Культура здійснення управлінської діяльності в навчальному закладі училища

Размещено на http://www.allbest.ru/5

Культура здійснення управлінської діяльності в навчальному закладі училища

ВСТУП

Однією з вимог системного підходу до управління професійно-технічного навчального закладу є підвищення культури управління.

Без культури не може бути демократизації, і відповідно не може бути цілеспрямованої роботи по створенню правової демократичної держави.

Культура - поняття досить складне, яке має всі ознаки цілісної динамічної системи, що складається з багатьох структурних частин або компонентів, які знаходяться в певних зв'язках і взаємозалежності. Вона становить собою сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством у процесі суспільно-історичної практики.

Системністю визначається і саме поняття “культура управлінської праці ”, що включає такі її різновиди: загальна, або загальнолюдська культура, культура політична, правова, естетична, педагогічна з її чисельними відтінками в залежності від типу і специфіки навчального закладу.

Різноманітність самих видів культур, як і різних сфер їх застосування, а також чисельність форм управлінської етики вимагає, звичайно, системного підходу й аналізу, без яких управління суспільством сьогодні практично неможливе. Плюралізм думок, політичних дискусій, широка полеміка про шляхи подальшого розвитку країни виявили відсутність як загальної, так і управлінської культури у більшості з керівних кадрів, що негативно впливає на темпи і характер реформи загальної освіти.

На нашу думку, дефіцит культури, відсутність її пріоритету в суспільстві є однією з причин “гальмування” перебудови освітньої системи, і перш за все, однією з її ланок - професійно - технічному училищі.

Об'єктивний аналіз реального стану справ у цій системі свідчить не тільки про розрив зв'язків між окремими її ланками, але й про серйозні порушення “стиковки” між ступенями самої школи і професійно технічного училища.

Це вимагає створення відпрацьованої системи управління професійно-технічною освітою, ліквідації її проміжних ланок, усунення дублювання і таке інше. Зростає необхідність різко підвищити кваліфікацію й культуру праці управлінського персоналу, і в першу чергу, керівників навчальних закладів.

Культурно працювати - це значить уміти правильно розставити кадри на вирішальних ланках, працювати творчо, з перспективою, завжди бачити кінцеву мету і вибирати найбільш раціональні методи її досягнення. А для цього треба постійно вчитися, наполегливо оволодівати науковими принципами управління, вміло керуватися ними в своїй управлінській діяльності.

Що ж таке управлінська культура відносно до діяльності керівника навчального закладу? Які її складові? В чому специфіка і професійні особливості управлінської праці? :

“Культура і правління закладом - це виконання адміністрацією сукупності вимог, які висуваються до процесу управління, зумовлених нормами моралі, етики, естетики, права, принципами організації і технології управління” .

Як бачимо за даним визначенням, основні компоненти культури управлінської праці витікають із норм і принципів перелічених вище наук. Сукупність цих вимог являє собою складну систему професійних умінь і навичок, які включають всю різноманітність культур, у тому числі культуру загальну, політичну, правову, естетичну, культуру спілкування і ряд інших її форм і відтінків.

Спробуємо дати коротку характеристику тим з них, які відповідають більш загальному поняттю “педагогічна”, або “професійна культура” і вимоги яких повинні розповсюджуватися на кожного керівника навчального закладу.

По-перше, загальна, або, як прийнято говорити, загальнолюдська культура (порядок розгляду компонентів не вказує на пріоритет попередніх над наступними). Під загальною культурою розуміють найбільш просту форму “культурності”, коли людина одержала певну освіту, засвоїла деякі правила етикету і досягла відповідного рівня в користуванні ними.

Безумовно, для керівника сучасного навчального закладу цього рівня явно недостатньо. Він має бути носієм високої загальнолюдської культури, що визначається, перш за все, справжньою інтелектуальністю і високою духовністю. Носій цієї культури повинен мати широкий світогляд, глибоку ерудицію, справжні поняття про честь, совість, громадську мужність, уміти володіти собою в будь-якій, навіть екстремальній ситуації.

Безумовно, така людина, а тим більше керівник, не може бути автократом, чистим адміністратором; їй абсолютно не властиві диктаторські, окрик, зарозумілість й інші якості, характерні для віджилої командно-бюрократичної системи.

Як не парадоксально, але навіть в умовах науково-технічної революції, коли непомірно зростає роль людського інтелекту, питання освіти і культури постійно відсувалися на другий план. Так виник той горезвісний “залишковий” принцип фінансування, який по-суті й призвів ці галузі до кризового стану.

Нещодавно введені курси основ естетики, етики, основ економічних знань й психології сімейного життя аж ніяк не вирішили всіх питань, пов'язаних з культурним становленням особистості учня, бо не охоплюють усіх проблем цієї широкої сфери людських стосунків.

