Управління проектним ризиком

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття ризику та невизначеності

Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення, має різні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Тому ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду, невизначеність існує у той час, коли можливість наслідків визначається суб'єктивно, оскільки дані відсутні.

Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недо-отримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. В аналітика зацікавленість викликає не тільки можливість настання несприятливих, але й сприятливих подій. Тому, якщо термін „ризик” вживається стосовно проекту, то тут повинні бути розглянуті можливості і збитків, і прибутку, що виникають з обставин невизначеності, пов'язаних з виконанням проекту. Досвідчений аналітик намагається оцінити обставини невизначеності і міру їх позитивного чи негативного впливу на реалізацію проекту, а також те, чи є ці обставини невизначеності внутрішніми або зовнішніми щодо проекту.

Прийняття рішення за наявності обставин невизначеності є спірним. Тут можливі різні підходи. Найбільш ефективними методами аналізу обставин невизначеності є аналіз чутливості та аналіз міри ризику.

Реалізація великих проектів, пов'язаних з будівництвом, під-дається „ризику незавершення”, причинами якого можуть бути банкрутство підрядників, зміни в наміченому проекті, розбіжності, кошторисі, зміни в економічному середовищі реалізації проекту (ціни, податки). Ризик перевищення витрат виникає внаслідок зміни початкового плану реалізації проекту або заниження розрахункових витрат на будівництво, затримання строків будівництва. Після завершення проекту можлива поява виробничих ризиків, пов'язаних з проблемами технічної підготовки і розробки проекту, поганого інжинірингу, незадовільного навчання персоналу, нестачі сировини і зростання витрат виробництва.

Такий підхід до вивчення проектних ризиків базується на їх поетапній (пофазовій) оцінці (табл. 1) [14].

Таблиця 1. Види ризиків, що виникають на різних стадіях життєвого циклу проекту

Проектний аналіз бере до уваги можливість існування ризику. Розрізняють велику кількість ризиків інвестиційних проектів.

2. Причини виникнення та наслідки проектних ризиків

У ході підготовки та експлуатації на проект можуть впливати різніоманітні фактори технічного, комерційного, фінансового і політи-чного характеру (причини їх виникнення, ознаки й наслідки з функціональними критеріями проекту подані в табл. 2) [14].

Таблиця 2. Причини виникнення, ознаки та наслідки різних функціональних ризиків проектів

3. Методи обліку ризику

Мета аналізу ризику -- дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

Тому аналіз може проводити кожен учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику: управління проектний ризик невизначеність

якісний - визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику;

кількісний - передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків. Як правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. До основних переваг даного методу належать: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, достатньо суб'єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується. Процедура експертної оцінки ризику передбачає:

визначення видів ризику і граничного рівня його припустимої величини;

встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності даного ризику для успішного завершення проекту;

визначення інтегрального рівня за кожним видом ризику і вирішення питання про прийнятність даного виду ризику для учасників проекту.

У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), які відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт.

Імітаційний метод Монте-Карло

Найбільш результативним інструментом проектного аналізу є імітаційне моделювання Монте-Карло.

Сьогодні імітаційне моделювання вимагає наявність потужних комп'ютерів та ефективного програмного забезпечення та здійснюється за такими етапами:

1. Визначення (встановлення) закону ймовірнісного розподілу ви-падкових величин вхідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків.

2. Випадковий вибір значень змінних відповідно до відомих законів розподілу.

За допомогою датчика випадкових чисел, введеного у програму, проводиться вибір значень вхідних змінних згідно з відомим законом розподілу.

3. Розрахунок на основі цих значень необхідних показників (наприклад, критеріїв ефективності проекту: NPV, IRR).

Для цих реалізацій випадкових величин розраховуються значення змінних, які з ними тісно пов'язані, наприклад податки. Відтак, значення цих змінних використовуються для розрахунку грошових потоків, NPV, IRR та інших.

4. Продовження імітаційних експериментів до отримання закону ймовірнісного розподілу необхідних показників (наприклад, критеріїв ефективності проекту: NPV, IRR). При цьому, якщо необхідні показники задовольняють, переходять до наступного етапу, якщо ні - повертаються до етапу 2 (формують цикл).

Цей етап імітаційного моделювання для різних реалізацій вхідних випадкових величин повторюється достатню кількість разів (навіть до 500 разів і вище).

Аналіз чутливості

Аналіз чутливості - це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення чистої теперішньої вартості (NPV) проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.

Проведення аналізу чутливості досить проста операція, яка легко піддається алгоритмізації, що зводиться до таких кроків:

1-й крок. Визначення ключових змінних, які справляють вплив на значення чистої теперішньої вартості (NPV).

