Режим праці та відпочинку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Розробка режимів праці та відпочинку

2. Організація режимів праці та відпочинку

3. Раціоналізація режимів праці та відпочинку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В процесі праці людина потребує періодичного короткочасного відпочинку для підтримки на певному рівні своєї працездатності. Потреба в такому відпочинку індивідуальна, вона залежить від здоров'я людини, його психофізіологічного стану, віку, підлоги, міри натренованості до виконання тієї або іншої роботи. Проте при організації спільної праці на підприємстві питання про час внутрішньовиробничих періодів на відпочинок не може бути регламентован, оскільки від цього залежать злагодженість виробничого процесу і витрати робочого часу. Тому на підприємстві в цілому, а іноді і в окремих його підрозділах встановлюється єдиний для підприємства режим праці і відпочинку. Такий режим встановлюється, виходячи з конкретних особливостей діяльності на підприємстві.

Необхідність чергування праці і відпочинку має фізіологічне обгрунтування. Всяка діяльність пов'язана з витрачанням фізичної нервової енергії. До певної межі енергетичні витрати людини походять без збитку для клітин організму, але після подолання цієї межі розвивається стомлення.

Тому, для того, щоб підприємство працювало ефективно, необхідно правильно організувати працю працівників, при цьому постійно контролюючи діяльність працівників.

Виходячи із зазначеної теми, основними завданнями є:

1. визначення поняття режиму праці та відпочинку;

2. необхідність оптимізації режиму праці та відпочинку на підприємстві;

3. розгляд різновидів режимів праці та відпочинку та вимоги до їх встановлення;

4. розгляд динаміки працездатності людини;

5. внесення пропозицій щодо вдосконалення режимів праці та відпочинку на підприємстві.

1. Розробка режимів праці та відпочинку

В ході спільної діяльності праця окремих працівників і підрозділів повинна бути узгоджена по тривалості та календарними періодами. Для цього розробляється режим праці та відпочинку, під яким розуміється встановлений для кожного виду робіт порядок чергування і тривалість періодів роботи і відпочинку.

Основна мета його розробки - забезпечення ефективного використання виробничих потужностей при збереженні високої працездатності і здоров'я працівників.

Спільна праця вимагає єдності при розподілі праці за часом - по годинах доби, дням тижня і більш тривалими відрізками часу. В процесі праці здатність людини до трудової діяльності певного роду, а відповідно, і функціональний стан організму зазнають змін. Підтримання працездатності на оптимальному рівні - основна мета режиму праці та відпочинку.

Раціональний режим - таке співвідношення та зміст періодів роботи і відпочинку, при яких висока продуктивність праці поєднується з високою і стійкою працездатністю людини без ознак надмірного стомлення протягом тривалого часу. Таке чергування періодів праці та відпочинку дотримується в відрізки часу: протягом робочої зміни, доби, тижня, року відповідно до режиму роботи підприємства.

Встановлення тривалості робочого часу і розподіл його за календарними періодами на підприємстві досягаються при розробці правил, в яких передбачається порядок чергування і тривалість періоду роботи і відпочинку.

Суворий режим праці і відпочинку має велике значення для формування динамічного стереотипу у працівника, що представляє собою систему стійких умовних рефлексів, які формуються в результаті частого повторення в певній послідовності і в однакові проміжки часу різних подразників. Одним з таких подразників стає прийняте на підприємстві чергування праці та відпочинку. Працівник звикає відпочивати в певний час, а це позначається на проявах всіх його життєвих функцій.

Розробка режиму праці та відпочинку заснована на вирішенні таких питань:

1. коли повинні призначатися перерви й скільки часу;

2. якої тривалості повинна бути кожна перерва;

3. який зміст відпочинку [3].

Теоретична основа розробки режимів праці та відпочинку - сучасні уявлення про фізіологію трудових процесів. Науковій ж основою для побудови раціональних режимів праці і відпочинку є динаміка працездатності людини, що відображає вплив на організм всього комплексу умов праці. У свою чергу, працездатність вивчається з психофізіологічних і техніко-економічними показниками груп працівників протягом робочої зміни, тижня, місяця. Найвищий рівень працездатності відзначається в ранкові і денні години - з 8 до 20 год. мінімальна працездатність - у нічні години. Особливо несприятливий проміжок від 1 до 3 - 4 год. ночі.

