Розвиток теорії і практики функціонування механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами

Розділ 1. Теоретичні і практичні передумови створення державних механізмів управління колективними трудовими конфліктами. В основі розробки концепції створення і функціонування механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами лежить осмислення і розвиток існуючих теорій конфлікту в зарубіжній і вітчизняній науці. У ході проведеного аналізу встановлено, що є певне відставання в рівні розвитку вітчизняної школи вивчення колективних трудових конфліктів від закордонної. Це було пов'язано з існуючою у СРСР негласною забороною на проведення досліджень по даній проблематиці, поширеністю в суспільстві марксистської теорії, відповідно до якої КТК мають антагоністичний характер, відбуваються тільки в суспільстві, де існують антагоністичні класи з протилежними інтересами.

Виходячи з аналізу вітчизняного досвіду вирішення КТК, зробленого на прикладі Донецької області, була запропонована класифікація конфліктів у залежності від їх основних причин і характеристик. Вирішення КТК до прийняття Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), відбувалося в основному в результаті здійснення процесів саморегуляції й самоорганізації цих конфліктів. Вимоги найманих робітників, висунуті у ході конфліктів, задовольнялися не в повному обсязі; підприємства, галузі і держава в цілому понесли величезні збитки в результаті страйків. Елементи стихійності, непогодженості дій значно знижали можливий позитивний ефект для найманих робітників від проведення страйків. Усе це вимагало розробки певних державних механізмів управління колективними трудовими конфліктами.

На основі узагальнення існуючих теорій, практики вирішення КТК запропонована класифікація етапів дослідження конфліктів: філософський, соціологічний, конфліктологічний, психологічний, економічний, математичний, правовий, управлінський. Сучасним етапом у розвитку теорії і практики КТК є управлінський, основний зміст якого - створення механізмів державного управління КТК у демократичній державі.

У роботі розглянута сутність колективного трудового конфлікту (КТК) як об'єкта державного управління, визначена роль і місце управління КТК у системі соціально-трудових відносин у сучасному суспільстві. Пропонується визначати КТК як особливий вид і форму соціально-трудових відносин, що виникають між роботодавцями і найманими робітниками та їх представниками, державою в особі її центральних, місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. У свою чергу, соціально-трудові відносини пропонується розглядати як комплекс взаємин між найманими робітниками і роботодавцями (власниками) або уповноваженими ними представниками (органами), у яких беруть участь державні або місцеві органи влади, управління, самоврядування, спрямовані на вирішення соціально-економічних питань з метою забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу й суспільства в цілому в умовах ринкової економіки.

Установлено, що КТК необхідно розглядати, з одного боку, як явище, що представляє собою результат існування різних видів протидій особистостей і груп з приводу значимих для них цілей, інтересів, цінностей, установок у соціально-трудових відносинах, а, з другого боку, як процес - діяльність суб'єктів конфлікту, державних органів, які впливають на його розвиток на різних рівнях (на національному, галузевому, територіально-галузевому, територіальному, виробничому) і стадіях конфлікту (доконфліктна, предконфліктна, конфліктна, стадія вирішення конфлікту, післяконфліктна).

Розділ 2. Проблеми становлення і функціонування механізмів державного вирішення колективних трудових конфліктів. Характерною рисою сучасного етапу розвитку КТК в Україні, що почався з моменту прийняття в 1998 р. Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, є перехід від стихійного вирішення конфліктів до цивілізованого, у рамках створеного нормативно-правового й організаційного механізмів. У ході проведеного аналізу виявлені основні тенденції й особливості сучасного етапу вирішення КТК в Україні:

1. Зменшення числа колективних трудових спорів (конфліктів), більшість яких відбувається на виробничому рівні (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка колективних трудових спорів (конфліктів) в Україні

2. Діяльність Національної служби посередництва (НСПП) сприяє попередженню і вирішенню КТС(К) (табл. 2).

