Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецька державна академія управління

УДК 338.242

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Механізми державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону

Шапошнікова Олена Миколаївна

Донецьк - 2004

Дисертація є рукописом

Робота виконана у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України м. Донецьк.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Петрушевський Юрій Люциянович, Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри обліку і аудиту

Офіційні опоненти: Доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту (м. Луганськ); кандидат економічних наук, доцент Дорошенко Валентина Вікторівна, Донбаська державна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту організацій і права (м. Макіївка).

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться 18 травня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 163а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 163а. інвестиція капітал економіка регулювання

Автореферат розісланий 17 квітня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в економіці України створюють для підприємств виробничої сфери регіону зовсім нові умови інвестування, від результативності яких залежить ефективність діяльності основної ланки економіки. У зв'язку з цим набувають особливої актуальності питання, пов'язані з визначенням умов інвестиційного середовища, плануванням залучення інвестицій і їх ефективним використанням. Вирішенню цих проблем присвячені праці вітчизняних учених-економістів Інституту економіки промисловості НАН України, Інституту економіко-правових досліджень НАН України, Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Інституту регіональних досліджень НАН України, ряду вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України, зарубіжних учених і фахівців, таких як Д.В. Бабич, І.О. Бланк, І.Г. Кириленко, В.В. Ковальов, А.Ф. Ковальчук, Л.М. Кузьменко, І.І. Лукінов, І.Р. Міхасюк, А.А. Пересада, О.С. Поважний, Г.В. Савицька, В.П. Ставчук, В.А. Ткаченко, Н.В. Ушакова, А.Г. Федоренко, Л.Г. Червова, С.М. Чистов, М.Г. Чумаченко, В.В. Шеремет Дж. В. Бейлі, В. Беренс, Е. Брікхем , Дж. М. Кейнс, Д. Тейлор, У.Ф. Шарп, С. Шмидс. Дослідження цих економістів є теоретичною основою формування системи інвестиційного менеджменту та державного регулювання економіки в сфері інвестиційних процесів при реструктуризації економіки. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії і практиці державного регулювання інвестиційними процесами, є низка питань, які залишаються постійним об'єктом дискусій, зокрема, мова йде про механізми державного регулювання залучення та планування інвестицій у виробничу сферу регіону.

Ринкова економіка - це система прав і обов'язків, яка не зможе функціонувати без дійових правових механізмів, економічної відповідальності за прийняті рішення і зобов'язання . Ринок - одне з визначних досягнень людської цивілізації. Він пройшов випробування часом і довів велику життєву силу. Це підтверджено світовим досвідом і зафіксовано сучасною наукою. Маємо підстави стверджувати, що сучасна історія не знає жодного прикладу високорозвиненої, гнучкої економіки, яка могла б ефективно функціонувати без ринку.

Сучасний ринок вважається соціально орієнтованим, ефективно регульованим, що органічно вписується у відповідні соціально-економічні моделі, які досить різноманітні і не виключають одна одну (наприклад, англосаксонська, романська, скандинавська, східно-азіатська). Однак, незважаючи на різноманіття моделей ринку, розвиненій ринковій економіці притаманні й загальні риси.

Світовий досвід вказує насамперед на те, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. Немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де б держава усунулась від регулювання ключових соціально-економічних процесів. Стан державного впливу на економічні процеси в Україні обумовлює гостру необхідність суттєвих змін у цій сфері. Відсутність державного регулювання в напрямку заміни директивного принципу перерозподілу капіталовкладень на індикативне регулювання та планування залучення інвестицій на ринкових принципах значно підсилила складність трансформації економіки в цілому, для якої достатня кількість інвестицій і відповідність їх якісних параметрів сучасним вимогам є визначальним фактором державного економічного розвитку.

У зв'язку з цим існує необхідність продовження дослідження, теоретичного обґрунтування та розробки комплексу практичних рекомендацій, пошуку нових підходів щодо удосконалення механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій. На вирішення саме цієї задачі і спрямована дисертаційна робота, що обумовило вибір теми та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України згідно з планом науково-дослідних робіт за темою «Удосконалення системи управління підприємством на основі реформування бухгалтерського обліку, аудиту та оподаткування» (2001-2004 рр., номер державної реєстрації 0103U005551), у рамках якої автором досліджено стан, проблеми та стратегію розвитку інвестиційних процесів в Україні, особливості інвестування в регіоні в умовах спеціального режиму інвестування і розроблені рекомендації щодо удосконалення механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в формуванні та реалізації принципових підходів щодо ефективного механізму державного регулювання інвестування економіки України.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішені такі теоретичні й практичні задачі:

теоретично обґрунтовано місце і роль держави в регулюванні економіки в умовах ринкової трансформації;

розглянуто суть і механізми державного регулювання інвестиційної діяльності, дано критичну оцінку існуючих підходів у вирішенні суперечностей, що виникають у процесі інвестування;

проаналізовано стан, проблеми та стратегію розвитку інвестиційних процесів в Україні;

визначено основні форми правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні на сучасному етапі;

оцінено діючі методи і підходи регулювання інвестиційної діяльності і визначено необхідність їхнього вдосконалення;

конкретизовано показники інтегрального ефекту держави від реалізації іноземних інвестицій, які мають служити основою для формування відношення до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які надаються українською стороною;

запропоновано основні напрями загальнодержавної стратегії регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону;

розроблено організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій і механізм планування залучення інвестицій.

