Управління підприємством
Аналіз цілеспрямованого впливу апарату управління суб'єкта господарювання на трудовий колектив для досягнення поставленої мети. Організаційні структури управління підприємством. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.09.2014 |
| Размер файла | 83,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КУРСОВА РОБОТА
з курсу «Економіка підприємства»
на тему
«Управління підприємством»
План
управління підприємство організаційний колектив
Вступ
1. Сутність та функції процесу управління
1.1 Сутність процесу управління
1.2 Функції управління, їх характеристика
2. Методи управління діяльністю підприємства
3. Організаційні структури управління підприємством
4. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
5. Розрахункова частина
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
Управління на підприємствах здійснюється у двох сферах: виробничо-технічній, коли виконуються роботи з організації, координації та регулювання виробничого процесу, та соціально-економічній, коли регулюються взаємовідносини між учасниками виробничого процесу в умовах поділу і кооперації праці, формування відносин між управлінцями та виконавцями.
Управління як процес, або функція, може відбуватися лише за допомогою спеціального апарату, який відповідає за збереження, цільове використання ресурсів, здійснює контроль за роботою виконавців щодо виконання програми бізнес-плану та господарських операцій технологічного процесу підприємницької діяльності.
Виробничий процес є об'єктом, а апарат управління - суб'єктом управління.
Управління (Мanagement) - це цілеспрямований вплив апарату управління суб'єкта господарювання на трудовий колектив для досягнення поставленої мети.
Суб'єкт господарювання складається з діючих на засадах внутрішнього госпрозрахунку виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). У внутрішньому економічному механізмі підприємства вони складають його функціональні підрозділи. Підприємство для виконання окремих своїх функцій вправі створювати філії, представництва, відділення, агентства, структурні одиниці та інші відокремлені підрозділи. Підприємство може створювати і допоміжні підрозділи. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника (стосовно господарського використання його майна та отримання прибутку) і самоврядування трудового колективу.
1. Сутність та функції процесу управління
1.1 Сутність процесу управління
Підприємство є складною відкритою, штучною економічною системою, відтак воно повинно підпорядковуватися ряду властивостей, які виділяють в чотири групи (рис.1.).
Згідно із ст.65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудовим колективом.
Власник реалізує свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником і трудовим колективом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Трудовий колектив підприємства складається з громадян, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших домовленостей, що регулюють, трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до ГКУ, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.
Рис. 1 Властивості підприємства як економічної системи
Рішення із соціально-економічних питань стосовно діяльності підприємства опрацьовуються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу.
Таким чином, під управлінням підприємством слід розуміти цілеспрямовану діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення результативності виробництва, зростання прибутку тощо).
Перша особливість підприємства як системи полягає у тому, що підприємство -- це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з оточуючим середовищем (рис. 2).
Підприємство сприймає з проміжного та загального зовнішнього середовища основні фактори виробництва та перетворює їх на виходи (товари, послуги, інформацію, відходи) у зовнішнє середовище. При цьому умовою життєздатності системи є вигідний обмін входу-виходу.
Друга особливість підприємства як системи: воно являє собою штучну систему, яка створена людиною заради її власних інтересів, перш за все спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.
Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну. Перша форма -- це поділ праці на складові частини загальної діяльності шляхом розкладання роботи на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу. Оскільки робота на підприємстві поділена між підрозділами та окремими виконавцями, хтось повинен координувати їх дії, щоб досягти загальної мети.
Виникає необхідність відокремлення управлінської праці від виконавчої. Таким чином необхідність управління пов'язана з процесами поділу праці на підприємстві.
Управління, яке у широкому розумінні являє собою діяльність, пов'язану з координацією роботи інших людей, також є складною системою. Диференціація та координація самої управлінської праці, формування рівнів управління здійснюється за допомогою вертикального поділу праці.
1.2 Функції управління, їх характеристика
Система управління підприємством передбачає диференціацію та координацію управлінської діяльності за виконуваними функціями.
Під функцією управління спід розуміти продукт поділу і спеціалізації управлінської праці, відокремлений напрямок управлінської діяльності, що дозволяє здійснювати управлінський вплив.