Таблиця 2

Показники ефективності діяльності НСПП в Україні

3. Основною причиною виникнення колективного трудового конфлікту у даний час є наявність заборгованості по зарплаті, її несвоєчасна виплата.

4. Відбувається зниження числа страйків ( табл. 3).

Таблиця 3

Характеристика страйків по Україні

5. На виникнення КТК впливають:

неприйняття власниками ефективних заходів із метою недопущення виникнення спірної або конфліктної ситуації;

нереагування або малоефективне реагування власників на вимоги найманих робітників;

нескладання колективних договорів;

невиконання колективних договорів і угод, графіків погашення заборгованості.

Установлено, що ефективність вирішення КТК знижується в результаті наявних недоліків у системі нормативно-правового й організаційного механізмів вирішення КТК, наявності ряду організаційних, нормативно-правових, економічних, психологічних проблем, що виникають при проведенні примирних процедур.

Виявлено, що до числа основних недоліків в існуючому нормативно-правовому механізмі вирішення КТК належать насамперед:

неточність використовуваних у законодавстві категорії й понять;

необов'язковість для сторін спорів виконання рішень трудового арбітражу;

недостатня ступінь відповідальності сторін соціально-трудових відносин за наслідки відхилення від участі в примирних процедурах, за невиконання обов'язкових рішень трудового арбітражу, за участь найманих робітників у страйку, визнаному у судовому порядку незаконним;

недостатність прав, обов'язків та гарантій: для сторін соціально-трудових відносин під час проведення примирних процедур, страйків; для членів примирних комісій, трудових арбітражів і незалежних посередників.

Організаційний механізм вирішення КТС(К) представлено підрозділами Національної служби посередництва і примирення. Він потребує подальшого вдосконалення в напрямку переходу від існуючої системи “вирішення конфліктів” до створення державної системи “по управлінню конфліктами”.

Існуючий економічний механізм вирішення КТК, заснований на фінансуванні примирних процедур сторонами конфлікту, суперечить Рекомендації Міжнародної організації праці № 92 “Про добровільне примирення і арбітраж”, яка відзначає, що процедура примирення повинна бути доступною, безоплатною і оперативною.

У результаті проведеного соціологічного дослідження проаналізовано соціальний механізм вирішення КТК, виявлено наявність наступних тенденцій у його розвитку:

більшість опитаних вважає страйки найбільш ефективним засобом захисту працюючими своїх прав, але як форму вираження протесту не дуже прийнятну через суспільну небезпеку, негативний вплив на розвиток економіки;

відбувається зменшення загального числа громадян, що підтримують проведення страйків. Страйк є крайньою мірою в боротьбі за інтереси працюючих, яка виникає через різке зниження рівня їхнього життя, неефективність існуючої системи економічного і соціального захисту.

Розділ 3. Створення системи державного управління колективними трудовими конфліктами. У роботі розроблена концепція створення механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами, що розвиває і деталізує політику держави відносно КТК. Визначено, що система державного управління КТК повинна: сприяти підвищенню взаємодії державних органів із сторонами соціально-трудових відносин з приводу КТК, бути спрямована на профілактику, запобігання й вирішення конфліктів.

У роботі була представлена поняттєво-категоріальна схема опису сутності основних елементів системи державного управління КТК ( рис. 1).

У широкому розумінні слова державне управління КТК - це система цілеспрямованої діяльності, що здійснюється на основі визначених принципів, з метою забезпечення досягнення оптимального функціонування й розвитку соціально-трудових відносин. У вузькому розумінні слова державне управління КТК - діяльність спеціалізованих державних органів по управлінню КТК.