Говорячи про роль училища в духовному розвитку юнацтва, не можна не відзначити гостру необхідність підвищення культурного рівня вчителів, в тому числі і керівників професійно-технічних навчальних закладів, які сьогодні далеко не всі відповідають сучасним вимогам.

Не менш важливим аспектом управління є політична культура керівника училища, яка вимагає від нього глибокої всебічної підготовки, знання основ політики в галузі освіти і культури, уміння повсякденно керуватися ними в своїй діяльності.

Завдання керівника - організувати діяльність педагогічного та учнівського колективів у цьому напрямку, допомогти розібратися в складних і суперечних фактах сьогодення. Отже, директор і його помічники зобов'язані бездоганно володіти таким дієвим засобом виховання, яким на сьогодні є політична культура керівника.

Культура спілкування. Сьогодні ці слова звучать на різних рівнях, їх повторюють не тільки педагоги, для яких цей аспект є обов'язковим атрибутом їх професії, але й філософи, соціологи, економісти, керівники підприємств і представники управлінської науки. І це не випадково, оскільки найновіші соціологічні дослідження показують, що поганий настрій не тільки негативно відбивається на працездатності людини, але й значно знижує продуктивність її праці.

Тому такою надзвичайною популярністю користується книга американського дослідника Дейла Карнегі “Як знаходити друзів і впливати на людей”, написана ще на початку 30-х років минулого століття, що й досі зберігає свою актуальність і популярність в багатьох країнах світу. В ній закладені практичні поради і приклади спілкування між людьми, що стосуються різних сторін людської діяльності, включаючи службові і повсякденні стосунки, питання етики, дружби, сім'ї і шлюбу.

Характерно, що на одне з перших місць Д. Карнегі (до речі, педагог за освітою) ставить вимогу доброзичливості, посмішки керівника, що наче б то “магічно” діє на людей.

Відомо, що це просте життєве правило добре засвоїли найбільші підприємці сучасного бізнесу. Щоб не псувати настрій працюючим, в ряді американських фірм забороняється в першій половині дня робити їм зауваження. Якщо керівник насуплений, непривітний, ніколи не посміхається, то навряд чи така людина може довго втриматися на своїй посаді, - вважають представники японських ділових кіл.

Усі ці вимоги стосуються не тільки виробників матеріальних цінностей, а й працівників розумової праці. За даними академіка С. Тихомирова, поганий настрій знижує працездатність у 2 - 3 рази. Це, до речі, враховують й ефективні керівники закладів та установ освіти.

Культура спілкування не можлива також без високої культури мови керівника, бездоганного знання української мови.

Мова є важливою формою людського спілкування, і ми не повинні забувати про це в своїй практичній діяльності. Величезну роль живого слова вчителя неодноразово підкреслював видатний український педагог, А.С.Макаренко, який вважав слово важливим інструментом педагогічної техніки. Без оволодіння цією технікою сьогодні не може бути справжнього керівника.

Серед різноманітності рис і факторів, якими характеризується всебічно і гармонійно розвинена особистість, важливе значення, особливо для керівника, має естетична, або художня культура.

Естетичне виховання, як і культуру взагалі, не слід ототожнювати з одержаною освітою: можна бути освіченою, але не вихованою людиною, бо вихованість й освіченість - це абсолютно різні поняття. Вихованість проявляється в діях і вчинках людини, вона свідчить про її моральність, про те, що знання не тільки засвоєні, але й стали внутрішніми переконаннями, увійшли в звичку, стали, як кажуть, “другою натурою”.

Першорядне місце в естетичному вихованні займає формування культури почуттів людини; воно повинно проводитися шляхом емоційного впливу і сприяти формуванню навичок і звичок високої моральності й поведінки.

Таким чином, естетична культура - це невід'ємна частина загальної культури керівника, закономірне вираження його інтелекту, освіченості і вихованості. Розвивати цю культуру, постійно виховувати в собі естетичні смаки і погляди на оточуючу дійсність і процеси, що в ній відбуваються, - не просто побажання, а обов'язкова вимога до сучасного керівника.

Тільки такий керівник зможе по-справжньому оцінити роль художніх основ в діяльності свого колективу, включаючи оформлення робочих місць з урахуванням вимог дизайну, інтер'єру, освітлення, кольору і навіть музичного супроводу. Адже спеціальні дослідження показують, що всі ці умови значною мірою підвищують продуктивність праці, зберігають працездатність і здоров'я працівників.

Дуже важливим аспектом професійної придатності будь-якого керівника, в тому числі й директора навчального закладу, є правова культура, знання ним юридичних основ управління. Перш за все, це стосується трудового законодавства, відповідних нормативних документів, регулюючих працю вчителя та інших працівників ; уміння в кожному окремому випадку вибрати із Кодексу законів найбільш ефективний засіб для впливу на підлеглих.