За ознакою інваріантності розрізняють загальні (ключові) функції, що розкривають склад процесу управління, і специфічні (конкретні) функції, що вказують напрямок цілеспрямованого впливу на той чи інший вид виробничої діяльності.
До основних функцій управління відносять:
- планування;
- організацію;
- мотивацію;
- контроль.
Планування - функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної системи та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними методами і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням термінів виконання.
Організація - функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозв'язок і підвищує ефективність всіх інших функцій управління. Результатом здійснення функції організації є створення на основі об'єктивних функцій управління відповідних органів управління; побудова чіткої структури апарату управління; обґрунтоване формування управлінських підрозділів; розробка положень про органи управління і посадових інструкцій; встановлення взаємозв'язків між управлінськими підрозділами; розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою; розробка нормативів, методик, технологічних карт тощо.
Мотивація - функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досягнення поставленої перед суб'єктом господарювання мети.
Контроль - функція управляння, яка завершує будь-яку діяльність і представляє собою перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи нагляду. Він найщільніше переплетений з іншими елементами системи управління, відтак за його допомогою можна визначити, наскільки ефективно працює підприємство. Контроль не є самоціллю, він лише коригує вироблену стратегію.
Процес контролю відбувається за такою послідовністю:
- встановлення контрольних показників (чого хоче досягти підприємство);
- заміри показників ринкової діяльності підприємства (що відбувається);
- аналіз діяльності підприємства (чому так відбувається);
- коригувальні дії.
Коригувати відхилення від нормальної ходи господарської діяльності підприємства можна за допомогою різних методів, а саме: шляхом перегляду планів або модифікації цілей, перерозподілу або уточнення виробничих завдань, виділення додаткових коштів, шляхом залучення додаткового персоналу, кращим добором та навчанням кадрів, удосконаленням самого процесу управління.
Отже, метою контролю є виявлення потенційних можливостей, проблем, надання рекомендацій стосовно програми стратегічних і тактичних дій щодо комплексного удосконалення господарської діяльності підприємства з орієнтацію на прийняту стратегію.
Специфічні функції управління підприємством вказують напрямок впливу на будь-яку сферу виробничої діяльності, вони обумовлені багатосторонньою діяльністю підприємства та змістом його виробничих процесів. Тому під специфічними функціями управління розуміють результат поділу управлінської праці. Такі функції включають види діяльності, які розрізняються призначенням і засобами реалізації.
Об'єктом управління є організаційно відокремлена ланка, яка забезпечує одну із стадій або частину стадії виробничо-господарського процесу і є основою цілеспрямованого управлінського впливу. З огляду на особливості виробничо-господарських процесів підприємства, до конкретних функцій управління виробництвом продукції варто віднести:
- управління науково-технічною підготовкою виробництва;
- управління основним, допоміжним і обслуговуючим виробництвом;
- управління якістю продукції;
- управління персоналом підприємства;
- управління матеріально-технічним постачанням;
- управління фінансами;
- управління збутом продукції;
- управління маркетингом;
- управління розвитком і удосконаленням системи адміністрування тощо
За змістом кожна конкретна функція управління на підприємстві є комплексною і включає планування, організацію, мотивацію і контроль організаційно відокремлених об'єктів впливу, окремих аспектів виробництва. Необхідно зазначити, що основний склад конкретних функцій управління підприємством принципово не змінюється зі зміною масштабу і характеру виробництва. Більш того, вони подібні навіть на підприємствах різних галузей народного господарства.
Різними залишаються лише обсяг і структура виконання функцій управління.
2. Методи управління діяльністю підприємства
Поняття та основа і класифікації методів управління. Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти заведено називати методами управління.
Методи управління -- це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).
Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств. Змістова характеристика окремих методів управління. Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.
1. Економічні методи управління -- це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту: формування системи оподаткування суб'єктів господарювання; визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства; встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій. Другий аспект економічних методів управління зв'язано з управлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.
2. Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь-яким іншим видом діяльності. Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.
3. Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління -- це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі. Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).
Професійно вміле застосування економічних, соціально-психологічних та організаційних методів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання.
