Формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва

Размещено на http://allbest.ru

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Виконав Лошинська Олена Миколаївна

Донецьк - 2006

АНОТАЦІЯ

Лошинська О.М. Формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.

В роботі розкрито теоретичні основи державного регулювання і підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва. Проаналізовано напрямки регулюючої ролі держави у сфері інновацій.

Доведено, що втручання держави в організацію інноваційного підприємництва повинне бути суворо дозованим в рамках певної мети і задач і не повинне зводитися до реалізації функцій безпосереднього координатора вже існуючого ринкового процесу.

Проведено експертний аналіз стану державної підтримки малого підприємництва, важливості різних структур підтримки, їх активності та суттєвості і обґрунтовано напрямки створення сприятливого економічного і правового середовища.

Відмітною особливістю сформованого в роботі механізму є урахування визначених структурних елементів і зв'язків між ними.

інновація державне управління

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси глобалізації сприяють небезпеці закріплення за Україною ролі сировинного придатка і ринку збуту імпортних товарів. Для формування ефективної і суверенної структури економіки потрібний активний вплив держави. Основними важелями структурної політики повинні стати інноваційні пріоритети. Важливою передумовою і загальною умовою “пророщування інновацій” є розвинута кооперація, яка створює тонку структуру виробничих взаємовідносин, що охоплюють економіку. Малий бізнес зпочатково орієнтований на ресурсо- і енергозбереження, є гнучким і мобільним, що є передумовою інноваційного росту. Мале підприємство в сучасних умовах в Україні не завжди є провідником інноваційного типу економіки.

Багаторічний досвід держав розвиненої економіки переконливо довів важливу роль інноваційної діяльності в малому бізнесі щодо економічного росту при відповідній підтримці й регулюванні цього процесу з боку держави.

Теоретичні та прикладні аспекти щодо державної підтримки інноваційної сфери досліджено у наукових працях багатьох учених-економістів і практиків, і мають важливе значення. Проте проблема державного регулювання інноваційного розвитку економіки в умовах зміни форм власності потребує подальшого дослідження стосовно до малого підприємництва особливо щодо проблеми формування механізму державної підтримки. Тому державна підтримка інноваційної діяльності малого підприємства повинна стати важливішим елементом структурної політики держави.

Таким чином вельми актуальною науковою задачею є теоретичне обґрунтування і розробка механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва з урахуванням специфіки її використання та вимог сучасного ринку інновацій.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є формулювання теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій щодо механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва на основі обґрунтування наукової концепції інноваційного розвитку малого підприємництва.

Реалізація мети дослідження зажадали рішення наступних задач:

- систематизувати і узагальнити вітчизняний й зарубіжний досвід з управління інноваційним процесом у малому підприємництві;

- здійснити структурування системи державної підтримки і визначити на цій основі стратегію державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва;

- визначити тенденції й особливості сучасного етапу розвитку інноваційної діяльності в малому підприємництві;

- розробити пропозиції з удосконалення нормативно-правового, організаційного й економічних механізмів формування інноваційної діяльності в малому підприємництві;

- розробити критерії та систему показників для визначення ефективних напрямів підтримки інноваційної діяльності в малому підприємництві;

- обґрунтувати концепцію й методичні підходи до формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання інноваційної діяльності в Україні в умовах транзитивної економіки України.

Предметом дослідження виступає сукупність форм і методів державного механізму підтримки і регулювання інноваційної діяльності малого підприємництва.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення економічної теорії, фундаментальні наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених та практиків з проблем державного управління.

Для вирішення задач дослідження використовувалися такі методи: комплексно-цільовий підхід (формулювання напрямів державної підтримки); статистичний та економіко-математичний аналіз (аналіз тенденцій розвитку інноваційної діяльності в Україні та за кордоном); системний підхід і системний аналіз (розробка державної стратегії інноваційного розвитку малого підприємництва та механізму її реалізації); експертних оцінок (оцінювання важелів розвитку малого підприємництва).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішені актуальної науково-прикладної задачі - розробці концептуальних положень щодо формування і реалізації державного механізму підтримки інноваційного розвитку малого підприємництва, який дозволяє визначити методи і ступінь участі державних органів управління у розвитку інноваційної діяльності малого підприємництва.

