Економічний ризик та методи його вимірювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Загальні методи оцінки ризику

2. Засоби зниження ризику

3. Задачі

1. Загальні методи оцінки ризику

Виділяють наступні основні методи оцінки економічного ризику:

- статистичний;

- метод доцільності затрат;

- метод експертних оцінок;

- аналітичний метод;

- метод аналогів.

Статистичний метод оцінки ризику полягає у вивчені статистики втрат (негативних наслідків реалізації рішень), які мали місце в аналогічних видах підприємницької діяльності. При цьому можуть використовуватись різні способи оцінки, у тому числі і дисперсійний аналіз.

Основним показником, який розраховується на підставі статистичного методу є частота втрат, пов'язаних із даним видом діяльності:

n' - кількість випадків настання втрат в статистичній вибірці,

nзаг - загальна кількість випадків, що розглядались у статистичній вибірці.

На основі методу при проектуванні рішення показник частоти втрат переноситься на прогнозовані дані і розглядається вже як ймовірність настання певного рівня втрат.

На сьогоднішній день статистичний метод застосовується у різних модифікаціях і найбільшої популярності набуває метод статистичного випробування (метод Монте-Карло). Перевагою цього методу є можливість аналізувати і оцінювати різні сценарії розвитку проекту, враховуючи різні фактори в рамках одного підходу. Недоліком цього методу є значний рівень використання ймовірних характеристик, що іноді не задовольняє менеджерів проекту.

Метод доцільності затрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику по проекту. Узагальненим фактором ризику тут вважається перевитрата коштів порівняно із запланованим обсягом.

При цьому перевитрати по проекту можуть бути викликані одним із чотирьох факторів або їх комбінації:

1) первісна недооцінка вартості проекту;

2) зміна границь проектування;

3) зміни в продуктивності;

4) збільшення первісної вартості проекту.

Врахування таких факторів дозволяє, після розбивки інвестиційного процесу на окремі стадії, оцінити зону ризику, в яку потрапляє проект на кожній стадії і таким чином захистити інвестора від критичного та катастрофічного ризиків, оскільки на кожній стадії інвестор може прийняти рішення при припинення асигнувань по проекту.

Для здійснення аналізу коштів, що вкладаються в інвестиційний процес і відповідно піддаються ризику загальнофінансовий стан фірми інвестора можна поділити на п'ять фінансових областей:

1) область абсолютної стійкості з нульовим ризиком, коли мінімальною є величина запасів, затрат, а фірма знаходиться у безризиковій зоні;

2) область нормальної стійкості - відповідає області мінімального ризику, коли існує нормальна величина запасів і затрат;

3) область нестійкого фінансового стану відповідає зоні підвищеного ризику, коли існує надлишкова величина запасів і затрат;

4) область критичного фінансового стану відповідає зоні критичного ризику, коли на підприємстві має місце затовареність продукцією, низький попит на продукцію фірми;

5) область кризового стану, що відповідає області катастрофічного ризику, коли на підприємстві в наявності надмірна затовареність готовою продукцією, великі запаси і витрати, фірма знаходиться на грані банкрутства.

Постійний контроль за фінансовим станом у такий спосіб дає змогу заздалегідь прослідкувати негативні тенденції і тим самим зменшити ймовірність ризику банкрутства на підприємстві.

При досліджені складних систем, до яких входять і фінансові системи, виникають проблеми, які виходять за межі формальних математичних поставок задач. Тому дуже часто для оцінки ризику використовують метод експертного оцінювання. Основна ідея цього методу полягає у використанні інтелекту людей та їх здатності знаходити рішення слабо формалізованих задач.

Методика проведення експертного оцінювання:

1) формування мети оцінювання;

2) постановка задачі;

3) створення групи управління процесом оцінювання;

4) опис форми отримання необхідних результатів;

5) підбір експертів та визначення їх компетентності;

Підбір експертів повинен здійснюватись таким чином, щоб фахівці, які увійшли в групу, по-перше, були обізнані в специфіці роботи даного підприємства (об'єкту рішень); по-друге, не були б зацікавленні у результатах оцінювання. Тому як правило, в групу експертів включають 2-3 фахівців даного підприємства і 2-3 зовнішніх експертів.

