Менеджмент ПАТ КБ" ПриватБанк"

Размещено на http://allbest.ru

Розділ І. Основна характеристика ПАТ " ПриватБанк"

менеджмент банк законодавство

1.1 Історія створення ПАТ " ПриватБанк"

Заснований в 2000 році, комерційний банк «ПриватБанк» є лідером банківського ринку країни і найбільшим банком з вітчизняним капіталом.

За станом на 1 січня 2013 дані:

- розмір чистих активів «ПриватБанку» складає - 80165 млрд. грн.

- статутний фонд банку складає - 5684 млрд. грн.

- власний капітал - 7,67 млрд. грн.

- кредитний портфель банку 72788 млрд. грн.

- чистий прибуток Приватбанку за підсумком 2012 року склав 1292 млрд. грн.

Приватбанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України. На сьогоднішній день банк обслуговує 334 тисяч корпоративних клієнтів, приватних підприємців - 314 тисяч і понад 12,5 мільйонів рахунків фізичних осіб. Обсяг залучених банком коштів юридичних осіб на 1 січня 2010 долі становить 20,7 млрд. грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб - 12430 млрд. грн. Обсяг коштів фізичних осіб, залучених Приватбанком на 1 січня 2010 долі, становить 32754 млрд. грн., у тому числі депозитний портфель фізичних осіб - 27,1 млрд. грн.

Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку та вдосконалення якості обслуговування, «ПриватБанк» вважає одним з пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, які здійснюються в партнерстві з провідними вітчизняними торговельними, ріелтерськими компаніями й автовиробниками. Приватбанк є уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплати компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію й соціальні виплати в Приватбанку отримують понад 1,5 мільйона чоловік. Також свої кошти довіряє Приватбанку майже третина всіх вкладників України. Понад 35% клієнтів українських банків обирають «ПриватБанк» при відкритті потокового рахунку й понад 28% користуються послугами банку під година здійснення грошових переказів.

Національна мережа банківського обслуговування «ПриватБанку», що включає в собі більш 3 000 філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. Широке коло закордонних партнерів «ПриватБанку» не тільки демонструє його визнання як провідного учасника світової банківської системи, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. «ПриватБанк» підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку.

«ПриватБанк» є уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Українсько-Німецького Фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу. «ПриватБанк» єдиний з українських банків має закордонну філію на Кіпрі, також банк активно розвиває систему сучасних фінансових послуг у Росії, Латвії, Португалії, Грузії за допомогою своїх дочірніх банків «Москомприватбанк», Paritatebanka, TAO «ПриватБанк». Представництва банку працюють у Казахстані та Китаї.

Приватбанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карток. На сьогоднішній день банком випущено більше 18,5 млн. пластикових карт (близько 40% від загальної кількості карт, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карт банку працює 6 837 банкоматів, пластикові картки банку приймають до оплати понад 46,6 тисяч торгово-сервісних точок по всій Україні. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє «ПриватБанку» активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням пластикових карт. Інноваційна політика «ПриватБанку» орієнтована на впровадження на українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. «ПриватБанк» першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкінгу «Приват24» і Gsm-Банкінгу, а також послуги з продаж через мережу своїх банкоматів і Pos-Терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв'язку та Ip-Телефонії.

Надійність та якість проведених банківських операцій багато в чому залежати від досвіду та компетентності фахівців банку. Сьогодні персонал «ПриватБанку» - це команда висококваліфікованих фахівців, здатних оперативно вирішувати найскладніші задачі та задовольнити швидко зростаючі споживи клієнтів у банківському обслуговуванні. На сьогоднішній день у банку працює понад 30 тисяч співробітників, з їх 3 000 - у головному офісі банку. Середній вік співробітників банку складає 34 роки. Більшість працівників «ПриватБанку» (75%) мають вищу освіту, що відповідає профілю займаної посади. У банку створені сприятливі умови для отримання вищої та післядипломної освіти, більше половини співробітників щорічно підвищують свою кваліфікацію.

Банк є юридичним від дня його державної реєстрації. Банк має цивільну правоздатність, яка може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність Банку виникає з моменту його створення і припинення з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення. Банк самостійно Центральним банком «ПриватБанку» по всім філіям визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, розробляє плани соціального розвитку трудового колективу.

В своїй діяльності Банк регулюється наступними нормативними документами:

- Закон України «Про банки і банківську діяльність»

- Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»

- Закон України «Про власність»

- Закон України «Про господарські товариства»

- Цивільним Кодексом України

- іншими нормативними актами Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів, НБУ, а також:

- Уставом КБ «ПриватБанк»

- Стратегічним планом Банку

- внутрішніми нормативними документами Банку

Статутний капітал (фонд) Банку складається з вартості вкладів учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна Банку, який гарантує інтереси їх кредиторів.

