Формування й оцінка соціальних напрямків державної інвестиційної політики в регіоні

Размещено на http://allbest.ru

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Формування й оцінка соціальних напрямків державної інвестиційної політики в регіоні

Виконала Мальцева Ірина Віталіївна

Донецьк - 2005

Анотація

Мальцева І.В. Формування й оцінка соціальних напрямків державної інвестиційної політики в регіоні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2005.

Дисертація присвячена розробці методологічних і практичних положень обґрунтування вибору і оцінки соціальних напрямків загальнодержавної і регіональної інвестиційної політики. Встановлено взаємозв'язок між державним управлінням інвестиційною діяльністю та її впливом на соціальну сферу.

Запропоновано і адаптовано моделі інвестицій соціальної орієнтації, що дозволяє обґрунтувати соціальний ефект від освіти, визначити індивідуальні і суспільні ефекти і витрати, а також розкрито зиски недержавного пенсійного страхування.

Для прийняття обґрунтованих рішень розроблено методичні положення щодо вибору та оцінки напрямків інвестування в соціальну сферу з використанням методу експертних оцінок, які забезпечують якість, універсальність. За результатами експертної оцінки державними органами управління приймаються рішення про реалізацію інвестиційних проектів на практиці.

державний управління інвестиційний соціальний

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У кожній країні соціально-економічна система по-різному регулюється державою в особі органів державного управління і місцевого самоврядування. Головною метою такого регулювання є дотримання інтересів держави, суспільства в цілому, соціально незахищених верств населення; спостереження за тим, щоб в умовах економічної свободи не обмежувалися інтереси регіонів, соціальних груп, галузей, підприємців, окремих осіб.

Державі інвестиції необхідні для підтримки соціально-культурної сфери, науки, освіти, охорони здоров'я та навколишнього середовища і для зміцнення їх матеріально-технічної бази. Для досягнення цієї мети держава визначає заходи щодо стимулювання діяльності суб'єктів господарювання, підтримки і заохочення вітчизняних виробників та іноземних інвесторів стосовно створення нових робочих місць, підвищення інвестиційної активності та реалізації найважливіших цільових програм розвитку.

Віддаючи належне значущості таких досліджень для системи державного управління, слід відзначити, що не отримали достатнього висвітлення питання, присвячені комплексному аналізу соціальних напрямків державної інвестиційної політики. Специфіка регіонального управління зумовлює важливість переосмислення положень інвестиційної діяльності і передусім тих питань, які пов'язані з розумінням ролі державних інвестицій у життєдіяльності суспільної системи загалом, із виявленням можливостей їх використання для вирішення нагальних відтворювальних проблем, із розробкою методологічних підходів до організації процесу регулювання, а саме визначення соціальних напрямків державної інвестиційної політики в сучасних умовах.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у розробці методологічних і практичних положень формування та оцінки соціальних напрямків загальнодержавної і регіональної інвестиційної політики на основі застосування методу експертних оцінок для обґрунтування і прийняття рішень органами державної влади.

Визначена мета передбачає виконання таких задач:

- теоретично осмислити суть і зміст державної інвестиційної підтримки соціально-економічних процесів;

- дослідити інвестиції як об'єкт державного регулювання: види, органи, процес реалізації в умовах трансформаційного періоду і соціально-орієнтованої діяльності в регіоні;

- систематизувати досвід державного регулювання інвестиційної діяльності в країнах з розвинутою ринковою економікою для визначення можливостей його використання в Україні;

- розкрити зміст і ключові положення, а також напрямки соціальної орієнтації інвестиційної діяльності промислового регіону;

- адаптувати імітаційні моделі інвестицій соціальної орієнтації в систему регіонального управління;

- розробити методичне забезпечення прийняття рішень у системі державного управління з використанням методу експертних оцінок для вибору соціальної сфери інвестування;

- оцінити соціальну ефективність інвестування в інформаційні технології державного управління.

Об'єкт дослідження - процес реалізації та оцінки соціальних інвестиційних проектів.