Компетентність експертів об'єктивно визначається ступенем їх кваліфікації у певній області знань, шляхом аналізу професійної, наукової та іншої діяльності.

Суб'єктивний метод оцінки компетентності полягає у взаємному оцінюванні кожним експертом кваліфікації своїх колег і своєї за певною шкалою. Після обробки результатів опитування встановлюється компетентність експертної групи, яка визначає можливу похибку оцінювання.

6) складання анкет опитування;

7) вибір методу отримання інформації;

8) безпосереднє опитування експертів;

9) обробка результатів і складання звіту для прийняття рішення.

Методи обробки результатів опитування:

1) Метод надання переваг. При використанні цього методу експерти нумерують об'єкти (показники ризику) у порядку їх характерності, при цьому найменш характерний елемент отримує №1. У процесі обробки результатів розраховується коефіцієнт відносної важливості (характерності) j-того елемента за такою залежністю:

де Kij - місце, на яке поставлена характерність j-того елемента (показника) у і-того експерта;

n - кількість експертів;

S - кількість елементів, що розглядаються.

Той показник, для якого даний коефіцієнт найбільший і є показник ризику, що на думку експертів у більшій мірі характеризує об'єкт.

2) Метод рангів. При цьому методі експерти оцінюють важливість кожного елемента за школою відносної значимості в наперед обумовленому діапазоні: 0-1, 0-10, 0-100.

Цей метод, на відміну від попереднього, дозволяє оцінити не тільки пріоритетність j-того елементу, але і ступінь його вагомості.

В основі аналітичного методу лежить класичне правило ринкової економіки про те, що більший ризик пов'язаний з більшим доходом, тому застосування будь-якого методу з аналітичних, менеджер зводить до оцінки приросту доходу проекту і приросту ризику проекту, тобто граничної корисності.

В рамках аналітичного використовують різні методи, серед яких можна виділити:

- метод аналізу абсолютних і відносних показників;

- метод аналізу чутливості.

Для ілюстрації аналітичних методів розглянемо метод аналізу чутливості моделі, який застосовується в такій послідовності:

1 крок: вибір основного ключового показника відносно якого здійснюється оцінка чутливості;

2 крок: вибір факторів ризику (вхідних параметрів), які можуть вплинути на ключовий показник, відхиляючи його від очікуваного значення;

3 крок: розрахунок конкретних значень ключового показника на різних етапах здійснення проекту і при різних значеннях обраних факторів ризику.

Сформовані таким чином потоки надходжень і витрат дають змогу у кожний момент часу розрахувати показники ефективності.

При цьому будують діаграми залежності між результуючим показником і змінними вхідними параметрами. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначати ті фактори, зміни в яких в найбільшій мірі впливають на кінцеве значення ключового параметру ( фактори ризику).

Розраховуючи критичні для проекту значення факторів ризику підприємець (менеджер) виявляє слабкі місця і розробляє програму дій по посилені цих слабких місць.

Так, якщо ціна на продукцію виявиться критичним фактором, то можна посилити програму маркетингу або знизити вартість проекту.

Основним недоліком цього методу є те, що він не є всеохоплюючим, оскільки не здатний врахувати всі можливі обставини реалізації. Крім того, він не уточнює ймовірність здійснення альтернативних проектів.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений проект, може стати в нагоді інформація про вплив факторів ризику подібних за сутністю проектів, виконаних раніше.

Для цього створюється інформаційна база і на підставі її дослідження роблять узагальнення і приймаються рішення щодо проекту. Недоліком цього методу є його описовий характер, а також той факт, що з часом влив факторів ризику навіть на подібні проекти може змінитись, так само може змінитись і сам "набір" факторів ризику.

2. Засоби зниження ризику

Становлення ринкової економіки України відбувається в умовах постійних змін, високої ступені невизначеності, що веде до збільшення дії ризиків на підприємство.

