розроблені в дисертації пропозиції стосовно оцінки ефективності системи управління впроваджено у ВАТ «Кислородмаш». Оцінка ефективності діяльності управлінського апарату виробничих структур здійснювалась за допомогою інтегрального показника. При його визначенні результати виробництва співвідносились до обсягів залучених у діяльність основних засобів і обігових коштів та витрат на виготовлення продукції. Стан і цілеспрямованість функцій планування, обліку, контролю й аналізу оцінювалась, виходячи з критеріїв оперативності, повноти, вірогідності, аналітичності створюваної інформації (довідка № 842/51 від 25.11.2003).

У ЗАТ «Вісма-Плюс» упроваджено методику оцінки діяльності виробничих підрозділів за допомогою інтегрального показника ефективності, методику оцінки потенційних можливостей системи управління (довідка № 345 від 512.2003).

У ВАТ «Червона Зірка» використовуються пропозиції автора щодо оцінки цілеспрямованості системи управління за економічними показниками підприємства, доцільності інтегральних показників оцінки економічної діяльності цехів і відділів, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (довідка № 2805/310-01 від 8.12.2003).

Результати дослідження використовуються в Одеському державному економічному університеті в курсах лекцій, розробці тематик курсових, магістерських дипломних робіт у дисциплінах «Менеджмент» та «Управління персоналом».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною, одноосібно виконаною роботою, в якій міститься авторський підхід до вирішення важливого науково-практичного завдання, що полягає у виробленні концепції й пов'язаних з нею методичних рекомендацій щодо оцінки ефективності системи управління промисловими підприємствами.

У дисертації використані тільки ті положення опублікованих у співавторстві праць, що є особистими результатами здобувача. Особистий внесок автора в ці спільні публікації відображений у списку опублікованих робіт з теми дисертації.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми й показаний зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовані мета й завдання дослідження, визначені наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі «Ефективність системи управління - проблема оцінки, системний підхід до вирішення» досліджено категорію ефективності, визначено можливості її використання в оцінці стану й цілеспрямованості функціонування системи управління промисловим підприємством; проаналізовано існуючі напрямки стосовно оцінки ефективності управління, обґрунтовано й виділено підходи концептуального значення, визначено дискусійні та невирішені питання; обґрунтовано переважність системного підходу до оцінки ефективності системи управління, визначено його зміст.

Дослідження категорії ефективності свідчить про те, що з цього приводу висловлюються різні думки, а існуюча в літературі класифікація ефективності за видами діяльності не розкриває деяких її сторін, які мають безпосереднє відношення до потреби оцінювання ефективності системи управління. Тому вона доповнена угрупуваннями ще за двома важливими для даного випадку ознаками - відношенням до об'єкта оцінки, способу вираження ефективності. Загальна класифікація містить такі угрупування:

Кількісній оцінці піддається головним чином економічна ефективність, показники якої виражають реальний чи очікуваний ефект у вигляді прибутку, зниження витрат, розрахунку продуктивності праці тощо.

Важко виразити кількісно науково-технічну ефективність, крім тих випадків, коли оцінюється ефект від упровадження нової техніки і технології, що є, за своєю суттю, економічним. Не завжди можна визначити соціальну ефективність, а організаційна ефективність практично не піддається кількісній оцінці у зв'язку зі впливом на кінцеві результати роботи підприємства не тільки організаційного, але й багатьох інших чинників.

Ефективність цих видів переважно оцінюється якісними, змістовними характеристиками. Необхідне вдумливе системне оцінювання стану виділених у класифікації об'єктів, оцінювання такими термінами, які відображають реальний стан справ і зрозумілі всім: «добре - задовільно - погано», «достатньо - недостатньо», «узгоджується - узгоджується частково - не узгоджується», «цілеспрямовано - недостатньо цілеспрямовано - нецілеспрямовано».

Складність підприємства як об'єкта оцінювання й різноманітність процесів, що відбуваються в ньому, - науково-технічних, економічних, соціальних та інших, унеможливлюють використання якогось одного підходу до оцінки ефективності - або тільки кількісного, або тільки якісного. Тут потрібний більш «м'який» підхід, який у необхідних випадках поєднував би кількісну оцінку з якісною.

