Формування стратегії розвитку вуглевидобувних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування стратегії розвитку вуглевидобувних підприємств

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку української економіки одним із найбільш важливих завдань прикладного характеру стає впровадження підходів до управління підприємствами на всіх рівнях, а також формування такої політики, яка дозволяє забезпечити стале функціонування підприємств у короткостроковій перспективі та подальший їх розвиток у довгостроковій. Практика господарювання вітчизняних і зарубіжних підприємств свідчить, що одним із ефективних інструментів забезпечення їх розвитку є стратегічне управління, яке зумовлює вирішення питань щодо моніторингу середовища, визначення цілей і способів їх досягнення, а також розробку відповідних стратегічних альтернатив.

Вирішення завдань щодо формування стратегії розвитку підприємств є актуальним і для вугільної галузі, яка відіграє значну роль у забезпеченні енергетичної незалежності України. Однак, як показав аналіз, для більшості вуглевидобувних підприємств України характерною є тенденція погіршення техніко-економічних показників роботи, що свідчить про порушення їх стабільної роботи. Упровадження урядових стратегічних програм розвитку галузі дозволило стабілізувати річний видобуток вугілля на рівні 80 млн. т, але актуальними залишаються питання пошуку шляхів забезпечення сталого функціонування шахт.

Питання, пов'язані з розробкою теоретичних основ і стратегічних напрямів розвитку промислових підприємств, привертали увагу багатьох дослідників, таких як О. Алимов, О. Амоша, І. Булєєв, А. Воронкова, Ф. Євдокимов, А. Кабанов, В. Микитенко, А. Наливайко, В. Пастухова, В. Пономаренко, В. Саллі, О. Тридід, В. Хобта, М. Чумаченко, С. Янко.

Однак сучасні підходи до формування стратегії розвитку шахт потребують подальшого вдосконалення щодо врахування впливу факторів зовнішнього середовища, галузевої специфіки і особливостей функціонування окремого вуглевидобувного підприємства. Отже, необхідність наукового опрацювання питань забезпечення сталого функціонування шахт визначила проведення подальших досліджень з розробки відповідного організаційно-економічного механізму стратегічного управління шахтами та формування стратегії їх розвитку, що обумовило вибір теми дисертації, її мету, зміст і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено відповідно до напрямів наукових досліджень, які виконуються на кафедрі економіки і управління Донбаського державного технічного університету. За темою «Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємствами вугільної галузі» (номер держреєстрації 0105U000932, 2005-2007 рр.) автором запропоновано механізм управління вуглевидобувними підприємствами в ринковому середовищі і розробки стратегічних альтернатив забезпечення їх сталого функціонування. У рамках госпдоговірної науково-дослідної роботи «Розробка інструкції з поточного та перспективного планування на вугледобувних підприємствах» (номер держреєстрації 0104U004669, 2004 р.), що виконувалася за завданням Міністерства палива та енергетики України, запропоновано методичний підхід до планування основних техніко-економічних показників вуглевидобувних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та науково-методичне обґрунтування стратегічних напрямів розвитку вуглевидобувних підприємств.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:

узагальнено теоретичний досвід вітчизняних і зарубіжних авторів щодо вирішення питань, пов'язаних із стратегічним управлінням та циклічним характером розвитку підприємств;

досліджено сучасний стан вугільної галузі та визначено причини поглиблення негативних процесів на вуглевидобувних підприємствах;

обґрунтовано необхідність, сформовано вимоги та розроблено організаційно-економічний механізм стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами;

запропоновано класифікацію факторів зовнішнього середовища з урахуванням галузевих особливостей функціонування вуглевидобувних підприємств;

розвинено методичний підхід до визначення фази життєвого циклу шахти;

розроблено матрицю вибору стратегічних альтернатив розвитку вуглевидобувних підприємств;

удосконалено механізм планування основних техніко-економічних показників функціонування вуглевидобувних підприємств та методичний підхід до оцінки результативності їх роботи;

сформовано систему контролю і внесення відповідних змін до процесу реалізації запропонованої стратегії.