Правові норми охоплюють надзвичайно широке коло управлінських рішень керівника, починаючи з працевлаштування і закінчуючи звільненням того чи іншого працівника з посади, яку той займає. І в кожному окремому випадку перш, ніж прийняти відповідне рішення, слід глибоко проаналізувати ситуацію, що склалася.

Дуже часто, нехтуючи цією вимогою, керівники професійно-технічних навчальних закладів, будучи неграмотними в юридичному відношенні, допускають серйозні помилки при оформленні наказів, розпоряджень або інших правових документів. Як результат цього, виникають небажані, екстремальні умови, що часто призводить до дестабілізації обстановки, порушення нормального психологічного клімату і відповідної атмосфери в колективі.

Таким чином, особливо зростає значення правової культури керівника навчального закладу, його вміння встановлювати і підтримувати належні взаємовідносини з підлеглими.

Керівник будь-якого рангу повинен навчитися управляти людьми не наказовими методами. Мова йде про високий рівень інтелекту, загальної культури керівника, що викликає до нього довіру і повагу оточуючих. Природно, що за такими керівниками колектив піде за доброю волею.

Такі загальні вимоги до культури управлінської праці керівників шкіл, тобто до професійної культури директора, його помічників та й усіх вчителів, бо кожен з них певною мірою є керівником відносно учнів, їх батьків і таке інше.

Але є ще один бік управлінської діяльності керівника навчального закладу, що безпосередньо зумовлений специфікою його праці. Спеціалісти, зокрема професор Ю. А. Конаржевський, виділяють в ній власне культуру адміністративного апарату, культуру самого процесу управління, культуру умов праці і культуру документації .

Вважаю за необхідне дещо детальніше розглянути названі аспекти, акцентуючи увагу на конкретних функціях і діях керівника навчального закладу.

Щодо культури адміністративного апарату, то сюди слід віднести всі ті вимоги, якими характеризується загальна культура керівника, наявність у директора та його заступників ділових якостей, необхідних для ефективного виконання своїх службових обов'язків. Це, перш за все, - висока професійна підготовка і педагогічна майстерність.

Директор - це керівник закладу, де взаємодіють учні, учителі, батьки, тому його першочерговим обов'язком є безконфліктне спілкування з ними, що можливе за умов високої загальнолюдської і професійної культури не тільки в реалізації своїх управлінських функцій, але й в повсякденному спілкуванні з іншими.

Керівник має добре знати теоретичні основи управління, постійно поповнювати свої знання з різних сфер діяльності, оволодівати новими методами і прийомами роботи з членами педагогічного колективу.

Управління навчальним закладом - постійно функціонуючий, динамічний процес, що діє за певним алгоритмом, починаючи із збору, обліку й переробки інформації до планового здійснення завдань внутрішнього контролю і внесення оперативних змін в раніше намічені плани й програми.

У відповідності з цим культура процесу управління має включати цілий ряд професійних вимог, сукупність яких свідчить про вміння керівника застосовувати в своїй практичній діяльності всі ті теоретичні положення, які перелічені вище і, відповідно, становлять основу його професійної придатності.

Процес управління, як відомо, передбачає ряд функціональних обов'язків керівника, в тому числі визначення цілей, завдань, що стоять перед колективом; вироблення певної програми наступної роботи, організаційних заходів щодо його виконання і, нарешті, систематичного контролю, який супроводжується оперативним регулюванням.

Зрозуміло, що кожна з цих функцій вимагає високої виконавської культури, що цілком і повністю залежить від наявності певних знань і вмінь у керівника, а також його найближчих помічників, від майстерності і педагогічного таланту працювати з людьми.

Керівник колективу повинен розуміти, що людина - система більш складна, ніж будь-яка кібернетична конструкція, і вона вимагає справжнього культурного звертання до себе.

Суттєвим елементом управлінської культури є чіткий режим роботи адміністрації закладу, висока культура прийому відвідувачів, проведення всіляких нарад і засідань, розгляд листів і усних заяв батьків, розмов по телефону і ряду інших заходів, що визначають складне і багатогранне життя навчального закладу.

Для того, щоб керівник міг оперативно керувати цим процесом, він має чітко уявляти кожну ланку цієї складної соціальної системи, володіти мистецтвом системного підходу та аналізу, тобто системного бачення керованого об'єкта.

Не менш важливими аспектами управлінської культури є культура документації і культура умов праці.

Культура документації, як відомо, багато в чому залежить від правильного оформлення і кругообігу всіх вхідних і вихідних документів, включаючи й внутрішню інформацію, форми й методи її обліку, опрацювання, зберігання і, звичайно, використання.

Не слід забувати, що висока культура роботи з документами є запорукою високої виконавської дисципліни і керівників, і підлеглих.