Об'єктом дослідження є державне регулювання економіки України в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження є комплекс організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є теоретичні положення економічної науки, роботи вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, що розкривають закономірності розвитку інвестиційної сфери, роль держави в регулюванні економіки в умовах ринкової трансформації.

У дисертаційній роботі застосовувалися такі методи і підходи: методи теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття сутності й механізмів державного регулювання інвестицій; статистичний і графічний аналіз - для дослідження тенденцій розвитку виробництва й інвестиційної діяльності, виявлення факторів, які впливають на ефективність інвестиційних процесів; метод системного аналізу - для оцінки діючих методів і підходів щодо регулювання інвестиційної діяльності; методи управлінських наук - для розробки організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні дані суб'єктів господарювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає в теоретичному обґрунтуванні побудови організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше запропоновано:

інвестиційно-інноваційна стратегія регіонів, яка має базуватися на використанні активів, що знаходяться в розпорядженні регіональних адміністративних органів управління для забезпечення урядових гарантій і страхування ризиків зовнішніх інвесторів; на створенні програм реструктуризації великих промислових підприємств; на координації інвестиційно-інноваційного процесу для збереження міжгалузевого балансу інвестиційних ресурсів; на організації і підтримці програм залучення коштів внутрішніх інвесторів для фінансування муніципальних проектів і інвестиційних проектів розвитку регіону;

організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій, суть якого полягає в оцінці і прогнозуванні факторів, що впливають на активізацію інвестиційного потенціалу, а також плануванні заходів щодо розробки методів державного регулювання залучення інвестицій, розробці стратегії програм і планів, інституціональних і організаційних структур, законодавчих актів із цінних паперів;

організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій, що є сукупністю принципів, форм і методів із активізації інвестиційного потенціалу з метою забезпечення сталого економічного росту;

удосконалено:

основні напрямки дії держави щодо розробки і затвердження правових основ ринкової економіки, що створюють можливість визначити правила взаємодії суб'єктів ринку, мають постійний характер і стосуються всіх учасників інвестиційного процесу;

методологічні засади визначення основних можливостей регіонів України у створенні факторів стимулювання інвестиційних проектів, які базуються на визначенні пріоритетів, створенні ринкової інфраструктури для інвестиційної діяльності, а також створенні спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку;

основні напрямки загальнодержавної стратегії регулювання іноземних інвестицій, які базуються переважно на усуненні перешкод у здійсненні інвестиційної діяльності;

одержало подальший розвиток:

основні пріоритети, які впливають на розподіл державних інвестицій і на залучення ресурсів із недержавного сектору;

показники інтегрального ефекту держави від реалізації іноземних інвестицій, які мають бути основою для формування відношення до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які можуть надаватися українською стороною;

використання внутрішніх джерел інвестування, оскільки вони формуються за рахунок національних заощаджень - прибутків держави, підприємств, населення. Це забезпечить конкурентоспроможність національних товаровиробників і ключових галузей для стійкого функціонування і подальшого розвитку економіки України.

Практичне значення одержаних результатів. Результати вирішення поставлених у дисертаційній роботі задач являють собою основу удосконалення ефективного державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, відносяться пропозиції щодо:

визначення регіонального аспекту інвестування структурної перебудови, який має обов'язково стати постійною істотною принциповою складовою частиною державної інвестиційної політики; виявлення основних можливостей регіонів України зі створення факторів стимулювання інвестиційних проектів; розробки організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону (довідка головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації № 5-3/х-119 від 03.09.2003 р.);

розробки методичних рекомендацій з визначення ефекту держави від впровадження інвестиційного проекту (довідка ТОВ «Донбасінвестпром» № 059 від 12.05.2003 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження використані під час викладання навчальних дисциплін «Інвестування» та «Інвестиційний менеджмент» студентам спеціальностей «Менеджмент організацій», «Фінанси» і «Маркетинг». У навчальному процесі Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України (довідка № 01-12/512 від 07.10.2003 р.) та Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій, м. Донецьк (довідка № 01-06-186 від 03.09.2003 р.) були впровадженні викладені у дисертації розробки.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій викладено науковий підхід до визначення механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій. Результати проведених здобувачем досліджень знайшли відображення в наукових роботах, опублікованих без співавторів. В 9 наукових публікаціях, що видані у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора.

Дисертант є ініціатором, керівником і безпосереднім учасником практичного впровадження отриманих наукових і прикладних результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень і рекомендацій дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і були схвалені на II Всеукраїнській науково-практичній конференції «Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення в соціально-економічному розвитку регіонів» (м. Слов'яногірськ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2003» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інвестиційна та зовнішньоекономічна діяльність підприємств» та «Бухгалтерський облік і аудит» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна наукова 2003» (м. Дніпропетровськ - Запоріжжя, 2003 р.).

Публікації. Основні положення досліджень відображені в 16 наукових працях, в тому числі: 8 статей у наукових журналах, 5 - у збірниках наукових праць, 3 - у матеріалах конференцій, з яких 7 праць - самостійно. Загальний обсяг опублікованих праць складає 3,8 д.а., з яких особисто автору належить 3,1 д.а.