Види режиму праці та відпочинку. Режим роботи підприємства передбачає кількість змін на добу, тривалість зміни в годинах, тривалість робочого тижня й загальний час роботи підприємства, цеху протягом календарного періоду (доба, місяць, квартал, рік). Виходячи з цього режими праці та відпочинку підрозділяються на внутрішньозмінні, добові, тижневі й річні. режим праця відпочинок виробничий

Змінний режим праці та відпочинку - порядок чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни. Основою для розробки будь-якого змінного режиму праці і відпочинку є динаміка працездатності. При розробці змінного режиму роботи з урахуванням умов виробництва й особливостей кожного конкретного виду робіт визначається загальна величина часу на відпочинок, розподіл цього часу протягом зміни (перерви в роботі і їх тривалість), характер відпочинку.

Необхідно розрізняти загальний час на відпочинок і особисті потреби (обумовлене відповідними нормативами) і час на регламентовані перерви.

Тривалість відпочинку в плині зміни (регламентовані перерви) залежить в основному від важкості праці та умов його здійснення. Відповідно до рекомендацій НДІ праці при визначенні тривалості відпочинку протягом робочого часу необхідно враховувати наступні десять виробничих факторів, що викликають стомлення: фізичні зусилля, нервове напруження, темп роботи, робоче положення, монотонність роботи, мікроклімат, забрудненість повітря, виробничий шум, вібрація, освітлення. В залежності від сили впливу кожного з цих факторів на організм людини встановлюється час на відпочинок.

Змінний режим праці та відпочинку повинен включати в себе перерву на обід і короткочасні перерви на відпочинок. Відпочинок повинен бути регламентованим, тому що він більш ефективний, ніж перерви, що виникають нерегулярно, на розсуд працівника.

Відпочинок може бути активним і пасивним. Пасивний відпочинок (в положенні сидячи, лежачи) необхідний при важких фізичних роботах, пов'язаних з постійними переходами або виконуються стоячи, особливо при несприятливих умовах зовнішнього середовища. Активний відпочинок рекомендується на роботах, що протікають у сприятливих умовах праці. Найбільш ефективною формою активного відпочинку є виробнича гімнастика, тобто виконання спеціального комплексу гімнастичних вправ. Активний відпочинок прискорює відновлення сил, тому що при зміні діяльності енергія, витрачена працюючим, органом, відновлюється швидше.

У кожному конкретному випадку підбирають відповідний типовий режим або за показником стомлення, встановленому на підставі даних фізіологічних досліджень, або за показником кількісної оцінки умов праці, отриманому розрахунковим способом на основі оцінки окремих факторів умов праці.

Добовий режим праці та відпочинку організовують з урахуванням закономірності добового ритму фізіологічних процесів людини. Він передбачає встановлення змінності роботи, часу початку і закінчення роботи в змінах і тривалості змін.

Відповідно до добового циклу фізіологічних функцій організму, найвищий рівень працездатності відзначається в ранкові і денні години. У зв'язку з цим найбільш ефективною є робота в першу зміну. Однак, застосовується двох- і тризмінна робота, а в умовах безперервних технологічних процесів тризмінна робота обов'язкова. При багатозмінній роботі рекомендується застосовувати графіки змінності, максимально скорочують роботу в нічний час, який характеризується мінімальною працездатністю. Характер тижневих і річних режимів праці та відпочинку визначається прийнятою системою графіків виходу на роботу (або графіків змінності).

При однозмінному режимі робота повинна починатися не раніше 8-9 годин, при двозмінній - не раніше 6:00 (перша зміна), а закінчуватися не пізніше 00:00 годин (друга зміна). При тризмінному режимі початок роботи нічної зміни має бути не пізніше 00:00 годин.