Об'єктом дослідження є процес формування стратегії розвитку вуглевидобувних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні аспекти формування стратегічних альтернатив розвитку вуглевидобувних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є наукові роботи провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів у галузі стратегічного управління та стратегічного планування. Інформаційну базу дослідження становлять офіційні статистичні матеріали, законодавчі та нормативні матеріали, що регламентують діяльність підприємства, методичні та інструктивні матеріали міністерств, матеріали первісної звітності вуглевидобувних підприємств.

У процесі дослідження було використано такі методи: узагальнення, аналізу та синтезу (для обґрунтування та уточнення об'єкта дослідження, його складових, задач та інструментів); системного аналізу (при формуванні механізму стратегічного управління та моделі взаємодії шахти із зовнішнім середовищем); стратегічного аналізу (для формування матриці вибору стратегії); експертних оцінок (діагностика середовища функціонування підприємств); матричний (для корегування стратегії розвитку вугільних шахт); індексний (для визначення ступеня впливу окремих показників); нормування (для забезпеченості порівняності окремих показників діяльності шахт); дискримінантного аналізу (для визначення однорідних груп шахт, які видобувають вугілля у схожих гірничо-геологічних умовах).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами з урахуванням їх галузевої специфіки. Основні наукові результати такі:

уперше:

запропоновано новий підхід до контролю на підприємствах вуглевидобувної галузі за реалізацією обраних стратегічних альтернатив на основі побудови матриці, що враховує результативність функціонування вуглевидобувного підприємства та етап його розвитку;

удосконалено:

організаційно-економічний механізм стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами, що включає чотири підсистеми, взаємодія яких передбачає завчасне виявлення симптомів і ознак порушення стабільної роботи, визначення основних стратегічних напрямів розвитку шахт, розробку і планування тактичних заходів, швидке реагування на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі, а також внесення відповідних корегувань до процесу реалізації стратегії;

двомірну матрицю, що дозволяє на основі встановлення співвідношення між ступенем впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища і розташуванням шахт в одній із виділених зон здійснювати вибір стратегічних альтернатив розвитку вуглевидобувних підприємств;

підходи до оцінки результативності функціонування вуглевидобувних підприємств на основі визначення тенденції зміни показників, які характеризують їх виробничо-технологічну, фінансово-господарську та організаційно-управлінську діяльність;

дістали подальшого розвитку:

класифікація факторів зовнішнього середовища, які за масштабом їх впливу поділено на дві групи: регіональні, що впливають на функціонування усіх вуглевидобувних підприємств регіону, та локальні, які впливають на роботу кожної шахти;

система планування обсягів видобутку вугілля на основі врахування обмежувальних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, об'єднаних у п'ять груп: гірничо-геологічні, техніко-технологічні, організаційно-виробничі, соціально-економічні і трансакційні, та собівартості готової вугільної продукції залежно від зміни її обсягів і структури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблений організаційно-економічний механізм управління підприємствами на основі моніторингу й ідентифікації слабких сигналів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства дозволяє підвищити обґрунтованість розробки та ефективність реалізації стратегії розвитку вуглевидобувних підприємств, а також забезпечити своєчасну й адекватну реакцію на зміни у зовнішньому середовищі. Розроблені в дисертації підходи, способи, рекомендації та одержані результати сприяють підвищенню ефективності управління вуглевидобувними підприємствами.

Запропоновані в дисертації розробки впроваджено на вуглевидобувних підприємствах України при плануванні техніко-економічних показників і розробці стратегічних планів розвитку, що підтверджується відповідними документами: Міністерства вугільної промисловості України (акт №04/04-01/2-680 від 18.07.2006 р.) та ВАТ «Краснодонвугілля» (довідка №1/4-69 від 13.09.2006 р.).

З метою удосконалення організації робіт з планування та підвищення наукової обґрунтованості розрахунку планових показників на вуглевидобувних підприємствах упроваджено стандарт Мінпаливенерго України СОУ 10.1.02070708.001: 2005 «Поточне та перспективне планування на вугледобувних підприємствах. Методика розрахунку» (наказ міністра палива та енергетики України №294 від 05.07.2005 р.).

