1

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

конкурентний підприємство конкурентоспроможність

Актуальність теми. В умовах переходу до ринку господарські відносини, характерні для планової економіки, заміняються відносинами ринкової конкуренції. Ринкова конкуренція є системою відносин між економічно самостійними виробниками (продавцями) товарів і послуг. Вона має місце тільки тоді, коли виробники і продавці здатні реагувати на зміну кон'юнктури ринку, на ті чи інші дії своїх конкурентів. Підприємства вступають у конкурентну боротьбу, у кінцевому рахунку, заради одержання прибутку. Тому ринкова конкуренція ефективна тільки тоді, коли товаровиробники і продавці реально зацікавлені в зростанні прибутку . Але прибуток не є головною метою економічної діяльності держави, тому вона тривалий час підтримує збиткові державні підприємства (бюджетне фінансування, пільгове кредитування) . На перших етапах переходу до ринкових умов господарювання переважання, монополія державної власності стримує розвиток конкуренції. З прискоренням процесу приватизації, що виражається в збільшенні частки приватного сектора, дієвість конкурентного ринкового механізму підвищується.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенційних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 - 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях позавиробничого процесу.

Підприємства спиртової галузі нашої країни разом із переходом до ринкових відносин, разом із першими спробами виходу на нові ринки, зіткнувшись, таким чином, із новими конкурентами, опинилися зараз у складних конкурентних умовах. До таких проблем як застарілість основних фондів, недостатність сировинних, фінансових ресурсів за останні 3-5 років додалася нова - скорочення традиційних ринків збуту українського спирту в Росії та пов'язані з цим питання пошуку нових. Важливою проблемою, з якою зіткнулися підприємства спиртової галузі у наш час, є проблема появи так званих недобросовісних конкурентів - виробників так званих ерзаців та контрабандистів, які не сплачуючи податків наповнюють ринок дешевою, але не якісною імпортною продукцією, виготовленою за сумнівними технологіями та із сумнівної якості сировини. Діяльність таких тіньових підприємств є небезпечною не тільки для легальної спиртової промисловості, а і є загрозою національним інтересам. Адже підприємства спиртової галузі через сплату акцизного збору на спирт є значним джерелом наповнення дохідної частини державного бюджету.

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств спиртової галузі є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота.

Разом з тим, важливі аспекти формування та розвитку теоретичної, методичної і практичної бази для забезпечення конкурентоспроможності в умовах становлення ринкових відносин у посткомуністичних країнах ще не дістали, на нашу думку, належного висвітлення. Потребують подальших досліджень питання створення ефективного організаційно-економічного механізму забезпечення стійких конкурентних позицій підприємств, виявлення впливу конкурентного середовища на конкурентоспроможність, оцінки конкурентоспроможності підприємств із врахуванням змін у динамічному зовнішньому середовищі, та в умовах невизначеності.

Предметом дослідження у курсовій роботі є стан конкурентоспроможності Вишняківського спиртозаводу. При дослідженні рівня конкурентоспроможності Вишняківського спиртозаводу вдамося до характеристики господарської діяльності його найближчих конкурентів - Лохвицького та Жовтневого спиртозаводів.

Об'єктом дослідження курсової роботи обране державне підприємство спиртової галузі України - Вишняківський спиртозавод Полтавської області.

Метою дослідження є розробка та обґрунтування заходів, щодо підвищення рівня конкурентоспроможності Вишняківського спиртозаводу.

Відповідно до сформульованої мети курсової роботи передбачається виконання наступних завдань:

вивчити теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства;

дати загальну характеристику спиртової промисловості України;

провести аналіз конкурентного середовища підприємства на регіональному ринку;

оцінити конкурентоспроможність спиртового заводу;

розробити та обґрунтувати заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності обраного підприємства .

Теоретичною основою виконання курсової роботи є нормативні документи державних органів, нормативні галузеві документи, та роботи вітчизняних та закордонних фахівців з проблем конкуренції.

В процесі виконання курсової роботи використовувалися наступні методи дослідження: порівняння, графічні, застосовувались комп'ютерні технології обробки економічної інформації, методи і прийоми економічного аналізу, планування і прогнозування.

Інформаційною основою виконання курсової роботи є матеріали періодичних видань, статистичні збірники України, дані бухгалтерської і статистичної звітності ДП “Вишняківський спиртовий завод”.



Розділ 1. Теоретико-методологічні основи конкурентоспроможності підприємства

1.1 Сутність конкурентоспроможності підприємства

У певному розумінні кінцева мета підприємства, що діє в умовах ринку - перемога в конкурентній боротьбі за споживача, за ринки збуту як закономірний підсумок його інтегрованих зусиль з реалізації організаційно-економічної системи діяльності.

"Конкуренція" у перекладі з латині означає зіткнення в результаті яких-небудь дій. Її визначають як економічне суперництво, змагання в боротьбі за споживача. Конкуренція - це форма взаємного суперництва суб'єктів ринку, що господарюють. Адам Сміт у своїй книзі “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776 рік), визначив головну роль конкуренції у ринковій економіці проголосивши принцип “невидимої руки”: капіталіст, що має на меті лише власні егоїстичні інтереси, завдяки невидимій руці, одночасно реалізує й інтереси усього суспільства. У відповідності з принципом ”невидимої руки” конкуренція є важливим механізмом забезпечення ефективності, пропорційності та динамічності ринкової економіки.

К.Маркс розглядає конкуренцію не як зовнішню, а як внутрішню природу капіталу, котра реалізується “через взаємний вплив багатьох капіталів один на одного”. На відміну від інших закордонних економістів К.Маркс розглядає конкуренцію не тільки як суперництво в сфері обігу, а значно ширше - як взаємодія капіталів у процесі суспільного виробництва. Суб'єктивна сторона конкуренції - суперництво капіталістичних товаровиробників.