Структура, зміст й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг роботи - 189 сторінок машинописного тексту, 140 найменувань використаних джерел на 12 сторінках, 5 додатків - на 21 сторінці.

Основний зміст дисертаційної роботи

Розділ 1. Державне регулювання інвестиційної діяльності як важлива умова економічного розвитку.

В дослідженні теоретично обґрунтовано місце і роль держави в регулюванні економіки, яка проявляється через реалізацію наступних функцій: створення правової основи для прийняття економічних рішень, розробку і прийняття законів, регулювання підприємницької діяльності; використання бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики для стабілізації економіки і подолання спаду виробництва, зниження безробіття, підтримки стабільного рівня цін і національної валюти; організацію виробництва товарів і послуг, яким займається приватний сектор, проведення соціально орієнтованого розподілу ресурсів; забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій, гарантій мінімуму заробітної плати, пенсій по старості, інвалідності, допомогу по безробіттю, різні види допомоги малозабезпеченим і т. ін.

Держава зосереджує основні функції розподілу створеного валового внутрішнього продукту, виходячи з розв'язання макроекономічних проблем, а також керуючись необхідністю підвищення ефективності виробництва і функціонування різних секторів ринку на макро- і мікрорівні. До системи обмежень і корекції мають належати об'єктивні фактори: існування і розвиток монополій та тіньового сектору економіки. Недосконалість інформації про умови їхнього розвитку та характеристики створених ними благ не можуть розподілятися через ринкові механізми і не дають змоги ефективно використовувати методи державного регулювання.

Зосередження основних регулюючих функцій на макрорівні покликане забезпечити стабільні макроекономічні умови функціонування підприємств, стимулювання економічних заходів залучення інвестицій і раціональне використання ресурсів.

Обґрунтовано, що метою державного регулювання на мікрорівні є підвищення продуктивності праці в усіх секторах економіки.

Встановлено також, що розвиток методів державного регулювання економіки в постприватизаційний період підпорядковано загальній еволюції. По суті ця система доповнює і коригує дії ринкових механізмів, сприяє координації державних і комерційних секторів економіки. Підвищення ролі державного регулювання в досягненні основних цілей на макро- і мікрорівнях, як показує дослідження, забезпечить зростання ефективності і розширення комерційного сектору в національній економіці країни.

Виділені основні напрямки дії держави щодо коригування ринкової економіки. Встановлено, що одним із етапів здійснення інвестиційного процесу є державне регулювання інвестиційної діяльності, яке спрямоване на погашення збурювання і перешкод, які на даний час і при мінімальних витратах дозволяють переходити до формування і реалізації скорегованого інвестиційного портфеля в рамках раніше визначених стратегічних цілей інвестиційної діяльності і розробленої стратегії формування інвестиційних ресурсів.

Основними напрямками державного регулювання є: створення сприятливого для інвестування середовища; інноваційне спрямування інвестицій; регулювання ціни інвестицій; вдосконалення амортизаційної політики; сприяння залученню вітчизняних і іноземних інвестицій; розвиток фондового ринку.

В дисертації показано, що в проблемі регулювання інвестиційної діяльності ключовим є визначення частки бюджетного фінансування в загальному обсязі інвестицій. Саме державні інвестиції в структурі бюджету багато в чому впливають на його виконання і рівень дефіциту.

Стан інвестиційного клімату в державі є індикатором ефективності державного управління. Інвестиційний клімат в Україні безпосередньо залежить від виправлення деформацій у відносинах власності, забезпечення надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, стимулювання приватної ініціативи.

Одночасно на державному рівні повинно враховуватися те, що великий національний капітал у спілці з малим та середнім бізнесом можуть стати основою реальної суверенності національної економіки. Інвестиції в основний капітал і індекси споживчих цін показано в табл. 1,2.

Таблиця 1. Інвестиції в основний капітал

Роки	Інвестиції в основний капітал	Індекси фізичного обсягу ВВП, у % до відповідного періоду попереднього року
	у фактичних цінах, млн. грн.	у % до відповідного періоду попереднього року	у % до ВВП
1997	12400,6	91,2	13,3	97,0
1998	13958,2	106,1	13,4	98,1
1999	17552,1	100,4	13,5	99,8
2000	23629,5	114,4	13,9	105,9
2001	32573,1	120,8	15,95	109,2
2002	35432,4	109,6	16,1	104,6

Таблиця 2. Індекси споживчих цін, у % грудень до грудня попереднього року

Рік	Індекс споживчих цін
1993	10200
1994	501
1995	281,7
1996	139,7
1997	110,1
1998	120
1999	119,2
2000	125,8
2001	106,1
2002	99,4

Як видно з табл. 1, синтезуючим показником стала політика поновлення інвестиційного процесу. З 1998 р. темпи зростання інвестицій в основний капітал почали випереджати динаміку ВВП та промислового виробництва. Починаючи з 2000 р. практично у всіх галузях промисловості спостерігався ріст виробництва продукції. Відбулась реструктуризація підприємств та їх адаптація до ринкової кон'юнктури. Більш виразними контури економічного зростання стали у 2001 р., коли уряду вдалось подолати інфляцію та досягнути рекордного рівня росту ВВП - 9,2 % .

