Розвиток зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Основні засади формування системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

2. Розподіл основних функцій державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за рівнями управління

3. Аналіз особливостей і тенденцій розвитку сучасної зовнішньоекономічної діяльності в Україні

4. Напрями розвитку системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

У сучасних умовах зовнішньоекономічна діяльність є важливою складовою процесу формування структури, динаміки, стійкості національної економіки. Сьогодні жодна держава у світі не може успішно розвиватися без ефективної системи зовнішньоекономічних відносин, які її господарським суб'єктам дозволяють інтегруватися у світове господарство.

Разом з тим, попри тенденції до інтеграції, світова економіка залишається конгломератом господарств із різними рівнями розвитку, а часом і прямо протилежними інтересами. Тому кожній країні важливо реалістично оцінювати своє нинішнє і можливе майбутнє місце у світовому співтоваристві з урахуванням власних інтересів і специфічних умов і цілей розвитку. Здійснити це під силу тільки державному управлінню зовнішньоекономічною діяльністю як сукупністю заходів і інститутів, що сприяють здійсненню зовнішньоекономічної політики країни у відношенні взаємозв'язків національних суб'єктів підприємництва із закордонними партнерами.

Особливістю України є нерівномірний розподіл зовнішньоекономічного підприємництва по регіонах країни. Тому й державне регіональне управління зовнішньоекономічною діяльністю має у нас свої специфічні ознаки. Виявити їх та обумовленість їх урахування в державному управлінні в цілях зростання ефективності зовнішньоекономічної діяльності - одна з найактуальніших практичних і дослідницьких проблем сьогодення в державній економічній політиці.

Ключовою проблемою державного управління на етапі утвердження в Україні соціально-ринкової моделі економіки є необхідність удосконалення системи державного управління на рівні регіону та визначення індикаторів оцінки ступеня розвитку зовнішньоекономічної діяльності як об'єкту означеної системи.

1. Основні засади формування системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність визначається у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що побудована на взаємовідносинах між ними, і має місце як на території України, так і за її межами.

Термін «регулювання» застосовується для позначення впливу держави, спрямованого на досягнення цілей її політики, і пов'язується, як правило, з непрямими методами державного управління.

Регулювання спрямоване на корекцію розвитку конкретного об'єкту, якщо виявлено певні відхилення від бажаного стану (тобто об'єднує функції нормування розвитку, контролю, забезпечення зворотного зв'язку, та покарання за порушення норми), тоді як управління передбачає означення цілей та планування розвитку, попередження небажаних ситуацій та організацію регулювання. Крім того, в разі, якщо в економіці переважає державна власність, тобто держава виступає як власник-управлінець, відпадає необхідність у непрямих методах, на яких базується державне регулювання.

Запропоноване визначення потребує конкретизації наступних особливостей загальної моделі взаємодій у державному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Вся система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльністю складається:

- з суб'єктів державного управління макро- (державного) та мезо- (регіонального) рівнів;

- об'єктів державного управління на макрорівні (соціально-економічних, політико-правових, культурних та науково-технічних процесів у національному та міжнародному масштабах), мезорівні (з урахуванням історичних, політико-географічних, соціально-економічних особливостей регіону) та мікрорівні (сукупність процесів господарювання індивідуальних економічних суб'єктів та сукупність відносин між ними);

- відносин між суб'єктами з приводу об'єктів та відносин між суб'єктами та об'єктами; зауважимо, що результат суб'єктно-об'єктних відносин визначається метою управлінського впливу;

- рівень розподілу та широта управлінських функцій на макро- та мезорівнях визначаються специфікою розвитку регіону та специфікою владних відносин між центром країни та її адміністративно-територіальними одиницями;

- держава в особі чи то центральних, чи регіональних органів влади впливає на макро- та мезоумови здійснення господарської діяльності взагалі й зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі, крім того, можливі варіанти безпосереднього впливу державних органів на зовнішньоекономічну діяльність індивідуального економічного суб'єкта;

- державне управління має базуватися на принципі зворотного зв'язку, оскільки саме так система державного регулювання може пристосовуватися до об'єктивних вимог розвитку зовнішньоекономічної діяльності та контролювати ефективність управлінського впливу на зовнішньоекономічну сферу;

- специфічною особливістю державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є необхідність урахування чинників іноземного та світового макро- та мезосередовища.

