Економічні можливості адаптації малоефективних вугільних шахт до ринкових умов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічні можливості адаптації малоефективних вугільних шахт до ринкових умов

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах існуючого дефіциту вугілля в Україні, робота, що проводиться з реструктуризації галузі найближчим часом може призвести до закриття вкрай збиткових шахт, більшість з яких видобувають коксове вугілля й антрацити. Сумарна виробнича потужність шахт, які намічені до закриття або працюють малоефективно, становить понад 20 млн. т вугілля на рік, із них на частку глибоких шахт з крутими пластами припадає 20% або 2,5 млн. т коксівного вугілля вищої якості марок К, Ж і ПС, поповнити дефіцит яких не виявляється можливим ні вітчизняними виробниками, ні за імпортом.

Теперішня політика ставить шахти, що працюють з низьким ступенем ефективності (а таких шахт більшість), по суті, в умови самовиживання, а це призводить до неминучої самоліквідації шахт у Центральному, Торезько-Сніжнянському, Кадієвському та інших районах Донбасу. Природно, виникає питання про межу такого виживання з позицій держави та позицій нового власника шахт, якщо він з'явився. Звісно, цей термін залежить від стану шахт і встановлюється індивідуально за комплексним критерієм.

Питання, пов'язані з моделюванням параметрів гірничих підприємств, розвитком і підтримкою потужності шахтного фонду, привертали увагу багатьох дослідників, серед них такі, як Амоша А.І., Астахов А.С., Бурчаков А.С., Бабокін І.А., Галушко О.С., Дідик Л.М., Кабанов А.І., Майзель Л.Л., Райхель Б.Л., Резниченко С.С., Решетілова Т.Б., Саллі В.І. та ін.

Однак до цього часу відсутній надійний механізм формування системи адресного інвестування шахт і економічної оцінки регіону з неперспективним шахтним фондом. Вирішенню цієї актуальної задачі і присвячена дисертаційна робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Елементи дисертації знайшли своє відображення в науково-дослідній роботі кафедри менеджменту Національного гірничого університету за темами «Розробка та обґрунтування методів оцінки економічної надійності та інвестиційної привабливості вугільних шахт» (№ держреєстрації 0103U001287) і «Розробка та обґрунтування методів оцінки економічного стану шахт в умовах реструктуризації та механізму визначення збалансованої ціни на вугілля та оптимального розподілу дотацій за специфікою окремих регіонів Донбасу» (№ держреєстрації 0104U002025). Особистий внесок автора полягає в розробці методичних рекомендацій з оптимального розвитку шахт і урахування можливості збереження потенціалу регіонів з неперспективним шахтним фондом.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення й урахування взаємовпливу чинників щодо адаптації малоефективних шахт з видобутку цінного коксівного вугілля й антрацитів до ринкових умов за рахунок зміни порядку інвестування, регулювання рівня ротаційності для забезпечення балансу власних інтересів і інтересів суміжників.

Для досягнення поставленої мети передбачалося розв'язання наступних завдань:

· розгляд принципів формування вуглевидобувних підприємств, що працюють в умовах хронічної нестачі коштів на розвиток виробництва, але які не можуть бути закриті з економічних й соціальних причин;

· розробка економіко-математичної моделі аналізу й економічної оцінки стану шахтного фонду з погляду адресного інвестування і з урахуванням рівня економічної надійності;

· обґрунтування можливості та необхідності використання системи моделювання збалансованих цін для удосконалення політики підтримки потужності збиткових шахт, забезпечених запасами вугілля цінних марок, у режимі простого відтворення;

· розгляд доцільності інтеграції шахтного фонду у нові синергічні виробничі системи типу «вугілля-кокс-метал» для стабілізації інвестиційної та цінової політики.

Об'єктом дослідження є природа внутрішніх резервів шахти як елементів цілісної інвестиційної системи, їх значення в досягненні бездотаційної роботи при кон'юнктурі ринку, що змінюється.

Предметом дослідження є процеси управління інвестиційною політикою, пов'язаною з простим відтворенням шахтного фонду для видобування вугілля гостродефіцитних марок.