Розділ 2. Методи державного регулювання інвестиційної діяльності.

Методи державного регулювання економіки - це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів).

В сучасних умовах в Україні застосовуються переважно правові методи регулювання інвестиційної діяльності. Кількість усіляких законодавчих актів складає понад сто різних документів, які визначають інвестиційну діяльність всередині країни і за її межами.

Регіонам належить важлива роль по залученню іноземних інвестицій. На регіональному рівні легше відновити довіру інвесторів до партнерів та органів державного управління на основі чинного законодавства в рамках сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в регіоні, забезпеченню його конкурентоспроможності як об'єкта інвестиційної діяльності.

У свою чергу соціально-економічний розвиток регіонів багато в чому залежить від інвестиційної політики, яку визначає прогрес суспільства. Успішність та результативність інвестиційної політики пов'язана з вибором альтернативи: або соціально орієнтований науково-технологічний прорив у майбутнє, або безперспективна сировинна орієнтація країни.

Таким чином, у сучасних соціально-економічних умовах зростає актуальність досліджень регіональних аспектів інвестиційної діяльності.

З метою вирішення завдань регіональної інвестиційної політики в дослідженні обґрунтовано створення конкурентоздатної інфраструктури. Метою створення такої інфраструктури є: розробка інвестиційних проектів і пропозицій для зовнішніх інвесторів; створення критичної маси інвестиційних проектів і пропозицій в регіоні; проведення аукціону ідей; надання допомоги підприємствам в професійній розробці інвестиційних проектів з реальною оцінкою фінансових можливостей і потреб підприємств; навчання і підготовка керівників підприємств до роботи з зовнішніми інвесторами; проведення незалежних маркетингових досліджень для виявлення і заповнення спеціальних товарних ніш; створення установ, здатних аналізувати інвестиційний клімат в регіоні і обґрунтовувати пріоритетні для регіону інвестиційні пропозиції; забезпечення гарантій по залучених інвестиціях; залучення до участі у фінансуванні проектів значної кількості інвесторів.

Важлива роль в безпосередньому залученні інвестицій в регіони належить самим регіонам. Їх інвестиційна привабливість визначається дією системи факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних можна віднести соціально-економічні особливості інвестиційної привабливості регіонів, основні напрямки структурної трансформації їх економіки. Інвестори надають перевагу промислово розвинутим, з вигідним економічним положенням регіонам. Суб'єктивні фактори безпосередньо пов'язані з характером дій місцевої влади, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій в економіку регіону. Окрім того, на регіональному рівні місцева влада повинна визначити пріоритетні сфери та галузі інвестування, сприяти зменшенню зовнішніх ризиків та бюрократичних перепон для розвитку спільного підприємництва. Дуже важливим є забезпечення іноземних інвесторів достовірною інформацією про підприємницькі можливості і ризики в регіонах.

Незважаючи на недосконалість законодавства у сфері інвестицій, а також у податковій політиці, Донецька область не втрачає привабливості для іноземних інвесторів. На 1 січня 2002 року отримано 467,3 млн. доларів США, з них іноземні інвестиції склали - 199,4 млн. доларів США, або 42,7% (в 2001 р. - 153,4 і 33,1 млн. доларів США відповідно).

Результат аналізу свідчить, що можна виділити наступні основні можливості регіонів України у створенні факторів стимулювання інвестиційних проектів.

По-перше, це визначення пріоритетів та розробка окремих інвестиційних програм, складовими частинами яких є конкретні цільові проекти (підпрограми), що передбачають залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарського комплексу регіону.

По-друге, слід визначити можливості області у створенні ринкової інфраструктури для інвестиційної діяльності. Ринкові інститути (інвестиційні агентства, бізнес-центри, торгово-промислові палати, банки, страхові компанії, біржі тощо) створюють ринкове середовище, стимулюють залучення інвестицій, дозволяють набути прозорості фінансовому механізму території.

По-третє, одним з елементів здійснення інтеграційних процесів та структурних перетворень на регіональному рівні є також створення спеціальних економічних зон (ВЕЗ). Формування ВЕЗ та введення спеціального режиму інвестиційної діяльності розглядаються як механізм для досягнення економічного розвитку на окремих територіях області та наступного позитивного впливу відповідних змін на розвиток регіону і країни в цілому.

За станом на 01. 01. 2003 року Радою з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області затверджено 171 інвестиційний проект на загальну суму 1211,6 млн. дол. США. Галузеву структуру інвестицій та їх засвоєння показано на рис. 1.

Зроблено висновок що, формування економічного простору для інвестиційної діяльності у регіоні передбачає вдосконалення бюджетного механізму областей у контексті створення пільг та гарантій інвесторам, оптимізацію фінансового механізму території.

У цьому зв'язку, для пожвавлення інвестиційних процесів на регіональному рівні доцільним може бути реалізація наступних заходів: об'єднання можливостей місцевих бюджетів, коштів комерційних банків, інвестиційних фондів, а також страхових компаній з метою зниження ступеня ризику для інвесторів; надання місцевих пільг інвесторам, що здійснюють капіталовкладення у пріоритетні галузі.