Для кожного підприємства є важливим не уникнення ризиків (це практично неможливо), а передбачення та зниження до мінімального рівня. Для цього необхідно знати та вміти користуватися методами управління ризиками.

До основних методів управління ризиками відносяться:

1) уникнення ризику;

2) диверсифікація;

3) передача ризику;

4) локалізація (лімітування) концентрації ризику;

5) страхування підприємницьких ризиків;

6) зниження внутрішніх підприємницьких ризиків.

1. Уникнення ризику - розробка стратегічних і тактичних рішень, які виключають виникнення ризикових ситуацій. Основними мірами уникнення ризику є:

- відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику яких, з точки зору керівництва, дуже високий;

- відмова від використання у великих об'ємах запозиченого капіталу;

- відмова від безмірного використання оборотних активів у малоліквідних формах;

- відмова від використання тимчасово вільних грошових активів в якості короткострокових фінансових вкладів;

- відмова від послуг не дуже надійних партнерів;

- відмова від інноваційних та інших проектів.

Даний метод дозволяє повністю уникнути потенційних втрат, але, з іншої сторони, не дозволяє отримати і прибуток.

2. Диверсифікація

Диверсифікація підприємницької діяльності полягає в розподіленні зусиль і капіталовкладень між різними видами діяльності, безпосередньо не пов'язані один з одним. У такому випадку, якщо в результаті непередбачених подій один вид діяльності буде збитковим, інший вид буде приносити прибуток. Фірму це врятує від банкрутства і дозволить продовжувати функціонування.

Слід розрізняти концентричну та горизонтальну диверсифікацію. Концентрична диверсифікація - поповнення асортименту виробами, схожими на товари, які вже випускаються на підприємстві. Горизонтальна диверсифікація - поповнення асортименту виробами, несхожими на товари підприємства, але цікаві для споживачів.

Диверсифікація дозволяє знизити виробничі, комерційні та інвестиційні ризики.

На практиці диверсифікація може не тільки зменшувати, але і збільшувати ризики. Збільшення ризиків відбувається у випадку, коли підприємець вкладає гроші в область діяльності, в якій його знання та управлінські здібності обмежені .

3. Передача (трансферт) ризику - наступний метод мінімізації підприємницького ризику. Виділяють три причини, з яких передача ризику вигідна, як для сторони передаючій (трансфера), так і для приймаючої (трансфери):

- втрати, які великі для сторони, яка передає підприємницький ризик, можуть бути незначні для сторони, яка приймає на себе ризик;

- трансфери можуть знати кращі засоби і мати більші можливості для скорочення можливих втрат, ніж трансфер;

- трансфери можуть знаходитися в кращій позиції для скорочення втрат або контролю за господарським ризиком.

Основний засіб передачі підприємницького ризику - це підписання контракту.

4. Локалізація (лімітування) концентрації ризику. За змістом локалізація концентрації ризику представляє собою механізм лімітування ризику.

Лімітування концентрації ризику припускає розмежування системи прав та відповідальності таким чином, щоб наслідки ризикових ситуацій не впливали на реалізацію управлінських рішень. Даний механізм звичайно використовуються за тими видами ризиків, які виходять за рамки допустимого рівня.

5. Страхування підприємницьких ризиків представляє собою відношення щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні певних подій (страхування випадків) за кошти грошових фондів, які формуються зі страхових внесків, сплачених раніше.

6. Зниження внутрішніх підприємницьких ризиків. У випадку впливання на діяльність підприємства внутрішніх ризиків найбільш ефективною можливістю уникнути негативних наслідків або знизити їх рівень є прямі управлінські впливання на можливі фактори ризику.

Перед тим, як йти за допомогою до інших організацій, підприємство повинне використати всі можливі внутрішні джерела зниження ризику:

- перевірити партнерів по бізнесу;

- грамотно скласти контракт;

- планувати та прогнозувати діяльність підприємства;

- дуже старанно підбирати кадри фірми.