Статутний капітал ПАО КБ "ПРИВАТБАНК" за станом на 11.12.2010 г. становить 7 810 865 848 грн. і розділено на 48 490 600 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 161,08 грн. за одну акцію.

Рішення про збільшення статутного капіталу ПАТ комерційного Банку «ПриватБанк» прийняте Загальними зборами акціонерів 22.06.2010 р. Статутний капітал збільшено на суму 1 000 000 748,00 грн. за рахунок засобів акціонерів. Джерелами формування майна Банку є: грошові та матеріальні внески учасників; доходи одержані при наданні кредитів, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України. Банк зобовязаний здійснювати первинний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону про фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї діяльності, інші дані визначені законом. Банк та його посадові особи несуть встановленому законодавством відповідальність за достовірність даних, що містяться у звітності. Правління є виконавчим органом Банку, який здійснює керівництво всією його поточною діяльністю, підзвітне Загальним зборам акціонерів Банку й Наглядацькій раді Банку й організує виконання їх розв'язків. Правління проводить чергові й позачергові засідання:

- чергові засідання скликаються Головою Правління не рідше одного разу у квартал;

- позачергові засідання проводяться в міру необхідності й можуть скликатися з ініціативи Голови Правління, його заступника або членів Правління (ініціатива не менш 1/3 складу Правління).

1.2 Організація структури ПАТ КБ " ПриватБанк"

Структура банку побудована за принципом, де чітко поділяються заробляючи і підтримують напрями. Такий поділ дозволяє вживати сучасні методи справедливого встановлення результатів діяльності підрозділів, і, відповідно, значно збільшити ефективність роботи банку.

Приватбанк допомагає своїм корпоративним клієнтам отримати гроші, які необхідні. Потреба фінансуванні часто означає необхідність отримати кредит. Корпоративний бізнес Приватбанку побудований в такий спосіб, щоб забезпечити клієнту максимальну гнучкість у кожній із ситуацій нашого мінливого ринку.

Приватбанк надає кредити клієнтам всіх галузей промисловості, розкриваючи зручністьовердрафтового кредитування невеликим підприємствам, і забезпечуючи ліквідністю найбільші українські корпорації.

Робота Приватбанку непросто давати гроші в борг, а шукати можливостей зробити свій внесок в добробут клієнтів. Надаючи послуги, організовуючи фінансування торгівлі майбутньої проекту виробничої фірми чи забезпечуючифакторинговое обслуговування оптового торговця, банк повинен знати бізнес нашого клієнта як і власний. Отже, працюючи у тісній співпраці до наших клієнтами, ми ділимося своїм досвідом та інтуїцією, а разом також шукаємо шляхів досягнення їх цілей.

Керуючись у роботі індивідуальним підходом до своїх клієнтам, Приватбанк у кожному випадку може запропонувати широкий, спектр випробуваних модифікованих кредитних продуктів, відповідальних практично будь-яким потребам. Кредитно-фінансові продукти КБ Приватбанк постійно підтримуються лише на рівні потреб підприємств України з урахуванням змін законодавчої бази для, оподаткування нафтопереробки і досвіду кредитної роботи банку.

У 2012 КБ Приватбанк продовжив роботу з кредитування підприємств України у кошти міжнародних інститутів. За пріоритетний напрям у цій галузі є розвиток лінії міжнародного Банку Реконструкції й Розвитку, перевагу якої перед ЄБРР залежить від надання кредитів під закупівлю товарів вітчизняного походження.

У межах цієї роботи банку відкрита кредитна лінія МБРР, робота банку спрямовано підтримку вугільних регіонів України в. До них належать: Луганська, Донецька, Волинська, Кіровоградська, Черкаська, Львівська, Закарпатська, Житомирська Дніпропетровська області.Видан перший кредит лінією МБРР - ВАТ Черкаськомулакокрасочному заводу “Аврора''.

Валютообменние операції дозволяють клієнту конвертувати іноземну чи національну валюту в валюту, необхідну здійснення розрахунків.

Фінансування міжнародної торгівлі, ідокументарние операції:

- Обслуговування розрахунків з експортно-імпортним контрактами клієнтів;

- Фінансування торгівлі;

- Послуги консалтингу й структурованого фінансування міжнародної торгівлі.

Основними формами фінансування є:

Фінансування імпорту:

-Відкриття документарних акредитивів на користь зарубіжних постачальників без надання фінансового покриття із боку клієнтів;

- Надання банківських гарантій;

- Пост-импортное фінансування, у якому клієнт має можливість зробити остаточно за поставлений товар протягом визначеного терміну від моменту поставки.

