Актуальні проблеми управління персоналом та економіки праці в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні проблеми управління персоналом та економіки праці в сучасних умовах

Ребенюк Л.В.

студентка ОФПД 4-9

Особливості лідерських якостей КЕРІВНИКА в управлінні персоналом

В сучасних умовах конкурентного середовища, коли кожний первинний трудовий колектив виконує тільки певні види робіт у загальній їх сукупності, лідерські якості керівника набувають все більшого значення.

Природу лідерства досліджували багато вчених різних країн і з різних методологічних підходів. Ральф Стогділ у 1948 р. та Річард Манн у 1959 р. намагалися згрупувати всі виявлені раніше лідерські якості. Стогділ дійшов висновку, що існують п'ять якостей, які характеризують лідера, а саме:

1) розум та інтелектуальні можливості;

2) впевненість у собі;

3) активність та енергійність;

4) знання справи;

5) вищий, за інших, статус.

Представляє цікавість результат досліджень американського консультанта Уорена Беніса, який визначив такі групи лідерських якостей: управління увагою, значенням, довірою та собою. У. Беніс пропонує лідерам ділитися владою в організації для створення середовища, в якому люди відчують значимість та важливість того, що вони роблять. Також пропонувалося використовувати теорії підходу з позиції особистих якостей, поведінкового підходу, ситуаційного підходу, тощо [2, с. 15].

Згідно з теорією лідерських якостей (теорія великих людей), найкращі керівники мають певний перелік особистих якостей, які є загальними для всіх (чесність, високий рівень інтелекту, знання, вражаюча зовнішність, ініціативність, дисциплінованість, високий рівень впевненості у собі, здоровий глузд, мудрість) [3, с. 40].

Лідерство, за своєю природою, є результатом одночасно як об'єктивних (інтереси, мета, потреби і задачі групи в конкретній ситуації), так і суб'єктивних (індивідуально психологічні особливості індивіда як ініціатора й організатора групової діяльності) чинників.

У поняття «лідерство» вкладається сила вираження самостійності особистості в прийнятті важливих рішень в значущих або критичних ситуаціях, тобто спроможність зайняти в групі або колективі провідне місце та вміти виправдати його. Воно виявляється в незалежності суджень, рішучості, активності, ініціативності, схильності до ризику тощо.

На сучасному етапі, в практиці роботи кращих підприємств, при оцінюванні якостей праці керівника враховується рівень і якість виконання ним таких основних ролей, кожна з яких складається з комплексу лідерських функцій керівництва (організатора трудового колективу, наставника працівників, виразника і захисника інтересів членів колективу, споживача, генератора та розповсюджувача інформації). Роль керівника трудового колективу полягає, в першу чергу, в забезпеченні високого рівня організованості колективу [2, с. 24].

Керівник первинного колективу, як організатор його трудової діяльності, повинен вміти ставити перед колективом конкретні цілі, виділяти серед них головні і другорядні, раціонально розподіляти у часі та просторі зусилля колективу для досягнення поставлених цілей, визначати засоби і методи вирішення конкретних завдань, розвивати ініціативу та здібності членів колективу, уміло використовувати їх знання та досвід при розподілі завдань конкретним працівникам. Тому організованість колективу - це перш за все єдність дій всіх його членів, різних за характером, темпераментом, фізичними і психічними даними, їх загальна цілеспрямованість у рішенні завдань щодо підвищення ефективності праці і якості надання послуг.

Лідерські якості керівника визначають успіх його організаційних здібностей. Поняття «вихователя трудового коллективу» містить комплекс функцій, які є обов' язковими для керівника будь-якого рівня. Якщо зважати на особливості характеру людини - можна бути першою особою в організації, та не бути лідером, оскільки його добровільно визнають як єдиного, хто здатний забезпечити задоволення потреб людей, знайти вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій [4, с. 51].