Основні наукові результати, які мають новизну, такі:

уперше:

- розроблено теоретичні підходи до формування механізму державної підтримки інноваційної сфери малого підприємництва як комплексної системи багаторівневого управління, яка ураховує як внутрішні і зовнішні чинники, так і соціально-економічних задачі, тобто сформовано систему, яка орієнтується на розвиток пріоритетних напрямів розвитку економіки;

- обґрунтовано інституційну систему державної підтримки інноваційної діяльності в малому підприємництві як наукового кластеру, сформованого на засадах регіонального інноваційно-інвестиційного ринку;

удосконалено:

- систему державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва як складову системи підтримки малого підприємництва, яка включає напрямки удосконалення нормативно-правової бази, надання преференцій, селективної кредитно-фінансової підтримки;

- системно-цільовий підхід до трансферу інноваційних технологій, засадою якого є оцінка вартості інтелектуальних ресурсів учасників інноваційно-інвестиційного ринку як доданої вартості;

дістали подальшого розвитку:

- методологічні основи визначення інвестиційного клімату впровадження інновацій на підприємствах малого бізнесу з урахуванням соціально-економічного стану регіону на засаді обґрунтування критеріїв соціальної значимості та інвестиційної привабливості.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у розробці цілісної концепції формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва, яка дозволила сформувати комплекс заходів, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності в умовах обмежених ресурсних потоків.

Пропозиції дослідження прийнято Донецькою обласною організацією роботодавців при Облдержадміністрації як базові при формуванні програм підтримки малого підприємництва Донецької області (довідка № 147 від 21.12.2004), Центром системних досліджень і розвитку Ради вивчення виробничих сил України НАН України (акт впровадження від 12.02.2005).

Методологічні підходи та науково-методичні розробки щодо стратегії інноваційного розвитку малого бізнесу упроваджено при викладанні навчальних дисциплін “Макроекономіка”, “Організація підприємництва”, “Інноваційний менеджмент” у Донецькому державному університеті управління (довідка № 01-12/634 від 28.09.2005).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання і підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва. Інноваційна діяльність в розвинутих країнах світу - об'єкт державного регулювання. Вона реалізується за допомогою цілеспрямованого впливу органів державного управління на економічні інтереси суб'єктів інноваційної сфери. Органи державного регулювання є сукупністю органів законодавчої і виконавчої влади, а також створених ними підприємств, організацій, установ. Для розкриття сутності і особливостей державної регулювання інноваційної діяльності в роботі проаналізовано методологічні основи державного регулювання інноваційного розвитку. Методи державного регулювання, не дивлячись на їх певну різноманітність, як показує аналіз світового економічного досвіду, класифіковані в групи: адміністративні і правові, прямі і непрямі методи економічного регулювання, по яких зафіксовані певні функції.

Проаналізовано напрямки регулюючої ролі держави у сфері інновацій. В інноваційній сфері особливості державного регулювання інноваційних процесів обумовлені, по-перше, вирішальним значенням інновацій для стабілізації економічного розвитку і зміцнення національної безпеки України, по-друге, відносною обмеженістю ринкових механізмів в області отримання і впровадження науково-технічних результатів. Процес державного регулювання інноваційної діяльності є процес взаємовигідного з'єднання і взаємодії всіх інституційних одиниць ринку нововведень. Доведено, що втручання держави в організацію інноваційного підприємництва повинне бути сурово дозованим в рамках певної мети і задач і не повинне зводитися до реалізації функцій безпосереднього координатора вже існуючого ринкового процесу. З другого боку, “незрима рука” ринку може привести до повного фіаско суб'єктів інноваційної сфери, якщо держава пасивно спостерігатиме за явищами і процесами, що відбуваються, на ринку інновацій. Тут потрібна активна позиція держави, - її економічна політика повинна бути зорієнтована на всебічний розвиток цієї сфери економіки.