Пропонується розглядати КТК як об'єкт системи державного управління, складовими частинами якої є механізми, які впливають на взаємодію органів державної влади і місцевого самоврядування із сторонами соціально-трудових відносин з метою вирішення, профілактики й прогнозування КТК. Визначено такі особливості управління КТК: високий ступінь непередбачуваності розвитку конфліктів, пов'язаний з великим впливом на цей процес дії суб'єктивних чинників; необхідність урахування в процесі управління як інтересів безпосередніх учасників - суб'єктів конфлікту, так і національних, територіальних, галузевих інтересів. Виділено основні напрямки діяльності в системі державного управління КТК:

1) діяльність по запобіганню конфліктів, що здійснюється до наступу конфлікту. Вона включає у себе такі заходи:

моніторинг соціально-трудових відносин, прогнозування їх погіршення, виникнення і розвиток конфліктів;

превентивне вирішення конфліктної ситуації, що може призвести до виникнення КТС(К) (страйку);

підготовка найманих робітників до вступу в КТС(К) відповідно до існуючого нормативно-правового механізму, морально-етичних принципів і норм;

2) діяльність по вирішенню конфліктів у випадку їхнього виникнення, що включає в себе:

аналіз протиріч і причин конфлікту;

контроль над процесом і формами протікання конфлікту з метою мінімізації його витрат і максимізації позитивних результатів;

розробку заходів, спрямованих на його вирішення (згладжування, зм'якшення, регулювання);

3) діяльність на післяконфліктній стадії, що включає аналіз наслідків КТК; розробка заходів для профілактики виникнення конфлікту у майбутньому.

У системі державного управління КТК виділені наступні механізми:

1. Нормативно-правовий механізм, який представляє собою сукупність законів, правових норм, положень, присвячених розгляданню окремих питань КТК, що справляє на об'єкти і суб'єкти конфлікту нормативно-правовий вплив за допомогою регламентації відносин, що виникають у цій області.

2. Організаційний механізм, який представляє собою певну систему державних органів, що здійснюють управління КТК (вирішення, аналіз, контроль, прогнозування), справляють організаційний вплив на суб'єкти управління, котрий полягає в створенні умов для кращого виконання їх функцій.

3. Економічний механізм, який представляє собою сукупність економічних умов, що здійснюють економічний вплив на суб'єкти управління, котрий проявляється у виникненні в них матеріальній відповідальності і зацікавленості в реалізації вимог інших механізмів управління.

4. Соціальний механізм, який представляє собою сукупність психологічних установок, що характеризують відношення суспільства до конфліктів, до створення системи по управлінню КТК.

Розділ 4. Удосконалення механізмів і функцій державного управління колективними трудовими конфліктами. У ході дослідження зарубіжного досвіду вирішення КТК проаналізована діяльність існуючих органів посередництва і примирення, органів вирішення КТК, заснованих на використанні примирно-третейських процедур, спеціалізованих трудових судів.

З урахуванням наявного досвіду і необхідності реалізації концепції державного управління КТК запропоновано здійснити створення організаційного механізму на основі реорганізації існуючого організаційного механізму вирішення конфліктів

У роботі були визначені основні напрямки створення нормативно-правового механізму управління КТК на основі удосконалення відповідного існуючого механізму вирішення конфліктів:

1. Здійснення переходу від рекомендаційного до зобов'язуючого трудового арбітражу, рішення якого будуть мати обов'язкову силу.

2. Надання трудовому арбітражеві контролюючих функцій по перевірці виконання його рішень. Роботу арбітражу варто вважати завершеною тільки після виконання сторонами КТК його рішень.

3. Удосконалення системи прав і обов'язків сторін під час колективного трудового спору, здійснення примирних процедур, проведення страйку.

4. Удосконалення системи прав і обов'язків членів примирної комісії, трудових арбітрів і незалежних посередників.

5. Посилення відповідальності сторін КТК за невиконання рішень примирних органів, за організацію страйку у випадку визнання його в судовому порядку незаконним.

6. Установлення мінімального обсягу робіт (послуг), що повинні надавати наймані робітники під час проведення ними страйку.

7. Установлення прав і обов'язків органів державної влади і управління під час КТК, здійснення примирних процедур, проведення страйку.