Результати дослідження використовуються також у навчальному процесі у Донбаському державному технічному університеті (довідка №20.98-15 від 03.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Автору належать теоретичні узагальнення, результати обробки інформації, вибір методів дослідження, висновки і рекомендації, практичне впровадження результатів наукових досліджень. Внесок автора в колективні опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації виконаних досліджень обговорювалися на 19 міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях. Основні з них такі: Всеукраїнська науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих учених «Проблеми підвищення ефективності діяльності підприємств у сучасних умовах» (м. Севастополь, 2004 р.); Міжнародний енергетичний форум «МЕФ-СНД» (м. Ялта, 2004 р., 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств» (м. Харків, 2004 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку індустріального виробництва» (м. Київ, 2005 р.); VII Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих учених «Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі» (м. Донецьк, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Міжнародна науково-практична інвестиційна конференція «Виробництво рідкого синтетичного моторного палива з вугілля Донбасу як складова енергетичної безпеки Європи» (м. Луганськ, 2005 р.); Всеукраїнська наукова конференція студентів і молодих учених «Проблеми забезпечення економічного розвитку підприємств» (м. Донецьк, 2005 р.); VI Міжнародна науково-практична конференція «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні»

(м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано у 26 наукових працях, у тому числі 12 у наукових фахових виданнях, 13 - матеріали наукових конференцій, 1 - в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 7,86 д.а., з яких особисто автору належить 6,27 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Основний текст викладено на 182 сторінках, робота містить 21 таблицю та 39 рисунків, які подано на 35 сторінках. Список використаних джерел із 181 найменування вміщено на 16 сторінках, 13 додатків - на 32 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

стратегічний управління вуглевидобувний

Розділ 1 «Теоретичні основи формування стратегії розвитку підприємств». Забезпечення сталого функціонування вуглевидобувних підприємств в умовах нестабільного зовнішнього середовища визначає пошук ефективних методів стратегічного управління, здатних забезпечити їх адаптацію до ринкового середовища і своєчасне реагування на зміни в ньому. Фахівцями різних наукових шкіл в Україні і за кордоном запропоновано безліч підходів до визначення сутності стратегії, формування стратегічних альтернатив розвитку підприємства і їх реалізації на основі використання процедур і механізмів стратегічного управління.

Дослідженнями встановлено, що відповідно до завдань, які вирішуються підприємством щодо забезпечення сталого функціонування підприємств у довгостроковій перспективі, процес формування стратегічних напрямів розвитку повинен мати динамічний характер, яким передбачається не тільки розробка стратегії, але й можливість її корегування у процесі реалізації і адаптації відповідно до змін зовнішнього середовища. Встановлено також, що важливою умовою ефективної реалізації стратегічних альтернатив розвитку підприємств є узгодженість цілей і стратегії, які розробляються на різних рівнях управління, що дозволяє підприємству забезпечити стабільний розвиток і стійке положення на ринку та визначати перспективні види своєї діяльності.

Вітчизняними та зарубіжними дослідниками доведено також, що, незважаючи на те що стратегія має багатофункціональний характер і може бути використана при вирішенні багатьох завдань, не існує універсальної моделі дій та єдиних механізмів її формування, а кожне підприємство визначає свою власну стратегію з огляду на мету, конкретну ситуацію і галузеву специфіку. Для забезпечення стабільного розвитку у процесі розробки і реалізації стратегії підприємства вирішують завдання щодо моніторингу зовнішнього середовища, формування цілей, визначення своїх можливостей і раціонального використання ресурсів, а також пошуку шляхів досягнення конкурентних переваг та вміння проводити організаційні зміни, адекватні змінам зовнішнього середовища.

Останнім часом серед інших наукових напрямів, які вирішують завдання щодо забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання в довгостроковій перспективі, набула поширення теорія циклічного розвитку економічних систем, що дозволяє у процесі прийняття рішень ураховувати фактор часу. Проведений аналіз показав, що розвиток підприємства значною мірою зумовлений циклічним характером процесів, які відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі, а зміст стратегії підприємства залежить від етапу його розвитку. Зважаючи на значення економічних циклів у процесі формування стратегічних напрямів розвитку підприємств, досліджено різні підходи авторів до оцінки їх тривалості та причин виникнення, визначення фаз та етапу життєвого циклу, використання теорії циклів в управлінні підприємством. Встановлено, що визначення етапу розвитку підприємства є одним із важливих завдань у процесі прийняття управлінських рішень стосовно вибору стратегії. У зв'язку з цим доведено, що своєчасне прогнозування часу настання чергового економічного циклу та його параметрів дозволяє розробити адекватні заходи щодо зменшення негативних наслідків порушення стабільної роботи підприємств на основі реалізації відповідної моделі стратегічного управління.