Запропоновані дослідниками-попередниками численні методики підходів до оцінювання ефективності управління містять багато в чому подібні підходи і локальні рішення. Проте всі підходи можна звести до трьох напрямків концептуального значення. Вони передбачають оцінювання системи управління за загальними результатами діяльності підприємства, за розміром витрат на управління, за двома групами показників, які характеризують, з одного боку, загальну економічну результативність зусиль системи управління, з іншого, - її власний стан і цілеспрямованість функціонування.

Дискусійні й невирішені питання концептуального та методичного характеру, що потребують глибокого наукового опрацювання. Вони пов'язані з обґрунтуванням переваги одного з напрямків оцінювання ефективності, із використанням у ньому математичного апарату, із можливістю оцінювання ефективності управління переважно за показниками використання управлінської праці, з обґрунтуванням критеріїв оцінювання та їхньої конкретизації в показниках, що характеризують стан і цілеспрямованість системи управління в цілому й окремих її підсистем.

Автор надає перевагу системному підходу дослідження проблеми формування й удосконалювання механізму оцінювання. Дві небезпеки вбачає він у використанні локального підходу. По-перше, осторонь залишаються ті складові цілісної системи, які у кожному конкретному випадку використання локального підходу не знаходяться в колі інтересів дослідника, але тісно взаємопов'язані з об'єктом дослідження, впливають на його якісні характеристики. Це пов'язано з втраченими можливостями для системи в цілому.

По-друге, не потрапляють до кола дослідження базові характеристики об'єкта управління й системи управління, без урахування яких дуже складно, практично неможливо виробити адекватну систему критеріїв, що лежать в основі механізмів оцінювання, уникнувши при цьому помилок методологічного, концептуального характеру.

Модель розробленого автором системного підходу, що передбачає опрацювання взаємозалежних питань аналітичного, теоретичного, концептуального й методичного характеру, подано на рис.1.

У другому розділі «Системний аналіз об'єктів оцінки й пов'язаних з нею підходів» підприємство досліджено як велику складну систему, розкрито та уточнено її системні властивості,

склад і зміст підсистем, що входять до об'єкта і суб'єкта управління й потребують індивідуального підходу до оцінки ефективності; обґрунтовано загальний підхід до цілепокладання, орієнтованого на подальше вироблення механізму оцінки ефективності системи управління; визначено цілі функціонування організаційних структур об'єкта та суб'єкта управління; проаналізовано доцільність використання існуючих у літературі підходів до оцінки ефективності з точки зору системних властивостей підсистем і цілей, які вони реалізують у сукупному управлінському процесі.

Обґрунтовано висновок, що концепція оцінювання цілеспрямованості, ефективності системи управління повинна, в кінцевому результаті, містити теоретично обґрунтовані, прийнятні для практики критерії, котрі базуються на поставлених перед нею цілях і принципах, згідно з якими вона створюється, функціонує й удосконалюється в інтересах досягнення цілей об'єктом управління.

У свою чергу, цілі й принципи повинні враховувати відмінність системних властивостей і пов'язаних із ними можливостей окремих частин об'єкта і суб'єкта управління. Неіманентні до системних властивостей цілей, поставлені виходячи з умоглядних, неправильних уявлень, не можуть бути базовими настановами у вирішенні всіх нагальних питань функціонування системи управління й оцінки основних її характеристик.

У ряду системних характеристик сучасного промислового підприємства визначальними для даного випадку є складність системи, ієрархічність побудови, доцільність функціонування, наявність у ній властивостей, непритаманних її складовим, взаємозв'язок і взаємодія усіх її частин.

З цього випливає, що механізм оцінки ефективності системи управління, яка має високий ступінь різноманітності, повинен сам мати достатню різноманітність для того, щоб упоратися з різноманітністю об'єкта оцінювання.

Властивості складності, ієрархічності побудови, доцільності функціонування, емерджентності виявляються в системі одночасно у взаємопроникненні та взаємодії, і цю обставину не можна не брати до уваги в принципі, й зокрема, коли постає завдання виробити механізм оцінювання ефективності системи управління.

Автор дійшов висновку, що об'єкт управління, який традиційно розглядається як сукупність виробничих структур підприємства, у дійсності ним не є в чистому вигляді. У великих і середніх підприємствах цех має власний управлінський апарат -адміністрацію, диспетчерську й економічну групи. Власне, до об'єкта управління входять тільки виробничі ділянки та бригади, що не мають управлінської надбудови.