Доведено, що система державного регулювання інноваційної діяльності малих підприємств включає різні форми взаємодії між державною владою і органами місцевого самоврядування, так само як між урядом і органами координації приватного сектора. Реалізація державою у сфері малого підприємництва своєї інноваційної політики сприятиме розповсюдженню в ній організаційних структур, найефективніших з погляду розробки і впровадження інновацій, що забезпечує зниження ризиків малих підприємств, підвищення стабільності створюваних організаційних структур. У свою чергу, за допомогою створених організаційних структур стає можливим (разом із створенням сприятливого економічного і правового середовища і вдосконаленням механізмів державного сприяння комерціалізації результатів наукових досліджень і експериментальних розробок) формування національної інноваційної системи. Під нею розуміється сукупність організацій приватного і державного сектора, які у взаємодії у межах юридичних і неформальних норм поведінки забезпечують і ведуть інноваційну діяльність в масштабі держави.

Проаналізовано систему органів державного регулювання інноваційної діяльності, основними інструментами якої є фінансова підтримка, управлінська підтримка, податкова політика, антимонопольна політика. Державна політика підтримки малого бізнесу за рубежем, яка розглянута на прикладі окремих країн, багатоманітна за формою і змістом. Поєднання прямих і непрямих заходів допомоги даним категоріям господарюючих суб'єктів, орієнтовано на компенсацію недоліків, об'єктивно властивих підприємництву, створює загальні сприятливі умови для розвитку їх ділової активності.

Як показують результати дослідження, формуванню механізму інноваційного розвитку малої компанії передує розробка стратегії інноваційного розвитку.

Висновки аналізу свідчать, що при розробці питань стратегії інноваційного розвитку компанії малого бізнесу доцільно виділяти ієрархію груп взаємообумовлених чинників. Перша група чинників включає чинники інноваційного розвитку світової економіки. Друга група - це чинники, що визначають довгостроковий розвиток економіки держави, його геополітичне положення, світові зв'язки, національну безпеку країни. Виділені чинники відносяться до чинників зовнішнього середовища. До третьої групи віднесено чинники виробничі: модернізація виробництва, реконструкція, технологічне оновлення, збільшення випуску продукції, освоєння випуску нової продукції, створення нових робочих місць, поліпшення умов праці.

В роботі визначено зв'язок малого і великого бізнесу щодо інноваційного розвитку. Методологія формування стратегії інноваційного розвитку крупної компанії малого бізнесу будується на основі багаторівневого підходу де на макрорівні - це промислова політика держави. Це дозволяє визначити стратегічну мету інноваційного розвитку малої компанії на державному, регіональному і виробничому рівнях управління. Стратегія державної промислової політики визначається на основі довгострокової політики держави в області формування промислового комплексу як системи взаємозв'язаних підприємств і організацій, здатних забезпечити економічну безпеку і економічне зростання України. Вона є основою визначення стратегічної мети інноваційного розвитку малих форм бізнесу стосовно виділених рівнів управління: державний рівень - забезпечення модернізації і структурної перебудови виробничого потенціалу, ефективне освоєння науково-технічних розробок, затвердження на цій основі України як високотехнологічної держави; регіональний - техніко-технологічне переозброєння на основі самофінан-сування, залучення вітчизняних і зарубіжних інвесторів в цілях збільшення випуску товарів, конкурентноздатних на світовому і внутрішньому ринках; виробничий - формування наукоємних виробничих процесів, що забезпечують випуск продукції, конкурентноздатної на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Розділ 2. Аналіз ефективності системи державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва в Україні. Серед пріоритетних заходів державної підтримки малого підприємництва в Україні, які досліджено в роботі і знайшли відображення в формуванні механізму, визначено розвиток інфраструктури малих форм підприємств у науково-технічній сфері, підвищення інноваційної активності малих підприємств у регіонах з високим науково-технічним потенціалом, вдосконалення нормативної правової бази, регулюючої цю сферу економіки.

Проведено аналіз розвитку інноваційних процесів у малому підприємництві, який багато в чому обумовлений станом інноваційної діяльності в цілому. Загальний стан характеризується значним науково-технічним потенціалом і низьким результуючим показником інноваційної активності. Інноваційний розвиток, який найактивнішим був в останнє десятиріччя в світовій економіці, в Україні не був таким послідовним і однозначним. Початком сучасного етапу можна рахувати 2000 р., коли зростання промислового виробництва стало реальністю для більшості промислових підприємств. Проте все ще залишається дуже низькою частка підприємств, що впроваджують інновації (14%), неоднозначною є ситуація з динамікою кількості створених зразків нових типів техніки для таких найважливіших її видів як електротехнічне устаткування, металоріжучі верстати, електронна техніка.