Отже, державне регулювання економіки є формою механізму державного управління економікою країни, де переважає недержавна форма власності, і де для досягнення цілей реалізації економічної політики розвитку самої держави і суспільства в цілому використовуються переважно непрямі методи владноуправлінського впливу. З огляду на це поняття «державне регулювання» буде використовуватися відносно методів регуляторного державного впливу на об'єкт управління.

2. Розподіл основних функцій державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за рівнями управління

Сучасні тенденції в Україні дають можливість запропонувати розподіл функцій державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності між загальнодержавним, регіональним і місцевим рівнями управління (табл. 1), який дозволяє чітко визначити сфери компетенції і відповідальності, сформувати основу для узгодження державних і регіональних інтересів щодо розвитку зовнішньоекономічної сфери, концентрувати обмежені ресурси для вирішення поточних і перспективних задач.

Таблиця 1 - Розподіл основних функцій державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за рівнями управління

Означений підхід щодо розподілу функцій державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовано на підвищення ефективності системи державного управління і на формування умов сталого розвитку зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні; крім того, він передбачає узгодження дій органів влади різних рівнів та забезпечує прозорість використання ресурсів регіонального розвитку.

3. Аналіз особливостей і тенденцій розвитку сучасної зовнішньоекономічної діяльності в Україні

У сучасний час в Україні триває процес побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки з демократичними пристроєм та цивільними морально-етичними цінностями, який передбачає ефективний і довгостроковий розвиток усіх секторів економіки, серед яких зовнішньоекономічній сфері належить особливе значення. Це пов'язано із орієнтацією промислового комплексу нашої країни на зовнішнє споживання, залежністю від постачання енергоносіїв і іншими чинниками.

Зовнішньоекономічна діяльність відіграє важливу роль у формуванні ефективної структури національного господарства, і, як показує досвід провідних країн світу, спроможна стати одним із головних важелів економічного зростання. Сучасний стан зовнішньоторговельних зв'язків України адекватно відображає загальний стан економіки країни і в значній мірі залежить від стану зовнішньоекономічної діяльності регіонів. Своєчасне визначення особливостей та закономірностей розвитку зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні виступає передумовою формування дієвого механізму державного управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Отже, система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності має містити наступні складові частини:

- підсистему суб'єктів управління зовнішньоекономічною діяльністю, у тому числі, й органів державного управління подвійного підпорядкування;

- підсистему механізму управлінського впливу цих суб'єктів на зовнішньоекономічну діяльність регіону.

Загальні економічні деформації в країні відбиваються і на її зовнішньоекономічній діяльності. Серед них варто виділити:

- стихійний характер формування зовнішньоекономічних зв'язків у перші роки незалежності, який обумовлює їх відповідність історично сформованій витратній структурі господарських регіональних комплексів;

- недостатній рівень конкурентоздатності продукції з високим ступенем переробки; високий ступінь зносу виробничих фондів підприємств й обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів;

- відсутність розвинених систем сертифікації і контролю якості експортної продукції та ін.

Для зовнішньоекономічної сфери характерні певні проблеми, що потребують свого вирішення і урахування в процесі формування дієвої системи державного управління нею.

По-перше, дуже гостро постають питання як безпеки в сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки країни в цілому, які необхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння світовому ринку.

По-друге, існують явні протиріччя регіонального характеру, подолання яких пов'язано зі створенням умов для активного включення регіонів до інтеграційних процесів, з визначенням національних пріоритетів та їх узгодженням з тенденціями розвитку, котрі існують, з одного боку, на глобальному рівні (рівні світового господарства), а з іншого - на рівні окремих великих промислових регіонів країни.

По-третє, необхідність активного спілкування і діалогу з міжнародними фінансовими інститутами, які можуть стати гарантами входження України до світового ринку і структурного відновлення економіки, поки що викликає неоднозначну реакцію широких кіл української громадськості. Крім того, дотепер нечітко визначені орієнтири країни ні в розвитку її внутрішньої економіки, ні в пошуках її майбутнього місця у світовому господарстві.