Рис. 1. Галузева структура інвестицій в Донецькій області за станом на 01.01.2003 року

Важливу роль у забезпеченні інвестора інформацією про перспективи розвитку і потенціал підприємства грає система планування. Метод перспективного планування інвестицій - це спосіб організації планових завдань інвестиційного характеру в довгостроковій і середньостроковій перспективі.

Усе різноманіття методів перспективного планування інвестицій можна розділити на наступні групи: методи, що базуються на статистиці і прогнозуванні (екстраполяційні методи); експертні методи; методи, засновані на комплексному техніко-економічному аналізі і науковому передбаченні; сценарний підхід; методи фінансового планування.

Розділ 3. Удосконалення механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу

При визначенні ставлення державних органів до конкретних інвестиційних проектів із метою розробки певних систем заохочення значна увага повинна приділятись визначенню ефекту держави від зарубіжних інвестицій. Тому в дослідженні визначено показники інтегрального ефекту держави від реалізації іноземних інвестицій, які мають служити основою для формування відношення до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які надаються українською стороною.

Запропонована методика була апробована під час розробки інвестиційного проекту «По організації випуску конвеєрних стрічок» спільно з ТОВ «Донбасінвестпром». Інтегральний ефект держави дорівнює 986,26 тис. дол. США.

У дисертаційній роботі розроблено організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій (рис.2). Він є сукупністю принципів, форм і методів з відповідними інституційними і організаційними структурами, що виконують функції адекватні сучасному стану економіки по активізації інвестиційного потенціалу з метою забезпечення стійкого економічного зростання.

Реалізація організаційно-економічного механізму державного регулювання залучення інвестицій здійснюється на підставі використання принципів державного регулювання інвестиційної діяльності. До них відносяться: принцип паритетності, територіально-галузевий і правовий принципи, принцип протиріччя в соціально-економічних процесах, нормативний принцип регулювання, а також адаптивний принцип регулювання економічних систем і принцип структурованості.

Реалізація вищевказаного механізму має на увазі визначення, аналіз і розробку напрямків, умов і методів регулювання.

Напрямок регулювання залежить від сфер економіко-правового впливу на процес інвестування і містить у собі регулювання фондового ринку, регулювання участі інвесторів у приватизації, податкове, бюджетне і кредитне регулювання, а також проведення гнучкої амортизаційної політики.

Розмаїтість методів регулювання обумовлена широким спектром факторів, що впливають на динаміку та організацію інвестиційних процесів і містить у собі програми і плани, стандарти і сертифікати, норми і нормативи, тарифи, ціни, акції, квоти і митні тарифи, цінні папери, субсидії і пільги, а також гарантії, податки і кредити.

Рис. 2. Організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій

Процес державного регулювання інвестиційної діяльності забезпечує наявність ряду умов регулювання, що включають у себе умови ринкового механізму, макроекономічні, екологічні, фінансові і політичні умови, умови мотивації, нормативно-правові, соціальні та етнографічні умови, а також умови інформаційного забезпечення і державного стимулювання.

Оскільки державне регулювання залучення інвестицій - це процес, що припускає безліч складових, його активізація неможлива без раціонального використання факторів інформаційного, правового, організаційного, і економічного забезпечення.

До інформаційного забезпечення відносяться: стан капіталу галузей економіки, залучення і здійснення інвестиційної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб'єктів і об'єктів інвестування.

Правове забезпечення полягає у формуванні системи законодавчих і нормативних актів державного регулювання і захисту прав інвесторів, методичному забезпеченні державного регулювання інвестування. Організаційне забезпечення містить у собі: формування державних органів регулювання в інвестиційній сфері, організацію і технологію розробки та реалізації державних програм інвестування, забезпечення страхуванням інвестицій. Економічне забезпечення полягає у формуванні джерел інвестицій і формуванні умов здійснення інвестування.

Зважаючи на те, що пріоритети держави, інвестора та об'єкта інвестування не цілком збігаються з причинами, що обумовлено різницею в підходах власників фінансових ресурсів і власників об'єктів інвестування до очікуваного ефекту, задачею України є зближення зазначених пріоритетів використання ресурсів з національною концепцією розвитку.

На підставі проведеного дослідження розроблено організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій (рис.3). Організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій являє собою систему заходів, поетапне виконання яких на практиці забезпечує його успішну реалізацію з урахуванням відповідно ряду умов і факторів. Даний механізм містить у собі: визначення цілей, оцінку інвестиційного потенціалу, розробку моделей розвитку інвестиційної діяльності і планування заходів щодо залучення інвестицій, визначення задач інвестиційної діяльності, а так само планування заходів щодо розробки і впровадження методів державного регулювання залучення інвестицій.

Етап розробки моделей розвитку інвестиційної діяльності і планування заходів щодо залучення інвестицій необхідний для детального прогнозування варіантів і їхніх альтернатив можливого розвитку подій і здійснюється з використанням ряду економічних показників, таких як, інвестиції в основний капітал, прямі іноземні інвестиції, оборотні кошти по областях економіки і т.д.

При визначенні задач інвестиційної діяльності звертається увага на такі складові як забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства, забезпечення максимізації прибутку (доходу) від інвестиційної діяльності, забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків, забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії (фірми), підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, а також на визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних проектів і програм.