Таким чином, використання того чи іншого метода управління ризиком в основному визначається цілями та завданнями, які ставить перед собою підприємство, а також ситуацією, що виникла на ринку.

Кожному підприємству важливо мати визначений набір методів управління ризиком, за допомогою яких можна знизити ступінь його впливу на діяльність суб'єкта господарювання.

3. Задачі

Задача 1

Використовуючи наведені дані в таблиці 1 дані щодо прибутковості акцій компаній А і В, розрахуйте:

1. середні очікувані доходи;

2. абсолютну оцінку ризику - середньоквадратичні відхилення;

3. відносну оцінку ризику - коефіцієнт варіації.

Проаналізуйте дані і зробіть висновок, у яких акцій найбільш сприятливе поєднання ризику і доходу.

Таблиця 1 - Вихідні дані

Акції компанії А	Акції компанії В
ймовірність	дохід	ймовірність	дохід
0,1	10	0,15	9
0,2	12	0,35	13
0,4	17	0,35	16
0,3	22	0,15	20

Середні очікувані доходи розраховуємо за допомогою математичного очікування (середнє значення термінів оплати):

Для визначення середньоквадратичних відхилень спочатку розрахуємо дисперсію (D), яка дає більш загальну оцінку відхилень:



Середнє квадратичне відхилення (?) являє собою квадратний корінь із дисперсії:

Відносну оцінку ризику розрахуємо за допомогою коефіцієнта варіації (V):

;

;

.

;

.

Аналізуючи значення середніх очікуваних доходів, тобто сподіваних термінів сплат рахунків, а також значення середньоквадратичного відхилення і коефіцієнтів варіацій, можна зробити висновок, що менший ступінь ризику властивий акціям компанії В.

Задача 2

Товариству з обмеженою відповідальністю потрібно оцінити ризик оплати покупцем товару в строк під час укладання договору постачання продукції.

У товариства є статистичні дані по співпраці із трьома постійними партнерами за 10 попередніх місяців (табл. 2).

Таблиця 2 - Термін оплати рахунка покупцем

Номер місяця	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Фірма А	70	39	58	75	80	120	70	42	50	80
Фірма В	50	63	32	89	61	45	31	51	55	50
Фірма С	60	70	30	10	30	60	70	40	70	60

Товариство вважає, що цих даних достатньо для вибору найбільш надійного партнера.

На основі даних, наведених у таблиці, виберіть цього партнера.

Перш за все треба розрахувати ймовірність сплати рахунків покупцями за формулою:

ризик дохід інвестиційний прибуток

Р = n / N,

де Р - ймовірність небажаного результату;

n - кількість подій з результатом, що не задовольняє підприємця;

N - загальна кількість аналогічних подій як з бажаними, так і небажаними результатами.

Отримані результати розрахунків зведемо у таблицю 3.

Таблиця 3 - Ймовірність сплати рахунків

Фірма А	Термін, днів (xi)	70	39	58	75	80	120	42	50
	Ймовірність (Pi)	0,2	0,1	0,1	0,1	0,2	0,1	0,1	0,1
Фірма В	Термін, днів (xi)	50	63	32	89	61	45	31	51	55
	Ймовірність (Pi)	0,2	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1
Фірма С	Термін, днів (xi)	60	70	30	10	40
	Ймовірність (Pi)	0,3	0,3	0,2	0,1	0,1

Ймовірність - це частота, з якою в минулому зустрічався той чи інший термін сплати.

На основі отриманих результатів ймовірностей визначимо сподіваний термін сплати за формулою обчислення математичного сподівання:

де

хі - значення випадкової величини (різні результати);

р1, р2, …р n - ймовірності можливих значень випадкової величини.

Фірма А:

днів

Фірма В:

дня

Фірма С:

днів

Ризикованість кожної з угод визначаємо за допомогою середньоквадратичного відхилення згідно з формулою:



дні

дні

днів

Аналізуючи значення середніх, тобто сподіваних термінів сплат рахунків, а також значення середньоквадратичного відхилення можливих термінів для трьох варіантів угод, можна зробити висновок, що укладення підприємством угоди з фірмою В менш ризиковане, тому що й середній термін сплати, і розкид можливих результатів для цієї фірми менші.