З урахуванням впливу факторів середовища все більше науковців і практиків у процесі розробки перспективних планів розвитку підприємств використовують елементи стратегічного управління, яке розглядається як здатність формувати стратегії розвитку на підставі результатів моніторингу зовнішнього середовища і реалізації відповідних тактичних і стратегічних рішень. Однак, як показав аналіз, існуючі практичні рекомендації щодо побудови моделей і алгоритмів для реалізації стратегії на підприємствах потребують урахування галузевої специфіки. Дослідження більшості науковців, що враховують галузеві особливості підприємств, зокрема вуглевидобувних, у процесі формування стратегії значною мірою стосуються розробки стратегічних альтернатив розвитку галузі і шляхів їх реалізації, але в них недостатньо уваги приділяється розробці алгоритмів і механізмів стратегічного управління окремими вуглевидобувними підприємствами на основі врахування факторів впливу зовнішнього середовища. Разом з тим розробка таких механізмів зумовлена необхідністю формування стратегії у процесі прийняття управлінських рішень в умовах обмеженості інформації, ресурсів, часу й невизначеності зовнішнього середовища.

Це потребує вдосконалення підходів і механізмів щодо формування і реалізації стратегії розвитку підприємств, зокрема вуглевидобувних, з урахуванням їх галузевої специфіки. У зв'язку з цим у роботі під організаційно-економічним механізмом стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами пропонується розуміти сукупність методичних підходів і організаційних процедур щодо формування стратегічних альтернатив розвитку, реалізація яких дозволяє на підставі врахування впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, галузевої специфіки, етапу розвитку підприємства й гірничо-геологічних умов відпрацювання запасів вугілля в межах шахтного поля послідовно здійснювати дії щодо збереження та підвищення життєздатності шахт і забезпечення їх сталого розвитку.

Розділ 2 «Аналіз роботи вугільних шахт і визначення можливостей їх подальшого розвитку». Багатьма дослідженнями доведено, що у вирішенні питань забезпечення економічної та енергетичної незалежності України важлива роль відводиться вугільній галузі, яка є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу країни і здатна задовольнити потреби енергетики у твердому паливі за рахунок власних ресурсів. Аналіз стану вугільної галузі й динаміки економічних процесів у ній дозволив виявити негативні тенденції, зумовлені впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Наслідком цих негативних тенденцій стало порушення стабільної роботи більшості шахт, зниження обсягів видобутку вугілля і збільшення витрат на його видобуток, а також погіршення інших техніко-економічних показників роботи.

Для забезпечення сталого функціонування вуглевидобувних підприємств розроблено ряд програм щодо реформування галузі, реалізація яких дозволила уповільнити кризові процеси і забезпечити можливість подальшого розвитку підприємств галузі. Однак у процесі структурних перетворень значно зменшився шахтний фонд, довжина фронту очисних робіт і кількість очисних вибоїв, скоротився обсяг проведення розкривних і підготовчих виробок, що призвело до порушення балансу співвідношення між темпами відпрацювання вугільних пластів і темпами підготовки їх до виймання. Така тенденція несвоєчасної підготовки очисних вибоїв до експлуатації спричинила скорочення кількості діючих лав і, як наслідок, зниження виробничої потужності шахт та погіршення показників їх роботи. Через суб'єктивні і об'єктивні причини структурні перетворення в галузі не дозволили поліпшити економічний стан шахт і забезпечити сталий розвиток усіх вуглевидобувних підприємств.