Рис. 3. Організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій

Реалізація проектів залучення інвестицій відбувається найбільш ефективно за умови активізації фактора державного регулювання даного процесу. У зв'язку з цим організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій вимагає планування заходів щодо розробки і впровадження методів державного регулювання, що містить у собі розробку стратегії програм і планів, норм і нормативів, квот, митних і інших тарифів, субсидій і пільг, стандартів і сертифікатів, податків і кредитів, цін і гарантій, а так само розробку інституціональних і організаційних структур і законодавчих актів по цінних паперах. Однією із найактуальніших проблем у здійсненні ефективної діяльності на інвестиційному просторі України є організація комплексного консалтингу. Для нерезидента, який хоче ввійти на вітчизняний ринок, дуже важливо за короткий час отримати повний спектр необхідних консультацій, рекомендацій щодо прибуткового просування конкретного проекту, а також отримати відповідне супроводження на всіх стадіях його реалізації.

У дисертації досліджено теоретично-методологічні та науково-практичні засади формування і реалізації державної політики щодо ефективного залучення та використання іноземних інвестицій. Проаналізовано стан і умови інвестиційної діяльності в Україні, сучасні тенденції іноземного інвестування, інвестиційний клімат.

Висновки

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень були сформовані та реалізовані принципові підходи щодо ефективного механізму державного регулювання інвестування економіки України. Основним науковим результатом є обґрунтування та побудова організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.

Основні результати, які отримано в ході проведених наукових досліджень, дають можливість зробити наступні висновки:

1. Теоретично обґрунтовано роль держави в регулювання економіки, що проявляється через реалізацію наступних функцій: створення правової основи для прийняття економічних рішень, розробку і прийняття законів, регулювання підприємницької діяльності; використання бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики для стабілізації економіки і подолання спаду виробництва, зниження безробіття, підтримки стабільного рівня цін і національної валюти; організацію виробництва товарів і послуг, яким займається приватний сектор, проведення соціально орієнтованого розподілу ресурсів; забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій, гарантій мінімуму заробітної плати, пенсій по старості, інвалідності, допомогу по безробіттю, різні види допомоги малозабезпеченим і т. ін.

2. Встановлено, що вся історія розвитку державного регулювання інвестиційної діяльності демонструє недостатню увагу держави до питань законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності, створення чіткої та однозначної правової бази, яка б залучала капітал у різні галузі української економіки. Активне державне регулювання інвестиційної діяльності є життєво необхідним у країнах перехідного періоду, що перебувають у стані економічної кризи, оскільки пожвавлення ділової інвестиційної активності є неодмінною умовою початку виходу з кризи. Першоосновою пожвавлення інвестиційної активності є державна підтримка інвестицій і підприємництва з метою розвитку ринкових відносин і конкуренції в інвестиційній сфері. Таким чином, регулювання є найважливішим інструментом державної підтримки інвестиційної діяльності.

3. На основі аналізу виділено основі напрямки дії держави щодо корегування ринкової економіки, що полягають в розробці і затвердженні правових основ економіки; визначенні цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку; реалізації соціальних потреб, які втілюються в тому, що держава контролює реалізацію постанов про мінімальну заробітну плату, виконанні законів про рівне право на працю і соціальне забезпечення, суспільні роботи, встановлення мінімуму й максимуму цін; регулюванні економічної діяльності, спрямованої на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, використовуючи з цією метою бюджетно-податкові, грошові та кредитні регулятори; захисті конкуренції як основного регулюючого механізму в ринковій економіці; фінансуванні суспільних благ і послуг, що є неподільними - благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, музеїв, бібліотек, національна оборона та ін.; регулюванні зовнішньоторговельних відносин і валютного ринку, для чого здійснюється регулювання платіжного балансу шляхом впливу на зовнішню торгівлю і вивіз капіталу; стабілізації економіки - важливої функції, що покликана забезпечити повну зайнятість і стабільний рівень цін.

4. Виділені основні пріоритети, що впливають на розподіл державних інвестицій і на залучення інвестицій із недержавного сектора. Ці пріоритети виникають із аналізу принципових орієнтирів розподілу державних і залучення недержавних інвестицій.

5. Обґрунтовано необхідність спеціального менеджменту та організаційних форм для налагодження господарського механізму і перебудови психології управлінського апарату на роботу в умовах ринку. Потрібна організаційна підготовка до результативного прийняття інвестицій.

6. Теорія та світовий досвід засвідчують, що без обґрунтованого регулювання регіональної інвестиційної діяльності неможливо досягнення соціального оптимуму - максимально можливого добробуту суспільства в цілому. Визначено, що у сучасних соціально-економічних умовах зростає актуальність досліджень регіональних аспектів інвестиційної діяльності.

7. Визначено, що регіональний аспект інвестування структурної перебудови обов'язково має стати принциповою складовою державної інвестиційної політики. Виявлено основні можливості регіонів України у створенні факторів стимулювання інвестиційних проектів.