Але й деякі відділи - капітальних інвестицій, матеріально-технічного забезпечення, збуту за традицією відносяться до системи управління тільки тому, що розміщені в заводоуправлінні, хоча вони безпосередньо здійснюють господарську діяльність і в цьому своєму значенні знаходяться поряд із виробничими структурами.

З цього випливає, що традиційне віднесення організаційних структур до об'єкта і суб'єкта управління не може бути закладене в основу підходу до оцінювання ефективності системи управління. Управління здійснюється в кожній структурі, що веде виробничу і господарську діяльність, і ця обставина диктує необхідність адекватних рішень у формуванні механізму оцінювання.

У розкритті внутрішньої структури системи управління доцільно використати результати попередників, що виділяють у ній такі підсистеми: організаційну структуру; функції, які є складниками механізму внутрішньовиробничого управління; функції, що створюють інформаційне забезпечення процесу вироблення управлінських рішень; кадри управління; технічні засоби управління.

Така декомпозиція системи не вступає в суперечності з уявленнями і висновками автора щодо розподілу підприємства як цілісної системи на об'єкт і суб'єкт управління, вона є відправним моментом у постановці цілей і формулюванні принципів, відповідно до яких повинна створюватися, функціонувати й удосконалюватися кожна підсистема.

У роботі уточнено класифікацію цілей, відповідно до яких повинні функціонувати організаційні структури, за двома ознаками: відношенням до центрів реалізації та формами вираження результату. Сформульовано цілі організаційних структур, що безпосередньо здійснюють господарські процеси, і цілі структур, які реалізують сутність управлінсько-інформаційних функцій.

Декомпозиція підприємства як цілісної системи і постановка цілей функціонування організаційних структур, що входять до об'єкта і суб'єкта управління, дозволили автору здійснити системний аналіз трьох концептуальних підходів щодо оцінювання ефективності управління, які передбачають використання з цією метою таких показників: економічної діяльності підприємства в цілому, витрати на управління, критерії та показники, що інтегрують загальні кількісні результати діяльності підприємства та якісні характеристики стану й цілеспрямованості функціонування власне системи управління. Результатами аналізу стали такі висновки:

- перший підхід не узгоджується з об'єктивно існуючим твердженням загальної теорії систем, згідно з яким цілісна система має властивості, які непритаманні її складовим, вона інтегрує властивості й сполучені з ними можливості підсистем, що входять до її складу, й отже створює принципово нову якість, яка недоступна кожній окремій підсистемі. З цього випливає, що загальні результати діяльності підприємства не відображають власних зусиль системи управління в досягненні цілей, тому її оцінка за загальними для підприємства економічними показниками неадекватна до реального стану речей, не пов'язана з її власними цілями;

- не узгоджується з цілями системи управління й другий підхід, оскільки витрати на управління ніяк не характеризують її якісний стан, цілеспрямованість зусиль;

- в межах третього підходу пропонується множина різноманітних за змістом і значенням кількісних показників, багато з яких не відображають якісні сторони системи управління, не піддаються об'єктивному кількісному оцінюванню через відсутність вихідної інформації, не мають змісту в принципі.

Автор дійшов висновку про доцільність третього підходу, коли кількісні показники економічної діяльності підприємства використовуються лише для самого загального якісного оцінювання системи управління, а її власні характеристики та зусилля, пов'язані з досягненням цілей, оцінюються за цілком іншими якісними критеріями і показниками, що виключають умовні уявлення й помилкові оцінки.

У третьому розділі «Концептуальні і методичні рішення, що складають механізм оцінки ефективності системи управління» досліджено і визначено принципи, що мають загальносистемне значення, а також принципи, відповідно до яких треба оцінювати систему управління у статиці й динаміці; обґрунтовано концептуальні положення щодо оцінки ефективності, критерії, показники й методичні підходи, які складають механізм оцінки системи у статиці й динаміці.