Лідерські якості керівника як захисника інтересів членів колективу вимагають вмілого поєднання у своїй роботі колективних і власних інтересів. Лідер не узурпує право з прийняття рішень, а, навпаки, делегує його кожному з членів команди. Його основне завдання - допомога працівникам у вирішенні проблем, у формулюванні цілей і завдань колективної діяльності. Відповідно, функція контролю за процесом праці (тобто заснована на адміністративному примусі влада над підлеглими) замінюється функцією координації різних, іноді суперечливих інтересів працівників. Завдяки цьому зростає роль знань, інтелектуальної потужності лідера. Він повинен турбуватись про те, щоб не було простоїв через недосконалу організацію праці, щоб робота була справедливо розподілена між працівниками.

Керівник колективу повинен сприяти працівнику, який прагне знайти краще використання своїм силам і здібностям на іншому робочому місці або в іншому підрозділі підприємства. Він повинен знати інтереси працівників і надавати їм допомогу у вирішенні соціальних та побутових проблем [1, с. 36].

На ефективність лідерства впливають деякі особистісні якості. Потреба в них зумовлена специфікою різних ситуацій та особливостями поставлених завдань. У такому разі необхідне поєднання особистісних рис із професійною компетентністю. Для ефективного лідера необхідні такі здібності, як : здійснення стратегічного окреслення перспектив розвитку керованої організації; моделювання складних ситуацій, прораховування ризиків, зміна організаційної структури й культури [5, с. 78].

Активна і постійна турбота керівника про своїх підлеглих має велике виховне значення, допомагає згуртованості і стабілізації трудового колективу, покращує показники його роботи. Керівник, як захисник інтересів підлеглого йому коллективу, наділений повноваженнями використовувати конкретні стимули для заохочення тих, хто має високу виконавчу майстерність, хороші кількісні і якісні показники роботи, дисциплінованість, відповідальність. Разом з тим, він повинен використовувати різні форми покарань і санкцій, щодо порушників трудової, виробничої та технологічної дисципліни з метою стимулювання добросовісних і дисциплінованих працівників у їхньому прагненні покращити своє ставлення до праці.

Дослідження у сфері лідерства показали, що в ефективності керівництва вирішальну роль можуть відіграти додаткові, ситуативні чинники: потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги і вплив середовища, інформація тощо. Крім того, ефективного керівника-лідера з-поміж інших вирізняє певна система якостей: творча обдарованість, високий рівень інтелекту, ініціативність, упевненість у своїх силах та ін [5, с. 82].

Також справжній лідер має бути: турботливим (зважати на інтереси, сумніви й успіхи інших людей); наполегливим (уміти зосередитися на меті, незважаючи на обставини); товариським (вміти уважно слухати, проводити зустрічі, презентації, проводити переговори та виступати на публіці); урівноваженим (вміло керувати серед метушні; відповідальним - розуміти значення своїх вчинків, їх вплив на інших); зосередженим (орієнтуватися на майбутнє і робити все для розвитку організації, розробляти довгострокові плани). лідерський керівник управління персонал

Будучи лідером, керівник має можливість впливати на процеси самоорганізації колективу, зближувати інтереси його членів. Це, в свою чергу, позитивно відображається на емоційній атмосфері, в якій протікають взаємовідносини між підлеглими, сприяє підвищенню згуртованості колективу, робить керівника більш успішним у розв'язанні міжособистісних конфліктів [3, с. 49].

Лідерство виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, "вдихнути" в них необхідну для цього енергію.

З вище сказаного, можна зробити висновок, що керівник, який бажає працювати ефективно, не має права використовувати єдиний метод управління протягом всієї кар'єри. Він повинен навчитись використовувати всі стилі, методи і способи впливу, які підходять для конкретних ситуацій. Ключем до ефективної праці керівника та колективу є здатність керувати, насамперед, собою і співпрацювати з колегами.

Література

1. Психологія управління: навч. посіб./ І.М. Еникеев, -- М.: ЮНИТИ, -- 2009 - 456 с.

2. Колпаков В., Анісімов О. Лідерство - фактор суспільного розвитку. Персонал - 2010. - № 9. - с. 66-73.

3. Костів Л. Становлення керівника: лідер і його команда // Молодь і підприємство. - 2011. - № 4.

4. Максименко С. Д. Загальна психологія: навч. посіб./ С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко -- К., -- 2010 - 204 с.

5. Скібіцька Л.І. Лідерство та стиль роботи менеджера. - К , - 2009 - 300 с.

Размещено на Allbest.ru