Тижневий (місячний) режим праці та відпочинку включає графік виходів на роботу (графік змінності). Він визначається кількістю робочих і неробочих днів і годин за тиждень (місяць), порядком чергування робочих днів і днів відпочинку, чергуванням роботи в різні зміни [16].

2. Організація режимів праці та відпочинку

Режим праці та відпочинку - це регламентована тривалість і чергування періодів роботи і відпочинку, що встановлюються в залежності від особливостей трудових процесів і забезпечують підтримку високої працездатності і збереження здоров'я працюючих.

Організація режиму праці і відпочинку з урахуванням фізичного та розумового напруження людини в процесі праці передбачає:

1. визначення щоденної та щотижневої тривалості роботи, тривалості щорічних відпусток в залежності від умов праці, категорії, соціального статусу працівника та інших факторів;

2. визначення режиму робочих змін (місце зміни протягом доби, тривалість робочого часу в окремих змінах, система чергування змін);

3. визначення режиму пауз (відпочинку), який встановлюється трудовим розпорядком на підприємстві і включає оплачувані перерви для відпочинку і усунення негативних наслідків стомлення, неоплачувані перерви на відпочинок і харчування (обідня перерва) [5].

Правильно організована система перерв, незважаючи на скорочення часу роботи, підвищує продуктивність праці на 10 ... 12% з одночасним зменшенням стомлюваності співробітників.

Перерви надають наступну дію:

1. сприяють відновленню працездатності;

2. стабілізують високу продуктивність праці;

3. дозволяють працівнику саморегульованої робочі зусилля;

4. сприяють різноманітності трудового процесу;

5. підвищують трудову дисципліну в разі одночасності перерв.

Один з основних питань встановлення раціональних режимів праці та відпочинку - це виявлення принципів їх розробки. Таких принципів три:

1. задоволення потреби виробництва;

2. забезпечення найбільшої працездатності людини;

3. поєднання громадських і особистих інтересів.

Перший принцип полягає в тому, що при виборі оптимального режиму праці та відпочинку потрібно визначити такі параметри, які сприяють кращому використанню виробничих фондів і забезпечують найбільшу ефективність виробництва. Режими праці та відпочинку будуються стосовно до найбільш раціонального виробничого режиму, з тим щоб забезпечити нормальний перебіг технологічного процесу, виконання заданих обсягів виробництва, якісне та своєчасне проведення планово-профілактичного ремонту та огляду обладнання при скороченні його простоїв у робочий час.

Другий принцип говорить, що не можна будувати режими праці та відпочинку без обліку працездатності людину й об'єктивної потреби організму у відпочинку в окремі періоди його трудової діяльності. З метою обліку фізіологічних можливостей людини (в рамках встановлених законом приписів з охорони праці та тривалості робочого часу) слід розробляти такий порядок чергування часу праці і відпочинку, визначати таку їхню тривалість, які забезпечували б найбільшу працездатність і продуктивність праці.

Третій принцип передбачає, що режим праці та відпочинку повинен бути орієнтований на облік і забезпечення певною мірою задоволення особистих інтересів трудящих і окремі категорій працівників (жінок, молоді, учнів і т.д.).

Таким чином, при виборі оптимального режиму праці та відпочинку потрібен комплексний соціально-економічний підхід. Метою подібного підходу є повна й всебічна оцінка його оптимізації з погляду обліку особистих і суспільних інтересів, інтересів виробництва та фізіологічних можливостей людини.

У зв'язку з цим слід зазначити, що науково обгрунтованим режимом праці і відпочинку на підприємствах є такий режим, який найкращим чином забезпечує одночасне поєднання підвищення працездатності і продуктивності праці, збереження здоров'я трудящих, створення сприятливих умов для всебічного розвитку людини [13].

3. Раціоналізація режимів праці та відпочинку

Проектування оптимального режиму праці та відпочинку. Режими праці і відпочинку повинні будуватися так, щоб забезпечити нормальний перебіг технологічного процесу.