Аналіз показав, що в Україні станом на 01.01.2006 р. 15% шахт видобували більше 1 млн. т вугілля на рік і забезпечували 53% загального обсягу видобутку вугілля. Разом з тим річний видобуток вугілля на 20% шахт не перевищує 100 тис. т і вони видобувають усього 2% загального обсягу вугілля на рік. З урахуванням динамічних змін зовнішнього середовища, які впливають на результати функціонування шахт, для аналізу їх сучасного стану запропоновано матрицю «обсяги видобутку вугілля - темпи зростання», яка дозволяє здійснити розподіл їх на групи, враховуючи динаміку зміни обсягів видобутку вугілля. Слід зазначити також негативну тенденцію збільшення собівартості видобутку вугілля. У 2005 р. тільки 35,8% шахт Мінвуглепрому здійснювали видобуток вугілля, собівартість якого не перевищувала 300 грн. за 1 т. При цьому на 10,5% шахт витрати на видобуток 1 т вугілля перевищували 800 грн.

Аналіз співвідношення витрат на видобуток вугілля та ціни на нього дозволяє зробити такий висновок: більшість підприємств вугільної галузі не мають можливості забезпечити рентабельну роботу і потребують фінансової підтримки держави. У 2006 р. обсяг державного фінансування шахт Мінвуглепрому склав 3,3 млрд. грн., або 72 грн. на 1 т вугілля. У той же час більша частина державної підтримки припадає на шахти, де обсяги видобутку вугілля незначні. Дослідженнями встановлено, що збільшення обсягів державної підтримки, переважна частина якої витрачається на часткове покриття витрат із собівартості продукції, не дозволяє забезпечити стабільне функціонування більшості шахт і збільшення обсягів видобутку вугілля до 110 млн. т до 2010 р., як передбачено стратегічною концепцією розвитку галузі. Тому у комплексі завдань, пов'язаних із забезпеченням сталого функціонування вуглевидобувних підприємств і підвищенням результативності їх роботи, важливе значення має реалізація ефективних механізмів стратегічного управління на всіх етапах життєвого циклу. При цьому стратегічне управління розглядається як мікроекономічна категорія, що дозволяє формувати альтернативи розвитку кожної шахти. Використання стратегічного підходу у процесі прийняття управлінських рішень зумовило формування відповідного організаційно-економічного механізму стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами з урахуванням галузевої специфіки.

До галузевих особливостей функціонування вуглевидобувних підприємств, які необхідно враховувати у процесі реалізації механізму стратегічного управління, віднесено різноманітність гірничо-геологічних умов відпрацювання вугільних запасів й інтенсивність їх впливу на результативність роботи, а також виробничу структуру шахти, яка створювалася як монопродуктове підприємство, орієнтоване на видобуток вугілля та зміну умов видобутку вугілля, зумовлену постійним переміщенням очисних і підготовчих вибоїв у просторі і часі.

У запропонованому механізмі стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами виділено чотири підсистеми, кожна з яких складається із взаємопов'язаних елементів, що забезпечують вирішення поставлених завдань. Цей механізм передбачає проведення моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища та оцінку ступеня його впливу, формування стратегічних альтернатив розвитку вуглевидобувних підприємств, розробку тактичних заходів і оцінку можливостей реалізації стратегії, а також контроль за реалізацією запропонованих рішень і внесення, у разі необхідності, відповідних корегувань.

Ураховуючи те, що результати функціонування вуглевидобувних підприємств багато в чому визначаються їх здатністю адаптуватися до змінюваних умов зовнішнього середовища, важливим є етап визначення тенденцій змін, що відбуваються, і кількісна оцінка ступеня загрози негативного впливу факторів. З урахуванням галузевої специфіки фактори зовнішнього середовища за масштабом їх впливу поділено на дві групи: регіональні фактори, що впливають на всі шахти регіону, та локальні, які впливають на роботу кожної шахти.

Аналіз впливу факторів внутрішнього середовища здійснюється на основі показників, які об'єднано у три групи: виробничо-технічні, фінансово-господарські та організаційно-управлінські.

Розділ 3 «Формування стратегічних альтернатив розвитку вуглевидобувних підприємств». Для вибору стратегії розвитку вуглевидобувних підприємств на різних етапах життєвого циклу запропоновано методичний підхід, заснований на використанні результатів кількісної оцінки ступеня впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на функціонування шахт і побудови відповідної матриці «зовнішнє - внутрішнє середовище».