У сучасному маркетингу вивчення стану діяльності конкурентів є невід'ємною частиною (блок 4. Управління маркетинговими зусиллями) управління процесом маркетингу на підприємстві (рис. 2.1).

1

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 2.1. Управління процесом маркетингу на підприємстві

На сьогоднішній день, мабуть, не існує загальновизнаного поняття конкурентноздатності. В економічній літературі поняття конкурентноздатності (конкурентоспроможності) має різні інтерпретації, по-різному аналізується, зокрема в залежності від того, до якого економічного об'єкта воно застосовується. Об'єктом же може виступати як національна економіка в цілому, так і та чи інша галузь, чи підприємство фірма.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація за справедливих умов вільного ринку виробляє товари і послуги, що задовольняють світовим вимогам, і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг.

Табл. 1.1

Коротка характеристика структур ринку .

Чиста конкуренція
Характеризується:	1. Безліччю дрібних фірм. 2. Однорідністю продукції. 3. Відсутністю труднощів на вхід і вихід (з галузі). 4. Рівним доступом до усіх видів інформації.
Монополістична конкуренція
Характеризується:	Безліччю дрібних фірм. Неоднорідністю продукції. Відсутністю труднощів на вхід і вихід (з галузі). Дещо обмеженим доступом до інформації.
Олігополія (Дуополія)
Характеризується:	Невеликим числом великих фірм. Неоднорідністю (чи однорідністю) продукції. Можливими труднощами при виході (з галузі). Дещо обмеженим доступом до інформації.
Монополія
Характеризується:	Однією фірмою. Унікальністю продукції. Практично не переборними бар'єрами на вхід. Дещо обмеженим доступом до інформації.

Двоїста сутність конкуренції знаходить свій прояв у найважливішій характеристиці -- конкурентноздатності. Сьогодні конкурентноздатність на товарних ринках стає проблемою національної (державної) безпеки.

Метою проведення маркетингових досліджень позиції фірми у конкурентній боротьбі і конкурентоспроможності продукції є збір та аналіз інформації, необхідної для вибору конкурентної стратегії. Вибір останньої вирішується результатами досліджень , в результаті яких необхідно встановити конкурентні позиції підприємства даної галузі. Індикатором конкуренції виступає сила, з якою продавець бореться за більш сильну позицію на ринку. Ця боротьба за кращу позицію для підприємств проявляється в прагненні кожного з них завоювати ширше коло покупців, отримати конкурентну перевагу, яка дозволить збільшити обсяг реалізації товарів, норму отримуваного прибутку. Сила конкурентної боротьби залежить не тільки від кількості конкуруючих суб'єктів господарювання, кількості покупців, характеру встановлення цін. Згідно досліджень англійського вченого М.Портера [79,c.238], який спеціалізується на питаннях конкуренції, привабливість галузі та позиції фірми у конкурентній боротьбі визначають п'ять головних конкурентних сил, а саме :

1. Поява нових конкурентів

1. Загроза заміни товару новими товарами.

2. Сила позиції постачальника.

3. Сила позиції споживача.

4. Конкуренція між виробниками у самій галузі.

Дія цих сил зображена на рис. 1.2.



1

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис.1.2. Модель п'яти сил конкуренції

Таким чином, концепція п'яти сил конкуренції - це інструмент, що дозволяє практично аналізувати ступінь інтенсивності конкуренції на конкретному ринку.

1.2 Основні фактори, що визначають конкурентоспроможність підприємства

У попередньому розділі відзначено, що категорія “конкурентоспроможність підприємства” лежить у площині, а значить зазнає впливу збоку двох ієрархічних рівнів конкурентоспроможності . На нижчому рівні знаходиться конкурентноздатність товару, а на вищому - конкурентноздатність галузі, національної економіки. При цьому, з погляду теорії систем необхідно наголосити, що на конкурентоспроможність підприємства спричиняють вплив конкурентоспроможність товару, конкурентоспроможність національної економіки чи галузі, до якої належить певне підприємство. І навпаки, підприємство спричиняє вплив на конкурентноздатність товарів, що випускає, а відтак і на конкурентноздатність економіки в цілому.

Отже, розпочинаючи розгляд чинників конкурентноздатності підприємства, перш за все зосередимо свою увагу на розгляді питань конкурентноздатності продукції.

Незважаючи на значну кількість публікацій щодо підвищення конкурентноздатності продукції як найважливішого резерву економічного росту підприємства, конкурентноздатність підприємства і фактори, на неї що впливають, ще недостатньо вивчені. Дослідник Оберемчук В.Ф. [77,c.116] пропонує розділити фактори конкурентноздатності на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів відносяться:

1. Фактори виробництва, що впливають на формування конкурентної переваги організації протягом усього її виробничого процесу (наприклад, наявність у країні галузі або прогресивної технології, інвестиційних можливостей, сильної науково-дослідної бази, висококваліфікованих кадрів і ін.).

2. Активність конкурентів.

3. Фактори попиту, що характеризують попит, його величину і динаміку (наприклад, еластичність попиту за ціною; тривалість фази життєвого циклу попиту; вимогливість споживачів до якості товарів і інші).

4. Наявність споріднених і підтримуючих галузей в економіці країни.

5. Дії уряду.

6. Ступінь приватизації підприємств даної галузі.

7. Випадкові події.

Нижче наводиться детальна характеристика внутрішніх факторів конкурентоспроможності:

1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікаційний рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система технологічного оснащення. Оновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із сировини, що використовується ( це особливо характерно для харчової промисловості), некомплектна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширювати виробництво. Внаслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а, значить, підвищують конкурентоспроможність.

