Технологія прийняття та реалізації управлінських рішень в сучасній організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доповідь

«Технологія прийняття та реалізації управлінських рішень в сучасній організації»

Актуальність дослідження: Існування будь-якої організації пов'язано з розробкою, прийняттям і реалізацією управлінських рішень. Від того, які саме управлінські рішення розробляються і реалізуються, залежить конкурентоспроможність організації, ефективність її діяльності. Саме ця обставина викликає великий інтерес до питань забезпечення якості розробки управлінських рішень, що з рештою визначає ефективність менеджменту в цілому. конкурентоспроможність управлінське рішення валюта

Нинішнє економічне середовище через нестабільність і зміни потребує використання ефективних методів управління, таких що відповідають рівню сучасних виробничих систем. На перший план виходять питання ефективності діяльності організації, безпосередньо пов'язані з якісною підготовкою та реалізацією управлінських рішень. Це визначає важливість оволодіння кожним спеціалістом у галузі управління сучасними теоретичними знаннями та практичними навичками розробки управлінських рішень.

Аналіз останніх наукових досліджень: Питанню прийняття управлінських рішень приділяли увагу надзвичайно велика кількість дослідників різних галузей знань: соціологів, політологів, психологів, економістів тощо. Зокрема вивченню особливостей підготовки та прийняття управлінських рішень присвятили свої роботи багато вітчизняних та іноземних вчених в своїх працях, а саме Алачева Т.І. «Інформаційне забезпечення обґрунтування управлінських рішень в умовах маркетингової орієнтації підприємств», Беседовський О.М. «Прийняття управлінських рішень: процес ний підхід», Дайновський Ю.А. «Методологічні основи формування управлінських рішень у підприємництві», Данилович М.Л. «Прийняття стратегічних управлінських рішень на підприємстві», Дарманьска Г.О. «Удосконалення економічного механізму підготовки управлінських рішень», Єршова О.Л. «Моделі, методи та засоби інформаційної технології прийняття управлінських рішень в соціально-економічних системах», Карлик Ю.Ю. «Управління в умовах нестабільного ринкового середовища», Лабскер Л.Г. «Общая методика конструирования критериев оптимальности решений в условиях риска и неопределенности», Лазоренко Л.В. «Розробка та обґрунтування управлінських рішень в ринкових умовах», Лесечко М.Д. «Методи обґрунтування і оцінювання управлінських рішень», Макарюк О.В. «Обґрунтування управлінських рішень в умовах неповної визначеності в системі менеджменту підприємства», Назаренко Н.С «Інформаційно-методичне забезпечення обґрунтування управлінських рішень», Найт Ф.Х. «Риск, неопределенность и прибыль», Пантелєєва О.Г. «Моделювання процесу прийняття стратегічних рішень в умовах нестабільного економічного середовища» та інші. [ 1, с. 1;3]

Ними досліджено теоретичні засади розроблення та ухвалення управлінських рішень, вимоги, які до них висуваються, методичні положення, механізми запобігання негативних наслідків прийняття рішень тощо.

Проте існують питання які потребують детальнішого дослідження та вирішення. Актуальні сьогодні: прийняття управлінських рішень в умовах нестабільності ринку, валюти і економіки; роль, місце та кваліфікація управлінських рішень у діяльності організації, психологічні аспекти управлінських рішень,

Мета: Полягає у обґрунтуванні технології прийняття та реалізації управлінських рішень в сучасній організації.

На сучасному етапі розвитку суспільства ефективна діяльність організації в значній мірі залежить від своєчасного вирішення питань.

Кожна організація визначає певні цілі своєї діяльності. Їх ефективне досягнення можливе лише внаслідок таких управлінських дій, котрі якісно розробляються та послідовно реалізуються в рамках даної організації. Плануючи діяльність організації, менеджери визначають цілі, способи їх реалізації та ресурси, необхідні для їх досягнення.

Погоджуємось із П. Друкером, який визначає управління як «особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу». [3, с. 1]

У процесі діяльності організації приймаються рішення щодо організаційної структури , організації виробничого процесу, розподілу робіт та забезпечення їх необхідними засобами тощо. Від того, наскільки обґрунтованими будуть ці рішення, залежатимуть успіх чи невдача організації, її процвітання чи занепад [4, с. 50].

Поняття «рішення» у сучасному житті дуже багатозначне. Воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору.

Наукові статі показують що погляди науковців є тотожними щодо управлінських рішень. У вітчизняних тлумачних та енциклопедичних словниках у самому загальному виді поняття «рішення» трактується як продуманий намір зробити що-небудь, якось вчинити.