В роботі запропоновані основні напрямки створення економічного механізму державного управління КТК:

1. Удосконалення фінансування процесу управління КТК. В даний час роботу трудових арбітрів і незалежних посередників здійснюють сторони КТК, що є вкрай скрутним в умовах неплатоспроможності підприємств. Установлено, що 85-90% трудових спорів стосуються питань виплати заборгованості по заробітній платі. Пропонується ввести диференційований порядок фінансування примирних процедур з урахуванням рівня КТК, створити спеціальний фонд для фінансування примирних процедур.

2. Створення системи державного соціального страхування виникнення колективних трудових конфліктів .

3. Реформування системи оплати роботи трудових арбітрів і незалежних посередників - установлення мінімального розміру оплати праці їм за один день участі в роботі по вирішенню КТК.

4. Удосконалення методів аналізу КТК. Запропоновано в ході аналізу КТК визначати протиріччя і протилежності між сторонами конфлікту, які лежать в основі конфлікту; на основі розроблених класифікацій установлювати причини і вид конфлікту.

До чинників, що впливають на імовірність виникнення й розвитку КТК, відносяться:

ступінь виконання виробничої програми;

рівень і стан виплати середньої заробітної плати, грошових виплат і компенсацій;

стан умов і охорони праці; утрати робочого часу.

розвиток колдоговірної діяльності, виконання колдоговорів і угод.

За результатами досліджень визначені напрямки удосконалення форми статистичної звітності, що характеризує розвиток КТК, системи збору інформації про конфлікти.

З метою розвитку соціального механізму управління КТК пропонується періодично здійснювати оцінку його рівня в результаті проведення соціологічних досліджень певної вибірки населення (учасників КТК) по наступним параметрам:

відношення до колективних трудових конфліктів;

оцінка ефективності різних форм вираження протесту;

відношення до страйків, що проводилися;

характеристика потенційної готовності до вступу в КТС(К) (страйк);

оцінка рівня конфліктності в країні (галузях, регіонах, підприємствах);

оцінка основних причин конфліктів (страйків);

оцінка наслідків КТС(К), страйків.

Розділ 5. Регіональні проблеми вирішення колективних трудових конфліктів (на прикладі Донецької області). У результаті аналізу були виявлені основні тенденції розвитку КТК, що виявляються в ході:

1. Виникнення конфлікту.

1.1. Прагнення сторін конфлікту вирішити соціально-економічні проблеми підприємства шляхом привертання уваги місцевих і центральних органів державної влади і самоврядування до розбіжностей і проблем, які виникли на підприємстві.

1.2. Прагнення найманих робітників у ході КТК одержати достовірну інформацію і розібратися в проблемах підприємства, причинах їхнього виникнення; здійснювати контроль і перевірку правомірності дій адміністрації щодо рішення проблем підприємства.

2. Вирішення конфлікту.

2.1. Збільшення числа звернення сторін соціально-трудових відносин за допомогою й одержанням консультації у Національну службу посередництва й примирення.

2.2. Збільшення числа вирішених КТК за допомогою трудового арбітражу.

2.3. Прагнення до вироблення і прийняття взаємно припустимого для сторін соціально-трудових відносин рішення.

Таблиця 4

Кількість страйків і їхні наслідки в Донецькій області

Таблиця 5

Характеристика КТС(К) по Донецькій області

Були виявлені основні групи чинників, що впливають на виникнення колективних трудових конфліктів на підприємствах:

1) об'єктивні чинники:

недостатнє фінансування, відсутність прогресивного підходу при розподілі державної підтримки;

значні обсяги кредиторської і дебіторської заборгованості (у т.ч. простроченої);

прорахунки при впровадженні державного регулювання цін, тарифів або особливих умов порядку надання послуг і виконання робіт;

низький рівень технології й організації виробництва і роботи;

2) суб'єктивні чинники:

нереагування або несвоєчасне реагування роботодавців, органів державної влади на вимоги найманих робітників на передконфліктній стадії;

порушення графіків погашення заборгованості по заробітній платі, невиконання попередніх угод з найманими робітниками;

непредставлення соціально-економічного обґрунтування у випадку відмовлення задовольнити вимоги найманих робітників.