Обґрунтовано, що висунуті в різні роки принципи єдності демократизму і доцільного економічного централізму, досягнення високої ефективності будь-якої діяльності, політичного й господарського керівництва, раціонального єднання територіальних і галузевих інтересів, залучення до управління трудящих, правильного відбору та і розстановки кадрів, єдиноначальності й колегіальності, науковості, ефективності розробки стратегії та чітких цілей, тощо, було сформульовано відносно управління будь-якими економічними системами - від народного господарства до підприємства. Вони містять занадто загальні твердження, які багато в чому носять характер політичних настанов, закликів, вимог, що насправді визначають цілі функціонування не тільки управлінських, але й господарських систем. Тому вони не можуть бути реальними основними настановами для оцінювання стану й ефективності системи управління промисловим підприємством.

Зроблено висновок, що механізм оцінки системи управління підприємством доцільно формувати на основі загальносистемних принципів відповідності її внутрішній побудові об'єкту управління, інтеграції функцій у центрах управління, достатності інформації, відповідності кадрового потенціалу цілям системи управління.

Уточнено принципи, які визначають статику і динаміку системи управління. У статиці - це загальносистемний принцип відповідності її організаційної структури внутрішній побудові об'єкта, що визначає можливість зосередити в ній достатній склад і обсяг функцій, а також принципи адекватності планової та облікової моделей внутрішньому складу й змісту економічних об'єктів; підпорядкованості організації функцій загальній логіці організації управління, доцільності їхнього введення до центрів прийняття управлінських рішень, делегування повноважень та відповідальності, сполучення централізованого і децентралізованого підходів до вироблення механізмів матеріального стимулювання.

У динаміці - це принципи прямої залежності розмірів стимулювання від реальних результатів роботи трудових колективів: динамічності функцій планування, обліку, контролю та регулювання; системності функції організації.

Існуючі в літературі підходи не передбачають можливості оцінювання ефективності системи управління як цілісного утворення, що складається з власних підсистем. Оцінюється управління як процес, а це по суті різні речі. Більше того, ніколи не ставилося й у сучасній літературі не ставиться завдання оцінити ефективність її окремих підсистем - організаційної структури, функцій, кадрів, технічних засобів. Різноманітні спроби, пов'язані, наприклад, з оцінкою відповідності структури і чисельності апарату управління встановленим нормативам, своєчасності виконання наказів і розпоряджень, плинності кадрів, оснащеності робочих місць засобами обчислювальної техніки, ступеня уніфікації управлінської документації, - усі ці локальні, розрізнені й цілком різноманітні за спрямованістю й змістом результати не створюють загальної уяви про стан і цілеспрямованість функціонування складної за своєю будовою системи управління, що має високі властивості цілісності.

Обґрунтовано, що систему управління потрібно розглядати й оцінювати з двох сторін - у статиці й динаміці. У статиці об'єктом оцінювання повинен бути стан її підсистем, у динаміці - цілеспрямованість функціонування. Тоді принципово різними будуть завдання та критерії оцінки. У першому випадку завдання буде полягати в тому, щоб визначити, чи спроможна організаційна структура зосередити функції управління, чи наближена вона до структури об'єктів управління, чи неузгоджена з нею, у якому стані знаходяться функції з точки зору методичної самодостатності, раціональності інформаційних потоків тощо, чи відповідає склад кадрів управління вимогам часу і завданням, які постали перед системою, чи в достатній мірі забезпечені робочі місця засобами обчислювальної техніки та в якому стані вона знаходиться.

Критерієм оцінки тут може бути достатність потенційних можливостей системи. Тому в даному випадку не можна говорити про критерій ефективності, мова може йти тільки про критерій, що характеризує її стан.

В іншому випадку необхідно оцінити динамічність системи, а якщо можливо - результативність зусиль. Для структур, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність, використовують ресурси і створюють реальні економічні результати, критерієм має бути економічна ефективність у її кількісному вираженні. Для структур, які здійснюють тільки інформаційну діяльність, критерії повинні відображати особливості завдань, поставлених перед ними, а також мати переважно якісну, змістовну форму вираження результату.

Під механізмом оцінки підрозумівається сукупність взаємодій і результатів, за допомогою яких стає можливим зіставлення існуючих характеристик системи управління з бажаними. Запропонований підхід до його створення поєднує дві групи рішень:

- концептуальний блок складають рішення, пов'язані з обґрунтованістю цілей як вихідних настанов, що визначають спрямованість зусиль усіх частин системи управління, оцінкою принципів, на яких повинні ґрунтуватися критерії й показники ефективності, виробленням концептуальних положень, які визначають загальні правила оцінки;

- методичний блок механізму складають критерії оцінки й вироблені відповідні системи показників, за якими як підсумок повинні порівнюватися реальні й бажані характеристики, засоби й прийоми оцінювання.