4. Збут продукції, його обсяг та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів у виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажу продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення обсягів продажів, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням за доступними цінам.

Розділ 2. Діагностика конкурентоспроможності Вишняківського спиртового заводу

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності Вишняківського спиртового заводу

Вишняківський спиртовий завод - державне підприємство, яке підпорядковане Полтавському виробничому об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості концерну “Укрспирт” Держдепартаменту продовольства України Міністерства сільського господарства та продовольства.

Підприємство розташоване на березі річки Хорол на території земельної ділянки 10,6 га.. На відстані 5 кілометрів від заводу знаходиться районний центр - місто Хорол, на відстані 15 кілометрів - залізнична станція Хорол Південної залізниці. За 0,5 кілометра від заводу проходить автомобільна траса Київ - Харків. Спиртовий завод знаходиться за 250 кілометрі від Києва і на такій же відстані від Харкова.

Місцезнаходження заводу: 37860, Полтавська область, Хорольський район, село Вишняки, вулиця Заводська, 1.

Вишняківський спиртовий завод одне з найстаріших підприємств галузі. Історія його розпочалася далекого 1883 року з невеликої спиртової ґуральні, заснованої відомим у ті часи паном Котляревським. Обладнання заводу було примітивним. Бродильні чани та інші виробничі місткості виготовляли з дерева. Тоді за добу виробляли 100 відер спирту (біля 100 декалітрів).

У довоєнний період завод випускав спирт-сирець, основною сировиною для виробництва якого була картопля. Виробнича потужність заводу становила 800 декалітрів спирту на добу.

В 1947 році підприємство почало використовувати для виготовлення спирту зерно.

Справжнє піднесення виробництва настало в 1963 році, коли підприємство було повністю переоснащено. З цього часу завод почав виготовляти спирт ректифікат вищої очистки.

Тепер Вишняківський спиртозавод - це цілком сучасне підприємство, оснащене обладнанням для виробництва спирту ректифікату вищої очистки, спирту “Екстра” та “Люкс”. Із газів, що виділяються при бродінні сусла під час виробництва спирту, виготовляють високоякісну вуглекислоту, яка використовується для виробництва безалкогольних напоїв та мінеральних вод, а також є необхідною в інших галузях народного господарства. Продукцією переробки спиртового виробництва є ефіро-альдегідна фракція (ЕАФ) та сивушне масло. Відходи виробництва - барда, яка є дешевим поживним кормом для відгодівлі великої рогатої худоби та свиней.

Об'єктивний фінансовий аналіз дає можливість оцінити загальні тенденції розвитку господарсько-фінансової діяльності, виявити резерви підчищення ефективності управління фінансовими ресурсами і забезпечення стійкого фінансового стану підприємства. Він дозволяє раціонально розподіляти матеріальні, трудові й фінансові ресурси а наступному за звітним періоді. Відомо, що із всіх видів ресурсів фінансові мають першочергове значення. Адже, це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо і в мінімальний час в будь-який вид ресурсів. Такий аналіз ґрунтується на обробці даних бухгалтерської звітності і, перш за все, балансу підприємства. Фінансовий стан - це комплексне поняття, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів. Проведення оцінки фінансового стану включає такі основні етапи як: оцінка загальних тенденцій розвитку господарсько-фінансової діяльності, характеру змін окремих статей балансу, дослідження структури пасиву й активу, оцінку платоспроможності підприємства і ліквідності його балансу. Загальна оцінка фінансового стану Вишняківського спиртового заводу проводилась за даними ущільненого аналітичного балансу (табл. 2.1.). Дослідження показало, що за останні три роки (2002-2004) загальна вартість майна підприємства не мала стійкої тенденції розвитку: за 2003 р. вона скоротилася на 3,9% у порівнянні з попереднім роком , а за 2004 - зросла на 17,0% і станом на 1 січня 2005 р. становила 4208,5 тис. грн. За період, що підлягає аналізу, відбулися позитивні структурні зрушення в активі балансу. Якщо на початок 2003 р. співвідношення між необоротними і оборотними активами підприємства становило 33,0% :67,0%, то на початок 2005 р. - 47,4%52,6%. Це пояснюється тим, що керівництво заводу в останні роки значну увагу приділяє оновленню основних засобів і темпи нарощування необоротних активів значно вищі, ніж оборотних.

Табл. 2.1.

Аналітичній баланс Вишняківського спиртового заводу за 2002-2004рр.

Показник	Суми, тис. грн.	Структура, %	Динаміка, %
	на 01.01.03	на 01.01.04	на 01.01.05	на 01.01.03	на 01.01.04	на 01.01.05	2003р. до 2002 р.	2004 р. до 2003 р.
1. Актив 1.1. Необоротні активи	3742,0 1233,7	3598,2 1574,1	4208,5 1996,0	100 33,0	100 43,7	100 47,4	96,1 127,6	117,0 126,8
1.2. Оборотні активи	2508,3	2024,1	2212,5	67,0	56,3	52,6	80,7	109,3
1.2.1. Запаси	1595,8	773,0	1745,7	42,6	21,5	41,5	48,4	225,8
1.2.2.Дебіторська заборгованість	646,9	707,5	395,5	17,3	19,7	9,4	109,4	55,9
1.2.3. Грошові кошти	0,8	534,4	58,3	0,02	14,8	1,4	668,0	10,9
1.3.1.Витрати майбутнього періоду	246,6	-	-	6,6	-	-	-	-
2. Пасив 2.1.Власний і прирівняний до нього капітал	3742,0 2678,9	3598,2 2741,0	4208,5 2768,4	100 71,6	100 72,6	100 65,8	96,1 102,3	117,0 101,0
2.2. Зобов'язання	1063,1	857,2	1440,1	28,4	23,8	34,2	80,6	168,0
2.2.1. Довгострокові	-	-	-	-	-	-	-	-
2.2.2. Короткострокові	1063,1	857,2	1440,1	28,4	23,8	34,2	50,6	168,0
2.2.3.Кредиторська заборгованість	709,2	855,3	618,9	18,9	23,8	14,7	120,6	72,4
2.3. Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-	-

В цілому структуру майна підприємства можна оцінити, як мобільну, адже більша частка фінансових ресурсів вкладена в оборотні активи.