Продовжує скорочуватися чисельність співробітників наукових організацій, низький об'єм фінансування наукових і науково-технічних робіт. В умовах зменшення попиту на інноваційну продукцію, організації скорочують об'єми виробництва наукоємної продукції, віддаючи пріоритет у виробництві технічно більш простій і дешевій. Слабкий розвиток інноваційної діяльності в країні призводить до того, що Україна вкрай мало виробляє продукції, яку можна віднести до наукоємної і високотехнологічної. Знижуються об'єми виробництва продукції п'ятого технологічного устрою, технологічним ядром якого є електронна промисловість, обчислювальна, оптико-волоконна техніка, програмне забезпечення, телекомунікації, робото будування. За офіційними даними ЮНЕСКО до початку 90-х років в Україні було зосереджене 7% світового науково-технічного потенціалу при 0,1% мешканців від населення світу. В Україні все ще достатньо високі відносні показники чисельності наукових співробітників. В 2003 р. на 1000 економічно активних чоловік в країні працювало в середньому 4,2 наукові співробітники, у тому числі - дослідників - 3,2. Ці показники гірше, ніж, наприклад, в Польщі (5,1 і 3,4), Угорщині (5,1 і 2,9), Іспанії (5,9 і 3,7) і значно гірше, ніж в такій індустріально розвинутій країні як, наприклад, Японія (13,7 і 9,6). Науково-технічний і технологічний потенціал, що зберігся в країні, може служити основою для перспективного розвитку інноваційних процесів у вітчизняній економіці. Проте, дана тенденція вимагає подальшого закріплення і розвитку за участю держави.

Основний напрям державної інноваційної політики в цій сфері полягає в тому щоб, з одного боку, зберегти накопичений науково-технологічний потенціал і, з другого боку, розвивати необхідну інфраструктуру і економічні механізми, які стимулюють інноваційні процеси. Проте, як показують проведені дослідження, інноваційна політика держави, яка знаходить віддзеркалення в основоположних документах, не призвела до вдосконалення структури науково-технічного потенціалу: не зроблені кроки в області створення головних галузевих науково-технологічних центрів по розвитку пріоритетних напрямів техніки і технологій; не отримала свого розвитку “заводська” або “фірмова наука”; не створені заплановані міжгалузеві науково-технічні комплекси.

Доведено - сучасний період повинен стати періодом закріплення позитивних тенденцій у напрямі інтенсивного використання інноваційного потенціалу шляхом створення гнучких організаційних структур підприємств і активного використання можливостей малого підприємництва. Визначено роль малих технологічних фірм, які займаються доведенням наукових досліджень і розробок до готового ринкового продукту, випуском малих серій продукції. Вони грають роль посередника між наукою, виробництвом і ринком, сканують ринок, поставляють замовлення на ринок, орієнтовані на дослідження і розробки, здійснюють просування розробок на ринок. Вкладені в інноваційну інфраструктуру кошти повертаються підвищенням зайнятості і збільшенням збору податків.

Український інноваційний бізнес відрізняє невідповідність між науково-технічним комплексом адміністративно-командного типа і новими умовами господарювання, які вимагають комерціалізації результатів діяльності науково-технічної сфери. В результаті існуючого підходу до інноваційної політики мале підприємництво виявилося за межами державних заходів щодо подолання економічного спаду і розвивалося саме по собі за відсутності необхідної підтримки. Інноваційна сфера на малих підприємствах втратила всяку привабливість для інвесторів, що ще більш погіршило її стан. До того ж відбулося загальне зниження економічної активності, виникли кризові явища у виробничому секторі економіки. Нерозвиненість інститутів регулювання малого підприємництва призводить до того, що при ухваленні важливих рішень проблеми малих інноваційних підприємств або ігноруються, або відсовуються на другий план. Про це свідчить проведене в роботі дослідження структур підтримки малого бізнесу, яке дало наступні результати.