На вертикальній вісі цієї матриці відображається співвідношення кількісно оцінених факторів зовнішнього середовища, які визначають потенційні можливості (+В) і загрози (-В) для шахти. Аналогічно горизонтальна вісь відображає результуюче значення впливу факторів внутрішнього середовища, що характеризують сильні (+К) і слабкі (-К) сторони вуглевидобувного підприємства. Кожна вісь матриці на основі зіставлення результуючих значень позитивних (+В, +К) і негативних (-В, - К) факторів зовнішнього й внутрішнього середовища розділена на п'ять частин, відповідно до яких на полі матриці утворено шість стратегічних зон, які характеризують різний ступінь впливу факторів середовища.

Для кількісного оцінювання впливу факторів середовища на результати функціонування вуглевидобувних підприємств було сформовано групу експертів, що складалася з науковців і провідних спеціалістів, які тривалий час працювали на вуглевидобувних підприємствах. Для підвищення об'єктивності суджень експертів оцінку ступеня впливу факторів здійснено на основі використання сформованих матриць парних порівнянь.

Визначення співвідношення показників ступеня впливу факторів середовища на прикладі шахт ВАТ «Краснодонвугілля» дозволило розмістити їх у виділених стратегічних зонах матриці і визначити відповідні стратегічні альтернативи, реалізація яких забезпечує їх подальший розвиток.

Проведені дослідження показали, що лідируючі позиції займають шахти «Самсонівська-Західна», ім. 50-річчя СРСР, «Молодогвардійська», «Дуванна» та ім. М.П. Баракова, які мають можливість реалізовувати стратегію концентрованого зростання за рахунок збільшення обсягів видобутку вугілля з очисних вибоїв. Для шахти «Горіхівська», яка розташована у зоні обмеженого зростання, рекомендовано стратегічні альтернативи щодо утримання своїх позицій. Розташування шахти «Суходольська-Східна» в зоні поглиблення кризи зумовлене несприятливим впливом локальних факторів зовнішнього середовища й потребує для їх нейтралізації залучення додаткових людських і фінансових ресурсів. У такій ситуації вуглевидобувному підприємству можуть бути рекомендовані стратегії, пов'язані зі скороченням витрат і реконструкцією.

Складне становище шахт «Північна» і «Талівська», які знаходяться в катастрофічній зоні, зумовлює необхідність залучення значних інвестицій для їх розвитку. Аналіз внутрішніх факторів, які характеризують наявність потенційних можливостей шахти, дозволяє зробити висновок про те, що навіть значні інвестиційні вкладення і фінансова підтримка не дозволять забезпечити стабільну роботу цих шахт. Найбільш прийнятними стратегічними альтернативами для них можуть бути стратегії деінвестування, скорочення капітальних вкладень і «збирання врожаю».

Запропоновані стратегії розвитку вуглевидобувних підприємств визначають прийняття обґрунтованих тактичних рішень управлінського характеру на підставі аналізу фактичних результатів виробничо-господарської діяльності шахт. У зв'язку з цим запропоновано методичний підхід до планування обсягів видобутку вугілля на основі методу обмежень з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища і собівартості видобутку вугілля.

Розрахунок планових показників зміни собівартості 1 т вугільної продукції залежно від зміни її обсягів і структури пропонується здійснювати за такою формулою:

,

де d_зо - середні витрати на збагачення в собівартості 1 т готової продукції, %; I_Q - індекс зміни обсягу видобутку вугілля у плановому періоді порівняно з базовим; d_п, d_пер - постійні та змінні витрати в собівартості 1 т готової продукції, %; - індекс зміни частки збагаченого вугілля; - частка рядового вугілля, що збагачується в базовому періоді; - частка виходу продуктів збагачення з рядового вугілля в базисному періоді.

Розробка тактичних і стратегічних планів на вуглевидобувних підприємствах визначає оцінку можливостей їх реалізації. Для вирішення цього завдання запропоновано методичний підхід, що передбачає використання відповідних матриць, які дозволяють сформувати показники, що характеризують результативність діяльності шахт і враховують галузеву специфіку функціонування. Проведені розрахунки дозволили виділити шахти, які мають можливість за рахунок мобілізації власних ресурсів забезпечити реалізацію стратегії розвитку («Молодогвардійська», «Горіхівська», «Дуванна», ім. М.П. Баракова, ім. 50-річчя СРСР, «Самсонівська-Західна», «Суходольська-Східна»), а також ті шахти, власні можливості яких для вирішення цього завдання обмежені через недостатні обсяги ресурсів («Північна», «Талівська»).