3. Організаційні структури управління підприємством
Загальна характеристика організаційної структури управління. Згідно з виробничою й загальною структурою підприємства (організації) формуються конкретні органи управління ним(нею). Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування однорідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління. Це означає, що управлінський персонал підприємства (організації) поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний). Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом (діяльністю фірми). Функціональний же персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами). При цьому між лінійними керівниками та посадовими особами апарату управління виникають певні організаційні відносини. Сукупність лінійних та апаратних органів управління і відносини між ними утворюють систему управління фірмою.
Організаційна структура управління будь-яким суб'єктом господарювання -- це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. В організаційній структурі управління тим чи тим суб'єктом господарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв'язки з іншими елементами. Зв'язки названих елементів системи управління поділяються на лінійні, функціональні та міжфункціональні. Лінійні зв'язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор - начальник цеху - майстер). Ці зв'язки з'являються там, де одного керівника підпорядковано іншому. Функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху - начальник планово-економічного відділу). Міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху - начальник цеху, начальник служби маркетингу - начальник конструкторського відділу). Характер зв'язків визначає відповідний тип організаційної структури управління суб'єктом господарювання.
Типи організаційних структур управління. У практиці господарювання можуть застосовуватися кілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності, виробничо-технологічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства (фірми). Лінійна організаційна структура управління - це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. За такої організаційної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному структурному підрозділі. Перевагами організаційної структури управління лінійного типу є: чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, надійний контроль. Але керівник при цьому має бути висококваліфікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які стратегічні й поточні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів (ланок).
Основою функціональної організаційної структури управління є поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. Відтак кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних відділів. Така організаційна структура управління забезпечує компетентне керівництво стосовно кожної управлінської функції. Проте цей тип оргструктури має певні недоліки: можлива суперечливість розпоряджень, труднощі координації діяльності управлінських служб, гальмування оперативності роботи органів управління. Лінійно-функціональна організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою (директор - начальник цеху - майстер), а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних керівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління. Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. Вона є найдоцільнішою за масового виробництва зі сталим асортиментом продукції та незначними еволюційними змінами технології її виготовлення. Проте за умов частих технологічних змін, оновлення номенклатури продукції використання цієї оргструктури уповільнює терміни підготовки і прийняття управлінських рішень, не забезпечує належної злагодженості в роботі функціональних відділів (підрозділів).
Дивізіональна організаційна структура управління - базується на поглибленні поділу управлінської праці. За її застосування відбуваються процеси децентралізації оперативних функцій управління, здійснюваних виробничими структурними ланками, і централізації загальнокорпоративних (стратегічні рішення, маркетингові дослідження, фінансова діяльність тощо) функцій, які зосереджуються у вищих ланках адміністрації інтегрованих підприємницьких структур. Отже, за дивізіональної структури кожний виробничий підрозділ корпорації (концерну) має власну достатньо розгалужену структуру управління, яка забезпечує автономне його функціонування. Лише стратегічні функції управління централізовано на корпоративному рівні. За дивізіональної структури управління групування видів діяльності суб'єкта господарювання здійснюється із застосуванням принципу поділу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується автономна організаційна спільність. При цьому можливі три способи групування виробничих підрозділів:
1) продуктовий (виготовлення певного продукту);
2) за групами споживачів (задоволення потреб певної групи споживачів);
3) за місцем знаходження (розміщення в певному географічному районі).
Перевагами дивізіональної організаційної структури управління є: гнучке реагування на зміни в зовнішньому середовищі, швидке прийняття управлінських рішень та поліпшення їхньої якості. Але водночас вона потребує збільшення чисельності апарату управління і витрат на його утримання.
За матричної організаційної структури управління поряд із лінійними керівниками підприємства й раціональним апаратом управління виокремлюють (формують) ще й тимчасові предметно-спеціалізовані ланки -- проектні групи. Проектні групи утворюються зі спеціалістів постійних функціональних відділів і лише тимчасово підпорядковуються керівнику проекту. Після завершення робіт над проектом вони повертаються до своїх функціональних підрозділів. Керівник проекту виконує роль лінійного керівника щодо спеціалістів проектної групи. Одночасно він є функціональним керівником щодо виробничих підрозділів підприємства, котрі забезпечують реалізацію проекту. Головна особливість матричних організаційних структур -- це їхня винятково висока гнучкість та орієнтація на нововведення. Проте матричні структури управління мають і певні недоліки: збільшення чисельності управлінського персоналу, зростання кількості інформаційних зв'язків між працівниками підрозділів, можливі конфліктні ситуації між ними. Використання матричної організаційної структури управління є виправданим на підприємствах, що об'єднують велику кількість виробництв із коротким життєвим циклом продукції, і здебільшого тільки за умови високо динамічного ринкового середовища.
4. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
Система державного управління суб'єктами господарювання. Окрім внутрішніх органів управління підприємствами та організаціями, існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб'єктами господарювання. Формування і функціонування таких органів управління є об'єктивно необхідними й доцільними, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза і можливостями та компетенцією самих підприємств і організацій.
Чинну в Україні систему загальнодержавного управління підприємствами, організаціями та іншими первинними ланками (утвореннями) національної економіки показано нарис. Президент України як глава держави в рамках повноважень, визначених Конституцією України, керує всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку. З цією метою він видає відповідні укази й розпорядження, проводить ділові зустрічі та наради з посадовими особами відповідного рівня, здійснює робочі поїздки в регіони (області, міста), відвідує ті або ті підприємства (організації). Певні управлінські рішення приймає також глава адміністрації Президента. Верховна Рада (парламент) України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано, через формування необхідної законодавчої бази. Центральну виконавчу владу держави репрезентує Кабінет Міністрів України, який практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує та спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади -- міністерства, державні комітети, комітети, агентства, інші установи. Центральними органами виконавчої влади, керівники яких входять безпосередньо до складу Кабінету Міністрів України та які утворюють систему державного управління суб'єктами господарювання (діяльності), є конкретні міністерства, комітети та інші центральні відомства. Основними складовими елементами чинної системи загальнодержавного управління сферою економіки служать галузеві та функціональні міністерства. Будь-яке міністерство очолює міністр, який має кількох заступників (здебільшого один з них є першим). До складу органів управління міністерства входять департаменти (управління) та відділи, які керують підприємствами (організаціями) з певних питань у межах своєї компетенції. Важливим робочим органом міністерства є колегія, членами якої є міністр, заступники міністра, начальники (керівники) основних департаментів і відділів. У складі міністерства виокремлюються необхідні функціональні департаменти: планово-економічний, технічний, маркетингу, зі зв'язків із зарубіжними країнами, фінансовий, праці й заробітної плати, виробничо-диспетчерський, центральна бухгалтерія тощо. Організація та взаємодія центральних органів виконавчої влади. Виробничо-господарську та іншу діяльність окремих підприємств (організацій) чи їхніх інтеграційних утворень координують функціональні й галузеві міністерства, комітети та інші центральні органи виконавчої влади. Існує відповідна схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади. Передовсім назвемо міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України:
· Міністерство аграрної політики України;
· Міністерство внутрішніх справ України;
· Міністерство екології та природних ресурсів України;
· Міністерство економіки України;
· Міністерство палива та енергетики України;
· Міністерство закордонних справ України;
· Міністерство культури і мистецтв України;
· Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
· Міністерство оборони України;
· Міністерство освіти і науки України;
· Міністерство охорони здоров'я України;
· Міністерство праці та соціальної політики України;
· Міністерство транспорту України;
· Міністерство фінансів України;
· Міністерство юстиції України.
До вищих органів державного управління підприємствами (організаціями) належать також державні комітети та інші центральні органи, статус яких прирівнюється до статусу Державного комітету України:
· Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;
· Державний комітет України по водному господарству;
· Державний комітет України по земельних ресурсах;
· Державний комітет України з енергозбереження;
· Державний комітет лісового господарства України;
· Державний комітет промислової політики України;
· Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України;
· Державний комітет статистики України;
· Національне космічне агентство України;
· Державне казначейство України.
Крім того, функціонують центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Такими є:
· Антимонопольний комітет України;
· Державна податкова адміністрація України;
· Державна митна служба України;
· Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;
· Національна комісія регулювання електроенергетики України;
· Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України;
· Фонд державного майна України;
· Служба безпеки України.
