Результати ознайомлення з підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

РЕЗУЛЬТАТИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПІДПРИЄМСТВОМ

Вступ

Об`єктом мого дослідження за час проходження навчальної практики по закінченні першого семестру І курсу стало ВАТ «Кузнецовське АТП - 15637» яке спеціалізується на здійсненні перевезень автомобільним транспортом, а також зберіганням, технічним обслуговуванням (ТО) і ремонтом рухомого складу.

Перше автотранспортне підприємство виникло в 1901 році і складався з п'яти автомобілів. Але у зв'язку зі зростаючою потребою у вантажоперевезеннях до 20-м рокам XX століття в країні налічувалося більше сімнадцяти тисяч вантажівок; до початку Великої Вітчизняної війни - вже близько ста тисяч. Тим не менш, автомобілі виконували в основному функцію підвозу та вивозу вантажів з ж / д станцій, а основний вантажообіг припадав на залізничний транспорт.

Новий етап у розвитку автотранспортних підприємств почався в шістдесятих-сімдесятих роках, у зв'язку з виникненням нових підприємств і бурхливого будівництва. На автомобільний транспорт припадало близько 80% всіх вантажних і близько 40% пасажирських перевезень. У 1963 році в СРСР створено Головне управління міжнародних автомобільних повідомлень «Совтрансавто» Мінавтотрансом РРФСР.

В залежності від підпорядкованості автотранспортні підприємства в СРСР підрозділялися на загального користування та відомчі. АТП загального користування перебували у віданні міністерств автомобільного транспорту союзних республік і здійснювали перевезення для підприємств усіх галузей, а також централізовані і міжміські перевезення. У кожній АРСР, краї та області існували автотранспортні управління або трести, що керують роботою АТП. Автомобільний транспорт відомчого підпорядкування належав міністерствам, відомствам, а також колгоспам та радгоспам і виконував всі види технологічних і господарських перевезень вантажів по обслуговуванню конкретних підприємств і будов.

З розпадом СРСР обсяг автомобільних перевезень в Україні істотно знизився, однак в останні роки галузь почала відроджуватися: її ріст в період з 2000 року по 2009 рік становить близько 3% в рік, обсяг міжнародних автомобільних вантажоперевезень зріс майже в 12 разів.

В даний час, переважна більшість вантажних АТП знаходиться в приватній власності, а значну частину автопарку становить маловантажний вантажний транспорт, частка перевезень якими становить близько 25% всього автомобільного вантажообігу. У пасажирських перевезеннях основна частина належить державі.

Перевезення пасажирів здійснюються автомобільним, залізничним, водним (морським, річковим), повітряним, міським електричним, спеціальними видами пасажирського транспорту та спеціальними видами транспорту, які складають єдину транспортну сітку.

Кожен вид пасажирського транспорту відрізняється від іншого переліком характерних технічних особливостей, головними з яких є застосовані транспортні засоби (рухомий склад) та шляхи сполучення (наземні, водні, повітряні).

Пасажирський автомобільний транспорт перетворився на один з основних та найбільш поширених видів пасажирського транспорту країни. Він широко обслуговує транспортні потреби міського та сільського населення, забезпечуючи масові та індивідуальні перевезення пасажирів парком автобусів та легкових автомобілів.

Пасажирські перевезення (міські, міжміські, внутрішньорайонні і внутрішньообласні) здійснює автомобільний транспорт загального користування - автобуси, таксі. Міські перевезення характерні невеликою протяжністю маршрутів, частими зупинками і частою зміною пасажирів. Міжміські перевезення відрязняються від міських великою протяжністю маршрутів, порівняно незначною кількістю зупинок і незначною зміною пасажирів.

Головною проблемою пасажирського транспорту є підвищення праці автомобільного транспорту загального користування. На продуктивність їх праці впливає: незадовільний розвиток транспортної сітки та маршрутної системи; нераціональне використання транспорту загального користування; погана якість транспортного обслуговування; зменшення парку автобусів; недосконалість системи швидкісних та експресних автобусних маршрутів у містах та на заміських сполученнях.