Фінансування експорту:

-Пред-експортное фінансування, у якому у клієнта є можливість авансового отримання коштів на фінансування виробництва майбутньої експортної продукції за наявності банківського інструмента, наданого контрагентом за контрактом і що гарантує, або забезпечує отримання клієнтом експортної виручки (акредитив, гарантія банку);

-Пост-експортное фінансування, що полягає у наданні банком експортних фінансових коштів відразу після проведення експортної відвантаження продукції за наявності інструмента, що гарантує, або забезпечує отримання клієнтом експортної виручки.

1.3 Напрямки діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є універсальним банком - він надає повний спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних та індивідуальних клієнтів.

На підставі ліцензії Національного банку України №22 від 29.07.09р., банк здійснює наступні операції:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

Згідно письмового Дозволу Національного банку України (№ 22-3 від 21.09.13р. року та додатку до нього), банк також має право на:

- здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої

грошової лотереї;

- перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку, з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках, з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

- довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

- депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

- операції з валютними цінностями;

- емісія власних цінних паперів;

- організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи

андерайтинг).

Крім перелічених операцій, Банк має право здійснювати ще й такі операції та угоди:

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за

поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Банк здійснює оціночну діяльність за такими напрямками оцінки:

1. Оцінка об'єктів у матеріальній формі:

- оцінка об'єктів нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок;

- оцінка машин, обладнання та окремих видів транспортних засобів;

- оцінка автотранспортних засобів;

- оцінка літальних апаратів;

- оцінка судноплавних засобів.

2. Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів,майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності:

- оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів,майнових прав та нематеріальних активів (крім оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності);

- оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності.

3. Оцінка земельних ділянок.

Банк має право здійснювати також іншу діяльність, яка незаборонена

законодавством України відповідно до наданих дозволів (ліцензій) уповноважених органів згідно із законодавством України (якщо здійснення такої діяльності потребує отримання дозволу), а саме, але не виключно:

- реалізація пам'ятних, ювілейних та інвестиційних монет;

- виконання функцій страхового посередника;

- діяльність інформаційного агентства з метою надання інформаційних послуг;

- збирання, обробка, творення, зберігання, підготовка інформації до поширення, випуск та поширення інформації;

- професійна діяльність на ринку цінних паперів;

- самостійне ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів.

Банк має право реалізувати не витребуване клієнтами у зазначений договором термін майно, передане йому на зберігання чи розміщене в сейфах, наданих згідно з договорами найму. Суми, виручені від реалізації майна видаються тому, хто здав майно на схов, за відрахуванням сум належних Банку, як зберігачу.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Банк здійснює ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Банк здійснює зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Дані операції проводяться на підставі дозволів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Банк здійснює вказані операції на підставі договорів, в яких визначаються права, обов'язки, відповідальність сторін, строки, процентні ставки, інша плата за послуги, пільги, санкції, види забезпечення, які не суперечать чинному законодавству.

Банк має право укладати інші угоди і здійснювати іншу діяльність, крім діяльності, забороненої банкам чинним законодавством України.

Банк створює на території України та за її межами дочірні банки, філії і

представництва.

Створені Банком філії і представництва можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які йому належать. Філії створюються з метою здійснення банківської діяльності від імені Банку та не мають статусу юридичної особи. Представництва створюються з метою представлення та захисту інтересів Банку і не здійснюють банківську діяльність. Філії і представництва діють на підставі і в межах положень про них, які затверджуються Наглядовою Радою Банку або іншим уповноваженим органом або особою, можуть мати відокремлене майно, яке враховується як на їх окремих балансах, так і на балансі Банку.

Керівники філій і представництв діють на підставі виданої уповноваженою особою довіреності.

Розділ ІІ. Розпорядок роботи ПАТ КБ" ПриватБанк"

2.1 Режим роботи ПАТ " ПриватБанк"

Робочий день у Приватбанку починається у 09:00 ранку, обідня перерва починається з 13:00 до 14:00, кінець робочого дня у 18:00 годині. Також кожен працівник має щорічну відпустку у розмірі один календарний місяць(тридцять днів) і лікарняний два тижня.

Для всіх видів суспільно корисної діяльності людей загальним мірилом кількості затраченої праці є робочий час. Робочий час як умова праці значною мірою визначає рівень життя працівників. Від його тривалості залежить кількість вільного часу, що використовується для відпочинку, задоволення культурних та інших потреб людини.

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник згідно із законодавством, колективним і трудовим договором, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку повинен виконувати свої трудові обов'язки на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи - роботодавця. Це означає, що в робочий час включаються час простоїв не з вини працівника, короткочасні перерви для обігрівання та відпочинку й інші періоди, коли працівник не працював, але за ним зберігалося місце роботи і зарплата цілком чи частково. Разом з тим робочим є і час роботи понад встановлену тривалість У випадках, передбачених законодавством.