8. Обґрунтовано основі напрями загальнодержавної стратегії регулювання іноземних інвестицій, які включають посилення протекціонізму щодо товарного імпорту, насамперед, у частині жорсткого дотримання чинних тарифних бар'єрів і широкого застосування нетарифних обмежень; забезпечення регіонально-галузевої орієнтації інвестиційної активності; формування загальнодержавної інвестиційної політики «знизу-догори» через узагальнення (синтез) регіонально-галузевих напрямів і економічних інструментів (останні повинні реалізовуватись при безумовному дотриманні обмежувальних критеріїв економічної та екологічної безпеки держави); поступове і послідовне зменшення впливу дії факторів, які дестимулюють інвестиційну активність (нестабільність законодавства; нездатність уряду дотримуватись зобов'язань; надмірний державний контроль; відсутність підтримки з боку органів виконавчої влади; недостатній розвиток телекомунікаційної і транспортної мережі; корупція).

9. Доведена необхідність прогнозування і перспективного планування інвестиційної діяльності. На відміну від директивно-централізованого планування сучасне ринкове планування повинно відрізнятися гнучкістю і комплексністю. На основі переваг і недоліків різних методів перспективного планування інвестицій були зроблені висновки про необхідність сполучення різних методів на різних етапах та рівнях інвестиційного планування. Обґрунтована необхідність прямої участі держави в плануванні інвестиційно-інноваційних процесів на макро- і мікрорівнях.

10. Обґрунтовано, що для оцінки ефективності інвестицій потрібно застосувати систему взаємодоповнюючих показників, серед яких важливе місце належить показнику інтегрального ефекту держави від реалізації інвестиційних проектів. Він повинен служити основою для формування відношення відповідних органів влади до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які можуть надаватися українською стороною.

11. Визначено роль підготовки кваліфікованих спеціалістів-консультантів з питань формування інвестиційної стратегії і розробка системи моніторингу ефективності реалізації цієї стратегії; розробки планів маркетингу та нарощення обсягу реалізації готової продукції; управління виробництвом, кадровими і трудовими ресурсами та їх розвитком; забезпечення екології та безпеки праці; фінансових послуг, бухгалтерського обліку та аудиту, оцінки майна, бізнесу, ризиків, майнових та немайнових прав, операції з цінними паперами, розробки фінансової стратегії, оцінки фінансових результатів діяльності, управління фондами та інвестиціями, оптимізації затрат і системи фінансового обліку, розрахунку ефективності окремих проектів; юридичного консультування у сфері юридичних аспектів оподаткування, створення, реєстрації і організації підприємств, зовнішньоекономічної діяльності, патентування і ліцензування, повернення боргів, банкрутства та ін. для підвищення професійного рівня робітників в сфері державного управління.

12. Запропоновано організаційно-економічний механізм планування притягнення і регулювання інвестицій. Суть механізму складається в сукупності моделі оцінки і прогнозування факторів, що впливають на активізацію інвестиційного потенціалу, а також планування заходів щодо розробки впроваджених методів державного регулювання залучення інвестицій, по розробці стратегії програм і планів, інституціональних і організаційних структур, законодавчих актів по цінних паперах, по розробці функцій і т.д.

13. Запропоновано організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій, що є сукупністю принципів, форм і методів по відповідних інституційних і організаційних структурах, які виконують функції по активізації інвестиційного потенціалу з метою забезпечення стійкого економічного росту.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Шапошникова Е.Н., Запорожец А.В. Инвестиционная деятельность в Донецком регионе // «Фондовый рынок». - 2000. - № 25. - С. 7-11.

Особистий внесок: проаналізовані фактори, які впливають на економічний стан Донецького регіону та привабливість інвестиційного ринку для іноземних інвесторів.

2. Шапошникова Е.Н., Болобан В.Н., Запорожец А.В. Организация управлением инвестиционными рисками // Менеджер. - 2000. - №3 (10) -

3. С. 60-66.

Особистий внесок: запропоновано алгоритм дій по управлінню ризиками та заходи по його зниженню в інвестиційній діяльності.

4. Шапошникова Е.Н. Состояние инвестиционного рынка в Донецком регионе // Менеджер, 2000. - 5 (12) - С. 10-14.

5. Шапошникова Е.Н., Быченко Э.В Проблемы стимулирования инвестиционной деятельности в Украине на примере Донбасса // Менеджер. - 2002. - №1 (17) - С. 35-39.

Особистий внесок: визначено загальні проблеми і перспективи стимулування інвестиційної діяльності в Донбасі та роль держави в підвищенні її ефективності.

6. Шапошнікова О.М., Науменко С.М. Залучення інвестицій до відродження вітчизняної економіки // Менеджер. - 2002. - №3 (19) - С. 9-14.

Особистий внесок: обґрунтовано значення залучення іноземних інвестицій на сучасному етапі в економіку України.

7. Шапошнікова О.М., Косинська С.М. Проблеми залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку на прикладі Донецького регіону // Вісник Донецького інституту туристичного бізнесу. - 2002. - №6, С. 166-172.

Особистий внесок: визначено необхідність розробки стратегічних планів розвитку підприємств для всебічного обґрунтування інвестиційних проектів.

8. Шапошникова Е.Н., Гречкосий В.И. Перспективы развития развития угольной отрасли и привлечение иностранных ресурсов // Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім В. Даля: «Економіка, менеджмент, підприємництво» №8, Луганськ, 2001 - С. 56-60.

Особистий внесок: запропоновано перехід від адміністративно-командної системи до системи альтернативних системних рішень з урахуванням критеріїв державного ринку.