Методи дослідження. У процесі оцінки стану шахт як об'єктів інвестування, застосовані методи функціонального математичного аналізу. З метою обґрунтування обсягів інвестицій і вибору потужності шахт застосований апарат динамічного програмування. При побудові інвестиційної програми розвитку шахт і комплексній оцінці стану підприємств застосований системний підхід, що базується на методах лінійного та цілочислового програмування. Теоретичною та методичною базою проведених досліджень стали системний підхід, техніко-економічний і кореляційний аналізи.

Наукові положення, що захищаються:

- рівень приросту потужності малоефективних вугільних шахт повинен визначатися на основі економічної надійності та обсягу і якості залишкових запасів шляхом динамічного моделювання рівня інвестицій на підтримку окремих технологічних ланок;

- підтримка потужності збиткових шахт, що видобувають вельми якісне коксівне вугілля, повинна здійснюватися на базі збалансованої ціни (на тарифні узгодження та перевищення собівартості над ціною), яка визначається за рахунок комбінаторного моделювання, розподілу інвестиційних коштів в залежності від якості запасів та економічної надійності шахт.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні й удосконаленні економічного механізму регулювання інвестиційних процесів під час підтримки потужності малоефективних шахт, які добувають цінне коксівне вугілля й антрацити.

Елементи наукової новизни одержаних результатів:

· за рахунок визначення поняття «ефективності роботи шахти» вдосконалений механізм аналізу поведінки малоефективного підприємства в перехідній економіці, а також взаємостосунків з посередницькими структурами, що визначають політику шахти. Такий підхід відрізняється від відомих тим, що за наявності кількісної оцінки інвестиційної привабливості шахти можливий відхід від рентоорієнтованої політики;

· вперше обґрунтована і побудована економіко-математична модель розподілу інвестицій у часі і залежно від обсягу коштів, яка відрізняється урахуванням стану кожної шахти за технічним, економічним рівнем і ступенем забезпеченості запасами. Такий підхід принципово відрізняється від загальноприйнятих методів вирішення аналогічних задач на моделях розвитку виробництва в статичній постановці;

· уперше розроблена економіко-математична модель адресного інвестування простого відтворення, відмітною особливістю якої є інтерпретація виробничої діяльності, що визначається рівнем економічної діяльності та надійності, в мінімізацію дотаційного процесу за рахунок збалансованих цін і з урахуванням цінності вугілля, що видобувається;

· одержали подальший розвиток механізми визначення граничних параметрів шахт і доцільності подальшого пониження рівня гірничих робіт, що відрізняються використанням розрахункової системи, побудованої на співвідношенні прогнозованої собівартості видобутку і рівня збалансованої ціни;

· за рахунок визначення комплексного показника, заснованого на економічної надійності шахт та цінності запасів коксівного вугілля, одержали подальший розвиток форми інтеграції шахтного фонду Центрального району до нових синергічних виробничих систем типу «вугілля-кокс-метал» для стабілізації видобування, інвестиційної і цінової політики.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у тому, що сформульовані позиції та принципи підвищення ефективності роботи шахт Центрального і Шахтарського регіонів Донбасу можуть бути використані у господарській діяльності будь якого гірничодобувного підприємства України. Розроблені методичні рекомендації дозволяють з більшою ефективністю управляти економічними показниками шахт, які добувають вугілля гостродефіцитних марок, у частині найбільш ефективного використання природних ресурсів, їх перерозподілу у плані раціонального відпрацювання розкритих запасів. Введення системи адресних інвестицій з урахуванням стану конкретної шахти надасть можливість стимулювати механізм розкриття внутрішніх резервів підприємств.

Розроблені рекомендації, що стосуються оцінки шахтного фонду, використовуються у перспективному плануванні розвитку шахт виробничих об'єднань «Артемвугілля» (довідка від 14.10.2003 №107), «Шахтарськвугілля» (довідка від 26.05.2004 №77) і ДХК «Торезантрацит» (довідка від 04.12.2003 №153/1).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою роботою, в якій автор вирішив наукову задачу щодо удосконалення механізму формування адресної інвестиційної політики підтримки потужності вугільних шахт, що розробляють пласти вугілля гостро - дефіцитних марок. Внесок автора у колективно опубліковані роботи конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації проведених досліджень неодноразово доповідались і обговорювались на міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях: «Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації» (Дніпропетровськ, 1999), «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (Донецьк, 1999, 2000, 2001), а також доповідались на науково-технічних радах ВО «Артемвугілля», «Дзержинськвугілля» і ДХК «Торезантрацит».