Поняття рішення як вважає Д. Дерлоу - це той пункт, у якому вибір робиться між альтернативними та як правило конкуруючими можливостями.

На думку адміністративіста С.В. Пєткова, прийняття кожного рішення - це необхідність балансу між вигодою, витратами, ризиком. [6, с. 167]

Отож управлінське рішення - це результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, характеризуються:

- невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов;

- недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення;

- необхідністю вирішення в необмежений час. [4, с. 50]

Як відомо, управлінське рішення є дією особи, яка його приймає, і як кожна дія може мати як позитивні так і негативні наслідки.

Приміром на думку В.Я. Малиновського, «головною вимогою до управлінського рішення є чіткість, зрозумілість для виконавців, конкретність та підконтрольність». [1, с. 1]

Погоджуючись з таким переліком вимог, які висуваються до управлінських рішень,необхідно й відзначити й те, що він є дещо звуженим.

А. Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А. Ю. Расіна та Л.Ю. Гордієнко називають більш ширший перелік вимог: обґрунтованість, своєчасність, повноту змісту, владність, узгодженість з раніше прийняттими рішеннями.

Доктор економічних наук Хміль Ф.І. розкриває наступні вимоги до управлінських рішень:

- Цілеспрямованість, пояснюється тим що кожне управлінське рішення

повинне мати мету, чітко пов'язану із стратегічним планом.

- Кількісна і якісна визначеність. Вираження результатів у кількісних показниках, результати які не мають кількісного показника мають бути охарактеризовані якісно.

- Правомірність. Будь-яке управлінське рішення повинне випливати із правових норм.

- Оптимальність.

- Своєчасність.

- Комплексність управлінських рішень передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв'язків та взаємозалежностей діяльності підприємств.

- Гнучкість. Рішення може потребувати коректив, а інколи і прийняття нових рішень.

- Повнота оформлення. Необхідно щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння. [1, с.1]

Прийняття рішень, як і обмін інформацією, - складова частина управлінської функції і являє собою складний і систематизований процес, який починається з формулювання проблеми і закінчується здійсненням дій, які вирішують цю проблему.

Кабушкін Н.І. визначає процес прийняття та реалізації управлінських рішень, як складний та багатосторонній механізм менеджменту. Він включає ряд стадій та операцій, кількість та зміст яких визначає керівник. [5, с. 1]

Звичайна процедура прийняття рішення поділяється на два блоки дій: дії пов'язані із розробкою стратегічного рішення та дії пов'язані з прийняттям рішення. Розробка рішення включає в себе наступний набір дій:

- аналіз факторів спричинивши появу проблеми;

- аналіз ймовірних наслідків відсутності прийнятого рішення;

- формування певного спектру критеріїв;

У якості критеріїв прийняття рішень можуть виступати такі чинники як:

· вартість досліджень;

· період впровадження науково-технічних розробок;

· рівень розробок у порівнянні із світовими досягненнями;

· забезпеченість ресурсами;

· кваліфікація персоналу;

· адекватність потребам ринку та ін. [2, с. 7]

- пошук найбільш компетентних відповідальних осіб, спеціалістів, експертів які б сприяли розробці та оцінці рішення;

- постановка завдань;

- пошук інформації, її обробка та аналіз;

- визначення вихідних характеристик проблеми

- затвердження мети та критеріїв управління, їх кінцеве формулювання.

Прийняття рішення міститься в наступному:

- обґрунтування та побудова формалізованої моделі проблемної ситуації;

Моделювання часто необхідне у зв'язку зі складністю проблем управління і труднощами проведення експериментів у реальному житті.

Модель - це узагальнення і припущення, зроблені у графічній або математичній формі. [2, с. 9]

Головною характеристикою моделі можна вважати спрощення реальної життєвої ситуації, для якої вона використовується.

Існує три базових типи моделей:

· фізична

· аналогова

· математична [2, с. 9]

Важко не погодитись із думкою М. Мескона, що практично будь-який метод прийняття рішень, який використовується в управлінні, можна технічно розглядати як різновид моделювання. [3, с. 9]

- обґрунтування та побудова формалізованої моделі проблемної ситуації;

- розробка альтернативних варіантів рішення;

- вибір методу рішення;

- обґрунтування обраної альтернативи;

- обговорення обраної альтернативи із експертами та потенційними виконавцями;

- організація виконання рішення;

- контроль виконання рішення;

- стимулювання якості виконання прийнятого рішення. [2, с. 4 ]

А. Мельник і група авторів вважають, що для розробки, реалізації й оцінювання управлінських рішень з метою підвищення їх результативності, ефективності, якості та послідовності необхідно застосовувати їх певну класифікацію.