наявність значної заборгованості по заробітній платі;

невиплата компенсацій за несвоєчасну виплату заробітної плати;

низький рівень заробітної плати.

Проаналізовано розвиток колективних трудових конфліктів у найбільш великих галузях промисловості регіону - у машинобудуванні, вугільній промисловості, чорній металургії, хімічній промисловості. В результаті аналізу виявлені об'єктивні причини, специфічні для кожній галузі, які приводять до виникнення конфліктів. Так, основними причинами виникнення КТК є наступні:

у вугільній промисловості - недостатнє державне фінансування вуглевидобувних підприємств; зменшення обсягів видобутку вугілля; несвоєчасні розрахунки споживачів за відвантажену вугільну продукцію та ін.;

у металургії - використання давальницької схеми, бартерних розрахунків, необхідність утримування відомчих об'єктів соціальної сфери та ін.

Розділ 6. Основні напрямки розвитку регіонального управління колективними трудовими конфліктами. Обґрунтовано, що однією з умов зменшення рівня КТК є розвиток соціального партнерства, у результаті якого відбувається узгодження інтересів роботодавців, найманих робітників і держави. Розглянуто місце і роль сторін соціально-трудових відносин у системі управління КТК. Установлено, що органи державної влади в системі управління КТК є:

гарантом прав сторін соціально-трудових відносин;

регулятором системи соціально-трудових відносин у формі збалансування сил і інтересів;

учасником у переговорах і в консультаціях у рамках тристоронніх соціально-трудових відносин;

роботодавцем;

арбітром і посередником при вирішенні КТК за допомогою створення спеціальних органів примирення, посередництва;

законодавцем;

координатором у процесі розробки і реалізації угод (колдоговорів);

замовником проведення наукових досліджень з питань соціально-трудових відносин і КТК;

фінансистом соціально-економічних програм, спрямованих на поліпшення рівня життя, праці і побуту трудящих.

Розроблено регіональну модель управління колективними трудовими конфліктами.

Як основні функції державного управління КТК у регіоні виділено:

1. Підтримка сторін КТК, що прагнуть до конструктивного, ненасильницького і справедливого рішення конфлікту.

2. Участь у підготовці, організаційному, технічному й інтелектуальному забезпеченні проведення колективних переговорів, примирних процедур, посередництво в них.

3. Допомога сторонам КТК у реалізації досягнутих примирних угод.

4. Робота НСПП з органами влади і управління в системі управління КТК.

5. Розвиток соціального партнерства шляхом удосконалення переговорного і договірного процесів.

6. Моніторинг і аналіз чинників, що впливають на виникнення КТК.

Обґрунтовано необхідність підвищення ролі органів державної влади і місцевого самоврядування в стабілізації соціально-трудових відносин і вирішенні КТК. Виділено права й обов'язки органів влади і місцевого самоврядування під час КТК у залежності від їхнього місця і ролі в процесі спору.

Для цілей прогнозування ймовірності виникнення розвитку КТК запропоновано використовувати наступні методи.

Перший метод, заснований на розрахунку зведеного рейтингу, що представляє собою середню величину від суми часткових рейтингів таких показників, що найбільшою мірою впливають на виникнення і розвиток КТК: рівень промислового виробництва; фінансове становище, стан місцевого бюджету, заборгованість по заробітній платі, зайнятість, середня заробітна плата.

В основі другого методу покладено розрахунок зведеного рейтингу, рівного сумі рейтингів таких показників: питома вага працівників, яким не виплачена зарплата до загальної чисельності працівників і питома вага суми боргу по заробітній платі й інших виплатах у середньому одного працівника до середньомісячної заробітної плати за рік.

У результаті прогнозування виявлено найбільш потенційно конфліктогенні міста Донецької області.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена наукова-прикладна проблема розвитку та функціонування механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами шляхом створення системи державного управління КТК. На основі проведених досліджень сформульовано ряд висновків, основними з яких є: