Размещено на http://www.allbest.ru/

30

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ І ДИЗАЙНУ

Реферат на тему:

«Стратегічне планування. Суть статегічного планування»

Виконала студентка

Гр.БПО 2-12

Огійчук Анна

Київ- 2014

План

Вступ

1. Суть планування

2. Стратегічне планування

Висновок

Використана література

Вступ

Час, в який ми живемо, - епоха змін. Наше суспільство здійснює вик-лючно важку, багато в чому суперечливу, але історично неминучу і безпо-воротну перебудову. У соціально-політичному житті це перехід від тоталі-таризму до демократії, в економіці - від адміністративно-командної системи до ринку, в житті окремої людини - перетворення його з "гвинтика" в самос-тійного суб'єкта господарської діяльності. Такі зміни в суспільстві, в еконо-міці, в усьому нашому життєвому устрої складні тим, що вони вимагають зміни нас самих.

У спрощеному розумінні, менеджмент - це уміння домагатися постав-лених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших лю-дей. Менеджмент - по-російськи "управління" - функція, вид діяльності по керівництву людьми в найрізноманітніших організаціях. Менеджмент - це також область людського знання, що допомагає здійснити цю функцію. Нарешті, менеджмент як збиральне від менеджерів - це певна категорія людей, соціальний шар тих, хто здійснює роботу по управлінню.

А управління розглядається як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших - ця не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємозв'язаних дій. Ці дії, кожне з яких саме по собі є процесом, дуже важ-ливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція теж є процесом, тому що також складається з серії взаємозв'язаних дій. Процес управління є загальною сумою усіх функцій.

Процес управління (менеджмент) має чотири взаємозв'язані функції: планування, організація, мотивація і контроль.

Планування здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв'язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Стратегічне планування стосується й цілей, і засобів. В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця ціль повинна досягатися. Отже, стратегічне планування - це прогнозне управління, пов'язане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація. Планування повинне суміщатися з практикою поточного управління. Завжди необхідно пам'ятати, що стратегія це засіб для створення додаткової вартості.

1. Суть планування

Планування являється однією з основних функцій управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес планування забезпечує основу для управління членами організації.

Планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів.

Планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільш повно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собою потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.

Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї фірми та кожного підрозділу окремо на певний період; визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які необхідні для вирішення поставлених завдань.

Таким чином, призначення планування як функції управління полягає в нама-ганні завчасно врахувати за можливістю всі внутрішні та зовнішні

фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств. Воно передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найефективнішого використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всією фірмою. Тому планування повинно забезпечити взаємозв'язку між окремими структурними підрозділами фірми, які включають всю технологічну ланку: наукові дослідження і розробки, виробництво та збут.Ця діяльність опирається на виявлення та прогнозування споживчого попиту, аналіз й оцінку наявних ресурсів та перспектив розвитку господарської кон'юнктури. Звідси випливає необхідність зв'язку планування з маркетингом та контролем з метою постійного коригування показників виробництва і збут слідом за змінами попиту на ринку.

У залежності від змісту, мети і завдань виділяють такі форми планування та види планів:

1. Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:

перспективне планування (прогнозування);

середньострокове планування;

поточне (бюджетне, оперативне) планування.

2. Види планів:

а) в залежності від змісту господарської діяльності - плани науково-дослідницьких та дослідницько-конструкторських робіт; виробництва і збуту; матеріально-технічного постачання; фінансовий план;

б) в залежності від організаційної структури підприємства (фірми) -- плани виробничої дільниці; плани дочірньої компанії.

Планування - це початковий етап управління. Однак це є не єдиний акт, а процес, який триває до завершення комплексу операцій, що плануються.

Планування містить у собі визначення:

кінцевої та проміжної мети;

завдань, вирішення яких необхідне для досягнення мети;

засобів та способів їх вирішення;

необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

Нині значна увага приділяється перспективному плануванню як інструменту централізованого управління. Таке планування охоплює період від 10-ти до 20-ти років (частіше 10-12 років). Воно передбачає розробку загальних принципів орієнтації фірми на перспективу (концепцію розвитку); визначає стратегічний напрям і програму розвитку, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів, які забезпечують досягнення поставленої мети. Перспективне планування допомагає приймати рішення з комплексних проблем діяльності фірми в міжнародному масштабі:

- визначення напрямів і розмірів капіталовкладень та джерел їх фінансування;

- впровадження технічних новинок і прогресивної технології;

- диверсифікація виробництва й оновлення продукції;

- форми здійснення закордонних інвестицій в умовах придбання нових підприємств;

- удосконалення організації управління в окремих підрозділах і кадровій політиці.