На пасажирському автомобільному транспорті розроблено ряд заходів для підвищення продуктивності праці автомобільного транспорту загального користування. Отже для підвищення продуктивності необхідно:

розробити оптимальні маршрути у містах, сільській місцевості, приміських та міжміських сполученнях;

слідкувати за раціональним використанням транспорту загального користування, а також за забезпеченням парку автобусів та легкових автомобілів достатньою кількістю паливно-мастильних речовин та запасними частинами;

скоротити кількість холостих пробігів;

підвищити парк автобусів, удосконалення його структури та підвищення техніко-експлуатаційних якостей рухомого складу.

Ефективність використання автотранспортних засобів залежить від вдосконалення організації перевізного процесу та властивості автомобілів зберігати в певних межах значення параметрів, що характеризують їх здатність виконувати необхідні функції. У процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово погіршуються внаслідок зношування, корозії, пошкодження деталей, втоми матеріалу, з якого вони виготовлені, та ін В автомобілі з'являються різні несправності (дефекти), що знижують ефективність його використання. Для попередження появи дефектів і своєчасного їх усунення автомобіль піддають технічному обслуговуванню (ТО) і ремонту.

ТО - комплекс операцій чи операцій з підтримки працездатності або справність автомобіля при використанні за призначенням, при стоянці, зберіганні і транспортуванні. ТО є профілактичним заходом і проводиться примусово в плановому порядку, через строго певні періоди використання автомобіля.

Ремонт - комплекс операцій з відновлення справності або працездатності або відновлення ресурсу автомобіля чи його складових частин. Ремонт проводиться за потреби, яку виявляють у процесі ТО. Розрізняють два види ремонту - поточний і капітальний. Виконання робіт з ТО і ремонту автомобіля передує оцінка його технічного стану (діагностування). Діагностування і ТО проводять для визначення його необхідності та прогнозування моменту виникнення несправного стану шляхом зіставлення фактичних значень параметрів, виміряних при контролі, з граничними. Діагностування при ремонті автомобіля полягає в знаходженні несправності та встановленні методів ремонту і обсягу робіт при ремонті, а також перевірки якості виконання ремонтних робіт. Своєчасне ТО і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту дозволяють утримувати автомобільний парк країни в справному стані.

Технічна досконалість автомобілів з точки зору їх довговічності і простоти ремонту має оцінюватися не з позиції можливості виправлення і відновлення зношених деталей в умовах ремонтних підприємств, а з позиції необхідності створення автомобілів, що вимагають при ремонті лише малотрудоемкая розбірно-складальних робіт, пов'язаних зі зміною взаємозамінних швидкозношуваних деталей і вузлів.

Питомі витрати на ТО і ремонт за термін служби автомобіля в кілька разів перевищують витрати на його виготовлення. Особливо велика трудомісткість цих робіт.

Радикальним засобом скорочення витрат на ТО та ремонт автомобілів є подальше підвищення їх надійності і, зокрема, таких її показників, як довговічність і ремонтопридатність. Скорочення витрат на ТО і поточний ремонт автомобілів може бути досягнуто завдяки укрупненню і спеціалізації автотранспортних підприємств.

Близько 70 ... 75% деталей автомобілів та їх агрегатів, що пройшли термін служби до першого капітального ремонту, мають залишковий ресурс і можуть експлуатуватися надалі або без ремонту, або після проведення ремонтних робіт невеликого об'єму.

Широке застосування технологічних процесів і автоматизованого обладнання дозволить підвищити якість ремонту і знизити його собівартість.

Важливим елементом оптимальної організації ремонту є створення необхідної технічної бази, яка зумовлює впровадження прогресивних форм організації праці, підвищення рівня механізації робіт, продуктивності устаткування, скорочення витрат праці та коштів.