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 12 робіт, загальним обсягом 10,2 д.а. із яких особисто автору належать 3,5 д.а., у тому числі 2 монографії, 5 статей у збірниках наукових праць, 5 статей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел зі 151 найменування на 14 сторінках, містить 173 сторінки машинописного тексту, що включає 15 таблиць та 11 рисунків.

Основний зміст роботи

збитковий інвестування шахта

У розділі 1 «Економічні пріоритети у механізмі підтримки потужності шахт» доведено, що дійсна інвестиційна привабливість кожної шахти повинна визначатися за рівнем її економічної надійності та обсягом і цінності залишкових запасів вугілля.

Шахта як була, так і залишається, по суті, суб'єктом не ринковим, тому що вона є збитковою, випускає неконкурентоздатну за ціною продукцію, не забезпечує самовідтворення виробництва, потребує значної державної підтримки. Ринкове середовище для таких суб'єктів господарювання є фактично несприятливим. Це підтверджує реальна ситуація.

Вищевикладене дає можливість констатувати, що діяльність збиткових шахт (особливо тих, що видобувають якісне вугілля) підпорядковується через інтереси і поведінку менеджерів інтересам максимізації прибутку посередницької фірми. У цьому зв'язку у дисертаційній роботі розглянуто можливості нарощування виробництва готової вугільної продукції шляхом концентрації усіх ресурсів на виробничих ланках, які здатні забезпечити віддачу. Такий підхід відповідає політиці створення державних підприємств (ДП) з видобування вугілля. Вирішувати економічні проблеми шахт буде легше у міру згортання рентоорієнтованої поведінки менеджменту. За рахунок збільшення оптових закупівель матеріально-технічних ресурсів можна буде знизити вхідні ціни і скоротити кількість дрібних посередників, тобто знизити собівартість і розпилювання фінансових ресурсів.

Саме поняття «ефективності роботи шахт» не є достатньо чітким і однозначним і залежить від вибраного критерію ефективності і рівня, на якому розглядається проблема. З цієї причини, а також складності такої системи, як шахта, практично неможливо охарактеризувати її яким-небудь одним показником, хоча такі спроби здійснювались. Не існує шахт, які по всіх показниках були б гіршими або, навпаки, кращими від інших, і ця обставина утруднює класифікацію шахт. Але, незважаючи на зазначені труднощі, все ж необхідно перш ніж визначити політику щодо закриття шахт, докладно розглянути сукупність цих шахт. Керуючись подібними міркуваннями, була розглянута сукупність діючих у 2003 році 158 шахт і виділені ті з них, що можуть бути визнані малоефективними. Була виділена група шахт із річною потужністю не більше 350 тисяч тонн і на цих шахтах розглянуто низку показників, таких як обсяг видобутку, коефіцієнт економічного рівня - характеристика рівня собівартості добування вугілля, і коефіцієнт геологічної надійності - характеристика залишкових запасів (табл. 1). Усі шахти розділені по групах марок вугілля і за їх призначенням - для енергетичних або технологічних цілей (коксування). Усього таких шахт виявилося 56.

Таблиця 1. Розподіл шахт за потужністю

Найбільш складним слід вважати становище, що склалося в Антрацитовому регіоні Донецької області і, в тому числі, по Торезько-Сніжнянській групі шахт. Нарощування видобутку, що буде відбуватись на більш перспективних шахтах, потребує капітальних вкладень і часу і не буде дуже легким. У цих умовах слід більш обачливо й дбайливо розглянути проблеми малоефективних шахт і доцільність їх закриття.

Мікропідхід до аналізу інвестиційної привабливості передбачає розгляд її внутрішньої структури, що визначається складовими елементами, які характеризують двоєдину природу вугільної шахти: природну й економічну.