Оцінку ефективності системи управління за ступенем досягнення цілей підприємством у цілому є сенс робити лише в загальному вигляді. Не можна від цього абстрагуватися зовсім, але слід мати на увазі, що система управління - це сукупність реально діючих організаційних структур, кожна з яких реалізує тільки якусь певну частину загальних функцій і процедур управління, зокрема економічних цілей підприємства.

Отже, за кінцевими показниками діяльності підприємства можна оцінювати тільки одну складову системи управління - вищу адміністрацію. Для оцінки ефективності функціонування інших структур потрібний індивідуальний підхід. Для цього запропоновано алгоритм розробки механізму, який передбачає наступне: структуризацію підприємства, необхідну для визначення системи об'єктів оцінки з різними цілями діяльності; формулювання цілей діяльності структур, які входять до об'єкта управління; вироблення принципів, згідно з якими потрібно оцінювати реальний стан системи; постановку цілей і завдань перед окремими її частинами; обґрунтування критеріїв, необхідних для об'єктивного оцінювання їхніх зусиль; конкретизацію критеріїв у відповідних системах показників.

Розроблено систему показників, за допомогою яких можна оцінювати ефективність:

- системи управління в цілому - обсяг продажів, рентабельність як співвідношення суми прибутку до вартості виробничих фондів;

- системи управління в статиці - зосередженість функцій і достатність повноважень у центрах управління; наявність загальнодержавних, галузевих і внутрішніх нормативних документів та методичних матеріалів, узгодженість показників планової та бухгалтерської інформаційних моделей економічних об'єктів, чисельність і склад кадрів управління за основними якісними характеристиками, якісний стан засобів обчислювальної техніки, забезпечення ними робочих місць, наявність та якість програмних пакетів;

- управлінських ланок цехів - обсяг виробництва, якість продукції, середньорічна вартість залученої у виробництво активної частини основних фондів та обігових коштів, витрати на виробництво;

- діяльності відділів капітальних інвестицій, матеріального й енергетичного забезпечення, кадрів, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність у забезпеченні підприємства всіма видами ресурсів - обсяги відповідних видів ресурсів, залучених у діяльність основних фондів та обігових коштів, витрати діяльності.

Для оцінки ефективності роботи відділів, що здійснюють технічне забезпечення, маркетингову діяльність, управління виробництвом, збут, розроблені індивідуальні системи показників відповідно до специфіки їхньої діяльності.

Індивідуальні показники діяльності цехів і відділів, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність, дають можливість оцінити ступінь досягнення конкретних економічних цілей у кількісному вираженні, що постають перед ними і тим самим характеризують результативність функціонування їхніх управлінських ланок. Проте в такому розрізненому вигляді вони не є показниками ефективності в її економічному розумінні.

Тому для кожної організаційної структури, чия діяльність піддається об'єктивній кількісній оцінці, розроблено інтегральний показник економічної ефективності, в якому результати діяльності співвідносяться з обсягами ресурсів, залучених для їхнього отримання, а також реальними витратами на її здійснення. Для оцінки діяльності управлінських ланок виробничих цехів може бути використаний інтегральний коефіцієнт ефективності (К_е), в якому показники, що характеризують окремі сторони діяльності цехів, обчислюються шляхом зіставлення їх фактичних значень із плановими. Він має такий вигляд:



,

де К_О - коефіцієнт обсягу виробництва;

К_Я - коефіцієнт якості продукції;

К_Ф - коефіцієнт середньорічної вартості залишків активної частини основних засобів і обігових коштів;

К_П - коефіцієнт середньорічної чисельності персоналу;

К_В - коефіцієнт витрат на виробництво.

У такому вигляді він має достатньо чітку цільову орієнтацію - підвищити результати виробництва (показники чисельника), оптимізувати залишки активів на кінець окремих звітних періодів і чисельність залученого до виробництва персоналу, знизити витрати виробництва (показники знаменника формули). По суті, він являє собою класичний показник економічної ефективності, оскільки співвідносяться результати і витрати.