Предмет дослідження - закономірності і методи, за допомогою яких держава забезпечує інтереси підприємництва і громадян у соціально спрямованих інвестиційних процесах.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, науки управління, закони функціонування ринкової економіки та державного управління нею. Для вирішення окремих задач застосовувалися такі методи: критичний перегляд і узагальнення теоретичних досліджень - для з'ясування проблем державної інвестиційної політики та її соціальних напрямків; синтез і аналіз чинних законів і нормативно-правових актів - для визначення створених державою можливостей і обмежень інвестиційної діяльності в країні і регіоні; якісний і кількісний системний підхід на рівні регіону і держави - для формування уявлення про комплекс соціальної інвестиційної політики; імітаційне моделювання - для обґрунтування і розрахунку параметрів моделей "індивідуальних інвестицій в освіту", "інвестицій фірми у працівників", "самоінвестування людини протягом свого життя"; економічний аналіз - для визначення соціального ефекту від навчання, індивідуальних і суспільних зисків, а також витрат на здобуття освіти; експертна оцінка - для виявлення основних тенденцій державного інвестування в соціальні проекти.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і розробці методичних положень відбору та оцінки соціально перспективних інвестиційних проектів під час формування державою регіональної соціально-економічної політики.

Вперше:

- визначені методологія і методи встановлення пріоритетів державної інвестиційної політики в соціальній сфері промислового регіону, засновані на можливостях об'єктивної оцінки статистичної інформації про інвестиційну привабливість регіону;

- розроблені методичні основи прогнозних оцінок, які разом із аналітичними методами рекомендується використовувати для вибору соціальних напрямків державної інвестиційної політики.

Дістало подальший розвиток:

- структура моделей інвестиційної соціальної орієнтації в регіональній політиці включенням у неї "індивідуальних інвестицій в освіту", "інвестицій фірми у працівників", "самоінвестування людини протягом свого життя";

- модифікація методів прогнозування, зокрема методу експертних оцінок, на основі їх адаптації до конкретних умов розв'язання державою соціальних інвестиційних завдань.

Удосконалено:

- методичну базу визначення соціальної і економічної ефективності інвестицій в інформаційні технології системи державного регіонального управління.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації доведені до рівня конкретних пропозицій з удосконалення процесу вибору соціальних напрямків державної інвестиційної політики. Запропоновані методичні положення базуються на методі апріорного моделювання (експертних оцінок), що дозволяє органам державного управління формувати ефективну інвестиційну політику в регіоні в умовах невизначеності.

Основні результати досліджень використано у підготовці "Програми економічного і соціального розвитку Донецької області на 2005 рік" (довідка від 04.02.2005 № 10/17я-0209 Донецької обласної державної адміністрації), обґрунтуванні програми розвитку міста (довідка від 30.03.2005 № 01-15/472 Донецької міської ради), а також при викладанні курсів "Інвестиційна політика регіонів", "Ринок та управління", "Влада та управління" в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (довідка від 25.03.2005 № 01-12/168 ).

Особистий внесок здобувача. Основні ідеї і розробки, виконані в межах дисертаційної роботи і подані в цьому дослідженні, зокрема ті, що характеризують наукову новизну і практичну значущість, належать авторові. До них відносяться: ідея дослідження соціального аспекту інвестиційного процесу, розробка і адаптація імітаційних моделей інвестицій соціальної орієнтації, методологічні положення щодо застосування методу експертних оцінок у процесі вибору соціальних проектів для інвестування. У наукових працях, які опубліковані у співавторстві, особистий внесок конкретизовано в списку публікацій за темою дисертації.

2. Основний зміст дисертації

Розділ 1. Роль держави в розвитку інвестиційних процесів: можливості й обмеження. Досліджено існуючі теоретичні підходи, що розкривають економічну суть інвестицій, визначено та обґрунтовано державні інструменти регулювання соціально-економічних процесів: законодавчі і нормативні акти, центральні і регіональні структури управління, сформульовано основні напрямки державної підтримки інвестиційної діяльності в країнах з ринковою економікою.