Заключним етапом процесу стратегічного управління є контроль за реалізацією розробленої стратегії. З цією метою розроблено матрицю, яка дозволяє на основі врахування етапу розвитку підприємства і результативності функціонування вуглевидобувних підприємств вносити корективи і, у разі необхідності, формувати нову стратегію.

Запропонована матриця, у межах поля якої сформовано сім стратегічних зон, дозволяє у процесі реалізації стратегії скорегувати розроблені стратегічні альтернативи розвитку вуглевидобувних підприємств відповідно до результатів їх роботи.

Корегування стратегій розвитку вуглевидобувних підприємств ВАТ «Краснодонвугіля» з урахуванням результативності їх функціонування

Упровадження результатів дослідження дозволило вдосконалити роботу з розробки стратегічних програм розвитку шахт ВАТ «Краснодонвугілля» та створити передумови підвищення їх ефективного функціонування, подальшого зростання видобутку вугілля і зниження його собівартості.

Висновки

У дисертації вирішено актуальну науково-практичну задачу щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами.

Результати виконаного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Встановлено, що стратегічне управління як складова частина ефективного управління має свої специфічні цілі та завдання щодо пошуку альтернативних шляхів забезпечення стабільної роботи підприємств з урахуванням галузевих особливостей на підставі результатів моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища, реалізації відповідних тактичних і стратегічних альтернатив та зумовлює необхідність створення гнучкої системи, яка дозволяє адекватно реагувати на зміни середовища за умов ефективного використання наявного потенціалу й обмеженості ресурсів.

2. Досліджено сучасний стан вуглевидобувних підприємств і динаміку економічних процесів у галузі, що дозволило виявити негативні тенденції, які зумовлюють порушення стабільної роботи шахт. Визначено, що стратегічне управління вуглевидобувними підприємствами має враховувати вплив факторів середовища та забезпечувати формування стратегічних альтернатив розвитку кожної шахти з урахуванням ресурсних можливостей.

3. Розроблено організаційно-економічний механізм стратегічного управління вуглевидобувними підприємствами, що включає чотири підсистеми, кожна з яких складається із взаємопов'язаних елементів, що забезпечують вирішення поставлених завдань. Такий механізм передбачає: проведення діагностики зовнішнього і внутрішнього середовища вуглевидобувного підприємства; вибір мети й розробку стратегії, оцінювання ресурсів і можливостей реалізації стратегій; формування стратегічних і тактичних планів, а також контроль за реалізацією поточної стратегії.

4. Визначено основні галузеві особливості функціонування вуглевидобувних підприємств та на основі аналізу взаємодії шахти з середовищем запропоновано класифікацію факторів зовнішнього середовища, що дозволяє здійснити їх розподіл за масштабом впливу на регіональні, котрі впливають на функціонування всіх вуглевидобувних підприємств регіону, та локальні, які впливають на роботу кожної шахти, а також кількісно оцінено їх вплив на результати функціонування вуглевидобувних підприємств.

5. Запропоновано двомірну матрицю «зовнішнє - внутрішнє середовище», яка дозволяє на основі встановлення співвідношення між ступенем впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища здійснювати вибір стратегічних альтернатив розвитку.

6. Для ефективної реалізації рекомендованих стратегічних альтернатив розвитку шахт запропоновано методичний підхід до розробки тактичних рішень управлінського характеру, який дозволяє здійснювати планування основних показників роботи вуглевидобувного підприємства на короткострокову перспективу. Результати дослідження знайшли своє відображення в стандарті «Поточне та перспективне планування на вуглевидобувних підприємствах. Методика розрахунку», рекомендованому Міністерством палива й енергетики України для використання на шахтах під час формування стратегічних і тактичних планів на основі розрахунку відповідних показників.