Дотримання норм трудового права щодо робочого часу і часу відпочинку є обов'язком як роботодавця, так і для працівників. Останні зобов'язані використовувати весь робочий час для виконання трудової функції, а роботодавець - забезпечити необхідні для цього умови й організувати роботу таким чином, аби не порушувати право працівників на відпочинок.

Види робочого часу розрізняються за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу:

1) нормальної тривалості;

2) неповний робочий час;

3) скорочений робочий час.

Згідно із ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається законом. У статті 50 КЗпП України встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як при п'яти, так і при шестиденному робочому тижні.

Чинне законодавство України не забороняє встановлювати для працівників при укладенні колективного договору меншу тривалість робочого часу (ч. 2 ст. 50 КЗпП). Так, у Генеральній угоді про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки сторони зобов'язалися передбачати у розділі "Охорона праці та здоров'я" галузевих та регіональних угод і колективних договорів підприємств, установ і організацій всіх форм власності умови і порядок запровадження скороченої тривалості робочого часу з одночасним збереженням розміру заробітної плати для працівників, що мають дітей до 14 років або дитину-інваліда (п. 3.5).

Тривалість робочого часу можна зменшити і за трудовим договором. Так, відповідно до ст. 56 КЗпП за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Праця у цих випадках оплачується пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті праці-залежно від виробітку.

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.

Важливою гарантією трудових прав і певним стимулом є норма ч. З ст. 56 КЗпП, відповідно до якої робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими самими правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу. їм надається відпустка тієї самої тривалості, надаються вихідні і святкові дні, час роботи зараховується у трудовий стаж.

У сучасних умовах, коли погіршилося фінансове становище підприємств, спостерігається спад виробництва, встановлення неповного робочого часу можливе не тільки з ініціативи працівника, а й власника підприємства, установи, організації. Але в такій ситуації перехід на неповний робочий час може здійснюватися роботодавцем при дотриманні правил ст. 32 КЗпП України. Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу роботодавець має попередити працівників не пізніше ніж за два місяці. Протягом цих двох місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо працівник не згоден працювати в режимі неповного робочого часу, трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

2.2 Відповідальність за порушення роботи ПАТ " ПриватБанк"

Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до винної особи дисциплінарних стягнень, якими відповідно до статті 147 КЗпП є догана чи звільнення. Для окремих категорій працівників законодавчими та нормативно-правовими актами можуть установлюватися й інші дисциплінарні стягнення.

Найменш суворим видом дисциплінарного стягнення є догана. Для її оголошення достатньо лише наявності факту порушення трудового законодавства. Проте існує і більш суворе покарання -- звільнення.

Звільнити працівників можна, зокрема, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП -- у разі систематичного невиконання працівниками без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови, що до них раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Це положення стосується всіх працівників, у т. ч. і керівників. Зустрічаються непоодинокі випадки, коли керівники структурних підрозділів підприємств не виконують трудові обов'язки, перекладаючи їх на своїх підлеглих, що, безумовно, є порушенням трудового законодавства.

Крім того, відповідно до пунктів 1 та 11 частини першої статті 41 КЗпП звільнення може мати місце і за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівниками підприємств усіх форм власності (філіалів, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів) чи їх заступниками, а також за такі винні дії керівників підприємств, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Слід звернути увагу, що в будь-якому разі -- як при оголошенні догани, так і при звільненні -- згідно з частиною першою статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення повинно бути застосоване роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При цьому час звільнення посадової особи від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування її у відпустці не враховуються. Усі ж інші обставини не можуть вважатися законодавчо обґрунтованими підставами для недотримання загальних строків накладення дисциплінарного стягнення. Проте в будь-якому випадку дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КЗпП та ч.1 ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори та угоди чи норми зазначеного Закону про профспілки. При цьому така вимога є обов'язковою для розгляду і виконання. Керівник, стосовно якого прийнято рішення, або його роботодавець може у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду -- за таких обставин виконання вимоги про розірвання трудового договору призупиняється до винесення судом рішення.

Розділ ІІІ. Основи трудового законодавства

3.1 Система оплати праці на ПАТ КБ " ПриватБанк"

Дослідження визначають, що останнім часом у публікаціях з питань економіки праці з'явилися визначення заробітної плати у яких вона трактується винятково як ціна робочої сили.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, за особливі умови праці. Економічна наука ХХІ століття: реалії та перспективи.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать доплати не передбачені чинним законодавством, надбавки, винагороди за підсумками роботи за рік, премії за винахідництво і раціоналізацію, за створення, освоєння і впровадження нової техніки.

Дотримується думки, що в понятті заробітної плати подана її подвійна сутність: «з одного боку - це ціна робочої сили, а з іншого - елемент ціни виробництва». Заробітна плата, як ціна робочої сили - вільний елемент ринку, тому вона повинна формуватися, виходячи з вартості життя і сформованих стандартів споживання.

Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності; в бюджетних установах асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.

Основу організації оплати праці на підприємствах становить тарифна система, яка включає: тарифну ставку, систему преміювання, контрактна система, система трудових договорів та державні нормативні акти.

Контрактна система - це письмові договори підприємства з робітником, яким також встановлюється обсяг та якість роботи, строк виконання і рівень оплати праці. Контракти укладаються, як правило, на тривалий час.

Відповідно до Кодексу законів про працю України, «Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови паці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін».

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікаційного рівня й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Сутність поняття «заробітна плата» складна і багатостороння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

Розрізняють два аспекти заробітної плати - економічний і правовий. З економічної точки зору - заробітною платою вважається вартість або ціна праці в грошовій формі, як частка працівника в національному доході, що на еквівалентній основі виплачується йому за виконану роботу. Юридичною категорією, заробітна плата стає тоді, коли правовими нормами визначається розмір та порядок її виплати за виконану роботу.

В «Енциклопедичному словнику», заробітна плата визначається як основна форма розподілу фонду особистого споживання між працівниками відповідно до їх часток участі в сукупній праці, що встановлюється в плановому порядку державою відповідно до кількості та якості праці.

3.2 Матеріальна відповідальність працівників

Матеріальна відповідальність працівників -- це один із видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов'язанні працівників покрити цілком або частково матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.

Найбільш суттєвими умовами матеріальної відповідальності працівника є:

-- перебування працівника в трудових відносинах із підприємством, установою, організацією, якій було заподіяно збитку;

-- визначення розміру матеріальної відповідальності працівника;

-- наявність провини працівника.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за збиток, завданий підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових зобов'язань (ст. 130 КЗпП України).

Підставою для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є наявність прямого дійсного збитку, завданого підприємству (установі, організації), де вони працюють.

Таким збитком є реальні, а не передбачувані збитки, що полягають у втраті, погіршенні, зниженні цінності майна. Так, якщо з вини працівника було виведено з ладу верстат, прямим збитком є вартість його ремонту.

Відповідно до ст. 133 КЗпП України матеріальну відповідальність несуть:

1. Працівники -- за псування або знищення через недбалість матеріалів, документів та інших предметів, виданих підприємством, установою, ор­ганізацією працівнику в користування;

2. Керівники підприємств, організацій, їхні заступники, якщо збиток завдано зайвими грошовими виплатами, непра­вильною організацією обліку та збереження матеріальних або грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випуску неякісної продукції, розкраданню й псуванню матеріальних або грошових цінностей.

Керівники підприємств несуть відповідальність або разом із працівниками, які завдали збитку, або самі, але за умови, що мова йде про прямий дійсний збиток і його не може бути відшкодовано безпосередніми винуватцями.

Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі збитку, завданого з їхньої провини підприємству, організації.

До працівників, з якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність, належать також інші категорії працівників, що слід враховувати при укладанні договору.

Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які досягли 18-річного віку .

Не може прирівнюватися до укладання договору про повну матеріальну відповідальність взяття працівником одностороннього зобов'язання. Проте на працівника може бути покладено зобов'язання з відшкодування завданого збитку в межах повного його розміру, якщо для цього є інші вагомі підстави.

Розділ IV. Основи менеджменту

4.1 Види менеджменту на ПАТ КБ" ПриватБанк"

Виробнича та економічна діяльність визначає суть процесу функціонування кожного виробничого підрозділу підприємства.

Результатом цього процесу є випуск кожним з них за укладеними з підприємством договорами, реалізація її іншим замовникам і залучення отриманих фінансових коштів у новий процес.

Тут виробництво виступає як центральне ядро виробничого підрозділу, створене на основі раціонального поєднання в часі і просторі засобів, предметів і самої праці, що забезпечують економічно обгрунтованому веденні виробничого процесу його ефективне функціонування. Як об'єкт управління виробництво є динамічно розвивається системою, вказані елементи якої взаємопов'язані і взаємозалежні. Вони вимагають чіткого і цілеспрямованого взаємодії з внутрішньої і зовнішньої середовищем кожного підрозділу.

У рамках підприємства виробничі підрозділи об'єднані єдиним виробничим процесом і тому виробничі зв'язки між ними не розриваються. Є лише економічні відносини та відносини управління.

Виробничий процес поділяється на часткові (основні і допоміжні) процеси. До основних процесів відносять процеси в результаті яких змінюється форма або розміри предмета праці, його внутрішні властивості, стан поверхні, взаємне розташування складових частин. До допоміжних процесів відносять такі процеси які безпосередньо не стикаються з предметом праці. А покликані забезпечить нормальне протікання основних процесів. Н-р виготовлення інструменту для власних потреб. До обслуговуючим відносять такі процеси, як внутрішньозаводської транспортування, складування.