1. Загальна частина

Результати ознайомлення з підприємством

Автотранспортне підприємство 15637 пасажирське, здійснює перевезення пасажирів на міських, приміських та міжміських маршрутах. При потребі надає автобуси також для міжнародних перевезень. На території АПТ розташовані: адміністративно-господарське будівлі, їдальня, відкрита та закрита стоянки для автобусів, КПП, автозаправочна станція знаходиться поруч з автопідприємством. Автотранспортне підприємство 15637 має досконалу матеріально-технічну базу: зону технічного обслуговування та ремонту автобусів, яка включає в себе дільниці по ТО і ремонту певних вузлів та агрегатів, пости діагностики, спеціалізовану молярню, автоматизовану мийку та ін. Для виконання пасажирських перевезень автотранспортне підприємство має відповідний рухомий склад. Це автобуси різних марок та призначення. Основними з них є: Ікарус-260, ЛАЗ-699Р, Ікарус-280, ЛАЗ-4202, ЛАЗ-695Н. Варто відзначити, що рухомий склад АТП не досить новий, оскільки остання партія техніки надходила у першому кварталі 1998 р. В підприємстві є три колони, перша, з яких, обслуговує місто, друга - приміські, а третя - міжміські перевезення.

Відділ експлутації АТП займається розробкою та відкриттям маршрутів перевезень, оперативним плануванням, організацією, керуванням та контролем регулярності руху автобусів на маршрутах та виконанням перевезень. Цей відділ відповідльний за виконання плану перевезень та доходів. Також відділ експлуатації займається розробкою розкладу руху, розробкою та здійсненням заходів по підвищенню якості обслуговування пасажирів.

1.2 Виробнича структура АТП

Автотранспортне підприємство складається з адміністрації і основних служб:

* експлуатаційної - організує і здійснює перевезення вантажів і пасажирів у відповідності з встановленими планами та завданнями.

* технічної - забезпечує технічну готовність автомобілів до роботи на лінії, очолюється головним інженером.

* обслуговуючої - забезпечує виробництво енергоресурсами, інформаційним обслуговуванням, прибирання приміщень і території, контролює якість технічного обслуговування і ремонту.

Технічна служба включає наступні підрозділи:

* виробничо-допоміжні цехи або ділянки: (агрегатний, слюсарно-механічний, електротехнічний, акумуляторний, паливної апаратури, ремонту холодильних установок, шиномонтажний, ковальсько-ресорний, мийки та мастила, зварювальний, мідницьких, кузовний, малярний);

* зону поточного ремонту;

* зону першого технічного обслуговування;

* зону другого технічного обслуговування;

* зону щоденного огляду.

До обслуговуючої службі відносяться:

* гараж-стоянка,

* АЗС,

* контрольно-технічний пункт.

Технологічний процес ТО і ремонту автомобіля здійснюється на робочих постах. Розрізняють два методи організації робіт:

* на універсальних постах - всі роботи даного виду ТО або ремонту проводиться на одному посту групою робітників-універсалів, або робочих різних спеціальностей,

* на спеціалізованих постах - обсяг робіт даного виду ТО або ремонту розчленований з урахуванням однорідності робіт або раціональної їх сумісності.

* .Метод комплексних бригад.

При цьому методі весь виробничо-технічний персонал розподіляється по бригадах, кожна їх яких виконує всі роботи з ТО і ТР. Бригада складається з робітників усіх спеціальностей або робітників універсалів.

* Метод спеціалізованих бригад.

При цьому методі весь виробничо-технічний персонал розподіляється по бригадах, кожна їх яких виконує або ТО або ТР на автомобілях.

* Агрегатно-дільничний метод.

При цьому методі весь виробничо-технічний персонал розподіляється по ділянках, на кожному з яких виконуються роботи ТО і ТР.

* Метод виробничих комплексів

На АТП, де робиться ТО і ТР 200 і більше автомобілів, підрозділи, що виконують однорідні технологічні впливи, для пристрою управління об'єднуються у виробничий комплекси виробляють або ТО або ТР. Як найбільш перспективний і сучасний беремо метод виробничих комплексів.