Особливо велике значення мають ці питання для економії робочого часу - одного з найважливіших факторів наукової організації праці. Для того, щоб переконатися в цьому, досить порівняти діяльність двох керівників, що стоять на різних позиціях.

Якщо в одного всі нормативні й інші документи знаходяться, так би мовити, під рукою, у комп'ютерній базі даних , що дозволяє “відфільтровувати” й обробляти у будь-який час необхідні дані, то він економить свої сили, енергію, автоматизуючи рутинну роботу керівника з пошуку й опрацювання управлінської інформації.

І, навпаки, досить “прохронометрувати”, скільки дорогоцінного часу витрачає на ці ж справи недбалий, “незібраний” керівник, який толком і не знає, де що зберігається, що вже зроблено по тому чи іншому документу і таке інше.

Це приклад педагогічної й управлінської культури керівника будь-якого рангу. Як правило, в такому становищі часто опиняються ті з них, хто не спромігся “опуститися” до таких “дрібниць”, як “документалістика”, переадресовуючи всі ці турботи своїм заступникам.

Таке “делегування” повноважень з боку директора звичайно призводить до того, що при відсутності заступника, він не володіє необхідною інформацією і, відповідно, не може вирішити жодного виробничого питання.

Поступово такий керівник все далі й далі відходить від своїх безпосередніх обов'язків і стає непотрібною в навчальному закладі людиною, яка фактично втрачає право на керівництво людьми.

Щоб позбавитися названих недоліків і вчасно уникнути неминучого в такому випадку фіналу, керівник має з перших днів своєї роботи забезпечити чітку, бездоганну і зручну систему документалістики, наявність якої є одним з показників високої культури управлінської праці.

Не менш важливим фактором є також культура умов праці, яку часто ототожнюють з НОУП (наукова організація управлінської праці), тобто з більш широким поняттям. У даному випадку ми говоримо лише про наукові основи управлінської праці керівників, діяльність яких спрямована на створення оптимальних умов для нормальної роботи всього колективу, в тому числі керівного персоналу, учителів, учнів.

Від зручності розташування, оформлення, обладнання вчительської, класів, кабінетів та інших приміщень багато в чому залежить ефективність праці кожного члена педагогічного колективу, не говорячи вже про учнів Тому, приступаючи до виконання своїх службових обов'язків, директор, в першу чергу, має потурбуватися про створення відповідних умов для висококваліфікованої роботи своїх колег.

При цьому необхідно враховувати сучасні вимоги до інтер'єру службових і класних приміщень, уникати всього зайвого, пам'ятаючи, що простота і діловитість в оформленні кожного кабінету повинна узгоджуватися з комфортабельністю, оснащенням необхідною літературою, оргтехнікою й іншим обладнанням, що допомагає оптимізувати роботу керівників, педагогів та учнів.

Директор сучасного навчального закладу - це не просто посада керівника, але й велике педагогічне мистецтво. Сьогодні він покликаний поєднувати в одній особі вчителя, методиста, державного інспектора, господарника, організатора навчально-виховного процесу, чуйного й уважного наставника учнівського і дорослого колективу.

Це вимагає не тільки всебічних знань, досконалого володіння наукою управління, але й високої професійної культури, справжньої самовідданості і безмежної відповідальності за доручену справу.

Робота директора сьогодні потребує нового мислення, що зв'язане з проникненням менеджменту в управлінську діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Першорядне значення має формування внутрішньої культури: бачення своєї місії, усвідомлення цілей, створення своєї системи цінностей, що має соціальне значення, забезпечення високої вмотивованості управлінських дій тощо. Для цього, перш за все, треба надати кожному керівнику з навчального закладу відповідної управлінської освіти.

Для інтеграції України в міжнародний простір важливим є визнання людини як найвищої цінності суспільства не тільки на словах, а й на ділі. Це можливо за використання антропосоціального підходу до управління навчальним закладом, що бачить у людині одночасно і особистість, і головну виробничу силу з певними духовними й матеріальними інтересами, а також сприяє поєднанню цих інтересів з суспільними.

Право керувати - високе право, і його треба заслужити високим професіоналізмом, належним рівнем володінням всіх перелічених вище видів культури, чесною і самовідданою працею. А для цього треба навчитися поважати людей, бути стриманим, чуйним і доброзичливим до них, вміти слухати і чути вчителя, завжди відчувати “биття пульсу” всього колективу.

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

1.1 Сутність дефініції «управлінська культура керівника загальноосвітнього навчального закладу»

Проблема підвищення конкурентоздатності випускників професійних навчальних закладів вимагає спеціального формування управлінської культури їх керівників.

У зв'язку з цим важливим завданням сучасної науки є розкриття теоретичних основ культури управління (в рамках стратегічного менеджменту) та розробка технологічних засад її формування.