Подальший розвиток економіки України, за оцінками провідних закордонних експертів-аналітиків, в значній мірі залежить від інвестиційної політики, метою якої є забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку на основі якісного поновлення основних та оборотних фондів. Досягнення цієї мети вимагає, насамперед, не лише накопичення інвестиційних ресурсів, але й підвищення ефективності їх використання.

Проблему нестачі фінансових ресурсів усередині країни можливо вирішити за рахунок іноземних інвестицій, роль яких останнім часом неухильно зростає. зовнішньоекономічний діяльність регіон регулювання

Незважаючи на існуючі недоліки залучення іноземних інвесторів, більшість економістів є їх прихильниками. Прямі іноземні інвестиції приносять у країну не тільки капітал, засоби виробництва і передові технології, але й забезпечують зайнятість населення, сприяють освоєнню нових методів управління, технологій виробництва тощо. При цьому відкриття країни для закордонних інвесторів не повинно проходити стихійно. Тільки за допомогою успішного використання системи стимулів, обмежень і пільг можна домогтися оптимальної відповідності інтересів експортерів капіталу потребам країни-реципієнта.

У той же час не доцільно розглядати іноземні інвестиції як єдиний і винятковий засіб вирішення проблеми нестачі коштів для розвитку. Безумовно, необхідним є ефективне використання інвестиційного потенціалу як підприємств, так і банків України.

З огляду на весь комплекс факторів, що визначають особливості та тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні на сучасному етапі її розвитку, можна стверджувати про необхідність невідкладних кроків щодо вдосконалення державного регулювання розвитком зовнішньоекономічної діяльності країни як складової частини системи державного управління.

4. Напрями розвитку системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Ефективна система управління розвитком зовнішньоекономічної діяльності має відповідати певним вимогам, які пов'язані з особливістю конкретних видів діяльності. Це, насамперед, вимоги до побудови організаційної структури і організації самого процесу управління зовнішньоекономічною діяльністю, певна систематизація яких наведена на рис. 1.

Ефективна система регулювання зовнішньоекономічної діяльності здатна функціонувати за умови, що відбиває співвідношення прийнятих управлінських рішень і отриманих від їх реалізації результатів.

Рис. 1. Структурні елементи системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що сприяють підвищенню ефективності управління

Основна складність при цьому полягає в неможливості однозначної інтегральної оцінки зміни ситуації в регіоні в залежності від тих або інших рішень керуючої системи. Проте ефективність системи залежить від низки умов, що змінюють її деякою мірою. Визначення цих умов допоможе керуючій системі знайти потрібний підхід у виборі правильних рішень.

Дослідження багатьох науковців доводять, що для ефективності функціонування регіональної системи управління необхідні певні умови. До них насамперед можна віднести наступні:

- наявність ефективної регіональної системи аналізу;

- наявність ефективної інформаційної системи;

- передбачення розвитку управляючої системи в залежності від зміни зовнішніх умов, тобто необхідність і можливість мати випереджальну прогнозну картину дійсності;

- забезпечення взаємозв'язку регіональних програм розвитку і схем їхньої реалізації;

- взаємозв'язок управлінської системи з управляючою.

Характеризуючи визначені вимоги з точки зору державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, необхідно зазначити, що існуючі методи оцінки стану в регіонах досить ускладнені через відсутність надійних методичних підходів, потрібної інформації, спеціальних аналітичних служб тощо. Світовий управлінський досвід свідчить про необхідність використання в подібних цілях не єдиного показника і навіть не системи показників, а сукупності комплексних оцінок найважливіших управлінських ситуацій. При цьому складання переліку останніх є однією з головних задач оцінки загального стану державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності як такого.

Отже, вихідною основою розробки ефективної системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та перерозподілу функцій між державними та регіональними органами доцільно визначити оцінку стану зовнішньоекономічної діяльності кожного регіону, що дозволить розробити систему індикаторів розвитку зовнішньоекономічної діяльності, на основі якої повинно вирішуватися питання щодо розподілу функцій державного управління в ієрархії його суб'єктів.