В економічній літературі репрезентовано різні підходи, що розкривають суть інвестицій. Найвідомішими є неокласичний і кейнсіанський. У неокласичній концепції проблема інвестицій розглядається у зв'язку із поясненням рівноваги попиту і пропозиції на ринку товарів. Ринок грошових коштів представлений заощадженнями, попит - інвестиціями, а ціна - нормою банківського відсотка. У кейнсіанській концепції вважається, що не сукупна пропозиція створює попит, а попит - сукупну пропозицію, тобто інвестиції утворюють сукупні заощадження. Через розбіжності у підходах до суті інвестицій економічна система тією чи іншою мірою впорядковується державою. Державне регулювання інвестиційної діяльності й соціальних відносин - цілеспрямована діяльність держави щодо забезпечення стабільності національної економіки і бажаних темпів її відтворення, а також політичних, правових, економічних умов нормального функціонування товаровиробників і гарантування їм соціального захисту. Його головними формами є правові норми, бюджетно-податкові важелі, кредитно-грошові інструменти.

В Україні правове забезпечення здійснюється за допомогою таких Законів: "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну", "Про цінні папери і фондову біржу" та інших законодавчих актів. Вони становлять основу правового регулювання інвестиційної діяльності.

Державне управління інвестиційним процесом виконують центральні та регіональні структури. До центральних органів в Україні відносяться Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Національний банк та інші.

За допомогою державного бюджету може проводитися інвестування пріоритетних наукових досліджень, програм підготовки висококваліфікованої робочої сили, заходів з охорони природи і раціонального природокористування, формування і реалізація програм модернізації інфраструктури, фінансування галузей соціальної сфери і забезпечення функціонування системи соціального забезпечення тощо.

У масштабі економіки країни були визначені основні економічні суб'єкти - споживачі інвестиційних ресурсів. Це органи державного і місцевого управління, підприємства і підприємці, а також населення.

Основними формами державного управління інвестиційною діяльністю в Україні є регулювання сфер, об'єктів та умов інвестування в країні та за її межами, оподаткування інвестиційної діяльності, фінансової допомоги і проведення кредитної, а також відповідної амортизаційної політики, процесу експертизи інвестиційних проектів та забезпечення їх захисту.

До регіональних органів управління і регулювання інвестиційним процесом належать облдержадміністрації, а також спеціальні їх підрозділи - головні управління економіки і управління капітальним будівництвом, які за участю інших відділів формують програми і проекти планів інвестиційного процесу на даній території.

Проведене узагальнення і критичний перегляд літературних джерел засвідчили, що в розвинутих країнах, а саме в Великобританії, Німеччині, США, Японії, держава у процесі регулювання інвестиційною діяльністю виконує одночасно декілька функцій.

Перша функція - стимулювання або обмеження загального обсягу інвестицій приватного бізнесу.

Друга функція - вибіркове управління капіталовкладеннями у певні підприємства.

Третя функція - пряме адміністративне втручання в інвестиційний процес з метою введення або виведення виробничих потужностей чи зміни напрямку інвестування.

Головними об'єктами державного регулювання в країнах з розвинутою економікою є механізми прийняття конкретних інвестиційних рішень, вироблення пріоритетів капіталовкладень, переливу капіталу з менш у більш ефективні та передові галузі і, що найголовніше, посилення соціальної складової інвестицій.

Розділ 2. Соціальна орієнтація регіональної інвестиційної політики. У процесі державного управління інвестиціями неминучим є їх спрямування у те русло, де визначальною умовою доцільності інвестування стає соціальна ефективність і суспільна потреба. Державні інвестиції належить використати у вигляді вкладень капіталу в соціальне забезпечення, освіту, науку, охорону здоров'я та навколишнього середовища, в об'єкти інфраструктури, культуру. У процесі їх характеристики автором було визначено сфери участі держави в реалізації регіональної інвестиційної політики для Донецької області (рис. 1).

Політика держави на регіональному рівні в сфері інвестування ставить за мету створення сучасної системи регулювання, яка б підвищила інвестиційну привабливість економіки для поліпшення соціально-економічного становища суспільства.