У складі необоротних активів переважають основні засоби. На останню звітну дату вони становили 99,2% від всієї вартості необоротних активів. Основні засоби спиртового заводу мають досить високий ступінь зносу. Але в динаміці цей показник скорочується за рахунок постійного оновлення основних засобів. Якщо на початок 2003 р. коефіцієнт зносу основних засобів становив 70,7%, то на початок 2004 р. - 65,8 - 9%, а на початок 2005 р. - 61,1%.

Як позитивне явище в діяльності заводу можна оцінити появу в 2004 р. у складі необоротних активів нематеріальних активів вартістю 10,6 тис. грн., що свідчить про впровадження інноваційних технологій в управлінський процес. Негативною стороною в управлінні необоротними активами підприємства є наявність незавершеного будівництва на суму 6,0 тис. грн., вартість якого впродовж останніх трьох років залишалася незмінною.

У розвитку оборотних активів не спостерігається стабільних тенденцій. За 2003 р. їх загальна вартість скоротилася на 19,3%, а за 2004 р. - зросла на 9,3%. В 2003 р. скорочення вартості оборотних активів відбулося за рахунок значного падіння як обсягів виробничих запасів, так і запасів готової продукції. В 2004 р. зазначені елементи оборотних активів зросли більше, ніж в 2,2 рази й перевищили рівень 2002 р. Скачкоподібно змінювались й обсяги дебіторської заборгованості та грошових коштів, що пояснюється нестабільною ситуацією на ринку збуту готової продукції спиртового заводу. Станом на 1 січня 2005 р. 78,9% оборотних активів було представлено запасами: 17,8% - дебіторською заборгованістю і 3,3% - грошовими коштами.

Отже, за три господарських роки на Вишняківському спиртовому заводі знизилась ефективність господарювання, погіршились показними фінансової стійкості і ліквідності балансу. Усунення цих недоліків пов'язане за нарощуванням обсягів діяльності і налагодженням внутрішніх механізмів генерування грошових коштів, встановленням жорсткого контролю за станом розрахункової дисципліни й економним витрачанням всіх видів ресурсів.

2.2 Аналіз стану ринку спирту України

Як і більшість переробних галузей агропромислового комплексу спиртове та бродильне виробництво переживає не кращі часи.

Потужності спиртової галузі України задовольняли 30% потреб колишнього СРСР в етиловому спирті. В УРСР вироблялось до 68 млн.дал [125, c. 58] спирту на 87 спиртових заводах, 36 млн. дал на 25 лікеро-горілчаних заводах. Крім того, підприємства спиртової промисловості виробляли сухі, кормові, хлібопекарські дріжджі, вуглекислоту, зернову барду, кормовий вітамін В12. У свій час за техніко-економічними показниками, застосовуваними технологіями (комплексна переробка сировини, способи зброджування, теплова обробка і оцукрювання крохмалистої сировини) спиртова галузь нашої країни мала істотні переваги перед іншими країнами.

У період 1991-1996 рр. в галузі діяла давальницька схема переробки сировини, що забезпечувала 100% завантаження потужностей. Пік експорту спирту з України приходиться на 1995 рік - 27 млн. дал при виробництві 61,7 млн.дал. При цьому більше 70% продукції реалізовувалося на російському ринку. 1996 року спиртова промисловість виробила 10,7 млн. дал спирту і одержала 48 млн. гривень прибутку. У 1997 році виробничі потужності галузі використовувалися на 36%, прибутки галузі скоротились до 7 млн. грн.

У результаті переорієнтації експорту з традиційних країн лише на Російську Федерацію і запровадженням нею 1997 року митних обмежень на ввезення українського спирту, а також ускладнення умов транзиту його через територію Росії, обсяг експорту протягом 1998 року скоротився в 6 разів, а виробництво становило лише 40 % від рівня 1995 року. У 2003 році спиртова промисловість виробила 26 млн. дал. спирту і отримала 52 млн. грн. прибутку. У 2004 році виробництво спирту становило 23 млн. дал., що склало 88,46 % від рівня 2003 року, обсяг експорту у 2004 році скоротився у девять разів.

Табл. 2.2 Виробництво спирту на провідних підприємствах спиртової галузі України в 2003-2004 рр.
Підприємство	2003 р., тис. дал.	2004 р., тис. дал.	2004р. у відсотках до 2003 р.
Лохвицький спирткомбінат (Полтавська область)	1903	1546,2	81,3
Марилівський спиртозавод (Тернопільська область)	1007,2	1069,7	106,2
Косарський спиртозавод (Черкаська область)	257,1	563,9	219,3
Красно слобідський спиртозавод (Київська область)	858,9	758,8	88,3
Немирівський спиртозавод (Вінницька область)	1054,7	1091,6	103,5
Борщівський спиртозавод (Тернопільська область)	715,2	549,6	76,8
Хоростковський спиртозавод (Чернівецька область)	909	1086,6	119,5
Каменський спиртозавод (Черкаська область)	454	159,6	35,2

Найбільшими виробниками спирту етилового в Україні на сьогоднішній день є Лохвицький, Марилівський, Немирівський, Хоростковський спиртозаводи, які, не дивлячись на окреслені нами загальні негативні тенденції в галузі, крім Лохвицького спиртозаводу, спромоглися в 2003 році збільшити обсяги виробництва спирту етилового (табл. 2.2). Більш наглядно ці позитивні зрушення на найбільших спиртозаводах України можна прослідкувати, спираючись на діаграму, представлену нами на рис. 2.1

Рис. 2.1. Виробництво спирту на провідних підприємствах спиртової галузі України в 2003-2004 рр.