При проектуванні режиму праці та відпочинку необхідно враховувати ряд вимог:

1. раціональне чергування роботи і відпочинку повинне здійснюватися на всіх роботах і для всіх категорій працівників, в рамках однієї організації доцільно дотримуватися єдиних принципів і методів визначення режимів;

2. тривалість і форма відпочинку повинні визначатися з урахуванням умов праці, величини і структури трудових навантажень, забезпечувати попередження стомлюваності і високий рівень працездатності;

3. облік статево-вікової структури працівників (скорочений робочий день для підлітків);

4. недопущення підміни регламентованого відпочинку безладними перервами на розсуд працівників (передчасний перерву порушить сформований рівень працездатності; запізнілий або недостатньо тривала перерва може привести до перевтоми; мимовільні перерви можуть порушити ритмічність виробничого процесу; з цих же причин випадкові простої через недоліки в організації роботи не можуть розглядатися як повноцінний відпочинок);

5. режим повинен переглядатися з урахуванням змін технології, організації та умов праці, рівня його механізації (автоматизації), вимог трудового законодавства [1].

Організм людини не однаково реагує на фізичне й нервово-психічне навантаження в різний час доби. Предпочтітельней є ранкові і денні години, яким передує повноцінний нічний відпочинок. Вони збігаються з часом найбільшою біологічної активності. У вечірні та нічні години в фізіологічні процеси сповільнюються. Тому оптимальним є двозмінний режим роботи підприємства. При неможливості переривати технологічний процес (тризмінний режим) тривалість нічної зміни повинна бути менше денний, тривалішим і регламентовані перерви на обід і відпочинок.

Працівникам апарату управління для зменшення нервово-емоційного напруження, пов'язаного зі спілкуванням з людьми, рекомендується встановлення чіткого розпорядку дня, що регламентує час на проведення різного виду робіт.

Найбільш складні роботи слід проводити в період стійкої високої працездатності, серед днів неподільний такі роботи краще виконувати у вівторок - середу, коли найбільш висока тижнева працездатність [4].

Ефективність поліпшення режимів праці і відпочинку. Ефективність добових і змінних режимів праці та відпочинку можна оцінити по зростанню продуктивності праці в результаті підвищення рівня працездатності, збільшення частки її стійкою фази у змінному часу, поліпшення використання внутрішньозмінного фонду робочого часу. При раціоналізації добових режимів праці та відпочинку ефективність багато в чому залежить від того, наскільки правильно враховуються закономірності добового ритму фізіологічних процесів людини. При виборі оптимального режиму праці й відпочинку потрібно визначити такі параметри, які сприяють кращому використанню виробничих фондів і забезпечують найбільшу ефективність виробництва. При виборі оптимального режиму праці та відпочинку повинна проводитися повна і всебічна оцінка його оптимізації з погляду обліку особистих і суспільних інтересів, інтересів виробництва та фізіологічних можливостей людини.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку. Регулювання інтенсивності праці та профілактика виробничої втоми забезпечуються проведенням організаційно-технічних заходів, у тому числі впровадженням раціональних режимів праці та відпочинку.

Раціональний режим праці та відпочинку - це розпорядок в трудовій діяльності, який регламентує таке співвідношення роботи та відпочинку, при якому встановлюється висока і стійка працездатність людини протягом можливо тривалого часу.

Режими праці та відпочинку будуються з урахуванням фізіологічних закономірностей пристосування організму людини до умов праці, а також особливостей конкретного виробничого процесу. Протягом зміни працівники підприємств обов'язково повинні мати перерви для відпочинку. Потреба у відпочинку обумовлена зниженням працездатності в зв'язку з втомою, призводить до зниження вироблення і якості роботи.

На початку робочої зміни працівник трудиться меньш інтенсивно, поступово втягуючись в роботу. У цей час відбуваються перебудови фізіологічних функцій. Робітникові необхіден певний час, щоб налаштуватися на роботу, виробити певний ритм рухів. Це період впрацьовуваності. Він триває приблизно 1 рік, потім настає період стійкої працездатності, який характеризується стабільністю физиологічних процесів в організмі. Для більшості професій він триває 3-4 рр. До середини робочого дня працездатність починає знижуватися: рух сповільнюється, збільшується число помилок, виникає відчуття голоду. У цей час призначається обідня перерва.