Аналогічно виробничих процесів на основні, допоміжні та обслуговують підрозділяються управлінські процеси. Тільки тут в Як предмет праці виступає управлінське рішення, інформація,нормативно-технічний чи управлінський документ. Тут основним процесом є операція спрямована на зміни будь-якого параметра управлінського предмета праці. До обслуговуючим відносяться процеси по накопичення, контролю та передачі предмета праці. До допоміжних - всі ті,які створюють нормальні умови для протікання основних і обслуговуючих:виготовлення, придбання чи ремонт засобів технічного оснащення.

Системне оточення цехів основного виробництва як об'єктів управління представлено на рис. 1. Зазначені на ньому підрозділи і служби мають відношення не тільки до цехів основного виробництва, але і до іншим підрозділам, що надають відповідні послуги. Проте основне їх призначення - це забезпечення безперебійної роботи цехів основного виробництва. Все те, що для організації та виробничого менеджменту в цих цехах, ставитися до цехів допоміжного виробництва, включаючи їх внутрішню і зовнішню кооперацію.

Безпосередній виробничий менеджмент здійснюється на основі планування (це лепологанія), організації робіт (Розпорядництво),координації, мотивації праці, контролю ходу за виконанням рішень і регулюванням ходу виробництва. Виробничі підрозділи підприємства діють і розвиваються у відповідності з певними цілями.

Цілі і завдання - це ті кінцеві рубежі до досягнення яких спрямована діяльність колективу цеху. Кожен підрозділ може мати свої цілі і завдання. Але в остаточному підсумку основна управлінська мета залишається однією і тієї ж для кожного з них: безумовне виконання заданої виробничої програми випуску продукції та досягнення при цьому мінімальних витрат матеріалів, праці, часу та грошових коштів.

Будь-який цех характеризується певною виробничою ситуацією,яка безпосередньо впливає на виконання поставленої мети. Чи не враховувати цю ситуацію не можна. Тому важливим чинником у процесі управління є оцінка фактичного стану виробництва в кожному цеху та визначення шляхів подолання що виникли в ході виробництва протиріч між метою і що склався виробничої ситуацією.

Практична реалізація процесу управління виражається в періодично повторюваних роботах з формування виробничих програм цехів,оперативних змінно-добових завдань учасникам, бригадам і безперервному спостереженні за їх виконанням. Для планування і регулювання виробництва потрібна інформація про підготовку виробництва, про цілі та конкретних завданнях виробничих підрозділів та про стан виробничого процесу. Необхідно своєчасно реєструвати інформацію на місцях її виникнення. Складність полягає в тому що інформація є різноманітною, спочатку зміни наростає лавино подібно і підлягає реєстрації після завершення кожної контрольної операції технологічного процесу. Здійснити ці процедури можна документально, але це трудомістко.

Найбільш ефективно використовувати ЕОМ. Незважаючи на використання ЕОМ для пошуку варіантів ефективного вирішення завдань планування виробництва завершальний етап у процесі управління - прийняття остаточного рішення належить людині. Процес виробничого менеджменту в розгорнутому вигляді можна представити як сукупність послідовних дій управлінського персоналу з визначення цілей для об'єктів управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формування і затвердження (прийняття рішень) економічно обгрунтованих виробничих програм і оперативних завдань.

Для досягнення мети в процесі виробничого менеджменту необхідно цілеспрямовано впливати на колективи цехів, окремих працівників, координації їх діяльності. Для реалізації зазначених впливів використовують функції, методи та організаційну структуру управління. Розглянемо їх стосовно до умов виробничого менеджменту.

Основними функціями виробничого менеджменту є:організація, нормування, контроль і регулювання, планування і координація.

Функція організація відображає структуру керованої і керуючої системи, що забезпечує процес виробництва продукції і цілеспрямоване вплив на колектив людей, що реалізують цей процес. Організація і система виробничого менеджменту тісно пов'язані. Вдосконалення організації виробництва супроводжується вдосконаленням системи управління.

Функція нормування - це розробка науково- обгрунтованих розрахункових величин, що встановлюють кількісну та якісну оцінку різних елементів, які використовуються в процесі виробництва і управління. Функція організації та нормування мають двоїстий характер. Функція організації характеризує створення (вдосконалення) системи управління, а на стадії організації робіт реалізується при безпосередньому виробничому менеджменті. Функція нормування реалізується за допомогою нормативних документів, інструкцій при плануванні системи.

Функція Планування займає центральне місце, тому що покликане суворо регламентувати поведінку об'єкта в процесі реалізації поставлених перед ним цілей. Планування безпосередньо вплив на діяльність керівництва та апарату управління. Розробка програм за допомогою ЕОМ та економіко-математичних методів, їх сувора ув'язування по всіх підрозділах, узгодженість з розташовуються матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами дозволяє найбільш ефективно управляти виробництвом.