Завданнями практики управління залишається впровадження управлінської культури керівників у закладах професійної освіти.

Культура управління навчальним закладом - це здійснення керівником управлінської діяльності через систему взаємозв'язків із колективом, виконання своїх обов'язків, які проявляються в реалізації управлінських функцій, зокрема:

політичної (політично-дипломатичної) - ведення інформаційно - політичної роботи;

правової - охорона праці та здоров'я працівників (функції коригування й регулювання);

адміністративної - розподіл обов'язків, оцінка діяльності;

прийняття управлінських рішень, обліку й контролю, у тому числі й функцій моніторингу,

діагностування;

організаційної-раціональна організація праці (функція організації, планування і прогнозування);

соціально-психологічної - створення належних умов праці (функція координації);

інформаційної - функція планування та контролю щодо збирання, обробки та передачі інформації;

комунікативної - організація ефективної взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу;

економічної - функція фінансового розподілу та контролю.

Поняття “управлінська компетентність керівника навчального закладу ” визначається як складне індивідуально-професійне утворення, яке інтегрує в собі професійні теоретичні знання, практичні уміння, навички, професійно - особистісні цінності і якості та забезпечує кваліфіковане здійснення управлінської діяльності та свідомий вибір моделей поведінки.

Компетентність керівника закладу репрезентує прагнення і здатність реалізувати свій потенціал (знання, уміння, особистісні якості) під час творчої професійної діяльності, усвідомлюючи соціальну значущість та особисту відповідальність за результати цієї діяльності й необхідність її постійно удосконалювати.

Керівник сучасного освітнього закладу -- центральна фігура всього освітнього процесу, має бути компетентним у всіх сферах управлінської діяльності.

Нові соціокультурні зміни в освіті зумовили важливість проблеми культури управлінської діяльності керівників навчальних закладів.

Нова концепція управління, що характеризується системними змінами у змісті управлінської діяльності, технологіях управління, нове управлінське мислення ґрунтуються на засадах теорій соціального управління, що представляють собою важливу складову загальнолюдської культури.

Тому культурологічний підхід до вивчення питань управління закладами освіти є сьогодні важливою науковою проблемою та умовою практичної реалізації освітянських реформ.

В основу культурологічного підходу в теорії управлінні покладено нову освітню парадигму, що характеризується гуманістичними засадами, ціннісними орієнтаціями та визначенням культури як провідної стратегії у розвитку людини XXI століття.

Поряд із цілісним, системним, діяльнісним, сінергетичним та іншими культурологічний підхід складає основу нової концепції управління сучасними закладами освіти та визначає новий зміст управлінської діяльності керівника навчального закладу.

Очевидним стає той факт, що саме культура управління виступає головним чинником модернізаційних процесів у навчальному закладі та постає важливою умовою ефективного менеджменту в системах управління закладами освіти всіх рівнів.

На відміну від звичайної ситуації управлінська ситуація -- це система відносин, її структурними складовими є не тільки предмети, а й люди.

Тому управлінську діяльність та її відображення у свідомості керівників характеризують два типи відносин -- відносини між людьми та предметні відносини. Цей висновок може бути методологічним підґрунтям аналізу управлінської діяльності.

1.2 Аналіз стану розвитку управлінської культури керівників загальноосвітніх навчальних закладів

Кількість складових управлінської ситуації обмежується трьома головними елементами:

виробничими процесами, організаційними структурами та конкретними людьми, які належать до організації.

У загальному плані психологічну специфіку управлінської діяльності засвідчують такі її характерні ознаки:

1. Управлінська діяльність, як соціальний різновид управління, є складною і багатоманітною системою. Ефективне її функціонування залежить від діяльності не одного керівника, а всього апарату управління. Управлінська діяльність реалізується у предметних відносинах і відносинах між людьми.

При цьому предметні відносини визначаються конкретними умовами, виробничими процесами, тобто об'єктом управління. В діяльності організацій та колективів, які керують складними об'єктами, що охоплюють багато самостійних виробничих процесів, переважає управління відносинами між людьми та групами людей внаслідок поділу праці між особами управлінського колективу.

2. Управлінська діяльність ґрунтується на таких вимогах до органу управління:

своєчасне й чітке виконання покладених на його апарат функцій;

економічність апарату управління (покладені на нього функції слід виконувати з мінімальними витратами та якомога меншою кількістю працівників);

планомірність, ритмічність і надійність роботи, недопущення помилок і порушень ритму в роботі структурних підрозділів апарату управління;

створення умов для ініціативної й творчої праці, відповідальність за виконання дорученої роботи;

обґрунтування значення розвитку людських ресурсів;

оптимізація організаційних відносин з навколишнім середовищем;

підвищення ефективності діяльності завдяки залученню до неї здібних та обдарованих працівників;

розвиток здібностей працівників та ефективне їх використання на всіх рівнях управління;

інтегрування інтересів працівників організації навколо завдань і цілей установи.