Ефективність роботи структур підтримки в теперішній час вже достатньо сильно хвилює малого підприємця: з 25 запропонованих проблем по актуальності ця проблема зайняла четверте місце. Свою думку про стан різних видів підтримки малого підприємництва в регіонах виказали як керівники малих підприємств (МП), так і представники структур підтримки (СП) (табл. 1).

Таблиця 1. Оцінка стану напрямів державної підтримки (ранги)

Структури державної підтримки ранжовані за ступенем привабливості для малих підприємств. Важливість окремих видів підтримки щодо розвитку малого підприємництва, яку оцінено на підставі експертного аналізу, наведено в табл. 2.

Для створення сприятливих умов розвитку найперспективніших напрямів інноваційної діяльності в малому підприємництві і розширення сфери науково-технічних послуг в України необхідне створення єдиної мережі існуючих і нових інноваційно-технічних центрів (ІТЦ), що обслуговують малі підприємства.

Велика частина проблем, що стоять перед даними структурами, що займаються інноваційною діяльністю, носить глобальний характер і повинна розв'язуватися на державному рівні. До них відносяться податкові проблеми, законодавчі гарантії інвестицій, а також питання, пов'язані з правами на інтелектуальну власність. Проте регіональні власті можуть внести ефективний внесок в розвиток технологічної інноваційної діяльності шляхом створення ІТЦ, які є логічним продовженням вже існуючих структур підтримки малого інноваційного підприємництва.

Для подолання причин низької активності інноваційної діяльності в малому підприємництві як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, необхідно забезпечити об'єднання зусиль державних органів управління всіх рівнів, організацій науково-технічної сфери і малого підприємництва на користь прискореного використання досягнень науки і технологій в цілях реалізації стратегічних національних пріоритетів країни. Для цього необхідно: створення сприятливого економічного і правового середовища; побудова інноваційної інфраструктури; удосконалення механізмів державного сприяння комерціалізації результатів наукових досліджень і експериментальних розробок. Це, у свою чергу, зажадає рішення наступних основних задач:

- вдосконалення механізмів державної підтримки інноваційної діяльності МП і взаємодії між учасниками інноваційного процесу в цілях просування нових технологій в мале підприємництво;

- проведення дієвої економічної політики відносно учасників інноваційного процесу, стимулювання позабюджетного фінансування, створення інституційних і правових умов щодо розвитку венчурного інвестування в наукоємні проекти малого підприємництва;

- створення і розвиток об'єктів інноваційної інфраструктури, мережі організацій по наданню консалтингових послуг в області інноваційної діяльності, сприяння створенню і розвитку в науково-технічній сфері малих інноваційних підприємств, спеціальних бірж інтелектуальної власності і науково-технічних послуг.

Таблиця 2. Характеристика запитанності структур підтримки, (% респондентів)

Розділ 3. Напрямки розвитку механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва. Механізм державної підтримки інноваційної діяльності відповідно до методології інституційної економіки слід розглядати як складову (найактивнішу) частину механізму взаємодії між учасниками інноваційного процесу в малому підприємництві, який забезпечує вплив на чинники, від стану яких залежить результат діяльності керованого об'єкту. Він припускає взаємодію наступних складових елементів: мета державної підтримки; кількісний аналог мети - критерії державної підтримки; чинники державного впливу - елементи об'єкту підтримки (інноваційної сфери малого підприємництва) і їх зв'язку, на які здійснюється вплив на користь досягнення поставленої мети; методи впливу на дані чинники державної впливу; ресурси державної підтримки - матеріальні і фінансові ресурси, соціальний і організаційний потенціали, при використовуванні яких реалізується обраний метод державної підтримки і забезпечується досягнення поставленої мети. Відмітною особливістю цього механізму є врахування визначених структурних елементів і зв'язків між ними. Формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності в малому підприємництві в категоріях управління, засновано на принципах взаємодії, що дозволяє стверджувати, що даний механізм є комплексним. Він є сукупністю законодавчих, фінансових, мотиваційних, організаційних, інформаційних і кадрових методів цілеспрямованого впливу держави на інноваційну діяльність суб'єктів малого підприємництва і його інноваційну сферу, що забезпечує узгодження інтересів взаємодіючих сторін, об'єктів і суб'єктів державної підтримки (рис.1).