2-й крок. Встановлення аналітичної залежності NPV від ключових змінних.

3-й крок. Розрахунок базової ситуації - встановлення очікуваного значення NPV при очікуваних значеннях ключових змінних.

4-й крок. Зміна однієї з вхідних змінних на потрібну аналітикові величину (в %). При цьому всі інші вхідні змінні мають фіксоване значення.

5-й крок. Розрахунок нового значення NPV, його зміни в процентах.

Слід відзначити, що 4-й і 5-й кроки проводяться послідовно для всіх вхідних змінних, вносяться до таблиці й зображуються графічно, тобто аналітик одержує серію відповідей на запитання „а що, коли? ”.

6-й крок. Розрахунок критичних значень змінних проекту та визначення найбільш чутливих із них.

Критичне значення показника -- це значення, при якому чиста теперішня вартість дорівнює нулю (NPV = 0).

7-й крок. Аналіз одержаних результатів і формування чутливості NPV до зміни різних вхідних параметрів.

Якщо порівнюються два проекти, то проект з більш чутливою NPV розглядається як ризикованіший, оскільки незначні зміни вхідної змінної спричиняють великий розкид значень NPV навколо очікуваного, тобто більшу невизначеність, а отже, і більший ризик.

Аналіз чутливості має недолік: NPV інвестиційних проектів практично завжди чутлива до змін змінних витрат і ціни продажів.

Власний ризик проекту залежить як від чутливості NPV до зміни значень вхідних змінних, так і від інтервалу ймовірних значень цих змінних, який визначається їх імовірнісним розподілом.

Аналіз чутливості розглядає зміну окремих змінних проекту, виявляючи величину їх критичних значень. В аналізі чутливості розглядається окремий вплив кожної змінної на результуючу величину. На практиці всі змінні впливають на результати проекту одночасно, погіршуючи або поліпшуючи результуючу величину NPV.

Аналіз сценаріїв

Аналіз сценаріїв на основі прогнозу ймовірності настання базового, песимістичного чи оптимістичного сценаріїв показує можливість реалізації проекту.

Аналіз сценаріїв -- це техніка аналізу інвестиційного ризику, що дає змогу врахувати і чутливість чистої теперішньої вартості (NPV) до зміни вхідних змінних, і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Для проведення сценарного аналізу проектний аналітик має одержати інформацію про кількісні характеристики „поганої” множини станів (високі зміни витрати, низький рівень продажів, низькі ціни збуту) та „хорошої” множини станів.

Для цих значень змінних розраховується NPV, а, відтак, порівнюється з очікуваним базовим значенням NPV. Тобто проводиться розрахунок NPV за песимістичним, оптимістичним та базовим сцена-ріями.

Результати аналізу сценаріїв також використовуються для визначення математичного очікування NPV, середньоквадратичного відхилення, варіації. Для цього необхідна експертна оцінка ймовірності реалізації кожного сценарію. Щоб одержати інформацію про ризико-ваність проекту, необхідно порівняти коефіцієнт варіації NPV конкретного проекту з коефіцієнтом варіації „середнього” проекту підприємства.

Аналіз сценаріїв має недолік: він обмежений тим, що розглядається лише декілька дискретних значень результатів проекту, тим часом, як у реальності цих значень може бути незліченна кількість.

4. Інструменти управління проектними ризиками

Управління ризиком - процес оцінки й мінімізації ризику, з яким можуть зштовхнутися розроблювачі проекту. Зона можливих втрат - область ризику, де існує потенційна небезпека зазнати збитків. Ті сфери ризику, в яких існує потенційна ймовірність зазнати збитків, називаються зонами можливих втрат. Вони діляться на чотири категорії (табл. 9.5) [14].

У процесі управління необхідно:

1) оцінити ризик;

2) вибрати такі міри управління ризиком, які сполучали б страхуван-ня й методи запобігання збитків;

3) перетворити ці міри в життя й контролювати їх виконання.

У практиці розробки й організації проектів існують і такі способи управління ризиками, як:

розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);

страхування;

резервування засобів на покриття непередбачених витрат;

нейтралізація приватних ризиків;

зниження ризиків у плані фінансування.

Розподіл ризику фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною у розподілі доходів від проекту. Тому під час переговорів необхідно:

визначити можливості учасників проекту щодо запобігання наслідків настання ризикових подій;

визначити міру ризику, яку бере на себе кожний учасник проекту;

домовитися про прийнятну винагороду за ризик;

слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризику і доходів між усіма учасниками проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають ча вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

Роботи з резервування коштів мають таку послідовність:

проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків, тобто визнача-ються суми на покриття непередбачених витрат;

встановлюється структура резерву на покриття непередбачених витрат;

визначається напрям використання встановленого резерву.