Аналіз виробничої діяльності багатьох АТП показує, що втрати робочого часу у ремонтних робітників досягає 30-45%, простій автомобілів в ТР перевищує 10% про всіх простоїв в технічних впливах, а скорочення простоїв лише організаційними методами дозволяють направити на лінію до 25% автомобілів, які простояли в ремонті.

Таке становище призвело до необхідності радикального вирішення питань, пов'язаних з організацією управління всією діяльністю технічної служби підприємства, як наслідок і створення системи централізованого управління технічним обслуговуванням ремонтом рухомого складу на АТП.

Централізоване управління ТО і ремонтом рухомого складу вимагає зосередження функцій управління в одному органі - ЦУП на базі використання двостороннього диспетчерського зв'язку і різних комплексів технічних засобів із застосуванням ЕОМ для планування обліку і контролю діяльності підрозділів технічної служби та її окремих виконавців. Створення самостійно діючих виробничих комплексів за принципом технологічної спеціалізації, що включає в себе певний склад виробничої зони, ділянок, відділень, які є основними підрозділами технічної служби.

Організація самостійного виробничого підрозділу - комплексу підготовки виробництва (КПП), що забезпечує підготовку виробництва ТО і ремонту. Створення розширеної системи обліку та аналізу дійсності технічної служби АТП. Широкого застосування засобів зв'язку та інформатики для обміну необхідною виробничою інформації між ЦУПом і всіма підрозділами технічної служби АТП. На чолі відділу (центру) управління виробництвом системи ЦУП варто начальник ЦУПа, якому оперативно підпорядковані три комплексні ділянки (ТО, ТР, РУ) і адміністративний персонал груп оперативного управління, обробки і аналізу інформації, а також комплекс підготовки виробництва. Комплексний ділянку ТО виробляє ЄВ, TO-1, TO-2 і супутній ТР комплексний ділянку ТР виробляє роботи по поточному ремонту в зоні ТР. Комплексний ділянку РУ проводить ремонт агрегатів, вузлів і деталей, знятих з автомобіля, а також виготовлення нових деталей. Мета спеціалізації виробничих підрозділів за видами технічних впливів - підвищити відповідальність керівників і безпосередніх виконавців за простій автомобілів у виробничому комплексі в цілому або в конкретному його структурному підрозділі. На комплекс підготовки виробництва (КПП) можливе виконання наступних робіт:

- Комплектування зворотного фонду агрегатів, вузлів і деталей;

- Підбір необхідної номенклатури запасних частин і доставка їх на робочі місця;

- Транспортування знятих з автомобіля для ремонту агрегатів, вузлів і деталей, організація їх миття;

- Організація перегону автомобілів по зонах і постам ТО і ТР, діагностування;

- Підготовка ремонтного фонду для відправки на ремонтні підприємства;

- Організація роботи проміжного складу щодо забезпечення зберігання оборотного фонду забезпечення нормативного фонду справних агрегатів, вузлів і деталей;

- Забезпечення зберігання, видачі інструменту;

- Комплектування вузлів і деталей для проведення Т02 і ТР на підставі заздалегідь виявлених при діагностиці несправностей.

Для виконання зазначених робіт комплекс підготовки виробництва включає в себе ділянку комплектації, проміжний склад, мийний, інструментальний і транспортний ділянки.

Створення самостійного підрозділу з підготовки виробництва звільняє основних ремонтних робітників від виконання допоміжних робіт, таких як доставка запасних частин на робочі місця відповідних зон. здача агрегатів, вузлів в ремонтний цех, на склад, перегін автомобілів та інші роботи, що значно скорочує втрати їх робочого часу. Група обробки та аналізу інформації розробляє графік ТО і поелементної діагностики, веде облік і аналіз виконання плану по ТО, аналізує випадки ТР, кількість і причини їх виникнення.

Централізація функції обліку та аналізу в ЦУП помітно звільняє керівників комплексів від ведення документації і дозволяє їм займатися безпосередньо керівництвом і організацією виробництва своїх підрозділів. Крім того зосередження великого обсягу інформації в ЦУП дає можливість застосовувати високопродуктивні ЕОМ.

Коротка характеристика АТП. Аналіз роботи АТП

Автотранспортне підприємство пасажирське, здійснює перевезення пасажирів на міських, приміських та міжміських маршрутах. На території АПТ розташовані: адміністративно-господарське будівлі, їдальня, відкрита та закрита стоянки для автобусів, КПП, автозаправочна станція знаходиться поруч з автопідприємством. Автотранспортне підприємство має досконалу матеріально-технічну базу: зону технічного обслуговування та ремонту автобусів, яка включає в себе дільниці по ТО і ремонту певних вузлів та агрегатів, пости діагностики, спеціалізовану молярню, автоматизовану мийку та ін. Для виконання пасажирських перевезень автотранспортне підприємство має відповідний рухомий склад. Це автобуси різних марок та призначення. Основними з них є: Ікарус-260, ЛАЗ-699Р, Ікарус-280, ЛАЗ-4202, ЛАЗ-695Н, БОГДАН - А-069, БАЗ А079.14. В підприємстві є три колони, перша, з яких, обслуговує місто, друга - приміські, а третя - міжміські перевезення.

1.3 Відділ постачання

Відділ постачання:

Забезпечує підприємство усіма необхідними для виробничої діяльності матеріальними ресурсами (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, комплектуючими виробами, інструментом, запасними частинами, спец. Одягом, господарським інвентарем).

Розробляє перспективні річні плани матеріально-технічного забезпечення виробництва на основі визначення потреби в матеріальних ресурсах з обгрунтуванням та необхідними розрахунками.

Погоджує умови та укладання договорів поставок по забезпеченню Підприємства.

Виконує роботу, пов'язану з підготовкою претензій до постачальників, які не виконують умови договорів по матеріально-технічному забезпеченню.

Організовує роботи щодо ресурсозбереження в галузі матеріально-технічного постачання, по зниженню накладних витрат, закупівельних цін (знижки).

Дає пропозиції по розробці нормативів потреби у виробничих (складських) запасів матеріальних ресурсів.

Забезпечує разом зі складом контроль над станом запасів матеріалів на Підприємстві та використання їх за прямим призначенням.

Розробляє і впроваджує заходи щодо підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів, зниження витрат, пов'язаних з транспортуванням, зберіганням та ризиками з використання вторинних ресурсів і відходів виробництва, виявленню і реалізації зайвого сировини, матеріалів, устаткування та інших видів матеріальних ресурсів, а також «неліквідів». підприємство автотранспортний облік перевезення

1.4 Обгрунтувння маршрутів перевезень. Схема маршрутів. Характеристика маршрутів

Маршрут - це попередньо розроблений шлях руху рухомого складу під час виконання перевезень.

При виборі оптимального варіанту автобусного маршруту необхідно враховувати наступні вимоги: кінцеві пункти автобусних маршрутів, як правило, встановлюються в місцях великого накопичення людей, до яких відносяться вокзали, ринки, стадіони, парки, театри, промислові підприємства, станції метро тощо. Кінцеві пункти маршруту повинні бути обладнанні майданчиками для розвороту та відстою автобусів; система автобусних маршрутів повина відповідти основним напрямкам слідування пасажирів та забезпечувати їм поїздку по можливості без пересадок; довжину автобусних маршрутів встановлюють у відповідності з розмірами та плануванням міської території. При цьому враховується, що затримки рейса повинні бути мінімальні, а наповнення автобусів має бути рівномірним по всій довжині маршрута; Відділ експлутації АТП займається розробкою та відкриттям маршрутів перевезень, оперативним плануванням, організацією, керуванням та контролем регулярності руху автобусів на маршрутах та виконанням перевезень. Цей відділ відповідльний за виконання плану перевезень та доходів. Також відділ експлуатації займається розробкою розкладу руху, розробкою та здійсненням заходів по підвищенню якості обслуговування пасажирів.

2. Техніка безпеки, правил пожежної безпеки та заходи щодо захисту навколишнього середовища на АТП

2.1 Техніка безпеки на АТП

Організаційними заходами, що забезпечують безпеку роботи в електроустановках, є: оформлення роботи нарядом-допуском, розпорядженням або переліком робіт, які виконуються в порядку поточної експлуатації; допуск до роботи; нагляд під час роботи; оформлення перерви в роботі, перекладів на інше місце, закінчення роботи.

До технічних заходів при проведенні робіт зі зняттям напруги належать: необхідні відключення і заходи, що перешкоджають подачі напруги до місця роботи в слідстві помилкового чи самовільного включення комутаційної апаратури; вивішування заборонних плакатів на приводах ручного і на ключах дистанційного, управління комутаційної апаратури; перевірка відсутності напруги на струмовідних частинах, які слід заземлити; заземлення; вивішування попереджувальних та розпорядчих плакатів, огородження ними при необхідності робочих місць і залишилися під напругою струмоведучих частин.

2.2 Правила пожежної безпеки на АТП

Пожежна безпека АТП повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1,004-85, будівельним нормам і правилам, типовими правилами пожежної безпеки для промислових підприємств і Правилами пожежної безпеки для підприємств автомобільного транспорту загального користування РРФСР.

Територію АТП необхідно утримувати в чистоті та систематично очищати від виробничих відходів. Промаслені обтиральні матеріали і виробничі відходи слід збирати у спеціально відведених місцях, і по закінченні робочих змін видаляти.

Розлиті паливно-мастильні матеріали треба негайно прибирати. Дороги, проїзди, під'їзди до будівель і пожежних вододжерел, протипожежні розриви між будівлями і спорудами та підступи до пожежного інвентарю й обладнання повинні бути завжди вільними.

На територію складів легкозаймистих та горючих речовин в'їзд транспортних засобів допускається тільки при наявності на вихлопних трубах іскрогасників.

Щоб уникнути пожежі поблизу місць стоянки автомобілів і зберігання горючих матеріалів не дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем.

Виробничі, службові, адміністративні, господарські, складські та допоміжні приміщення треба своєчасно прибирати, технологічне допоміжне обладнання очищати від горючого пилу та інших горючих відходів. Проходи, виходи, коридори, тамбури, сходи повинні бути вільними і не захаращуватися устаткуванням, сировиною і різними предметами.

Біля входу в виробниче приміщення повинен бути напис із зазначенням його категорії і класів вибухо-і пожежонебезпечний.

У сходових клітках будинків заборонено встановлювати будь; приміщення, прокладати промислові трубопроводи з легко займистими і горючими рідинами, відкрито прокладати електричні кабелі та повітроводи.

У підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробничих будівель заборонено зберігання легкозаймистих і вибухових речовин, балонів з газами, що знаходяться під тиском, і речовин з підвищеною вибухо-та пожежонебезпекою, а в підвалах з виходами в загальні сходові клітки будинків - горючих речовин і матеріалів.

У цехових коморах для зберігання горючих і легкозаймистих. рідин встановлюють норми їх зберігання.

На робочих місцях у виробничих приміщеннях, легкозаймисті, горючі рідини (паливо, розчинники, лаки, фарби) зберігають в щільно закритих ємностях в кількості, що не перевищує змінну потребу.

Куріння у виробничих приміщеннях допускається тільки у спеціально відведених для цього місцях, обладнаних резервуарами з водою і урнами. У цих місцях повинна бути вивішена табличка написом "Місце для куріння".