Доведено, цільові установки програми державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва повинні доповнюватись такими напрямами: стимулювання інновацій усіх категорій малих підприємств з відповідними якісними зсувами у загальній структурі їх економічної активності; кардинальне збільшення частки спеціалізованих малих підприємств виробничої спрямованості; налагоджування тісного зв'язку меж малим бізнесом, фінансово-промисловими групами.

Обґрунтовано, що критерієм пріоритетності варіанту програми інноваційної підтримки малого бізнесу є узгодження соціального стану і інвестиційної привабливості галузі, регіону.

В роботі обґрунтовано для активізації інноваційної діяльності в малому підприємництві необхідність створення підприємницьких структур, які характеризуються високою гнучкістю організаційних форм, орієнтуються на встановлення відносин взаємодії зі всіма учасниками інноваційного ланцюжка, якими є кластери. Кластери повинні стати базовим елементом формування регіональної інституційної системи державної підтримки інноваційної діяльності в малому підприємництві. Кластери орієнтовані на інноваційну діяльність в малому підприємництві на певних територіях (регіонах) і сформовані на базі регіонального інноваціонно-інвестиційного ринку.

Науково-технологічний кластер - це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозв'язаних і взаємодоповнюючих один одного організацій і підприємств, які діють в інноваційній сфері малого підприємництва і характеризуються спільністю інноваційної діяльності в малому бізнесі, інтересів в процесі здійснення своєї діяльності (рис.2).

Рис.1. Взаємодія складових комплексного механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва

Концепція науково-технологічного кластеру представляє новий спосіб бачення національної економіки, економіки регіону, а також вказує на нові ролі малих підприємств, держави і інших організацій, прагнучих до підвищення конкурентоспроможності малих підприємств за рахунок активізації інноваційної діяльності.

Рис.2. Механізм державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва

Значення науково-технологічних кластерів для активізації інноваційної діяльності у сфері малого підприємництва полягає в наступному. Участь малого підприємства в науково-технологічному кластері і підлеглість єдиній меті його учасників, по-перше, активізує здатність більш адекватно і швидко реагувати на потреби покупців. Мале підприємство у складі кластера одержує вигоду від співпраці з подібними йому фірмами, що знають потреби покупців і мають з ними сталі взаємостосунки. Підприємства, що входять в кластер шляхом сумісних зусиль можуть розпізнавати тенденції купівельного попиту швидше, ніж конкуруючі з ними окремі незалежні фірми. Більш того, присутність малого підприємства в науково-технологічному кластері знімає актуальність проблеми збуту через зростання ефективності закупівель. З другого боку, концентрація джерел товару або послуги в кластері знижує існуючий при закупівлях ризик, пропонуючи покупцям можливість перемкнутися на іншого продавця у разі потреби і робить регіон привабливим. Учасник науково-технологічного кластеру одержує злагоджені з іншими учасниками джерела досягнення конкурентних переваг в інноваційній сфері, оскільки характер конкуренції для них одноманітний. Кластери краще інших структур охоплюють важливі зв'язки, забезпечують розповсюдження нових технологій, товарів і послуг, навиків, інформації, маркетингу і усвідомлення вимог замовників по фірмах і галузях. Науково-технологічний кластер сприяє підвищенню продуктивності фірм і галузей, які входять в нього. Це забезпечується за рахунок, наприклад, більш полегшеного доступу до спеціалізованих чинників виробництва і робочої сили. Науково-технологічні кластери, які є складовою загального механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва приймають різні форми залежно від своєї глибини і складності.

В роботі сформульовані основоположні принципи, регулюючі відносини усередині кластеру. Виділені форми стрижньових організацій і визначені їх функції. Цю роль на себе можуть взяти, наприклад, такі структури підтримки

малого і середнього підприємництва як агентства з розвитку підприємництва, ділові і сервісні центри, технопарки, бізнес-інкубатори, а також інші організації, основною метою діяльності яких є розвиток і підтримка інноваційної діяльності у сфері малого підприємництва.