Показник економічної надійності, при всій своїй універсальності, не може в повній мірі оцінити доцільність інвестування глибоко збиткових шахт за окремими технологічними ланками. Насправді, економічна надійність - вельми статичний показник. Тільки забезпеченість шахти запасами достатньо стабільний компонент параметра надійності, інші ж його складові - суттєво залежать від Державної інвестиційної політики щодо вугільної галузі.

Тому в дисертаційній роботі об'єктом розгляду, тобто елементом системи, виступає процес управління інвестиційною політикою, пов'язаною з підтримкою потужності малоефективних шахт з видобування коксівного вугілля гостродефіцитних марок і антрацитів. Інвестиційна привабливість може бути представлена як інтегральний показник доцільності вкладення капіталу інвестором у будь - який об'єкт (країну, регіон, галузь, підприємство або проект). При цьому у широкому тлумаченні цього терміну, показник може мати безліч як формалізованих, так і неформалізованих чинників або критеріїв, а у більш вузькому значенні цього терміну інвестиційна привабливість повинна розумітися як інтегральний показник точно визначеного набору формалізованих показників, стандартизованих за єдиним принципом для колективного зіставлення.

У розділі 2 «Організаційно-економічні аспекти підтримки потужності малоефективних шахт» визначено, що приріст потужності малоефективних шахт залежить від тіньової ціни запасів вугілля та рівня інвестицій, скорегованого значенням економічної надійності шахти, тобто чим вище значення останнього параметру, тим доцільніше адресне інвестування підтримки потужності шахт.

Потребу ринку у вугільній продукції не можна задовольнити за рахунок відпрацювання запасів, що залягають в однаково сприятливих природних умовах. На кожному шахтному полі вони будуть свої. Тому частина підприємств, які забезпечують певний обсяг видобутку, мимоволі розміщена на території з гіршими умовами залягання й якості запасів. Чим вище загальна потреба у вугільній продукції, тим більшою буде частка таких підприємств. І тим гіршими будуть показники шахт, додатково залучаємих до розробки запасів.

Найбільш ефективний варіант компенсації обсягів видобутку шахт, що закриваються, та необхідний їх приріст досягаються за рахунок дозавантажування найбільш ефективно діючих шахт (Прогрес, Шахтарська-Глибока, ім. Лутугіна та ін.) і, як правило, з меншими капітальними затратами.

Розглянута ситуація передбачає, що рішення щодо вибору потужності конкретної шахти повинні прийматися у динаміці і, що особливо важливо, необхідна перевірка на оптимальність усіх варіантів інвестування кожної шахти. Тут першорядною є та обставина, що на кожній ітерації чітко визначений набір залежностей між економічною надійністю шахти та рівнем інвестування, що повинний замінюватися й оцінюватися таким же набором, але з іншими значеннями параметрів.

Аналітичним методом розв'язування задач у такій інтерпретації є оптимізаційне динамічне програмування з обмеженнями, що змістовно не відрізняються від лінійних моделей.

Остання особливість теоретично цікава у плані подальшої оптимізації ресурсного забезпечення малоперспективних шахт. Лише підхід до аналізу моделі, безперечно, є принципово іншим.

У процесі динамічного програмування задача оптимізації потужності шахт зводиться до наступного алгоритма:

· керовані змінні (потужність шахти) і відповідальні обмеження (межі зміни потужності) групуються по кроках, і багатокроковий процес прийняття рішень досліджується у визначеній послідовності;

· рішення, що розглядається та приймається при заданому поточному стані системи (затрати на підтримку потужності даної групи шахт), прогнозовано впливає на стан системи при наступному кроці;

· оптимальність поточного рішення оцінюється термінами прогнозованого економічного ефекту (витрати по кожній шахті залежно від витрат виробництва і потужності) для розглядаємого кроку і всіх наступних кроків.

Використовуючи ці економічні передумови, задачі можна дати таке математичне формулювання.

Розглядається N діючих вугільних шахт (і=1,2,…., N).