Аналогічний підхід використано для оцінки ефективності діяльності відділів маркетингу, капітальних інвестицій, матеріального й енергетичного забезпечення, управління виробництвом, збуту. Розроблені для них індивідуальні інтегральні показники враховують специфіку їхньої діяльності і одночасно орієнтують ці відділи, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність, на досягнення відповідних кількісних економічних результатів.

Суто якісний підхід запропоновано для оцінки цілеспрямованості функцій планування, обліку, контролю та аналізу в їхній динаміці. Критеріями тут повинні бути оперативність, повнота, достовірність та аналітичність інформації, що виражають, по суті, вимоги, які висуваються до кожної функції, виходячи із загальносистемного принципу достатності інформації. Оцінювання за цими критеріями потребує:

- вивчення існуючих на підприємстві внутрішніх положень, що регламентують зміст, центри створення і терміни передачі оперативної, поточної та стратегічної інформації у вертикалі й горизонталі;

- з'ясування думок керівників і фахівців структур, що здійснюють господарську й інформаційно-управлінську діяльність, про достатність інформації та пов'язані з цим проблеми;

- вивчення існуючих аналітичних розробок з погляду їхньої глибини та системності дослідження господарської діяльності структур і підприємства в цілому;

- з'ясування думки вищого керівництва про ступінь цілеспрямованості функцій і загального стану системи управління.

На відміну від точних кількісних оцінок, доцільних для характеристики зусиль управлінських ланок організаційних структур, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність, динамізм функцій управління може бути об'єктивно оцінений переважно змістовними характеристиками в таких чітких якісних термінах: «добре - задовільно - погано»; «достатньо - недостатньо»; «узгоджується - узгоджується частково - не узгоджується»; «сприяє в головному - гальмує - знижує можливості»; «доцільно - недоцільно»; «адекватно - неадекватно» тощо.

У кожній конкретній ситуації така якісна оцінка повинна бути зроблена на основі глибокого змістовного аналізу і закінчуватися розробкою пропозицій, що сприяє поліпшенню справи. Без цього вся ця винятково складна робота, пов'язана з оцінюванням ефективності системи управління, виявиться безглуздою.



ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і окреслено шляхи нового вирішення наукового завдання, пов'язаного з виробленням прийнятного для практики загального підходу і конкретних методичних рішень, які дозволять оцінити ефективність системи управління промисловим підприємством. На основі проведеного дослідження було зроблено загальні висновки:

1. У сфері діяльності оцінки ефективності системи управління має реальне практичне значення поділення її за трьома ознаками: за видами ефективності, ставленням до об'єкта оцінки та способом її вираження.

Кількісній оцінці піддається, головним чином, економічна ефективність, яка виражає реальний або очікуваний ефект у вигляді прибутку, зниження витрат тощо. Організаційну ефективність слід оцінювати якісними, змістовними характеристиками, що дасть змогу виявити в системі управління втрачені можливості й визначити напрямки її розвитку та вдосконалення.

2. Чисельні підходи до оцінки ефективності управління містять багато невирішеного, дискусійного, не охоплюють важливі сторони об'єкту оцінювання, не враховують його системних властивостей і реальних можливостей, а тому не використовуються у практиці управління. Необхідним є системний підхід, який передбачає дослідження й вирішення взаємопов'язаних теоретичних, концептуальних і методичних питань, що складають проблему в цілому. Оцінювання складної системи управління можна обґрунтовано здійснити лише на основі адекватного системного підходу.

3. Мета оцінки полягає в тому, щоб визначити ступінь досягнення цілей, що поставлені перед системою управління в цілому та основними її підсистемами. Проте цілі та принципи, відповідно до яких вони мають функціонувати, повинні враховувати відмінність їхніх системних властивостей. Неіманентні системним властивостям цілі й принципи не можуть бути базовими настановами у вирішенні всіх наступних питань функціонування системи досягнення цілей.

З цього випливає, що механізм оцінки ефективності системи, яка має високий ступінь розмаїтості, повинен сам мати розмаїтість, достатню для того, щоб упоратися з розмаїтістю об'єкту оцінки.

4. Принципи, відповідно до яких має створюватися, функціонувати й оцінюватися система управління, повинні містити цільові настанови, що визначають як її загальну цілеспрямованість, так і стан основних підсистем у статиці й динамиці. Вони мають бути покладені в основу механізму оцінки.