В системі перспективного планування в залежності від методології і мети розрізняють довгострокове і стратегічне планування.

В системі довгострокового планування використовується метод екстраполяції, тобто використання результатів показників минулого періоду і на основі визначення оптимістичної мети поширення декількох завищених показників на майбутній період, розраховуючи нате, що майбутнє буде краще, ніж минуле.

Системи довгострокового планування застосовують в 70-80 відсотків найбільших японських корпорацій, які організують планування таким чином:

вибираються 5-Ю ключових стратегій і навколо них формують політику довгострокового розвитку;

одночасно приймаються середньострокові плани для об'єднання стратегій в єдине ціле і ув'язки з розподілом ресурсів;

вище керівництво визначає мету кожному підрозділу, а підрозділ розробляє кількісні плани досягнення цієї мети "знизу--доверху".

Стратегічне планування має на меті дати комплексне наукове обгрунтування проблем, з якими може зіткнутися фірма в майбутньому, і на цій основі роз-робити показники розвитку фірми на плановий період.

За основу при розробці стратегічного плану беруть:

аналіз перспектив розвитку фірми, завданням якого є виявлення тенденцій і факторів, що впливають на розвиток відповідних тенденцій;

аналіз позицій у конкурентній боротьбі, завдання якого полягає у визначенні, наскільки конкурентоспроможна продукція фірми на різних ринках і що фірма може зробити для поліпшення результатів роботи в конкретних напрямах; планування ресурс керівництво стратегія

вибір стратегії на основі аналізу перспектив розвитку фірми в різних видах діяльності та визначення пріоритетів з конкретних видів діяльності з точки зору її ефективності й забезпечення ресурсами;

-аналіз напрямів диверсифікації видів діяльності, пошук нових, більш ефективних її видів і визначення результатів, що очікуються.

Середньострокові плани найчастіше охоплюють п'ятирічний строк, оскільки він найбільш точно відповідає періоду оновлення виробничого апарату та асортименту продукції. В цих планах формуються основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія фірми в Цілому і кожного підрозділу (реконструкція та розширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортименту);

стратегія збуту; фінансова стратегія; кадрова політика; визначення обсягу та структури необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання з урахуванням внутріфірмової спеціалізації та кооперування виробництва. Середньострокові плани передбачають розробку в певній послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеноїдов-гостроковою програмою розвитку.

Поточне планування здійснюється шляхом детальної розробки оперативних планів для фірми в цілому та її окремих підрозділів. Наприклад, програми маркетингу, планів з наукових досліджень, планів з виробництва, матеріально-технічного забезпечення. Основними ланками поточного плану виробництва є календарні плани (місячні, квартальні, піврічні). Це -детальна конкретизація мети і завдань, які поставлені перспективними та середньостроковими планами.

Реалізація оперативних планів здійснюється через систему бюджетів або фінансових планів, які складаються на рік абскороткий строк по кожному підрозділу окремо. Бюджет формується на основі прогнозу збуту, що необхідно для досягнення визначених планом фінансових показників. При його складанні насамперед враховуються показники, що розроблені в перспективних або оперативних планах. Через бюджет здійснюється взаємозв'язок між перспективним, поточним та іншими видами планування.

2. Стратегічне планування.

Стратегічне планування є набором дій і рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.

Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає в ухваленні управлінських рішень. Його завдання - забезпечити нововведення і зміни в організації достатньою мірою. Точніше кажучи, процес стратегічного планування є тією парасолькою, під якою ховаються усі управлінські функції.

Суть стратегії. Слово "стратегія" пішло від грецького strategos, "мистецтво генерала".

Стратегія є детальним усебічним комплексним планом, призначеним для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей.