На основі дослідження існуючих технологій трансферу запропоновано механізм державної підтримки інноваційної діяльності у малому підприємств в рамках кластеру, особливістю якого є визначення інтелектуального потенціалу компанії, використання венчурного капіталу. Це етап запропоновано здійснити на основі визначення коефіцієнта вартості, доданої інтелектуальним капіталом, який пропонується характеризувати часткою доданої вартості в загальній вартості продукції фірми. Цей коефіцієнт показує, наскільки ефективно використовується потенціал компанії - як фінансовий, так і інтелектуальний.

Використання обґрунтованих в роботі напрямків щодо формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва сприятимуть активізації інноваційної активності малого підприємництва, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки, відтворенню наукових кадрів.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено науково-прикладну задачу обґрунтування наукової концепції формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва в Україні. Комплексне дослідження формування механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва дозволяє зробити наступні висновки:

1. В роботі обґрунтовано, що ринкові механізми в Україні не сприяють структурної переорієнтації економіки на інноваційний шлях, тому необхідно державне втручання, яке виражається в необхідності формування концепції державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва. Концепція державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва, яка забезпечує удосконалення механізму, передбачає формування нових структур щодо інноваційної діяльності в малому бізнесі, урахування соціально-економічної привабливості регіону у державної підтримці, удосконалення механізму трансферу технологій.

2. Доведено, механізм державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва в умовах транзитивної економіки потребує зміни крапки зору на сутність інноваційної стратегії; удосконалення принципів підтримки і методичних підходів до відбору напрямів підтримки і трансферу технологій; пошук і обґрунтування новітніх форм інфраструктурної підтримки інноваційної діяльності в малому бізнесі.

3. Аргументовано, підприємствам малого бізнесу, що впроваджують інновації, притаманні особливості місії, функцій і стратегії. Це дає підставу розглядати мале підприємництво як особливу економічну категорію в системі державної підтримки підприємництва.

4. У результаті аналізу системи державної підтримки інноваційної діяльності малих підприємств доведено обмеженість взаємодії між державною владою та відповідними органами на місцях в питаннях інституційної підтримки, трансферу технологій, вибору перспективних напрямків підтримки.

5. На основі аналізу проблем інноваційного розвитку малого підприємництва доведено, що для формування інституційної системи державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва необхідно подолати низку обмежень об'єктивного та суб'єктивного характеру, серед яких слід відзначити такі: несталий розвиток інноваційної діяльності в Україні в цілому; нерозвиненість інститутів регулювання малого підприємництва; недостатнє фінансування інноваційної діяльності з боку держави; слабке законодавче супроводження системи державної підтримки інноваційної діяльності.

6. Обґрунтовано, трансфер технологій є складовою частиною механізму інноваційної підтримки діяльності малого підприємництва і має передбачати оцінку вартості інтелектуальних ресурсів учасників інноваційно-інвестиційного ринку.

7. Доведено, що інноваційна діяльність малого підприємництва характеризується тенденцією зниження інноваційної активності; зниженням кадрового потенціалу і привабливості наукової діяльності, зменшенням обсягу фінансування інноваційної діяльності, неефективністю державної підтримки.

8. На основі розробленого механізму державної підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва доведено, цільові напрями програми підтримки повинні включати: стимулювання інновацій усіх категорій малих підприємств з відповідними якісними зсувами у загальній структурі їх економічної активності; кардинальне збільшення частки спеціалізованих малих підприємств виробничої спрямованості; налагоджування тісного зв'язку меж малим бізнесом, фінансово-промисловими групами, крупним бізнесом. Обгрунтовано, інноваційний розвиток малого бізнесу в Україні потребує стимулювання і підтримку шляхом надання преференцій, які на макрорівні полягають у створенні особливих умов оподаткування технологічних кластерів, удосконаленні законодавчої бази, розвитку венчурного бізнесу.

9. Обґрунтовано, критерієм пріоритетності варіанту державної програми інноваційної підтримки малого бізнесу є принцип узгодження соціальної значимості і інвестиційної привабливості галузі, регіону.