9. Шапошникова Е.Н., Васильева И.А. Проблемы маркетингового обоснования в разработке украинских инвестиционных проектов // Менеджер. - 2002. - №5 (21) - С. 97-101.

Особистий внесок: розглянуто актуальність проблеми маркетингового обгрунтування інвестиційного проекту.

10. Шапошникова Е.Н. Иностранные инвестиции в Украине. // Сб. научн. трудов ДонГАУ: «Социальный менеджмент и управление информационными процессами»: серия «Государственное управление», т. 1, вып. 2- Донецк: ДонГАУ, 2000. - С. 54-58.

11. Шапошникова Е.Н. Проблемы маркетинга в инвестиционной деятельности // Сб. научн. трудов ДонГАУ: «Социальный менеджмент и управление информационными процессами»: серия «Государственное управление», т. 2, вып. 4. - Донецк: ДонГАУ, 2001. - С. 65-71.

12. Шапошникова Е.Н. Проблемы прогнозирования финансового состояния для анализа инвестиционной привлекательности предприятий Донбасса // Зб. наук. праць ДонДАУ: «Проблеми створення організаційно-господарського механізму фінансового обліку на підприємствах»: серія «Економіка», т. 3, вип. 9.- Донецьк, 2002. - С. 206-211.

13. Шапошникова Е.Н., Петрушевський Ю.Л. Проблемы управления становлением и развитием СЭЗ в Донбассе // Зб. наук. праць ДонДАУ: «Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами», серія: «Державне управління», т. 4, вип. 21 - Донецьк: 2003. - С. 49-58.

Особистий внесок: розроблено рекомендації по ефективному залученню вітчизняних та іноземних інвестицій в Донецький регіон.

14. Шапошнікова О.М., Петрушевський Ю.Л. Проблеми інвестиційної діяльності на промисловому підприємстві // Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім В. Даля: «Економіка, менеджмент, підприємництво» №10, Луганськ, 2003 - С. 39-43.

Особистий внесок: розроблено практичні рекомендації щодо забезпечення ефективного формування та використання інвестиційних ресурсів.

15. Шапошникова Е.Н. Маркетинговый подход инвестиционной деятельности отечественных предприятий // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта 2003», т. 24 - С. 57-59.

16. Шапошникова Е.Н. Проблемы государственного регулирования иностранного инвестирования в Украине // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Інвестиційна та зовнішньоекономічна діяльність підприємств» та «Бухгалтерський облік і аудит», Дніпропетровськ, 14-15 травня 2003 р. - С. 24-27.

17. Шапошнікова О.М. Проблеми законодавчої бази інвестиційної діяльності // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Україна наукова 2003», м. Дніпропетровськ, 10 червня 2003 р.: серія «Економіка Інвестиційна діяльність», т. 19 - С. 58-61.

Анотація

Шапошнікова О.М. Механізми державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. - Донецька державна академія управління, Донецьк, 2003.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні та науково-практичні засади формування і реалізації механізмів регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону. Проаналізовано стан і умови інвестиційної діяльності в Україні, сучасні тенденції іноземного інвестування, інвестиційний клімат.

Встановлено, що функції держави в процесі регулювання інвестиційної діяльності в умовах України виконуються дещо однобічно, тому активне державне регулювання інвестиційної діяльності є життєво необхідним в країнах з перехідною економікою, що перебувають у стані системної кризи, оскільки пожвавлення ділової інвестиційної активності є невід'ємною умовою початку виходу з кризи.

Сформульовано пропозиції з підвищення інвестиційної привабливості української економіки та активізації процесів інвестування, які базуються на запропонованих організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.

Ключові слова: інвестиційний клімат, перехідна економіка, системна криза, організаційно-економічний механізм, державне регулювання.

Аннотация

Шапошникова Е.Н. Механизмы государственного регулирования и планирования привлечения инвестиций в производственную сферу региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - Механизмы государственного управления. - Донецкая государственная академия управления, Донецк, 2003.

В диссертации исследуются теоретико-методологические и научно-практические основы формирования и реализации механизмов государственного регулирования и планирования привлечения инвестиций в производственную сферу региона.

Установлено, что увеличение объемов и оптимизация структуры иностранного инвестирования возможны только при условии повышения инвестиционной привлекательности страны и создания в соответствии с рыночными принципами механизма взаимодействия иностранного инвестора и органов государственной власти (государственного аппарата), а также наличия стабильного экономического роста и дальнейшей либерализации экономики. Ведущая роль в решении этих проблем на современном этапе, без сомнения, принадлежит именно государству.

Проанализировано состояние и условия инвестиционной деятельности в Украине, исследованы современные тенденции иностранного инвестирования и инвестиционный климат.

Установлено, что основными факторами, которые негативно влияют на инвестиционный климат и обуславливают высокий риск инвестирования, являются: непоследовательный характер реформирования экономики, правовая, экономическая и политическая нестабильность, несовершенная финансово-кредитная и налоговая системы, низкий уровень развития рыночной инфраструктуры, высокий уровень тенизации экономики. В то же время Украина имеет ряд факторов, которые привлекают зарубежных инвесторов: емкий рынок, низкая стоимость рабочей силы, выгодное географическое положение, благоприятные климатические условия.

...