Актуальною залишається проблема збуту спирту етилового харчового. А найбільш загальною проблемою для спиртової галузі України на сьогодні є втрата важливих ринків збуту в Росії. У результаті переорієнтації експорту з традиційних країн переважно на Російську Федерацію і запровадженням нею 1997 року митних обмежень на ввезення українського спирту.



Розділ 3. Удосконалення системи управління конкурентоспроможністю Вишняківського спиртового заводу в системі маркетингу

3.1 Диверсифікація товарної стратегії Вишняківського спиртового заводу

Головним напрямом диверсифікації товарної стратегії Вишняківського спиртозаводу, на наш погляд, є переробка цільного зерна в хлібопекарські дріжджі й інші побічні продукти. З огляду на несприятливо сформовану обстановку в Україні зі збутом спирту і дорогі ціни на закупівлю сировини, доцільно переробляти незначну кількість зерна в хлібні дріжджі з побіжним виробленням з відходів їхнього виробництва етилового спирту, сухий барди і вуглекислоти.

При такій постановці питання переслідуються такі позитивні моменти маркетингу:

Значно ефективніше використовувати зерно.

Якість хлібопекарських дріжджів із зернової сировини вище, ніж з цукробурякової меляси.

Хлібопекарські дріжджі, вироблені з зернової сировини добре піддаються сушінню, що не можна сказати про дріжджі, виділених з мелясної бражки.

Сухі хлібопекарські дріжджі зберігаються тривалий час, що дає можливість маневрувати з їх збутом і реалізацією на експорт і великі відстані.

Пропонований варіант переробки зерна в хлібопекарські дріжджі й інші види продуктів з відходів дріжджового виробництва дозволить використовувати нестандартні технологічні зміни і нові види окремих вузлів устаткування, що дає можливість зберегти час ведення технологічних процесів, знизити витрату допоміжних матеріалів і сировини, поліпшити якість продукції, що випускається.

Вироблення хлібопекарських дріжджів з цільного зерна й інших (побіжних) видів продукції дозволить значно знизити ціни на них у порівнянні з існуючими.

Переробка цільного зерна в хлібопекарські дріжджі дасть можливість цілком (навіть більш) забезпечити робітниками місцями колектив підприємства.

Відпадає потреба в скиданні барди у відстійники як це є при виробленні хлібопекарських дріжджів з цукробурякової меляси. Хлібопекарські дріжджі, вироблені з цільного зерна, по якості в значній мірі перевершують дріжджі отримані на спеціалізованих заводах з цукробурякової меляси, особливо - по мальтозній активності.

Доцільно переробляти цільне зерно в хлібопекарські дріжджі за новою технологією, по ре циркуляційно - циклічному методу.

3.2 Шляхи зміцнення конкурентоспроможності Вишняківського спиртового заводу

В умовах переходу України до ринкових відносин, підприємства мають можливість самостійно господарювати в умовах ринку; особливої ваги набуває здатність цих підприємств так спланувати свою діяльність , щоб не стати банкрутом, щоб отримувати прибуток, достатній для фінансування своєї діяльності. Виходячи з різноманітних характеристик підприємств, можливі різні підходи до організації системи стратегічного управління загалом і стратегічного планування зокрема. Світовий досвід свідчить: на основі загальних принципів кожне підприємство обирає ту чи іншу систему, робить акцент на окремих сторонах діяльності підприємства, вводячи цей орієнтир як основу планування. Цільова спрямованість на довгострокову конкурентоспроможність (рис 3.1) означає більш широкий спектр стратегічних заходів порівняно з моделлю, орієнтованою, наприклад, на “стратегічну прогалину“, де іноді достатньо проводити дослідження та розробляти стратегії , не виходячи за межі “продукт-ринок”. Тут невідкладною проблемою є визначення ключових факторів успіху та розробка відповідних заходів щодо їхньої реалізації. При цьому, зокрема, йдеться також про підвищення інноваційного рівня підприємства загалом. Модель стратегічного планування, орієнтована на конкурентоспроможність, відіграє велику роль у розвитку міжнародних зв'язків, коли конкуренція виходить за межі однієї країни. Таким чином, одним із шляхів підвищення конкурентноздатності Вишняківського спиртозаводу на довгостроковий період є часткова зміна системи управління підприємством і впровадження в практику управлінської діяльності елементів стратегічного маркетингу, у тому числі і методу SWOT- аналізу, елементами якого є імовірні сценарії розвитку в макросередовищі та мікро середовищі підприємства.



1

Размещено на http://www.allbest.ru

Важливим шляхом підвищення рівня конкурентоспроможності Вишняківського спиртозаводу є динаміка акцентів в управлінні виробництвом та реалізацією спирту в бік маркетингу. Тому на Вишняківському спиртозаводі пропонується створити службу маркетингу, замість існуючого комерційного відділу.

Головними цілями відділу маркетингу Вишняківського спиртозаводу повинні бути:

- планування виробництва продукції, на основі досить точного знання потреб покупців, ринкової ситуації і реальних можливостей покупців.

- ефективна реалізація спирту на певних ринках в запланованих обсягах і в намічені терміни;

- забезпечення довгострокової прибутковості виробничо-комерційної діяльності підприємства;

- єдність стратегії і тактики підприємства з метою активної адаптації до мінливих потреб споживачів.

Відділ маркетингу має бути самостійним структурним підрозділом і підпорядковуватися безпосередньо директору спиртозаводу (або його першому заступнику).

Основними завданнями відділу маркетингу є:

- комплексне вивчення ринку і розробка на його основі його результатів довгострокових, середньострокових і короткострокових прогнозів потреб, у продукції, що виробляється спиртозаводом;

- забезпечення стабільної реалізації продукції;

- ринкова орієнтація виробництва - у виробництво повинна запускатися та продукція, яка продається;

- формування і проведення в життя товарної, цінової і збутової політики;

- забезпечення і формування заходів щодо формування попиту і стимулювання збуту;

- забезпечення потреб підприємства у сировинних і матеріально-технічних ресурсах;

- своєчасна підготовка і укладення договорів на поставку готової продукції і ресурсів;

- контроль і облік відвантаження продукції і поставок ресурсів;

- орієнтація керівництва підприємства і виробництва на задоволення потреб покупців у продукції, що випускається.

В обов'язки відділу маркетингу Вишняківського спиртового заводу мають входити три функції:

1. Забезпечення потреб підприємства у ресурсах..

2. Функція продажу продукції.

3. Аналітична, що включає вивчення ринку.

Реалізація аналітичної функції являє собою вивчення ринку і прогноз його розвитку, аналіз потреб покупців до якості і споживчим властивостям продукції, аналіз найбільш ефективних методів продаж і реклами.

Вивчення ринку і прогноз його розвитку повинен включати аналіз і прогноз кон'юнктури, аналіз поведінки споживачів, партнерів по бізнесу, цін.

Аналіз вимог до якості і споживчих властивостей продукції включає:

- аналіз впливу науково-технічного прогресу на продукцію, що випускається;

- вивчення можливих змін технічних і технологічних напрямків

- збіг показників якості і споживчих властивостей продукції з вимогами покупців;

- визначення конкурентоспроможності продукції на різних ринках;

- виявлення і реалізація передових тенденцій у світовому виробництві.

Аналіз методів продажів і реклами являє собою вивчення і оцінку каналів товаропросування і розміщення, наявності складських і інших приміщень, затрат на організацію продаж, стимулювання продажів, продажів з відстрочкою платежу, пільгових продажів, аналіз ефективності рекламних заходів.

Завданнями маркетингу, як і всього підприємства є комплекс дій, який включає:

· організацію оптового продажу продукції і просування її до споживача у ті місця, де вона потрібна, у той час, коли вона потрібна, і у тих обсягах, у яких вона б була спожита, і такої якості, яке б задовольнило в споживачів;

· підбір покупців і укладення договорів поставки;

· вибір місця зберігання запасів готової продукції і організація зберігання;

· визначення системи переміщення готової продукції до місць зберігання і продажу;

· впровадження автоматизованої системи обробки замовлень, договорів;

· вибір способів і маршрутів транспортування продукції до місць продаж;

· організація вантажних робіт;

· організація системи формування попиту, стимулювання збуту, реклами;

· проведення цілеспрямованої рекламної політики;

· проведення цілеспрямованої цінової політики;

· узгодження із підрозділами підприємства асортименту і обсягів продукції, цін, скидок і надбавок до них, витрат на рекламні заходи і ресурси;

· розгляд і задоволення рекламацій , що поступили від споживачів і партнерів по бізнесу на продукцію підприємства;

· організація участі і проведення виставок, ярмарок, виставок-продаж та інших заходів щодо підвищення попиту на продукцію підприємства.

Забезпечення підприємства ресурсами включає:

визначення джерел ресурсів;

забезпечення скоординованих з планом виробництва за термінами, обсягами і асортименту поставок сировини і матеріально-технічних ресурсів;

відпрацювання і реалізацію найбільш раціональних схем ресурсного забезпечення;

організацію найбільш повного і економного використання на підприємстві матеріальних ресурсів, а саме: контроль за раціональним використанням сировини, матеріалів, додержання норм їх витрат;

встановлення і обґрунтування норм виробничих запасів;

скорочення втрат і максимальне використання виробничих відходів.

До складу відділу маркетингу, на нашу думку має входити начальник відділу, аналітик стану ринку, менеджер з питань збуту та матеріально - технічного забезпечення та економіст. Основними обов'язками начальника відділу мають бути ринкові дослідження, планування виробництва в асортименті і в обсязі продукції, управління стимулюванням збуту, матеріально-технічним постачання, ціновою політикою, методами продаж, формуванням бажаної для підприємства суспільної думки про продукцію і про підприємство у покупців і партнерів по бізнесу.

В обов'язки аналітика входять маркетингові дослідження, аналіз ринку, прогноз продаж, цін, діяльності конкурентів, розробка заходів щодо підвищення ефективності методів конкурентної боротьби.

У обов'язки менеджера з питань збуту та матеріально - технічного забезпечення мають увійти питання забезпечення підприємства сировиною, питання стабільної реалізації продукції.

До обов'язків економіста відділу маркетингу мають увійти питання розробки планів ресурсного забезпечення і продажів, їх обґрунтування, визначення потреб підприємства у ресурсах за їх видами, обсягами і термінами, розробка норм витрат і запасів ресурсів, підготовка матеріалів за претензіями до постачальників і транспортувальників, участь у розробці заходів із питань ресурсозбереження.

Запропоновані нами пропозиції мають збільшити конкурентний потенціал Вишняківського спиртозаводу, підвищити його конкурентний статус та конкурентоспроможність.

Висновки і пропозиції

На основі дослідження, що виконано нами в курсовій роботі можна зробити наступні висновки:

1.Становлення цивілізованого ринку висуває нові вимоги до підприємств при визначенні їх стану, формуванні методів ефективної роботи в оточенні конкурентного середовища, яке є необхідним елементом господарської діяльності підприємств в умовах ринкових відносин.