Конкретні функції, що їх виконують центральні органи державного управління, визначено здебільшого їхньою назвою. Пояснення здійснюваних функцій потребують лише деякі центральні органи управління, зокрема:
· Міністерство економіки - визначає головні напрями економічної політики держави, спрямовує зовнішньоекономічну діяльність і торгівлю;
· Фонд державного майна - проектує й реалізує щорічні програми приватизації державних підприємств (організацій);
· Державне казначейство - розробляє й реалізує плани фінансування переважно організацій, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету;
Треба знати також і ті центральні органи виконавчої влади, Діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів:
· через Міністра екології та природних ресурсів України: Держкомітет України по водному господарству; Держкомітет України по земельних ресурсах; Держкомітет лісового господарства України.
· через Міністра економіки України: Держкомітет будівництва, архітектури та житлової політики; Держкомітет України енергозбереження; Держкомітет промислової політики України; Держкомітет стандартизації, метрології та сертифікації України;
· через Міністра фінансів України: Головне контрольно-ревізійне управління; Державне казначейство України.
5. Розрахункова частина
Завдання 2 до курсової роботи
Тема: «Калькулювання собівартості продукції та визначення ціни продукції».
Варіант 2
Завдання 1. Розрахуйте первісну вартість сировини й матеріалів С1, С2, С3. Транспортні витрати з доставки розподіліть між окремими видами сировини й матеріалів пропорційно їх вартості. Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) з доставки матеріалів С1 і С2 складають 240 грн з ПДВ.
Наявність сировини й матеріалів С1, С2, С3 (вихідні дані для розрахунків) подано у таблиці 1.
Таблиця 1
Наявність сировини й матеріалів С1, С2, С3
|
Сировина й матеріали |
|||||||||||||||
|
С1 |
С2 |
С3 |
|||||||||||||
|
В а р і а н т |
Залишок на складі |
надходження |
Залишок на складі |
надходження |
Залишок на складі |
Перше надходження |
Друге надходження |
||||||||
|
Кількість кг |
Ціна за кг, грн без ПДВ |
Кількість, кг |
Ціна за кг грн без ПДВ |
Кількість кг |
Ціна за кг, грн без ПДВ |
Кількість кг |
Ціна за кг, грн без ПДВ |
Кількість кг |
Ціна за кг, грн без ПДВ |
Кількість кг |
Ціна за кг, грн без ПДВ |
Кількість кг |
Ціна за кг, грн без ПДВ |
||
|
2 |
2150 |
1,3 |
1000 |
2,0 |
- |
- |
200 |
3,0 |
2 |
6,0 |
2 |
7,0 |
20 |
9,0 |
Розв'язання: До первісної вартості запасів, а сировина й матеріали є запасами, включають транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) з доставки сировини й матеріалів [43]. ПДВ у вартості ТЗВ складає:
ПДВ: 240\6 = 40 грн.
ТЗВ без ПДВ: 240-40 = 200 грн.
Первісна вартість сировини й матеріалів:
;
2153,84 : 1000 = 2,153 ? 2,15 грн./кг - ціна 1 кг матеріалу й сировини С1;
;
646,15 : 200 = 3,2308 ? 3,23 грн./кг,
де - первісна вартість С1, - первісна вартість С2.
Завдання 2. Розрахуйте ціну одиниці кожного матеріалу (), за якою він відпускається в цех для виробництва продукції, за умови, що сировина й матеріал С1 відпускається на виробництво за середньозваженою собівартістю, С2 - за ідентифікованою собівартістю, С3 - за собівартістю перших за часом надходжень (FIFO).
Розв'язання: Вартість сировини й матеріалів, за якою вони передаються у виробництво:
С1: грн./кг;
С2: 3,23 грн./кг;
С3: 2 кг по 7 грн./кг, а потім 20 кг по 9 грн./кг.
Отже, наявна кількість сировини С1 3150 кг за 1,57 грн./кг, С2 - 200 кг за 3,23 грн./кг, С3 - 22 кг, у тому числі 2 кг по 7 грн./кг, 20 кг по 9 грн./кг.
Завдання 3. Внесіть в таблицю норми витрат на матеріали С1, С2, С3 та розрахуйте вартість сировини й матеріалів.