Стратегічний план повинен розроблятися швидше з точки зору перспективи усієї корпорації, а не конкретного індивіда. Хоча, на особистих підприємствах засновник підприємства може дозволити собі відносну розкіш поєднувати особисті плани із стратегією організації.

Стратегічний план повинен обгрунтовуватися великими дослідженнями і фактичними даними. Щоб ефективно конкурувати у сьогоднішньому світі бізнесу, фірма повинна постійно займатися збором і аналізом величезної кількості інформації про галузь, ринок, конкуренцію і інші чинники.

Стратегічний план надає фірмі визначеність, індивідуальність, що дозволяє їй притягати певні типи працівників, і, в той же час, не притягати працівників інших типів. Цей план відкриває перспективу для організації, яка направляє її співробітників, притягає нових працівників і допомагає продавати вироби або послуги.

Нарешті, стратегічні плани мають бути розроблені так, щоб не лише залишатися цілісними впродовж тривалих періодів часу, але і бути досить гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити їх модифікацію і переорієнтацію.

Планування і успіх організації. Деякі організації, як і індивіди, можуть досягти певного рівня успіху, не витрачаючи великої праці на формальне планування. Більше того, стратегічне планування саме по собі не гарантує успіху. Організація, що створює стратегічні плани, може потерпіти невдачу із-за помилок в організації, мотивації і контролі.

Процес стратегічного планування.

Проте, формальне планування може створити ряд важливих і часто істотних сприятливих чинників для організації.

Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Стратегічне планування дає основу для ухвалення рішення. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність спільної мети усередині організації.

Для стратегічного планування характерні наступні положення.

1.Небольшой плановий відділ (менше 6 чоловік) корпорації доповнюється плануванням на нижчих рівнях.

2.Возраст функції планування навіть в найбільш великих корпораціях налічується менше десяти років.

3.Стратегические плани розробляються на нарадах вищого керівництва корпорації, що проводяться щорічно.

4.Годовой стратегічний план об'єднується з річним фінансовим планом.

5. У більшості організацій вважають, що функція планування може бути вдосконалена.

Цілі організації. Першим і, можливо, найістотнішим рішенням при плануванні буде вибір цілей організації.

Основна спільна мета організації - чітко виражена причина її існування - позначається як її місія. Цілі виробляються для здійснення цієї місії.

Місія деталізує статус фірми і забезпечує напрям і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формылировка місії організації повинна містити наступне:

1. Завдання фірми з точки зору її основних послуг або виробів, її основних ринків і основних технологій. Простіше кажучи, якою підприємницькою діяльністю займається фірма?

2. Зовнішнє Середовище по відношенню до фірми, яка визначає робочі принципи фірми.

3. Культура організації. Якого типу робочий клімат існує усередині фірми? Якого типу людей притягає цей клімат?

Щоб вибрати відповідну місію, керівництво повинне відповісти на два питання: "Хто наші клієнти"? і "Какаие потреби наших клієнтів ми можемо задовольнити"?Клієнтом в цьому контекте буде будь-хто, хто використовує результати діяльності організації. Клієнтами некомерческой організації будуть ті, хто використовує її послуги і забезпечує її ресурсами.

Загальнофірмові цілі формулюються і встановлюються на основі загальної місії організації і певних цінностей і цілей, на які орієнтується вище керівництво. Щоб внести істинний вклад в успіх організації, цілі повинні мати ряд характеристик.

1. По-перше, цілі мають бути конкретними і вимірними. Виражаючи свої цілі в конкретних вимірних формах, керівництво створює чітку базу відліку для наступних рішень і оцінки ходу роботи.

2. Конкретний горизонт прогнозування є іншою характеристикою ефективних цілей. Цілі зазвичай встановлюються на тривалі або короткі часові проміжки. Довгострокова мета має горизонт планування приблизно рівний п'яти рокам. Короткострокова мета в большенстве випадків представляє один з планів організації, який слід завершити в межах року. Середньострокові цілі мають горизонт планування від одного до п'яти років.

3. Мета має бути досяжною, - щоб служити підвищенню эффективнисти організації.

4. Щоб бути ефективними, множинні цілі організації мають бути такими, що взаємно підтримують - т. е. дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні заважати досягненню інших цілей.