Аналіз інвестиційного клімату в Донецькому регіоні дозволив систематизувати джерела залучення необхідних інвестицій, виділити серед них внутрішні і зовнішні (рис. 2). До внутрішніх джерел можна віднести доходи, кошти державного і регіональних, місцевих бюджетів, отримані за допомогою оподаткування підприємців, населення; платежів, що стягуються за державні послуги. Інвестиції із зовнішніх джерел можуть бути у вигляді кредитів, іноземної допомоги.

Серед головних складових інвестиційного клімату регіону можна виділити інвестиційне законодавство - спеціальні нормативні акти, що регулюють інвестиційну діяльність; інвестиційний ризик, оцінка якого передбачає, що чим вищий в регіоні ступінь економічного спаду і соціальної напруженості, тим імовірніші фінансові втрати; інвестиційний потенціал - сукупність характеристик, що враховують основні його економічні параметри, насиченість природними ресурсами, робочою силою, основними фондами, виробничою і соціальною інфраструктурою.

Вигідне геополітичне розташування, наприклад, Донецької області, значні природні ресурси і наявність висококваліфікованих кадрів є важливими чинниками залучення вітчизняних та іноземних інвестицій.

Динаміка інвестицій, які надходять, свідчить про те, що інвестиційний клімат регіону можна віднести до привабливого.

Проведене дослідження показало, що впровадження та нарощування впродовж тривалого часу ресурсномістких та енергоємних виробництв без урахування вимог охорони довкілля спричинило вкрай екологічно напружене становище в області, яке ще більш ускладнюється через величезні обсяги накопичених відходів, у тому числі токсичних.

Доведено, що одним із шляхів вирішення цієї проблеми є інвестиційні проекти підприємств промислового комплексу, які сприяють поліпшенню стану довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Визначено, що інвестиційними джерелами виступають залучені зовнішні й мобілізовані власні ресурси підприємств.

Важливим проблемним питанням в області залишається стан охорони праці і травматизму виробничого характеру. Згідно з результатами аналізу впроваджених за рахунок усіх джерел фінансування інвестиційних проектів встановлено, що їх соціальною складовою є створення належних, безпечних, здорових умов праці, підвищення рівня техніки безпеки, скорочення кількості нещасних випадків.

З'ясовано, що в сучасних умовах розвитку регіону соціальним аспектом інвестиційних проектів підприємств великого, середнього та малого бізнесу є створення нових і збереження існуючих робочих місць, як одна з головних умов реалізації активної політики зайнятості і стабілізації ринку праці. Це сприяє зниженню рівня безробіття, регулярній виплаті заробітної плати та забезпечує зростання грошових доходів населення. У Донецькій області в усіх сферах економічної діяльності зайнято близько 2 млн. осіб або 74 % трудових ресурсів. Позитивні тенденції економічного розвитку адекватно впливають на ринок праці області, але ситуація залишається важкою, що зумовлено реформуванням економіки, зміною форми власності.

В області в 2004 році діяло понад 26 тисяч підприємств малого бізнесу або 10,6 % від загальної кількості малих підприємств України. На 10 тис. населення області припадало 56 підприємств малого і середнього бізнесу, що дорівнює середньому показнику по Україні. На них було зайнято 170,1 тис. осіб, що становить 12,6 % від загальної кількості зайнятих в економіці. Встановлено, що інвестиційна діяльність малих підприємств виконує, насамперед, соціальну функцію. Вона розкривається в працевлаштуванні робітників вугільної промисловості, вивільнених у процесі закриття шахт; молоді, після здобуття освіти та незайнятого населення.

Соціальна ефективність як кінцевий результат розробки і реалізації впроваджуваних в Донецькій області інвестиційних проектів визначається розв'язанням таких проблем як збереження і створення нових робочих місць на підприємствах різних галузей, поліпшення умов праці та зниження рівня виробничого травматизму, охорона природного середовища, а саме, зменшення викидів в атмосферу, переробка промислових відходів.

Розділ 3. Методи оцінки напрямків регіональної інвестиційної політики: питання вибору. Для підвищення освітнього і професійного рівня працівників необхідні інвестиції в людський капітал. Досліджуючи цей напрямок, було розроблено і адаптовано моделі інвестицій соціальної орієнтації щодо конкретних умов.