Таблиця 2
Норма витрат матеріалів на одиницю продукції
|
Сировина й матеріали |
Витрати на одиницю продукції, кг. |
||
|
А |
Б |
||
|
С1 |
21,5 |
10 |
|
|
С2 |
1,1 |
0,9 |
|
|
С3 |
0,2 |
2 |
Вартість сировини й матеріалів:
,
де ВА0 - собівартість перших 15 шт. продукції, а ВА1 - собівартість наступних 85 шт. Середня собівартість продукції А буде складати:
грн.
Для продукції В аналогічно:
Завдання 4. Розрахуйте вартість покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів А і Б.
Покупні напівфабрикати та комплектуючі виробів купують для комплектації продукції, що випускається.
Таблиця 3
Вартість покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів А і Б
|
Покупні напівфабрикати і комплектуючі |
Витрати на од. продукції, кг. |
||
|
А |
Б |
||
|
Пф1=12грн |
0,9 |
1,2 |
|
|
Пф2=9грн |
1 |
0,7 |
|
|
Пф3=6грн |
1,3 |
1,2 |
Вартість:
Завдання 5. Розрахуйте собівартість зворотних відходів, які здані на склад за цінами їх можливого використання.
Залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів вираховують із загальної суми матеріальних витрат.
Таблиця 4
Відходи виробів А і В
|
Сировина й матеріали |
Відходи на одиницю продукції, кг. |
||
|
А |
Б |
||
|
С1 |
- |
- |
|
|
С2 |
- |
- |
|
|
С3 |
0,03 |
- |
Завдання 6. Розрахуйте прямі витрати на оплату праці.
Витрати за цією статтею розраховують за кожним видом робіт (операцій) залежно від норми часу (нормативної трудомісткості) та погодинної тарифної ставки робітників.
Таблиця 5
Розрахунок прямих витрат на оплату праці виробу А
|
Найменування робіт (операцій) |
Середня погодинна тарифна ставка, грн. |
Норма часу, год |
Сума, грн |
|
|
1. Виготовлення С1 |
15 |
0,3 |
2 |
|
|
2. Виготовлення С2 |
10 |
0,1 |
1,7 |
|
|
3. Виготовлення С3 |
6 |
0,2 |
3 |
|
|
4. Сполучення сировини С1 з С2 |
18 |
0,7 |
14 |
|
|
5. Сполучення напівфабрикатів, комплектуючих з матеріалом |
20 |
0,7 |
18 |
|
|
6. Зборка |
11 |
0,6 |
7 |
|
|
Всього |
80 |
2,6 |
45,7 |
Таблиця 6
Розрахунок прямих витрат на оплату праці виробу В
|
Найменування робіт (операцій) |
Середня погодинна тарифна ставка, грн. |
Норма часу, год |
Сума, грн |
|
|
1. Виготовлення С1 |
10 |
0,1 |
1 |
|
|
2. Виготовлення С2 |
15 |
0,2 |
3 |
|
|
3. Виготовлення С3 |
8 |
0,4 |
3,2 |
|
|
4. Сполучення сировини С1 з С3 |
15 |
0,75 |
17 |
|
|
5. Сполучення напівфабрикатів, комплектуючих з матеріалом |
23 |
0,9 |
20,7 |
|
|
6. Зборка |
10 |
0,5 |
5 |
|
|
Всього |
81 |
2,85 |
49,9 |
Завдання 7. Здійсніть відрахування на соціальні заходи.
Відрахування на соціальні заходи
|
Тарифна ставка на виготовлення продукції А |
Відрахування на соціальні заходи |
Сума, грн |
|
|
45,7 |
32,3% |
14,76 |
|
|
2,9% |
1,33 |
||
|
1,9% |
0,87 |
||
|
1,2% |
0,55 |
||
|
Усього |
- |
17,51 |
Заробітна плата робітника на виготовлення продукції А: 45,7-17,51=28,19
|
Тарифна ставка на виготовлення продукції В |
Відрахування на соціальні заходи |
Сума, грн |
|
|
49,9 |
32,3% |
16,12 |
|
|
2,9% |
1,45 |
||
|
1,9% |
0,95 |
||
|
1,2% |
0,6 |
||
|
Усього |
- |
19,12 |
Заробітна плата робітника на виготовлення продукції В: 49,9-19,12=30,78
Завдання 8. Визначте суму амортизації виробничих основних засобів за поточний рік, місяць.