Оскільки рішення приймаються людьми, то їхній характер багато в чому несе відбиток особистості менеджера, причетного до їх появи. У зв'язку з цим розрізняють зрівноважені, імпульсивні, інтерні, ризиковані та без ризиковані рішення. [4, c. 52]

Для підвищення якості прийняття рішень керівники користуються прогнозуванням.

Прогнозування - це метод, у якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення.

При цьому ефективним буде використання японської моделі прийняття рішень, яка має назву „рінгі”. Ця модель зарекомендувала себе як ефективний груповий спосіб вирішування стратегічних питань. Суть цього підходу полягає в наступному: керівникові важко прийняти ефективне рішення самотужки, у будь якому випадку залишаться зони які не підпали під аналіз та формування альтернатив, або не всі ракурси проблемного питання були розглянуті. З метою зменшення ризику помилкового рішення або його відхилення та відповідальність за прийняття розподіляється між всіма керівниками яких торкається це рішення. Таким чином, керівна особа, котра приймає стратегічне управлінське рішення повинна повідомити певну кількість функціональних керівників про діапазон прийняття рішення та можливі альтернативи. В свою чергу кожен з керівників отримуючи таку інформацію повинен надати своє бачення проблеми, може навести аналітичні дані або критику стосовно пропонованих альтернатив. Таким чином, ми можемо досягти багато ракурсного погляду на проблемне питання, спричинити появу ефекту синергії, плюс до цього, рішення буде прийматися із урахуванням потреб різних функціональних сфер, тобто одночасно знижується ризик появи між функціональних конфліктів. [2, c. 8]

Отже, процедура прийняття стратегічного управлінського рішення перейде на якісно новий рівень, що безумовно спричинить більшу ефективність цього процесу.

Висновок

Вищевикладене дає підставу зробити висновок, що управлінське рішення має складну недостатньо досліджену природу, тому науковці і фахівці розглядають різні аспекти прийняття управлінських рішень, щоб виявити закономірності здійснення цих процесів у політиці, бізнесі, державному управлінні.

Сучасний етап розвитку організацій цікавий тим, що зміни навколишнього середовища примушують керівників шукати все нові й нові методи та засоби управління різноманітними питаннями керованих ними систем. В той же час , інколи зміни відбуваються так швидко, що керівник навіть не встигає усвідомити ці зміни, не кажучи вже про реакцію на них. Тому безумовно, дуже гостро стоїть питання формування сучасних підходів до різних аспектів управлінської діяльності, особливо до прийняття управлінських рішень. Таким чином, організація прийняття управлінського рішення є складним технологічним процесом. У зв'язку з унікальністю та значущістю кожної організації цей процес набуває значних особливостей. Такими особливостями є обмеженість варіантів управлінських рішень залежно від типу ситуації, потреба у значній формалізації цих дій, наявність повноважень у осіб й інших суб'єктивних чинників, що впливають на процес прийняття й реалізацію управлінського рішення.

Використана література

1. Методичні підходи до обґрунтування управлінських рішень (огляд літератури) [Електронний ресурс] / І. П. Сірік Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=623

2. Сучасний погляд на прийняття стратегічних управлінських рішень по координації науково-технічної діяльності промислового підприємства (огляд літератури) [Електронний ресурс] / Т. П. Гончаренко Режим доступу : http://uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_M/Honcharenko_2.pdf

3. Теоретичні засади формування управлінських рішень (огляд літератури) [Електронний ресурс] / А. М. Дроб'язко Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2011-1/doc/1/05.pdf

4. Теоретичні основи та сутність управлінських рішень. Моделі прийняття управлінських рішень (огляд літератури) [Електронний ресурс] / С. В. Цюцюра, О. В. Криворучко, М. І. Цюцюра Режим доступу : http://www.knuba.edu.ua/doc/zbirnyk1/urss9_pdf/50-58.pdf

5. Технологія прийняття та реалізація управлінських рішень (огляд літератури) [Електронний ресурс] / М. С. Грішин Режим доступу : http://kerivnyk.info/2014/01/grishyn.html

6. Філіпенко А. С. Місце управлінського рішення в адміністративно-правовій діяльності / Філіпенко А. С. // Вісник НТУУ "КПІ". Політологія. Соціологія. Право : збірник наукових праць. - 2012. - № 3 (15). - С. 166-169. - Бібліогр.: 10 назв.

Размещено на Allbest.ru