Модель "індивідуальні інвестиції в освіту". При прийнятті рішень про інвестиції порівнюються індивідуальні зиски і витрати на освіту. Ефект виражається у більш високому рівні заробітків після закінчення навчального закладу порівняно із рівнем заробітків без освіти. Видатки містять прямі витрати: плату за навчання, на придбання підручників тощо та упущений заробіток.

За допомогою такої моделі встановлено, що інвестувати вигідніше, якщо: період майбутнього трудового життя буде тривалим і, отже, більша віддача від інвестицій; менші витрати, пов'язані із навчанням; суттєва різниця у заробітках працівників із вищою і середньою освітою; матеріальне становище і здібності дозволяють орієнтуватися на майбутнє, а не на нинішній момент.

Використовуючи модель "інвестиції фірми у працівників" при загальній професійній підготовці, доведено: щоб компенсувати свої витрати на освіту, фірма повинна після навчання платити працівникові зарплату нижчу за його граничний продукт, але тоді робітник може звільнитися, оскільки професійна підготовка збільшила його загальний людський капітал, і він в іншій фірмі отримає зарплату, що дорівнює його граничному продукту. Тому фірма повинна платити саме таку заробітну плату і в цьому випадку їй невигідно навчати співробітників за свій рахунок. Виходом із цієї ситуації може бути встановлення зарплати для працівника на період навчання меншої від його граничного продукту, таким чином, витрати на загальну освіту несе він сам. Для робітника вигідність буде визначатися таким чином: втрати в заробітній платі за час навчання повинні бути меншими за виграш у заробітній платі на період після навчання.

Встановлено, що центральним компонентом моделі "самоінвестування людини протягом свого життя" є виробнича функція людського капіталу. Особа може використати його для навчання з метою виробництва нового капіталу або для заробітку. Отже, чинником виробництва нового людського капіталу є існуючий, який особа скеровує не на отримання доходу, а на самоінвестування.

Проведені розрахунки на основі даних моделей дозволили виділити основні витрати і ефект від інвестицій в людський капітал.

Модель "інвестиції з недержавних пенсійних фондів" (НПФ) обґрунтовує залучення додаткового джерела інвестування для підвищення рівня соціальних виплат. Реалізуючі цю модель, держава здійснює нагляд і контроль за діяльністю недержавних пенсійних фондів; особами, які здійснюють управління активами цих фондів, а також за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері НПФ. Забезпечення пенсіями через старість на базі НПФ буде для страхувальників пенсій особливим інвестиційним проектом. Інвестиційні витрати являють собою внески у фонд. Ці акумульовані кошти інвестуються фондом у слабко ризиковані проекти, відбувається нарощування вкладених коштів за рахунок доходу від цих проектів. Потім страхувальники отримують прибутки від зроблених вкладень у вигляді пенсій. Таке пенсійне забезпечення дозволяє інвестувати кошти учасників у державні цінні папери, акції і облігації, розміщати їх на банківських рахунках і тим самим інвестиційний прибуток буде збільшувати розмір отримуваної пенсії.

Адаптація моделей інвестицій соціальної орієнтації в регіональній політиці, а саме: "індивідуальних інвестицій в освіту", "інвестицій фірми в працівника", "самоінвестування людини протягом свого життя", "інвестицій із недержавних пенсійних фондів" дозволила обґрунтувати соціальний ефект від освіти після закінчення навчання, виділити витрати на здобуття освіти та індивідуальні й суспільні ефекти, а також розкрити зиски недержавного пенсійного страхування як для страхувальників пенсій, так і для самих підприємств.

З'ясування економічної та соціальної ефективності інвестицій, яке неминуче супроводжує розробку інвестиційних проектів і прийняття рішень про їх здійснення, є одним із відповідальних завдань системи управління. Врахування соціальних ефектів проектів в цілому погано піддається кількісному виміру. Сьогодні важко обрати метод для визначення напрямків інвестування в проекти соціальної сфери. Важливість проблеми посилюється обмеженістю інвестиційних коштів.