З метою зниження ризиків у плані фінансування необхідно створити достатній запас міцності, що враховував би такі види ризиків:

ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсутність запланованих на цей період доходів);

ризик тимчасового зниження обсягу продажу продукції проекту;

податковий ризик (неможливість використання податкових пільг і переваг, зміна податкового законодавства);

ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника.

У випадку, коли учасники проекту неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику, яке по суті є передачею певних ризиків страховій компанії.

Ефективність заходів щодо зниження ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:

розглядається ризик, що має важливий вплив на проект;

визначається перевитрата коштів з урахуванням ймовірності настання несприятливих подій;

встановлюється перелік можливих заходів, спрямованих на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів унаслідок настання ризикової події;

приймається рішення про здійснення протиризикових заходів або відмову від них;

процес порівняння ймовірності та наслідки ризикових подій з витратами на заходи щодо їх зниження повторюються для наступного за вагомістю ризику.

Уже відзначалося, що відповідно до теорії управління ризиком управління проектними ризиками в самому загальному виді базується на ряді методів, кожний з яких, у свою чергу, становить сукупність деяких заходів (інструментів) - конкретних організаційних, технічних, фінансо-вих, правових й інших дій і заходів, здійснюваних учасниками проекту з метою управління проектними ризиками. Кількість таких конкретних заходів (інструментів), наявних в арсеналі учасників проектної діяльності, може бути досить більшим.

Інструменти управління проектними ризиками можна класифіку-вати на основні види й типи:

за методами управління;

за сферами діяльності;

за фазами проектного циклу;

за видами одержувачів вигід (бенефіціарів).

За методами управління ризиками проектної діяльності варто виділити:

1) інструменти скасування проектних ризиків;

2) інструменти запобігання й контролювання проектних ризиків;

3) інструменти страхування проектних ризиків;

4) інструменти поглинання проектних ризиків.

Оскільки скасування проектних ризиків здійснюється на основі аналізу ризиків, можна сказати, що до першої групи інструментів ставляться заходи для якісного аналізу проектних ризиків (їх ідентифікація) і заходу для кількісного аналізу.

Друга група інструментів включає надзвичайно велику кількість paізноманітних практичних заходів щодо профілактики несприятливих подій: створення систем моніторингу; навчання персоналу; закупівля й установка спеціального устаткування; контроль технологічних процесів; сервісне обслуговування технологічного устаткування компанією-виробником; передача об'єкта інвестиційної діяльності професійної компанії-операторові; перевірка устаткування на заводі-постачальнику; створення систем контролю за якістю матеріалів, сировини й напівфабрикатів; наймання замовником проекту інженера-консультанта для нагляду за веденням робіт і т. д.

Третя група інструментів зв'язана зі страхуванням проектних ризиків.

Четверта група інструментів - у рамках методу „поглинання ризиків”. Їх можна, у свою чергу, розділити на наступні підгрупи:

створення резервних фондів як окремими учасникам і проектній діяльності, так і загальних резервних фондів у рамках проекту (самострахування й взаємне страхування);

розширення кола учасників проектної діяльності для зниження „ризикового навантаження” розраховуючи на один учасника;

гарантії, надавані одними учасниками проекту іншим учасникам;

інші способи розподілу й перерозподілу ризиків між учасниками проектної діяльності.

Критерієм класифікації методів управління проектними ризиками може бути сфера діяльності.

Під сферами діяльності розуміються такі сфери, як: організаційна; технічна; кадрова; інформаційно-аналітична; договірно-правова; фінансова; комерційна й ін.

Таким чином, управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, але й розробку заходів з його зниження.

Висновки

Під ризиком в проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. Метою аналізу ризику є надання потенційним партнерам або учасникам проекту потрібних даних для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

Існують якісний (визначення показників ризику, етапів робіт, при яких він виникає, його потенційних зон та ідентифікація ризику) та кількісний (передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також окремих проектів у цілому) види аналізу ризику.

Аналіз проектних ризиків і визначення методів їх зниження є найважливішим етапом підготовки проекту. Найбільш поширеними методами аналізу ризиків проекту є аналіз чутливості, метод сценаріїв і метод Монте-Карло, що дозволяють виділити найбільш важливі зміни проекту, визначити їхнє можливе відхилення і спрогнозувати поведінку цих змін в умовах невизначеності зовнішнього оточення.

Вивчення джерел і причин виникнення ризиків проекту дозволяє установити методи їх зниження та способи управління.

Управління ризиком передбачає ідентифікацію, аналіз, оцінку ризику та розробку заходів з його зниження. До методів зниження ризиків слід віднести: розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям); резервування коштів на покриття непередбачених витрат; зниження ризиків у плані фінансування; страхування.

Размещено на Allbest.ru