У виробничих і адміністративних будівлях АТП забороняється:

Захаращувати проходи до місця розташування первинних засобів пожежогасіння та до внутрішніх пожежних кранів;

Прибирати приміщення з застосуванням легкозаймистих рідин (бензину, гасу, та ін);

Відігрівати замерзлі труби різних систем (водопроводу, каналізації, опалення) за допомогою відкритого вогню;

Проводити роботи із застосуванням відкритого вогню в не передбачених для цієї мети місцях, а також користуватися відкритим вогнем для освітлення при ремонтних та інших роботах;

Зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин.

Для усунення умов, що можуть призвести до пожеж і спалахів, всі електроустановки слід обладнати апаратами захисту від струмів короткого замикання.

3.3 Заходи щодо захисту навколишнього середовища на АТП

Для зниження шкідливого впливу АТП на навколишнє середовище при його проектуванні, будівництві та експлуатації повинні виконуватися; природоохоронні заходи.

Навколо підприємства повинна бути санітарно-захисна зона шириною не менше 50 м. Цю зону озеленюють і упорядковують. Зелені насадження збагачують повітря киснем, поглинають вуглекислий газ, шум, очищають, повітря від пилу і регулюють мікроклімат. Виробництва з шкідливими виділеннями (фарбувальний, ковальсько-пресовий, деревообробний та інші ділянки) по можливості зосереджують у філіях на околиці міста. З цілю підтримки чистоти атмосферного повітря в межах норм на АТП передбачають попереднє очищення вентиляційних і технологічних викидів з їх подальшим розсіюванням в атмосфері. Повітря видаляється з фарбувального відділення із застосуванням пульверизаційному забарвлення, перед викидом в атмосферу очищають в гідрофільтрах. Очищення в них відбувається за рахунок уловлювання забруднюючих повітря речовин водою. При цьому ефективність очищення Від барвистого аерозоля досягає 0,99, а від парів розчинників - 0,30-0,35.

Для очищення повітря, що видаляється з сушильних камер, застосовують допалювання або каталітичне допалювання. У першому випадку пари розчинників, що містяться в повітрі, згорають в струмені палаючого природного газу, у другому випадку забруднене повітря нагрівається до температури 400 град. і подається на каталізатор, де відбувається допалювання шкідливих газоподібних домішок. Очищають повітря від деревного пилу, що утворюється в деревообробних цехах, і від абразивного пилу заточувальних та шліфувальних верстатів за допомогою циклонів: в них пил відокремлюється від запиленого повітря під дією відцентрових сил і тканинних фільтрів. Ефективність очищення в циклонах в залежності від конструкції досягає 0,6, -0,99.

Для очищення повітря від зварювального аерозолю, що виділяється при зварюванні, використовують мокрі пиловловлювачі, наприклад барботер, де забруднене повітря у вигляді бульбашок проходить через шар рідини й очищається. Можуть бути використані і пластинчасті електрофільтри, в яких частинки пилу отримують електричний заряд і осідають на електроді, при цьому ефективність очищення становить 0,95.

У тих випадках, коли очисні споруди встановити неможливо або вони відсутні, концентрацію шкідливих речовин у повітрі приземного шару можна зменшити шляхом раціонального розсіювання пилогазових викидів в атмосфері. Це досягається за допомогою високих труб, вихлопних шахт збільшеної висоти або підвищенням швидкості викиду (факельний викид).