5. Механізм оцінки розуміється як сукупність взаємодій і результатів, за допомогою яких стає можливим порівняння існуючих характеристик системи управління з бажаними. Концепція його формування й використання передбачає загальну оцінку цілеспрямованості системи управління в цілому, її оцінку у статиці й динаміці; розподіл організаційних структур на дві групи: ті, що безпосередньо здійснюють господарські операції в основних сферах діяльності підприємства й поряд з цим мають у своєму складі управлінські ланки, і ті, що виконують лише управлінсько-інформаційні функції; вироблення для обох груп структур принципово різних підходів, які враховують відмінність характеру діяльності системних властивостей і пов'язаних із цим цілей та принципів функціонування.

6. Для загальної оцінки ефективності системи управління можна використовувати кінцеві економічні показники діяльності підприємства. Звичайно, вони відображають результати зусиль усіх його структур і не характеризують власного внеску системи управління в їх створення. Однак вони використовуються у практиці, про що свідчить досвід обстеження автором підприємства, хоча цими показниками можна оцінювати тільки один складник системи управління - вищу адміністрацію.

7. Підхід до оцінки ефективності організаційних структур, які безпосередньо ведуть господарську діяльність - цехів і відділів капітальних інвестицій, матеріального забезпечення, управління виробництвом, збуту тощо, ґрунтується на зіставленні її результатів за обсягами залучених до неї ресурсів і сумою витрат на здійснення діяльності. У ньому інтегральний показник ефективності та його складові мають виключно кількісне вираження результату.

8. Підхід до оцінки цілеспрямованості функціонування організаційних структур, які здійснюють управлінсько-інформаційні функції планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання, стимулювання, організації, передбачає переважно змістовно якісну характеристику їхнього реального стану у статиці й динаміці, що дозволяє виявити недоліки, слабкі місця, втрачені можливості та визначити шляхи удосконалення. Саме у цьому полягає мета оцінки їхньої діяльності.

управління цільовий організаційний



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Валуев Б.И., Синицына Т.А. Системный подход к совершенствованию управления предприятием // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем. - Вип. 2, част. 1 / Одес. держ. екон. ун-т. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ, 1998. - С.17-22.

2. Сініцина Т.А. Про принципи керування економікою підприємств // Збірник наукових праць. Вип. 3. - Одеса: ОДЕУ: АТЗТ ІРЕНТТ - 1999. - С.263-268.

3. Сініцина Т.А. Деякі теоретичні питання оцінки цілеспрямованості функціонування системи управління промисловим підприємством // Збірник наукових праць. Вип. 4. - Одеса: ОДЕУ - Принт Майстер, 1999. - С. 208-214.

4. Синицына Т.А. Проблема оценки эффективности управления - системный подход // Труды Одесского политехнического университета, 2000. Вып. 1 (10). - Одесса: ОГПУ, 2000. - С. 212-216.

5. Паламарчук О.І., Сініцина Т.А. Класифікація об'єктів управління промисловим підприємством // Збірник наукових праць. Вип. 7. - Одеса: ОДЕУ - АТЗТ ІРЕНТТ, 2000.

6. Валуев Б.И., Синицына Т.А. Логика и механизм постановки экономических целей в системе управления промышленным предприятием // Научн. и произв.-практ. сборник. Вип. 3(12).- Одесса: ОГПУ, 2000. - С. 200-204.

7. Сініцина Т.А. Категорія ефективності - класифікаційний аспект. - Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. - Кіровоград: КДТУ, 2003. - С.260.

8. Синицына Т.А. Еще раз о системном подходе к оценке эффективности управления предприятием // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Вип. 175. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 83-97.

9. Сініцина Т.А. Проблема оцінки ефективності систем управління - результати, невирішені питання // Вісник ЖДТУ. Серія: економічні науки. Вип. 3 (25). - Житомир: ЖДТУ, 2003. - C. 260-266.

10. Синицына Т.А. Механизм интегральной оценки деятельности подразделений, непосредственно реализующих экономические цели // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства». - Том 1. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 93-95.

11. Валуєв Б.І., Сініцина Т.А. Концептуальні положення формування механізму оцінки ефективності управління підприємством // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. №14. - ОДЕУ, 2003.- С. 55-60.

Размещено на Allbest.ru

...