Цілі будуть значущою частиною процесу стратегічного управління тільки у тому випадку, якщо вище керівництво правильно їх сформулює, потім ефективно їх институционализирует, інформує про них і стимулює їх здійснення в усій організації. Процес стратегічного управління буде успішним в тій мірі, в якій вище керівництво бере участь у формулюванні цілей і якою мірою ці цілі відбивають цінності керівництва і реалії фірми.

Реалізація стратегічного плану.

Стратегічне планування придбаває сенс тоді, коли воно реалізується. Після вибору засадничої загальної стратегії її необхідно реалізувати, об'єднавши з іншими організаційними функціями. Важливим механізмом ув'язки стратегії є розробка планів і орієнтирів : тактики, політики, процедур і правил.

Тактика є конкретними короткостроковими стратегіями. Політика представляє загальні орієнтири для дій і ухвалення рішень. Процедури наказують дії, які мають бути зроблені в конкретній ситуації. Правила точно вказують, що слід робити в конкретній ситуації.

Оцінка стратегічного плану.

Розробка і наступна реалізація стратегічного плану здається простим процесом. На жаль, занадто багато організацій застосовують метод "впровадити негайно" по відношенню до планування і катострофически провалюються. Безперервна оцінка стратегічного плану має надзвичайне значення для довгострокового успіху плану.

Оцінка стратегії проводиться шляхом порівняння результатів роботи з цілями. Процес оцінки використовується в якості механізму зворотного зв'язку для коригування стратегії. Щоб бути ефективною, оцінка повинна проводитися системно і безперервно. Належним чином розроблений процес повинен охоплювати усі рівні - зверху вниз. При оцінці процесу стратегічного планування слід відповісти на п'ять питань:

1.Является чи стратегія внутрішньо сумісній з можливостями організації?

2.Предпологает чи стратегія допустиму міру ризику?

3.Обладает чи організація достатніми ресурсами для реалізації стратегії?

4.Учитывает чи стратегія зовнішні небезпеки і можливості?

5.Является чи ця стратегія кращим способом застосування ресурсів фірми?

Функція планування припускає рішення про те, якими мають бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягти цих цілей.

Висновок

Планування сьогодні - спеціалізована область з підрозділами. Існують організації, які займаються тільки прогнозуванням в конкретних сферах діяльності. Багато фірм і відділень крупних підприємств проводять детальний аналіз ринку, намагаючись спрогнозувати відношення споживачів до запланованих нових видів продукції. Відповідні спеціалісти розробили декілька специфічних методів створення і підвищення якості прогнозів. Результати прогнозування включаються в цілі організації, які визначаються керівництвом. Існують неформальні, кількісні і якісні методи прогнозування. Неформальні методи заключаються у зборі письмової та усної інформації, як допоміжний засіб для прогнозування і розробки цілей. Кількісні методи можна використовувати для прогнозування, коли є підстави вважати, що діяльність в минулому мала визначену тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому, і коли наявної інформації достатньо для виявлення статистики достовірних тенденцій або залежностей. Крім того, керівник повинен знати, як використовувати кількісну модель, і пам'ятати, що користь від прийняття більш ефективного рішення повинна перекрити витрати на створення моделі. Два типових методи кількісного прогнозування - це аналіз часових рядів і причинно-наслідкове моделювання. Коли кількість інформації недостатня або керівництво не розуміє складний метод, або коли кількісна модель виявляється дуже дорогою, керівництво може використати якісні моделі прогнозування. При цьому прогнозування майбутнього здійснюється експертами, до яких звертаються за допомогою. Чотири найбільш розповсюджених якісних методи прогнозування - це думка журі, сукупний погляд збутовиків, модель очікування споживача і метод експертних оцінок.

Використана література

Глущенко В.В. Менеджмент. Системные основы.

Армстронг М. Основы менеджмента: как стать лучшим руководителем.

Ансофф И. Стратегическое управление.

Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента.

Виханский О.С. Стратегическое управление.

Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент.

Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент.

Хентце Й. Основные цели стратегического менеджмента // Проблемы теории и практикум управления -1989- №12

Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала. ІІ том.

Размещено на Allbest.ru

...