Розвиток регіональної економіки зумовлює необхідність модифікації методів прогнозування, вироблення такого апарату прогнозних розробок, який разом із аналітичними методами міг би застосовуватися на практиці.

При здійсненні вибору, у якому напрямку залучити кошти в першочерговому порядку і в яких розмірах, видається доцільним використати один з ефективних і доступних методів апріорного моделювання - експертні оцінки. Автором запропоновано алгоритм проведення експертизи. Логіку побудови процесу організації експертної оцінки інвестиційних проектів соціального середовища наведено на рис. 3.

Беручись за прогнозування на основі методів експертних оцінок, необхідно:

- підібрати відповідних спеціалістів, укласти експертні карти і пояснювальні таблиці, розробити способи і процедуру опитування;

- провести саме опитування, проаналізувати отриману інформацію і синтезувати її з метою підготовки і прийняття управлінського рішення;

- прийняти рішення за вибором напрямків інвестування в проекти соціальної сфери.

Формування експертної групи пропонується здійснювати в основному з урахуванням досвіду роботи, друкованих праць з досліджуваного питання, авторами яких є експерти, а також враховувати специфіку їх роботи.

Для отримання об'єктивної думки експертів автором було укладено три експертні карти і одну таблицю. У них подано перелік питань, оцінка яких розглядається як інформація про здійснення події.

Перед початком експертизи фахівцям пропонується навести інформацію про себе: прізвище, ім'я, по батькові, вчений ступінь і звання (якщо є), вік, місце роботи, посада, стаж роботи. Ці дані дозволяють проаналізувати соціальні риси експертів.

Розроблена таблиця визначила ступінь впливу джерела аргументації на думку експерта. Оцінка проводилася за 3-бальною шкалою: високий, середній і низький ступінь. Методика проведення експертних оцінок пропонує такі джерела аргументації: теоретичний аналіз, виробничий досвід експерта, узагальнення праць вітчизняних та зарубіжних авторів, особисте знайомство із станом справ за кордоном, інтуїція. Потім кожному учаснику експертизи роздаються експертні карти. Експерти знайомляться із наданим матеріалом і виставляють оцінки. У процесі проведення анкетування може використовуватися очне і заочне опитування. Заочне опитування здійснюється за допомогою електронної пошти: фахівцям пересилаються експертні карти, і оцінка їх проводиться експертом самостійно. Таким чином вдається зменшити взаємовплив експертів. Уточнення різних питань може проводитися телефоном або за допомогою інформаційних систем.

Після того, як експертні карти заповнено і проаналізовано, проводиться математична обробка результатів експертизи, яка передбачає розрахунок таких показників: середньостатистичної оцінки М_j; частоти максимальних оцінок R_j; суми рангів S_j; коефіцієнта варіації V_j; коефіцієнта конкордації .

Відповідно до результатів розрахунків приймається колегіальне рішення експертів про реалізацію чи відмову від впровадження інвестиційних проектів соціальної сфери.

Розроблена методика була використана при проведенні експертної оцінки деяких інвестиційних проектів, а саме:

- на підприємстві металургійної галузі, метою якого є поліпшення екологічних умов. Розрахунки показали, що інвестиційний проект має досить високу стійкість до прогнозованих ризиків, однак деякі з них необхідно систематично контролювати;

- у системі державного управління при визначенні ефективності інвестицій в інформаційні технології.

Висновки

У дисертаційній роботі на базі проведених наукових досліджень розв'язано актуальне наукове завдання обґрунтування методичних підходів до формування і оцінки соціальних напрямків регіональної інвестиційної політики, що має суттєве значення для науки державного управління і практичного забезпечення інвестиційної підтримки однієї з найбільш значущих для суспільства сфер.

Формування сучасної системи державного та регіонального управління, ефективне функціонування соціальної сфери за умов обмеженого бюджетного фінансування викликає необхідність розробки методологічних та практичних підходів оцінки напрямків соціальної інвестиційної діяльності для забезпечення сталого розвитку суспільства.