У другій половині робочого дня працездатність змінюватиметься приблизно так само, як і в першій половині робочого дня. Проте після обіду менше часу йде на період впрацьовуваємості, але більш відчутно проявляється стомлення в кінці зміни. У результаті помітно знижується годинна виробітність [12].

Оптимальний режим праці та відпочинку повинен забезпечувати високу продуктивність праці при хороших якісних попоказниках. При цьому повинна підтримуватися висока працездатність, тобто максимальне відновлення функціональних показників організму за час перерви.

Висновки

Успішна діяльність будь-якого підприємства може бути забезпечена тільки завдяки відданості справі його працівників, яка досягається шляхом повсякденної уваги керівників виробництва до організації та умов їхньої праці.

З метою фізіологічного нормування трудових навантажень, зниження негативного впливу несприятливих умов праці, що викликають напругу серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, на підприємствах треба впроваджувати раціональні режими праці та відпочинку.

У висновку хотілося б відзначити, що в перенапруженні і перевтомі людини винен не сама праця, а неправильний режим праці. Потрібно правильно і вміло розподіляти сили працівника під час виконання роботи як фізичної, так і розумової. Рівномірна, ритмічна робота продуктивніше і корисніше для здоров'я працюючих, ніж зміна періодів простою періодами напруженої, нагальної роботи. Цікава й улюблена робота виконується легко, без напруги, не викликає втоми і втоми.

Необхідною умовою збереження здоров'я в процесі праці є чергування роботи і відпочинку. Відпочинок після роботи зовсім не означає стану повного спокою.

Отже, для того щоб підприємство працювало ефективно, необхідно правильно організувати працю працівників, при цьому постійно контролюючи діяльність працівників. Наприклад, для зняття нервової напруги зарекомендували себе кімнати психологічного розвантаження. При пристрої такої кімнати особлива увага приділяється її обладнання і інтер'єру: м'які крісла з підлокітниками і високим підголовником, в яких можна зручно розташуватися. Так працівники зможуть відновити свою працездатність і продовжувати далі виконувати свої трудові обов'язки.

Список використаної літератури

1. Арон Є.І., Калитич Г.І. Мікроелементне нормування та проектування праці. - Київ: Техніка, 1993. - 402 c.

2. Баришніков Ю.М. та ін. Атестація і раціоналізація робочих місць. - М.: Економіка, 2007. - 300 с.

3. Бигін В.Б., Малінін С.В. Нормування праці на підприємстві. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 340 с.

4. Бигін В.Б., Малінін С.В. Нормування праці. - М.: Іспит, 2003. - 320 с.

5. Бухалков М.І. Організація і нормування праці. - М.: ІНФРА-М, 2008. - 416 с.

6. Генкин Б.М. Оптимізація норм праці. - М.: Економіка, 1982. - 167 с.

7. Генкин Б.М. Організація, нормування та оплата праці на промислових підприємствах. - М.: Норма, 2005. - 448 с.

8. Головачов А.С. Організація, нормування та оплата праці. - Мн.: Нове знання, 2007. - 603 с.

9. Єгоршин А.П., Зайцев А.К. Організація праці персоналу. - М.: ІНФРА-М, 2008. - 320 с.

10. Жуков О.Л. Регулювання та організація оплати праці. - М.: МІК, 2002. - 336 с.

11. Новожилов С.С., Костін Л.А., Смирнов Є. Л. Наукова організація праці у промисловості. - М.: Економіка, 1996. - 416 с.

12. Пашуто В.П. Організація, нормування та оплата праці на підприємстві. - М.: КноРус, 2005. - 320 с.

13. Рофе А.І. Організація і нормування праці. - М.: МІК, 2001. - 368 с.

14. Рофе А.І. Праця: теорія, економіка, організація. - М.: МІК, 2005. - 600 с.

15. Слезингер Г.Е. Праця в управлінні промисловим виробництвом. - М.: Економіка, 1997. - 210 с.

Размещено на Allbest.ru