10. На основі синтезу механізмів підтримки інноваційної діяльності малого підприємництва (взаємодії різних рівнів ієрархії управління, удосконалення інфраструктури, маркетингу інновацій, вибору пріоритетних об'єктів щодо впровадження інновацій) запропоновано комплексний механізм, який сприятиме активізації інноваційної активності малого підприємництва, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки, відтворенню наукових кадрів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лошинская Е.Н. Структура региональной программы развития малого инновационного бизнеса // Зб. наук. праць ДонДАУ “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т.4, вип. 26. -Донецьк: ДонДАУ.- 2003.- С. 164-172.

2. Лошинская Е.Н. Системный подход к государственной инновационной политике // Зб. наук. праць ДонДАУ “Державне регулювання галузей економіки”: серія “Державне управління”, т.V, вип. 35. - Донецьк, ДонДУУ- 2004. - С. 109-115.

3. Лошинская Е.Н., Борисенко А.М. Малые и средние предприятия: проблемы управления // Зб. наук. праць ДонДАУ “Державне регулювання галузей економіки”: серія “Державне управління”, т.V, вип. 40. - Донецьк, ДонДУУ- 2004. - С. 200-205.

4. Лошинская Е.Н. Роль государства, как субъекта инновационной деятельности в институциональной системе малого предпринимательства // Менеджер.- 2005.-№1 (31) . - С.38-42.

5. Лошинская Е.Н. Оценка перспектив формирования институциональной системы государственной поддержки инновационной деятельности малых предприятий // Зб. наук. праць ДонДУУ “Фінансові аспекти державного управління”, серія “Державне управління”, т.VI, вип. 49, Донецьк, ДонДУУ.- 2005.-С.155-167.

6. Лошинская Е.Н., Петенко И.В. Совершенствование механизма государственной поддержки инновационной деятельности в малом предпринимательстве // Зб. наук. праць ДонДУУ “Державне регулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності в умовах міжнародних інтеграційних процесів”, серія “Державне управління”, вип.52.- Донецьк, ДонДУУ.- 2005.-С.221-233.

7.Лошинская Е.Н., Махмудов А.Г Инвестиционный потенциал Донецкой области // Зб. наук. праць ДонДАУ “Актуальні проблеми економіки”: серія “Економіка”, т.ІІІ, вип. 14. - Донецьк: ДонДАУ.- 2003.- С. 171-180.

8.Лошинская Е.Н., Жидченко В.Д. Зарубежная практика государственной поддержки малого бизнеса // Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету “Економіка: проблеми теорії та практики”, вип.180.- Дніпропетровськ: Наука і освіта - 2003.- С.151-156.

9.Лошинская Е.Н., Борисенко А.М. Критерии и методика расчета инвестиционной привлекательности регионов для деятельности малого предпринимательства // Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету “Економіка: проблеми теорії та практики”, т. 2, вип.186.- Дніпропетровськ: ДНУ.- 2003.- С.362-366.

10. Лошинская Е.Н. Государственное управление малым предпринимательством в промышленности // Тези доповідей сьомої міжнародної науково-технічної конференції “Контроль і управління в складних системах (КУСС - 2003)” (8-11 жовтня 2003р., м. Вінниця). - Вінниця: “УНІВЕРСУМ - Вінниця”, 2003.- С.193.

11. Лошинская Е.Н. Государственное регулирование инновационным предпринимательством малого бизнеса // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування” (16 травня 2003 р., м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ: Наука і освіта -2003.- С. 41.

12. Лошинская Е.Н. Государственное управление малым инновационным предпринимательством: региональный аспект // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління” (27-28 листопада 2003). - Київ: НТУУ “КПІ”.- 2003.- С.171-173.

13. Лошинская Е.Н. Малый бизнес-проблемы управления//Третя Міжнародна наукова-практична конференція “Динаміка наукових досліджень 2004”.- Т.12.- Дніпропетровськ: Наука і освіта.- 2004.-С.16-18.

14. Лошинская Е.Н., Петенко И.В. Про переваги використання інновацій на підприємствах малого бізнесу // Матеріали науково-практичної конференції “Державна стратегія управління місцевим регіональний розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (24 листопада 2004р., м. Одеса).- Т.1.- Одеса: ОРІДУ НАДУ при Президентові України. - 2004.-С. 268-270.

Размещено на Allbest.ru