Функція координації покликана забезпечити узгоджену і злагоджену роботу підрозділів.

Функція мотивації впливає на колектив цеху у формі понукальних мотивів до ефективної праці.

Функція контролю проявляється у формі впливу на колектив людей за допомогою виявлення, узагальнення, аналізу результатів господарської діяльності та доведення їх до керівників підрозділів.

Функція регулювання. Виробничі програми піддаються впливів внутрішнього та зовнішнього середовища, в результаті чого виникають порушення. Ця функція покликана усунути виявлені відносини і перебої вході виробництва.

Опції організації, нормування, мотивації більш стійкі довпливів зовнішнього і внутрішнього середовища і тому тривалий період незмінюються. Для підприємства в цілому властиві функціональні підсистеми

(спеціальні функції), що відображають конкретний економічний зміст системи управління. Серед них - підсистема "Виробничий менеджмент".

Для функціональної підсистеми виробничого менеджменту апарату правління організовується на рівні підприємства і кожного цеху. Так як підсистема виробничого менеджменту є вирішальною у реалізації цілей підприємства, то до неї мають безпосереднє відношення практично всі інші функціональні підсистеми.

Система виробничого менеджменту являє собою сукупність взаємопов'язаних структурних елементів (інформації, технічних засобів її обробки, спеціалістів відділів (бюро) з управлінням, зв'язків і відносин між ними, відповідних функцій, методів і процесів управління),забезпечують при їх скоординований взаємодії реалізацію виробничими підрозділами поставлених цілей.

Інформація - це сукупність даних і знань. Від рівня організації процесів збору, накопичення, зберігання, пошуку, передачі і методів обробки інформації залежить ефективність системи виробничого менеджменту.

4.2 Різні ієрархії

Найбільшого поширення набули системи управління з ієрархічною, або багаторівневою структурою. Ієрархія -- це розташування частин та елементів у порядку від вищого до нижчого. У системах з такою структурою існує розділ функцій управління між органами чи підрозділами різного рівня або рангу. Керуючий орган деякого рівня ієрархії управляє кількома органами нижчого рівня, що перебувають у його підпорядкуванні, і сам керується органом вищого рівня.

Однією з найважливіших цінних властивостей ієрархічної системи управління є можливість розподілу функцій управління за рівнями системи, прийняття рішень стосовно різних завдань у підрозділах різного рівня. Це дає змогу зосередити розв'язання стратегічних завдань на вищих рівнях управління, де їх розв'язання найбільш ефективне. Тактичні завдання залежно від їхньої складності та необхідних ресурсів можуть розв'язуватися на нижчих рівнях, що забезпечує оперативність прийняття рішень, і здебільшого -- вищу точність.

Для ієрархічної системи з розподілом функцій управління за рівнями характерна відома автономність окремих органів управління проміжних і нижчих рівнів у тому сенсі, що кожний із них самостійно, у межах своїх повноважень, визначених дорученими йому функціями і заданими обмеженнями, управляє підлеглими йому підрозділами.

Іншою характерною особливістю ієрархічних систем є наявність спільної цілі для всієї системи і окремих цілей для підсистем. Ці цілі не завжди збігаються, а іноді навіть суперечать одна одній або конкурують між собою. Отже, існує реальна небезпека того, що деяка підсистема, намагаючись досягти поставленої перед нею мети, може діяти всупереч спільній цілі системи.

Наявність загальних обмежень, що стає особливо помітною зі зниженням рівня керуючого органу, зумовлює взаємний вплив підсистем у процесі їх функціонування. Такі обмеження можуть мати вигляд, наприклад, спільних ресурсів. Тоді посилення активності однієї підсистеми призводить до зменшення частки ресурсів іншої, і навпаки. У цих випадках рішення має приймати орган управління вищого рівня в інтересах усієї системи, інакше ресурси будуть розподілені під впливом випадкових чинників або буде прийнято компромісне рішення.

В ієрархічних СУ управління підсистемами нерідко здійснюється в умовах неповної інформації, коли підсистемі вищого рівня можуть бути не повністю відомі цілі та обмеження підсистем нижчих рівнів.

Як випливає з визначення ієрархічної системи, стосовно кожної підсистеми деякого рівня можна виокремити підлеглі їй підсистеми -- безпосередньо або (для підсистем, розташованих нижче за рівнями ієрархії) через проміжні підсистеми. Аналогічно можна виокремити підсистеми вищої ланки управління, яким підпорядковується дана. Сукупність всіх підсистем як вищої ланки, так і підлеглих щодо даної називають її вертикаллю. Усі підсистеми, належні одній вертикалі, називають підпорядкованими. Зв'язки між підсистемами різних рівнів називають вертикальними, а між підсистемами одного рівня -- горизонтальними. Для кожної підсистеми зв'язки з усіма підлеглими їй підсистемами називають внутрішніми, а решту -- зовнішніми.