Оскільки предметом управлінської діяльності є колективна праця конкретної організації (за умовами і змістом праці організації суттєво різняться), то її вимоги і психологічні особливості набувають у кожному випадку специфічного характеру і потребують спеціального додаткового вивчення.

3. У процесі управлінської діяльності навчальним закладом відбувається перетворення зовнішніх регулюючих впливів на внутрішні регулятори поведінки, зовнішніх цілей та завдань -- на внутрішню мотивацію.

Отже, сутність управлінської діяльності полягає у перетворенні зовнішнього завдання організації на внутрішню мету, відтак перетворення цієї мети на зовнішні завдання для інших (підлеглих). Людський чинник при цьому є засобом досягнення цілей і розв'язання завдань.

З психологічного погляду будь-яка діяльність, зокрема й управлінська, постає як реалізація суб'єктивного ставлення до різних сфер об'єктивного світу. В ній реалізується певна потреба суб'єкта й досягається поставлена мета (результат).

Управлінська діяльність як один з різновидів соціальної діяльності за своєю суттю має бути спрямована на підвищення ролі суб'єктивного чинника. Інакше кажучи, ефективність управління дедалі більше залежить від спрямованості та професіоналізму управлінського персоналу.

4. Професіоналізм управлінської діяльності -- одна з головних умов її ефективності. Суть професіоналізації управління з точки зору психології полягає в опануванні керівниками управлінської майстерності, формуванні у них психологічної готовності до ефективної і результативної управлінської діяльності, баченні ними способів досягнення професіоналізму. Уявлення про майстерність працівника мають історичний характер.

Якщо раніше її пов'язували з рівнем тренованості сенсорно-перцептивних (чуттєво-пізнавальних), мнемонічних (пов'язаних із запам'ятовуванням) та сенсомоторних функцій, з розвитком точності координації рухів тощо, то зараз більше уваги звертають на властивості особистості, пов'язані із мисленням, спостереженням, умінням швидко й точно орієнтуватися в обстановці, прогнозувати розвиток подій, планувати свою діяльність, з емоційною врівноваженістю та здатністю довільно регулювати свої стани.

Тобто в системі психологічних якостей, які визначають рівень майстерності, дедалі значущішими стають інтелектуальні та соціально-психологічні якості людини.

Це актуалізує вивчення проблем, пов'язаних з виявленням залежностей між особливостями професіоналізму зрілої людини та іншими її виявами поза сферою професійної діяльності, із самовихованням і самовдосконаленням особистості, розвитком у неї комунікативних умінь і навичок, формуванням здатності оцінювати власну діяльність, визначати перспективи росту. Психологічна компетентність як ознака професіоналізму стає важливою рисою сучасного управління.

5. Соціокультурне, морально-психологічне та етнопсихологічне середовище, формуючи управлінську діяльність, зумовлює тип і спрямованість особистості керівника. Соціальне середовище, економічні відносини можуть прискорювати чи затримувати вияв і розвиток особистісних особливостей, але не можуть нейтралізувати їх.

Соціокультурні та етнопсихологічні детермінанти впливають на

мотиваційну сферу учасників управлінського процесу, способи залучення умінь, знань та навичок до управлінської діяльності. Вони визначають ставлення керівника до себе, до людей, управлінської діяльності.

Зміни у суспільстві вимагають від керівників вивчення і врахування їх у повсякденній управлінській діяльності. Не менш важливо реагувати на стан морально-психологічного клімату в організації, на міжособистісні відносини, мотивацію і комунікації, укомплектування посад здібними, кваліфікованими працівниками.

Управлінська культура керівника навчального закладу - це система інтегральних характеристик управлінських якостей керівника, що складається із ціннісних основ управлінської діяльності, гуманістично зорієнтованих моделей поведінки, відповідного стилю управління, інноваційних управлінських технологій.

До складових управлінської культури керівника навчального закладу ми відносимо управлінську етику як складову загальної етичної культури, що визначає професійну честь, гідність, обов'язок і характеризується самокритичністю, стриманістю у судженнях, відкритістю тощо; організаційну культуру, що характеризує рівень професійної діяльності; загальну культуру особистості керівника, яка визначає духовну зрілість особистості керівника; розумову культуру як визначальну характеристику професійної діяльності управлінця; комунікативну культуру або культуру спілкування - здатність налагоджувати стосунки, гармонізувати середовище, а також правову, естетичну, екологічну культури.

Загальновизнано, що рівень управлінської культури є важливим показником рівня професіоналізму.

Визначальними характеристиками рівня управлінської культури, а значить і рівня управління всередині навчального закладу виступають ціннісні основи управління, моделі поведінки керівника, стилі управління.