Таблиця 6
Вихідні дані для розрахунку амортизації основних виробничих засобів
Верстат(01.01.2002 р.) |
Виробнича будівля(01.01.1998 р.) |
Комп`ютер(01.01.2007 р.) |
||
|
Первісна вартість |
6100 |
151000 |
3210 |
|
|
Ліквідаційна вартість |
2000 |
100000 |
200 |
|
|
Метод амортизації |
кумулятивний |
прямолінійний |
прискореного зменшення залишкової вартості |
|
|
Термін служби |
10 |
28 |
3 |
|
|
Переоцінка |
- |
01.01.2001 р., справедлива вартість 120000 |
- |
|
|
Амортизація на 9-ий рік |
147,6 грн. |
2186 грн. |
(на 3-ій рік)509,7 грн. |
|
|
Амортизація за місяць |
12,3 грн. |
182,2 грн. |
42,5 грн. |
Кумулятивний метод:
|
Рік |
Кількість років |
Амортизаційні відрахування |
|
|
2002 |
1 |
738 |
|
|
2003 |
2 |
656 |
|
|
2004 |
3 |
594,5 |
|
|
2005 |
4 |
520,7 |
|
|
2006 |
5 |
446,9 |
|
|
2007 |
6 |
369 |
|
|
2008 |
7 |
299,3 |
|
|
2009 |
8 |
225,5 |
|
|
2010 |
9 |
147,6 |
|
|
2011 |
10 |
73,8 |
|
|
Всього |
4071,3 |
Прямолінійний метод:
|
Рік |
Кількість років |
Амортизаційні відрахування |
|
|
1998 |
1 |
1821,4 |
|
|
1999 |
2 |
1821,4 |
|
|
2000 |
3 |
1821,4 |
|
|
2001 |
4 |
1821,4 |
|
|
2002 |
5 |
1821,4 |
|
|
2003 |
6 |
1821,4 |
|
|
2004 |
7 |
1821,4 |
|
|
2005 |
8 |
1821,4 |
|
|
2006 |
9 |
1821,4 |
|
|
2007 |
10 |
1821,4 |
|
|
2008 |
11 |
1821,4 |
|
|
2009 |
12 |
1821,4 |
|
|
2010 |
13 |
1821,4 |
|
|
2011 |
14 |
1821,4 |
|
|
2012 |
15 |
1821,4 |
|
|
2013 |
16 |
1821,4 |
|
|
2014 |
17 |
1821,4 |
|
|
2015 |
18 |
1821,4 |
|
|
2016 |
19 |
1821,4 |
|
|
2017 |
20 |
1821,4 |
|
|
2018 |
21 |
1821,4 |
|
|
2019 |
22 |
1821,4 |
|
|
2020 |
23 |
1821,4 |
|
|
2021 |
24 |
1821,4 |
|
|
2022 |
25 |
1821,4 |
|
|
2023 |
26 |
1821,4 |
|
|
2024 |
27 |
1821,4 |
|
|
2025 |
28 |
1821,4 |
|
|
Всього: |
50999,2 |
В умові сказано, що 1.01.2001р. була здійснена переоцінка і визначили, що справедлива ціна складає 120000. Знайдемо коефіцієнт перерахунку:
Тоді, первісна вартість буде складати 151000*1,2=181200 грн.
Ліквідаційна вартість складатиме 100000*1,2=120000 грн.