2.Пошук нових, ефективних шляхів становлення ринкових відносин висуває в якості першочергового завдання здійснення демонополізації народного господарства, розвитку нових форм господарювання та власності, створення підприємств, спроможних випускати високоякісну продукцію і бути конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

3.Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізовувати товари, які за своїми параметрами у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів. Конкурентоспроможність підприємства - можна розглядати також як вміння виготовляти і реалізовувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості. Конкурентоспроможність підприємства - це також інтегральний показник, що характеризує внутрішній стан підприємства - виробництво, персонал, фінанси, тощо.

4.Конкурентоспроможність підприємства серед рівнів конкурентоспроможності знаходиться між конкурентоспроможністю продукції - на нижчому рівні, та конкурентоспроможністю галузі - на вищому. Таким чином, конкурентоспроможність того чи іншого підприємства у більшій чи меншій мірі впливає на конкурентоспроможність окремо взятої національної економіки серед економік інших держав. Звідси випливає те, що державі необхідно впливати на рівень конкурентоспроможності власних підприємств.

5. На основі проведеного нами аналізу спиртової галузі України можна сказати, що на сьогодні далеко не всі вітчизняні підприємства спиртової галузі готові до ведення конкурентної боротьби. Навіть маючи конкурентоспроможну, якісну продукцію, деякі підприємства не можуть реалізувати цю перевагу через відсутність практики використання всього комплексу засобів конкурентної боротьби: цінової політики, ефективних методів стимулювання, створення позитивного іміджу тощо. За таких умов підприємствам необхідно правильно оцінити ринкове середовище та власні можливості щодо забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності.

6. Окремі підприємства спиртової галузі України, не зважаючи на значне зниження обсягів виробництва спирту в Україні у 2002 році, 2003 році та 2004 році, збільшили обсяги виробництва. Серед них і підприємства спиртової галузі Полтавської області.

7. У результаті аналізу конкурентного середовища на регіональному ринку ми прийшли до висновку, що найбільшим ступенем конкурентоспроможності на сьогоднішній день у спиртовій галузі області володіє Лохвицький спиртозавод. Порівнюючи обсяги і структуру виробництва на окремих підприємствах спиртової галузі Полтавської області, слід відмітити, що вони здійснюють досить відмінну асортиментну політику.

8. Аналізуючи фінансово - господарську діяльність Вишняківського спиртового заводу слід відмітити, що Вишняківський спиртовий завод є фінансово - незалежним, рентабельним підприємством. Про це засвідчують вищі за нормативне значення коефіцієнти фінансової незалежності й фінансування. В цілому структуру майна підприємства можна оцінити, як мобільну, адже більша частина фінансових ресурсів вкладена в оборотні активи. Основним джерелом фінансування господарської діяльності Вишняківського спиртового заводу виступає власний капітал. З року в рік його обсяги зростають за рахунок прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток спиртового заводу.

9. Функція маркетингу на Вишняківському спиртозаводу практично не виконується. Носієм функції маркетингу на Вишняківському спиртозаводу є його директор.

На основі аналізу та висновків, що зроблені нами в дипломної роботи можна запропонувати наступні пропозиції:

1. Для підвищення конкурентоспроможності Вишняківському спиртозаводу було запропоновано вдосконалити існуючі технології виробництва спирту та впровадити нових видів продукції, зокрема абсолютованого спирту. За нашими розрахунками, економічний ефект від впровадження технології абсолютизованого спирту на Вишняківському спиртозаводі складе 10850 гривень, термін окупності - 1,05 року.

2. Ефективне управління Вишняківським спиртозаводом в період становлення ринкових відносин неможливо без передбачення майбутнього, без прогнозування перспективи його розвитку та розробки певних сценаріїв розгортання подій. Нами запропоновано до впровадження удосконалену технологію формування та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства, обов'язковим етапом якої є розробка сценаріїв ймовірних подій у зовнішньому середовищі. Це важливо для обґрунтування та оцінки стратегій підприємства, визначення перспектив збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції і її збуту, одержання високих фінансових результатів діяльності підприємства. Рекомендуємо для Вишняківського спиртозаводу прийняти до уваги відповідні стратегії забезпечення конкурентоспроможності за умов песимістичного, оптимістичного та найвірогіднішого сценарію розвитку подій у макро- та мікро середовищі підприємства

3. Процес формування та реалізації стратегії Вишняківського спиртозаводу є складним і завжди пов'язаний з ризиком. Тому визначаючи конкурентоспроможність Вишняківського спиртозаводу при впровадженні вибраної стратегії, необхідним є врахування ризику, значення якого повинно бути оптимальним. Згідно з визначеними етапами реалізації стратегії, нами було сформульовано напрями та конкретні механізми впровадження всіх стадій вказаного процесу і отримано результати реалізації запропонованої стратегії, яка забезпечуватиме конкурентоспроможність підприємству на відповідному ринку.

4. Пропонуємо запровадити дослідження ринків потенційних товарів та послуг у відповідності з місією фірми, та обирати такі стратегічні зони господарювання, які здатні у довготерміновій перспективі забезпечити зовнішню гнучкість підприємства, тобто можливість її переорієнтації на функціонування у найбільш сприятливих з економічної, політичної, правової, соціально-культурної, науково-технічної та екологічної точок зору зонах.

5. Слід зосередити увагу на формуванні ефективної цінової політики, яка забезпечить у довготерміновій перспективі стійкий стан підприємства як на традиційних, так і на освоюваних сегментах ринку. Так, наприклад, пропонуємо складати індивідуальний портфель цінових пропозиції до кожного окремого клієнта Вишняківського спиртозаводу.