Відомі: А - сумарна запланована виробнича потужність N шахт; В_і - найбільша виробнича потужність, яку може мати перша шахта (іноді В = ?, що означає можливість великого приросту потужності за наявності значних коштів. Це може також означати будівництво великої шахти); b_i - найменша виробнича потужність, яку може мати і-та шахта (b_i ?0, означає, що шахту можна закрити або, в усякому разі, не фінансувати підтримку її потужності); c_i(X_i) - собівартість 1т готової вугільної продукції, виробленої за рік на і-й шахті залежно від її виробничої потужності; K_i(X_i) - капіталовкладення в технічне оновлення, модернізацію або реконструкцію діючої шахти; R - норма дисконту.

Невідомими є (X_i) - виробничі потужності всіх шахт. Необхідно визначити виробничі потужності шахт таким чином, щоб розрахункові річні витрати досягли мінімуму

(1)

, .

Модель такого типу допускає подальше перетворення, економічний смисл якого полягає у тому, що замість оптимальних виробничих потужностей можна шукати оптимальні прирости потужностей. Введемо нові невідомі y_i, які виражають приріст потужностей підприємств у порівнянні з мінімально можливими потужностями b_i; y_i=X_i - b_i; X_i= y_i + b_i.

Таке міркування (окремий випадок принципу оптимальності Беллмана) дає рекурентне співвідношення, що виражає f_k через f_k-1:

f_k(A) = min [ц_k(y_k) + f_k-1(A - y)] (k=2,3,…, N); (2)

0 ? y_k?Y_ki;

f₁(A) = ц₁(A).

Тут функції ц_k(y_k) виражають додаткові витрати, пов'язані з розширенням виробництва.

У цих рекурентних співвідношеннях А стає змінною величиною, змінюваною від 0 до В. Оскільки функції ц_k(y_k) не обов'язково визначені при всіх у_k, від 0 до В, може статися, що й деякі функції f_k(A) визначені не при всіх А. Будемо вважати їх при таких значеннях аргументу скільки завгодно великими.

Апробація алгоритму здійснена для умов визнаного депресивним Шахтарського регіону, куди територіально віднесені й шахти Торезько - Сніжнянського вуглепромислового району (табл. 2 - кол. 5, 6, 7). Зі складу розглянутих підприємств виведена стійко працююча шахта «Комсомолець Донбасу», яка інвестується із недержавних джерел. Більшість шахт - невеликі підприємства з рівнем витрат на добування вище середнього по галузі. За винятком шахт «Жданівська» і «Постниківська» усі підприємства (на момент розрахунку - 2002 р.) мають низький рівень економічної надійності.

У колонках 5 і 6 виділено параметри, які названі скорегованим рівнем інвестицій і тіньовою ціною запасів. Від'ємні значення рівня інвестицій свідчать про потенціальні можливості даної шахти. Чим вище цей параметр за абсолютною величиною, тим доцільніше адресне інвестування підтримки потужності шахт. Тіньова ціна запасів (грн/т) свідчить про цінність запасів з погляду пропорційного рівня витрат на їх відпрацювання. Видно, яка різна «цінність» запасів шахт «Прогрес» і «Заря». Такого типу оцінні параметри, у принципі, мають входити до складу інтегрального показника інвестиційної привабливості.

Таблиця 2/ Оптимальні потужності антрацитових шахт на приріст видобутку 2,2 млн. т

Таблиця 3. Результати моделювання збалансованої ціни 1 т вугілля

У розділі 3 «Моделювання процесів дотаційної підтримки шахт, що добувають досить цінне вугілля» побудована система збалансованих цін, таким чином, щоб мінімізація ціни на вугільну продукцію відбувалася паралельно необхідності задоволення дотаційних коштів на тарифну угоду та перевищення собівартості над ціною.

В умовах реструктуризації галузі найближчим часом може бути закрита низка збиткових шахт Центрального району Донбасу з видобутку цінного коксівного вугілля. Це може призвести до загострення сировинної кризи у вітчизняній чорній металургії та небажаного розширення імпорту вугілля в Україну. Враховуючи ці обставини, глибокі шахти Центрального району Донбасу вибрані в якості одного з об'єктів досліджень даної дисертаційної роботи.