7. Здійснено оцінку потенційних можливостей щодо реалізації розробленої стратегії на основі методичного підходу, яким передбачається побудова відповідних матриць, що дозволяють сформувати систему показників, які відображають виробничо-технічну, фінансово-господарську та організаційно-управлінську діяльність шахт. Проведені розрахунки дозволили виділити шахти, які мають можливість за рахунок мобілізації власних ресурсів забезпечити реалізацію запропонованої стратегії («Молодогвардійська», «Горіхівська», «Дуванна», ім. М.П. Баракова, ім. 50-річчя СРСР, «Самсонівська-Західна», «Суходольська-Східна»), а також ті шахти, власні можливості яких для забезпечення стабільної роботи обмежені через недостатні обсяги ресурсів («Північна», «Талівська»).

8. Для здійснення контролю за реалізацією розробленої стратегії і внесення відповідних корегувань розроблено матрицю, яка дозволяє на підставі врахування результатів функціонування вуглевидобувних підприємств та етапу їх розвитку вносити корективи до процесу реалізації стратегії, а у разі необхідності - формувати нову. Використання запропонованого підходу дозволило скорегувати стратегічні альтернативи розвитку шахт ВАТ «Краснодонвугілля».

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Белозерцев Р.В. Оценка инвестиционной привлекательности угольных шахт // Економічні проблеми адаптації та розвитку вищої школи в умовах ринку: Зб. наук. пр. - Донецьк: ІЕПД НАН України. - Алчевськ: ДГМІ, 2004. - Ч. 1. - С. 241-251.

2. Белозерцев Р.В. Оценка стратегических направлений инновационного развития угольных шахт // Управління розвитком: Зб. наук. статей. - Харків: ХНЕУ, 2004. - №2. - С. 31-32.

3. Белозерцев Р.В. Оценка степени влияния внутренних и внешних факторов среды функционирования на результаты деятельности угледобывающих предприятий в условиях кризиса // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2005. - №2 (84). - Ч. 2. - С. 19-27.

4. Акмаев А.И., Белозерцев Р.В. Формирование организационно-экономического механизма антикризисного управления угледобывающими предприятиями // Прометей: Регіон. зб. наук. пр. з економіки. - Донецьк: ДЕГІ; ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. - Вип. 2 (17). - С. 190-193.

Особистий внесок: запропоновано організаційно-економічний механізм антикризового управління вуглевидобувними підприємствами.

5. Белозерцев Р.В. Оценка эффективности работы угледобывающих предприятий с учетом энергетической ценности добываемого угля // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.: У 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 206. - Т. 2. - С. 439-447.

6. Акмаєв А.І., Бєлозерцев Р.В. Гірнича рента у механізмі функціонування вуглевидобувних підприємств галузі // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. - Вип. 6. - С. 109-117.

Особистий внесок: запропоновано методичний підхід до розподілу шахт на групи за умовами складності розроблень пластів на основі дискримінантного аналізу.

7. Белозерцев Р.В. Определение этапа жизненного цикла угледобывающего предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.: У 5 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 207. - Т. 4. - С. 1002-1009.

8. Бєлозерцев Р.В. Перспективи відпрацьовування тонких пластів Донбасу // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Сер.: Економічні науки. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - Вип. 14. - С. 198-201.

9. Белозерцев Р.В. Оценка влияния факторов внешней среды на функционирование угледобывающих предприятий // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: Економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2005. - Вип. 100-1. - С. 198-207.

10. Акмаев А.И., Белозерцев В.Н., Белозерцев Р.В. Новые подходы к анализу деятельности угледобывающих предприятий // Уголь Украины. - 2006. - №2. - С. 7-8.

Особистий внесок: запропоновано підхід до планування зміни собівартості 1 т готової продукції залежно від зміни обсягів і структури.

11. Акмаєв А.І., Бєлозерцев Р.В. Розроблення стратегій антикризового управління вуглевидобувними підприємствами // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. - Вип. 9. - С. 61-69.

Особистий внесок: розроблено матрицю корегування стратегічних альтернатів розвитку вуглевидобувних підприємств.

12. Акмаев А.И., Белозерцев Р.В. Выбор стратегий антикризисного управления угледобывающими предприятиями // Вісник Донецького університету. Сер. В: Економіка і право. - Донецьк: ЦІКТ ДонНУ, 2006. - №1. - Т. 1. - С. 46-53.

Размещено на Allbest.ru