Стратегія інвестиційної політики підприємства

Інвестиційна стратегія є системою довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлених загальними завданнями його розвитку та інвестиційною ідеологією, а також вибором найбільш ефективних шляхів їх досягнення [38].

Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій у розрізі окремих видів діяльності, способи формування і розподілу ресурсів. При цьому інвестиційна стратегія перебуває в певній підпорядкованості з іншими елементами стратегічного вибору підприємства.

Актуальність розробки інвестиційної стратегії підприємства визначається такими умовами:

1. Найважливішою є інтенсивність змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища.

Висока динаміка основних макроекономічних показників, пов'язаних з інвестиційною активністю підприємств, темпи технологічного прогресу, часті коливання кон'юнктури інвестиційного ринку, мінливість державної інвестиційної політики і форм регулювання інвестиційної діяльності не дозволяють ефективно керувати інвестиціями підприємства на основі лише раніше накопиченого досвіду.

2. Майбутній перехід до нової стадії життєвого циклу.

Кожній зі стадій життєвого циклу підприємства властиві характерні їй рівень інвестиційної активності, напрями та форми інвестиційної діяльності, особливості формування інвестиційних ресурсів. Розроблювана інвестиційна стратегія дозволяє завчасно адаптувати інвестиційну діяльність підприємства до майбутніх кардинальних змін можливостей його економічного розвитку.

3. Суттєвою умовою є кардинальна зміна операційної діяльності підприємства, пов'язана з новими комерційними можливостями.

Реалізація цих цілей потребує зміни виробничого асортименту, впровадження нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції.

4. Використання системи бюджетування на підприємстві

Благополуччя підприємства залежить від того, яким способом розподіляються наявні в його розпорядженні ресурси між безліччю можливих інвестиційних проектів. Доводиться вирішувати, чи варто будувати нове виробництво, робити заміну устаткування, освоювати нові види продукції або здійснювати інші заходи. Усе це можна розглядати як проблеми капітального бюджету, для яких існують теоретично обґрунтовані рішення.

Укладання капітального бюджету (багатогранна діяльність, що включає пошук нових, більш прибуткових інвестиційних можливостей, технічні і маркетингові дослідження з метою пророчити наслідки інвестицій, та економічний аналіз для визначення потенційної прибутковості кожної інвестиційної пропозиції.

Бюджет реалізації кожного окремого інвестиційного проекту становить собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (до 1 року), що відбиває витрати і надходження засобів, зв'язаних із здійсненням даного проекту.

Розробка бюджету реалізації інвестиційного проекту спрямована на рішення двох основних завдань:

Визначення об'єму й структури витрат з реалізації інвестиційного проекту в розрізі окремих етапів календарного плану.

Забезпечення необхідного для покриття цих витрат потоку інвестиційних ресурсів у рамках загального об'єму засобів, призначених для фінансування реалізації інвестиційного проекту.

У процесі реалізації інвестиційного проекту залежно від стадій інвестиційного процесу можуть розроблятися два види бюджетів:

Бюджет капітальних витрат і надходження засобів (для стислості капітальний бюджет). Цей бюджет розробляється на етапі здійснення будівельно-монтажних робіт, зв'язаних із новим будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переозброєнням об'єкта.

Бюджет поточних грошових витрат і прибутків (для стислості поточний бюджет). Цей бюджет розробляється на етапі експлуатації об'єкта інвестування (після введення його в експлуатацію). Аналогом цього бюджету на діючих підприємствах є фінансовий план грошових прибутків і витрат.

Розглянемо особливості формування кожного з видів бюджетів реалізації інвестиційних проектів.

Капітальний бюджет реалізації інвестиційного проекту поділяється на: 1) капітальні витрати; 2) надходження засобів (інвестиційних ресурсів).

Капітальні витрати - витрати на придбання довгострокових активів, що функціонують протягом тривалого періоду з поступовою амортизацією вартості. До капітальних витрат відносять звичайно початкову вартість уведених у будівництво будинків і споруджень (або поетапні витрати за їхнім спорудженням); вартість нових видів машин і механізмів; одержуване устаткування й інвентар (крім малоцінного та що швидко зношуються); вартість одержуваних нематеріальних активів (патентів, ліцензій, «ноу-хау» і т. п.), підметів поступовому списанню і т. п.

Метою планування капітальних витрат є забезпечення реалізації інвестиційного проекту в будівельних об'ємах, що передбачаються, рівні технології і технічного оснащення при запобіганні зайвого об'єму цих витрат, не зв'язаних із найближчою виробничою діяльністю реалізованого інвестиційного об'єкта.

Оскільки об'єм і структура капітальних витрат попередньо визначаються ще на стадії обгрунтування бізнес-плану інвестиційного проекту, то розрахунки цих витрат при розробці бюджету зводяться звичайно до чотирьох процедур:

Виділення з загального об'єму капітальних витрат, визначених бізнес-планом, тієї їхньої частки, що відноситься до розглянутого поточного періоду (якщо тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік).

Уточнення об'єму капітальних витрат поточного періоду відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу і корективами, внесеними підрядчиком (і погодженими з замовником) у технологію виконання робіт.

Уточнення об'єму і структури капітальних витрат у зв'язку зі зміною цін у звітному періоді. Капітальні витрати відбиваються звичайно в цінах на початок бюджетного періоду в справжній вартості. Для того щоб у максимальному ступені врахувати вплив чинника інфляції, об'єм капітальних витрат у національній валюті перераховують в одну з твердих іноземних валют по діючому курсу Національного банку.

Уточнення початкового об'єму капітальних витрат з обліком резерву фінансових засобів, передбаченого в контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат (внутрішнє страхування ризиків). Об'єм цього резерву при плануванні бюджету повинний визначатися з обліком тільки тих категорій витрат, що ввійшли в початкову оцінку ризиків.

Надходження засобів при розробці капітального бюджету включає планований потік інвестиційних ресурсів у розрізі окремих джерел: власних засобів інвестора (прибутку, амортизаційних відрахувань, прибутку від реалізації майна, що вибуває, й т. п.), притягнутого пайового або акціонерного капіталу, кредитів банку, лізингу, селенгу і т. п.

Процес розробки цього поділу бюджету передбачає звичайно наступні основні процедури:

1. Уточнення загального об'єму надходження засобів. Цей показник повинний листуватися з показником загального об'єму капітальних витрат по першому поділі бюджету.

2. Уточнення структури джерел надходження засобів. Перевищення спочатку передбаченого бізнес-планом інвестиційного проекту об'єму надходження засобів повинно бути по можливості забезпечено за рахунок власних ресурсів і таких форм фінансування інвестицій, як лізинг і селенг. Найменш бажаною формою залучення додаткових інвестиційних ресурсів у сучасних умовах є залучення кредитів банків.

3. Забезпечення стикування об'єму надходження засобів за окремими періодами формування прибуткових статей бюджету з об'ємом капітальних витрат у відповідних періодах. Іншими словами, потік інвестиційних ресурсів повинні збігатися за часом із потоком капітальних витрат.

Так само як і календарний план, капітальний бюджет розробляється спочатку на планований рік у розрізі кварталів, а потім за кожним майбутнім кварталом у розрізі місяців. Відповідно, за термінами планування капітальний бюджет підрозділяється на річний, квартальний і місячний. Поточний бюджет реалізації інвестиційного проекту поділяється на: 1) поточні витрати; 2) прибутки від поточної діяльності.

Основною метою розробки цього бюджету за введеним в експлуатацію об'єктом інвестування є визначення суми грошового потоку, що залишається в розпорядженні інвестора для відшкодування інвестиційних витрат.