При цьому важливу роль мають відігравати управлінські здатності, які визначаються як міра реалізації управлінських компетентностей. Серед таких здатностей: здатність до постійного оновлення знань. Загальновизнано, що сьогодні -- це одна з ключових компетентностей керівника.

І це цілком закономірно, адже для того, щоб провести якісь певні зміни в навчальному закладі, необхідно самому добре уяснити, що несуть із собою ці зміни, як вони будуть впливати на якість освітнього процесу.

Всеохоплююча освіта визнана однією із важливих стратегій нового менеджменту. Здатність перемагати труднощі представляє суттєву ознаку лідера та якість культури управління, здатність до самоактуалізації як естетичне, інтелектуальне, духовне та особистісне зростання набуває ознак нової управлінської філософії і представляє важливу сферу самовдосконалення менеджера освіти. Здатності до комунікацій, творчості, уміння працювати у командах, гармонізувати оточуюче середовище - становлять ядро нової управлінської культури керівника закладу освіти.

ВИСНОВКИ

культура управлінський навчальний ціннісний

Таким чином, можна зробити висновок, що розвиток культури управління сучасним навчальним закладом - важлива умова ефективного менеджменту у сфері освіти, умова інноваційного розвитку навчального закладу, умова якісних змін у системі освіти.

Однак особливості розвитку та становлення нової управлінської культури керівника навчального закладу потребують подальшого вивчення, адже, як стверджує сучасна практика самі управлінці у різній мірі готові сьогодні до глибокої рефлексії основ власної професійної діяльності, тому і засоби наукового відображення процесів становлення культури управління мають враховувати ці та інші особливості в управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Важливу роль у становленні нової управлінської культури відіграють ціннісні основи управління, до складу яких входить нове управлінське мислення (життєва позиція керівника, цінності освіти, цінності людини, духовні цінності), нова стратегія управління, нові управлінські технології.

Ціннісні орієнтири в управлінні навчальним закладом виступають сьогодні важливим показником рівня організаційної культури, рівня мотивації до інноваційних змін у закладі освіти, рівня згуртованості організації, рівнем розвитку навчального закладу.

При ціннісному управлінні посилюється рівень ціле покладання, що набуває переважно мотиваційного характеру, зростає функція підтримки, забезпечується розвиток творчого потенціалу педагогічного персоналу.

Показником рівня управлінської культури керівника виступає стиль управління. Нова культура управління закладами освіти зорієнтована на демократичний стиль управління, що ґрунтується на гуманістичних засадах теорії управління і визначається процесами демократизації життєдіяльності навчального закладу.

Проблема розвитку управлінської компетентності керівника навчального закладу не нова: вона існує з моменту появи посади керівника в цих закладах. Тому є велика кількість наукової та методичної літератури з питань вивчення, оцінювання та удосконалення управлінської компетентності.

Встановлено, що центральним для даного дослідження є поняття “управлінська компетентність ” керівника навчального закладу.

Управлінська компетентність характеризує ступінь готовності і здатності реалізувати цілі, завдання, функції та технології управління, професійний досвід в межах компетенції конкретної посади - керівника закладу.

Компетентна особистість є результатом функціонування системи освіти, володіє не тільки знаннями, професіоналізмом, високими моральними якостями, але й уміє адекватно діяти у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання, і бере відповідальність за власну діяльність.

Розвиток управлінської компетентності керівників навчальних закладів - це безперервний рух до її підвищення і відновлення в процесі управлінської діяльності, який залежить від спеціальної управлінської підготовки, об'єктивної самооцінки професійних досягнень, результатів управлінської діяльності та власних управлінських здібностей і сформованих особистісних якостей.

З урахуванням сучасних наукових надбань управлінська компетентність керівника навчального закладу розуміється як інтегральна здібність зрілої особистості керівника будувати свій поступальний професійний розвиток з постійним ускладненням завдань і зростанням рівнів досягнень.

Для практичного формування управлінської культури виокремлюють низький, достатній та високий рівні її прояву.

Низький рівень управлінської культури керівника характеризується недостатньо якісним рівнем виконання управлінських функцій, слабкою мережею комунікацій, застосуванням переважно авторитарного стилю керівництва колективом, неаргументованими вчинками, що пояснює низьку якість роботи і керівника, і закладу в цілому.

Для достатнього рівня прояву управлінської культури керівник застосовує різноманітні засоби та методи впливу, йому притаманна компетентність щодо розвитку колективу, виконання основних управлінських функцій, застосування переважно демократичного стилю керівництва, у колективі переважає бадьорий настрій.

Високий рівень управлінської культури характеризується застосуванням демократичного стилю керівництва, сприятливим соціально-психологічним кліматом у колективі, добре розвиненою мережею комунікацій, розвитком творчих здібностей та зростанням підлеглих, задоволеністю власною працею, колегіальним підходом до управління закладом, широким спектром застосування нововведень, що зумовлено вимогами сьогодення, використанням сучасних технологій управління та формування керівником стратегії розвитку закладу.