До найважливіших властивостей ієрархічних структур можна віднести такі:

- вертикальне підпорядкування;

- пріоритет дій підсистем вищого рівня (право втручання);

- взаємозалежність дій вищих та нижчих рівнів структури;

- елементи верхнього рівня ієрархії мають справу з більшими підсистемами та з ширшими аспектами поводження системи в цілому;

- періоди прийняття рішень для елементів верхнього рівня більші, ніж для елементів нижчих рівнів;

- верхні рівні мають справу з повільнішими проявами системи;

- опис проблеми на верхньому рівні менш структурований та формалізований, містить більше невизначеностей.

Розділ V. Організація технологічного обслуговування, ремонту і експлуатації машин

5.1 Основні фонди ПАТ КБ "ПриватБанк"

НЕДЕРЖАВНИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД "ВІДКРИТИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД "ФРІФЛАЙТ" (надалі - Фонд) - непідприємницьке товариство (неприбуткова організація), що створена та здійснює діяльність на підставі Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення, діяльність якого не спрямована на отримання прибутку її засновниками.

Мета створення Фонду: провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення шляхом накопичення коштів на користь фізичних осіб (учасників), незалежно від місця та характеру їх роботи, для подальшого їх інвестування з отриманням доходу на користь учасників та здійснення пенсійних виплат.

Засновник Фонду: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРПРОМІНВЕСТ"

Відомості про Фонд:

НЕДЕРЖАВНИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД "ВІДКРИТИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД "ФРІФЛАЙТ";

Код ЄДРПОУ: 34985916

Орган державної реєстрації: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради

Свідоцтво про державну реєстрацію: серія А00 номер 772115

Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи: серія та номер свідоцтва: ПФ №90, видане Держфінпослуг 12.03.2007р.

Вкладником Фонду на користь учасника Фонду може бути: роботодавець учасника Фонду, професійне об'єднання, членом якого є учасник Фонду, сам учасник Фонду, його діти, подружжя, батьки, діти подружжя, у тому числі усиновлені особи та усиновлювачі. Учасники Фонду одночасно можуть бути і вкладниками Фонду.

Обслуговування діяльності Фонду здійснюється із залученням таких професійних учасників фінансового ринку:

Управління пенсійними активами - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "УПІ КАПІТАЛ".

Адміністрування Фонду - ТОВ "Адміністратор пенсійного фонду "Центр персоніфікованого обліку".

Зберігання активів Фонду - ПАТ КБ "Приват Банк".

Компанія з управління активами «УПІ КАПІТАЛ» орієнтована на створення та підтримку бездоганної репутації, надання висококваліфікованих послуг у сфері спільного інвестування. Їх інвестиційні стратегії і рішення забезпечують клієнтам і партнерам впевненість у їх фінансовому майбутньому. А наша чесність, відкритість і готовність ділитися знаннями формує інвестиційну культуру в Україні.

ТОВ "Адміністратор пенсійного фонду "Центр персоніфікованого обліку" (ліцензія Держфінпослуг АБ № 115988 від 14.08.2008 р.) - компанія, заснована в 2004 році компанією "Квазар-Мікро" - однією з найбільших ІТ-компаній, провідного розробника рішень та послуг в галузі інформаційних, комунікаційних та управлінських технологій. На сьогодні компанія є одним з не багатьох професійних адміністраторів НПФ, зосереджених виключно на діяльності з адміністрування. За результатами 2006 року Національним бізнес-рейтингом ТОВ "АЦПО" визнано лідером галузі в сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Заснований у 1992 році, комерційний банк ПриватБанк є лідером банківського ринку країни. За даними дослідження GFK Ukraine у третьому кварталі 2012 року їх вважають основним банком 35% клієнтів - фізичних осіб, що більше, ніж у наступних за нами семи банків разом взятих. Серед корпоративних клієнтів цей показник становить 38%.

Розділ VI. Охорона праці та технологічна безпека

6.1 Технічна безпека та виробнича санітарія в ПАТ КБ" ПриватБанк"

В Приватбанку коли я прийшов на практику зі мною були проведені інструктаж по техніці безпеки.

Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, може бути реалізовано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.

Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.

Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров'я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Основи законодавства України про охорону здоров'я розглядають охорону здоров'я як загальний обов'язок усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності (ст. 5 Основ). З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей. Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечити виконання техніки безпеки, виробничої санітарії, інших вимог охорони праці, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей (ст. 28 Основ). При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я і про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Однією з гарантій є й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для оточуючих його людей і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш 3-місячного заробітку (ч. З ст. 38, ст. 44 КЗпП).

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду або службою охорони праці працівникам гарантується збереження місця роботи.

...