Висновок

Прибувши на проходження навчальної практики в ВАТ «Кузнецовське АТП - 15637» я подав керівникові практики від підприємства щоденник. В першу чергу я пройшов інструктаж по техніці безпеки й пожежної профілактики на підприємстві, адже на ньому подекуди приходиться працювати з пожежонебезпечними матеріалами, такими як пальне і тому подібне. Згодом на протязі кількох днів, я повністю ознайомився з робочим місцем працівників ВАТ «Кузнецовське АТП - 15637». Мені було представлено багато устаткування та методику їхнього використання у тому чи іншому випадку, адже на підприємстві його дуже багато. Також за час ознайомлення я мав нагоду побувати у всіх відділах АТП, кожна з яких виконувала ту чи іншу функцію, що зазначено у вищезгаданому тексті. Згодом керівником практики мені було представлено і уточнено план проходження навчальної практики. За час проходження практики я повинен був вивичити основні положення будови і експлуатації автомобільного транспорту. Для цього мені порадили скористатися літературою: В.Ф. Кисликова та В.В. Лущика «будова й експлуатація автомобілів». У підручнику Розглянуто загальну будову автомобіля, будову й принцип дії його основних вузлів, механізмів, агрегатів і систем (двигуна, трансмісії, ходової частини, механізмів керування, електрообладнання, кузова), викладено порядок організації й виконання їх технічного обслуговування та ремонту. Висвітлено питання організації експлуатації автомобілів, безпеки роботи автотранспорту й охорони навколишнього середовища. За останні сто років будова автомобіля принципово не змінилася. Він, як і раніше, має колеса, кузов, чотиритактний двигун внутрішнього згоряння, трансмісію, механізми керування тощо. Проте всі вузли, агрегати, механізми й системи автомобіля дістали колосальний розвиток і істотно ускладнилися. Завдяки цьому різко зросли швидкості, підвищилися потужність, економічність, комфортабельність автомобілів, поліпшився їхній дизайн. Крім того, розширилася номенклатура застосовуваних деталей і збільшилася їхня кількість. Сучасні автомобілі мають елементи автоматизації, а більшість іноземних -- обладнуються комп'ютерами. Тому вивчення автомобілів на базі однієї або кількох моделей не може дати уявлення про будову й роботу всіх існуючих автомобілів. Аби підготувати спеціаліста з експлуатації й технічного обслуговування автомобілів за короткий час, відведений навчальною програмою, необхідно пояснити сутність окремих процесів і явищ, що забезпечують роботу автомобіля, викласти принципи, на яких вони ґрунтуються, а потім на цій підставі роз'яснити будову механізмів, котрі реалізують зазначені процеси.

Оскільки принцип дії одних і тих самих агрегатів автомобілів аналогічний, то достатньо знати кілька найпоширеніших конструктивних рішень їх, щоб мати уявленняпро процес у цілому. У пропонованому підручнику описано будову й принципи дії основних вузлів, агрегатів, механізмів і систем автомобілів, що широко експлуатуються в Україні. Причому розглядаються різні автомобілі -- з карбюраторними двигунами, дизелями й газобалонні. Викладено також основи експлуатації, технічного обслуговування й ремонту автомобілів, дано деякі практичні рекомендації. Крім того, майбутні водії можуть дізнатися про організацію перевезень вантажівта пасажирів, правила техніки безпеки, заходи з охорони навколишнього середовища, з'ясувати інші важливі питання роботи на автотранспортних підприємствах. Матеріал підручника відповідає типовому навчальному плану й «Програмі підготовки водіїв на право керування автотранспортним засобом», затвердженій наказом Міністерства освіти України №8 від 5 січня 1995 р.

Понад програму розглянуто принцип дії й особливості конструкцій систем упорскування палива, оскільки автопарк України дедалі більше поповнюється іноземними автомобілями з такими системами. Звісно, підручник не містить повних відомостей щодо обслуговування автомобіля якоїсь певної марки, проте дає змогу правильно зрозуміти інструкції на будь-який автомобіль. Підручник призначається для учнів професійно-технічних закладів освіти, які оволодівають професіями водіїв і спеціалістів з обслуговування й ремонту автомобілів, а також може стати в пригоді робітникам автотранспортних підприємств і власникам автомобілів. По вивченню та наочному закріпленню вивченого матеріалу, керівник практики провів опитування по індивідуальному завданню. Прочитавши надану мені літературу, я у повному обсязі зміг задовольнити бажання керівника про знання мною тих чи інших положень підручника, та на наочному прикладі зміг довести гідний рівень знань для студента практиканта. За час проходження практики я засвоїв багато чого нового для себе, а особливо, про принципи узгодженої роботи працівників ВАТ «Кузнецовське АТП - 15637».

Размещено на Allbest.ru