Висновки

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначається як форма організації державного впливу на зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання з метою їхнього розвитку і узгодження цих зв'язків з ціллю стабільного та безпечного розвитку суспільства, що ґрунтується на реалізації функцій держави переважно непрямими методами.

Важливе місце в системі розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни посідає зовнішньоекономічна діяльність окремих регіонів. Розвиток цієї діяльності має бути предметом регіонального управління, що являє собою форму організації суспільного управління, яка ґрунтується на реалізації владноуправлінських функцій регіональними та місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування.

Дослідження змісту, пріоритетів, функцій і принципів побудови системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності дозволяє стверджувати, що управління її розвитком повинне базуватися на системі заходів з планування, організації, мотивації, контролю, прийняття рішень та комунікаціях, реалізація яких створюватиме умови розвитку зв'язків регіональних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з іноземними контрагентами та забезпечить узгодження цих зв'язків з ціллю стабільного та безпечного розвитку регіону та держави у цілому.

Вдосконалення системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає перерозподіл повноважень між державними та регіональними структурами у відповідності до стану й пріоритетних напрямків розвитку. При розподілі функцій та методів державного управління між центральними та регіональними органами державної влади слід виходити з їх предметно-функціонального призначення, доцільності зміцнення інституціональних основ державного управління зовнішньоекономічною діяльністю на регіональному рівні, розширення набору засобів управління, у тому числі, нетарифних, адміністративних і економічних (фінансове сприяння, податкові пільги) методів, що на практиці дають значний ефект.

Проведений аналіз щодо визначення особливостей і тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні дозволив дійти висновку, що існують значні диспропорції в її розвитку та явні протиріччя регіонального характеру.

Проведений аналіз дозволив визначити, що система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинна мати такі загальні властивості:

- динамічність функціонування;

- комплексний характер (взаємна вигідність виробничо-економічних зв'язків між усіма ланками регіональної системи);

- наявність міжгалузевої взаємодії у вирішенні питань розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

- використання переважно економічних важелів, які взаємодіють з правовими й організаційно-адміністративними;

- довгостроковий характер управлінських регуляторів, що враховують регіональні умови функціонування.

Основними стратегічними напрямками розвитку державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю мають бути:

- розширення міжнародних контактів, співпраця з іноземними організаціями;

- аналіз перспективних питань розвитку зовнішньоекономічної діяльності, розробка відповідної концепції, ініціатива щодо її нормативно-правового забезпечення;

- залучення іноземних інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату, робота з підприємствами та фірмами регіону;

- інформаційно-аналітичне забезпечення учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Список використаних джерел

1. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. : нормативні документи з урахуванням останніх змін в ред. станом на 5 січ. 2010 р. - Суми : ФОП Соколик Б. В., 2010. - 48 с.

2. Про зовнішньоекономічну діяльність : закон України від 16 квіт. 1991 р. № 959-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. - 1991. - № 29. - Ст. 377.

3. Амоша А.И. Концептуальные основы формирования механизма управления региональным развитием внешнеэкономической деятельности / А.И. Амоша, Е.Г. Ткаченко, А.В. Стеценко // Зб. наук. пр. ДонДУУ : «Державне регулювання економічного розвитку регіону та підприємства». - Серія: Державне управління. - Т. V. - Вип. 38. - Донецьк : ДонДУУ, 2011. - С. 14 - 25.

4. Вічевич А.М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності : навч. посіб. / А.М. Вічевич, О.В. Максимець. - Львів : Афіша, 2009. - 140 с.

5. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование / Под ред. Ю.В. Макогона. - Донецк : Донеччина, 2010. - 496 с.

6. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б. Авер'янова. - К. : Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.

7. Мерзляк А.В. Механізми державного управління іноземними інвестиціями: регіональний аспект / А. В. Мерзляк. - К. : НАДУ, 2010. - 299с.

8. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні / За заг. ред. А.А. Мазаракі. - К. : КНЕУ, 2009. - 272 с.

9. Філіпенко Т.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в контексті законодавства Євросоюзу / Т.В. Філіпенко // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень - 2011». - Том 44. - Право. - Д. : Наука і освіта. - 2011. - С.31-32.

Размещено на Allbest.ru