6. Як шлях підвищення конкурентоспроможності Вишняківського спиртозаводу запропоновано впровадити у внутрішню структуру підприємства відділ маркетингу. Основними завданнями відділу маркетингу на Вишняківському спиртозаводі є моніторинг та сканування змін чинників зовнішнього середовища, пристосування асортиментної політики підприємства до потреб ринку, пошук постачальників сировини, споживачів як в нашій державі, так і за її кордоном.

7. Пропонуємо в обов'язки відділу маркетингу Вишняківського спиртового заводу запровадити на першому етапі діяльності такі функції: забезпечення потреб підприємства у ресурсах, організація продажу продукції, аналітичну, що включає вивчення ринку.

8. Для відділу маркетингу Вишняківського спиртозаводу пропонується наступний розклад - начальник відділу, аналітик стану ринку, менеджер з питань збуту та матеріально - технічного забезпечення та економіст. В роботи пропонується перелік обов'язків по кожній штатній одиниці.

9. Головним напрямом диверсифікації товарної стратегії Вишняківського спиртозаводу, на наш погляд, є переробка цільного зерна в хлібопекарські дріжджі й інші побічні продукти. З огляду на несприятливо сформовану обстановку в Україні зі збутом спирту і дорогі ціни на закупівлю сировини, доцільно переробляти незначну кількість зерна в хлібні дріжджі з побіжним виробленням з відходів їхнього виробництва етилового спирту, сухий барди і вуглекислоти, а також кінцевої продукції наступних напрямків - лікеро - горілчана продукція, парфумерна продукція, високооктанові домішки до автомобільного палива.

10. Пропонуємо реалізувати напрям диверсифікації по засвоєнню виробництва лікеро - горілчаної продукції за рахунок наступних позиції - горілчана продукція, лікери, настоянки, бальзами, джини, наливки на базі використання ресурсів лікарських трав та плодово - ягідної сировини, яка є в достатньої кількості у Полтавському регіоні.

11. Для напряму диверсифікації по засвоєнню виробництва лікеро - горілчаної продукції пропонуємо запровадити торгівельні знаки “Богдан" та “Вішняківська" з відповідною державною та патентною реєстрацією. А також для формування і підтримці іміджу Вишняківського спиртового заводу пропонуємо використовувати офіційні бланки листів, а також поштові конверти з логотипом Вишняківського спиртового заводу.

12. Пропонуємо реалізувати напрям диверсифікації по засвоєнню виробництва парфумерної продукції за рахунок наступних позиції - лосьйони для шкіри обличчя типу “Ранок", одеколони типу “Шипр", еліксири ротової порожнини типу “М'ятний", “Лісний" та “Евкаліптовий".

Список використаної літератури

1. Конституція України/ Україна. Верховна Рада. - Полтава: Вид-во Полтава, 1996. - 44с.

2. Україна. Верховна Рада. Закон України про внесення зміни до статті 20 закону України «Про підприємства в Україні» від 21 вересня 2002 року// Офіційний вісник України. - 03/11/2000. - N42. - С.1.

3. Україна. Верховна Рада. Про підприємство: Закон України від 7.02.1991 р. N 698-ХІІ // Закони Украъни. Т.1. - Х.: Ін-т законодавства ВР України, 1996. - С. 191-200.

4. Україна. Верховна Рада. Про внесення змін до Закону України «Про рекламу»: Закон від 11.07.2003 р. N 1121-IV // Урядовий кур'єр. - 24/09/2003. - Газета органів державної виконавчої влади України. - С. 1-7.

5. Україна. Верховна Рада. Про власність: Закон України від 7.02.1991 р. N697 зі змінами від 28.02 1995 р. // Закони України . Т. 1. - Х.: Ін-т законодавства ВР України, 1996. - С. 173-188.

6. Україна. Верховна Рада. Закон “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство”: Від 30.06.99р. // Голос України. - 31/08/1999. - Газета Верховної Ради України. - С. 5-13.

7. Україна. Верховна Рада. Закон “Про внесення змін до Закону України “Про господарські товариства”: Закон від 7.03.2002 р. N 3095-ІІІ // Галицькі контракти. - 21/04/2002. - N 15. - Асоціація “Контакт”. - С. 77-79.

8. Україна Верховна Рада. Господарський кодекс України: Від 16.01.2003р. N 436-IV // Голос України. - 14/03/2003. - Газета Верховної Ради України.-С.5-26.

9. Указ Президента України від 03.02.98 №79 “ Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”.-96 с.

10. Указ Президента України від 12.05.98 №456 “Про державну підтримку малого підприємництва”.-125 с.

11. Указ Президента України від 03.07.98 № 727/98 “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.- 145с.

12. Указ Президента України 23.0798 № 817 “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності”.-120с.

13. Постанова Кабінету міністрів України від 29.01.99 № 112 “ Про порядок координації проведення планових візитних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами”.-90с.

14. Альперин Л. Что нужно для успешной конкуренции с зарубежными фирмами. "Стандарты и качество". №2, 1991 г. с 12-16

15. Андреев А. Поднимите бокал за промышленность.// Вісник податкової служби України. - 1998 ,№1, с.55-57.

16. Балабанов И.Т. Новые формы организации предприятий. - Л.: Лениздат, 1991.-328с.

17. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? - Финансы и статистика, 1995.-281с.

18. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1994.-429с.

19. Бандурко А.П., Коробов В.І. Фінансова діяльність підприємства. - К.: Знання, 1997.-321с.

20. Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность. К., "Знание Украины",1992 г., 40с.

21. Білоус Г.А. Економіка підприємства.- К.: Вища школа,1999. -431с.

Размещено на Allbest.ru

...