Шахти Центрального району Донбасу мають велике значення для національної економіки України. Питома вага видобутку вугілля у загальному видобутку вугільної промисловості становить 5,0%, а коксівного вугілля 7,8%. Запаси коксівного вугілля в технічних межах шахт становлять 15% від загальних запасів коксівного вугілля діючих шахт України, у тому числі особливо цінних марок К і Ж - 375 млн. тонн. За Національною енергетичною програмою України до 2010 року є потреба у вугіллі цих марок, яка становить приблизно 20-22 млн. тонн на рік, і воно не може замінюватись ні вугіллям із Польщі (оскільки вугілля таких марок там не добувають), ні із Росії (бо видобування обмежене - лише 1,0-1,2 млн. т).

У дисертаційній роботі оцінена імовірність і розглянута доцільність подальшого поглиблення гірничих робіт на черговий щабель 110-120 м. Граничний рівень виробничих можливостей шахт оцінений у 5,8 млн. тонн із урахуванням завершення розпочатих робіт з підготовки нових горизонтів. В основі прогнозування за допомогою ланцюгів Маркова лежить формування матриць переходу прогнозованих параметрів із одного стану в інший.

Передбачено також, що для підтримки потужності глибоких шахт будуть добуватися запаси, що залишені на раніш відпрацьованих горизонтах. Забезпечення додаткових обсягів видобутку з таких запасів надасть можливість уповільнити процес переходу гірничих робіт на більш глибокі горизонти. Якщо перехід до відпрацювання залишених запасів у Центральному районі Донбасу буде здійснюватись на всіх глибоких шахтах, тоді близько 20% лав перейдуть на верхні горизонти, причому обсяг видобутку з них перевищить у 2 рази такий самий показник для лав на глибоких горизонтах. Отже, при середньомісячному по району посуванні лав на 15 м за рахунок відпрацювання залишених запасів, можливо додатково забезпечити річний обсяг видобутку близько 500 тис. тонн.

У дисертації, порівнюючи прогнозні величини собівартості, приведені до оптових цін, з ринковими цінами, що склались у теперішній час, і, тим паче прейскурантними для даного регіону, визначається межа, зумовлена економічним чинником, який свідчить про те, що прогнозований показник досяг такого рівня, нижче якого відпрацювання залишених запасів вугілля у межах шахтного поля недоцільне.

Практика розподілу державних коштів на підтримку виробничої діяльності, що склалася до початку першого етапу реструктуризації, не стимулювала їх ефективного використання: в однаковій мірі дотації отримували як шахти, що розвиваються з високими техніко-економічними показниками, так і неперспективні, що підлягають закриттю.

Розглянемо вихідну економіко-математичну модель як засіб опису деякої системи з входом і виходом, причому, входом є необхідність інвестування коштів на просте відтворення (тарифна угода, перевищення собівартості над ціною, капітальні вкладення). Вихід асоціюється з внеском виробничої діяльності у цільову функцію. При цьому різні види такої діяльності для умов вугільних шахт можна уявити як результат усталеної концентрації гірничих робіт, тобто кількістю одночасно працюючих лав. Модель задачі інтерпретується як засіб перетворення виробничої діяльності в мінімізацію дотаційного процесу за рахунок збалансованих цін і з урахуванням цінності видобуваємого вугілля.

У даній роботі, з погляду теорії, головний інтерес представляє пошук шляхів покращання операційних характеристик систем. У рамках наведеного вище визначення системи покращання цих характеристик може бути, у принципі, досягнуто одним або кількома з наступних способів:

1) збільшенням внеску виробничої діяльності, а, отже, зниженням рівня дотацій, що мінімізують цільову функцію;

2) зміною інвестиційного режиму у міру підготовки горизонтів;

3) можливим зниженням якості вугілля з глибиною.

Запропонований у дисертаційній роботі алгоритм реалізації механізму визначення збалансованої ціни на вугілля й оптимального розподілу дотацій з урахуванням специфіки шахт Центрального району Донбасу, що добувають особливо цінне коксівне вугілля, зводиться до наступного.

За цільову функцію прийнятий вираз

F = Z+L(D_s)+H min, (3)