Зазначимо, що причинами низького рівня управлінської культури керівників навчальних закладів є, насамперед, недостатній рівень знань з менеджменту та низька вмотивованість щодо розвитку власної управлінської культури. Тому сприяння у розвитку управлінської культури керівників навчальних закладів є одним із найважливіших завдань педагогічної практики.

Для визначення рівня управлінської культури керівників закладів освіти застосовуються психологічні тести та анкети визначення соціально - психологічного клімату у колективі, стилю керівництва та спілкування керівника, вмінь керівника організувати діяльність колективу та здійснювати його розвиток, сформованості особистісних якостей, управлінських знань та вмінь.

Логічним постає питання про шляхи розвитку управлінської культури. Підвищення культурного рівня керівників має здійснюватися через підвищення культури прийняття рішень, застосування контролю, делегування повноважень, взагалі у виконанні управлінських функцій; також через підвищення власного рівня культури спілкування, поведінки, використання влади, урахування сумісності працівників та їхніх індивідуальних особливостей; покращення стилю керівництва колективом, а саме: формування його демократичних рис.

Розвиток управлінської культури керівників навчальних закладів передбачає використання сучасних форм та методів навчання.

Серед форм роботи щодо розвитку управлінської культури керівника можна виокремити такі: самоосвіта, участь у проблемних семінарах, конференціях, робота у спеціальних дослідницьких групах з проблем освітнього менеджменту, на курсах підвищення кваліфікації в інститутах післядипломної педагогічної освіти - участь у "круглих столах", дискусіях, ділових іграх, що дає можливість поєднати засвоєння менеджмент - знань з набуттям практичних управлінських вмінь та навичок.

Аналіз практичного досвіду та літературних джерел дозволив нам побудувати алгоритм розвитку управлінської культури керівника навчального закладу в контексті цільового управління, а саме:

1) Здійснення теоретичної підготовки керівника шляхом самоосвіти або організованого навчання (підвищення кваліфікації) з консультаціями науковців та керівників-практиків, які вже використовують цільове управління освітнім закладом.

2) Пролонговане навчання керівника у складі колективу його навчального закладу. Це передбачає: по-перше, більш глибоке усвідомлення керівником засвоєної раніше навчальної інформації; по-друге, виступ керівника в ролі учителя - науковця й практика - для колективу, в якому він працює.

3) Такий спосіб підготовки колективу до формування ціле орієнтованої поведінки й розвитку культури цільового управління власною діяльністю та діяльністю учнів підвищує імідж керівника і наочно впевнює в його зацікавленості у формуванні цільової поведінки кожного члена колективу. Це вмотивовує необхідність переорієнтації професійної діяльності працівників у контексті

Використання набутих теоретичних знань та практичних умінь на практиці. Самомоніторинг з поточним саморегулюванням управлінської діяльності в контексті цільового управління за спеціально розробленою кваліметричною моделлю, що виконує роль інструментарію формування культури цільового управління.

Вона включає фактори, за які ми умовно приймаємо напрямки ціле орієнтованої управлінської діяльності як чинники, що впливають на її якість; критерії, за які ми умовно приймаємо інтегровані характеристики цієї діяльності; вагомість факторів, що відбиває її пріоритети; числове значення ступеня проявлення критеріїв в управлінській діяльності керівника на засадах цільового управління.

Ця модель одночасно слугує орієнтиром формування ціле орієнтованої поведінки керівника, систематичне застосування якої призводить до розвитку його культури цільового управління.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дмитренко Г.А. Формирование новой управленческой культуры в Украине: антропосоциальный подход. Збірник наукових праць. - Краматорськ: ДДМА, 2003, С.13-19.

2. Єльникова Г.В. Управлінська компетентність. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 128 с.

3. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие /Н.И.Кабушкин. - 4-е изд. - Минск: Новое здание, 2001. - 336 с.

Конаржевский Ю.А. Внутришкольный менеджмент. - М.: МП “Новая школа”, 1993. - 139 с.

5. Королюк С.В. Розвиток управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу в процесі підвищення кваліфікації: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. / Центр. ін-т післядипл. пед. освіти АПН України. - К., 2006. - 20 с.

6. Корпоративна культура організацій ХХІ століття: Зб. наук. праць /Під заг. ред. Г.Л.Хаєта. - Краматорськ: ДДМА, 2003. - 216 с.

7. Олійник В.В., Медведь В.В. Цільове управління професійно технічними навчальними закладами в ринкових умовах: Навчальний посібник / За ред. Г.А.Дмитренка. -К.: ЦІППО, -2002. -68с.

Размещено на Allbest.ru

...