Обрахуємо амортизаційні відрахування:
Рік |
Кількість років |
Амортизаційні відрахування |
|
|
1997 |
1 |
2186 |
|
|
1998 |
2 |
2186 |
|
|
1999 |
3 |
2186 |
|
|
2000 |
4 |
2186 |
|
|
2001 |
5 |
2186 |
|
|
2002 |
6 |
2186 |
|
|
2003 |
7 |
2186 |
|
|
2004 |
8 |
2186 |
|
|
2005 |
9 |
2186 |
|
|
2006 |
10 |
2186 |
|
|
2007 |
11 |
2186 |
|
|
2008 |
12 |
2186 |
|
|
2009 |
13 |
2186 |
|
|
2010 |
14 |
2186 |
|
|
2012 |
16 |
2186 |
|
|
2013 |
17 |
2186 |
|
|
2014 |
18 |
2186 |
|
|
2016 |
20 |
2186 |
|
|
2018 |
22 |
2186 |
|
|
2019 |
23 |
2186 |
|
|
2020 |
24 |
2186 |
|
|
2021 |
25 |
2186 |
|
|
2022 |
26 |
2186 |
|
|
2023 |
27 |
2186 |
|
|
2024 |
28 |
2186 |
|
|
Всього: |
61208 |
Метод прискореного зменшення залишкової вартості:
|
Рік |
Кількість років |
Первісна вартість-аморт. відрах. |
Амортизаційні відрахування |
|
|
2007 |
1 |
3210 |
2150,7 |
|
|
2008 |
2 |
2150,7 |
709,7 |
|
|
2009 |
3 |
709,7 |
509,7 |
|
|
Всього |
3370,1 |
Обчислимо величину амортизаційних витрат на одиницю товару А і В, враховуючи, що ми виготовляємо 100 шт. товару А і 100 шт. товару В.
Коефіцієнт перерахунку:
|
Продукція |
Прямі витрати, грн. |
Загально виробничі, грн. |
|
АВ |
45,749,9 |
45,7*0,025=1,142549,9*0,025=1,2475 |
|
|
Всього: |
95,6 |
2,39 |
Завдання 9. Змінні загальновиробничі витрати розподіліть на продукти А і Б пропорційно самостійно вибраній базі розподілу.
Таблиця 7
Змінні загальновиробничі витрати
|
№ з/п |
Стаття витрат |
Сума, грн |
|
|
1 |
Енергопостачання технологічного процесу |
15 |
|
|
2 |
Водопостачання технологічного циклу |
9 |
|
|
3 |
Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення |
5 |
|
|
Усього: |
29 |
Розрахунок ставки розподілу:
Розподіл змінних загально виробничих витрат по видам продукції:
|
Продукція |
Прямі витрати, грн. |
Загально виробничі, грн. |
|
АВ |
45,749,9 |
45,7*0,303=13,8549,9*0,303=15,12 |
|
|
Всього: |
95,6 |
28,97 |
Завдання 10. Розподіліть постійні загальновиробничі витрати.
Таблиця 8
Постійні загальновиробничі витрати
№з/п |
Стаття витрат |
Сума, грн |
|
|
1 |
Заробітна плата цехового персоналу |
40 |
|
|
2 |
Нарахування на заробітну плату: |
||
|
2.1 |
Пенсійний фонд (33,2 %)* |
13,28 |
|
|
2.2 |
Фонд соцстраху (1,5 %)* |
0,6 |
|
|
2.3 |
Фонд безробіття (1,3 %)* |
0,52 |
|
|
2.4 |
Фонд соцстраху від нещасних випадків (1,2%)* |
0,8 |
|
|
3 |
Опалення виробничих приміщень |
2 |
|
|
4 |
Освітлення виробничих приміщень |
3 |
|
|
5 |
Водопостачання виробничих приміщень |
1 |
|
|
6 |
Ремонт цехового обладнання |
0,8 |
|
|
Усього: |
62 |
Розрахунок ставки розподілу:
Таблиця 9
Розподіл постійних загальновиробничих витрат по видам продукції
|
Продукція |
Прямі витрати, грн. |
Загально виробничі, грн.. |
|
АВ |
45,749,9 |
45,7*0,65=29,749,9*0,65=32,4 |
|
|
Всього: |
95,6 |
62 |
Обсяг виробництва продукції А складає 100 шт., продукції В - 100 шт.
Завдання 11. Складіть калькуляцію собівартості продукції А і Б.
Таблиця 9
Калькуляція собівартості продукції А і Б
|
Найменування статей калькуляції |
Виріб А |
Виріб Б |
|||
|
Сума, грн |
Питома вага, % |
Сума, грн |
Питома вага, % |
||
|
1. Сировина й матеріали |
71,04 |
37,6% |
36 |
22,1% |
|