Дослідження законодавчих та нормативних актів державного регулювання інвестиційної та соціальної діяльності в країні, визначення форм здійснення інвестицій, повноважень органів управління інвестиційним процесом на державному і регіональному рівнях дозволили встановити і структурувати основних споживачів і джерела інвестиційних ресурсів, а також виділити соціальний ефект.

На основі аналізу досвіду розвинутих країн - Великобританії, Німеччини, США, Японії - були визначені регулюючі функції держави; основні пільги: податковий кредит, знижки і субсидії для створення сприятливих умов інвестиційної діяльності; встановлено результативні інвестиційні моделі для їх застосування в державній і регіональній політиці України.

Систематизація внутрішніх і зовнішніх джерел залучення коштів, диференціація їх за галузями, аналіз динаміки інвестицій, які надходять, оцінка наявного потенціалу довели привабливість регіону для інвестування. Моніторинг чинних проектів дозволив визначити їх соціальні аспекти: збереження і створення нових робочих місць, поліпшення умов праці робітників, зниження рівня виробничого травматизму, зменшення викидів в атмосферу, переробку промислових відходів, що дало можливість визначити соціально вагомі регіональні напрямки інвестування.

Пропозиція та адаптація імітаційних моделей інвестицій соціальної орієнтації в регіональній політиці ("індивідуальних інвестицій в освіту", "інвестицій фірми у працівників", "самоінвестування людини протягом свого життя") до умов підприємств та організацій регіону дозволяє визначити соціальний ефект, індивідуальні та суспільні зиски і витрати та на цій основі виділити один із ключових напрямків інвестиційної підтримки - освіту. У рамках моделі "інвестиції із недержавних пенсійних фондів" розкрито регулювання державою цих інвестиційних ресурсів, які після їх використання сприятимуть збільшенню розміру пенсій, тобто покращенню соціального становища членів суспільства регіону, які не працюють.

Обґрунтовано і запропоновано метод апріорного моделювання для визначення напрямків інвестування в соціальну сферу і доведено доцільність його застосування як більш доступного, універсального і такого, що дозволяє приймати якісні управлінські рішення на практиці.

Розроблені методичні положення організації експертної оцінки інвестиційних проектів соціальної сфери, які містять визначення мети, вибір методу опитування, формування групи експертів з урахуванням кількісних та якісних обмежень, укладання експертних карт соціальної спрямованості, математичну обробку даних, і запропонований алгоритм доцільно застосовувати для одержання необхідної інформації про альтернативні можливості розвитку сфер соціальної спрямованості, прийняття управлінських рішень органами державної влади через відсутність або за браком статистичних даних.

Впровадження розроблених наукових положень і рекомендацій в діяльність державних органів на регіональному рівні дозволяє, як довели результати їх реалізації, здійснювати в оптимальний термін формування і оцінку соціальних напрямків інвестування, підвищувати якість і ефективність управлінських рішень, скорочувати час на їх прийняття, розробляти науково обґрунтовані програми розвитку міст та сприяти раціональному укладанню бюджету області.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Мальцева И.В. Зарубежный опыт формирования инвестиционной политики // Зб. наук. праць ДонДАУ "Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами", т. III, вип. 17, серія "Державне управління". - Донецьк: ДонДАУ, 2002. - С. 223-231.

Мальцева И.В. Формирование прибыли предприятия как источника инвестиций // Зб. наук. праць ДонДАУ "Державне регулювання економіки і соціального розвитку територій та підприємств", т. III, вип. 14, серія "Державне управління". - Донецьк: ДонДАУ, 2002. - С. 296-299.

Мальцева И.В. Региональный аспект взаимного инвестирования Украины и России // Зб. наук. праць ДонДАУ "Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами", т. IV, вип. 26, серія "Державне управління". - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - С. 45-55.

Мальцева И.В. Политика распределения прибыли предприятия // Менеджер. - 2003. - № 1. - С. 95-99.

Мальцева И.В. Оценка адаптированных методов выбора социальных инвестиционных проектов // Менеджер. - 2005. - № 2. - С. 54-59.

Размещено на Allbest.ru