Значення коефіцієнтів варіації теж приводить до того самого висновку:

, ,

30% 33% <40%.

Задача 3

Досліджується два інвестиційні проекти А і В. У результаті вкладення коштів у проект А у 20 випадках прибуток складав 26 тис. грн., у 30 випадках - 30 тис. грн. і в 10 випадках - 20 тис. грн. У результаті вкладення коштів у проект В у 30 випадках прибуток складав 35 тис. грн., у 20 випадках - 25 тис. грн. і в 10 випадках - 15 тис. грн.

Визначити середній прибуток за кожним інвестиційним проектом, середньоквадратичне відхилення і відносну оцінку ризику. Зробити висновок, якому проекту слід надати перевагу.

Розв'язання

Середні очікувані доходи розраховуємо за допомогою математичного очікування:

Для проекту А:

Для проекту В:

Дисперсія - середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середньо-очікуваних:



Середньоквадратичне відхилення - це корінь квадратний із дисперсії:

Дисперсія та середньоквадратичне відхилення служать мірами абсолютного коливання і вимірюються в тих фізичних одиницях, що й ознака, яка варіює. Для аналізу звичайно використовуються коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт варіації являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середнього значення і показує ступінь відхилення отриманих значень:

Аналізуючи середній прибуток за кожним інвестиційним проектом, середньоквадратичне відхилення і відносну оцінку ризику, можна зробити висновок, що слід надати перевагу проекту А.

Обираючи проект В, ми можемо отримати більший дохід, проте значення ризику вдвічі більше ніж для проекту А.

Задача 4

Товар коштує на ринку 2 грн., а продається фірмою-посередником за 2,5 грн. Обсяг продажів є випадковою величиною.

Менеджер знає, що:

1) 100 одиниць товару можна продати з імовірністю 0,1;

2) 125 одиниць - з імовірністю 0,3;

3) 150 одиниць - з імовірністю 0,2;

4) 175 одиниць - з імовірністю 0,2;

5) 200 одиниць - з імовірністю 0,1;

6) 225 одиниць - з імовірністю 0,05;

7) 250 одиниць - з імовірністю 0,05.

Визначте обсяг товару, який слід закупити, щоб під час продажу одержати середній очікуваний дохід.

Розв'язання

Середні очікувані доходи розраховуємо за допомогою математичного очікування:

М = 100*0,1+125*0,3+150*0,2+175*0,2+200*0,1+225*0,05+250*0,05 =

= 156,25 ? 156 одиниць

Таким чином, слід закупити 156 одиниць товару, щоб отримати середній очікуваний дохід у сумі 390 грн. (2,5*156).

При цьому витрати на придбання товарів (собівартість) складатимуть 312 грн. (2*156), відповідно прибуток становитиме 78 грн.

Задача 5

Очікувана прибутковість акцій А і Б відповідно 10 і 20%, їхнє стандартне відхилення - 5 і 60%. Коефіцієнт кореляції між доходами акцій дорівнює 0,5. Розрахуйте очікувану прибутковість і стандартне відхилення портфеля, що складається на 40% з акцій А і на 60% з акцій Б.

Розв'язання

Очікувана прибутковість портфеля з двох акцій обчислюється за наступною формулою:

%

Стандартне відхилення портфеля, що складається з двох акцій обчислюється за наступною формулою:

Задача 6

Очікувана прибутковість акцій А і В відповідно 10 і 20%, їхнє стандартне відхилення - 5 і 60%.

Коефіцієнт кореляції між доходами акцій дорівнює 0,5. Розрахуйте очікувану прибутковість і стандартне відхилення портфеля, що складається на 40% з акцій А і на 60% з акцій В.

Розв'язання

Очікувана прибутковість портфеля з двох акцій обчислюється за наступною формулою:

%

Стандартне відхилення портфеля, що складається з двох акцій обчислюється за наступною формулою:



Размещено на Allbest.ru

...